Реферат на тему:

Учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія. Смарт-картки та
їх характеристика. Стан впровадження платіжних карткових систем в
Україні

Список літератури.

При виконанні розрахунків за допомогою карток в системі беруть участь:
держателі (власники) карток, банк-емітент, торговельні установи та
заклади сфери послуг, банк-еквайр, процесинговий центр.

Держателі карток — це фізичні особи, які за договором з
кредитно-фінансовою установою використовують її платіжну картку для
оплати в безготівковій формі вартості товарів чи послуг, а також для
отримання через банківські установи та банкомати готівкових коштів.

Банк-емітент — установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.

Банк-еквайр — банк, у якому відкриті рахунки підприємств торгівлі та
побутового обслуговування населення, що обслуговують держателів
платіжних карток.

Процесинговий центр — спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр,
який виконує збирання, обробку, зберігання та передачу
кредитно-фінансовим установам інформації про необхідність переказу з
рахунків осіб-держателів платіжних карток грошових коштів за одержані
товари і послуги та інші карткові операції на рахунки осіб, що їх
надають.

Розглянемо права та обов’язки учасників платіжної системи з
використанням пластикових кредитних карток.

Банк-емітент видає кредитну картку лише після ретельної перевірки
фінансового стану та оцінки кредитоспроможності клієнта; відкриває
власнику картки спеціальний картковий рахунок для проведення всіх
операцій з карткою; кожного місяця надсилає клієнту спеціальну виписку з
його карткового рахунку із зазначенням усіх трансакцій, проведених за
цей період, а також розмірів заборгованості та визначення термінів її
погашення; стягує комісійні та відсотки згідно з встановленими тарифами;
виконує авторизацію платежів, даючи відповідь на запит торговця про
дозвіл чи заборону на проведення операції; бере на себе зобов’язання
щодо оплати рахунків торговельних підприємств за операції, виконані з
використанням карток з відрахуванням комісійних (дисконту).

Власник картки для придбання картки укладає з банком-емітентом
відповідну угоду, в якій бере на себе зобов’язання сплачувати борги та
відсотки по них згідно з визначеними в угоді умовами.

Торговельне підприємство зобов’язується приймати картки як платіжний
засіб розрахунку за товари та послуги і проводити авторизацію
(отримувати дозвіл на трансакцію) в передбачених домовленістю випадках;
зобов’язується вилучати картки при підозрі, що покупець не є її
власником; надавати банку торговельні рахунки, оформлені з використанням
карток.

Функціями процесингового центру є: розробка стандартів та правил ведення
операцій; забезпечення належного функціонування систем авторизації і
розрахунків; обмін фінансовою інформацією і переведення комісійних
виплат між учасниками системи; дослідження і аналіз функціонування
системи; розробка нових платіжних продуктів; реклама і просування
продукту на ринок.

Банки-еквайри укладають договори з різними торговельними організаціями
на прийом від клієнтів пластикових карток певного типу як платіжного
засобу; виконують обробку торговельних рахунків; зараховують суми з
торговельних рахунків на рахунки закладів торгівлі; передають інформацію
про проведені операції до банків-емітентів через процесингову компанію.
Банк-емітент після отримання інформації про виконані трансакції знімає
кошти з рахунків клієнтів-власників карток і перераховує їх через
процесинговий центр банку-еквайру. В окремих випадках функції
банка-еквайра може виконувати банк-емітент.

У системі електронних роздрібних банківських послуг може в деяких
випадках існувати ще третій — розрахунковий банк. Він може
використовуватись для проведення розрахунків в системі між
банком-еквайром та банком-емітентом. Наявність розрахункового банку в
системі не є обов’язковою.

Схему взаємодії учасників платіжної системи з використанням пластикових
карток наведено на рис. 6.2.

Є два режими взаємодії банку-емітента і процесингового центру off-line і
on-line.

Режим off-line є найбільш простим і недорогим для банку-емітента та
процесингового центру. Банк дозволяє процесинговому центру ведення бази
даних по картках, рахунках і лімітах клієнтів банку. У встановлені
домовленістю сеанси зв’язку банк передає в процесинговий центр доручення
на внесення змін в базу даних процесингового центру. В свою чергу з
процесингового центру банк отримує звіти щодо операцій клієнтів банку,
виконаних по картках. Відповідальність за авторизацію по лімітах
клієнтів банку лежить на процесинговому центрі. Доступ до рахунку клієнт
має тільки за допомогою картки, а час від моменту внесення коштів на
рахунок клієнта до моменту їх надходження в базу

Рис. 6.2. Схема взаємодії учасників карткового проекту

Дуги на рис. 6.2 позначають такі процеси:

1 — оформлення і видача картки клієнту;

2 — надання картки для оформлення покупки чи оплати послуг;

3-4 — запит на авторизацію;

5-6 — результати авторизації;

7 — передача товару та чека на нього власнику картки;

8 — передача чеків на куплені товари;

9 — зарахування коштів за куплені товари на рахунок торговельного
закладу;

10—13 — розрахунки банка-емітента з банком-еквайром за проведені
трансакції;

14 — надання виписки про проведені трансакції;

15 — розрахунки власника картки з банком-емітентом.

даних процесингового центру становить декілька годин. Тобто банк отримує
інформацію про проведені за день операції лише після його завершення і
дебетує рахунок клієнта за підсумком всіх здійснених за день трансакцій.

При взаємодії банку з процесинговим центром в режимі on-line банк
устатковується спеціальним обладнанням та програмним забезпеченням і
підключається до мереж передачі даних або з’єднується з процесинговим
центром виділеним каналом. Банк самостійно веде базу даних карток,
рахунків та лімітів і виконує процес авторизації платежів. У цьому
випадку банк має можливість керувати рахунками клієнтів і здійснювати їх
дебетування в режимі реального часу. Крім того, банк оперативно може
виконувати блокування карток і рахунків.

Банк-еквайр може взаємодіяти з процесинговою компанією також у двох
режимах: off-line і on-line.

Смарт-картки та їх характеристика

Смарт-картка — це пластикова картка з мікросхемою та мікропроцесором.
Мікропроцесор і мікросхема дуже маленькі, а тому їх часто називають
«чіпом» комп’ютера; ще такі картки отримали назву «Smart-Cards».

На сьогодні використовуються п’ять основних типів мікросхем для
пластикових карток.

До цих мікросхем належать такі:

1. Мікросхеми пам’яті, які підтримують операції запису та читання
одиниць інформації. Ці мікросхеми можуть бути використані здебільшого в
картках контролю доступу, картках-посвідченнях, медичних картках,
електронних гаманцях та в картках, що використовуються в транспортних
системах.

2. Мікросхеми захищеної пам’яті, які на відміну від попередніх, мають
лічильник одиниць інформації. Вони використовуються переважно в
телефонних картках.

3. Мікроконтролери — це мікросхеми з центральним процесором, які можуть
самостійно проводити обчислення. Використовуються дуже широко в різних
карткових проектах, зокрема в банківських системах.

4. Криптоконтролери відрізняються від мікроконтролерів наявністю
співпроцесора, який підтримує криптографічні функції. Найбільш захищені
на сьогодні пристрої для збереження та обробки інформації.

5. Безконтактні мікросхеми призначені для обміну інформацією з читаючим
пристроєм без безпосереднього контакту. Безконтактні мікросхеми дають
змогу не лише зчитування, а й запису інформації. Використовуються в
транспортних системах та системах контролю доступу (зокрема
автоматизованих прохідних та ін.). Безконтактна картка може бути
багатофункціональною і використовуватись для кількох цілей, наприклад
для контролю за доступом співробітників, для сплати за харчування в
офісних автоматах та для фіксації в ній нарахованої заробітної плати.

У разі використання карток з магнітною смужкою для авторизації платежу
необхідно в режимі on-line або по телефону зв’язатися з банком чи
процесинговим центром для отримання дозволу на виконання трансакції.
Основна проблема, що постає при цьому, — це забезпечення надійного,
захищеного і недорогого зв’язку, що не завжди є можливим.

Перевагу тут мають смарт-картки, у яких для отримання дозволу на
проведення платежу не потрібно зв’язуватись з банком-емітентом чи
процесинговим центром. Дозвіл на платіж дає сама картка при її контакті
з терміналом торговельного закладу. При цьому різко скорочуються витрати
на забезпечення виконання платежів, оскільки в цьому разі засоби зв’язку
не відіграють такої ролі, як у випадку з картками з магнітною смужкою.
Схему розрахунків з використанням смарт-карток наведено на рис. 6.3.

6.5. Схема розрахунків з використанням смарт-картки (СК)

типу «електронний гаманець»

Як розрахунковий засіб чіп-картка може використовуватись і як
електронний гаманець, який може бути анонімним або з PIN-кодом.

Нині в Європі існує близько 20 різних схем роботи з картками типу
«електронний гаманець». Розглянемо використання смарт-карток на прикладі
двох систем Mondex і Proton.

Система Mondex — це англійська система використання карток з
мікропроцесором як електронних грошей, яка була запущена у 1995 р. На
картку заноситься певна сума коштів, які вважаються електронною
готівкою. Електронні гроші можна переводити з картки клієнта на картку
торговця. В свою чергу, торговець кошти із своєї картки може
перерахувати на свій банківський рахунок. Для цього використовуються
спеціальні пристрої Mondex-сумісні телефони. Це дає змогу робити
електрон-

ні перекази грошей між суб’єктами платіжної системи у будь-яке місце
світу з використанням телефонних ліній зв’язку. Телефон також є
своєрідним персональним банкоматом, який може з банківського рахунку
переводити на картку електронну готівку. В системі Mondex кошти з
банківського рахунку можна зараховувати на картку не відразу, а спочатку
занести їх на портативний пристрій — Mondex wallet, який відіграє роль
гаман-

ця. Цей пристрій може виконувати деякі прості операції щодо
перерахування коштів з картки на картку, зміну РІN-коду, але основне
його призначення — зберігання коштів, які зняті з рахунку банку, і в
разі необхідності переведення їх певними сумами на картку. Цим самим
підвищуються захист та безпека

системи.

У системі Mondex не передбачається бухгалтерський контроль за операціями
з електронними грошима, але є певний ліміт суми трансакцій, що
виконуються за допомогою цих грошей.

Істотним недоліком системи Mondex є відсутність централізованого
контролю за емісією електронних грошей. Як правило, право імітувати
готівку має лише центральний банк. В даному випадку функція емітування
електронних грошей дозволяється комерційному банку.

6

»

?

»

:

?

A

AE

1лів. У Бельгії емітовано більш як 3,8 млн карток типу Proton. Крім того
отримано ліцензії на впровадження цієї системи більш ніж в 16 країнах.

При занесенні коштів на картку дебетується рахунок клієнта і водночас
кошти перераховуються в єдиний по всій країні резервний фонд. Процедура
обов’язкового резервування є гарантом повернення коштів тим торговельним
закладам та організаціям, які приймають до оплати картки, а також
контролю за емісією, яка не дозволяє емітувати нічим не забезпечені
електронні гроші.

Картки в системі Proton є анонімними, тобто не потребують введення
РІN-коду. Всі дебетові операції виконуються в режимі of-line. Дані про
виконані трансакції передаються у процесинговий центр або самим
терміналом чи оператором через модем, якщо термінал не підключений до
каналів зв’язку. Кошти на рахунки торговців надходять з резервного
фонду.

Власники таких карток мають портативний пристрій, який вмонтований у
футляр для картки чи має вигляд брелка, для зчитування залишку на
картці. Всі торговельні та інші заклади, які приймають цей вид карток,
обладнані спеціальними терміналами для зчитування та дебетування картки
клієнта.

Відомі ще такі карткові проекти щодо використання електронного гаманця,
як VISA Cash та Clip. Мікропроцесорна картка VISA Cash — це електронний
гаманець для розрахунку за невеликі покупки, який не передбачає
наявності у клієнта рахунку для обліку карткових операцій.
Мікропроцесорна картка Clip –це продукт компанії «Europay», яка також
виконує роль електронного гаманця і призначена для виконання
неавторизованих платежів на невеликі суми.

Існуючі на сьогодні в Європі системи з використанням електронного
гаманця є переважно внутрішніми, тобто такими, що не виходять за межі
країни. У зв’язку з переходом країн європейського союзу на використання
єдиної валюти євро постала проблема прискорення розробки єдиних
стандартів на картки типу електронного гаманця. Це дасть змогу спростити
використання єдиної європейської валюти в системі міжнародних платежів.
Банківська картка стане зручним інструментом в переході від національних
валют до єдиної валюти євро.

Перед Європейським Комітетом із стандартів (European Commеttee for
Banking Standards, ECBS) поставлена задача розробки міжнародних
стандартів на використання смарт-карток. Проблема полягає в забезпеченні
операційної сумісності карток різних країн, визначенні довжини ключів
захисту, вибору систем шифрування. В основу систем шифрування ECBS
покладено асиметричну систему шифрування, побудовану на алгоритмі RSA.

Використання смарт-карток як електронного гаманця — це не єдиний напрям
розвитку технології мікропроцесорних карток. Зараз розробляються
гібридні картки, які об’єднували б у собі дві технології: технологію
карток з магнітною смужкою та технологію мікропроцесорних карток.

Стан впровадження платіжних карткових систем в Україні

Є два напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунку з
фізичними особами:

1. Створення національної системи розрахунку платіжними картками на
основі смарт-карток.

2. Впровадження пластикових карток міжнародних карткових платіжних
систем.

Крім того, деякі комерційні банки, зокрема Україна, Укрсоцбанк,
Промінвест та інші, мають свої локальні системи обслуговування клієнтів
на основі карток з магнітною смужкою.

Розглянемо перший напрям робіт, пов’язаних із створенням національної
системи розрахунку платіжними картками.

В Україні розроблена Програма впровадження Національної платіжної
системи масових електронних платежів, яка затверджена постановою
Правління Національного банку України № 18 від 28.01.1997 р. Національна
платіжна система масових електронних платежів — це система безготівкових
розрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за
допомогою банківських платіжних карток. Для здійснення таких операцій
банк повинен отримати ліцензію НБУ.

На першому етапі заплановане впровадження лише дебетових карток для
розрахунків з фізичними особами. Використовувати кредитну картку як
платіжний засіб при нинішній економічній ситуації в Україні поки що не
доцільно. Маючи дебетову картку, клієнт може використовувати для
платежів лише ту суму, яка є на спеціальному рахунку дебетової картки.
Але слід зазначити, що при наданні банком можливості користуватись
овердрафтом, дебетна картка може стати кредитною.

В Україні планується застосовувати картки з мікропроцесором і впровадити
в першу чергу такий вид платіжної картки, як електронний гаманець.

Щоб проводити розрахунки з використанням цього типу карток, необхідно
створити певну інфраструктуру, яка забезпечить взаємодію учасників
платіжної системи.

Для цього потрібні такі елементи:

1. Картки з мікропроцесором.

2. Касові термінали в торговельних закладах, що зчитують інформацію з
пластикових карток, накопичують її та проводять розрахунки.

3. Банківські автомати для оновлення сум.

4. Картка торговця, на якій будуть накопичуватись транзакції про куплені
товари.

5. Система обробки інформації в банках.

6. Процесинговий центр, який буде забезпечувати маршрутизацію платежів
та взаєморозрахунки в системі.

Касовий термінал виконує такі функції:

— встановлює контакт між двома картками — покупця і торговельного
закладу;

— дає можливість покупцеві вводити свій PIN-код (персональний
ідентифікаційний код), друкувати і видавати паперову квитанцію про
зроблену покупку;

— після ідентифікації PIN-коду з картки покупця на картку торговельного
закладу заноситься інформація про вартість покупки. При цьому відповідна
сума дебетується на картці покупця і кредитується на картці
торговельного закладу;

— вести для торговельного закладу облік проведених операцій;

— виконувати зв’язок з банком, під час якого зчитується інформація з
картки торговельного закладу і відповідні суми зараховуються на
розрахунковий рахунок торговельного закладу.

Планується використання анонімних карток типу «електронний гаманець».
PIN-код може використовуватись лише як засіб закриття картки для того,
щоб нею ніхто не міг скористатися.

Зарахування коштів на «електронний гаманець» можна буде здійснити шляхом
внесення готівки в банк або зняти кошти з спеціального рахунку клієнта
банку і перерахувати на загальний рахунок електронного гаманця. Функції
перерахування грошей в системі між банками-емітентами та
банками-еквайрами торговельних закладів будуть виконувати розрахункові
банки. Інформація з картки торговельного закладу буде передаватись в
розрахунковий банк, там аналізуватись, а потім виконуватиметься
проведення на рахунку електронних гаманців банків-емітентів, в
результаті якого кошти з відповідних рахунків банків-емітентів
перераховуватимуться на рахунки торговельних закладів. Для виконання
таких операцій потрібен процесинговий центр, що має виконувати функції
авторизації та маршрутизації платежів. Постановою Правління НБУ № 18 від
28.01.1997 р. Національний банк України визначено розрахунковим банком
за операціями із застосуванням карток типу «електронний гаманець». Тобто
НБУ виступає гарантом розрахунків між платниками й одержувачами коштів.

Банки можуть організувати обслуговування безготівкових розрахунків з
фізичними особами за допомогою карток двома способами — випустити власні
картки чи приєднатися до існуючої системи обслуговування. Створення
власної системи може бути прибутковим лише для великих банків та
міжбанківських об’єднань, але і їм важко конкурувати з провідними
світовими асоціаціями. Невеликим кредитним закладам нераціонально
створювати власну систему з таких причин: важко автоматизувати всі
операції; неможливо економічно ефективно впровадити більшість додаткових
програм, що здійснюються великими фірмами (маркетинг, 10% скидки і
т. ін.). Тому більшість банків приєднуються до однієї з існуючих
міжнародних карткових систем — EuroCard, MasterCard, Visa чи American
Express. Виходячи з цього другим напрямом використання пластикових
карток в Україні є впровадження міжнародних карток.

В Україні діє Положення про впровадження пластикових карток міжнародних
пластикових систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі
готівки, затверджене Постановою Правління НБУ № 37 від 22.02.1997 р.

Українські провідні банки (більше 20) є членами (принциповими чи
асоціативними) міжнародних платіжних карткових систем VISA та EUROPAY і
агентами American Express. Ці банки мають право випуску дебетових та
кредитних карток й створюють інфраструктури щодо їх обслуговування.
Деякі банки, такі як Аваль, Промінвест, Приватбанк, Перший Український
Міжнародний банк створили власні процесингові центри. Компанія
«Український процесинговий центр» надає послуги тим банкам, які не мають
власного процесингового центру.

Поставлена задача розробки інтегрованої карткової платіжної системи, яка
забезпечувала б потреби національної платіжної системи обслуговування
населення з використанням пластикових карток та була відкритою для
взаємодії з міжнародними платіжними системами.

Функції міжнародного процесингового центру в інтегрованій картковій
платіжній системі буде виконувати НБУ, він же буде відповідальним за
створення загальної нормативної та законодавчої бази, а також
уніфікованої технології обробки внутрішніх транзакцій.

НБУ, який кожен день має можливість відстежувати реальний стан кожного
комерційного банку України, буде виступати гарантом у міжнародних
карткових проектах. Це дасть змогу використовувати існуючі резервні і
страхові фонди, які є на коррахунках банків, і не створювати відповідні
фонди згідно з правилами міжнародних карткових асоціацій, які є значно
більшими.

НБУ пропонує міжнародним картковим асоціаціям виконувати також функції
розрахункового банку по внутрішніх розрахунках з резидентами.

Функціонування міжбанківського процесингового центру буде здійснюватись
на базі системи ТОРАZ, яка є розробником VISA, і компанії OAZIS.

Переваги впровадження системи ТОРАZ полягають у тому, що маршрутизація,
авторизація і взаєморозрахунки по внутрішніх платежах будуть
виконуватись не за кордоном в центрах VISA чи EUROPAY, а в Україні. Це
дасть змогу значно зменшити ризики, істотно зменшити розміри гарантійних
фондів і розмістити їх у банках України.

Література

Автоматизированные информационные технологии в банковской деятельности:
Учеб. пособие для вузов / Г. А. Титоренко, В. И. Суворова,
И. Ф. Возгилевич и др. / Под ред. Г. А. Титоренко. — М.: Финстатинформ,
1997. — 268 с.

Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник /Под
ред. Г. А. Титоренко. — М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1998. — 400 с.

Автоматизация расчетных операций и фондовых бирж. — М.: Церих, 1992. —
206 с.

Банковские технологии. М.: Журнал издательства «Бизнес и компьютер»
1997—1999 гг.

Банковские технологии. Компьютеры+программы, 1997—1999гг.

Вступ до банківської справи: Навчальний посіб. / Савлук М. І.,
Мороз А. М., Коряк А. М. / Під ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра,1998. —
344 с.

Державний класифікатор України ДК-001-94. «Класифікатор форм власності»,
затверджений наказом Держстандарту України № 228 від 22 листопада 1994
р.

Державний класифікатор України ДК-002-94. «Класифікатор
організаційно-правових норм господарювання”, затверджений наказом
Держстандарту України № 228 від 22 листопада 1994р.

14

Власник картки

1

Надавачі

послуг (позабанківські установи)

Банк-емітент

Банк-еквайр

13

Процесинговий центр

5

11

3

12

6

9

8

10

7

2

4

15

СК торговця

СК клієнта

Торговий термінал

Рахунок торговця

Процесинговий центр

Рахунок «електронного гаманця»

БД системи

Сальдо

Рахунок клієнта

Банк-емітент

Банк-еквайр

Виписка

БД торговців

Торговельний заклад

Термінал банку

СК клієнта

Похожие записи