.

Створення та організація діяльності комерційного банку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3458
Скачать документ

Створення та організація діяльності комерційного банку

План

1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку.

2. Види комерційних банків.

3. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його
діяльності.

4. Організаційна структура комерційного банку.

5. Доходи, витрати та прибуток банку.

6. Стратегія комерційного банку та складові успіху його діяльності.

1. Сутність та основні принципи діяльності комерційного банку

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах – широкому
та вузькому:

у широкому розумінні комерційний банк – це будь-який банк, що
функціонує на другому після центрального банку рівні банківської
системи;

у вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує певний
набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання
максимального прибутку.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що
комерційний банк – це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів
господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів
підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних
ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства,
виконання валютних та інших банківських операцій.

До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають
банк як фінансову установу (ст. 3 Закону України «Про банки і банківську
діяльність»).

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків
прийнято поділяти на три групи (див. рис. 1):

пасивні операції;

активні операції;

послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які
необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної
діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання
запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій
грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає
важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають:
залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів
від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських
облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій
відображаються в пасиві балансу банку.

Активні операції – це розміщення банком власних та залучених коштів з
метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання
кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери,
формування касових залишків та резервів, формування інших активів
(придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій
відображаються в активі балансу банку. Активні операції тісно пов’язані
з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в
активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді
обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали
термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків
призводять до появи додаткових коштів в пасивах. Все це вимагає від
банку управління активами та пасивами в їх взаємозв’язку як єдиним
комплексом банківської діяльності.

Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів,
комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали
назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові,
касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші.
Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не
потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк
здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій.
Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі
комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і
є практично безризиковим видом діяльності.

За способом відображення у балансі операції комерційних банків
поділяються на:

активні (вкладення коштів);

пасивні (залучення ресурсів);

позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу,
тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не
значаться).

Комерційні банки є суб’єктами підприємницької діяльності та функціонують
згідно з такими принципами:

1. Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на
отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є
отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом прибутку є
банківський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт,
створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає
переважно як різниця між сумою процентів, отриманих за надані банком
кредити і виплачених по внесках клієнтів.

2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення
банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно
встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри
тарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо.

3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого
розвитку, своєї діяльності без втручання держави.

4. Комерційні банки належать до категорії підприємств – фінансових
посередників і працюють за принципом: «Подешевше купити – подорожче
продати». Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати
спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція зі сторони банку має
свої межі. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляція
повинна носити «цивілізований» характер. Для приборкання її аморальних
якостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, для
здійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні
можливості про кон’юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій
кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того наскільки
успішно «спекулює» банк, залежить його дохідність та ефективність
діяльності.

5. Всі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції
комерції не повинно бути ресурсів, які даремно лежать. Реальність однак
така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається
повільно, або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно,
тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка
кредитів по відношенню до банківських резервів.

6. Банківська комерція повинна діяти за принципом – все для клієнта. Це
означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його
прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з
принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між
цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній
основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банка. Вірно і
те, що прибуток клієнта – це не єдина мета, а основа для одержання
прибутку банка. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій
власний інтерес.

2. Види комерційних банків

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним
видом операцій чи сектором грошового ринку;

б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності
банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються
за певними ознаками:

1. За формою власності:

державні;

приватні;

кооперативні.

В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та
ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств
і товариств з обмеженою відповідальністю.

2. За масштабами операцій:

роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При
цьому потрібна розвинута інфраструктура);

оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні
ресурси залучають на фінансовому ринку.

3. За територіальним охопленням:

міжнародні;

регіональні;

банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні
спеціалізовані банки).

4. За колом виконуваних операцій:

спеціалізовані;

універсальні.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій
або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі
галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки
підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати).
Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій,
охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В
Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати
діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і
страхування.

Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації
банків.

5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються
на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки.
Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом
України «Про господарські товариства» від 16.12.93.

6. За наявністю мережі філій або безфілійні.

3. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи
з часу його реєстрації НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків,
валютних бірж та фінансово-кредитних установ. Засновниками комерційного
банку можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за
винятком профспілкових і політичних організацій, спілок і партій,
громадських фондів, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів, офшорних
компаній і банків.

Мінімальний розмір статутного фонду складає:

для банків з національним капіталом – не менше 1 млн євро;

для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу
становить менше 50%, – не менше 5 млн євро; якщо частка іноземного
капіталу 50% і більше, – не менше 10 млн євро;

якщо у формуванні статутного капіталу банку беруть участь підприємства
з іноземними інвестиціями (спільні підприємства, частка іноземного
капіталу в яких перевищує 50%) і частка таких підприємств у статутному
капіталі банку становить 10% і більше, мінімальний розмір статутного
фонду має бути не менше 3 млн євро.

Частка будь-якого із засновників банку не повинна перевищувати 35%
статутного фонду банку.

Внески засновників, акціонерів до статутного капіталу комерційного банку
здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно
конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).

Для створення комерційного банку створюється ініціативна група із
засновників або інших осіб. Ця група бере на себе вирішення всіх питань,
пов’язаних зі створенням банку.

Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в
регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку
засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із
засновників вносить визначену установчими документами частку статутного
фонду. Підставою для відкриття такого рахунку є заява на відкриття
рахунку та установчий договір.

До моменту реєстрації комерційного банку статутний фонд повинен бути
сплачений: для банків відкритого типу – в розмірі 30%, закритого типу –
50%. Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються з тимчасового
рахунку комерційного банку на кореспондентський рахунок.

У разі відмови в реєстрації банку кошти з тимчасового рахунку
повертаються засновникам банку у тижневий строк за їх заявою.

Для реєстрації комерційного банку орган управління банком (рада банку)
або уповноважена установчими зборами особа у двотижневий строк після
аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до
регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:

заяву про реєстрацію;

установчий договір;

статут банку;

протокол установчих зборів;

економічне обгрунтування створення банку, включаючи розрахунковий
баланс і розрахунок плану доходів, витрат та прибутку банку на кінець
першого року його діяльності;

висновок аудиторської організації про фінансовий стан і
платоспроможність засновників банку;

бухгалтерську і фінансову звітність акціонерів;

документи про наявність професійно придатних перших керівних осіб
банку;

копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію (100
неоподатковуваних мінімумів);

копію звіту про проведення відкритої передплати на акції;

угоду про надання приміщення для розміщення банку (оренда не менше ніж
на п’ять років);

установчі документи засновників, учасників банку;

копію свідоцтва про державну реєстрацію засновників;

копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання
згоди на створення відповідного комерційного банку.

Протягом наступних двох тижнів регіональне управління НБУ перевіряє
зазначені документи і разом з висновком про доцільність створення банку
передає їх до НБУ. В НБУ документи розглядають департаменти:
банківського нагляду, валютного регулювання, юридичний, а у разі
необхідності й інші підрозділи. Вони готують пропозиції та висновки щодо
реєстрації комерційного банку і передають їх для розгляду:

а) правлінням НБУ, якщо банк створюється за участю іноземного капіталу;

б) комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків, якщо банк
створений тільки за участю національного капіталу.

Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідного запису у
Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ у місячний термін з дня отримання
документів.

До розгляду питання про реєстрацію банку кандидати на посаду голови
правління і головного бухгалтера проходять співбесіду в НБУ.

НБУ може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі:

порушення порядку реєстрації комерційного банку;

невідповідності статуту та інших установчих документів чинному
законодавству;

незадовільного фінансового стану засновників;

професійної непридатності рекомендованого керівництва банку;

відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Якщо у діючому банку відбулися зміни в установчих документах, то вони
повинні бути зареєстровані в НБУ. Процедура реєстрації змін і доповнень
аналогічна процедурі реєстрації банку.

Комерційні банки можуть відкривати філії, представництва та
територіальні відокремлені безбалансові відділення, які мають бути
зареєстровані в НБУ.

Філія банку – це банківська установа, яка не є юридичною особою. Вона
діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку,
має свій субкореспондентський рахунок і МФО, здійснює банківські
операції на основі довіреності головного банку і дозволу, виданого
регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження філії.

Представництво банку – це установа банку, яка не є юридичною особою, діє
на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним
фінансується, не має права здійснювати банківські операції. Відкриває
поточний рахунок у НБУ.

Територіальне відокремлене безбалансове відділення банку здійснює лише
розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи,
забезпечення інтересів кредиторів, вкладників НБУ видає комерційним
банкам ліцензії на здійснення банківських операцій.

v

v

x

2

ooeTHTHTHTHTHOAµYY??YY

&

gduecP

gduecP

&

@4@iaOOOIIIIIIIA°¤¤II

$ ¤ a$gduecP

gduecP

&

D4DNDoD

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020