ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Законодавче регулювання використання готівкової

іноземної валюти на території України

Розділ 2. Облік операцій в іноземній валюті

Розділ 3. Операції з курсовими різницями

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Однією із найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок,
формування та активний розвиток якого фактично розпочалися в Україні з
1992 р. На сьогоднішній день валютний ринок є досить розвиненим,
характеризується розгалуженою структурою, включає як біржовий, так і
позабір-жовий сектори та розвивається досить динамічно. Можна
стверджувати, що за роки існування валютного ринку в Україні розроблена
законодавча та нормативна база, а також створені інституціональні форми
організації валютних відносин. Тому можна вважати, що в державі існує
національна валютна система як державно-правова форма організації
валютних відносин, яка встановлює певний порядок здійснення валютних
операцій, купівлі-продажу, вивезення-ввезення іноземної валюти та
валютних цінностей, валютні курси, організації валютного контролю тощо.

Поглиблення економічних реформ, становлення фінансово-кредитної та
банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли
становленню і зміцненню валютного ринку України. Фактично валютний ринок
було започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі
Національного банку України, яка згодом, у липні 1993 р., була
реформована в Українську міжбанківську валютну біржу.

Правові засади валютного регулювання в Україні закладені Декретом
Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93, згідно з яким
Національний банк України було визначено головним валютним органом
країни та покладено на нього виконання функцій щодо формування на
підставі загальної економічної політики держави принципів і стратегії
валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями,
розробки і впровадження системи курсоутворення та здійснення контролю за
виконанням правил валютних операцій.

Складовими національної валютної систем є національна грошова одиниця,
режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової
одиниці, валютні нормативи й обмеження, система валютного регулювання та
контролю, міжнародна ліквідність держави, регламентація готівкового і
безготівкового обігу іноземної валюти, організація біржового та
позабіржового валютних ринків, система міжнародних розрахунків,
ліцензування операцій з валютними цінностями тощо.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлює той
факт, що у нових ринкових умовах все більше і більше підприємства
намагаються використовувати валютні рахунки для здійснення розрахункових
операцій. Це пов’язано не лише з інфляцією, яка мала місце в Україні
відносно недавно, але і зі специфікою діяльністі того чи іншого
підприємства, яке здійснює експортно-імпортні операції.

Метою курсової роботи стало вивчення ряду питань – законодавчого
регулювання використання готівкової іноземної валюти на території
України, обліку операцій в іноземній валюті, операцій з курсовими
різницями.

Для досягненя поставленої мети використовувалалася нормативно-правова
база та літературні джерела. Серед літературних джерел окремо можна
виділити наступні праці: Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік
на підприємствах України”, Грабової Н.М., Кривоноса Ю.Г. “Облік основних
господарських операцій в бухгалтерських проводках” Марочкіна А.М.
“Бухгалтерський облік за Національними стандартами”.

Курсова робота складається із наступних розділів: розділу 1 “Законодавче
регулювання використання готівкової іноземної валюти на території
України”, розділу 2 “Облік операцій в іноземній валюті”, розділу 3
“Операції з курсовими різницями”.

Розділ 1. Законодавче регулювання використання готівкової іноземної
валюти на території України

Національним банком України встановлено чіткі правила використання
готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами України в таких
випадках: 1) юридичними особами-нерезидентами та розташованими на
території України представництвами юридичних осіб-нерезидентів з власних
поточних рахунків; 2) як засобу платежу або застави в разі відсутності у
фізичних осіб — нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці
України; 3) як засобу платежу в разі здійснення торгівлі та надання
послуг на транспортних засобах під час перебування за кордоном, а також
в інших випадках, регламентованих «Правилами використання готівкової
іноземної валюти на території України», затвердженими постановою
Правління Національного банку України від 26 березня 1998 p. №119.

Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків
юридичними особами-резидентами та розташованими на території України
представництвами юридичних осіб-нерезидентів дозволяється:

1) для забезпечення витрат працівників юридичних осіб-нерезидентів, які
повністю або частково здійснюють підприємницьку діяльність нерезидента
на території України, на відрядження за кордон (оплата добових, витрати,
пов’язані з найманням житлових приміщень та бронюванням місць у готелях,
транспортні та інші витрати за кордоном). Розрахунок сум таких витрат
здійснюється згідно з чинним законодавством України про відшкодування
витрат на відрядження за кордон;

2) для забезпечення витрат працівників іноземних дипломатичних,
консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних
організацій та їх філій, які користуються імунітетом та дипломатичними
привілеями, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють
підприємницької діяльності, на відрядження за кордон (оплата витрат,
пов’язаних з найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та
бронюванням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном).
Видача таких сум здійснюється згідно зі складеним кошторисом;

3) для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб-резидентів або
постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів, які мають власні
транспортні засоби (орендують, фрахтують) для виконання рейсів за кордон
(оплата пального, лоцманських послуг, аеронавігаційних послуг, митних та
дорожніх зборів, стоянки тощо);

4) для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за
контрактом (з юридичною особою-резидентом чи представництвом юридичної
особи-нерезидента):

— в офіційних представництвах та представництвах юридичних
осіб-резидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності;

— у юридичних осіб-резидентів, постійних представництвах юридичних
осіб-нерезидентів;

5) для виконання статутної діяльності представництва Бюро міжнародної
організації з міграції, в тому числі для покриття витрат, пов’язаних із
забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину (купівля мігрантам
квитків, оплата їхнього проживання в готелях та харчування в країнах,
через які вони прямують транзитом, сплата підйомних тощо), за рахунок
коштів, що надійшли від нерезидентів на рахунок зазначеного Бюро;

6) для виконання зобов’язань, передбачених статтями 116-119 Кодексу
торговельного мореплавства, згідно з контрактом (угодою) на здійснення
агентських послуг щодо виплат морським агентом (юридичною
особою-резидентом) готівкової іноземної валюти або дорожніх чеків у
вільно конвертованій валюті на експлуатаційні потреби капітану судна, що
належить (зафрахтоване) судновласнику-нерезиденту (в тому числі на
оплату праці членів екіпажу, репатріацію моряків із судна, яке
знаходиться в порту України тощо);

7) для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення рекламацій,
форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною
особою-резидентом (або постійним представництвом юридичної
особи-нерезидента), яка надає послуги з оплатою в іноземній валюті
відповідно до чинного законодавства України, зобов’язань перед фізичною
особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуги.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку або продаж
дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на відрядження за кордон
здійснюється уповноваженим банком:

— за наявності заявки юридичної особи-резидента або постійного
представництва юридичної особи-нерезидента, що містить такі дані:

— номер і дату наказу (розпорядження);

— прізвище, ім’я та по батькові осіб, які виїжджають за кордон;

— строк перебування за кордоном;

— розрахунок витрат.

Подається також доручення на отримання коштів на відрядження у касі
уповноваженого банку. Документи, що надаються для виплати іноземної
валюти на відрядження за кордон, залишаються в уповноваженому банку;

— відповідно до наданого розрахунку витрат юридичної особи-резидента або
постійного представництва юридичної особи-нерезидента, але в сумі, що не
перевищує на одного працівника 300 дол. США готівкою на добу чи в
еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним
курсом, установленим Національним банком України на день видачі коштів з
каси уповноваженого банку, для оплати добових та витрат за наймання
житлового приміщення за кордоном1.

Для забезпечення транспортних витрат працівника за кордоном під час
відрядження видача готівки здійснюється у сумі до 1000 дол. США на
одного працівника чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за
офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України.

Виплата коштів на представницькі витрати (організацію прийомів та інших
офіційних заходів за кордоном) юридичним особам-резидентам та постійним
представництвам юридичних осіб-нерезидентів для від’їжджаючих
працівників за кордон провадиться уповноваженим банком відповідно до
чинного законодавства України за наданою заявкою.

Загальна сума іноземної валюти готівкою або дорожніми чеками у вільно
конвертованій валюті, що вивозиться одним працівником — резидентом чи
нерезидентом, не може перевищувати суми, встановленої Порядком
переміщення валюти через митний кордон України. Якщо сума витрат на
відрядження перевищує встановлені норми вивезення іноземної валюти, то
для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна
пластикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.

Уповноважений банк при видачі іноземної валюти або дорожніх чеків у
вільно конвертованій валюті надає юридичній особі-резиденту або
постійному представництву юридичної особи-нерезидента дозволи на
вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою відповідно
до Порядку переміщення валюти через митний кордон України.

Відшкодування працівнику витрат власних коштів в іноземній валюті у
відрядженні за кордоном здійснюється відповідно до чинного законодавства
України у грошовій одиниці України за офіційним курсом гривні до
іноземних валют, встановленим Національним банком України на день
виплати зазначених коштів.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку та продаж
дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті для виїзду за кордон
провадиться уповноваженим банком за наявності заявки офіційного
представництва чи представництва юридичної особи-нерезидента, яке не
здійснює підприємницької діяльності, та доручення на отримання коштів на
відрядження у касі уповноваженого банку. Документи, що надаються для
виплати іноземної валюти на відрядження за кордон, залишаються в
уповноваженому банку.

На працівників офіційних представництв чи представництв юридичних
осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності і
виїжджають за кордон у службових справах, не поширюються добові норми
виплат іноземної валюти готівкою.

Видача готівкової іноземної валюти з рахунку на експлуатаційні витрати
за кордоном здійснюється уповноваженим банком за наявності:

а) заявки юридичної особи-резидента або постійного представництва
юридичної особи-нерезидента, в якій зазначено:

• мета виїзду;

• прізвище, ім’я та по батькові особи, яка вивозить іноземну валюту на
експлуатаційні потреби;

• розрахунок витрат;

б) доручення на отримання коштів на експлуатаційні витрати в касі
уповноваженого банку.

Видача готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати
транспортних засобів за кордоном здійснюється уповноваженим банком
юридичним особам-резидентам або постійним представництвам юридичних
осіб-нерезидентів, що займаються перевезенням вантажів та пасажирів за
кордон власними (орендними, зафрахтованими) літаками, суднами,
автотранспортними засобами.

Уповноважений банк на підставі розрахунку експлуатаційних витрат
транспортних засобів за кордоном надає юридичній особі-резиденту або
постійному представництву юридичної особи-нерезидента дозволи на
вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою відповідно
до Порядку переміщення валюти через митний кордон України.

При поверненні з-за кордону судна, що належить юридичній особі-резиденту
чи зафрахтоване юридичною особою-резидентом, у порт на території
України, але не за місцем приписки судна, дозволяється вивозити за
кордон у касі судна ввезену та зареєстровану у ввізній митній декларації
іноземну валюту, що підлягає обов’язковому зарахуванню на розподільчий
рахунок в іноземній валюті цієї юридичної особи при подальшому
заходженні судна в порт приписки. За наявності філії юридичної
особи-резидента, яка має поточний рахунок в іноземній валюті в
уповноваженому банку за місцем заходження судна в порт, залишок
готівкової іноземної валюти в касі судна підлягає зарахуванню на
поточний рахунок філії в іноземній валюті в сумі, задекларованій у
митній декларації, якщо перебування судна в цьому порту збігається з
робочими днями уповноваженого банку.

На оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку
про прийняття готівкової іноземної валюти на поточний рахунок філії
юридичної особи, а копія митної декларації залишається в уповноваженому
банку.

Вивезення з України фізичною особою-нерезидентом готівкової іноземної
валюти, що одержана як оплата праці, здійснюється з додержанням вимог
Порядку переміщення валюти через митний кордон України. Якщо сума,
одержана як оплата праці, перевищує встановлені чинним законодавством
України норми вивезення іноземної валюти за кордон, то фізична
особа-нерезидент може перерахувати зазначені кошти з власного рахунку в
іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку України, на рахунок
в іноземному банку чи вивезти за дозволом Національного банку України.

Видача готівкової іноземної валюти з рахунку морського агента-резидента
здійснюється уповноваженим банком:

а) у разі отримання тестованого телексного (SWIFT та ін.) повідомлення
від іноземного банку, надісланого за дорученням фірми-нерезидента
(судновласника або іншого довірителя), про зарахування на рахунок в
іноземній валюті морського агента-резидента авансового платежу за
здійснення агентських послуг;

б) за умови надання морським агентом-резидентом уповноваженому банку
заявки на зняття з рахунку готівкової іноземної валюти, в якій наведено
такі відомості:

• копія тестованого телексного (SWIFT та ін.) повідомлення;

• мета зняття готівкової іноземної валюти та її сума;

• назва судна судновласника-нерезидента;

• прізвище та ім’я капітана судна судновласника-нерезидента.

У видаткових документах уповноваженого банку мають бути наведені в
тестованому телексному повідомленні прізвище та ім’я капітана судна
судновласника-нерезидента та номер його паспорта (іншого документа, що
засвідчує його особу).

При цьому тестоване телексне повідомлення має містити такі дані:

• код та суму іноземної валюти;

• призначення платежу;

• прізвище та ім’я капітана судна судновласника-нерезидента;

• номер паспорта (іншого документа, що засвідчує його особу),
громадянство капітана судна судновласника-нерезидента;

• назва фірми-нерезидента (судновласника);

• назва резидента — морського агента;

• номер рахунку морського агента та дата валютування.

Документи, що надаються для виплати коштів в іноземній валюті,
залишаються в уповноваженому банку.

Уповноважений банк надає морському агенту-резиденту довідку на ім’я
капітана судна судновласника-нерезидента для вивезення нерезидентом
іноземної валюти та дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на
експлуатаційні потреби судна1.

Загальна сума іноземної валюти готівкою та дорожніми чеками, яку може
вивезти на підставі дозволу уповноваженого банку за межі України на
експлуатаційні потреби капітан судна, що належить нерезиденту
(зафрахтоване нерезидентом), не може перевищувати норм, встановлених
Порядком переміщення валюти через митний кордон України для юридичних
осіб-резидентів.

З метою відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення
рекламацій, форс-мажорних обставин тощо видача готівкової іноземної
валюти здійснюється уповноваженим банком за заявкою юридичної
особи-резидента чи постійного представництва юридичної особи-нерезидента
на виплату іноземної валюти з власних рахунків, до якої додаються копії
документів, що підтверджують причини невиконання зобов’язань перед
фізичними особами, із зазначенням прізвищ фізичних осіб та сум іноземної
валюти, що підлягають поверненню.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу
платежу або як застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб —
нерезидентів чи резидентів коштів у грошовій одиниці України і
неможливості здійснення валютообмінної операції через пункт обміну
іноземної валюти в таких випадках:

1) на територіях митниць у разі:

а) сплати мита, митних платежів або зборів фізичними особами —
резидентами та нерезидентами відповідно до митного законодавства
України;

б) сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особами) дорожніх зборів
і оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних
вантажів;

в) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних
товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів
Міністерства внутрішніх справ України відповідно до чинного
законодавства України;

г) сплати нерезидентами консульських зборів для відкриття віз на в’їзд в
Україну;

ґ) оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними
санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими
службами контролю;

д) оплати нерезидентами послуг з обов’язкового медичного страхування,
яке гарантує надання їм екстреної медичної допомоги відповідно до
чинного законодавства України;

е) реалізації суб’єктами підприємницької діяльності товарів та надання
ними послуг (у зоні, що звільнена від сплати мита та податків) за
наявності відповідного дозволу Державної митної служби України;

2) на територіях вокзалів, аеропортів та портів у разі:

а) реалізації нерезидентам суб’єктами підприємницької діяльності
пально-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та
надання нерезидентам послуг з обслуговування іноземних транспортних
засобів (літаків, суден, поромів, потягів), їх пасажирів і членів
екіпажу. В таких випадках розрахунки з нерезидентами здійснюються на
підставі рахунку, рахунку-фактури або відповідно до укладеного договору
(контракту), які передбачають оплату в готівковій іноземній валюті і
копії яких є підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий
рахунок юридичної особи-резидента.

Підставою для зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок
юридичної особи-резидента є копії рахунку (рахунку-фактури) та митної
декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (на
оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку про
прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації
залишається в уповноваженому банку);

б) переоформлення фізичним особам суб’єктами підприємницької діяльності
квитків та доплати за багаж у день здійснення цього міжнародного рейсу;

в) реалізації суб’єктами підприємницької діяльності юридичним
особам-нерезидентам, які через метеорологічні обставини чи поламання
змушені були здійснити непередбачену посадку чи зайти в порт,
пально-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та
надання нерезидентам послуг з обслуговування пасажирів і членів екіпажу
іноземних транспортних засобів (літаків, суден). Підставою для
зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок юридичної
особи-резидента є копія рахунку або рахунку-фактури та копія митної
декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (на
оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку про
прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації
залишається в уповноваженому банку);

г) надання суб’єктами підприємницької діяльності послуг нерезидентам із
застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Дозволи на
роботу з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб’єктам
підприємницької діяльності надаються Кримським республіканським,
обласними та по м. Києву і Київській області управліннями Національного
банку України або Головним управлінням Національного банку України за
наявності агентської угоди між суб’єктом підприємницької діяльності та
уповноваженим банком;

3) в інших випадках у разі:

а) надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг
нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, в тому числі із застосуванням
дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті.

Дозволи на здійснення операцій з дорожніми чеками у вільно конвертованій
валюті суб’єктам підприємницької діяльності надаються Кримським
республіканським, обласними та по м. Києву і Київській області
управліннями Національного банку України чи Головним управлінням
Національного банку України за наявності агентської угоди між суб’єктом
підприємницької діяльності та уповноваженим банком;

б) виплати іноземної валюти готівкою за пластиковими картками
міжнародних платіжних систем в уповноважених банках.

Видача коштів уповноваженими банками з карт-рахунків за пластиковими
картками міжнародних платіжних систем за допомогою банкоматів
здійснюється також в грошовій одиниці України;

в) здійснення розрахунків у іноземній готівковій валюті між юридичними
особами-резидентами та нерезидентами (фізичними чи юридичними особами)
на території України за наявності індивідуальної ліцензії, виданої
Національним банком України.

Використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється
у разі здійснення суб’єктами підприємницької діяльності торгівлі та
надання послуг за межами України на транспортних засобах, що їм належать
(зафрахтовані) і формуються в Україні, у таких випадках:

а) за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морських,
річкових судах, у потягах та в автобусах;

б) за надані послуги з міжнародних пасажирських перевезень та поромних
переправлень у прикордонних з Україною зонах.

Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, поромів,
автобусів, командирами літаків та яку одержано за продані квитки, товари
і перевезення багажу, підлягає обов’язковому декларуванню на митниці та
зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної
особи-резидента в сумах, задекларованих у митній декларації.

На оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку
про прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації
залишається в уповноваженому банку.

Крім того, Національний банк України дозволяє комерційним банкам
зараховувати готівкову іноземну валюту на рахунок в іноземній валюті
юридичної особи-резидента у разі:

а) отримання її як благодійного внеску від нерезидента (підтверджується
прибутковими ордерами, актами тощо);

б) сплати юридичними та фізичними особами державного мита за позовами,
що подаються до суду та арбітражного суду згідно з чинним законодавством
України.

Невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що була отримана
юридичною особою-резидентом або представництвом юридичної
особи-нерезидента для сплати за витрати на відрядження за кордон чи на
експлуатаційні витрати за кордоном, підлягає зарахуванню на розподільчий
рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку України протягом п’яти
банківських днів з часу оприбуткування до каси юридичної особи-резидента
або представництва юридичної особи-нерезидента.

При здійсненні операцій із зарахування іноземної валюти на рахунок
клієнта, зняття іноземної валюти з рахунку клієнта в іноземній валюті,
переказу іноземної валюти за межі України та виплати переказу в
іноземній валюті комісійна винагорода уповноваженого банку, не пов’язана
із витратами за обслуговування кореспондентського рахунку, стягується в
грошовій одиниці України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного
представника юридичної особи-нерезидента в касу банку (для подальшого
зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті резидента)
готівкову вільно конвертовану валюту у сумі до 10 000 (десяти тисяч)
дол. США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті
за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України
на день зарахування коштів, за наявності:

• експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або
часткову оплату у готівковій іноземній валюті (загальна сума, прийнята
за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять
тисяч) дол. США);

• оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну
іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної
валюти з рахунку нерезидента. В митній декларації та на довідці банку
робиться позначка про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок
(копія митної декларації, довідка банку-нерезидента і дані паспорта
нерезидента (або документа, який його замінює) залишаються в
уповноваженому банку);

• повноважень, наданих фізичній особі-нерезиденту юридичною
особою-нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).

Для підкріплення власної каси уповноважені банки мають право надавати
один одному міжбанківські кредити у готівковій іноземній валюті і
здійснювати купівлю-продаж готівкової іноземної валюти за безготівкову
грошову одиницю України (за курсом продажу готівкової іноземної валюти
банку-продавця) або за безготівкову іноземну валюту відповідно до
чинного законодавства України.

Зняття банками-нерезидентами з власного кореспондентського рахунку,
відкритого в уповноваженому банку України, іноземної валюти готівкою для
вивезення її за кордон здійснюється за наявності індивідуальної ліцензії
на право вивезення за межі України валютних цінностей, наданої
Національним банком України.

Використання іноземної валюти II групи за Класифікатором іноземних валют
Національного банку України здійснюється за наявності згоди
уповноваженого банку на інкасацію та зарахування іноземної валюти на
розподільчий рахунок в іноземній валюті суб’єкта підприємницької
діяльності.

У разі використання іноземної валюти при визначенні ціни товару та
вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс
грошової одиниці України, встановлений Національним банком України на
день здійснення платежу, а у випадках використання транспортних засобів
— на час перетину митного кордону України транспортним засобом.

Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах
тих суб’єктів підприємницької діяльності, яким дозволено використовувати
готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то
уповноважений банк встановлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти
в касі (до розрахунку ліміту каси не включаються кошти, які
направляються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження).
Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній
інкасації в установах уповноважених банків та зарахуванню на
розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента. Якщо
суб’єкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, закінченням
робочого дня вважається початок операційного дня банку, в якому вони
обслуговуються.

Якщо юридичні особи-резиденти працюють у вихідні та святкові дні, вони
можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з
обов’язковою інкасацією понадлімітних залишків до установи
уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Готівкова валюта, одержана на територіях митниць, вокзалів, аеропортів
та портів, від надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних
послуг нерезидентам, а також у вигляді сплаченого юридичними та
фізичними особами державного мита за позовами, підлягає продажу в повній
сумі на міжбанківському валютному ринку України у встановлені строки.

Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами-резидентами або
представництвами юридичних осіб-нерезидентів в уповноваженому банку,
використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників
рахунків згідно з чинним законодавством України покладено
відповідальність за цільове використання цих коштів1.

Усі види готівкових розрахунків на території України з використанням
іноземної валюти як засобу платежу або як застави здійснюються
відповідно до вимог Закону України «Про застосування електронних
контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із
споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Порушення правил використання готівкової іноземної валюти на території
України резидентами та нерезидентами тягне за собою відповідальність
згідно з чинним законодавством України.

Розділ 2. Облік операцій в іноземній валюті

Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій
системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках
розрахунків з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками та
іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36
«Розрахунки з покупцями і замовниками», 63 «Розрахунки з постачальниками
і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами» та ін. При
цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих
субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків.
У облікових регістрах обов’язково вказують дату здійснення господарської
операції, оформленої відповідним документом.

Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касі підприємства
відображається на рахунку 30 «Каса», за субрахунком 302 «Каса в
іноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в
загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них
прибутковими і видатковими касовими ордерами.

Законом України «Про внесення змін в деякі Декрети Кабінету Міністрів
України з питань валютного регулювання» від 03.06.97 № 295 було
відмінено обов’язковий продаж на Міжбанківській валютній біржі 50% від
надходжень валюти по експортних операціях. Проте постановою Правління
Національного банку України від 04.09.98 № 349 «Про введення
обов’язкового продажу надходжень у іноземній валюті на користь
резидентів — юридичних осіб» (із змінами, внесеними постановою від
14.09.98 № 365) встановлено, що на період до стабілізації ситуації на
валютному ринку України 50% від надходжень у іноземній валюті на користь
резидентів — юридичних осіб підлягає обов’язковому продажу через
уповноважені банки на Українській міжбанківській валютній біржі, за
винятком:

— кредитів (позик, фінансової допомоги);

— сум, які повністю направляються резидентами на погашення кредитів,
позик і фінансової допомоги;

— сум, придбаних на Українській міжбанківській валютній біржі і
Київській міжбанківській валютній біржі в межах строків для розрахунків
з нерезидентами;

— сум, перерахованих раніше нерезидентам і повернених через невиконання
зобов’язань, якщо вони не були куплені на міжбанківському валютному
ринку України;

— сум, що належать банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим установам;

— депозитів, розміщених резидентами;

— виручки від експорту послуг транспортних організацій, яка
спрямовується ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з
обслуговуванням їх транспортних засобів за межами України. Підставою є
сертифікат торгово-промислової палати України.

При здійсненні обов’язкового продажу валюти винагорода уповноважених
банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючи операційні
витрати.

`„

TH oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeiiaaiOAE

gd%cI

dha$

W?Yoe[Oe_?a?b?c?czd¤dVe.hIjjq$s„wZx1/4zu{r|TH|0}oooooooooooooooooooooooo
oooo

dh

ExIlI`OIOueOecU ssoooooooooooooooooooooooooooo

e-e e»e$e&e(e*eoooooooooooooooooooooooooooo

dha$

ка рахунка про надходження валюти на розподільчий рахунок і, якщо
резидент протягом п’яти банківських днів не дасть йому доручення на
перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка, банк на 6-й
банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний рахунок
резидента1.

Однією з форм економічної діяльності України є зовнішньоекономічна.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

— експорт та імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав
інтелектуальної власності й інших майнових прав, призначених для
продажу), капіталів і робочої сили;

— надання послуг, у т.ч.: виробничих, транспортно-експедиційних,
страхових, консультаційних, маркетингових, експертних, посередницьких,
брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових,
аудиторських, юридичних, туристичних і т.п.;

— наукова, науково-технічна^ науково-виробнича, виробнича, навчальна й
інші кооперації з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
навчання й підготовка спеціалістів на комерційній основі;

— спільна підприємницька діяльність, включаючи створення спільних
підприємств різних видів і форм власності, здійсйення спільних
господарських операцій, спільне володіння майном як на території
України, так і за її межами;

— підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів,
«ноу-хау», торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності на
території України і за її межами;

— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі;

— орендні, у тому числі лізингові операції;

— операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах і
біржах, міжбанківському валютному ринку;

— міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

— кредитні й розрахункові операції; створення кредитних і страхових
установ на території України і за її межами;

— організація діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів,
конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів,
здійснюваних на комерційній основі за участю об’єктів
зовнішньоекономічної діяльності, організація і здійснення оптової
консигнаційної торгівлі на території України за іноземну валюту;

— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами
України.

Іноземна валюта використовується як засіб платежу у розрахунках між
резидентами і нерезидентами у межах торгового обороту. Порядок
здійснення таких розрахунків встановлений законом України № 185/94 від
23.09.94 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
(введений в дію з 5.10.94 р.).

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають
валютні рахунки у комерційних банках, які мають ліцензію Національного
банку України (НБУ) на ведення валютних операцій1.

Для цього необхідно мати такі документи:

1) оригінал або нотаріально засвідчену копію установчих Документів;

2) свідоцтво або розпорядження уповноважених органів Державної влади про
реєстрацію підприємства;

3) свідоцтво регіонального управління статистики;

4) копію (нотаріально засвідчену) про реєстрацію у Міністерстві
зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України;

5) копію інвестиційного свідоцтва Міністерства фінансів України для
спільних підприємств з іноземними інвестиціями;

6) індивідуальну ліцензію НБУ на ведення торгівлі товарами з оплатою в
іноземній валюті за умови здійснення роздрібної торгівлі;

7) договір про відкриття банківського рахунка;

8) дві картки із зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися
рахунком.

Бухгалтерський обік валютних операцій ведеться в національній валюті
України (гривнях) з виділенням в аналітичному обліку операцій в
іноземній валюті. Для обліку специфічних операцій можуть відкриватися
додаткові субрахунки із збереженням номерів діючого плану рахунків.

Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є
належним чином оформлені документи. Їх можна поділити на такі основні
групи:

— технічна документація — технічні паспорти машин і обладнання,
формуляри й опис виробів, інструкції з монтажу, налагоджування,
управління і ремонту;

— товарно-супроводжуюча документація — сертифікат про якість товару,
відвантажувальна специфікація, пакувальний лист, комплектуюча відомість;

— транспортна, експедиторська і страхова документація — залізнична
накладна та її копія — дублікат залізничної накладної міжнародного
вантажного сполучення, квитанція залізничної накладної внутрішнього
вантажного сполучення (вантажна накладна), коносамент, накладна
автотранспортного, річкового й повітряного сполучень тощо, страховий
поліс або сертифікат;

— складська документація — приймальний акт порту України на експортний
товар, генеральний акт розвантаження пароплава з імпортними вантажами в
порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу на
зберігання іноземним портом, варіант — документ іноземного комерційного
складу, що містить розписку про прийняття товару на зберігання і
заставне свідоцтво;

— митна документація — вантажна митна декларація, сертифікат про
походження товару, довідки про сплату мита, акцизів і зборів, податку на
додану вартість;

— документи по нестачах і псуванню товару комерційний акт про нестачі,
аварійний сертифікат;

— розрахункова документація — рахунок-фактура, розрахункова
специфікація, переводний вексель (тратта);

— банківська документація — заява про переказ валюти, інкасові,
доручення, доручення про відкриття акредитива, чек, доручення на
розподіл експортної виручки; виписки операцій по розрахунковому і
валютному рахунках1.

Для проведення розрахунків у вільно конвертованій готівковій валюті (за
винятком російських рублів) і оформлення документів до банку, де
відкрито рахунок юридичної особи, подаються такі документи:

— контракт або договір з нерезидентом, у якому передбачена повна або
часткова оплата у готівковій вільно конвертованій валюті на суму, що
перевищує 10 тис. дол. США;

— оригінали митних декларацій про вивіз з країни нерезидента до України
вільно конвертованої валюти і довідки банку про зняття валютних коштів з
рахунка нерезидента;

— підтвердження повноважень фізичної особи-нерезидента від юридичної
особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.

При наявності зазначених документів нерезидент здає до каси банку
готівкову вільно конвертовану валюту для подальшого зарахування її на
рахунок підприємства-резидента.

Наказом Міністерства фінансів України № 29 від 14.02.96 р. затверджено
Положення про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті зі
змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України
№ 268 від 05.12.97 ро, яке визначає:

1. Порядок відображення у бухгалтерському обліку і звітності операцій з
майном і обов’язками, вартість яких визначена в іноземній валюті для
підприємств, установ і організацій, що є за законодавством України
юридичними особами (крім банків), а також для їх філій, представництв,
відділів та інших відособлених підрозділів, виділених на окремий баланс.

2. Бухгалтерський облік іноземної валюти, що знаходиться в установах
банків, ведеться за новим Планом рахунків на субрахунку № 312 «Поточні
рахунки в іноземній валюті» і на субрахунку № 314 «Інші рахунки в банку
в іноземній валюті».

Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та № 314 «Інші
рахунки в банку в іноземній валюті» призначені Для узагальнення
інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться за новим Планом
рахунків — на субрахунку № 302 «Каса в іноземній валюті». На
підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата
послуг зв’язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки «Операційна
каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».

3. При здійсненні операцій з майном і обов’язками (основні засоби і
нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина,
матеріали, обладнання і товари, готівка у касі, кошти в дорозі, на
рахунках в установах банків, грошові (проїзні квитки, путівки на
лікування і відпочинок тощо) і платіжні (векселі, чеки, акредитиви)
документи, фінансові вкладення, кошти в розрахунках з юридичними і
фізичними особами, кредити банків, інші позики, активи і пасиви) їх
вартість для відображення у бухгалтерському обліку підлягає перерахунку
у грошову одиницю України за курсом Національного банку України.

4. Перерахунок у грошову одиницю України для відображення операцій у
бухгалтерському обліку провадиться за курсом Національного банку України
на дату здійснення операцій в іноземній валюті.

5. Перерахунок готівки; коштів в установах банків і в дорозі, грошових і
платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи
кошти по обов’язках і позики) з юридичними і фізичними особами, а також
залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється
на дату здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату
складання бухгалтерської звітності.

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті відображено у
Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283-97-ВР від
22.05.97 р. ст. 7.3 йідпункти: 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 73.4, 7.3.5, 7.3.6.

6. Для складання бухгалтерської звітності перерахунок вартості
(наведений у попередньому абзаці активів і пасивів) у грошову одиницю
України, включаючи кошти, використовувані за межами України,
здійснюється за курдом, що є останнім за часом котирування Національним
банком України у звітному періоді.

7. Вартість основних засобів і нематеріальних активів малоцінних та
швидкозношуваних предметів, сировини і матеріалів, обладнання і товарів,
фондів спеціального призначення й інших активів і пасивів,
використовуваних для ведення господарської діяльності в Україні та за її
межами, при складанні бухгалтерської звітності оцінюється у грошовій
одиниці України за сумою, вирахуваною за діючим курсом Національного
банку України ца дату здійснення господарської операції в іноземній
валюті, з якою пов’язано зарахування цих активів і пасивів на баланс
підприємства.

8. Перерахунок вартості активів і пасивів, наведених у попередньому
абзаці, після відображення у бухгалтерському обліку у зв’язку із змінами
курсу іноземних валют не здійснюється.

Складність організації бухгалтерського обліку полягає не лише в переході
до поширених за кордоном форм розрахунків, а і в необхідності
відображати експортно-імпортні операції водночас у двох валютах:
національній валюті України (гривнях) та іноземній (доларах, марках,
рублях та ін.).

У регістрах бухгалтерського обліку (відомостях, книгах,
журналах-ордерах) всі записи здійснюються в національній грошовій
одиниці. При обробці первинних документів, вартісні показники яких
вказані в іноземних валютах, працівники бухгалтерської (фінансової)
служби підприємства можуть використовувати таку методику. Вартісні
показники в іноземній валюті показують у чисельнику (наприклад,
фіолетовою пастою), а у знаменнику — еквівалент цих вартісних показників
у національній валюті за курсом Національного банку України на дату,
визначену для перерахунку операцій в іноземній валюті (будь-якою, крім
червоної, пастою).

Для спостереження за реальним станом активів і пасивів підприємства
необхідно одночасно вести записи вказаних операцій у таких же регістрах,
але з вказівкою назви іноземної валюти.

Записи на валютному субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
здійснюються на підставі виписок установ банків і розрахунково-платіжних
документів, якими оформлено списання і надходження іноземної валюти.

На валютний рахунок зараховуються суми в іноземній валюті з аналогічних
рахунків інших власників в оплату куплених товарів і послуг. З поточного
валютного рахунка переказуються за кордон суми в оплату товарів для
погашення заборгованості. Валютна виручка незалежно від суми надходження
підлягає зарахуванню на валютний рахунок.

Розділ 3. Операції з курсовими різницями

Національний банк України визначає офіційний курс національної валюти
(гривні) до долара США, німецької марки, російського рубля за
результатам торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. До
інших валют Національний банк України визначає курс гривні через
ерос-курси Франкфуртської валютної біржі і Московської міжбанківської
валютної біржі. До змін курсових різниць призводять зміни курсу валюти у
період між датою здійснення господарської операції або датою
попереднього звіту і датою розрахунку по обов’язках, що випливають з
цієї операції.

Курсові різниці визначаються за валютними активами пасивами відповідно
до Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» № 996/ХІУ від 16 липня 1999 р.

До валютних статей (грошових) активів і пасивів підприємства належать:

— залишки коштів іноземної валюти (у касі, на поточних рахунках в
іноземній валюті в банках, в дорозі);

— платіжні документи в іноземних валютах — векселі, тратти, чеки,
акредитиви та ін.;

— грошові документи в іноземних валютах — поштові марки, оплачені
проїзні, лікувально-туристичні та інші документи, термін використання
яких не настав;

— фондові цінності (цінні папери) в іноземних валютах акції, облігації,
сертифікати;

— кредити банків в іноземній валюті;

— дебіторська і кредиторська заборгованість в іноземних валютах стосовно
юридичних і фізичних осіб.

Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у
тому ж звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який
складається бухгалтерська звітність.

Не нараховуються і не відображаються у бухгалтерському обліку до
особливих вказівок курсові різниці на залишки валютних коштів, що
знаходяться на заблокованих валютних рахунках підприємств і установ у
зовнішекономбанку колишнього СРСР.

Курсові різниці підприємствами й організаціями відображалися окремо на
рахунку № 80 «Прибутки і збитки» у складі фінансових результатів від
позареалізаційних операцій.

Записи операцій в регістрах бухгалтерського обліку на рахунках обліку
активів і пасивів, вартість яких визначається в іноземній валюті,
виконуються підприємством, організацією, установою, що здійснюють
господарську діяльність в Україні та за її межами, у грошовій одиниці
України.

Зазначені записи операцій з активами і пасивами, наведених у п. 5 цієї
Постанови, виконуються у тій іноземній валюті, в якій здійснюються
платежі.

Доходи і витрати в іноземній валюті, за якими формується результат від
здійснення фінансово-господарської діяльності за межами України,
визначаються у грошовій одиниці України за курсом Національного банку
України на дату здійснення відповідної операції в іноземній валюті або
середній величині курсів. Середня величина курсів є результатом ділення
добутку величин курсів Національного банку України і кількості днів їх
дії у звітному періоді на кількість календарних днів у звітному періоді.

У зв’язку з тим що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України
затримують продаж у зростаючих обсягах експортної валютної виручки та
інших валютних надходжень, що спричиняє суттєве зменшення
міжбанківського валютного ринку. Правління Національного банку України,
керуючись Положеннями статей 6 та 11 декрету Кабінету Міністрів України
«Про систему валютного регулювання і валютного контролю», видало
постанову «Про введення обов язкового продажу надходжень в іноземній
валюті на користь незидентів-юридичних осіб» № 349 від 4 вересня 1998 р.

Правління, виконуючи конституційні зобов язання Національного банку
України щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України,
постановляє:

• Встановити, що на період до стабілізації ситуації на валютному ринку
України 50% надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора
іноземних валют Національного банку України на користь резидентів —
юридичних осіб підлягають обов’язковому продажу через уповноважені банки
та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному
ринку України у порядку, встановленому Національним банком України.

Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої
групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України:

— що надходять у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги) від
уповноважених банків та уповноважених кредитно-фінансових установ та
ін.;

— що перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій
та ін.;

— що надходять безкоштовно у вигляді добровільних пожертвувань та ін1.

Таким чином, курсові різниці по операціях з іноземною валютою
визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату
реєстрації їх в бухгалтерському обліку або на дату складання
бухгалтерського звіту за попередній звітний період та оцінкою на дату
фактичного здійснення розрахунку (надходження, сплати валютних коштів)
або на дату складання бухгалтерського звіту за звітний період за курсом
НБУ.

До найбільш поширених випадків виникнення курсових різниць належать:

— різниця між оцінкою дебіторської заборгованості за курсом на день її
виникнення (виписки розрахункових документів, митного оформлення) і на
день одержання грошових коштів;

— різниця між оцінкою кредиторської заборгованості на день її виникнення
і на день погашення при придбанні товарно-матеріальних цінностей (робіт,
послуг);

— погашення банківських кредитів — різниця між сумою на день одержання
кредиту і на день його погашення;

— оплата виданих векселів — різниця між оцінкою кредиторської
заборгованості, забезпеченою векселями, за курсом на день виписки
векселя і на день погашення та ін. Згідно з національним Планом рахунків
бухгалтерського обліку курсові різниці по операціях в іноземній валюті
відображаються в складі операційної діяльності підприємства.

На суму позитивної курсової різниці роблять запис по кредиту рахунка 714
«Доходи від операційної курсової різниці» і дебету рахунків:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при надходженні валютних
коштів від іноземних покупців і замовників за реалізовану продукцію,
товари, роботи, послуги);

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» (при оплаті придбаних по
імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);

622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті», 512
«Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті» (при оплаті коротко-
і довгострокових векселів, що були видані в іноземній валюті);

602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 502
«Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» (при погашенні
коротко- і довгострокових кредитів, які були одержані в іноземній
валюті) та ін.

Від’ємні курсові різниці обліковуються в складі витрати операційної
діяльності підприємства і відображаються записом по дебету рахунка 945
«Втрати від операційної курсової різниці» в кореспонденції з кредитом
рахунків:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при оплаті раніше одержаних по
імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);

362 «Розрахунки з іноземними покупцями» (при надходженні валютних коштів
від іноземних покупців за відвантажені по експорту товари, виконані
роботи, надані послуги) та ін.

В аналогічному порядку обліковують різниці від переоцінки майна при
складанні бухгалтерської звітності, тобто різниці між оцінками окремих
видів майна по курсу іноземної валюти на дату реєстрації їх у
бухгалтерському обліку і на дату складання звіту. При цьому переоцінці
підлягає не все майно підприємства, а лише так звані грошові (валютні)
статті. У загальному вигляді такі статті характеризують готівкові
грошові кошти і кошти, що підлягають до одержання або оплаті грішми. До
грошових (валютних) статей належать: залишки грошових коштів на валютних
рахунках і в касі підприємства, а також грошові кошти в дорозі; платіжні
документи в інвалютах (векселі, чеки, акредитиви тощо); грошові
документи в інвалютах (поштові марки, оплачені проїзні документи,
авіаквитки тощо); фінансові вкладення в цінні папери в інвалютах (акції,
облігації, сертифікати); дебіторська і кредиторська заборгованість в
інвалютах (по розрахунках з покупцями і замовниками, постачальниками і
підрядчиками тощо); заборгованість по кредитах банків та інших позиках в
інвалютах. Тобто курсові різниці визначаються по сумах і операціях, що
відображаються на рахунках: 302, 312, 314, 332, 334, 342, 362, 632, 502,
512, 602, 622, 48 та деяких інших. Необхідність переоцінки вказаних
статей викликана тим, що в бухгалтерському балансі вони мають
відображатись в сумах, що визначаються шляхом перерахунку іноземної
валюти в національну валюту (гривню) за курсом НБУ на дату складання
звітності.

Відповідно до п.п.7.3.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або
заборгованість в іноземній валюті, які знаходяться на обліку платника
податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за
офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий
день звітного періоду. При цьому позитивна чи негативна різниця між
результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іноземної валюти
або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових
витрат платника податку.

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу,
здійснюється по курсу за домовленістю сторін (засновників), але не нижче
курсу, встановленого НБУ на дату складання установчих документів.
Різниця між вартістю за курсом, передбаченим установчими документами, і
вартістю за курсом НБУ на дату внеску коштів відображається в складі
додаткового капіталу. При цьому роблять запис по дебету рахунка 312
«Поточні рахунки в іноземній валюті» (на суму іноземної валюти за курсом
НБУ на день зарахування) і кредиту рахунків:

44 «Статутний капітал» (на суму іноземної валюти за курсом, що був
передбачений установчими документами);

42 «Додатковий капітал» (на суму різниці між вартістю валюти,
передбаченої установчими документами, і її вартістю на дату внесення
коштів).

Майно підприємств, придбане за рахунок коштів в інвалютах, при складанні
звітності не переоцінюється (основні засоби, нематеріальні активи та
інші матеріальні цінності). Не підлягають переоцінці також пасиви
підприємств (крім кредиторської заборгованості в інвалютах і
заборгованості па кредитах банків та інших позиках, а також залишок
цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті). Тобто курсові
різниці не визначаються по рахунках: 10 «Основні засоби», 11 «Інші
необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі
запаси», 28 «Товари», 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42
«Додатковий капітал», 46 «Неопла-чений капітал» та ін. Вони
відображаються в поточному обліку і звітності в сумах, визначених
перерахунком інвалюти в діючу на території України національну грошову
одиницю України за відповідним курсом НБУ на дату зарахування цих
активів і пасивів на баланс підприємства.

Контроль за валютними операціями, які здійснюються резидентами і
нерезидентами через уповноважені банки, забезпечують ці банки, а ДПАУ
здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів і
нерезидентів на території України.

Згідно з Законом України «Про визначення розміру збитків, нанесених
підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням),
недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і
валютних цінностей» від 06.06.95 № 218 збиток, заподіяний працівниками,
що виконують валютні операції, винними в розкраданні, недостачі валютних
цінностей, а також втраті платіжних документів та інших цінних паперів в
іноземній валюті, визначається в сумі, еквівалентній потрійній сумі
(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України
за курсом НБУ на день виявлення заподіяного збитку. Заборгованість
підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк авансу,
виданого в іноземній валюті на службові відрядження, стягується в сумі,
еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій
за курсом НБУ на день погашення заборгованості. Стягнуті суми передусім
спрямовуються на відшкодування збитку, заподіяного підприємству, а решта
суми підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому збиток, заподіяний
працівниками підприємству, відшкодовується незалежно від притягнення
винних осіб до карної, адміністративної або дисциплінарної
відповідальності.

Уповноважені банки протягом робочого дня зобов’язані забезпечувати
безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїх агентів на
умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною та національною
валютами та здійснювати оперативний контроль за роботою обмінних
пунктів. Недотримання розміру маржі, а також одностороннє здійснення
тільки купівлі або продажу іноземної валюти протягом робочого дня
розглядається Національним банком України як порушення уповноваженим
банком вимог наданої йому ліцензії на здійснення банківських операцій з
наступною забороною виконання відповідних операцій (щодо власних
обмінних пунктів) або нездійснення банком функцій агента валютного
контролю (щодо обмінних пунктів, які працюють на підставі агентських
угод з цим банком) і застосуванням фінансових санкцій та забороною
агентам займатися обмінними операціями протягом року (лист Національного
банку України від 21.08.98 №13-108/1439-6031).

Відображення негативних курсових різниць по операціях з іноземною
валютою:

— при оплаті придбаних товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг,
виданих векселів, погашенні банківських кредитів

— при оплаті векселедавцем одержаних від нього векселів

при надходженні валютних коштів від покупців за товари і послуги, від
замовників за виконані роботи тощо1.

ВИСНОВКИ

Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України,
загальні принципи валютного регулювання, права й обов’язки суб’єктів
валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України
«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 №
15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від
04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на
території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26.03.98
та іншими нормативними актами.

Облік операцій у іноземній валюті регламентується Положенням про
бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженим наказом
Мінфіну України від 14.02.96 № 29 (із змінами, внесеними згідно з
наказом Мінфіну України від 05.12.97 № 268).

Відповідно до зазначеного Положення і національного Плану рахунків
бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на
рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками
(рахунками третього порядку): 312-1 «Валютний рахунок в країні», 312-2
«Валютний рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок».

Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його
субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і
доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були
зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах.

Аналітичний облік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
ведеться так, щоб забезпечити достовірну інформацію про наявність і рух
валютних коштів по кожному з відкритих у банку рахунках в іноземних
валютах: «Валютний рахунок у доларах США», «Валютний рахунок в
англійських фунтах», «Валютний рахунок у німецьких марках» тощо. Проте
для систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у
різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок
іноземних валют у національну валюту України (в гривні) за курсом,
встановленим НБУ на дату оформлення розрахунково-платіжних документів.
Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на
перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки
прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення
матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях.

При опрацюванні первинних документів, вартісні показники яких вказані в
іноземних валютах, облікові працівники в знаменнику вказують еквівалент
цих показників у гривнях по курсу НБУ на дату, яка прийнята для
перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах
(журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також
відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти —
російські рублі, долари США тощо).

Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій
системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках
розрахунків з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками та
іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36
«Розрахунки з покупцями і замовниками», 63 «Розрахунки з постачальниками
і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами» та ін. При
цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих
субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків.
У облікових регістрах обов’язково вказують дату здійснення господарської
операції, оформленої відповідним документом.

Список використаної літератури

Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність».

Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану
вартість» (із змінами та доповненнями).

Закон України від 27.03.91 р. № 887-ХІІ «Про підприємства в Україні».

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції
Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями).

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями,
внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212).

Правила використання готівкової іноземної валюти на території України,
затверджені постановою Правління НБУ від 26.03.98.

Положення про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті,
затвердженим наказом Мінфіну України від 14.02.96 № 29 (із змінами,
внесеними згідно з наказом Мінфіну України від 05.12.97 № 268).

Інструкція «Порядок ведення касових операцій у національній валюті в
Україні», затверджена постановою Правління Національного банку України
від 02.02.95 р. № 21 (у редакції постанови Правління Національного банку
України від 13.10.97р. № 334).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до
фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України
від 31.03.99 р. № 87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
21.06.99 р. № 391/3684.

Положения про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95
р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №
168/704.

Алпатова Я. Порядок формування звіту про фінансові результати. — Баланс.
— 2000 — №11(292).

Грабова Н.М., Кривоноса Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. — К.: А.С.К.» 2002.

Козик В.В., Пайкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні
відносини. — К.: Знання-Прес, 2001.

Козлова Е, Я., Парашутин Я. В. Бухгалтерский учет.— М.: Финансы и
статистика, 1994. Харламова Г. В., Ларикова Л. Ф., Ляхов А. Я.
Практическое пособие бухгалтеру-менеджеру.— X.: Основа, 1995.

Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. —
К.: «Все про бухгалтерський облік», 1999.

Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002.

Нидлз Б., Андерсон X,, Колдуэлл Д. Принципы бухгалтерского учета. — М.:
Финансы и статистика, 1994.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
— К.: АСК, 2002.

Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 1999.

1 Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 1999. – С. 190-192.

1 Козик В.В., Пайкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні
відносини. — К.: Знання-Прес, 2001. – С. 177.

1 Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання. — К.: Т-во «Знання»,
КОО, 1999. – С.195-201.

1 Грабова Н.М., Кривоносое Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. — К.: А.С.К.» 2002. – С. 315-117.

1 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. — К.: А СК, 2002. – С. 484-487.

1 Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002. – С. 218.

1 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. — К.: А СК, 2002. – С. 486-488.

1 Грабова Н.М., Кривоносое Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. — К.: А.С.К.» 2002. – С. 318-324.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи