Реферат на тему

Звітність банків

План

1. Суть, призначення і значення звітності

2. Класифікація звітності банків

3. Фінансова звітність установ національного банку України

4. Статистична звітність установ національного банку України

1. Суть, призначення і значення звітності

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його завершальним
етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський,
кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні,
передбачає використання узагальнених показників банківської діяльності
та стану грошово-кредитного ринку, призначених як для внутрішніх, так і
зовнішніх користувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед
призначається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра
використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою
систему езаємозв ‘язаних узагальнених показників, що відображають
фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період. Вона
складається з допомогою підрахування, групування і спеціального
оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Водночас фінансова звітність не дає змоги керівництву банку детально
оцінювати, всебічно аналізувати й контролювати діяльність філій, інших
структурних підрозділів, мати детальну оперативну інформацію, необхідну
для прийняття рішень на різних рівнях управління банком. Тому, окрім
фінансової звітності, встановлюються форми статистичної звітності, що
грунтуються на даних управлінського бухгалтерського обліку і
використовуються для створення системи грошово-кредитної та банківської
статистики.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко
регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України.
Звітність грунтується на міжнародних принципах бухгалтерського обліку.
До неї пред’являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо
вона є його складовою (принципи бухгалтерського обліку детально
викладено у розділі 11). Водночас окремі з вимог специфічні щодо
фінансової звітності. Насамперед, інформація фінансової звітності має
грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить
забезпечуватися тотожність даних цих обліків, а також тотожність
показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й
аналітичного обліків. Ще до складання фінансової звітності в
бухгалтерському обліку мають бути відображені всі операції, які
здійснювалися у банку за звітний період.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність
та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських
операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких
контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів
банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових
рахунках.

Обов’язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її
порівнянність, зіставлення показників звітного періоду з аналогічними
показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити
відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати
тенденції розвитку банківських операцій. Якщо ж відбулися зміни правил
бухгалтерського обліку, то банк повинен забезпечити порівнянність
звітності через перерахування даних минулого звітного періоду за новими
правилами та відобразити результати таких змін на окремих рахунках
доходів та витрат.

Фінансова звітність банку має оприлюднюватись, але за умови наявності
аудиторського висновку, складеного з дотриманням відповідних норм та
стандартів. Цей висновок повинен містити підтвердження або аргументовану
відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності
законодавству бухгалтерської звітності.

Звітність має бути дієвою, тобто забезпечувати необхідною інформацією
внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кількісні та якісні
сторони явищ, що вивчаються. Водночас вона не повинна бути громіздкою та
трудомісткою, а раціонально побудованою й економічною. Цьому має сприяти
розроблення Національним банком України централізованої стандартної
програми для формування усіх форм фінансової звітності з операційного
дня банку.

Основне призначення фінансової та статистичної звітності полягає в
наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та
фінансовий стан банку, про результати його господарсько-фінансової
діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація,
яка дає змогу краще розібратися в особливостях здійснюваних банками
операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк
перебуває під посиленим контролем та подає Національному банку
інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття
інформації у фінансових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для
того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо
ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю
ризиків, пов’язаних з кредитними та іншими операціями банку.

Користувачами звітності можуть бути уповноважені на підставі законів
України представники органів державної влади, юридичні

та фізичні особи, заінтересовані в результатах господарської діяльності
банку, в тому числі власники, засновники та акціонери банку, кредитори,
інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають
право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний
банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію
банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу
та діяльності банківської системи користуються міжнародні фінансові
організації, членом яких є Україна.

2. Класифікація звітності банків

Залежно від цілі використання показників звітність банків поділяють на
державну статистичну звітність та банківську звітність.

Державна статистична звітність подається банками усіх видів та форм
власності, включаючи Національний банк України, місцевим статистичним
органам за формами і в порядку, встановленому Державним комітетом
статистики України відповідно до чинного законодавства з питань
державної статистики. Ця звітність містить інформацію, яка є типовою для
будь-якого суб’єкта господарювання і яка узагальнюється органом
державної статистики в цілому по народному господарству для розроблення
статистики національних рахунків з розподілом за секторами економіки.
Така звітність включає дані про фінансові результати діяльності,
чисельність працюючих, використання робочого часу, оплату праці,
наявність основних фондів, капітальні вкладення, діяльність
обчислювальних центрів, використання обчислювальної техніки, кількість
автотранспорту, а також іншу інформацію.

Банки складають спеціальну звітність, котра подається окремим
користувачам і містить цільову інформацію. Так, банки подають податковим
органам декларацію про прибуток, податкову декларацію про податок на
додану вартість тощо. Джерелами спеціальної звітності є дані
бухгалтерського та статистичного обліку.

Банківська звітність — це спеціальна звітність, що подається лише
банками та іншими фінансовими посередниками, які виконують банківські
операції. Форми банківської звітності, порядок її складання та подання
згідно з чинним законодавством визначаються Національним банком України.
Дані банківської звітності є основою для розроблення грошово-кредитної і
банківської статистики, яка використовується для виконання Національним
банком України регулюючих та наглядових функцій.

Статистичні показники, що відображають здійснювані банківським сектором
кредитні й депозитні операції, використовуються для

аналізу поведінки цього сектора, результатів грошово-кредитної політики
та політики банківського нагляду. Крім того, грошово-кредитна статистика
дає змогу проаналізувати вплив банківського сектора на економіку
держави.

Банківська звітність залежно від змісту і джерел її складання
поділяється на фінансову і статистичну, на офіційну й оперативну.

Фінансова звітність відображає фінансовий стан банку та результати
діяльності за звітний період. Вона складається на підставі даних
фінансового обліку. Характерною рисою фінансової звітності є те, що вона
складається з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації.
Це закладено в самій структурі форм фінансової звітності, внутрішній та
міжформеній ув’язці показників.

До складу фінансової звітності у країнах з розвинутою ринковою
економікою включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки,
звіт про рух грошових коштів, додатки залежно від потреб користувачів
інформації. Річний фінансовий звіт супроводжується також пояснювальною
запискою.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні
операції в національній і в іноземній валюті, процентні ставки, операції
з цінними паперами та інші банківські операції.

Статистична звітність містить інформацію, необхідну для побудови системи
статистичних даних, які відповідають регулюючим цілям та цілям
банківського нагляду. Джерелом статистичної звітності переважно є дані
статистичного та бухгалтерського обліку.

На базі статистичного обліку складається звітність про внутрішній аудит,
про взаємовідносини з правоохоронними органами та ін.

Офіційна звітність має, як правило, постійний характер і відображає
дані, що обов’язково відповідають бухгалтерському та статистичному
обліку. До офіційної звітності належить місячна, квартальна, піврічна та
річна звітність.

Оперативна звітність — це звітність, сформована на основі оперативних
даних. Вона може мати незначні розбіжності з даними обліку, враховуючи
терміновість її надання з метою використання для прийняття управлінських
рішень. До оперативної звітності належить щоденна, щотижнева й подекадна
звітність. Строки надання оперативної звітності обчислюються годинами.

За характером спрямування розрізняють звітність для внутрішнього
управління банком (внутрішня звітність) і для зовнішніх користувачів
інформації (звітність за межі банку).

Внутрішня звітність у вигляді розшифрувань та переліків встановлюється
самим банком з урахуванням його інтересів і подається підпорядкованими
установами (підрозділами) банку на адресу головного банку, що має статус
юридичної особи.

Звітність, яка подається Національному банку України та органам
державної статистики, складається юридичними особами відповідно до
чинного законодавства і використовується як зовнішніми користувачами,
так і самим банком.

За обсягом інформації, яку відображає звітність, вона буває повною і
скороченою. Повна звітність подається після скороченої і містить
детальні дані з тих чи інших операцій банку.

За ступенем узагальнення звітність розподіляють на первинну, що
подається банком як юридичною особою або подається до банку його
філіями, та зведену (консолідовану), котра узагальнює дані первинної
звітності по регіону, по банку — юридичній особі, по банківській системі
в цілому.

Залежно від періодичності подання розрізняють звітність поточну та
річну. На практиці поточна звітність подається за певний звітний період.
У банківській системі поточна звітність може складатися і подаватися
щоденно, щотижнево, два рази на місяць, щомісячно, щоквартально, двічі
на рік, за запитом.

@

:

За обсягом відображення результатів діяльності та здійснених операцій
річна звітність є більш повною і деталізованою, ніж поточна.

За способом відправлення звітність банків може подаватись електронною чи
звичайною поштою.

Залежно від суб’єкта, тобто з погляду того, хто складає банківську
звітність, розрізняють звітність Національного банку України та
звітність комерційних банків. У свою чергу, склад та зміст звітності,
яку складають Національний банк України і комерційні банки, різняться
між собою, що пов’язано з тією роллю, яку виконують вони в економіці
країни. У цьому зв’язку зміст звітності установ та підрозділів
Національного банку України характеризує виконання ним ролі центрального
банку. Тому пакет звітності, яку складає Національний банк України як
центральний банк держави, можна умовно розділити на дві частини:

фінансова звітність;

статистична звітність грошово-кредитного та банківського характеру.

Крім того, підрозділи Національного банку України подають статистичну
звітність для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної
позиції України, беручи до уваги те, що статистика такого напряму
розробляється Національним банком України.

Статистична звітність грошово-кредитного характеру має такі

напрями: загальнобанківська статистика; монетарна статистика; ста

тистика банківського нагляду; статистика операцій з іноземною ва

лютою; емісійно-кредитна статистика; статистика готівково-грошового
обігу.

Статистична звітність для складання платіжного балансу та міжнародної
інвестиційної позиції України дає узагальнювальну оцінку економічного
стану країни та ефективності її зовнішньоекономічних зв’язків.

3. Фінансова звітність установ національного банку України

Як уже зазначалося, склад та зміст звітності установ Національного банку
України значною мірою визначається тими функціями й операціями, які він
виконує як центральний банк країни. Але, як і в інших видах економічної
діяльності, однією з основних форм звітності банків є бухгалтерський
баланс.

Банківський баланс — це бухгалтерський баланс, який відображає стан
активів, пасивів та власного капіталу у грошовому виразі на певну дату.
Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями балансу. Кожна
стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх
формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і
розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки)
і збільшення строків зобов’язань (пасивні рахунки). Форма банківського
балансу одностороння, тобто рахунки послідовно розміщуються згори
донизу.

Установи Національного банку України складають щоденні і місячні
баланси. Щоденне складання балансу є характерною особливістю
бухгалтерського обліку в банках. Воно забезпечує щоденний і повний облік
банківських операцій та контроль за наявністю грошових коштів і
цінностей, які розміщені в банку.

Баланс містить лише залишки (сальдо) рахунків бухгалтерського обліку на
певну дату, тому в банківській практиці його називають сальдовим. Крім
сальдового балансу, установи Національного банку України складають
місячний оборотно-сальдовий баланс, котрий передбачає подання інформації
за оборотами та вихідними залишками (сальдо) за балансовими та
позабалансовими рахунками за звітний місяць.

Усі три види балансів складаються за повною номенклатурою рахунків
відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного банку
України» (характеристика бухгалтерських рахунків та планів рахунків
бухгалтерського обліку в Національному банку України та в комерційних
банках викладена у розділі 11). Активні та пасивні рахунки
відображаються окремо у строгій послідовності за балансовими рахунками
(рахунки IV порядку), групами (рахунки III порядку), розділами (рахунки
II порядку) і класами (рахунки І порядку), а позабалансові рахунки — за
рахунками четвертого порядку та групами. Баланс активів і пасивів
формується за даними рахунків 1—5 класів, а позабалансові рахунки — за
даними 9 класу.

У щоденному і місячному балансах, а також оборотно-сальдовому балансі,
усі суми розподіляються за ознаками резидентності (резиденти і
нерезиденти) та виду валюти (національна валюта й іноземна валюта, яка,
у свою чергу, поділяється на вільно конвертовану та неконвертовану).

Схематично баланс банку складається з трьох частин:

баланс активів і пасивів, причому сума активів завжди дорівнює сумі
зобов’язань та власного капіталу банку;

доходи та витрати банку, різниця між якими впливає на роз

мір власного капіталу банку;

позабалансові рахунки, сума активних позабалансових рахунків має
дорівнювати сумі пасивних позабалансових рахунків.

Звіт про прибутки та збитки є обов’язковою формою фінансового звіту
Національного банку України. Форма складається щоквартально за звітний
період, нарощеним підсумком з початку року, а також за звітний рік.

Звіт про прибутки та збитки має горизонтально-вертикальну форму, що дає
змогу наочно уявити формування результатів діяльності банку. Він
грунтується а концепції грошових потоків за доходами та витратами, які
групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми
розміщені у її лівій частині, а витратні — у правій. При цьому кожній
групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає
змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і
безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. При цьому доходи і
витрати показуються згідно з принципом нарахування, тобто вони
відображаються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи
здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів.
Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох
звітних періодів і зв’язок з доходом може бути визначений попередньо,
витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі
систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати
розглядаються як зношення або амортизація.

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки Національного банку
України можна подати так:

Доходи Витрати

Процентні доходи Процентні витрати

Чистий процентний прибуток (збитки)

Комісійні доходи Комісійні витрати

Результат від торговельних операцій Адміністративні витрати

Інші операційні доходи Інші операційні витрати

Чистий операційний прибуток (збитки)

Інші доходи Інші витрати

Надходження за сумнівними активами Витрати за сумнівними активами

Чистий прибуток (збитки) без врахування

непередбачених обставин

Непередбачені доходи Непередбачені витрати

Чистий прибуток (збитки) до сплати податків

Сплата основних податків

Чистий прибуток (збитки)

Відрахування з прибутку

4. Статистична звітність установ національного банку України

Крім фінансової звітності, складаються також форми статистичної
звітності, які дають окремим користувачам детальнішу інформацію стосовно
окремих статей основної звітності, додаткову інформацію для поглибленого
розкриття функцій та операцій Національного банку України.

Звіт за доходами Державного бюджету України представлений двома формами:
щоденною та місячною. У них відображається виконання державного бюджету
України наростаючим підсумком, починаючи з початку року, за підрозділами
класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів
(розділами, параграфами, символами) і за групами за балансовими
рахунками «Кошти Державного бюджету України» та «Кошти бюджетів України
до розподілу».

Під час складання звітності за операціями з валютними цінностями та
майном використовуються такі форми:

щоквартальна форма про надані резидентам реєстраційні сві

доцтва на одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кре

диторів та загальні відомості щодо умов кредитування;

щоквартальна форма про кількість декларувань резидентами

України валютних цінностей та майна, що належать їм та перебуває

за межами України;

щоквартальна форма про стан декларування резидентами

України валютних цінностей та майна, що належать їм та знаходяться за
межами України. У ній надається інформація про фінансові та майнові
вкладення за кордон;

щоквартальна форма про залишки коштів на рахунках, відкритих на підставі
ліцензії Національного банку підприємствами-резидентами України в
закордонних банках. Звіт подається окремо за

кожним зарубіжним рахунком і у валюті, в якій він ведеться;

дві форми: перша — щоденна про залишки коштів на валют

них рахунках за видами валют, друга — щомісячна про обороти за

місяць за рахунками в іноземних валютах.

Для регулювання готівково-грошового обігу призначені такі форми
звітності:

Щоденна форма про рух готівки, в якій відображаються зали

шок готівки у сховищі на початок дня, надходження та вилучення

готівки зі сховища, залишок готівки у сховищі на кінець дня. Вона

складається в національній валюті за індексами та номіналами.

Щоденна форма про рух резервних фондів банкнот і монет, у

якій відображаються залишок резервних фондів на початок та кі

нець дня, надходження та вилучення (відправлення) готівки, а також

сума знищених банкнот і монет. Як і попередня форма, вона складається за
індексами та номіналами.

Щомісячна форма про реалізацію ювілейних та пам’ятних

монет, що містить інформацію про рух кожного найменування нумізматичної
продукції і слугує джерелом для проведення аналізу реалізації зазначеної
продукції та прийняття відповідних рішень. Скла

дається ця форма звітності в натуральному (в штуках) та вартісному

(у гривнях) вираженні за кожним видом нумізматичної продукції.

Квартальні форми, які характеризують організацію роботи з

готівкового обігу, у тому числі прогнозні розрахунки касових оборотів за
статтями приходу і видатків.

Щоденна та місячна форма звітності про касові обороти в роз

різі статей доходу і витрат.

Місячна форма про результати перевірок дотримання касової

дисципліни господарськими органами та комерційними банками.

Дві місячні форми звітності про виявлення фальшивих банк

нот, відповідно гривні та іноземної валюти.

Річна форма звітності про кількість клієнтів та особових рахунків
складається за інституційними секторами економіки та кодами валют.

Стан контрольно-ревізійної роботи в установах Національного банку
України характеризує форма звітності, яка складається за результатами
роботи за перше півріччя і за рік. Зазначена форма звітності містить
інформацію про:

кількість проведених ревізій і перевірок;

встановлені за результатами перевірок суми незаконних витрат коштів і
матеріальних цінностей, а також суми недостач, розтрат і крадіжок;

вжиті заходи за результатами ревізій і перевірок.

Одночасно зі звітом про роботу ревізійної служби Національного банку
України складаються відомості, в яких конкретизуються основні показники
зазначеної форми звітності.

У разі потреби установи Національного банку складають форму звітності,
яка містить дані про чисельність, склад і переміщення працівників
Національного банку України.

Похожие записи