.

Стратегія управління валютними ризиками банку

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
3 8759
Скачать документ

38

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

на тему: “СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКУ”

Вступ

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і
пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов’язана з
валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у
зв’язку з використанням різних валют і банківських металів під час
проведення банківських операцій.

Актуальність роботи обумовлена тим, що однією з передумов успішного
функціонування будь-якої фінансово-кредитної установи є її спроможність
керувати у певних макроекономічних умовах власними ризиками. В країнах з
перехідною економікою, яким здебільшого притаманна нестабільність
макроекономічної ситуації та висока волатильність (мінливість)
параметрів фінансового ринку, менеджмент ринкових ризиків набуває
особливого значення.

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, яким піддані учасники
міжнародних економічних відносин. Валютні ризики це небезпека валютних
втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти
платежу в період між підписанням чи контракту кредитної угоди і
здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної
вартості грошового зобов’язання в зазначений період. Валютному ризику
піддаються обидві боки-учасники угоди.

Метою курсової роботи є обґрунтування необхідності використання банками
України в практичній роботі розроблених і досліджених методик оцінки
валютних ризиків та встановлення і контролю лімітів відкритої валютної
позиції і операційних лімітів, у тому числі на проведення операцій з
похідними фінансовими інструментами, а також при визначенні розміру
капіталу, що необхідний для покриття валютного ризику.

Об’єктом дослідження є управляння валютними ризиками банку

Предметом дослідження є специфіка управляння валютним ризиком на
прикладі АКБ “Базис».

У процесі роботи використані статистично-економічні, графічні,
розрахункові та системно-аналітичні методи, техніко-економічний аналіз і
економіко-математичне моделювання.

Валютний ризик належить до категорії ринкового ризику. Під валютним
ризиком розуміють можливість одержання банком грошових збитків або
зменшення вартості його капіталу внаслідок несприятливих змін валютних
курсів між моментом придбання і моментом продажу позицій у валюті. З
економічної точки зору валютний ризик є наслідком незбалансованості
активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами.

1. теоретичні засади управління валютним ризиком банку

1.1 Поняття, головні чинники виникнення та індикатори валютного ризику
банку

Всі учасники міжнародного валютного ринку піддаються валютним ризикам,
тобто небезпеці втрат при здійсненні тих чи інших операцій. Валютні
ризики пов’язані з інфляцією і коливанням валютних курсів. Якби обмінні
курси були фіксованими, то не існувало б валютних ризиків. Об’єктивною
основою валютного ризику є те, що в довгостроковому плані валютні курси
залежать від економічного становища різних країн, а в короткостроковому
– від рішень державних органів з економічних питань, спекулятивних
операцій, чуток і очікувань, політичних подій і, нарешті, від
неправильних рішень ділерів [8, c. 385].

Експортери потерпають від збитків при зниженні курсу ціни по відношенню
до валюти платежу, оскільки вони отримують меншу реальну вартість у
порівнянні з контрактною. Для імпортера ризики виникають, якщо
підвищується курс валюти по відношенню до валюти платежу.

Для банку, котрий купує одну валюту і продає іншу, можливість ризику
залежить від його валютної позиції, тобто від співвідношення вимог і
зобов’язань банку в іноземній валюті. Якщо вимоги і зобов’язання щодо
конкретної валюти рівні, то валютна позиція вважається закритою, а при
неспівпадінні – відкритою. Відкрита валютна позиція може бути короткою,
якщо пасиви і зобов’язання по проданій валюті перевищують активи і
вимоги до неї, і довгою, якщо активи і вимоги по купленій валюті
перевищують пасиви і зобов’язання. Відкрита позиція, як довга, так і
коротка, завжди пов’язана з ризиком втрат, якщо до моменту купівлі
раніше проданої валюти і продажу раніше купленої курс цих валют
зміниться в несприятливому для банку напрямі.

Ризики обмінних курсів поділяються на [8, c. 387]:

– операційні;

– бухгалтерські (перерахункові);

– економічні.

Операційний валютний ризик – це такий ризик, котрому піддаються фірми і
приватні особи, коли майбутні платежі або отримані кошти повинні бути
виконані в валюті, майбутня вартість якої не визначена. Валютні ризики,
викликані змінами валютних курсів, можуть бути пов’язані з рухом готівки
та з активами. Вони можуть відбуватись в короткостроковій перспективі і
в довгостроковому періоді. Зміни обмінного курсу можуть призвести до
змін чинників виробництва, необхідних фірмі для виробництва, а також до
зміни доходів, отримуваних від випуску продукції. Ризик у
довгостроковому періоді (поточний) зачіпає весь обсяг інвестицій.

Перерахований валютний ризик відноситься до операції переведення
фінансових звітів компанії з однієї валюти в іншу. Він пов’язаний зі
зміною зареєстрованих даних про фінансовий стан компанії, викликаною

змінами валютного курсу, що використовується для перерахунку фінансових
звітів. Така проблема виникає для ТНК.

Економічний валютний ризик пов’язаний зі змінами вартості компанії, що
відбуваються внаслідок зміни обмінних курсів. Вартістю компанії
вважається ринкова ціна акції, помножена на кількість акцій, випущених в
обіг. Ринкова ціна акції – це ціна, за якої попит і пропозиція
дорівнюють одне одному.

Зміни обмінного курсу валют впливають на ринкову вартість компанії в
тому випадку, коли їх дія розповсюджується на очікувані надходження
грошових коштів.

Економічний валютний ризик є найпоширенішим видом ризику, пов’язаним з
валютними курсами. Він включає в себе і операційний, і пе-рерахунковий
ризики. З наслідками економічного валютного ризику, викликаного
несподіваними коливаннями курсів, можуть зіткнутися не лише міжнародні
фірми, але й фірми, які не пов’язані із зарубіжними угодами.

1.2 Маркетингова стратегія управління валютним ризиком банку

Ризик ринкової стратегії – ризик того, що банк неадекватно визначить
власний ринок чи не зможе забезпечити надання фінансових продуктів і
послуг, що створюють чи попит задовольняють вже існуючі потреби.

У зв’язку з тим, що курси абсолютно усіх валют, у тому числі і резервної
валюти – долара США, піддані періодичним коливанням унаслідок різних
об’єктивних і суб’єктивних причин, практика міжнародних економічних
відносин виробила підходи до вибору стратегії захисту від валютних
ризиків [5, c. 401].

Сутність цих підходів полягає в тому, що:

– приймаються рішення про необхідність спеціальних заходів для
страхування валютних ризиків;

– виділяється частина зовнішньоторговельного, контракту чи кредитної
угоди – відкрита валютна позиція, яка буде страхуватись;

– вибирається конкретний спосіб і метод страхування ризику.

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування
ризиків:

– односторонні дії одного з партнерів;

– операції страхових компаній, банківські та урядові гарантії;

– взаємна домовленість учасників угоди, д

На вибір конкретного методу страхування ризику впливають такі фактори,
як:

– особливості економічних і політичних відносин зі стороною –
контрагентом угоди;

– конкурентоздатність товару;

– платоспроможність контрагента угоди;

– діючі валютні і кредитно-фінансові обмеження в даній країні;

– термін покриття ризику;

– наявність додаткових умов реалізації угоди;

– перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку.

Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає
зміни, які відбулися у світовій економіці і валютній системі в цілому.
Найбільш простим і найпершим методом страхування валютних ризиків були
захисні застереження.

Хеджування на форвардних і ф’ючерсних ринках дає найнижчий рівень ризику
при заданому рівні хеджування [3, c. 90].

В практиці міжнародної диверсифікації портфеля існує ряд чинників, що
перешкоджають диверсифікації як засобу отримання переваг. До їх числа
відносяться:

– сегментованість ринків іноземних акцій та облігацій, що викликається

правовими бар’єрами, які обмежують інвестиції за кордоном;

– заборона для іноземців володіти національними компаніями;

– введення податку, який врівноважує ставки відсотка;

– різниця в організації ринку, методах торгівлі цінними паперами і
операціях (готівкові операції або форвардні операції);

– порядок встановлення цін на акції (котировка або аукціони);

– операційні та інформаційні витрати.

Часто основною перешкодою для міжнародної диверсифікації є проблеми
оподаткування.

Великі компанії можуть нести витрати, пов’язані з подоланням перешкод
міжнародній диверсифікації портфеля, але для більш дрібних корпорацій
часто витрати по диверсифікації перевищують вигоди. В останні роки
з’явились нові види цінних паперів, фінансових механізмів, котрі
дозволяють інвесторам зі скромними коштами скористатись перевагами
міжнародної диверсифікації. Основні з них – американські депозитні
розписки (АДР) й міжнародні взаємні фонди.

АДР – це різновидність цінних паперів, створена американськими банками,
котрі закупили велику кількість іноземного акціонерного капіталу і
депонували його на трастові рахунки. Потім продали свої частки власності
в трасті, що називаються АДР, інвесторам. Кількість випущених АДР може
дорівнювати кількості випущених акцій або бути меншою, тоді кожна АДР
еквівалентна одній або декільком акціям іноземного капіталу. Коли
іноземна компанія сплачує дивіденд, банк конвертує його в долари за
поточним обмінним курсом і розподіляє отримані кошти серед власників АДР
пропорційно кількості розписок у кожного з них. Функціонують вторинний
як біржовий, так і позабіржовий ринки АДР. Вартість АДР тісно пов’язана
з вартістю представлених ними іноземних акцій. Арбітраж слугує
підтриманню рівноваги між доларовою ціною АДР і відповідною їй акцією.
Якщо ціна АДР відрізняється від доларової вартості іноземних акцій при
конвертації за поточним обмінним курсом, то арбітражери вилучають з
цього прибуток. Якщо АДР продається дешевше, арбітражери продають
іноземні акції. Після конвертації отриманих від продажу коштів в долари
вони купують АДР, кількість яких в цьому випадку буде більшою, ніж при
варіанті рівності вартості АДР і відповідних їм акцій. Різниця, що
виникла, є прибутком арбітражерів. Це призводить до підвищення ціни на
АДР і зниження цін на іноземні акції.

Цей процес триває до тих пір, поки ціна АДР й іноземної акції, яка
стоїть за нею, не зрівняються [3, c. 92].

Банки за емісією і підтримання в обігу АДР збирають встановлену плату.

Міжнародні взаємні фонди також продають частку власності в наявних у них
портфелях цінних паперів. Співвласник взаємного фонду отримує доходи зі
всіх цінних паперів, що знаходяться в портфелі фонду, пропорційно своїй
частці. Інвестори вносять періодично платежі, необхідні для
функціонування фонду.

Міжнародне портфельне управління може здійснюватись на основі пасивного
або активного підходів.

Теоретичною основою пасивного управління є гіпотеза про ринкову
ефективність. Вважається, що коли вартість цінних паперів була
встановлена на ринку з урахуванням всієї доступної інформації, і ринок
раціонально прореагував на цю інформацію, то управління повинно
орієнтуватись на ринок, тобто будуватись на основі індексного методу
інвестицій. Це означає, що менеджер портфеля може інвестувати весь
портфель або значну частину в ринковий індекс або в набір цінних
паперів, прогнозована динаміка яких багато в чому відповідає ринковому
індексу (Standard and Poor 500, Nikkei 225, Financial Times All Shore
Index, індекс Доу-Джонса та ін.).

Пасивне управління розуміється як розміщення портфельних коштів на
провідних 20-25 національних фондових ринках пропорційно до ваги цих
ринків у світовому ринковому індексі. Необхідна лише інформація про
частки світової ринкової капіталізації в кожному компоненті індексу.

Активне управління вимагає складання значної кількості прогнозів і
аналізу. Необхідним є відбір фондових ринків і диверсифікація їх. Ринкам
з найкращими характеристиками присвоюються найбільші ваги в портфелі.
Потім проводиться відбір акцій в конкретних секторах промисловості. Для
цього необхідний значний обсяг інформаційних прогнозів.

Форвардний ринок – це ринок, на якому здійснюються термінові валютні
операції з іноземною валютою. Термінові (форвардні) угоди – це
контракти, за яких дві сторони домовляються про доставку домовленої
кількості валюти через певний строк після укладення угоди за курсом,
зафіксованим в момент її укладення [13, c. 237].

Інтервал в часі між моментом укладення і виконання угоди може бути від
1-2 тижнів, від 1 до 12 місяців, до 5-7 років. Курс валют за терміновою
угодою називається форвардним обмінним курсом. Він фіксується в момент
укладення угоди.

Курс валют за терміновими угодами відрізняється від курсу «спот».
Різниця між курсами «спот» і «форвард» визначається як скидка (дисконт –
dis або депорт – Д) з курсами «спот», коли курс термінової угоди

нижчий, або премія (рт або репорт – R), коли він вищий від курсу «спот».
Премія означає, що валюта котирується дорожче за угодою на строк, ніж за
готівковою операцією. Дисконт означає, що курс валюти за форвардною
угодою нижчий, ніж за угодою «спот».

Візьмемо 30-денний форвардний контракт з курсом 1,919 дол. за
англійський фунт стерлінгів за курсом «спот» 1,900. Перевищення
форвардного курсу над курсом «спот» становитиме у відсотках:

picscalex1000100090000033401000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02000200101200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffffc00f0000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065000050001c00
0000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e00d89ff377e19ff3772020f577090a66bb040000002d01000008000000320a6001560e
02000000303108000000320a6001f60d010000002c3108000000320a60013c0d01000000
303109000000320a60015a09030000003930306508000000320a60010009010000002c30
08000000320a6001640801000000313008000000320a6001e807010000002f3009000000
320a60017a05030000003930306508000000320a60012005010000002c3008000000320a
6001840401000000313009000000320a60010601030000003931396508000000320a6001
ac00010000002c3108000000320a600110000100000031311c000000fb0280fe00000000
00009001000000020002001053796d626f6c000079090a9d40f11200d89ff377e19ff377
2020f577090a66bb040000002d01010004000000f001000008000000320a6001020c0100
00003d3108000000320a60018e03010000002d310a00000026060f000a00ffffffff0100
000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00bb
090a66bb00000a0021008a0100000000000000005cf31200040000002d01000004000000
f0010100030000000000 (1.1)

або одну відсоткову місячну надбавку. Аналогічно обчислюється
перевищення курсу «спот» над форвардним курсом, тільки величина буде
від’ємною, що означає скидку.

Термінові угоди здійснюються для досягнення таких цілей:

– обмін валюти в комерційних цілях, завчасний продаж або купівля
іноземної валюти, щоб застрахувати валютний ризик;

– страхування портфельних або прямих інвестицій від ризику, пов’язаного
з пониженням курсу валюти;

– отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Спекулятивні операції можуть здійснюватись без наявності валюти.
Форвардний ринок вужчий, ніж ринок готівкових операцій. В основному
термінові угоди здійснюються з провідними валютами, великими
корпораціями або банками зі стійким кредитним рейтингом.

При укладанні форвардних угод курсові очікування (підвищення або
зниження курсу) не завжди виправдовуються. Відтак термінові контракти не
завжди підходять або не завжди доступні всім видам бізнесу. Чимало видів
бізнесу і більшість фізичних осіб шукають альтернативи форвардним
контрактам.

Однією з таких альтернатив є угода «своп», що поєднує готівкову і
термінову операції. Операція «своп» здійснюється у формі
купівлі-продажу, тобто у формі єдиної угоди: негайної поставки валюти за
курсом «спот» і одночасно форвардної угоди з тією ж валютою, за курсом з
урахуванням премії або дисконту в залежності від руху валютного курсу.
Операція «своп» використовується для:

– здійснення комерційних угод: банк одночасно продає іноземну валюту на
умовах «спот» і купує її на строк;

– придбання банком необхідної валюти без валютного ризику;

– взаємного банківського кредитування в двох валютах.

Операція «своп» є, по суті, хеджируванням, тобто страхуванням валютного
ризику шляхом створення зустрічних вимог і зобов’язань в іноземній
валюті.

Валютні опціонні контракти схожі на ф’ючерсні угоди. В них визначаються
кількість валют, строк погашення і ціна виконання. Так само як ф’ючерси,
опціони, котрими торгують на біржі, вимагають стандартизованої форми
контрактів і гарантії їх виконання. Кількість валюти, з якою оперує
кожний опціон, дорівнює половині тієї, котра встановлена для ф’ючерсних
контрактів. Однак опціони мають одну важливу особливість: інвестор має
право (а не зобов’язаний) здійснювати валютний обмін. Якщо за ф’ючерсним
контактом обмін валюти є обов’язковим навіть у тому випадку, коли
операція виявилась для інвестора невигідною, опціон передбачає право
вибору: якщо операція вигідна – зробити обмін, якщо операція не вигідна
– відмовитись від нього.

Існують два основних типи опціонів: опціони «колл» та опціони «пут».
Опціони «колл» дають своїм власникам право, але не зобов’язання купити
валюту за ціною, вказаною в контракті, котра називається ціною виконання
опціону. Опціони «пут» забезпечують своїм власникам право, але не
зобов’язання продати валюту за ціною, вказаною в контракті. Американські
опціони можуть бути використані в будь-який момент до закінчення строку,
а європейські – лише за настання строку.

Опціони як вид хеджування привабливіші, ніж форвардні і ф’ючерсні
контракти, але вони мають високу ціну виконання. Покупець опціону
повинен платити високу надбавку до них, котра фіксується в опціонному
контракті.

Візьмемо, наприклад, опціон на купівлю через 3 місяці 31250 фунтів
стерлінгів за ціною 1,90 долара за 1 фунт. Три місяці – це строк
погашення опціону. Його власник має право придбати протягом (або після
закінчення) цього строку 31250 фунтів за ціною 1,90 долара за фунт,
котра називається ціною виконання опціону.

Внутрішня вартість опціону визначається як різниця між тією величиною,
котру довелось би заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без
опціону, і тією, котру потрібно заплатити при використанні опціону (ціна
виконання опціону). Якщо ринковий курс фунта в даний час дорівнює 2
доларам, то внутрішня вартість опціону (2,00 – 1,90) = 0,10 дол. за
фунт, тобто 3125 дол. (31250 х 0,10). Внутрішня вартість опціону не може
бути від’ємною, оскільки виконання опціону не обов’язкове. Якщо ринковий
курс англійського фунта знизився нижче 1,90 долара, то внутрішня
вартість опціону стане нульовою [3, c. 106].

Премія опціону – це різниця між ринковою ціною опціону і його
внутрішньою вартістю. Так, якщо опціон продається за 0,15 долара за
фунт, надбавка становитиме 0,05 дол. за фунт (0,15 – 0,10), тобто 1562,5
дол. (0,05-31250).

За всіх значень курсу «спот» ринкова ціна опціону перевищує його
внутрішню вартість.

Інвестори згодні платити надбавки, оскільки існує імовірність отримання
великих прибутків, якщо валютні курси підвищаться, а можливі втрати у
випадку зниження курсу обмежені початковими витратами.

Надбавка є максимальною, коли обмінний курс дорівнює ціні виконання.
Вона залежить також від строку виконання опціону і від ступеня
стабільності валюти опціонного контракту.

Опціон принесе прибуток власнику в таких випадках:

– для опціону «колл», коли ціна використання опціону нижча від ціни

«спот»;

– для опціону «пут», коли ціна використання опціону вища від валютного
курсу «спот» у валюті проведення операції.

Спотовий ринок – це ринок, на якому здійснюються операції поточного,
негайного (або касового) обміну валютами між двома країнами. Дві сторони
домовляються про обмін банківськими депозитами і негайно здійснюють
угоду. До недавнього часу для здійснення валютної операції «спот»
потрібно було два дні. Нині, за бажанням клієнта, за допомогою
електронних засобів конвертування валют відбувається в день укладення
угоди [3, c. 112].

Курси негайного обміну валют називаються поточними (спот) курсами. А
самі операції утворюють ринок готівкової валюти.

При обміні іноземних валют використовуються дві ціни (курси) валют: курс
покупця і курс продавця. При купівлі валюти у банку або у ділера
потрібно заплатити за валюту вищу ціну, ніж та, за яку можна продати ту
ж саму кількість валюти тому ж самому банку чи ділеру.

Банківські і ділерські курси покупця – це ті ціни, котрі банк, ділер
готові заплатити за іноземну валюту. Курси продавця – це ціни, за якими
банк, ділер готові продати іноземну валюту. Ці два курси котируються
парами. Наприклад, якщо банк котирує долар як 5,437-5,598, то це
означає, що він готовий купити долари за 5,437 грн. за долар і продати
їх за 5,598 грн. за долар. Вища ціна завжди відноситься до ціни
продавця, а нижча – до ціни покупця.

Різниця між котировками продавця і покупця, обчислена по відношенню до
ціни продавця, тобто у відсотках, називається спред:

picscalex1180100090000036101000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c024004801a1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bcffffff401a0000fc0300000b00000026060f000c004d617468547970650000f0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002400005000000
1302000200151c000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e00d89ff377e19ff3772020f5772808669e040000002d0101000a00
0000320a6002b41605000000f1eff0e5e4000b000000320a9003d80908000000eff0eee4
e0e2f6ff09000000320a9003980504000000d6b3ede00b000000320a6a01d60f07000000
efeeeaf3eff6ffff09000000320a6a01ea0b04000000f6b3ede00b000000320a6a01a604
08000000eff0eee4e0e2f6ff09000000320a6a01660004000000d6b3ede01c000000fb02
80fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c000065080a75a0f11200d89f
f377e19ff3772020f5772808669e040000002d01020004000000f001010008000000320a
60027a15010000003db308000000320a6a01d60a010000002db31c000000fb0280fe0000
000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e00d89ff377e19f
f3772020f5772808669e040000002d01010004000000f001020008000000320a9003d808
010000005fb308000000320a6a01d60e010000005fb308000000320a6a01a60301000000
5fb30a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000
bc02000000cc0102022253797374656d009e2808669e00000a0021008a01000000000200
0000bcf31200040000002d01020004000000f0010100030000000000 (1.2)

У нашому прикладі спред складає 2,88%

Спред визначає доход банку (дилера) і операційні витрати клієнта при
конвертації валюти.

Територіальний арбітраж, який залучає три і більше валюти, забезпечує
рівновагу валютних курсів в усіх ринкових центрах.

Валютні операції з негайною поставкою найбільш розповсюджені і складають
до 90% обсягу валютних угод, а курс «спот» є базовим для інших валютних
курсів.

За допомогою операції «спот» банки забезпечують необхідною іноземною
валютою своїх клієнтів, переливання капіталів, а також здійснюють
арбітражні і спекулятивні операції.

2. Діагностика системи управління валютним ризиком в банку

2.1 Оцінка схильності АКБ «Базис»до валютного ризику

Приріст обсягів промислового виробництва, особливо в харчовій та
переробній промисловості, а також збільшення темпів розвитку сільського
господарства дозволило збільшити роздрібний товарообіг та наповнити
ринок товарами, переважно продовольчими. Зростання реальних грошових
прибутків населення (на 22%) і зниження заборгованості з виплати
зарплати дало можливість вкладати кошти в товари тривалого користування.
Це створило умови в банківській сфері для зниження кредитних ставок (у
середньому з 22% до 18%) і підвищення довіри суб’єктів господарювання та
населення до банківської системи України, внаслідок чого обсяг вкладів
населення виріс в 1,8 рази, обсяг кредитного портфеля – більше ніж у 3,5
рази, чистих активів – більше ніж в 1,3 рази.

Сприятливі макроекономічні тенденції розвитку економіки та правильно
вибрана стратегія розвитку в 2008 році дозволили АКБ „Базис» в повній
мірі реалізувати свої конкурентні переваги та посилити лідируючі позиції
на основних сегментах ринку фінансових послуг України.

Основними стратегічними пріоритетами розвитку банку в 2008 р. були:

– концентрація зусиль щодо залучення юридичних осіб – підприємств малого
та середнього бізнесу, приватних підприємців;

– подальший розвиток клієнтської бази фізичних осіб, передусім за
рахунок представників середньо- та малозабезпечених категорій населення;

– розвиток інноваційних банківських продуктів, Інтернет-технологій;

– розширення послуг з фінансового менеджменту підприємств.

Реалізація пріоритетних напрямів діяльності банку здійснювалася при
дотриманні принципів: раціонального поєднання надійності та
прибутковості банку; випереджального розвитку індивідуального бізнесу;
підвищення якості та комплексності надання послуг клієнтам; активного
формування попиту клієнтів на інноваційні види банківських послуг;
нейтральність відносно політичних партій і об’єднань та ін.(Додаток А).

За станом на 1 січня 2008 року «Базис»займає лідируючі позиції в
рейтингах українських банків, зокрема в рейтингу Асоціації українських
банків (Табл. 2.2).

Таблиця 2.1 Порівняльний аналіз темпів зростання «Базис» та банківської
системи за 2008 рік, %

01.01.0801.01.07Чисті активи22Кредитно-інвестиційний
портфель22Капітал22Депозити фізичних осіб11Депозити юридичних
осіб22Фінансовий результат11

Управління валютним ризиком включає проведення його аналізу, оцінку
можливих наслідків та вибір методу страхування. З метою аналізу, оцінки
та управління валютним ризиком в банку впроваджена система внутрішнього
лімітування відкритих позицій в розрізі валют, аналіз волантильності
обмінних курсів валют, розрахунок середніх квадратичних відхилень,
аналіз результатів переоцінки валютних коштів, оцінки вартості відкритих
позицій під ризиком(VAR), розрахунок прогнозного ліміту валютних ризиків
з врахуванням волантильності курсів, оцінки ефективності валютних
операцій під ризиком(RAROC). Застосування вказаних методик дає
можливість здійснювати аналіз та прогнозування коливання курсів валют на
ринку, визначати вплив зміни ринкових умов на відкриті позиції банку та
визначати потенційну величину втрати капіталу у зв`язку з перерахунком
валютних позицій в гривневий еквівалент при зміні валютних курсів.

Контроль за дотриманням встановлених внутрішніх лімітів здійснюється
щоденно. 3 метою зменшення валютного ризику банк дотримується
встановлених НБУ нормативів валютного ризику.

Банк наражається на ризик у зв’язку з впливом коливання курсів обміну
іноземних валют на його фінансовий стан та грошові потоки. У поданій
нижче таблиці наведено концентрацію валютного ризику Банку станом на 31
грудня 2008 року. У таблиці 2.3 показано активи та зобов’язання Банку за
балансовою вартістю в розрізі валют.

Станом на 31 грудня 2008 року Банк мав наступні валютні позиції (Додаток
Б):

Таблиця 2.2. Станом на 31 грудня 2008 року Банк мав такі валютні позиції

ГривніДолари СШАЄвроІнші валютиВсьогоЧиста балансова позиція503 539(151
929)(13 061)(3 828)334 721Зобов’язання, пов’язані з кредитуванням
(Примітка 25)40 267133 77211 840817186 696

Банк надавав позики та аванси, деноміновані в іноземних валютах. Залежно
від того, як позичальник отримує свої доходи, підвищення курсу таких
валют відносно української гривні може негативно вплинути на
спроможність позичальника повернути свій борг і, відповідно, призвести
до збільшення ймовірності майбутніх збитків.

Для управління валютним ризиком, що виникає у зв’язку із впливом
коливання курсів обміну іноземних валют на фінансовий стан банку,
Правлінням банку визначаються ліміти ризиків за валютами за позиціями
“овернайт» та щоденно здійснюється контроль за їх додержанням.
Процентний ризик виникає в результаті застосування при кредитуванні
процентних ставок, строків та сум, які відрізняються від фіксованих
процентних ставок, сум та строків залучених депозитів. Комітет з
управління активами та пасивами встановлює та контролює розмір
ефективних процентних ставок, які використовуються банком. Розмір
процентних ставок може бути переглянутий за згодою сторін для врахування
поточних ринкових умов.

Управління ризиком ліквідності здійснює комітет з питань управління
активами та пасивами банку, який щомісячно аналізує на відповідність
строків погашення активів та зобов’язань, розглядає результати
розрахунку та планування ліквідної позиції та мінімальної процентної
ставки розміщення ресурсів, переглядає базові відсоткові ставки у
розрізі строків та валют, щомісячно розглядає собівартість пасивів та
прибутковість активів та готує свої рекомендації для розглядання на
засіданні Правління банку та приймання відповідних рішень щодо оцінки
ліквідності банку, своєчасної заміни процентних зобов’язань після
настання строку їх погашення та реагування на зміни процентної ставки та
курсу обміну валют. Управління операційним ризиком має на меті
забезпечення належного функціонування внутрішніх процедур та облікової
політики, що спрямовані на мінімізацію всіх вищезгаданих ризиків.

2.2 Характеристика стратегій і методів управління валютним ризиком в
банку

Валютний ризик комерційного банку – це міра (ступінь) невизначеності
щодо можливості понесення банком втрат через коливання валютних курсів.
Цей ризик є наслідком незбалансованості активів та пасивів банку щодо
кожної з валют за термінами і сумами.

Один з основних методів вимірювання валютного ризику, відомий як Value
at risk (VAR), став особливо широко застосовуватися в останні кілька
років і сьогодні використовується як основний міжнародними банківськими
організаціями (BIS, наприклад) при встановленні нормативів величини
капіталу банку щодо ризику його активів.

В основі розрахунку VAR лежить визначення одноденної мінливості
(волатильності) валютних курсів, тобто того наскільки за день можуть
змінюватись валютні курси. Найчастіше за міру одноденної мінливості
обирається середньоквадратичне відхилення у відсотках, яке може бути
розраховане на основі історичних даних. Для часових горизонтів, що
перевищують один день, припускають, що волатильність валютних курсів
пропорційна тривалості часового горизонту прогнозування, що дає змогу
отримати оцінку валютного ризику на необхідну перспективу шляхом
масштабування одноденної величини VAR. VAR з часовим горизонтом Т днів і
довірчим інтервалом х% за умови припущення відсутності хаосу може бути
розрахований за законом дисперсії фрактального броунівського руху [9, c.
520]:

picscalex1220100090000038601000004001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c028002000b1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffc00a0000360200000b00000026060f000c004d61746854797065000060000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014026401b80805000000
13024801e90808000000fa0200002000000000000000040000002d010100050000001402
5001e908050000001302d0013009040000002d010000050000001402d001380905000000
130252009609050000001402520096090500000013025200ac0a1c000000fb0280fe0000
000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e00d89ff377e19f
f3772020f577150766a0040000002d01020008000000320ac00196090100000054790800
0000320ac0018804010000006b7909000000320ac001160003000000564152651c000000
fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00001e090a1340f11200
d89ff377e19ff3772020f577150766a0040000002d01030004000000f001020008000000
320ac0010e0801000000d74108000000320ac001340601000000d74108000000320ac001
4803010000003d411c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d62
6f6c0000b7090a1040f11200d89ff377e19ff3772020f577150766a0040000002d010200
04000000f001030008000000320ac001b2060100000073411c000000fb0220ff00000000
00009001010000020402001053796d626f6c00001e090a1440f11200d89ff377e19ff377
2020f577150766a0040000002d01030004000000f001020008000000320a20022b050100
000073410a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02100007000000
0000bc02000000cc0102022253797374656d00a0150766a000000a0021008a0100000000
020000005cf31200040000002d01020004000000f0010300030000000000 (2.1)

де ka – поправочний коефіцієнт (квантіль), що показує положення значення
випадкової величини (симетрично в обох хвостах розподілу) відносно
середнього, вираженого в кількості середньоквадратичних відхилень. Так,
для найчастіше використовуваних значень довірчого інтервалу в 95 та 99%
відповідні квантілі будуть дорівнювати 1,65 і 2,33 середньоквадратичних
відхилень;

Т – середньоквадратичне відхилення (одноденна волатильність) валютного
курсу у відсотках.

Деякі автори вважають, що інколи доцільно відмовитись від цього
спрощеного варіанту формули, в якому ступінь хаотичності валютних
курсів, курсів цінних паперів та інших даних– експонента Херста (Н) –
приймається рівною 0,5 [4, c. 300]. Цей показник показує, чи є дані
персистентними (Н>0,5), або навпаки (Н LV) – сума активів в іноземній
валюті перевищує суму відповідних пасивів (показник валютної позиції має
знак “плюс”);

– чиста коротка валютна позиція (А V

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020