Курсова робота з банківської справи

Український ринок карткових розрахунків, зокрема фізичних осіб,
визначення основних проблем, що склалися та шляхів їх вирішення, аналіз
перспектив розвитку.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….
……………………………………. 2

РОЗДІЛ
І……………………………………………………………..
…………………………….. 4

Банківська пластикова картка як інструмент розрахунків та
кредитування……………………………………………………
………………………………… 4

1.1. Історія виникнення та розвитку платіжних
карток…………………. 4

1.2. Теоретичні аспекти карткового
бізнесу…………………………………. 8

1.3. Класифікація, види та характеристика пластикових
карток…………………………………………………………
………………………… 11

РОЗДІЛ
ІІ…………………………………………………………….
…………………………….. 19

Пластикові картки для фізичних осіб, розрахунки за ними та їх
облік………………………………………………………….
………………………………………… 19

2.1. Загальна характеристика розрахунків з використанням пластикових
карток фізичними особами та їх облік……………….. 19

2.2. Приклад відображення в бухгалтерському обліку операцій з
використанням платіжних карток під час видачі готівки з банкомата та
сплати і розподілу комісійних………………………….. 24

РОЗДІЛ
ІІІ……………………………………………………………
…………………………….. 26

Напрямки поліпшення системи розрахунків платіжними картками в
Україні………………………………………………………..
…………………………………… 26

3.1. Перспективи розвитку ринку пластикових
карток…………………. 26

ВИСНОВКИ……………………………………………………….
………………………………. 33

Список використаної
літератури……………………………………………………..
……. 35

ВСТУП

Розвиток технічної та економічної думки на протязі XXI сторіччя призвів
до значного підвищення ефективності функціонування економіки, рівня
життя людей в розвинених країнах світового співтовариства. Становлення
ринкових відносин в нашій країні та інтеграція до світового
співтовариства не можливе без функціонування ефективного механізму
розрахунків, автоматизації банківської діяльності.

Однією з найважливіших сфер банківської діяльності від якої залежить
ефективність функціонування економіки України в цілому і кожного
суб’єкта підприємницької діяльності окремо, є організація безготівкових
розрахунків у господарському обороті.

На Україні вже кілька років успішно функціонує Система Електронних
Платежів і вона здобула високої оцінки у закордонних спеціалістів. Однак
у сфері сучасних банківських послуг для населення, автоматизації
банківських операцій ще невирішені проблеми, що вимагають координації
спільних зусиль Національного банку України та банків.

Одним з основних напрямків діяльності Національного банку України на
сьогодні є утворення Національної системи масових електронних платежів,
що базуються на використанні банківських пластикових карток. Свою задачу
в утворенні платіжної системи по карткам Національний банк України
бачить у зменшенні об’єму готівкових грошей в обігу і тим самим при
зупиненні процесу наростання грошової маси.

Чим більша вага готівкової грошової маси, тим більше коштів відходить в
тіньову економіку, в державній бюджет надходить менше відрахувань від
платників податків. Тому створення національної електронно платіжної
системи є питанням загальнодержавного значення. Це питання повинне
вирішуватись в тісній співпраці Національного банку України з банками
України, тим більше, що останні з зацікавленістю ставляться до такої
ідеї. В 1995 році 17 комерційних банків разом з НБУ утворили ЗАТ
“Укркарт”. Ця організація, спираючись на досвід карткових систем
розвинутих країн світу, на сьогодні розробила основні документи, що
регулюють впровадження та експлуатацію Національної системи електронних
платежів банками, підготувала відповідні технічні рішення.

Але деякі банки не очікуючи на створення Національної системи масових
електронних платежів, пішли по шляху вступу до передових міжнародних
карткових систем, або почали створювати свої локальні карткові системи,
координуючи свої дії з “Укркарт” з метою інтеграції в майбутньому в
Національну систему масових електронних платежів.

Інтегруючись до розвинутих міжнародних карткових платіжних систем
український банк затверджується на міжнародному фінансовому ринку,
викликає більшу довіру з боку партнерів та клієнтів. Активна позиція
банку при роботі з кредитними картками дозволяє не тільки зберегти
“старих” клієнтів, але й залучити нових. Крім того, ринок платіжних
карток відкриває нові можливості в сфері обслуговування фізичних осіб,
підприємців і, як наслідок, отримується більше прибутку.

Метою роботи є дослідження українського ринку карткових розрахунків,
зокрема фізичних осіб, визначення основних проблем, що склалися та
шляхів їх вирішення, аналіз перспектив розвитку даної сфери банківської
діяльності на Україні.

РОЗДІЛ І

Банківська пластикова картка як інструмент розрахунків

та кредитування

1.1. Історія виникнення та розвитку платіжних карток

Ідея кредитної картки була висунута в книзі Едуарда Белламі “Дивлячись
назад” в 1880 році. Проте, реально перша кредитна карта була випущена
лише в 1914 році відомою фірмою Mobil Oil (правда раніше ця фірма
називалася General Petroleum Corporation California). Випущені даною
компанією карти використовувалися при оплаті торгових операцій по
нафтопродуктах. Перші картки були картонними, дані на них були або
написані, або видавлені.

В 1928 році компанією Бостона Farrington Manufacturing були випущені
перші металеві пластинки, на яких видавлювалася адреса і які видавалися
кредитоспроможним клієнтам. Продавець вкладав таку пластинку в
спеціальну машинку, звану імпринтером, і букви, видавлені на ній,
віддруковувалися на торговому чеку.

Пошук відповідного матеріалу затягнувся на десятиріччя, і лише в 60-ті
роки було знайдено прийнятне рішення — пластикова картка з магнітною
смугою. Десять років потому, в 1975 р. француз Ролан Моренно винайшов і
запатентував електронну карту пам’яті. Пройшло ще декілька років, і
компанія Bull (Франція) розробила і запатентувала смарт-карту з
вбудованим мікропроцесором.

Більшість фахівців вважає, що початок банківських кредитних карток був
встановлений Джоном С. Біггинсом, фахівцем по споживацькому кредиту з
Національного банку Флетбуш в нью-йоркському районі Бруклін. В 1946 році
Біггинс організував роботу по кредитній схемі під назвою “Charge-it”. Ця
схема передбачала собою розписки, які приймалися від клієнтів місцевими
магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин
здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У
Флетбуші був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що
використовується зараз в банківському картковому бізнесі повсюдно.

1 жовтня 1958 року була випущена перша карта American Express. Вже через
рік ця компанія налічувала 32 тисячі підприємств і більше 475 тисяч
утримувачів карток. Такий успіх American Express пояснюється, по-перше,
тим, що компанія придбала Universal Travel Card, що випускалася
Асоціацією американських готелів. Але головною причиною була вже існуюча
розгалужена міжнародна сіть обслуговування дорожніх чеків “American
Express” і величезні фінансові кошти, що дозволили кредитувати клієнтів.

В 50-ті роки понад 100 американських банків почали свої програми
кредитних карток. Але, мабуть, принципово новий період в розвитку
карткового, бізнесу почався, коли в нього вступили перший і другий за
величиною американські банки: Bank America і Chase Manhattan Bank. Це
відбулося також в 1958 році.

У міру зростання карткових програм більшість банків зіткнулася з
головною перешкодою — локальністю мережі обслуговування своїх карток. І
ось в 1966 році Bank America почав видавати ліцензії на випуск карток
BankAmericard іншим банкам у відповідь на це декілька крупних
банків-конкурентів Bank America створили свою Міжбанківську карткову
асоціацію — МКА (Interbank Card Association). В 1969 році ця асоціація
купила права на карти “Master Charge”, що випускалися картковою
асоціацією банків західних штатів, більшість банків-членів МКА перейшла
на випуск “Master Charge”. У свою чергу банки, випускаючі
“BankAmericard”, настояли, щоб карткова програма була виведена з-під
контролю Bank America. Так в липні 1970 р. була створена National
BankAmericard Incorporated — НБІ.

Таким чином, до початку сімдесятих років в Сполучених Штатах
сформувалися два основні конкуренти на ринку універсальних банківських
карток: НБІ і МКА. Серед небанківських універсальних карток виділялася
“American Express”.

Слід зазначити, що спочатку в зарубіжній класифікації універсальні
картки розділялися на картки для “подорожей і розваг” (Travel and
Entertainment — Т&Е) і чисто банківські. Перші випускалися компаніями
Diners Club, American Express, Carte Blanshe і призначалися головним
чином для оплати готелів, ресторанів, тобто переважно для мандрівних
бізнесменів. Картки ж, що випускаються банками, мали більш “споживацький
характер” і призначалися для “звичайних клієнтів”. До теперішнього часу
ці відмінності в значній мірі зникли, і таке розділення є вельми
умовним.

Мала місце конкуренція американських карткових асоціацій і в Європі. В
1974 році МКА вчинила значний ривок в конкурентній гонці з
BankAmericard, підписавши угоду з британською системою Access Card, яка
входила в Асоціацію Eurocard. Так почалася співпраця Eurocard і
американської Міжбанківської карткової асоціації, випускаючої “Master
Charge”. Це стало однією з причин, по якій в 1976 році НБІ перейменувала
свою картку “BankAmericard” на відому тепер всім “VISA”. Аналогічний
крок зробила в 1980 році і МКА, давши своїй картці “більш міжнародну
назву” “MasterCard”.

Конкурентна боротьба між платіжними системами розверталася не тільки в
Європі. В Японії, наприклад, не дивлячись на активні спроби завоювання
цього ринку “VISA” і “MasterCard”, вони програвали карткам JCB. Загальна
кількість утримувачів цих карток в 1980 році була майже в два рази
більше, ніж випущених в Японії “VISA” і “MasterCard” разом узятих.

Картки міжнародних систем з`явились в колишньому СРСР ще в 1969 році.
Але це були картки, емітовані закордонними компаніями та банками. Іншими
словами, в Радянському Союзі почала утворюватись мережа підприємств, що
приймали ці картки в якості платіжного засобу. Саме в 1969 році було
підписано першу угоду з Diners Club. В 1974 році з`явилась “Америкен
Експресс”, а в 1975 році – “VISA” (тоді ще “БанкАмерикард”) і Eurocard,
в 1976 – японська “JCB”. З радянської сторони всі угоди підписувались
ВАТ “Інтурист”, яке і організовувало розрахунки по пластиковим карткам у
валютних магазинах і готелях.

Першим емітентом міжнародних карток був Зовнекономбанк, який випустив у
1989 році “золоті” картки “Eurocard”. Але до теперішнього часу точно не
відомо, скільки їх було випущено і кому вони були видані. Зрозуміло
тільки, що їх було дуже обмежена кількість і призначені вони були для
вузького кола осіб. З комерційної точки зору, це можна вважати на більш,
як відносно вдалий експеримент в області карткового бізнесу. В 1989 році
Ощадбанк та Кредобанк стають членами VISA.

При дослідженні еволюції кредитних карток можна побачити як змінювалось
відношення банків до карткових програм по мірі розвитку даного сегменту
ринку банківського обслуговування клієнтів: на початку кредитні картки
застосовувались для підтвердження кредитоспроможності покупця в
магазинах, далі вони почали виступати також засобом залучення клієнтів
до банку, наступним етапом в розвитку карткового бізнесу стало
виникнення елементів кредитної схеми, в межах якої почали з`являтися
посередницькі організації, що брали на себе проведення розрахунків.

Отже, кредитна картка виникла першою і стала вихідною для формування
різноманітних банківських карткових продуктів, які пропонуються зараз
при обслуговуванні населення. На протязі розвитку передових міжнародних
платіжних систем виникали нові види платіжних карток, які повинні були
задовольняти певні групи клієнтів, але кредитна картка не втратила своїх
позицій і зараз займає домінуюче місце у сфері карткових розрахунків.

1.2. Теоретичні аспекти карткового бізнесу

Із всього вище сказаного випливає цілком логічне запитання: Що ж таке
кредитна картка, яке місце, для чого вона служить?

На це питання склалися різні відповіді у різних авторів.

Українська наукова думка, зокрема спеціалісти ЗАТ “Укркарт”, що приймали
участь у розробці Положення “Про введення пластикових карток міжнародних
платіжних систем в розрахунках за товари, надані послуги та при видачі
готівки”, вважають, що “… кредитна банківська картка надає можливість
здійснювати операції по дебету картрахунку в межах встановленого
банком-емітентом ліміту кредиту.”

Російські вчені, зокрема доктор економічних наук, професор, головний
науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних
відносин Російської Академії Наук Усоскін В.М. пропонує наступне
визначення: “кредитні картки призначені для купівлі товарів з
використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів в
готівково-грошовій формі”. Головною особливістю кредитної картки, на
думку науковця, є відкриття банком кредитної лінії, яка використовується
автоматично кожного разу, коли відбувається купівля товару або береться
кредит в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах відведеного банком
ліміту.

Іншій російський дослідник банківської справи з Московського Фінансового
Об`єднання – Кумок С.І. стверджує, що кредитна картка — це документ,
який дозволяє його держателю отримати кредит в заздалегідь обумовлених
розмірах без спеціального забезпечення оплати товарів та послуг, а також
отримання готівки. Але, слід відмітити, що деякі комерційні
банки-емітенти при видачі карток вимагають від майбутнього клієнта тої
чи іншої форми забезпечення повернення позички, особливо ця проблема
актуально стоїть перед українськими банками.

Зовсім інша точка зору склалася у деяких російських
спеціалістів-практиків, зокрема, керівник управління банківських карток
Міжнародного комерційного “Кристалбанка” Андріїв А.А. категорично
заперечує сам розділ банківських карток на кредитні та дебетові. Він
вважає, що такий розділ не має ніякого відношення до самої картки, а
розділяти слід платіжні схеми де діють картки і пропонує розділити їх
на:

кредитні;

розрахункові;

дебетні.

Але також, виходячи з такої класифікації платіжних схем, можна виділити
кредитні картки, як банківські, що діють в межах кредитної схеми.

Таким чином, виходячи з усього вище викладеного, дамо узагальнене
визначення кредитної картки.

Кредитна картка – це інструмент безготівкових розрахунків, що дозволяє
власнику отримувати кредит у межах відведеного ліміту при купівлі
товарів або послуг та отримання авансів готівковими грішми, а також
користуватись різноманітними пільгами, що визначені банком-емітентом або
платіжною системою.

Перш за все з`ясуємо всі ті переваги, що надає карткова система
розрахунків для учасників, оскільки саме ними обумовлена необхідність
використання платіжних карток.

Переваги для банків:

збільшення питомої ваги споживчого кредиту;

розширення сфери діяльності банку на відділені регіони;

можливість продажу додаткових продуктів держателям карток;

отримання додаткового доходу в формі комісійної винагороди та
відсоткових надходжень.

засіб маркетингу (логотип банку на картці, підвищення статусу банку).

Переваги для підприємств торгівлі та послуг:

розширення продаж та залучення нової клієнтури;

картка стає все більш визнаною формою платежу;

вона дозволяє клієнту частіше витрачати грошові кошти, не обмежуючись
наявною в нього сумою готівки;

можливість надання кредиту без використання власних коштів та ведення
спеціальних систем обліку;

зниження ризику завдяки заміні банківських чеків картками.

Переваги для держателів карток:

зручності у використання;

картка приймається до оплати по всьому світу (міжнародні платіжні
системи);

безпека;

автоматичне надання банківського кредиту;

можливість відстрочки погашення заборгованості;

регулярне отримання повної інформації про проведені операції;

пільги при бронюванні місць в готелях, при замовленні автомобілів і
т.п.;

різного роду страховки;

можливість цілодобового обслуговування в автоматичних пристроях.

З розвитком наукового-технічного прогресу з`являються нові переваги для
держателів пластикових карток. Кредитна картка може виступати засобом
ідентифікації особи, якщо на неї нанесено зображення держателя. Особливо
широкі можливості для застосування надають смарт-картки (картки зі
вмонтованою мікросхемою): завдяки наявності вільної пам’яті вони можуть
виступати як медична картка у хворих, як залікова книжка у студентів і
т.п.

Класифікація, види та характеристика пластикових карток

Пластикова картка – це персоніфікований платіжний інструмент, який надає
особі, що користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів
або послуг, а також одержання готівкових коштів у відділеннях банків і
банківський автоматах. Пластикові картки можна класифікувати за багатьма
ознаками, представленими на малюнку 1.1.

Мал. 1.1. Класифікація пластикових карток

В системі використання пластикових карток беруть участь: держателі
(власники) карток, банк-емітент, торговельні установи та заклади сфери
послуг, банк-еквайр, процесинговий центр.

Держателі карток – це фізичні особи, які за договором з
кредитно-фінансовою установою використовують її платіжну картку для
оплати в безготівковій формі вартості товарів чи послуг, а також для
отримання через банківські установи та банкомати готівкових коштів.

Банк-емітент – установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.

Банк-еквайр – банк, у якому відкриті рахунки підприємств торгівлі та
побутового обслуговування населення, що обслуговують держателів
платіжних карток.

Процесинговий центр – спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр,
який виконує збирання, обробку, зберігання та передачу
кредитно-фінансовим установам інформації про необхідність переказу з
рахунків осіб-держателів платіжних карток грошових коштів за одержані
товари і послуги та інші карткові операції на рахунки осіб, що їх
надають.

Види пластикових карток, що використовуються в Україні як платіжні
інструменти наведені на малюнку 1.2:

Електронний Дебетна Кредитна
Розрахункова Корпоративна

гаманець картка картка
картка картка

Персо-

налізований

електронний

гаманець

Анонімний

електронний гаманець картка

підзвітної

особи

картка

управління

поточним

рахунком

Мал.1.2. Види банківських пластикових карток за характером операцій,

що з ними здійснюються

Кредитна картка

Кредитна картка пов‘язана з поточним рахунком фізичної особи в банку, з
рахунком за кредитною лінією та з індивідуальними даними користувача
(прізвищем і т.д.). Емітентом картки є банк, але гроші, управління якими
може забезпечити картка через поточний та кредитний рахунок клієнта,
зберігають в банку свою належність конкретному власнику. Це вимушує
процесинговий центр формувати роз`єднані дебетові платіжні документи по
кожній операції з карткою і направляти їх банку-емітенту. Загальна база
унікальних номерів кредитних карток ведеться як в процесинговому центрі
так і в банку-емітенті.

Первісний ПІН-код заноситься банком по спеціальній процедурі і
переказується клієнту при підписанні договору (PIN, Personal
identification number, індивідуальний номер або код, що надається
банком-емітентом клієнту для його ідентифікації при використанні картки
в банківському автоматі або торговому терміналі).

Процедура платежу за товари та послуги за допомогою кредитної картки
відбувається на платіжному терміналі з пред`явленням ПІН-коду в режимі
on-line (он-лайн-операційний режим, при якому термінали (або банківські
автомати) з`єднані з центральною комп`ютерною системою (процесиноговим
центром) та мають доступ до бази даних для авторизації (дозволу емітента
картки чи установи, діючої від його імені, визнати угоду діючою для
торговця, банківського автомата), запиту та зміни файлів) до
процесингового центру та (або) банку-емітенту і з перевіркою допустимого
ліміту кредитування на спеціальному картковому рахунку клієнта; для
малих сум може проводитися в режимі off-line (офф-лайн-операційний
режим, при якому термінали (або банківські автомати) не з`єднані з
центральним процесором системи на протязі тривалого чи короткого
проміжку часу. Відповідні дії системи керуються параметрами чи
вказівками, закладеними в термінал чи у допоміжній пристрій за рішенням
банка-емітента картки. До інформації немає доступу в режимі реального
часу, як наслідок, всі поточні діючі файли не можуть проглядатися в
момент здійснення операції).

Отримання готівки за допомогою кредитної картки можна здійснити в
банкові-емітентові, банкоматі чи любому іншому банкові, який є учасником
національної платіжної системи. Ця операція аналогічна операції платежу.
Ліміт отримуваної готівки обговорюється при заключенні договору з банком
(разовий ліміт).

Електронний гаманець

Електронний гаманець можна вважати передплаченою карткою багатоцільового
призначення, що має використовуватись перш за все для масових дрібних
платежів.

Можливі два основних варіанта електронного гаманця:

персоналізований (індивідуальний) електронний гаманець;

анонімний електронний гаманець .

Відмінність між ними в тому, що перший пов`язаний з індивідуальними
даними користувача картки, наприклад з номером поточного рахунку,
прізвищем, номером договору з банком або другими індивідуальними даними,
а другий таких даних не вміщає.

Оскільки емітентом електронного гаманця є банк, то гроші клієнта
заносяться на узагальнений рахунок гаманців чи то банка-емітента, чи
розрахункового банка, який може в крайньому випадку об`єднати всі банки,
що беруть участь в системі. Гроші, інформація про які міститься в
електронний гаманець, втрачають у банку-емітенті свою належність
конкретному власнику. Це дозволяє процесинговому центру формувати з
окремих платіжних транзакцій єдиний дебетовий платіжний документ по
кожному банку-емітенту. Але загальна база унікальних номерів електронних
гаманців ведеться і в процесинговому центрі, і в банку.

Видача персоналізованого (індивідуального) електронного гаманця
відбувається у банку-емітенті або його філії при заключенні
індивідуального договору з банком на обслуговування клієнта, первісний
ПІН-код заноситься банком по спеціальній процедурі, переказується
клієнту при підписанні договору і може бути змінений клієнтом в ході
процедури отримання гаманця.

Видача анонімного електронного гаманця дещо відрізняться від описаної
вище процедури:

• клієнт не заключає індивідуальний договір з банком, він тільки
погоджується з правилами користування цим інструментом;

• банк-емітент заздалегідь готує електронний гаманець з нульовим
балансом і первісним ПІН-кодом;

• клієнт може придбати анонімний гаманець у банка-емітента або у агентів
банка.

Процедури платежу за товари та послуги за допомогою індивідуального та
анонімного гаманця не відрізняються.

Дебетна картка

Дебетна картка, є також як і електронний гаманець, передплаченою карткою
багатоцільового призначення, тому наведений вище опис індивідуального
електронного гаманця у значній мірі відноситься і до неї.

Основні відмінності дебетної картки від електронного гаманця містяться у
наступному:

кожна дебетна картка має свій рахунок в банкові-емітентові, на якому
відображаються всі операції, котрі здійснюються за допомогою дебетової
картки (на відміну від узагальненого рахунку гаманців);

дебетна картка розрахована на платежі середніми та великими сумами, тому
частина платежів (великими сумами) може здійснюватись в режимі оn-line.
Це не виключає можливості використання картки для платежів дрібними
сумами;

по залишкам рахунків, як правило, нараховуються відсотки.

До недоліків слід віднести більш високу вартість однієї транзакції.

Оскільки емітентом дебетної картки є банк, то при емісії гроші клієнта
заносяться на рахунок картки клієнта в банкові-емітентові. Розміщені на
цей рахунок гроші зберігають в банкові-емітентові свою належність
конкретному власнику (картка містить індивідуальні дані користувача.).

Завантаження дебетної картки, як правило, здійснюється банком-емітентом.
Верхній ліміт завантаження може бути необмеженим, однак можливе
додаткове обмеження банком-емітентом індивідуально для кожного клієнта
(визначаються при видачі картки). Розмір мінімальної величини
завантаження не лімітований (баланс картки після персоналізації
дорівнює нулю).

Розрахункова картка

Розрахункова картка є карткою багатоцільового призначення, яка служить
інструментом керування поточним рахунком. Від дебетної картки та
електронного гаманця розрахункова картка відрізняється наступним:

розрахункова картка не містить інформації про залишок поточного рахунку,
тому всі платежі відбуваються в режимі on-line;

після авторизації клієнта (визначення доступності грошей на рахунку) та
підтвердження платоспроможності сума купівлі з поточного рахунку
перераховується на тимчасовий рахунок (блокується) і не бере участь в
наступних авторизаціях;

розрахункова картка розрахована на платежі середніми та великими сумами,
тому платежі здійснюються в режимі on-line; але це не виключає
можливості використання картки для платежів дрібними сумами;

на залишок рахунку нараховуються відсотки.

Видача розрахункової картки аналогічна процедурі видачі дебетної картки.

Операції завантаження розрахункової картки фактично зводяться до
розміщення клієнтом коштів на свій розрахунковий рахунок. Процедура
платежу за товари та послуги за допомогою розрахункової картки
відбувається на платіжному терміналі з пред`явленням ПІН-коду в режимі
on-line до процесингового центра та (або) банка-емітента для будь-яких
сум.

Корпоративні картки

Корпоративні картки або картки юридичних осіб, які дозволяють
здійснювати операції платежу за товари та послуги, можуть мати декілька
різновидів реалізації. Доцільно виділити два основних варіанти:

І варіант. Картка підзвітної особи — використовується для оплати ділових
витрат (витрати у відрядженні, підзвітні суми, і т.д.). Всі операції по
такій картці відображаються в бухгалтерському обліку юридичної особи
чеками в поданні з паперовими документами, що підтверджують призначення
платежу. По функціям це є дебетна картка, а операція занесення грошей на
картку буде оформлюватися платіжним документом аналогічно видачі
підзвітних коштів. Для такої картки може бути реалізована можливість до
завантаження з рахунку в рамках ліміту, записаного на картці.

ІІ варіант. Картка управління поточним рахунком. Така картка може бути
використана як для оплати товарів і послуг безпосередньо на терміналах
комерсантів (в даному випадку платіж повинен супроводжуватися “чеком” та
підтверджувальним документом — товарний чек, договір, відповідно якому
здійснюються перерахування, і т.п.), так і на спеціалізованих пристроях
формування електронних аналогів платіжних доручень. В останньому випадку
клієнт має можливість вказати на пристрої реквізити отримувача (і
призначення платежу), і трансакція крім стандартних полів, буде
доповнена полями платіжного доручення, що вимагаються законодавством.
Таким чином, ця картка є деяким електронним аналогом чека.

Отримання готівки по картці підзвітної особи можливе в межах сум,
занесених на картку (для забезпечення оплати послуг на підприємствах, не
обладнаних терміналами), а по картці управління рахунком — в межах сум,
які визначаються банками-емітентами.

Наступною ознакою, за якою можна класифікувати банківські пластикові
картки це спосіб запису інформації на картку: графічний запис;
ембосування; штрих-кодування; кодування на магнітній смузі; чіп;
лазерний запис (оптичні картки).

Самою ранньою і найбільш простою формою запису інформації на картку було
і зостається графічне зображення. Воно і зараз використовується на всіх
картках. На універсальних банківських картках передбачено зразок
підпису, а прізвище та ім’я ембосуються (механічно видавлюються). За
допомогою ембосування робиться відбиток на сліпі при оплаті карткою.

Запис інформації на картку за допомогою штрих-кодування застосовувався
до винаходу магнітної смуги і в платіжних системах розповсюдження не
отримав. Але картки зі штрих-кодами є досить популярні в спеціальних
карткових програмах, де не вимагаються розрахунки, їх популярність
пов`язана з відносно низькою вартістю таких карток та обслуговуючого
обладнання.

Магнітний запис на сьогодні є самим розповсюдженим способом нанесення
інформації на пластикові картки у платіжних системах. Але вже за останні
15-20 років стало зрозуміло, що магнітна смуга вже не забезпечує
необхідного рівня захисту інформації від підробок.

Картки з чіпом називають смарт-картками, чіп-картками, інтелектуальними
картками. Незважаючи на явні переваги ці картки, чіпові картки менш
розповсюджені ніж картки з магнітною смугою, в першу чергу з-за більш
високої ціни виготовлення та обслуговування. Тільки в останні роки, коли
втрати від шахрайства з магнітними карками стали вражаючими і мають
сталу тенденцію до зростання, було прийняте рішення про поступовий
перехід на смарт-картки. Смарт-картки розділяються спеціалістами на
картки з пам’яттю та власне мікропроцесорні картки. Картки з пам’яттю
бувають разовими (одноразовий запис/багаторазове зчитування) та такими,
що дозволяють багаторазовий перезапис. При цьому об’єм пам’яті значно
більший ніж у карток з магнітною смугою та більш високий рівень захисту
інформації. Принципово нові можливості мають справжні мікропроцесорні
картки, оскільки вони мають свою внутрішню логіку і являються
міні-комп’ютером.

РОЗДІЛ ІІ

Пластикові картки для фізичних осіб, розрахунки за ними та їх облік

2.1. Загальна характеристика розрахунків з використанням пластикових
карток фізичними особами та їх облік

Велика частка розрахунків, що виконуються в Україні (особливо це
стосується розрахунків з фізичними особами) є готівковими. Тому існують
проблеми, пов’язані з управлінням готівкою, друкуванням нових грошей,
утилізацією зношених купюр, організацією інкасації та ін. Одним з
напрямів реалізації цієї проблеми є скорочення обсягу готівкових
розрахунків шляхом впровадження електронних роздрібних банківських
послуг. Роздрібні банківські послуги — це безготівкові платежі на
невеликі суми, здебільшого це споживчі платежі, які вносяться фізичними
особами з використанням пластикових карток, що виступають як платіжний
та розрахунковий засіб.

Пластикові картки набули широкого застосування в банківських системах.
Пластикова картка – це ключ клієнта для отримання електронних
банківських послуг. З точки зору банку – це можливість персонувати
картку і таким чином ідентифікувати клієнта і визначити, які послуги
може надати йому банк.

При виконанні розрахунків за допомогою карток, як зазначалось вище, в
системі беруть участь: держателі (власники) карток, банк-емітент,
торговельні установи та заклади сфери послуг, банк-еквайр, процесинговий
центр.

Розглянемо права та обов’язки учасників платіжної системи з
використанням пластикових кредитних карток.

Банк-емітент видає кредитну картку лише після ретельної перевірки
фінансового стану та оцінки кредитоспроможності клієнта; відкриває
власнику картки спеціальний картковий рахунок для проведення всіх
операцій з карткою; кожного місяця надсилає клієнту спеціальну виписку з
його карткового рахунку із зазначенням усіх трансакцій, проведених за
цей період, а також розмірів заборгованості та визначення термінів її
погашення; стягує комісійні та відсотки згідно з встановленими тарифами;
виконує авторизацію платежів, даючи відповідь на запит торговця про
дозвіл чи заборону на проведення операції; бере на себе зобов’язання
щодо оплати рахунків торговельних підприємств за операції, виконані з
використанням карток з відрахуванням комісійних (дисконту).

Власник картки для придбання картки укладає з банком-емітентом
відповідну угоду, в якій бере на себе зобов’язання сплачувати борги та
відсотки по них згідно з визначеними в угоді умовами.

Торговельне підприємство зобов’язується приймати картки як платіжний
засіб розрахунку за товари та послуги і проводити авторизацію
(отримувати дозвіл на трансакцію) в передбачених домовленістю випадках;
зобов’язується вилучати картки при підозрі, що покупець не є її
власником; надавати банку торговельні рахунки, оформлені з використанням
карток. Функціями процесингового центру є: розробка стандартів та правил
ведення операцій; забезпечення належного функціонування систем
авторизації і розрахунків; обмін фінансовою інформаційно і переведення
комісійних виплат між учасниками системи; дослідження і аналіз
функціонування системи; розробка нових платіжних продуктів; реклама і
просування продукту на ринок. Банки-еквайри укладають договори з різними
торговельними організаціями на прийом від клієнтів пластикових карток
певного типу як платіжного засобу; виконують обробку торговельних
рахунків; зараховують суми з торговельних рахунків на рахунки закладів
торгівлі; передають інформацію про проведені операції до
банків-емітентів через процесингову компанію. Банк-емітент після
отримання інформації про виконані трансакції знімає кошти з рахунків
клієнтів-власників карток і перераховує їх через процесинговий центр
банку-еквайру. В окремих випадках функції банка-еквайра може виконувати
банк-емітент.

У системі електронних роздрібних банківських послуг може в деяких
випадках існувати ще третій – розрахунковий банк. Він може
використовуватись для проведення розрахунків в системі між
банком-еквайром та банком-емітентом. Наявність розрахункового банку в
системі не є обов’язковою. Схему взаємодії учасників платіжної системи
з використанням пластикових карток наведено на малюнку 1.3.

Мал. 1.3. Схема взаємодії учасників карткового проекту

Стрілки на малюнку 1.3 позначають такі процеси:

1– оформлення і видача картки клієнту;

2 – надання картки для оформлення покупки чи оплати послуг;

3-4 – запит на авторизацію;

5-6 – результати авторизації;

7 – передача товару та чека на нього власнику картки;

8 – передача чеків на куплені товари;

9 – зарахування коштів за куплені товари на рахунок торговельного
закладу;

10-13 – розрахунки банка-емітента з банком-еквайром за проведені
трансакції;

14 – надання виписки про проведені трансакції;

15 – розрахунки власника картки з банком-емітентом.

Є два режими взаємодії банку-емітента і процесингового центру off-lіnе
і оn-lіnе. Режим off-lіnе є найбільш простим і недорогим для
банку-емітента та процесингового центру. Банк дозволяє процесинговому
центру ведення бази даних по картках, рахунках і лімітах клієнтів банку.
У встановлені домовленістю сеанси зв’язку банк передає в процесинговий
центр доручення на внесення змін в базу даних процесингового центру. В
свою чергу з процесингового центру банк отримує звіти щодо операцій
клієнтів банку, виконаних по картках. Відповідальність за авторизацію по
лімітах клієнтів банку лежить на процесинговому центрі. Доступ до
рахунку клієнт має тільки за допомогою картки, а час від моменту
внесення коштів на рахунок клієнта до моменту їх надходження в базу
даних процесингового центру становить декілька годин. Тобто банк отримує
інформацію про проведені за день операції лише після його завершення і
дебетує рахунок клієнта за підсумком всіх здійснених за день трансакцій.

При взаємодії банку з процесинговим центром в режимі оn-Ііnе банк
устатковується спеціальним обладнанням та програмним забезпеченням і
підключається до мереж передачі даних або з’єднується з процесинговим
центром виділеним каналом. Банк самостійно веде базу даних карток,
рахунків та лімітів і виконує процес авторизації платежів. У цьому
випадку банк має можливість керувати рахунками клієнтів і здійснювати їх
дебетування в режимі реального часу. Крім того, банк оперативно може
виконувати блокування карток і рахунків. Банк-еквайр може взаємодіяти з
процесинговою компанією також у двох режимах: оff-lіnе і оn-lіnе.

Порядок обліку банками України операцій з використанням платіжних карток
внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем під час здійснення
оплати вартості товарів і послуг, проведення операцій через банківські
автомати самообслуговування (банкомати), через касу банку за допомогою
платіжних терміналів та іншого обладнання, під час фінансових
розрахунків між членами міжнародних платіжних систем регулюють Правила
бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у
банках України.

Банки самостійно розробляють порядок бухгалтерського обліку операцій з
використанням платіжних карток з урахуванням особливостей
внутрішньобанківської платіжної системи, дотримуючись основних принципів
бухгалтерського обліку, визначених вище згаданими Правилами та
положеннями внутрішньої платіжної системи.

Бухгалтерський облік операцій з використанням платіжних карток
здійснюється на підставі первинних документів, визначених Положенням про
порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням
та іншими нормативно-правовими актами Національного банку України та
згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків.

Для зарахування коштів під час емісії платіжних карток у банку-емітенті
клієнту-фізичній особі відкривають картковий рахунок для фізичних осіб –
на балансовому рахунку 2625. Для обліку коштів за операціями фізичних
осіб з використанням наперед оплачених платіжних карток банк відкриває
картрахунок для всіх емітованих ним наперед оплачених платіжних карток
на балансовому рахунку 2625.

Унесення, перерахування або поповнення коштів на картрахунки фізичної
особи може виконуватися за рахунок унесення готівкових коштів через
банкомат, касу банку-емітента, банку, що працює за агентською угодою,
іншого банку шляхом переказу коштів із своїх поточних або депозитних
рахунків, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням. Унесення
(поповнення) коштів на картрахунки може здійснюватися через банк-агент
як у національній, так і в іноземній валюті.

2.2. Приклад з відображення в бухгалтерському обліку операцій з
використанням платіжних карток під час видачі готівки з банкомата та
сплати і розподілу комісійних

Держатель платіжної картки одержав готівку з банкомата банку-еквайра із
застосуванням платіжної картки в розмірі 100 грн. Комісія за видачу
готівки банком-еквайром становить 1,5 грн., вартість авторизації, що
здійснюється процесинговим центром — 0,5 грн. Крім того, банк-емітент
установлює комісійні в розмірі 1 грн. за одержання готівки в банкоматі
іншого банку-еквайра.

Розрахунки здійснюються через розрахунковий банк за кліринговою схемою
на умовах договірного списання.

Згідно з інформацією з процесингового центру здійснюються такі проводки:

У розрахунковому банку:

Списання коштів з коррахунку банка-емітента в сумі клірингових вимог

Дебет – 1600 (Кореспондентські рахунки інших банків) Кредит – 3705
(Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками)

102 грн.

Зарахування суми комісійних процесинговому центру

Дебет – 3705 (Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками);
Кредит – 1600 (Кореспондентські рахунки інших банків), 2600 (Поточні
рахунки суб’єктів господарської діяльності)

0,5 грн.

Зарахування коштів на коррахунок банку-еквайра

Дебет – 3705 (Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками)
Кредит – 1600 (Кореспондентські рахунки інших банків)

101,5 грн.

2. У банку-емітенті:

Списання суми клірингових вимог

Дебет – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками)
Кредит – 1500 (Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках)

102 грн.

Списання з картрахунків держателів платіжних карток на суму авторизації

Дебет – 2605 (Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків
платіжними картками), 2625 (Кошти фізичних осіб для розрахунків
платіжними картками) Кредит — 2924(Транзитний рахунок за операціями з
платіжними картками)

102 грн.

Зарахування комісійних банку

Дебет – 2605 (Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків
платіжними картками), 2625 (Кошти фізичних осіб для розрахунків
платіжними картками); Кредит – 6110 (Комісійні доходи від
розрахунково-касового обслуговування клієнтів)

1 грн.

3. У банку-еквайрі:

Видача готівки держателю платіжної картки

Дебет – 2920 (Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними
картками через банкомат); Кредит – 1004 (Банкноти та монети в
банкоматах)

100 грн.

Зарахування коштів на коррахунок на суму клірингу

Дебет – 1500 (Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках)
Кредит – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками)

101,5 грн.

Зарахування грошового покриття та комісійних на відповідні рахунки

Дебет – 2924 (Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками)
101,5 грн. Кредит – 2920 (Транзитний рахунок за операціями, здійсненими
платіжними картками через банкомат); — 100 грн.;

Кредит – 6110 (Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування
клієнтів) — 1,5 грн.

РОЗДІЛ 3

Напрямки поліпшення системи розрахунків платіжними

картками в Україні

3.1. Перспективи розвитку ринку кредитних карток

Як вже зазначалось вище, деякі карткові програми які потерпіли крах
через те, що була відсутня розгалужена система прийому карток до оплати
у відділеннях банку та в торговій мережі. Саме наявність розгалуженої
системи відділень та багатої клієнтури в штаті Каліфорнія дозволила
розвиватись карткам «БанкАмерикард», що випускались Бенк оф Америка.

Саме з цих міркувань розповсюдження карток системи VISA та Europay
найбільш доцільно при взаємодії з іншими країнами, тобто обслуговування
іноземців в Україні та українських громадян за кордоном. Для цього
необхідно направити роботу на залучення торгових підприємств до прийому
карток в оплату послуг чи товарів. Ситуація, що склалася на ринку
карткових розрахунків в Україні поки що далека від “ідеальної” – як
правило, точки, що приймають банківські пластикові картки є “дорогими”
для пересічного громадянина України, а з іншого боку, для решти
споживчої торгівлі країни є “дорогою” така система розрахунків, оскільки
значні витрати необхідні для закупівлі обладнання, комісійна винагорода
банку і т.д.

Хоча вже зараз є приклади, коли торгівельне підприємство з продажу
продуктів харчування вирішило модернізуватися, розширюється асортимент
товару не тільки за рахунок імпорту, але й вітчизняних виробників,
покращується зовнішній вигляд магазину, нарешті керівництво приймає
рішення укласти угоду про прийом карток до оплати. Таким чином звичайний
“радянський” магазин перетворюється на сучасне торгове підприємство з
помірними цінами.

Але все це можливо тільки разом з розвитком економіки в цілому,
збільшенням рівня платоспроможності населення.

У зв`язку з вищенаведеним, слід нижче розглянути питання розвитку
локальних та національних карткових систем. Саме так це реалізовано в
ряді розвинутих країн Європи (наприклад, у Франції тільки 5% від
загального числа транзакцій приходиться на картки VISA, таким же
невисоким цей показник є і в Бельгії).

Перш ніж впроваджувати власну карткову програму, у максимальній мірі
необхідно використовувати досвід роботи з найбільшими міжнародними
платіжними системами, такими як VISA, інших комерційних банків (як
закордонних так і вітчизняних).

Далі буде описано нові системи клірінгу та взаєморозрахунків, що
останнім часом впроваджені в системі VISA та активно вдосконалюються
сьогодні. Дані системи заслуговують уваги, оскільки вони вказують
перспективні напрямки розвитку існуючого програмного забезпечення
карткових проектів, який може досягатись як за рахунок придбання
програмних пакетів VISA так і шляхом розробки таких пакетів власними
силами.

Система BackOffice 2000 була впроваджена в 1991 році, яка значно
економить витрати на взаєморозрахунки.

В новій системі PaimentService 2000, що була впроваджена в 1993 році,
введений особистий ідентифікаційний код кожної операції, що дозволило
об’єднати авторизацію та клірінг в один пакет та здійснювати розрахунки
по операції на протязі двох днів.

Система Easipack забезпечує пряме підключення найкрупніших підприємств
торгівлі (послуг) до VISA, обходячи еквайрингову компанію (процесинговий
центр). Запит на авторизацію надсилається електронним терміналом
торговця, до загального комп’ютера торговця і через Easipack до VISA, і
після отримання авторизації – тим же шляхом відповідь надходить в
платіжний термінал.

Система MACHS для еквайрингових компаній забезпечує введення, зберігання
та перетворення великих масивів інформації про операції з картками на
торгових терміналах. Система може обслуговувати цілодобово до 10000 EPOS
в режимі on-line за допомогою 64 комутованих ліній. Максимальний об’єм
інформації про здійснювані операції – 70000 пакетів операцій (в кожному
пакеті по 14 операцій), що зберігаються на протязі 28 діб. Система
функціонує в Швеції з 1992р.

Система PASM дозволяє емітентам керувати потоком авторизацій. Фіксується
верхній ліміт об’єму авторизацій, які емітент в змозі виконувати сам.
Цей ліміт вводиться через PASM в BASE 1. Якщо об’єм запитів, що надішли
на авторизацію перевищує цей ліміт, то PASM направляє операції на
невеликі суми та з низьким ризиком на авторизацію в режимі STIP до тих
пір, поки потік запитів зменшиться. Високоризикові авторизації в любому
випадку направляються емітенту. З 1993 року ця система функціонує в США.

Для успішного розвитку ринку карткових послуг необхідно зацікавити
клієнтів у користуванні пластиковими картками через надання додаткових
пільг та зручностей і не можливий без широкої мережі пунктів
користування, якими виступають, крім EPOS-терміналів, банківські
пристрої самообслуговування.

В залежності від того, можуть банківські пристрої самообслуговування
(банкомати) здійснювати операції з готівкою (І) чи ні (ІІ), вони
поділяються на два типи:

І. ATM (Automated Teller Machines):

II. NCS (Non-Cash Sistems).

ATM – Automated Teller Machines (машини, що автоматично виконують роботу
теллера, тобто банківського службовця) є автоматичними пристроями, що
дозволяють клієнту отримати ряд банківських послуг. Так, наприклад, ATM
дозволяють отримувати готівку та класти готівкові гроші на депозит. Для
останнього клієнту видається спеціальний конверт, який після вкладення в
нього готівки чи чека приймається ATM. На конверт наноситься спеціальний
надпис, що дозволяє ідентифікувати цю транзакцію. Потім конверт
зберігається в сейфі ATM до інкасації. Крім того ATM можуть бути
укомплектовані принтером, що дозволяє надрукувати клієнту виписку з
рахунку. Всі ATM виконують операції видачі готівки, можуть видавати
довідки про стан рахунку, ліміт кредитної картки, відсоток, що
нараховується на рахунок, термін наступного внеску по кредитам та іншої
інформації, корисної для клієнта, що надається йому банком. Крім того,
клієнт може здійснювати найпростіші операції: перерахунок коштів з
рахунку на рахунок, замовлення чекової книжки і т.д.

Слід зазначити, що перераховані тут функції – просто приклади, які
дозволяють зрозуміти технічні можливості банкоматів, і вони можуть бути
розширені або замінені в залежності від тих конкретних послуг, які банк
бажає запропонувати своїм клієнтам.

NCS – Non-Cash Sistems. Ці автоматичні пристрої дозволяють клієнту
отримати в режимі самообслуговування практично повний перелік
банківських послуг, за виключенням отримання готівки. NCS відрізняється
від ATM розширеною клавіатурою та набором відео- і аудиозасобів
взаємодії з клієнтом і поділяються на дві групи:

1. AST – Account Services Terminal, тобто термінали для здійснення
операцій з рахунком;

2. ІМТ – Interactiv Marketing Terminal, термінали з розширеними
можливостями самообслуговування клієнта.

AST надають клієнтам можливість здійснювати практично будь-які операції
зі своїм рахунком, а також отримувати широкий спектр інформації про
нього, включаючи аналітичну. AST укомплектовані принтерами. Основним
напрямком розвитку AST є використання в них систем обробки друкованих та
рукописних документів, що побудовані на засобах розпізнавання образів, і
які дозволяють клієнту оплатити з термінала пред’явлені йому рахунки,
класти на рахунок гроші по чеку (по пред`явленню чека в AST, не очікуючи
інкасації) та ряд інших можливостей.

Багато банків в Україні ці пристрої для обслуговування клієнтів на
сьогоднішній день не застосовує, оскільки по-перше: клієнтів, котрі
отримують заробітну плату через банкомати насамперед цікавить отримання
готівки, ніж зберігання грошей на рахунку; по-друге: у населення України
ще не сформована культура розрахунків безготівковими грішми (чеками та
картками) і внесення грошей на картковий рахунок здійснюється готівкою у
касі банку. В перспективі, коли асортимент послуг, які банки надають
клієнтам за допомогою пластикових карток буде розширюватись і клієнти
звикнуть користуватися даними платіжними інструментами, впровадження
таких пристроїв буде актуальним, оскільки AST набагато дешевші ніж ATM.

Якщо розглядати Україну, як поле для побудування платіжних систем, то
сам стиль життя українців підказує про широкі можливості для створення
локальних карткових систем невеликими банками або філіями крупних
банків. Ці особливості полягають у наступному:

• низький рівень міграції населення через прописку та проблеми з житлом.
Як наслідок, у значної кількості громадян проявляються звички до одних і
тих же місць помешкання, роботи та здійснення купівель. Люди роками
працюють на одному підприємстві, харчуються в одній їдальні та купляють
все необхідне в двох або трьох найближчих магазинах;

• наявність підприємств-“гігантів” та регіонів, міст, що “живуть” за
рахунок таких підприємств. Впроваджуючи на даних підприємствах локальні
карткові системи, можна централізовано перевести весь персонал таких
підприємств на зарплатні (дебетові) картки. Адміністративному
керівництву та іншим робітникам, з якими банк має певний досвід роботи
можна за їх бажанням запропонувати кредитні картки. По мірі розвитку
карткової програми банк може складати “кредитне досьє” на кожного
робітника та пропонувати заміну дебетової картки на кредитну найбільш
перспективним клієнтам ;

• розподіл великої маси готівки серед широкого кола населення.

Тому при утворенні локальних карткових систем необхідно орієнтуватись на
залучення значної маси клієнтів. Перш за все слід приділяти увагу
побудові таких систем на базі одного або декількох великих підприємств.

Локальна карткова система дозволяє досягти банку швидкого та дешевого
розвитку мережі автоматичних відділень за рахунок тих можливостей, що
надає банкомат в плані обслуговування клієнтів. На зниження рівня
комісійних по картковим операціям впливає відсутність відрахувань для
процесингової компанії при обслуговуванні своїх же клієнтів.

В локальній платіжній системі банк може більш точно аналізувати та
простіше прогнозувати рух коштів по картковим рахункам, що підвищує
гнучкість використання наявних вільних засобів.

Окремого розгляду заслуговує такий сегмент ринку карткових послуг, як
вищі навчальні заклади. Переказ стипендій, допомог та інших виплат на
карткові рахунки студентів, аспірантів з успіхом застосовується в
багатьох країнах світу. Такий крок надає слідуючи додаткові переваги для
банку:

можливість “централізованого” залучення великої маси клієнтів;

студенти, аспіранти в недалекому майбутньому стають високооплачуваними
спеціалістами і (при зваженій політиці банку відносно своїх клієнтів)
можуть залишитися власниками карток того банку, який обслуговував їх у
студентські роки;

формується культура поводження клієнта з карткою, тобто навіть якщо
студент в майбутньому і не залишиться клієнтом банку у нього вже буде
певний досвід користування карткою.

Така ідея може бути реалізована за допомогою випуску картки
VISA-ELECTRON, або за допомогою створення локальної карткової системи в
межах одного або декількох вищих учбових закладів .

Зараз банки впроваджують проект нової платіжної системи «Онікс» –
об`єднаної національної інтегрованої карткової системи на базі
новоствореної асоціації банків.

Програма Онікс – це програма для національних платіжних карток, що дає
доступ до Пос-терміналів і банківських автоматів по всій Україні та
виконує функцію електронних платежів в торговельних підприємствах і
банківських автоматах, яка може бути включена на будь-яку прийнятну
дебетну карту, де транзакції з використанням картки дебетують
банківський поточний або депозитний рахунок до запитання. Програма Онікс
– це всеукраїнська дебітна карткова програма, проте вона може також
працювати і в локальній банківській програмі, що розрахована для роботи
тільки там, де існує відповідна технологія торгівельного процесу і
мережевий інтерфейс (наприклад, всі дані вводяться і опрацьовуються
електронним засобом).

Програма Онікс – це електронна дебетна послуга з використанням картки,
випускаючи яку члени асоціації Онікс на підставі ліцензії по
використанню знаків Онікс, можуть надавати своїм клієнтам право
здійснювати розрахунки за товари чи послуги в ПОС-терміналах і
банкоматах, що відповідають характеристикам терміналів і банкоматів в
системі.

В даній програмі мають право брати участь всі члени асоціації, що
одержали ліцензію на використання товарних знаків Онікс.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок, слід відмітити, що основних цілей, поставлених перед
написанням роботи досягнуто: в порівнянні з закордонними проведено
дослідження українського ринку карткових розрахунків, визначені основні
проблеми, з якими зустрічаються вітчизняні банки при впровадженні
карткових систем та запропоновано шляхи їх вирішення, здійснено аналіз
перспектив розвитку даного спектру банківської діяльності на Україні.

Ринок банківських пластикових карток в Україні на сьогодні представлений
з одного боку міжнародними картками VISA та EuvroCard/MasterCard, а з
іншого намаганнями створити Національну систему масових електронних
платежів з боку Національного банку України. Створення Національної
системи масових електронних платежів передбачається за рахунок
об`єднання локальних банківських систем, що набувають зараз особливого
розвитку.

Слід зазначити, що такий сегмент банківської справи, як робота з
пластиковими картками особливо гостро відчуває стан економіки, рівень
життя людей. Тому про подальший розвиток на Україні карткових систем при
падінні виробництва та зубожінні народу говорити дуже важко.

І все ж таки певних результатів вже досягнуто. Проведена величезна
робота по вивченню закордонного досвіду у впровадженні та використанні
карткових систем розрахунків, розроблена модель української Національної
системи масових електронних платежів і нарешті створена на Україні точка
доступу у VisaNet, що значно сприятиме інтеграції українських банків у
міжнародну карткову асоціацію VISA International.

Протягом останніх трьох-чотирьох років в Україні спостерігається стала
тенденція до щорічного збільшення вітчизняними банками емісії платіжних
карток майже вдвічі. Найбільшу частку українського карткового ринку
(41.6% від загального числа карток) на 01.01.2004 р. становили картки
міжнародної платіжної системи MasterCard – 4793 тис. штук (див. Графік
1). Друге місце посідає VIZA – 38,9% (4 482 тис. штук). На частку
платіжних карток локальних одноемітентних систем припадає 14,1% (1 624
тис. штук), НСМЕП – 4,2% (483 тис. штук), Укркарт – 0,4% (41 тис. штук),
інших платіжних систем – 0,8% (107 тис. штук).

Цікавим є те, що аналітики електронного бюлетеню ПЛАС-info відзначають,
що банки України за підсумками III кварталу 2004 р. вперше випередили
своїх російських колег по такому показнику, як сукупний об’єм емісії
карт Maestro – до вказаної дати він склав 6,85 млн. дол. У свою чергу,
по кількості емітованих карт MasterCard вітчизняні банки як і раніше
лідирують – на Україні до 1 жовтня нинішнього року було випущено 280
тис. цих карт. При цьому зростання об’єму емісії карт MasterCard
українських банків в порівнянні з аналогічним показником 2003 р. досягло
47,6%, карт Maestro – 81,5%.

Сукупний оборот по картах MasterCard українських банків (без урахування
Maestro) збільшився на 39% і склав 380 млн. дол. Протягом перших 9
місяців 2004 р. по них було зроблено більше 4 млн. операцій, що на 42%
перевищує торішній показник.

Робота платіжних систем в Україні засвідчує, що картки в основному
використовуються для отримання готівки, тому надзвичайно важливою є
державна підтримка карткового бізнесу – створення необхідних умов для
поліпшення структури грошового обігу за рахунок масових безготівкових
платежів із використанням карток і скорочення частки готівкових
розрахунків.

З метою вирішення проблем, пов’язаних із розвитком систем масових
безготівкових платежів з використанням платіжних карток, міжвідомчою
робочою групою з питань розвитку безготівкових розрахунків в Україні при
Державній комісії з питань впровадження електронних систем і засобів
контролю та управління товарним і грошовим обігом у 2003 році розроблено
проект Державної програми розвитку масових безготівкових розрахунків в
Україні та заходів щодо її виконання.

Реалізація передбачених програмою заходів сприятиме поліпшенню структури
грошового обігу в Україні за рахунок розбудови масових безготівкових
платежів з використанням платіжних карток і скороченню частки готівкових
розрахунків, створенню прозорої фінансової системи, залученню через
банківську систему в загальногосподарський обіг значних ресурсів
(готівкових коштів громадян та юридичних осіб), забезпеченню поступового
переходу населення на безготівкові розрахунки, зменшенню витрат
Національного банку та держави на підтримку готівкового обігу. У
підсумку матимемо ряд важливих економічних результатів, а саме:

• збільшення питомої ваги безготівкових розрахунків платіжними картками
у сфері торгівлі та послуг порівняно з розрахунками готівкою;

• розширення інфраструктури приймання платіжних карток;

• збільшення надходжень у місцеві й державний бюджети за рахунок
повнішого оподаткування суб’єктів господарювання та фізичних осіб (при
безготівковому обслуговуванні різко зменшуються можливості для
приховування доходів);

• зменшення зловживань у сфері торгівлі та послуг;

• зниження витрат на касові операції, інкасацію, транспортування.
зберігання готівки тощо;

• скорочення витрат на виробництво банкнот і монет та підтримку
готівкового обігу;

• погіршення умов для розвитку тіньового бізнесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток
у банках України, затверджені постановою Правління Національного банку
України від 17.12.2001 № 524.

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх
використанням, затверджене постановою Правління Національного банку
України від 27.06.2001 № 367.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений
постановою Правління Національного банку України від
17.06.2004 № 280.

Андреев А.А., Морозова А.Г, Логинов А.И., Перлин Ю.В., Селиванов Ю.В.,
Скоробогачева И.А., Спесивцев А.В., Стромский П.В., Товб Ю.С., Коржов
Ю.Л. Пластиковые карты, 2-е издание, переработанное и дополненное –
М.:Концерн «Банковский деловой центр» – 1998 г. – 327 с.

Гризов А.И. Пластиковые карточки: Англо-русский толковый словарь
терминов международной практики безналичных расчетов на основе
пластиковых картотек // М.: «Рекон» – 1997 – 256 с.

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник – 2-ге
видання, виправлене та доповнене. – Львів: Видавництво “Центр Європи”,
1997. – 576 с.Кравчук Г.Т., Шевчук Т.В., Коновал У.М. Інформаційні
системи і технології в банківській сфері: Навчальний посібник. – Львів:
Львівський банківський інститут НБУ, 2002. – 135 с.

Кравчук Г.Т., Шевчук Т.В., Коновал У.М. Інформаційні системи і
технології в банківській сфері: Навчальний посібник. – Львів: Львівський
банківський інститут НБУ, 2002, 135 с.

Кумок С.И. Мой банк – М.: Московское финансовое обьединение, 1996-320с.

Рудакова О.С. Банковские електронные услуги. М: ”Банки и биржи”
Издательское обьединение “ЮНИТИ” – 1997 – 261 с.

Усоскин В. М. Банковские пластиковые карточки. М.:ИПЦ “Вазар-Ферро” –
1995 – 144с.

Царев В.В., Кантарович А.А. Электронная коммерция. – СПб: Питер, 2002. –
320 с.

Дубілет О. Перспективи розвитку карткових продуктів // Вісник
Національного банку України – 2003 – № 10 – С. 11-13.

Косіонов Л.В. Готівковий обіг в Україні: потрібні нові технології //
Вісник Національного банку України – 2001 – № 5 – С. 42-45.

Кулагин В. Маркетинговая схема «зарплатный проект» //
информационно-аналитический бюллетень «Мир карточек», приложение к
журналу «Банковские технологии» – 2002 – № 7 – С. 6-11.

Лисенко О. Популярні рецепти зі сплати заробітної плати // Галицькі
контракти – 2002 – № 15 – С. 16-18.

Мовчан О.А. Система електронних розрахунків з застосуванням платіжних
карток // Вісник Національного банку України – 2002 – № 6 – С. 38-41.

Олійник О.М. Банківські кредитні картки // Фінанси України – 2002 –№ 11
– С. 68-80.

Стромский П. Минимизация рисков банка-эквайрера. //
информационно-аналитический бюллетень “Мир карточек”, приложение к
журналу “Банковские технологии” – 2001– № 1 – С. 8-14.

Харченко В. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток
у 2003 році // Вісник Національного банку України – 2004 – № 4 – С.
24-29

Пластиковые карточки в России: Сборник // Сост.: А.А.Андреев,
А.Г.Морозов, Д.А.Равкин – М.: Банкцентр, 2001 – 296 с.

Программа деятельности ЗАО “Укркарт” на 2002г. // Утверждена Общим
собранием акционеров ЗАО “Укркарт”

ЛIГАБiзнесIнформ: украинская Сеть деловой информации

Електронний бюлетень ПЛАС – info, № 37 21/12/04

Рецензія на курсову роботу:

________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
___________________________________________

Керівник роботи: Ричаківська В.І.,

“_____”_____________ 2005 р.

Косіонов Л.В. Готівковий обіг в Україні: потрібні нові
технології//Вісник Національного банку України – 2001-№5- стор.42.

Банковские пластиковые карточки –Усоскин В.М. – М.:ИПЦ «Вазар-Ферро»,
1995, стор.23.

Мой банк – Кумок С.И. – М.:Московское финансовое обьединение, 1996,
стор.304.

Пластиковые карточки в России. Сборник. Сост. А.А.Андреев, А.Г.Морозов,
Д.А.Равкин. М.:Банкцентр, 2001, стор.34.

Кравчук Г.Т., Шевчук Т.В., Коновал У.М. Інформаційні системи і
технології в банківській сфері: Навчальний посібник. – Львів: Львівський
банківський інститут НБУ, 2002, стор.103.

Харченко В. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних
карток у 2003 році // Вісник Національного банку України – 2004 – № 4 –
стор.29

PAGE 14

БАНКІВСЬКІ ПЛАСТИКОВІ КАРТКИ

з графічним записом

з ембосируванням

з штрих-кодуванням

з магнітною смугою

з мікропроцесором

картки оптичної пам’яті

міжнародні

національні

регіональні

локальні

обмежені певним терміном дії

універсальні

приватні (цільові)

банківські

комерційні

карткових асоціацій

кредитні

дебетові

електронний гаманець

електронні гроші

двосторонні

багатосторонні

індивідуальні

сімейні

корпоративні

За формою розрахунків

За способом запису

За функціями

За сферою обслуговування

За терміном використання

За територією дії

За належністю до емітента

За способом використання

Власник

картки

Банк-емітент

Надавачі послуг

(позабанківські установи)

Банк-еквайр

Процесинговий центр

1

15

14

2

7

8

9

3

6

10

13

12

11

5

4

Похожие записи