Реферат на тему:

Обслуговування державного зовнішнього боргу

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами
(позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді
зовнішніх фінансових зобов’язань держави перед нерезидентами. Тобто
держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів
(позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього
боргу входять:

прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних
кредитів, безпосереднім позичальником за якими

є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх

державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного
боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних
кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії
(гарантований державою борг). Відповідальність що

до обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник,

який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів, тому
фінансові зобов’язання держави щодо погашення таких

кредитів мають умовний характер. Але у разі невиконання безпосереднім
позичальником своїх боргових зобов’язань перед нерезидентом згідно з
умовами угоди про позичання набуває чинності

державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного

кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов’язання

стають прямими.

Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою
зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг країни.

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління
зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління
зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах
його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв’язання цієї
проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що
відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах: від
вироблення стратегій зовнішнього запозичення, обслуговування
накопиченого зовнішнього боргу до моніторингу, аналізу і прогнозування
обсягів зовнішнього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні
платежі з його обслуговування та оцінки механізму впливу зовнішнього
запозичення на макроекономічну ситуацію в країні.

Зважаючи на це, під час розгляду питання обслуговування державного
зовнішнього боргу необхідно виділити два аспекти:

— перший будується на бюджетному підході, тобто з погляду забезпечення
своєчасності виплат за зовнішніми борговими зобов’язаннями держави. В
основі цього підходу лежить облік і контроль усіх державних зовнішніх
зобов’язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслуговування
державного зовнішнього боргу;

— другий пов’язаний з тим, що державний зовнішній борг розглядається як
невід’ємна частина валового зовнішнього боргу країни, управління яким є
одним із найважливіших елементів економічної політики держави.
Раціональна макроекономічна політика та ефективне управління зовнішнім
боргом при цьому розглядаються як взаємозв’язані процеси.

Питання зовнішнього запозичення та зовнішнього боргу, його утворення та
обслуговування є предметом законодавчого регулювання.

Як правило, управління та обслуговування державного зовнішнього боргу
здійснює міністерство фінансів країни-позичальника або спеціально
визначена для цієї мети державна установа в межах покладених на них
повноважень і в законодавчо визначеному порядку. Це зумовлено тим, що
обслуговування прямого державного зовнішнього боргу здійснюється за
рахунок коштів державного бюджету і є складовою бюджетного процесу.

Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним
боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у
складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування
зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього
повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави
під час виконання всіх фінансових операцій, пов’язаних із цим завданням.
Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити, залучені як
від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними
особами. На підставі цієї інформації здійснюється статистичний облік
усіх державних зовнішніх зобов’язань, ведеться моніторинг державного
зовнішнього боргу, готується детальний графік платежів з його
обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне
фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в
межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом
України на вказані цілі.

Звичайно, центральний банк держави відносно центрального уряду виступає
у ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного
бюджету та позабюджетних фондів. Але роль Національного банку України у
процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише
виконанням функції платіжного агента уряду України.

Участь у процесі обслуговування зовнішнього боргу країни, зокрема
державного зовнішнього боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд
з основними, виконує центральний банк держави.

З метою задоволення поточних потреб в іноземній валюті для виконання
зовнішніх фінансових зобов’язань Національний банк

України організовує на території України купівлю-продаж конвертованих
валют за гривню. При цьому Національний банк України використовує
золотовалютний резерв, здійснюючи валютні інтервенції з метою впливу на
курс національної валюти відносно іноземних валют. Це дає можливість
резидентам — позичальникам іноземних кредитів отримувати іноземну
валюту, необхідну для виконання платежів з обслуговування зовнішнього
боргу. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності національної
валюти дає змогу резидентам України — позичальникам іноземних кредитів
знизити ризики, пов’язані із коливаннями курсу національної валюти
відносно іноземних валют, і з більшою вірогідністю спрогнозувати потреби
у національній валюті для забезпечення планових платежів у іноземній
валюті в рахунок обслуговування цих кредитів.

Згідно із Законом України «Про вступ України до Міжнародного валютного
фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної
фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та
Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від З червня 1992
р. Україна вступила до Міжнародного валютного фонду через приєднання до
Угоди Фонду. На Міністерство фінансів України як фінансового агента
уряду України покладається здійснення всіх фінансових операцій
відповідно до статей Угоди Фонду. Національний банк України виступає як
банк-депозитарій будь-яких сум Фонду, Банку, Корпорації, Асоціації та
Агентства на території України.

Членство в МВФ дає можливість країні, що відчуває тимчасові труднощі з
платіжним балансом та нестачу коштів у іноземній валюті для виконання
зовнішніх фінансових зобов’язань, отримувати позики в іноземній
конвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та
поповнення валютного резерву.

У зв’язку з тим, що позики Міжнародного валютного фонду є складовою
міжнародних пакетів допомоги, МВФ фактично виступає координатором
міжнародного співтовариства в питаннях надання цієї допомоги програмам
реформування економіки країни-позичальниці. Наявність відповідної
домовленості між МВФ та країною-позичальницею щодо підтримання з боку
МВФ програми економічного реформування розглядається іншими офіційними
та приватними кредиторами як міжнародне визнання кредито та
платоспроможності країни. Це відкриває країні-позичальниці доступ до
міждержавних кредитів, приватних позик та інвестицій, створює більш
сприятливі умови для рефінансування зовнішньої заборгованості.

У межах реалізації Меморандумів економічної політики уряду України у
1994—1997 рр. від Міжнародного валютного фонду одержувалися кошти
кредитів «STF» та «Stand-by», а у вересні 1998 р. Україна отримала
перший транш кредиту «ЕFF». За умовами МВФ

надані фінансові ресурси використовуються для збільшення валютних
резервів Національного банку України з метою підтримання курсу
національної грошової одиниці і фінансування дефіциту платіжного балансу
України, тобто Національний банк України виступає розпорядником
кредитів, отриманих від Міжнародного валютного фонду. Обслуговування
державного зовнішнього боргу в частині зобов’язань щодо повернення
валютних коштів, отриманих від Міжнародного валютного фонду,
здійснюється за рахунок коштів Національного банку України.

J

Z

\

?

I

N O R

I

\

I

I

I

)Завдяки цьому кредитні кошти спрямовуються на здійснення всебічного
комплексу реформ, в якому належним чином поєднуються заходи щодо
макроекономічної стабілізації із заходами, спрямованими на структурну
зміну економіки.

З метою забезпечення ефективної взаємодії зі Світовим банком та ЄБРР у
процесі впровадження проектів розвитку економіки України Постановою
Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. затверджено «Положення
про порядок підготовки та реалізації проектів розвитку економіки
України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями».

Співробітництво України зі Світовим банком здійснюється передусім з
метою підвищення ефективності національної економіки через упровадження
пріоритетних проектів розвитку окремих галузей та секторів економіки.

Наприкінці 1994 р. Україна отримала від Світового банку першу позику —
Реабілітаційну позику на суму 500 млн дол. США, кошти якої були
спрямовані на виправлення складної економічної ситуації в Україні,
зокрема на фінансування критичного імпорту та обслуговування зовнішнього
боргу України. Протягом наступних років активність Світового банку в
Україні значно зросла. При цьому треба мати на увазі, що Світовий банк
не конкурує з іншими джерелами фінансування, оскільки надає кредити на
фінансування проектів лише в тому разі, коли неможливо отримати
необхідні кошти з інших джерел на прийнятних умовах.

ЄБРР, підтримуючи програми реформування економіки в Україні, забезпечує
і фінансову підтримку українських підприємств через інвестиції в
акціонерний капітал підприємств або кредитування конкретних життєздатних
проектів. Зокрема, Національний банк України виступає безпосереднім
позичальником кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку,
залученого під державні гарантії для фінансування малого та середнього
бізнесу. Згідно з кредитною угодою між Національним банком України та
Європейським банком реконструкції та розвитку, укладеною у грудні

1994 р., з метою підтримання ринкових реформ в Україні та розширення
діяльності приватного сектора Національний банк України за рахунок
коштів цієї кредитної лінії здійснює субкредитування комерційних
банків-учасників, які, у свою чергу, надають кредити підприємствам
малого та середнього бізнесу.

Підтримка з боку провідних міжнародних кредитно-фінансових організацій
політики економічних реформ створює умови для повноцінної участі України
в операціях світового ринку позичкових капіталів.

Державна макроекономічна політика і політика в галузі платіжного
балансу, її реалізація та прогнозування потребують контролю за всіма
зовнішніми довгостроковими зобов’язаннями країни. Відповідальність за
складання прогнозу платіжного балансу покладена на Національний банк
України.

Інформація стосовно майбутніх платежів з обслуговування зовнішнього
боргу країни є необхідною для прогнозування стану платіжного балансу.
Крім того, наявність повної інформації про зовнішню заборгованість
країни є однією з обов’язкових умов отримання країною кредитів від
міжнародних фінансових організацій. Зокрема, Світовий банк з метою
оцінки платоспроможності країни й ефективності її макроекономічного
курсу вимагає від країн-членів звітність стосовно зовнішнього
довгострокового боргу країни. Країна має надавати Світовому банку
детальну інформацію про стан зовнішньої заборгованості згідно з вимогами
«Системи звітності боржників» Світового банку, яка грунтується на
міжнародних стандартах звітності про зовнішній борг. Оскільки ця
звітність стосується загального зовнішнього боргу країни, тобто вміщує
дані як про державний зовнішній борг, так і про приватний негарантований
борг, в Україні відповідальність за моніторинг стану загальної
зовнішньої довгострокової заборгованості країни та за подання звітності
щодо цього Світовому банку покладено на Національний банк України як
центральний банк держави. Такий самий порядок існує в багатьох країнах
світу, оскільки моніторинг недержавного боргу не є складовою процесу
державного управління, а банківська система має у своєму розпорядженні
багато початкових даних про стан заборгованості за іноземними кредитами.
Крім того, у багатьох країнах світу існують обмеження на проведення
операцій, пов’язаних з рухом капіталу, внаслідок чого центральний банк
та уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями
резидентів за іноземними кредитами.

Проте у деяких країнах збір даних стосовно загальної зовнішньої
заборгованості виконує Міністерство фінансів або спеціальне агентство з
управління національним боргом, якому делегуються функції стосовно
здійснення державних запозичень та управління національним боргом, у
тому числі зовнішнім.

Національний банк України щоквартально одержує дані про стан
заборгованості за іноземними кредитами з трьох джерел:

у частині прямого державного боргу за іноземними кредитами, залученими
безпосередньо урядом України, — від Міністерства

фінансів України;

у частині державного боргу за іноземними кредитами, залученими
резидентами України під державні гарантії, — від Укрексімбанку та
кількох уповноважених банків, які виконують функції банків-агентів щодо
обслуговування гарантованих державою іноземних кредитів;

у частині приватного негарантованого державою боргу за іноземними
кредитами, залученими без урядових гарантій, — від уповноважених банків
України, які обслуговують позичальників.

Інформація про кожний довгостроковий іноземний кредит (тобто зі строком
погашення більше одного року), що залучається в Україну, відображається
у щоквартальній банківській статистичній звітності, яка подається
резидентами України — позичальниками іноземних кредитів уповноваженим
банкам України, що їх обслуговують.

Крім цього, на Національний банк покладено функції контролю за
дотриманням ліміту державного зовнішнього боргу України, який за
поданням Кабінету Міністрів України має затверджуватися Верховною Радою
України.

Мета управління зовнішнім боргом — за рахунок зовнішніх позик
забезпечити економічний розвиток країни й уникнути при цьому
макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу у майбутньому.
Для країн, що проводять програму радикальних економічних реформ,
зовнішня фінансова підтримка необхідна як для фінансування структурних
перетворень платіжного балансу країни, так і для прискорення
стабілізації економіки, досягнення економічного зростання.

Проте механізм впливу зовнішніх позик на макроекономічну ситуацію
неоднозначний і має розглядатися у контексті взаємовпливу інвестицій,
економічного зростання і зовнішніх позик, оскільки наслідком
нераціональних та зайвих зовнішніх запозичень можуть бути такі боргові
зобов’язання перед нерезидентами, які в майбутньому значно обмежать
свободу проведення економічної політики. Тягар зовнішнього боргу країни
може справити депресивний вплив на розвиток економіки через
неплатоспроможність країни-боржника, втрату довіри кредиторів та
обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування.

Згідно з міжнародними методами регулювання зовнішньої заборгованості
оцінка рівня зовнішньої заборгованості країни здійснюється з погляду
економічного розвитку держави в зіставленні з основними
макроекономічними показниками.

За методикою Світового банку для визначення рівня обтяжливості
зовнішнього боргу та віднесення країни до відповідної категорії

щодо зовнішньої заборгованості (країни з надмірним чи помірним рівнем
заборгованості) використовуються такі показники:

Таблиця 6.1

Показник, що характеризує рівень зовнішньої заборгованості країни
Надмірний рівень заборгованості (критичне значення показника) Помірний
рівень заборгованості (критичне значення показника)

1. Валовий борг у відсотках до ВВП 50 30

2. Валовий борг у відсотках до річного експорту товарів та послуг 275
165

3. Сукупні платежі щодо обслуговування зовнішнього боргу у відсотках до
річного експорту товарів та послуг 30 18

4. Відсоткові платежі щодо обслуговування зовнішнього боргу до річного
експорту товарів та послуг 20 12

На сьогодні Україна не належить до категорії країн з надмірним рівнем
заборгованості. Проте наведені показники не вичерпують усіх ефективних
індикаторів рівня зовнішньої заборгованості країни. Оцінка рівня
зовнішньої заборгованості з макроекономічного погляду (з позиції
платіжного балансу) не враховує навантаження державного бюджету щодо
обслуговування зовнішнього боргу (тобто відношення витрат на
обслуговування зовнішнього державного боргу до доходів бюджету), яке має
особливе значення для країн, що мають хронічні проблеми з дефіцитом
державного бюджету.

Похожие записи