РЕФЕРАТ

На тему:

Операції та послуги комерційних банків

Економічна роль комерційних банків виявляється в тому, що вони здатні
здійснювати широке коло операцій і надають велику кількість
різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, державі.
Концентруючи основну частину кредитних ресурсів та виконуючи широкий
спектр банківських операцій і фінансових послуг, комерційні банки
впливають на всі сторони господарського життя країни і тим самим
забезпечують розвиток народного господарства.

Банківські операції — це операції із залучення грошових коштів та
вкладення їх у позички, цінні папери і послуги, випуску в обіг і
вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування
капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі
банківські операції:

— приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

— відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і
банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих
рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на
них;

— розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на
власний ризик;

операції з валютними цінностями;

— емісію власних цінних паперів;

— організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

— здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи
андеррайтинг);

— надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб,
які передбачають їх виконання у грошовій формі;

— придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за
поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання
таких вимог та приймання платежів (факторинг);

— лізингові операції;

— послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для
зберігання цінностей та документів;

— випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших
оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з
використанням цих карток,

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських
операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки
також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди Та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та
іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені, з інструментами
грошового ринку; з інструментами, що ґрунтуються на обмінних курсах та
відсотках; з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з
юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників
іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на
здійснення зазначених вище перших чотирьох операцій та визначає умови,
за яких цей дозвіл надається, а саме:

а) рівень регулятивного капіталу банку повинен відповідати вимогам НБУ,
що підтверджується незалежним аудитором;

б) банк не є об’єктом застосування заходів впливу;

в) банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей
план схвалений Національним банком України;

г) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні
фінансові можливості і відповідних фахівців для здійснення такої
діяльності.

Комерційні банки мають право здійснювати інші угоди згідно із
законодавством України. Загалом класифікація операцій та послуг
комерційного банку є досить складною і може бути подана схемою (рис. 3).

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи
банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси:
активні та пасивні.

До активних належать операції, здійснюючи які, банки забезпечують
клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, і тим самим
розміщують власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов’язані
з наданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційна
діяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств
усіх форм власності на порівняно тривалий час, формування касових
залишків та резервів, лізингові та факторингові операції.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків.
Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно
від його цільового призначення та складу учасників кредитних
правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій комерційних
банків, прийнято виділяти кредитування:

— поточної діяльності підприємств, пов’язане із задоволенням їх потреб в
оборотних коштах;

— інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення
основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;

— приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого
характеру;

— держави для покриття бюджетного дефіциту. Важливою умовою кредитування
є видача кредиту банками під забезпечення. Формами забезпечення
повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того,
застосовується переуступка контрактів, дебіторської заборгованості,
товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова
продукція), шляхові документи, іпотека (нерухоме майно, земля), цінні
папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю,
дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних
операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування
капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена, що зумовлено різними
факторами: недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю
економічного становища країни (інфляція, нерозвиненість ринку капіталів
та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів).

Комерційні банки можуть також здійснювати інші види активних операцій:
лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

Відповідно до пунктів 6 і 7 ст. 47 Закону України “Про банки і
банківську діяльність” банки мають право придбавати на власні кошти
засоби виробництва (певне майно — автомобілі, літаки, устаткування,
транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) для передавання їх
клієнтам в оренду. Така форма фінансово-кредитних відносин називається
лізингом і в банківській практиці набула значного поширення. На прохання
клієнта банк набуває певне майно і приймає на себе всі зобов’язання
власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення
страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого
було куплене майно, підписує з банком строковий договір оренди, у якому
визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і
періодичність її внесення, можливість продажу клієнту устаткування після
закінчення строку договору.

Отже, лізинг — це різновид довгострокового кредиту, який надається в
натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку. При здійсненні
такої лізингової операції банки організують отримання довгострокової
позички в одного або у кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих
в оренду активів. За організацію позички банки отримують від орендаря
додаткову винагороду.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг — купівля банком у
клієнта термінових вимог платежу, пов’язаних з постачанням товарів або
наданням послуг. Факторинг — це уступка права вимоги (цесія), що
оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом
(ст. 197 ЦК України). У договорі банк зобов’язується не тільки стягувати
борги, а й визначає свої функції з обслуговування боргу, передбачає
аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції,
приймання на себе ризику несплати тощо.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка,
перерахування, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені
10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення
боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За
факторингові операції банк стягує з клієнта плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг — форма кредитування
зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів,
акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги
до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця
векселя (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни-імпортера.
Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування та простота
оформлення переуступки векселів.

До пасивних операцій банків належать операції, за допомогою яких банки
формують свої ресурси для здійснення кредитних та інших активних
операцій, а саме — депозитні операції, відкриття та ведення рахунків
клієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж власних
торгових зобов’язань (векселів і облігацій). Ефективна організація
пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської
діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні,
успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій,
а також розширенню діапазону банківських послуг.

Активні й пасивні операції здійснюються банками відповідно до визначених
принципів із використанням тих чи інших засобів і методів, передбачених
законодавством. Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується
традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон
банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські
послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні
банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб),
і включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі
(трастові) та інші послуги.

Серед посередницьких послуг найпоширенішими є посередництво в одержанні
клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном.
Посередництво в одержанні клієнтом кредиту має місце тоді, коли банк сам
не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У такому разі
банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере кредит в іншому
банку і надає його клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за
куплені ресурси. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отриманий
ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться значно дорожче,
оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо
незнайомому позичальнику. Посередницькі послуги в операціях з цінними
паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від
клієнта й укладаються з емітентом. Сьогодні заслуговує на увагу
посередницька діяльність комерційних банків під час емісії, розміщення
та організації повторного обігу цінних паперів клієнтів.

Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на меті надання валюти
клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у
валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних
курсів, отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.

Для забезпечення платіжної дисципліни великого значення набувають
розрахункові послуги банків, які передбачають ведення рахунків юридичних
і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням. Особливим
видом діяльності комерційних банків є довірчі (трастові) послуги:
операції з володіння майном, переданим клієнтом банку за дорученням.
Довірене управління майном пов’язане з виконанням робіт з обліку
операцій, збереженням цінностей, розміщенням коштів, фінансовим аналізом
тощо.

Значну частку у довірчих (трастових) послугах комерційних банків
займають агентські послуги. Під час виконання таких операцій банк діє
від імені і за дорученням клієнта на основі договору, укладеного на
конкретний строк. Відмінність їх від довірчих полягає в тому, що при
наданні агентських послуг клієнт не втрачає повноважень власника, а лише
уповноважує банк на операції від імені власника.

Комерційні банки при наданні агентських послуг здійснюють операції зі
зберігання майна клієнтів та управління їх власністю, інвестиційні та
кредитні операції за дорученням власника, операції купівлі-продажу,
організовують оплату рахунків і податків, оформлення та відновлення
страхових полісів та інше юридичне обслуговування.

Комерційні банки виконують послуги зі збереження цінностей: надають в
оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції зі збереження цінних паперів
з одночасним отриманням з них доходу, погашення облігацій із закінченим
строком дії, обміну цінних паперів, їх купівлі та продажу, отримують
кошти за заставними листами.

За сучасних умов у банківській практиці почали впроваджуватися нові
технології в банківському обслуговуванні клієнтів — система
дистанційного банківського обслуговування. Комерційні банки надають
клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій вдома (“home
banking”), в офісі тощо, повсюди, де це зручно клієнту. На сьогодні
виділяють чотири основних різновидності віддаленого банкінгу:

1) телефонний банкінг, коли за допомогою телефону або “мобілки” можна
виконати безліч банківських операцій;

2) відеобанкінг — це телеміст, який працює між клієнтами і банком, за
допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, клієнт може
поспілкуватися зі службовцем банку і здійснити необхідні операції;

3) Інтернет-банкінг — коли клієнти використовують цю систему для
управління банківськими рахунками;

4) РС-банкінг, коли доступ до рахунка банку здійснюється за допомогою
персонального комп’ютера. В Україні ця система відома як «Банк-клієнт»,
яка дає можливість банку продавати, а клієнту отримувати максимальний
спектр банківських послуг. У перспективі таке обслуговування клієнтів
банками стане основною формою банківських послуг.

Література.

Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993р.

Комерцiйнi банки в Українi . Довiдник. К: Вища школа, 1990—62с

Мороз А. Основи банкiвської справи, К: Лiбра, 1994р.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.//
Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2001. Закон
України «Про Національний банк України» від 27.02.2004.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні /
Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.

Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ №
246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський
облік.-2000.-№59.-с.715

Положення про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків .

Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с

Мітенко B.I. та ін. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія
«Бібліотечка банкіра». — К.: Т-во «Знання», КОО, 1997. — 138с.

Похожие записи