Реферат на тему:

Обслуговування банками зовнішньоекономічної діяльності

План

1. Організація кореспондентських відносин з іноземними банками

2. Основні умови та порядок здійснення міжнародних розрахунків

3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

3.1. Документарне інкасо

3.2. Акредитив

3.3. Банківський переказ

4. Кредитування експортно-імпортних операцій

5. Робота банків з іноземними інвестиціями

6. Ризик, який виникає при здійсненні зовнішньоекономічної

1. Організація кореспондентських відносин з іноземними банками

Для проведення міжбанківських розрахунків в іноземній валюті банки
України встановлюють з іноземними банками кореспондентські відносини.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ: ОДНОСТОРОННІ та ДВОСТОРОННІ.

Кореспондентські рахунки з іноземними банками:

КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ РАХУНКИ: ЛОРО, НОСТРО.

ЛОРО — Кореспондентський рахунок іноземного банку, відкритий в банку
України в іноземній валюті.

НОСТРО — Кореспондентський рахунок іноземній валюті, відкритий
українським банком у зарубіжному банку.

Пасивні операції проводяться в межах кредитового сальдо, на суму
залишків нараховуються відсотки.

— зарахування виторгу від експорту продукції для наступного
перерахування підприємствам-експортерам;

— проведення розрахунків з імпорту товарів;

— перерахування вільних коштів на депозитний рахунок, інші операції.

Для відкриття кореспондентського рахунка банки подають такі документи:

— заяву на відкриття рахунка;

— картку зі зразками підписів та відбитком печатки;

— ліцензію на проведення операцій в іноземній валюті;

— статут банку;

— договір про встановлення кореспондентських відносин, порядок ведення і
режим рахунка;

— повідомлення про те, які посадові особи мають право представляти банк
юридичне;

— тарифи на ведення кореспондентського рахунка, які банк в
односторонньому порядку може доповнювати і змінювати у будь-який час.

2. Основні умови та порядок здійснення міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки здійснюють безготівковим способом через
уповноважені банки, які організовують ці розрахунки, кредитують
відповідних клієнтів і надають їм гарантії. Державне регулювання
операцій із міжнародних розрахунків за експортні та імпортні товари і
послуги організовується згідно з валютним законодавством України. До
способів державного регулювання міжнародних розрахунків відносять:

— ліцензування операцій із зовнішньоекономічної сфери;

— реєстрацію та декларування товарів через заповнення декларацій;

— використання тільки безготівкових форм розрахунків;

— здійснення розрахунків тільки через уповноважені банки.

3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

3.1. Документарне інкасо

Документарні розрахунки — розрахунки, при яких умовами платежу є
«документи проти платежу», тобто виплата потрібної суми здійснюється за
поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові
документи. Фінансові документи — це перевідні і прості векселі, чеки,
платіжні розписки або інші інструменти отримання платежу;

Комерційні документи — це рахунки-фактури, завантажувальні документи,
документи на право власності, інші документи, які не є фінансовими.

Інкасо — це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера
безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних
документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк.

Види інкасо:

Чисте — (інкасо фінансових документів);

Зовнішнє — (банк вимагає платіж у особи яка знаходиться за межами
країни);

Внутрішнє — (банк допомагає зарубіжному банку в отриманні платежу);

Документарне — (інкасо комерційних документів, які супроводжують
фінансові).

— інкасо означає інкасацію документів, а не інкасацію боргів;

— банки відповідають за правильну інкасацію документів, але не
торкаються комерційних операцій імпортера та експортера.

Учасниками розрахунків є:

— довіритель — експортер;

— банк-ремітент {банк експортера);

— представляючий, банк (доручає платіж, представляє документи платнику);

— інкасуючий, банк (не є банком-ремітентом, бере участь у виконанні
доручення);

— платник.

Умови виконання документарного інкасо:

— Документи проти платежу — (існуючий банк здійснює оплату суми без
відстрочки платежу і видає товаророзпорядчі документи платникові після
здійснення оплати).

— Документи проти акцепту — (інкасуючим банком здійснюється відстрочка
платежу, платникові документи тільки проти акцепту останнім доданого до
них переказаного векселя).

Схема документообороту при використанні інкасо:

1. Укладення контракту, визначення умов розрахунків.

2. Відвантаження товару.

3. Одержання транспортних документів від транспортних організацій.

4. Передача комплекту комерційних, а при необхідності, фінансових
документів у банк при інкасовому дорученні.

5. Банк експортера надсилає документи банкові країни імпортера.

6. Передача документів платникові для перевірки і платежу.

7. Оплата документів.

8. Переведення платежу.

9. Зарахування коштів на рахунок експортера.

3.2. Акредитив

Акредитив — це грошове зобов’язання банку, за дорученням і за рахунок
його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера, або
забезпечити платіж іншим банком, у межах певної суми та у визначений
строк проти документів, що супроводжують акредитив.

Розрізняють такі їх види:

Відзивні — ануляція або зміна умов без повідомлення експерта;

Безвідзивні — ануляція або зміна умов з повідомленням експерта.

Покриті — резервуються валютні кошти шляхом відкриття депозиту у
виконуючому банку.

Непокриті — валютні кошти не резервуються.

Підтверджені — гарантія платежу двома банками.

Непідтверджені — відповідальність за оплату несе тільки банк емітент.

Трансферабельний — операція через посередника, є два експерти.

Компенсаційний — передбачає в розрахунок два акредитиви (один — за
доручення імпортера, другий — за дорученням посередника.

Револьверний — постійне постачання товарів, можливість поповнення.

Резервний — повна гарантія оплати банком-емітентом.

З червоною смугою — видача авансів експортеру для відправлення товарів.

Документарний акредитив — це акредитив, платежі за яким проводяться при
умові подання в банк комерційних і фінансових документів.

Учасниками розрахунків є:

— імпортер;

— бенефіціар (експортер);

— банк-емітент;

— підтверджуючий банк — бере зобов’язання здійснити платіж;

— банк-платник — будь-який банк, який здійснює платіж бенефіціару;

— транспортні й страхові компанії, митні брокери.

F

1/4

3/4

F

1/4

< N ° ????????o?3/4 Схема документообороту при використанні акредитивів: 1. Заява на відкриття акредитива. 2. Повідомлення про відкриття акредитива. 3. Повідомлення експортера про відкриття акредитива. 4. Розпорядження про переказ акредитиву на користь постачальника. 5. Повідомлення про відстрочку акредитива. 6. Відвантаження товару. 7. Передача транспортних документів відповідно до угоди. 8. Оплата на користь постачальника. 9. Відправка документів банку-емітенту. 3.3. Банківський переказ Банківський переказ - розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому. Види розрахунків переказами: За дорученнями клієнтів - платіж у формі відкритого рахунку; За дорученнями зарубіжних банків - платіж банківськими переказами (між банківськими кореспондентами). Види розрахунків банківськими переказами: Поштові перекази (поштові платіжні доручення) - пересилаються одним банком іншому. Телеграфні перекази (телеграфне платіжне доручення). Міжнародні грошові перекази (система SWIFT) - міжнародні господарські експрес-перекази. Міжнародні грошові доручення - перекази через поштові агенції або міжнародний банк. Схема документообороту при розрахунках переказами: 1. Передача обумовлених у контракті комерційних документів. 2. Заповнення заяви і платіжного доручення на підставі цих документів. 3. Списання коштів із рахунка імпортера і зарахування їх на рахунок банку-кореспондента. 4. Пересилання коштів у банк експортера. 5. Зарахування коштів на рахунок постачальника (після списання їх з рахунка банку-кореспондента). 6. Передача виписки з цього рахунка. Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Дана форма розрахунків застосовується при регулярних ділових контактах і довірі один до одного. 4. Кредитування експортно-імпортних операцій Кредити за експортно-імпортними операціями видаються на такі цілі: - оплату платіжних документів, виписаних експортером; - кредити під контракти за експортом; - кредити іноземних операцій у формі купівлі в експортера векселів, які акцептовані експортером; - кредити за документарними акредитивами, валютні кредити імпортера і під контракти за імпорт. При кредитуванні іноземними партнерами резидентів України дотримуються лімітів, які щорічно затверджуються ВРУ і впливають на обсяг боргу України. Кредити в іноземній валюті для резидентів України видаються уповноваженими банками відповідно до Положення НБУ "Про кредитування". Для цього резиденти подають в обслуговуючий банк такі документи: - заяву; - техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу; підтвердження забезпечення кредиту; - поквартальний графік надходження валютного виторгу; - поквартальний розрахунок термінів використання і погашення кредиту й виплати процентів; - установчі документи та їх копії; - фінансову звітність, завірену аудитором або ДПА (ДПІ); - проекти контрактів з іноземними фірмами на предмет перевірки використання кредитів. Етапи кредитування, порядок укладення кредитного договору, обслуговування кредиту - такі ж, як і при кредитуванні у національній валюті. Кредит видається та погашається тільки у безготівковій формі. 5. Робота банків з іноземними інвестиціями Іноземні інвестиції - господарські операції, які здійснюють підприємства-резиденти України, вкладаючи кошти в основні фонди зарубіжних компаній шляхом купівлі цінних паперів. Інвестиції бувають трьох видів: 1. Капітальні - придбання об'єктів нерухомості, які підлягають ліквідації. 2. Фінансові - придбання корпоративних прав, цінних паперів. 3. Реінвестиції - здійснення вкладів за рахунок прибутку, отриманого від попередніх інвестицій. Для здійснення іноземних інвестицій всі підприємства-резиденти України повинні отримати ліцензію НБУ. Для цього в обласні управління НБУ подаються такі документи: - лист-звернення на ім'я голови НБУ із зазначенням мети, строків, суми інвестицій; - нотаріально засвідчене свідоцтво про державну реєстрацію; - згоду відповідного міністерства на здійснення даних закордонних інвестицій; - нотаріально засвідчені копії угод підприємств-резидентів України з іноземними партнерами про умови проведення інвестиційних операцій; - копію документа про реєстрацію іноземного партнера в його країні; - відомості про банк, який обслуговує партнера. Ліцензія може бути анульована у таких випадках: - власник ліцензії порушив її умови; - власник ліцензії письмово відмовився від здійснення іноземних інвестицій; - встановлено факти зловживань або недостатності представлених документів. Про здійснення іноземних інвестицій власник ліцензії повідомляє департамент валютного регулювання, обслуговуючий банк, обласні управління НБУ, ДПА за місцем реєстрації власника ліцензії. Одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів здійснюється в межах ліміту зовнішнього боргу України, який щорічно затверджується Верховною Радою України. Для отримання таких кредитів необхідно мати ліцензію НБУ, яка може бути індивідуальною. Всі питання, пов'язані з кредитною угодою, вирішуються через уповноважений банк. Комерційні банки надають кредити в іноземній валюті юридичним особам на такі цілі: - Підприємствам-експортерам товарів, робіт, послуг за кордоном або на затрати, які необхідні для забезпечення виробництва. - Для придбання товарів критичного призначення, перелік яких щорічно затверджується; на придбання енергоносіїв. - Чисті валютні позики. 6. Ризик, який виникає при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності За будь-якою банківською операцією міжнародні її розрахунки пов'язані з різноманітними видами ризику. До основних відносять ризик неплатежу та ризик, недостатнього фінансування. Ризик неплатежу - це ризик експортера, ймовірність того, що імпортер не заплатить йому за товар. Даний вид ризику може бути зменшений за рахунок: - страхування експортного комерційного кредиту; - використання документарного акредитива. Ризик недостатнього фінансування - це ризик експортера, ймовірність виникнення тривалих розривів між витратами і надходженнями у зв'язку з наданням тривалого комерційного кредиту імпортерові. Валютний ризик - це ризик імпортера або експортера, якщо рахунки-фактури виставляються у валюті протилежної сторони. Усунення ризику здійснюється шляхом використання методів хеджуння, дотримання умов контрактів, розрахунків, перевезень та ін.

Похожие записи