Реферат на тему:

“Фактори, які становлять загрозу

для генофонду української нації”

Велику загрозу для генофонду української нації становлять екологічні
проблеми, в першу чергу – це наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Так,
викид радіонуклідів (вид хитливих атомів, що при мимовільному
перетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання(це і є
радіоактивність) за межі аварійного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий у
часі процес, що складався з декількох стадій.

27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряного
струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200м,
рівні радіації в ній на видаленні 5-10 км від місця аварії складали 1000
мР/год.

Фахівці розрахували сумарний викид продуктів розподілу (без
радіоактивних шляхетних газів). Він склав 50 МКі, що приблизно
відповідає 3,5% загальної кількості радіонуклідів у реакторі на момент
аварії.

До 6 травня 1986 року викид радіоактивності в основному завершився.

Первісне поширення радіоактивного забруднення повітряних потоків
відбувалося в західному і північному напрямках, у наступного два-три
дня(у північному, а з 29 квітня 1986 року протягом декількох днів(у
південному напрямку (убік Києва).

Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані по
території БССР, УРСР, РСФСР, а також за межами Радянського Союзу.

Через 15 днів після аварії рівень фона-гамма-тла в 5 мР/год був
зафіксований на відстані 50-60 км до заходу і 35-40 км до півночі від
ЧАЕС. У Києві рівні радіації в травні 1986 року досягали декількох
десятих мілірентгена в годину.

Радіоактивному забрудненню значною мірою піддалися Гомельська і
Могилевська області Білорусі, райони Київської і Житомирської областей
УРСР, що примикають до 30-кілометрової зони коло ЧАЕС, частина Брянської
області Росії. Ці території складають нині так називану зону твердого
контролю. Усього ж у тім чи іншому ступені виявилися забрудненими
радіонуклідами 11 областей СРСР, у яких проживає 17 мільйонів чоловік.

Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних
радіонукліда. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяців
після аварії і небезпеки вже не представляє. У перші хвилини після
вибуху й утворення радіоактивної хмари найбільшу погрозу для здоров’я
людей представляли ізотопи так званих шляхетних газів. Атмосферні умови,
що склалися в районі ЧАЕС у момент аварії, сприяли тому, що радіоактивна
хмара пройшла мимо м. Прип’яті і поступово розсіялася в атмосфері,
утрачаючи свою активність. Надалі серйозну тривогу лікарів викликали
коротко живучі радіоактивні компоненти, які випали на землю, у першу
чергу йод-131. Незважаючи на те, що період його напіврозпаду, а, отже, і
нейтралізації загрозливих властивостей менш восьми доби, він має велику
активність і небезпечний тим, що передається по харчових ланцюгах,
швидко засвоюється людиною і накопичується в організмі. У зв’язку з цим
вводилися обмеження на вживання деяких харчових продуктів (наприклад,
молока), проводилася йодна профілактика. Крім того, всім, що знаходилися
в найбільш небезпечній зоні пред’являлася вимога про обов’язкове
використання респіраторів.

Після розпаду більшої частини радіоактивного йоду увагу радіохімиків і
медиків залучив плутоній. Він не настільки радіоактивний, однак довго
живучій. Його нагромадження навіть у малих дозах(небезпечно для легень.

У результаті досліджень з’ясувалося, що довжина зон з підвищеною
концентрацією плутонію була незначної, а хімічні форми і розміри часток,
у яких він виявився, легко затримувався респіраторами.

Наступною проблемою стали уже довго живучі ізотопи стронцію і цезію,
особливо цезій-137. Їхня наявність на той чи іншій території сьогодні
викликає необхідність проведення додаткових дезактиваційних робіт, а
також визначає рішення питань реевакуації населення, його проживання у
визначених районах, сільськогосподарських робіт режиму харчування людей
і інших проблем.

Які ж медичні аспекти аварії?

Радіаційне випромінювання відбувається не тільки внаслідок яких-небудь
неполадок у ядерних чи установках після вибуху атомних бомб. Усе живе на
землі, так чи інакше є під впливом радіаційного тла. Він складається з
двох складових: природного тла і так називаного техногенного, що є
наслідком технічної діяльності людини. Природне тло формується за
рахунок космічного випромінювання і процесів, що відбуваються в надрах
землі. Техногенні джерела радіаційного тла формуються за рахунок
медичних рентгенівських обстежень, перегляду телепередач, перебування в
сучасних будинках, участі у виробничих процесах і інших факторах. У
підсумку, кожен житель землі одержує в середньому в рік радіаційну дозу
рівну 300-500 мілібер (мбер). Бер — одиниця опромінення еквівалентна 1
рентгену застосовується для оцінки небезпеки іонізуючого випромінювання
для людини. Учені визначили, що клінічно визначаються незначні
короткочасні зміни складу крові при опроміненні дозою 75 берів.

Несприятливі наслідки опромінення можуть виникнути в двох випадках.
Перше — у результаті короткочасного інтенсивного опромінення, і друге —
як підсумок щодо тривалого опромінення малими дозами. На площадці
Чорнобильської АЕС відбувся перший випадок, де частина персоналу,
пожежні виявилися в зоні саме високого опромінення. У результаті в
деяких з них виникла променева хвороба, у тому числі й у важкій формі.
Як відомо, 28 чоловік померло від гострої променевої хвороби . З
підозрою на діагноз гостра променева хвороба різного ступеня ваги був
госпіталізований 237 чоловік. 4-я ступінь променевої хвороби був
відзначений у 21 чоловік ( 20 з них умерли, один живий), 3-я ступінь — у
21 чоловік (7 умерли 14 — живі), 2 ступінь — у 53 чоловік (один умер 52
— живий), 1-я ступінь — у 50 чоловік ( усі живі). Серед населення 30-ти
кілометрової зони й інших районів випадків захворювання гострою
променевою хворобою не відзначалося. Але інтенсивне випромінювання
обмежене в просторі. Досить видалитися від радіоактивного джерела
буквально на лічені метри, як воно швидко зменшується.

При опроміненні малими дозами виникають ефекти, що виявляються лише в
невеликої частини людей. Проте, потенційне збільшення росту ракових
захворювань у районах найбільшого радіаційного забруднення, по
розрахунках Міністерства охорони здоров’я оцінюється в 1 — 1,5%, а
рівень негативних генетичних наслідків відповідно — 0,5%. Також
прогнозувався рівень розвитку лейкемії в уражених районах.

Разом з опроміненням одержуваною людиною ззовні, радіонукліди можуть
попадати в організм людини, наприклад з їжею, повітрям і ін. У цьому
випадку говорять про внутрішнє опромінення. У нього свої особливості.
Кожен радіонуклід поводиться по своєму, має свої крапки додатка.
Наприклад при надходженні в організм радіоактивного йоду, 30% його
накопичується в щитовидній залозі. Стронцій концентрується в кістах,
цезій розподіляється рівномірно в м’язовій тканині. Крім нагромадження
радіонуклідів в організмі, радіобіологією враховується період
напіввиведення — час, за яке кількість радіоізотопу, що потрапив в
організм, скорочується наполовину. Для цезію-137 цей період дорівнює 110
доби, а, наприклад, для йоду-131 — 7,5 доби. Радіаційну обстановку в
Чорнобилеві в основному визначав цезій-137. Але існували звичайно й
інші, довго живучі радіонукліди, що попадали в організм людини.

Якщо у найближчі 10 років не знайдуть ефективний та недорогий засіб
лікування СНІДу, половина населення України середнього віку (30-50
років) вимре. Така думка деяких експертів. За даними Всесвітньої
організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна за темпами розповсюдження
СНІДу випереджає всі країни колишньої Східної Європи, у тому числі і
СНД. Кількість ВІЛ-інфікованих в Україні зростає у геометричній
прогресії. І міжнародні, і вітчизняні експерти називають, найчастіше,
три причини: наркотики, Чорнобиль, зубожіння нації. Головне — наркотики.
В Україні СНІД — “шприцевий”, тобто поширюється він ін’єкційними
наркоманами. Нам страшенно не пощастило — транзитний маршрут, яким
переправляли наркотики із країн Золотого Трикутника (Бірма, Таїланд,
Пакістан) до Європи проходить тепер через Україну. Раніше весь транзит
йшов через Югославію, але там війна. Ми виявилися абсолютно
непідготовленими до такого повороту подій. Неможливо за два-три роки
створити життєздатну систему боротьби з наркомафією. Ми і не створили. У
країну вільно прийшов наркобізнес, почалася епідемія наркоманії. А за
наркотиками прийшов СНІД. Саме на наркоманів припадає 70% випадків
зараження СНІДом. 29% — це зараження під час статевих контактів, і 1% —
у процесі проведення медичних маніпуляцій.

Крім наркотиків, у поширенні епідемії СНІДу відіграє серйозну роль
Чорнобиль. Постійна радіація дає взнаки. Імунітет нації катастрофічно
падає. Українці стають беззахисними перед хворобами. Зрозуміло, на цьому
фоні СНІД косить значно більше жертв, ніж у розвинутих європейських
країнах. Адже СНІД — це синдром імунодефіциту. За даними ВООЗ в Україні
за 1998 рік зареєстровано 110000 ВІЛ-інфікованих. У 1988 хворих на СНІД
в Україні було всього два, обидва померли у 1988-му.

Міжнародні організації надають Україні певну допомогу у боротьбі зі
СНІДом. В країні постійно працюють емісари ВООЗ, протягом 4 років тут
перебувають координатори ООН, які забезпечують поставки шприців та
медичних препаратів у рамках програми ООН по боротьбі зі СНІДом. Певні
кроки робить і уряд. Але український народ ставиться до проблеми досить
байдуже, з фаталізмом, притаманним народам слаборозвинутих країн.

Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні.
Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак
епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за
офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за
оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета
наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні
зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить
здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія – це насамперед
проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому
наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший –
9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається.
Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому
наркотиків становить 7 років.

Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження,
часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість.
Молодь “знайомиться” з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії
з друзями. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а
саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це
змушує людину за допомогою наркотиків шукати “кращого життя”, але це
життя без майбутнього.

Наркоманія – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю,
призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому
віці.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД
(серед хворих на СНІД 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором
введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною
поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.

Звичайно, наркоманами не народжуються. Найчастіше наркотик пробують з
цікавості, через легковажність, наслідування когось, а іноді до вживання
наркотиків привчають більш “досвідчені друзі”. Наркоманія поширюється за
законами епідемії: хворий на наркоманію втягує в свої тенета все нові і
нові жертви. Ті, хто вживають наркотики, без них вже обійтись не можуть,
і дози їх з кожним днем все збільшують. Наркоман стає рабом цієї звички.
Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно доти, поки людина
не стає залежною від них. Потім вона приноситиме їм гроші й досить
великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин.

Торгівля наркотиками дає величезні прибутки. Зберігання, транспортування
й торгівля наркотиками карається законом.

Наркомани – це люди без майбутнього. Вони втратили своє здоров’я й
загрожують здоров’ю власних дітей і суспільству. У наркоманів
народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній
вигляд наркомана далекий від привабливого: сіре обличчя, суха шкіра,
волосся та зуби поступово випадають. У них значно послаблена пам’ять,
вони не в змозі запам’ятати прочитане.

Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві
друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону
цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Список використаної літератури

Безпека життєдіяльності. Посібник. – К., 2002.

СНІД – загроза ХХІ століття. – К., 1999.

Чорнобиль: події й уроки / За ред. Е. І. Ігнатенка. — М., 1989.

Похожие записи