Банківська справа
РЕФЕРАТ
на тему:
Порядок кредитування населення.
Актуальність. В останній час споживче кредитування набуває все більшої
актуальності. Повзано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть
ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської
інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий
нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст
населення).
Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для
нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло,
можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети
розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для
нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств
населення. Адже якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту
країну, то це можливо лише при тій умові що кожен член нашого
суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі
можна вирішити за допомогою такого банківcького продукту – споживчий
кредит. Адже квартиру, телевізор, меблі, холодильник та інші речі
тривалого користування, які людині вкрай необхідні для нормального
існування людини як члена нашого високо розвинутого суспільства. З
початку перебудовчих часів поступово стало не привабливим продуктом для
більшості банків.
Насамперед причинами цього стали високі темпи інфляції та, як правило,
довгостроковий характер кредитування, тоді як банки надавали перевагу
короткотерміновим кредитам під торгівельні операції. Але з часом все
змінюється, і ті тенденції які існують в усьому світі не залишилися поза
нашою увагою ( так за статистичними даними у високо розвинутих країнах
близько третини обсягу всіх кредитних угод припадає на кредитування
фізичних осіб, тобто на споживче кредитування). То ця тема стає все
більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідченням цього є як
державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей так і початок
активізації роботи деяких банків на цьому сегменті ринку.
Зрозуміло, що спочатку ці послуги орієнтовані на більш заможних громадян
нашого суспільства але з часом рамки цих категорій розширюються і є
надія що не за горами ті часи, коли цей банківський продукт буде
доступний кожному законослухняному громадянину. Одним з найбільших
комерційних банків в Україні, який в даний момент займається споживчим
кредитуванням, є Ощадний банк України.
Свідченням того що дана тема набуває все більшої актуальності є й той
факт, що в останній час починається друкуватися все більше і більше
статей, книжок, які в тій чи іншій мірі стосуються теми споживчого
кредитування. Нещодавно у світ вийшла вітчизняна книжка «Операції
Ощадного банку України», але за своїм змістом вона споживчому
кредитуванню майже не приділяє уваги. В підсумок можна зауважити, що хоч
ця тема в останній час стає все більш актуальною і має величезні
перспективи для розвитку в банківській системі України, але в
українських виданнях вона висвітлена не достатньо да й то переважно в
періодичній літературі. По вище вказаним книжкам не тяжко помітити що
більш глибокої розробки ця тема набула в російських виданнях. На нашу
думку, це свідчить про те, що впровадження такого банківського продукту
як споживче кредитування в Росії назріло таким чином раніше на декілька
років, ніж в Україні. Але це відставання не дуже значне, а його
причинами, на мій погляд, є те що цією проблемою в Росії почали раніше
займатися на рівні держави (в 1996 р. в Росії були прийняті програми
президентом стосовно житлового кредитування населення, які передбачали
деякі пільги для відповідних категорій населення.)
В результаті проведеної роботи були детально вивчені теоретичні та
практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих
сфер з якими цей продукт стикається.
Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування ще в Росії
до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії
були створені в 60 х роках ХІХ ст. позико збережні товариства. Вступний
внесок в подібне обєднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий –
50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6
місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена
ще на три місяці. Позико збережні товариства виручали селян, що не могли
розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати
недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села.
При видачі кредиту в позико збережних товариствах враховувалась
працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін.
В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар,
надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба. До початку
ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до
складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної
організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико – збережних
товариств, що потребуваливідсвоїх членів пайові внески, а кредитних, що
не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався
після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.
Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові – на один рік,
так і довгострокові – терміном на пять років з 12% річних. Призначення
позик, що видавалися кредитними товариствами, було
сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення,
купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для
худоби та т. ін. Крім того, кредитні товариства могли видавати, так
звані, кустарно – ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно –
ремісницького виробництва; могли бути й “виробничі позики загального
призначення”: найм робочої сили, здійснення господарських будівель,
спорядження для промислів, які передбачали тимчасове залишення
місцяпостійного проживання.
Наглядно, що кредитні товариства ризиковали видавати й невиробничі
позики: на купівлю товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та
жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна
було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів
позичальника. Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що
вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба,
інвентар). Вдеяких господарствах кредит по відношенню до капіталу
складав всього 4-5%. Іпотечник кредит виник ще в рабовласницькому
суспільстві, де він являв собою різновид ростовщицького капіталу,
отримав розвиток при феодалізмі, але особливо розповсюдився при
капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям збільшувати розмір
виробничого використання вільного капіталу, землевласникам – фінансувати
купівлю оддаткових ділянок землі,дає можливість придбати машини,
обладнання та інші засоби виробництва, тобто сприяє розвитку та
зміцненню ринкових відносин.
Кредит видається, як правило, на термін більше пяти років. Для
іпотечного кредиту, крім довгостроковості , характерно залишення
заставленого майна в руках боржника,який продовжує його експлуатувати. В
цьому випадку залогодержатель має право перевіряти за документами та
фактичну наявність, розмір та умови зберігання заставленого майна.
Припускається повторна застава з отриманням додаткового кредиту, якщо
цінність майна не вичерпувала попередніми заставами і якщо боржник має
економічну можливість сплачувати відсотки та гасити основний борг по
кредиту.
При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право
власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає
економічною формою реалізаціїземельної власності, присвоюється
кредитором. Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що
спеціалізуються на видачі довгострокових кредитів під заставу
нерухомості. До них відносяться також і земельні банки, що видабть
довгострокові кредити в основному під заставу землі. Історія створення
земельних банків в Росії, де вони відігравали велику роль в розвитку
кредитної системи, тісно повязана зі своїм соціально-економічним та
політичним життям країни другої половини ХІХ – початку ХХ століть. На
початку 70 – х років минулого століття були створені одинадцять
акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні
аграрної політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний
селянський поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський
земельний банк (1885 р.). На державний селянський поземельний банк була
покладена задача видавати коштисселянам на купівлюземлі поміщиків. Банк
видав селянам довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 – 1895
р.р. банк видав 15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його
участю було придбано та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином
поміщицької. В наступні року маштаби придбаної банком землі, а також
видачі позик, за рахунок яких селяни купували землю, значно виросли.
Задачею Державного дворянськог земельного банку поміщицького
землеволодіння шляхом видачі дворянам іпотечних позик до 66 років в
розмірі 60% вартості дворянських маєтків. Дворянський банк надав
поміщикам велику фінансову підтримку – до кінця 1890 р. заборгованість
позичальниківпо позикам складала 267 млн.крб. Деякий застій поземельного
кредиту був повязаний зі спадом економіки в 1905 – 1907 р.р.Відродив та
прискорив розвиток цього кредиту еконгомічний підйом 1909 – 1913
р.р.Однак перша світова війна привела до скорочення діяльності іпотечних
банків, а потім і її припинення. Так як іпотечний кредит передбачає
наявність приватної власності, перед усім на землю, то саме з причини її
відміни на території Росії та України після 1917 року іпотечні банки
були закриті, оскільки не стало основи для здійснення операцій по
заставі Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена
переважно на роботі з юридичними особами .
Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин
питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож
фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як
свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами
становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які
проводять фіннансовокредитні установи країн із ринковою економікою.
Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними
особами. Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із
особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і
позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на
відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих
цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад.
Акцій, облігацій тощо).
По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються
переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як
правило, фізичні особи. По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення
споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб
людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг),
які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти,
необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг,
будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку,
підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого
прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних
фондів. По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний
характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем підвищенню
життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ),
утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини
споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо
ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики
зазвичай надаються на пільгових умовах.
Отже в загалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний
характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг
), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому – при умові
накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг,
будівництва або інших. Надання споживчого кредиту населенню, з одного
боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його
життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів,
послуг, сприяє створенню основних фондів.
В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на
відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при
визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки
доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір
кредитів тісно повзаний з формуванням купівельного фонду населення та
його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.
Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням
має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з них,
безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою
неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в
Україні величезні.
Споживчий кредит – кредит ,який надається тільки в національній грошовій
одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих
товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку ,
якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Субєктами
кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ) , а в особі
кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти
прокату та інші підприємства та організації ). Між банком та населенням
може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при
цьому зміст споживчого кредиту не змінюється. Обєктом кредитування є
витрати, повязані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в
тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати
капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання
нерухомого майна. Що стосується більш детального регулювання споживчого
кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це
в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків,
додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів.
Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появя
заний з потребами населення, рівнем його життя.
Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію споживчих кредитів
яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою: цільовим характером;
субєктами кредитних відносин – на банківські та небанківські; способом
організації надання позичкових коштів – на позики організовані та
неорганізовані, прямі та непрямі; формами видачі – на товарні та грошові
кредити; ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг – на позики
на повну вартість або на часткову їх оплату; · способом погашення
кредиту – на ті що погашаються поступово (в розстрочку ) або разовим
платежем; · строками надання – короткострокові, середньострокові та
довгострокові.
В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:
інвестиційні; для купівлі товарів та сплати послуг; на розвиток
підсобного господарства; цільові кредити окремим соціальним групам; на
не цільові споживчі потреби; чекові; під банківські кредитні картки.
До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво
та придбання індивідуальних житлових будинків, садових будиночків,
благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт
індивідуальних житлових будинків, дач. Гострота житлової проблеми
розширює сферу застосування та зростання обсягів кредитів, що надаються
на індивідуальне житлове будівництво, як одну з можливостей її
вирішення. Значну роль в розширенні житлового будівництва та задоволенні
зростаючих потреб населення в житлі відіграє житлова кооперація, членам
якої може бути надано кредит для придбання кооперативної квартири.
Слідуюча група обєднує позики для придбання окремих споживчих товарів
або сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового
користування, прокат деяких предметів споживання. До кредитів на
розвиток особистих підсобних господарств відносяться позики на купівлю
сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового
матеріалу, фруктових дерев, добрив.
Не цільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними
банками, ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги,
господарськими організаціями без зазначення мети використання кредиту.
Це може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що
виникають в звязку з особливими або непередбачуваними обставинами (
лікування, нещасний випадок, туризм та інше ). Новим в споживчому
кредиті є чековий кредит та банківські кредитні картки. Мова йде про
надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно на основні
розстрочки платежу.
Надання чекового кредиту повязано з наявністю рахунку. Це може бути
звичайний поточний рахунок в банку. Між кредитором та позичальником
передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент
вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або
в процесі надходження на рахунок грошових коштів ( вкладів ) або
спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки
гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту
базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних
банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що
забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику
як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник
виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При придявленні
чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять
кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування повязане з
великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається
контролю. Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в
банк, котрий повинен оцінити кредитоспроможність заявника. Особливістю
розвитку споживчого кредиту є зростання використання банківських
кредитних карток. Кредитні картки припускають участь трьох сторін –
власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з
виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної
організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику
цієї картки . Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та
позичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці
встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в
залежності від режиму використання картки її власником. Кредитні картки
застосовуються і при сплаті за послуги. Кредитні картки погано
застосовувати при купівлі дорогих товарів, так як велика вартість
поглинає практично всю величину ліміту картки. Використання кредитних
карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать знаряддям обігу
та скорочують потреби в готівкових грошах.
Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми
споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та
середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу.
Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі. Банки – кредитори
можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам ( прямі
кредити), що звертаються в банк за позикою, або побічні через
посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт прокату). В звязку
з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові кошти, щоб
перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві, вони
самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє
надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку.
Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики підприємствам
прокату. Потреби підприємств по наданню послуг прокату в засобах
покривається за рахунок залучення кредиту. В результаті одного акту
надання речі в користування на обумовлений строк відшкодовується тільки
невелика частина вартості товару. Щоб повністю отримати гроші за
реалізований товар, необхідно здійснити велику кількість таких актів на
протязі всього строку експлуатації предмету прокату. Нерівномірність
платежів за предмет прокату, тривалість отримання виручки від їх
реалізації, необхідність зберігання, упаковки, транспортування обумовлює
великі потреби в кредитах підприємств прокату. Банк надає кредити
фізичним особам у розмірах, що визначається виходячи з вартості товарів
і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових
прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з
урахуванням суми її поточних доходів. Фізичні особи погашають кредит
шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку,
переказами через пошту або готівкою .
Отже споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як
зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи,
а кредиторами кредитні установи, а також підприємства і організації
різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій
так і в товарній формі. В країнах з ринковою економікою споживчий
кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику
роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі
сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так
і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування
кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну
участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш
жорстокого режиму кредитування.
В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування
індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради
підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в
необхідному об`ємі. В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих
процесів в економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого
кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове
будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив
побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при
посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався
безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком ).
З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який
супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, а
також активним створенням в роздрібній торгівлі комерційних структур
втратило своє практичне значення кредитування населення в формі
придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу. Кредитування
житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого
кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво,
купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного
проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на
невідкладні споживчі потреби ) взяв на себе Ощадний спеціалізований банк
України .
Кредитування споживчих потреб населення здійснюється Ощадним банком
України при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні
юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості,
платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність
позичальника . Взагалі всі принципи кредитування можна розділити на дві
групи: 1) загальноекономічні принципи, які характерні всім економічним
категоріям ( цілеспрямованість, диференційованість ); 2) принципи, що
відображають сутність та функції кредиту (терміновість, забезпеченість
та платність ) . Цілеспрямованість кредитування. Суть цього принципу
заключається в тому, що суди повинні видаватися лише на конкретні цілі,
а саме на задоволення тимчасової потреби позичальників в додаткових
коштах. ( В цьому відмінність кредитування від фінансування.
Фінансування таких жорстких цілей не має ). Якщо судами будуть
покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то видані кошти
не повернуться до кредитора. Кредитування перевтілюється в фінансування
без повернення. На практиці цей принцип втілюється шляхом видачі суд на
конкретні цілі (об`єкти). Об`єктами споживчого кредитування виступають
товарно-матеріальні цінності, потреба в коштах для поточних платежів при
тимчасових фінансових труднощах і т. д.
Диференційованість кредитування. Вона заключається в наданні кредиту на
різних умовах в залежності від характеру позичальника, спрямування
кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності
повернення та деяких інших обставин .
Терміновість кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі
повинен встановлюватися термін кредитування і цього терміну повинен
додержуватися позичальник. Конкретний термін повернення кредиту в
кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника.
Забезпеченість кредиту. Згідно цьому принципу кредитами повинно
обслуговуватися тільки рухом реально існуючої вартості чи створення
нової. Іншими словами, кожній гривні банківських коштів, що знаходяться
в господарському оброті, повинна протистояти гривня відповідних
матеріальних цінностей чи корисних затрат. Повернення суд повинно
здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для
проведення яких вони були видані.
Платність кредиту. Принцип платності заключається в тому, що за
користування позичковими коштами позичальник, як правило, виплачує
кредитору судний відсоток. Оскільки на Україні банком, який надає
найширший спектр послуг в даний час із споживчого кредитування є
Ощадбанк України. Тому на його прикладі розглянемо банківські продукти,
які він надає на ринку споживчого кредитування. Це два види споживчих
кредитів: 1) На поточні цілі ( так званий кредит на невідкладні
потреби); 2) На витрати капітального характеру. Кредит на нагальні
потреби (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що
мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ),
відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Нестабільна ситуація в нашій
країні, що приводить до потужних інфляційних процесів, змушує Ощадбанк
постійно змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в зв`язку
з зміною облікової ставки Національного банку України. Цей кредит
видається терміном до одного року під 50 % річних в розмірі до 2500 грн.
Слід відмітити, що вданий час різко збільшився об`єм просоченої
заборгованості за даним кредитом. Причинами цього є по-перше, ріст
безробіття, по-друге, збільшенням щомісячних платежів, по-третє, відмова
бухгалтерських працівників підприємств перераховувати платежі в
погашення кредитів. Це, в свою чергу приводить, до обмеження видачі
Ощадбанком вказаних суд.
Кредит на споживчі цілі (короткостроковий кредит ) може бути наданий
громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й
пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Нестабільна
ситуація в нашій країні, що приводить до потужних інфляційних процесів,
змушує Ощадбанк постійно змінювати відсоткову ставку за користування
кредитом в зв`язку з зміною облікової ставки Національного банку
України. Цей кредит видається терміном до одного року під 50 % річних в
розмірі до 10000 грн. Він видається під заставу цінностей або цінних
паперів. До кредитування нагальних потреб населення поступово
приступають і комерційні банки. В основному це спосіб залучення коштів
приватних вкладників для формування своїх кредитних ресурсів. Інші
комерційні банки пропонують своїм акціонерам кредити забезпечені акціями
та іншими цінними паперами даного банку. Розмір кредиту встановлюється
виходячи з ринкової вартості наявних акцій у власників на момент
складання кредитного договору та терміну кредитування. Максимальний
розмір кредиту складає 85 % ринкової вартості акцій. Другий вид
споживчого кредиту Ощадбанку кредит на капітальні затрати (
довгостроковий ) на відміну від кредиту на нагальні та поточні потреби
потребує від населення надання звіту про його використання та документів
про цільову направленість отриманих в банку сум. В цілях надання
допомоги громадянам в будівництві (реконструкції ) та придбання житла
банками може видаватися три види житлових кредитів: 1) короткостроковий
або довгостроковий на придбання та забудову землі під попереднє житлове
будівництво; 2) короткостроковий кредит на будівництво ( реконструкцію )
житла, тобто безпосередньо для фінансування будівельних робіт
(будівельний кредит); 3) довгостроковий кредит для придбання житла.
Кредитно-фінансова підтримка населення в вирішенні житлової проблеми
здійснюється при використанні громадянами власних коштів, а також за
рахунок державних субсидій, що отримуються на придбання житла.
Кредитування житлового будівництва виконується при умові відведення
забудовнику у встановленому порядку земельної ділянки та наявності
дозволів відповідних органів на будівництво житла. Відповідні документи
про це повинні бути надані позичальником в банк разом з заявою на видачу
суди. Крім того, наданню в банк належить узгоджена й затверджена у
встановленому порядку проектно-смітна документація, а також документи,
що необхідні для визначення платоспроможності клієнта ( довідка з місця
роботи ), та забезпечувальне зобовязання. В якості забезпечувальних
зобовязань громадяни можуть надавати договір застави нерухомого майна,
поруку одного або більшої кількості громадян, страхової компанії чи
інших юридичних осіб.
Список використаної літератури
1. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872-Х11 від
20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. -№ 25.
2. Про заставу: Закон України від 2.10.92 р. №2654 12 //Відомості
Верховної Ради України 1997 №47
3. “Про кредитування” Положення НБУ №246 від 28.09.95 HYPERLINK
“http://www.liga.kiev.ua” www.liga.kiev.ua
4. “Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників”
Постанова НБУ №323 затверджене від 29.09.97 HYPERLINK
“http://www.liga.kiev.ua” www.liga.kiev.ua
5. “Про кредитний моніторинг” Положення Ощадбанку України протокол №8
від 2.03.99
6. “Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за
кредитами” Положення Ощадбанку протокол №8 від 2.03.99
7. “Про споживче кредитування громадян України” Положення Ощадбанку
протокол №8 від 2.03.99
8. Абрамова М.А., Александрова Л.С. Финансы, денежное обращение и кредит
/ Учебное пособие. – М.: Институт международного права и экономики,
1996.- 136 с.
9. Адибеков М.Г. Кредитные операции: классификация, порядок привличения
и учет / серия «Международный банковский бизнес».- М.:Изд. АО «
Консалтбанкир», 1995.-88с.
10. Анализ деятельности коммерческих банков / Под общей ред. С.И. Кушок
,- М.: АОзТ «Вече» составлено АО «Московское финансовое объединение»,
1994.- 400с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
