Реферат на тему

Валютне регулювання та контроль

План

Регулювання національним банком України поточних валютних операцій

2. Регулювання НБУ валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу

1. Регулювання національним банком України поточних валютних операцій

Поточні валютні операції поділяються на торговельні і неторговельні.

До поточних торговельних валютних операцій належать, зокрема:

розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридичними
особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності
у межах торговельного обороту, включаючи кредитування
експортно-імпортних операцій на термін не більше як 90 днів;

розрахунки у межах торговельного обороту, які здійснюють

ся на території України в іноземній валюті за умови наявності
індивідуальної ліцензії Національного банку України або у грошовій

одиниці України за умови, що хоча б однією зі сторін операції є

нерезидент;

розрахунки у межах торговельного обороту між юридичними

особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через

інших юридичних осіб-резидентів відповідно до посередницьких

договорів (контрактів), інші розрахунки, що здійснюються відповідно до
чинного законодавства України;

операції на міжбанківському валютному ринку України;

оплата фізичними особами товарів (робіт, послуг) з використанням
пластикових карток та чеків.

Загальний порядок проведення поточних торговельних валютних операцій
резидентами та нерезидентами в Україні визначається відповідними
законодавчими актами. Детальні правила установлюються інструкціями та
іншими нормативними актами Національного банку України, який здійснює
валютну політику згідно з принципами загальної економічної політики
України та є головним органом валютного контролю.

Значна частина поточних торговельних валютних операцій в іноземній
валюті пов’язана з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності
резидентів, зокрема з розрахунками за експорт-імпорт товарів (робіт,
послуг). Відповідно до чинного законодавства України право на здійснення
такої діяльності мають юридичні та фізичні особи, які зареєстровані як
підприємці.

Порядок проведення таких розрахунків регламентується законодавством
країни, а також міжнародними правилами оформлення та оплати платіжних
документів. Валюта розрахунків та форма розрахунків за
експортно-імпортними операціями визначаються сторонами самостійно і
фіксуються в умовах договору. Кабінет Міністрів України та Національний
банк України розробили для суб’єктів підприємницької діяльності України
всіх форм власності типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів
і типові форми захисних застережень до таких договорів. Вони у
розрахунках з нерезидентами передбачають застосовувати документарний
акредитив та документарне інкасо (з гарантією).

Платежі в іноземній валюті за межі України на виконання зобов’язань у
цій валюті перед нерезидентами за продукцію, послуги, роботи, права
інтелектуальної власності та інші майнові права здійснюються резидентами
України без будь-яких обмежень. Виняток установлено тільки для випадків
закупівлі імпортних товарів для державних потреб за рахунок коштів
Державного бюджету та позабюджетних коштів. У цьому разі резиденту
необхідно дістати дозвіл прем’єр-міністра України.

Усі розрахунки в іноземній валюті, пов’язані з експортом-імпортом
товарів, здійснюються через уповноважені банки України. Для відкриття
рахунків за кордоном і використання їх для проведення таких розрахунків,
резидент мусить отримати ліцензію Національного банку України.

Зовнішньоекономічні розрахунки за строками проведення платежів
поділяються на негайні та платежі у кредит. Під платежем у кредит
розуміють кредит, який експортер або імпортер надають

один одному у вигляді відстрочки платежу або попередньої оплати
(авансового платежу).

Чинним законодавством України встановлено 90-денний термін надходження
товарів та платежів за експортно-імпортними операціями резидентів.
Перевищення цього терміну дозволяється тільки за наявності ліцензії
Національного банку України. Перелік видів договорів, для яких
передбачена можливість продовження термінів розрахунків, визначено
законодавством України. Недотримання зазначених вище норм тягне за собою
застосування до резидентів-порушників штрафних санкцій. Уповноважені
банки України зобов’язані здійснювати контроль за своєчасністю та
повнотою надходження експортного виторгу або імпортованих товарів в
Україну і у разі виявлення фактів порушень своєчасно повідомляти обласні
«‘ управління Національного банку України та податкові органи за місцем
реєстрації порушника.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та
юридичними особами—нерезидентами України проводяться через
кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених
банках України у гривні, а також через рахунки у гривні, які
відкриваються постійним представництвам нерезидентів в Україні
відповідно до ліцензій Національного банку України.

Оскільки Україна оголосила про приєднання до статті VIII Статуту
Міжнародного валютного фонду, проведення розрахунків між резидентами і
нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями у
національній грошовій одиниці не може бути обмежене. Україна також
зобов’язана викуповувати в інших членів фонду залишки коштів у своїй
національній грошовій одиниці за умови, що вони утворилися внаслідок
здійснення таких операцій і конверсія в іноземну валюту необхідна також
для здійснення поточних валютних операцій.

В Україні єдиним законним засобом платежу є національна грошова одиниця,
а право реалізації на території України товарів (робіт, послуг) з
оплатою в іноземній валюті і проведення розрахунків в іноземній валюті
як у безготівковому, так і в готівковому вигляді може надавати
резидентам лише Національний банк України через видачу індивідуальної
ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу в Україні.
На сьогодні усі винятки з цього правила встановлені Національним банком
України. Наприклад, готівкова вільно конвертована валюта приймається в
оплату без згаданої ліцензії за: товари та послуги, що реалізуються під
митним контролем

без стягнення мита та податків на митних територіях України;

продаж квитків на території портів, аеропортів та вокзалів;

оформлення багажу на міжнародні туристичні рейси та путівок на
закордонні туристичні рейси;

продаж нерезидентам паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування,
медикаментів та надання послуг з обслуговування іноземних транспортних
засобів (літаків, суден, автобусів) та

їхніх пасажирів і членів екіпажу на території портів, аеропортів та

вокзалів України;

готельні послуги фізичним особам-нерезидентам, які перебувають в Україні
у відрядженні, та іноземних туристів.

Операції купівлі-продажу валюти покликані забезпечувати потреби
резидентів в іноземній валюті, що викликані необхідністю проведення
розрахунків за торговельними валютними операціями або захисту від
небезпеки валютних витрат унаслідок коливань валютного курсу.

Усі операції купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти мають
здійснюватися через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові
установи України, що отримали ліцензію Національного банку України на
торгівлю іноземною валютою. Такі операції, проведені в інший спосіб,
відповідно до чинного законодавства України вважаються недійсними.

Резиденти можуть купувати іноземну валюту з метою виконання своїх
зобов’язань перед нерезидентами у цій валюті за поточними торговельними
валютними операціями без обмежень. Загальною підставою купівлі іноземної
валюти є правильно оформлений імпортний контракт. Валютна операція
проводиться на підставі заявки резидента, у якій уповноваженому банку
доручається купити або продати іноземну валюту. Купівля іноземної валюти
здійснюється як за умови фактичного імпорту товарів (робіт, послуг), так
і на умовах попередньої оплати (авансового платежу). Можливий продаж
іноземної валюти резидентам-посередникам, які здійснюють переказування
валютних коштів нерезидентам за реалізовані в Україні товари на підставі
договорів комісії та консигнації.

Відповідно до чинного законодавства України куплена іноземна валюта має
бути використана резидентом за призначенням протягом п’яти банківських
днів. У разі перевищення цього терміну придбана валюта продається
уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України протягом
п’яти днів. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за
такою операцією, щоквартально.

У зв’язку зі стрімким падінням курсу гривні НБУ восени 1998 р. увів
деякі зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному
ринку. Зокрема, він обмежив здійснення безготівкових операцій із
купівлі-продажу іноземних валют, віднесених до першої групи
Класифікатора валют, біржовим ринком, тобто ринком Української та
Кримської міжбанківських валютних бірж, а здійснення торгів обмежив
двома валютами — американським доларом і німецькою маркою. НБУ визначив
новий порядок оформлення документів для купівлі іноземної валюти, вніс
деякі зміни до порядку розрахунків за імпортними контрактами.

Переказується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця
відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Валютні кошти, куплені на міжбанківському валютному ринку України і
переказані на користь нерезидента, у разі повернення на рахунок платника
у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не були
виконані, не можуть бути використані резидентом на інші цілі, а
підлягають продажу у повному обсязі протягом п’яти банківських днів на
міжбанківському валютному ринку України.

Особливе місце у розрахунках фізичних осіб за придбані товари (роботи,
послуги) в Україні посідають операції з пластиковими картками
міжнародних платіжних систем. Сьогодні ціла низка українських
уповноважених банків є членами міжнародних платіжних систем VISA
International Service Association та EUROPAY International.

Пластикові картки дають змогу банкам надавати додаткові послуги вже
існуючим клієнтам і успішно залучати нову клієнтуру — окремих осіб та
роздрібних торговців.

Роздрібні торговці визнали переваги пластикових карток, а їх
використання виявилося особливо корисним з погляду залучення покупців.
Ставки дисконта, що утримуються з них банками за торговельними
операціями, бувають різними залежно від виду і суми операцій, у
середньому вони становлять 3, 5 %.

Кредитні пластикові картки призначені переважно для поновлювальних
кредитів у роздрібній торгівлі. Вони не пристосовані для купівлі
предметів великої вартості — автомобілів, дорогих товарів домашнього
вжитку тощо, на які припадає значна частка споживчого кредиту. Кредитний
ліміт у більшості карток, як правило, нижчий за такі суми. Позики на
придбання дорогих товарів звичайно потребують вагомого забезпечення, при
використанні ж кредитних карток до цього часу забезпечення не
передбачалося.

Недоліком кредитних карток є те, що стандарти кредитного обслуговування
банку можуть не збігатися з критеріями роздрібного торговця, який
погодився прийняти картку. Деякі торговці можуть бути схильними надати
кредит тим покупцям, яким банк відмовив би у кредиті. Зрозуміло, деякі
торговці з невеликими прибутками утримуються від операцій з пластиковими
картками через відсотки, що стягуються з торговця.

Поточні неторговельні валютні операції — це операції, що не пов’язані з
комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та
імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.

Ці операції здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими
фінансово-кредитними установами як для фізичних осіб — громадян України
та іноземців, так і для юридичних осіб резидентів та представництв
юридичних осіб-нерезидентів (далі — представництва).

До поточних неторговельних валютних операцій, що здійснюються через
уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи,
належать:

операції з обміну іноземної валюти та платіжних документів

в іноземній валюті на грошову одиницю України чи іншу іноземну

валюту;

виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти та грошової одиниці
України за чеками та пластиковими картками міжнародних платіжних систем;

продаж дорожніх чеків в іноземній валюті для вивезення їх

фізичними особами за межі України з метою здійснення розрахунків

за дорожні послуги або обмін цих чеків на національну валюту інших країн
для здійснення необхідних розрахунків;

одержання фізичними особами готівкової іноземної валюти і

дорожніх чеків в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;

виплата фізичним особам авторських гонорарів та інших платежів,
пов’язаних з авторськими правами;

оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими

угодами (контрактами) працюють в Україні;

переказування коштів в іноземній валюті за межі України за

навчання, лікування, оплата патентів, послуг адвокатів, сплата мит

них платежів та членських внесків за вступ та участь у міжнародних

організаціях;

платежі за межі України у вигляді відшкодування витрат

судових, арбітражних, нотаріальних та інших правоохоронних

органів;

виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кор

дону: пенсії, аліменти, заробітна плата, допомога родичів тощо;

переказування за межі України коштів в іноземній валюті:

пенсії, аліменти, допомога родичам тощо.

операції з відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті

фізичних осіб.

Велике значення в міжнародному обміні мають соціальні та культурні
послуги, до яких належать туризм, охорона здоров’я, освіта, спорт,
мистецтво тощо. З огляду на те, що на території кожної країни в обігу
перебуває своя національна грошова одиниця, виникає потреба здійснювати
операції з обміну валют одних країн на валюту країни, до якої їдуть
фізичні особи у приватних справах та у службові відрядження.

Для забезпечення зазначених та особистих потреб фізичних осіб у тій чи
іншій валюті уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні
установи здійснюють обмінні операції з іноземними валютами, платіжними
документами в іноземній валюті та в грошовій одиниці України.

Готівкова іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот,
що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що
вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які
перебувають в обігу.

Платіжні документи в іноземній валюті, які застосовуються при здійсненні
неторговельних операцій, — це чеки та пластикові картки міжнародних
платіжних систем.

Для отримання готівкової іноземної валюти за платіжними документами в
іноземній валюті (чеками та пластиковими картками міжнародних платіжних
систем) фізичні особи мають звертатися до каси уповноваженого банку чи
уповноваженої фінансово-кредитної установи, оскільки операції виплати
іноземної валюти за дорожніми та іменними чеками належать до інкасових
операцій, які здійснюються уповноваженими банками.

»

$

$

???????

???????$

‚ th

?

H!j#U$†%¦+?.?2F83/48×9–;v<‚>(AoeFoeI?NAOIRRU”VaeXAE\?_xaoooooooooooooooo
oooooooooooo

gd-?

-обмінні операції, а саме: купівля-продаж готівкової іноземної валюти,
конверсія, обмін іноземної валюти та продаж дорожніх чеків на суму,
встановлену Національним банком України, а також виплата в грошовій
одиниці України за операціями купівлі цих чеків.

Юридичні особи-резиденти, представництва та філії іноземних організацій
і установ (далі — установи) у разі необхідності здійснюють через
уповноважений банк обмін грошової одиниці України на іноземну валюту для
забезпечення поїздок до інших країн світу у службові відрядження своїх
працівників. При відрядженні за кордон із рахунку установи видається
іноземна валюта, в тому числі дорожні чеки в іноземній валюті, для
оплати добових та витрат на наймання житлового приміщення, а також
транспортних витрат.

Вивезення готівкової іноземної валюти та дорожніх чеків в іноземній
валюті за межі України фізичними особами (резидентами та нерезидентами),
які виїжджають як у приватних, так і в службових справах, здійснюється
згідно з «Порядком переміщення іноземної валюти через митний кордон
України». Національним банком та Державною митною службою України
встановлені обмеження на вивезення іноземної валюти, дорожніх чеків в
іноземній валюті та готівкової грошової одиниці України за кордон.
Вивезення валюти на суму, що перевищує встановлені норми, здійснюється
за дозволом уповноваженого банку чи за індивідуальною ліцензією
відповідної установи Національного банку України.

При здійсненні операцій конверсії та обміну готівкової іноземної валюти,
купівлі та продажу платіжних документів в іноземній валюті, прийнятті на
інкасо банкнот іноземної валюти, які мають пошкодження й викликають
сумнів, та платіжних документів в іноземній валюті уповноваженими
банками й уповноваженими фінансово-кредитними установами стягується
комісійна винагорода в іноземній валюті чи грошовій одиниці України
відповідно до затверджених уповноваженим банком тарифів.

Операції купівлі-продажу готівкової іноземної валюти проводяться за
курсом, що самостійно встановлюється уповноваженим банком чи
уповноваженою фінансово-кредитною установою. Різниця між курсом купівлі
і курсом продажу іноземної валюти (маржа) з урахуванням комісійної
винагороди не може перевищувати розмір, установлений Національним банком
України. У 1996—1998 рр. різниця між: курсами купівлі та продажу не може
перевищувати 10 %. Одночасно курс грошової одиниці України до іноземних
валют може відхилятися від офіційного обмінного курсу Національного
банку України не більше як на 10 %, включаючи комісійні винагороди.
Отже, загальне коливання курсу купівлі-продажу не може перевищувати 20
%.

Приклад. На 10 лютого 1998 р. офіційний обмінний курс Національного
банку України становив: за 100 доларів США 194, 00
грн. за 100 німецьких марок 107, 00 грн. Під час
здійснення обмінних операцій уповноваженим банком може бути встановлено
курс купівлі-продажу іноземної валюти в межах коридору: за 1 долар США
від 1, 7460 до 2, 1340 грн. за 1 німецьку марку
від 0, 9630 до 1, 1770 грн. Однак з урахуванням дотримання маржі 10 %
між курсом купівлі-продажу іноземної валюти курс може набувати таких
значень: за 1 долар США купівля (грн. ) продаж
(грн. ) 1 приклад 1, 7460 1,
9400 2 приклад 1, 9000 2,
0940 3 приклад 1, 9400 2,
1340

Приклад. На 10 лютого 1998 р. офіційний обмінний курс Національного
банку України становив:

за 100 доларів США 194, 00 грн.

за 100 німецьких марок 107, 00 грн.

Під час здійснення обмінних операцій уповноваженим банком може бути
встановлено курс купівлі-продажу іноземної валюти в межах коридору:

за 1 долар США від 1, 7460 до 2, 1340 грн.

за 1 німецьку марку від 0, 9630 до 1, 1770 грн.

Однак з урахуванням дотримання маржі 10 % між курсом купівлі-продажу
іноземної валюти курс може набувати таких значень:

за 1 долар США купівля (грн. ) продаж (грн. )

приклад 1, 7460 1, 9400

приклад 1, 9000 2, 0940

приклад 1, 9400 2, 1340

Курс, що використовується для здійснення валютно-обмінних операцій з
готівковою іноземною валютою, та розмір комісійної винагороди
встановлюється на початку операційного дня банку — о 8 год ранку і не
змінюється протягом робочого дня.

Відповідно до майнових прав фізичних осіб щодо розпорядження власними
коштами вони можуть здійснювати перекази за межі України через
уповноважені банки, уповноважені кредитно-фінансові установи та
відділення зв’язку.

Восени 1998 р. НБУ тимчасово скоротив можливе відхилення курсу гривні
від офіційного обмінного курсу, а також розмір маржі до 5 %.

Це:

допомога родичам, аліменти, платежі, пов’язані зі смертю

громадян;

суми, що сплачуються на підставі вироків, рішень судових та

слідчих органів;

переказ спадкоємних коштів та коштів від реалізації спадщини та
належного нерезиденту майна в Україні;

оплата фізичною особою-резидентом товару іноземній фірмі

за імпортним контрактом (договором, інвойсом) для власного споживання;

переказ нерезидентом прибутків, одержаних унаслідок здійснення іноземних
інвестицій в Україну, коштів, отриманих від оплати праці, премій,
гонорарів, а також іноземної валюти, ввезеної (переказаної) в Україну в
установленому чинним законодавством порядку;

сплата іноземної валюти на ім’я юридичної особи-нерезидента за
лікування, навчання, участь у конференціях та сплата страхових і
членських внесків, а також оплата послуг адвокатів та придбання
науково-методичної літератури і передплатних видань;

переказ власником рахунку коштів в іноземній валюті з цього

рахунку у разі виїзду за кордон на постійне місце проживання.

Переказування коштів фізичними особами за межі України та їх виплата в
Україні за неторговельними платежами здійснюються як в іноземній валюті,
так і в грошовій одиниці України.

Зазначені перекази в грошовій одиниці України за межі України та їх
виплата в Україні здійснюються відділеннями зв’язку тільки з країнами
СНД на підставі підписаної у вересні 1994 р. угоди між країнами СНД про
переказування коштів за соціально значущими платежами та двосторонніх
угод між відповідними міністерствами цих країн.

Перекази в іноземній валюті за межі України та їх виплата в Україні
здійснюються лише через кореспондентські рахунки уповноважених банків
України.

До неторговельних операцій також: належать операції з відкриття та
ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів та
нерезидентів, які здійснюють уповноважені банки та уповноважені
фінансово-кредитні установи України за наявності відповідної ліцензії
Національного банку України. Згідно з чинним законодавством України
уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи
зобов’язані зберігати таємницю вкладу на банківському рахунку.

Фізичні особи-резиденти та нерезиденти за бажанням можуть відкривати
поточний та вкладний рахунок в іноземній валюті.

З поточного рахунку в іноземній валюті фізичної особи резидента чи
нерезидента) за розпорядженням власника чи за його дорученням
проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

переказування за межі України через кореспондентські рахунки
уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу

іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних
осіб — резидентів і нерезидентів»;

виплата готівкою (вивезення готівкової валюти за межі України
здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через мит

ний кордон України»);

виплата платіжними документами (вивезення платіжних до

кументів за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення
валюти через митний кордон України»);

переказування на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку
України чи на інший вкладний рахунок;

переказування в межах України: громадянами України на по

точний рахунок іншої фізичної особи — резидента, іноземцями на

поточний рахунок іншої фізичної особи — резидента чи нерезидента;

переказування фізичною особою-нерезидентом на поточний

рахунок юридичної особи-резидента як інвестиція згідно з чинним

законодавством України;

б) у грошовій одиниці України:

виплата готівкою (під час здійснення операції продажу іноземної валюти
уповноваженому банку України використовується

офіційний курс Національного банку України);

переказування коштів для сплати юридичній особі за продаж

товару чи надання послуг на території України (під час здійснення

операції продажу іноземної валюти використовується офіційний

курс Національного банку України).

З вкладного рахунку в іноземній валюті фізичної особи (резидента чи
нерезидента) за розпорядженням власника чи за його дорученням
проводяться операції (уразі закриття рахунку):

переказування за межі України через кореспондентські рахунки
уповноважених банків України (тільки з рахунків нерезидентів);

виплата готівкою та платіжними документами;

переказування на власний поточний чи інший вкладний рахунок в іноземній
валюті в іншому уповноваженому банку України.

Протягом останніх п’яти років в Україні відбулися значні зміни у порядку
проведення неторговельних операцій уповноваженими банками України.
Значно розширені можливості фізичних осіб-резидентів та нерезидентів
щодо переказування належних їм коштів в іноземній валюті за межі України
за неторговельними операціями. Фізичні особи можуть користуватися
пластиковими картками міжнародних платіжних систем для забезпечення
розрахунків за придбані товари та надані послуги. Продаж іноземної
валюти фізичним особам-резидентам здійснюється без обмежень через мережу
пунктів обміну і в уповноважених банках.

2. Регулювання НБУ валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу

В Україні досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення
резидентами капітальних операцій за кордоном (на відміну від здійснення
нерезидентами інвестицій в Україну, що регулюється Законом України «Про
режим іноземного інвестування» від 25 березня 1996 р. ). Також у
законодавчих актах України не дається визначення самого поняття
«операції, пов’язані з рухом капіталу».

За відсутності законодавчих актів прямої дії, Національний банк України
своїми нормативними документами встановив, що до валютних операцій,
пов’язаних з рухом капіталу, належать:

а) здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей

нерезидентами в Україну або резидентами за кордон, включаючи

участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми

довгострокового (на строк понад один рік) та короткострокового (на

строк не більше від одного року) вкладення капіталу, пов’язані з на

буттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбанням права
власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше

нерухоме майно;

б) здійснення портфельних інвестицій нерезидентами в Україну

або резидентами за кордон;

в) розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і

вкладах за межами України;

г) одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних

міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів.

Оскільки в Україні існує режим валютного контролю, окремі операції,
зазначені у цьому переліку, можуть відбутися за наявності індивідуальної
ліцензії Національного банку України. Не потребують одержання ліцензій
НБУ інвестиції нерезидентів в Україну, що здійснюються відповідно до
Закону України «Про режим іноземного інвестування». Операції резидентів,
зазначені у пункті г), потребують не одержання індивідуальної ліцензії,
а реєстрації у Національному банку України кредитів, отриманих від
іноземних кредиторів з видачею відповідного реєстраційного свідоцтва.

Операції резидентів, зазначені у пунктах а), б), в), потребують
попереднього одержання разових індивідуальних ліцензій Національного
банку України.

Для з’ясування політики Національного банку України під час регулювання
капітальних операцій розглянемо зміст цих операцій.

Інвестиції нерезидентів в Україну. Одним із пріоритетних напрямів
загальнодержавної політики є сприяння залученню в Україну іноземних
інвестицій. За даними експертів ООН, потреба України в іноземних
капіталовкладеннях становить близько 40 млрд дол. США за річної потреби
7-8 млрд дол. США. За обсягами залучення інвестицій у розрахунку на душу
населення Україна посідає одне з останніх місць серед країн з перехідною
економікою — 28 дол. США, водночас в Угорщині цей показник дорівнює 1107
дол., в Чеській Республіці — 575 дол., в Естонії — 420 дол., Латвії —
227 дол., в Словенії— 132 дол.

Для поліпшення ситуації в Україні здійснюється комплекс заходів,
спрямованих на створення іноземним інвесторам сприятливого
інвестиційного клімату. Зокрема, створення при Президентові України
Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій, до складу якої
входять керівники української держави та представники всесвітньо відомих
міжнародних банків та корпорацій.

З метою запобігання спорам між іноземними інвесторами та органами
виконавчої влади і місцевого самоврядування, сприяння їх оперативному
позасудовому врегулюванню при Президентові України також створена Палата
незалежних експертів з іноземних інвестицій.

Національний банк України відповідно до своїх функцій регулює приплив
іноземних інвестицій у банківську систему України. Основним нормативним
документом з цього питання є «Положення про порядок видачі ліцензій на
створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних
осіб», затверджене постановою Правління НБУ від 7 лютого 1994 р.
(відповідні зміни та доповнення внесені постановами Правління НБУ від 17
червня 1995 р. та від 20 червня 1997 р. ). Цими документами передбачено,
що в Україні можуть створюватися комерційні банки як із 100-відсотковою
участю іноземного капіталу, так і з частковою участю іноземних юридичних
та фізичних осіб.

Засновниками банків за участю іноземного капіталу можуть бути суб’єкти
підприємництва (за винятком офшорних компаній і банків). Іноземні
засновники новостворених банків мусять сплатити свою частку статутного
фонду у вільно конвертованій валюті.

Під час розгляду установчих документів засновників (учасників)
комерційного банку за участю іноземного капіталу Національний банк
України керується «Принципами нагляду за іноземними філіями банків»,
розробленими у 1992 р. Базельським комітетом з банківського нагляду,
серед яких обов’язковими є:

наявність попередньої згоди центрального банку країни, де

зареєстрований іноземний учасник або звідки залучається іноземний

капітал, на відкриття банків з українським капіталом;

повна «прозорість» усіх засновників іноземних банків чи банків за участю
іноземного капіталу з погляду їхньої фінансової надбані товари та надані
послуги. Продаж іноземної валюти фізичним особам-резидентам здійснюється
без обмежень через мережу пунктів обміну і в уповноважених банках.

Похожие записи