.

Система міжбанківських розрахунків SWIFT (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
19 766
Скачать документ

Реферат на тему:

Система міжбанківських розрахунків SWIFT

Київ 2016

Зміст

Введення

Передумови виникнення та історія створення системи

SWIFT сьогодні в міжнародній практиці

Члени SWIFT

SWIFT як система передачі даних

Переваги та недоліки мережі

Висновок

Введення

Діяльність сучасного банку немислима без автоматизації всіх напрямків
його діяльності. Успішне функціонування банку пов’язане з інтенсивним
розширенням його діяльності, що відбувається за рахунок збільшення як
обсягу операцій, так і спектру послуг, що надаються клієнтам. Якщо до
якогось моменту функціонування банку в режимі ручної обробки інформації
може підтримуватися за рахунок екстенсивних методів розвитку (наприклад,
розширення штатів та апарату управління), то на певному етапі діяльність
банку, здійснювана вручну, або неминуче виходить з-під контролю, або
банк стає не в змозі реагувати на ситуацію на ринку. Автоматизація
підвищує ефективність роботи банку, забезпечує більш високу надійність
безпомилкової обробки документів за допомогою поєднання різних видів
автоматичної і візуального контролю, а також дає можливість отримання в
будь-який момент часу загальної картини діяльності та поточного стану
банку. Автоматизована система забезпечує більш якісне прийняття рішень,
пов’язаних з банківським ризиком при видачі кредитів, інвестицій і
цінних паперів, за рахунок спеціальних процедур обробки всієї наявної в
системі інформації. Використання автоматизованої системи дозволяє значно
підвищити якість обслуговування клієнтів банку, що особливо важливо в
умовах реальної конкуренції. Нарешті, в умовах становлення ринкових
механізмів, нестабільності законодавчої бази і високому рівні інфляції
лише використання гнучкою і швидко перенастраиваемом системи
автоматизації банківських операцій може забезпечити
конкурентоспроможність банку.

Автоматизація також необхідна для надійного, ефективного,
конфіденційного і захищеного від несанкціонованого доступу
телекомунікаційного обслуговування банків та стандартизації форм і
методів обміну фінансовою інформацією. Повною мірою це завдання вирішує
співтовариство всесвітніх міжбанківських телекомунікацій – SWIFT
(Society for World-Wide Interbank Financial Telecommunications), метою
якого є проведення досліджень, створення та експлуатація засобів,
необхідних для забезпечення віддаленого зв’язку, передачі і обробки
конфіденційних і складових приватну власність фінансових повідомлень ,
для загальної користі його членів.

Постійне розширення мережі комерційних банків по всьому світу, надання
їм ліцензій на право здійснення розрахунків за експортно-імпортними
операціями обумовлює необхідність не тільки підвищення рівня банківської
автоматизації, а й необхідність розвитку мереж зв’язку та підключення до
світових телекомунікаційних мереж, перш за все до SWIFT. Історія
створення, структура, особливості, переваги і недоліки даного
суспільства будуть розглянуті далі.

Передумови виникнення та історія створення системи SWIFT

В кінці 1950-х років в результаті бурхливого зростання міжнародної
торгівлі відбулося збільшення кількості банківських операцій. Традиційні
форми зв’язку між банками (пошта, телеграф) вже не могли впоратися з
обсягами банківської інформації. Значний час витрачався на усунення
неузгодженостей в документах з-за відмінностей банківських процедур в
різних банках, помилок, що виникають при здійсненні міжбанківських
операцій і необхідності багаторазових перевірок. Природною реакцією на
лавиноподібне зростання обсягів інформації на паперових носіях стала
автоматизація. Однак у міру розвитку систем банківської автоматизації
з’являлася необхідність безпаперового обміну фінансовою інформацією між
банківськими системами, в той час як відмінності в їх побудові і
особливостях протоколів взаємодії не дозволяли створити достатньо
надійно працюючу інтегральну систему зв’язку і обробки інформації. Крім
того, в області міжбанківських відносин повністю була відсутня
стандартизація.

Пошук більш ефективних засобів роботи змусив на початку 1960-х років
зібратися 60 американських і європейських банків для дискусії з приводу
створення системи стандартизації в міжнародній банківській справі. Було
прийнято рішення, що кінцевою метою має стати використання комп’ютерів,
засобів телекомунікацій, які забезпечують більш надійну, швидку і
безпечну систему передачі банківської інформації.

Ініціатива створення міжнародного проекту, який ставив би своєю метою
забезпечення всім його учасникам можливості цілодобового
високошвидкісного обміну банківською інформацією при високому ступені
контролю і захисту від несанкціонованого доступу, відноситься до 1968р.
Трохи пізніше в 1972 р. ця ініціатива офіційно була оформлена в проект.
У тому ж році були виконані розрахунки, дані рекомендації щодо створення
рентабельної системи обміну банківською інформацією.

Отже, в травні 1973 р. 239 банків з 15 країн заснували SWIFT з метою
розробки формалізованих методів обміну фінансовою інформацією і
створення міжнародної мережі передачі даних з використанням
стандартизованих повідомлень. Наступні чотири роки були присвячені
вирішенню організаційних і технічних питань, і 9 травня 1977 відбулося
офіційне відкриття мережі. До кінця року число банків-членів збільшилася
до 586. Вони забезпечували щоденний трафік до 500 000 повідомлень.
[Рудакова О.С. Банківські електронні послуги. – М.: Банки і біржі,
ЮНИТИ, 1997. c. 160-161]

В даний час SWIFT об’єднує 7407 банків і фінансових організацій,
розташованих в 190 країнах світу. Всі вони, незалежно від їх
географічного положення, мають можливість цілодобового взаємодії один з
одним 365 днів у році. Зараз по мережі SWIFT щодня передається понад 4,9
млн дол для фінансової повідомлень на загальну суму 5 трильйонів доларів
США; до 2005 р. очікується зростання обсягу щодня переданих до 7 млн
??повідомлень. [Www.swift.ru]

SWIFT сьогодні в міжнародній практиці

Всі нинішні системи банківських операцій поділяються на системи
банківських повідомлень і системи розрахунків. Різниця між ними полягає
в тому, що в рамках системи банківських повідомлень здійснюються тільки
оперативне пересилання та зберігання розрахункових документів,
врегулювання платежів надано банкам-учасникам, функції ж системи
розрахунків безпосередньо пов’язані з виконанням взаємних вимог і
зобов’язань членів. До першої групи відносяться такі системи, як SWIFT
та BankWire-приватна електронна мережа банків США, до другої – FedWire –
мережа федеральної резервної системи (ФРС) США, Нью-йоркська Міжнародна
платіжна система розрахункових палат CHIPS, Лондонська автоматична
система розрахункових палат CHAPS.

Англійська електронна система автоматизованих клірингових розрахунків
CHAPS, що представляє собою систему переведення кредиту протягом одного
дня, пов’язує 12 банків, включаючи Англійський банк. Банки, які
отримують повідомлення про переказ коштів через дану систему, повинні
надати кошти кредитуемой стороні протягом дня. Це сприяє підвищенню
ефективності CHAPS для ділових і фінансових кіл. Переказ коштів через
систему є безумовним і безвідкличним.

Серед електронних систем переказів, що діють в США, найбільш великими є
FedWire і CHIPS. Вони обслуговують понад 90% всіх міжбанківських
внутрішніх розрахунків з США. FedWire – найбільша комунікаційна
банківська мережа. У федеральній резервній системі (ФРС) FedWire беруть
участь близько 5,5 тис. кредитно-фінансових інститутів. Кожен банк бере
участь у системі через свій регіональний федеральний резервний банк.
Спосіб розрахунків цієї системи має ряд недоліків, зокрема кошти на
резервному рахунку банку-учасника FedWire обертаються протягом дня 12
разів. Для клієнтів банку така система створює певні труднощі, так як у
банк одержувач гроші можуть надійти тільки після 18 год. Тим не менш,
дана система зручна тим, що всі здійснені протягом дня перекази коштів
на суму близько 400 млрд. дол зведуться до кількох остаточним платежах
на суму в 4-5 млрд. дол [www.consulting.ru]

Одне з основних досягнень SWIFT – створення і використання спеціальних
стандартів банківської документації, покликаних міжнародною організацією
стандартизації. Уніфікація банківських документів дозволила уникнути
складностей і помилок, які викликалися розбіжностями в традиціях їх
оформлення у різних країнах, утруднень мовного характеру. Чимале
перевага даних стандартів полягає в тому, що їхні творці одночасно є і
їх користувачами, а, отже, мають можливість оперативно їх
удосконалювати. Переваги стандартів SWIFT виявилися настільки очевидними
для банківських установ, що інші аналогічні (Лондонська CHAPS,
французька SAGITTAIRE, Нью-Йоркська CHIPS) також взяли їх на озброєння,
або створили систему автоматичного перекладу стандартів SWIFT у власні.

II I. Члени SWIFT

SWIFT – це акціонерне товариство, власниками якого є банки-члени.
Зареєстровано суспільство в Бельгії (штаб-квартира і постійно діючі
органи знаходяться в м. Ла-Ульп недалеко від Брюсселя) і діє за
бельгійським законам. Вищий орган – загальні збори банків-членів або їх
представників (Генеральна асамблея). Всі рішення приймаються більшістю
голосів учасників асамблеї у відповідності з принципом: одна акція –
один голос. Чільне становище в раді директорів займають представники
банків країн Західної Європи з США. Кількість акцій розподіляється
пропорційно трафіку переданих повідомлень. Найбільша кількість акцій
мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Великобританія.

Членом SWIFT може стати будь-який банк, що має відповідно до
національного законодавства право на здійснення міжнародних банківських
операцій. Поряд з банками-членами є і дві інші категорії користувачів
мережі SWIFT – асоційовані члени та учасники. Як перші виступають філії
та відділення банків-членів. Асоційовані члени не є акціонерами і
позбавлені права участі в управлінні справами суспільства. Так звані
учасники SWIFT – всілякі фінансові інститути: брокерські і дилерські
контори, клірингові та страхові компанії, інвестиційні компанії.

Вступ в SWIFT коштує дорого: одноразовий внесок складає 400 000
бельгійських франків для банків-членів і 200 000 бельгійських франків
для асоційованих членів. Крім того, банки-члени повинні придбати одну
акцію вартістю в 55 000 бельгійських франків. Як показує практика,
витрати банків на участь в системі SWIFT (головним чином на встановлення
сучасного електронного обладнання) окупаються зазвичай протягом 5 років.
[Красавіна Л.М. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини. М.,
Фінанси і статистика, 2000, C. 418]

gd{)f

&

+gd{)f

ede0ueAgd{)f

ed•O6gd{)f

¬~AE®????iUeUeUeIAAAAAAAAAAAAAAAI

edy?u gd{)f

&

gd{)f и з підготовки персоналу. Крім того в Росії діє Комітет
національної асоціації членів SWIFT. Першим з російських банків до SWIFT
підключився Зовнішекономбанк. Це сталася 4 грудня 1989 р. і вже до
середини 90-х кількість підключених банків досягла 240 (для порівняння в
США – близько 150). Сьогодні в Росії 361 користувачів SWIFT. Однак,
незважаючи на швидке зростання числа підключених національних банків,
Російська Федерація ще не входить до числа активних користувачів мережі.
Будучи третьою країною у світі щодо членства в SWIFT, за річною
кількістю повідомлень Росія відстає навіть від Угорщини, Польщі, Чехії
(Загальний трафік Росії становить лише 0,7% обороту). Найбільшими
користувачами системи є Мосбизнесбанк, Інкомбанк, Міжнародний
московський банк, Внешторгбанк та ін Деякі з них вийшли не рівень більше
2000 повідомлень на добу. У Ярославлі лише один банк є членом SWIFT –
Ярсоцбанк. [Www.swift.ru]

Вітчизняні банки використовують SWIFT, в основному, для платежів за
кордон, але більшу частку становлять повідомлення, що мають як кінцевого
адресата російські банки (від 20 до 30%). Розвитку SWIFT в Росії чимало
сприяє і політика самого суспільства. Так, в 1994 р. відбулося різке
зниження вступного внеску (з 1800000 до 400000 бельгійських франків) та
плати за передачу повідомлення (з 21 до 15 бельгійських франків за
міжнародне стандартне повідомлення і 6 бельгійських франків за внутрішнє
повідомлення), що робить цю мережу привабливою не тільки для великих
банків. Членство в SWIFT створює можливості для більш широких і
інтенсивних фінансових і економічних зовнішніх контактів, зокрема,
створення нормальних умов для функціонування іноземних інвестицій на
території Росії та інших країн СНД.

SWIFT – організація неприбуткова, вся отримувана прибуток йде на
покриття витрат і модернізацію системи. [Рудакова О.С. Банківські
електронні послуги. – М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997. – C.162-164]

I V. SWIFT – як система передачі даних.

Мережа SWIFT є системою передачі даних, організованої так, щоб банки
різних країн, оснащені терміналами різних моделей з різною швидкістю
роботи могли безперешкодно розуміти один одного.

Повідомлення системи SWIFT містять поля, що ідентифікують всіх учасників
передачі інформації і платежів. В даний час визначено 7 категорій
повідомлень, що включають більше 70 типів. Кожен тип повідомлень
орієнтований на максимально повне і точне відображення вимог щодо
подання та продажу даних, які можуть виникнути в практиці банків, які
використовують ці повідомлення, тобто виконуючих операції подібного
роду. Текст повідомлення складається з полів, частина яких є
обов’язковими, деякі поля заздалегідь пронумеровані. Додаткова
інформація (для повних вказівок) при необхідності розташовується в полях
“опціональних” (необов’язкових). Повідомлення, як правило, передаються
від одного користувача SWIFT, іншому, але є і “системні повідомлення”,
що дозволяють користувачам взаємодіяти з комунікаційною системою і
системі з користувачем. Таким чином, системні повідомлення
використовуються для запиту певних дій і отримання спеціальних рахунків,
для пошуку повідомлень у базі даних, для навчальних і тренувальних
цілей. Комунікаційна система SWIFT може направляти запити й очікувати
відповіді користувача або інформувати його про стан систем, її
оновлення, нових послуг та інше.

Вся специфіка системи SWIFT, як система фінансових міжбанківських
комунікацій, відбивається в категоріях, групах і типах повідомлень.
Кожне повідомлення складається з 4-х складових: заголовка, тексту,
посвідчення, закінчення. Так, заголовок містить восьми або
одіннадцатізначний адресу банку отримувача, код терміналу відправника,
поточний п’ятизначний номер, який виконує контрольну та захисну функцію,
а також тризначний код повідомлення з двозначним кодом пріоритету. Вид
повідомлення визначається тризначним цифровим кодом, перша цифра
відповідає категорії операції, що лежить в основі повідомлення. Так,
переказ за дорученням клієнта позначається як 100, перерахування за
рахунок коштів банку як 200, переклад банку за рахунок третього банку
202. Для позначення валют застосовується тризначний літерний код,
розроблений ISO (International Organisation for Standardisation). Дві
перші букви позначають країну, а остання – валюту відповідної країни,
наприклад, для позначення німецької марки використовується код DEM. Всі
повідомлення автоматично шифруються, як тільки вони вводяться в
комунікаційну мережу, що забезпечує секретність інформації. У
повідомленні, крім того, міститься “посвідчення”, яке гарантує, що текст
повідомлення не зазнав змін у процесі передачі. Банк замовника інформує
банк-відправник у необхідності послати повідомлення і переводить йому
відповідну суму. Банк одержувача при прийомі повідомлення переводить цю
суму на рахунок розрахункового банку, здійснюваного платежі. Розрахунки
між банком-відправником і банком-одержувачем здійснюється за допомогою
рахунку, який відкривається в одному з них для іншого. Хто для кого
відкриває рахунок, залежить від типу валюти, в якій здійснюються
розрахунки. Якщо платежі здійснюються у валюті держави, в якому
знаходиться банк-одержувач, то він вносить відповідну суму в дебет
рахунку банку-відправника у своєму банку. Навпаки, якщо платежі
здійснюються у валюті держави, в якому знаходиться банк-відправника, то
він відкриває у себе рахунок банку-одержувача і надає йому кредит на
відповідну суму. У деяких випадках платежі проходять довгий шлях, ніж
повідомлення через банки-посередники, що залежить від конкретних умов
платежу. Повідомлення банків-кореспондентів про платежі здійснюється
спеціальними повідомленнями. Якщо в організації зв’язку беруть участь
чотири банки посередника, то в повідомленнях ідентифікується
банк-замовника, розрахунковий банк і кореспонденти відправника і
одержувача. При цьому ідентифікатори відправника і одержувача в тексті
повідомлень не вказуються, тому що вони знаходяться в його заголовку.

Технічна інфраструктура системи SWIFT представлена ??комп’ютерними
центрами, розташованими по всьому світу, з’єднаними високошвидкісними
лініями передачі даних, які виділені з державних, національних або
комерційних мереж зв’язку. Серцем мережі – системи є два обробних
центри: у Голландії та США, які з’єднуються з автономними регіональними
процесорами, встановленими, як правило, в кожній з які почали систему
країни.

У силу специфічних вимог, що пред’являються до конфіденційності
переданої фінансової інформації, мережу SWIFT забезпечує високий рівень
захисту повідомлень. SWIFT використовує широкий діапазон профілактичних
та наглядових заходів для забезпечення цілісності та конфіденційності її
мережевого трафіку, безперебійного забезпечення доступності її послуг
користувачам.

Забезпеченню безпеки сприяє системний підхід, в рамках якого для
забезпечення інтегральної безпеки системи приділяється увага всіх
компонентів: програмного забезпечення, терміналів, технічної
інфраструктури, персоналу, приміщень. При цьому враховується повний
спектр ризиків – від захисту від шахрайства до мінімізації вразливості
фізичних ресурсів від наслідків неавторизованого доступу і навіть
природних і техногенних катастроф. Розробкою і посиленням заходів
безпеки в системі відає Управління генерального інспектора. Крім цього,
періодично проводяться перевірки зовнішніми аудиторами безпеки.
[Рудакова О.С. Банківські електронні послуги. – М.: Банки і біржі,
ЮНИТИ, 1997. – C.169-170]

V. Переваги та недоліки мережі

Робота в мережі SWIFT надає користувачам ряд переваг.

n Надійність передачі повідомлень, що забезпечується побудовою мережі,
спеціальним порядком передачі й прийому повідомлень

n Мережа гарантує повну безпеку багаторівневої комбінацією фізичних,
технічних і організаційних методів захисту, забезпечує повну схоронність
і таємність переданих відомостей.

n Скорочення операційних витрат у порівнянні з телексного зв’язком.
Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення (до 325 байт) не
залежить від відстані, а висока інтенсивність обмінів знижує вартість
настільки, що вона виявляється нижче вартості аналогічних передач по
телексу і телеграфу.

n Швидкий спосіб передачі повідомлень в будь-яку точку світу; час
доставки повідомлення складає 20 хв., його можна скоротити до 1-5 хв.
(Термінове повідомлення), що перекриває показники окремих каналів
зв’язку. Повідомлення досягає адресата значно швидше за рахунок
скорочення проміжних етапів в мережі. Так, аналогічна передача по
телеграфу займає близько 90 хв.

n Так як всі платіжні документи надходять в систему в стандартизованому
вигляді, то це дозволяє автоматизувати обробку даних і підвищити в
кінцевому підсумку ефективність роботи банку.

n У зв’язку з тим, що міжнародний і кредитних обертів дедалі більше
концентруються на користувачах SWIFT, підвищується
конкурентоспроможність банків-членів SWIFT.

n SWIFT гарантує своїм членам фінансовий захист, тобто якщо з вини
товариства протягом доби повідомлення не досягло адресата, то SWIFT бере
на себе всі прямі і непрямі витрати, які поніс клієнт через це
запізнення.

Головним недоліком SWIFT з точки зору користувачів є дорожнеча вступу.
Це створює, звичайно, проблеми для дрібних і середніх банків. Як
недоліки можна також назвати певною мірою сильну залежність внутрішньої
організації від дуже складної технічної системи (небезпека збоїв і інші
технічні проблеми). [Рудакова О.С. Банківські електронні послуги. – М.:
Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997. – C.164-165].

Висновок

Отже, система міжнародних банківських розрахунків SWIFT була створена
для удосконалення міжбанківських розрахунків. Головна мета створення
SWIFT – можливість роботи всіх її учасників у цілодобової
високошвидкісної мережі передачі банківської інформації. Багаторівнева
комбінація фізичних, технічних і організаційних методів захисту даних
забезпечує їхню повну схоронність і таємність одночасно, що є не мало
важливим фактором у системі міжбанківських розрахунків.

Система Міжнародних банківських розрахунків SWIFT зручна і проста у
використанні, що дозволяє все більшій кількості регіональних банків
виходити на міжнародний банківський рівень у рамках даної системи.

SWIFT забезпечує:

TH спільну мову та організацію обробки інформації;

TH надійність і захист інформації;

TH швидку передачу повідомлень;

TH скорочення втрат і помилок;

TH більш ефективне управління фондами;

TH прямий контакт з клієнтами і кореспондентами, розташованими далеко
від банку;

TH скорочення операційних витрат.

Таким чином, економічна доцільність використання SWIFT в системі
міжбанківських відносин означає надання швидкого і зручного обміну
інформацією між банками і фінансовими інститутами, розташованими по
всьому світу, більш ефективне використання грошових коштів за рахунок
прискорення проведення платежів та отримання підтверджень, збільшення
продуктивності системи взаєморозрахунків, підвищення рівня банківської
автоматизації, зменшення ймовірності помилок.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019