Реферат

на тему:

Міжнародні банківські розрахунки

ПЛАН

Вступ

Сутність та призначення міжнародних банківських розрахунків

Види міжнародних розрахунків:

Відкритий рахунок

Документарне інкасо

Документарний акредитив

Авансовий платіж

Банківський переказ

Розрахунки з використанням векселів і чеків

Розрахунки кредитними картками

Валютний кліринг

Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків

Висновок

Список літератури

1. Сутність та призначення міжнародних банківських розрахунків

Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов’язані з розвитком і
інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну. В них відбивається
відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через
неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості
ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній
торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям,
кредитам і руху капіталів між країнами.

Міжнародні розрахунки — регулювання платежів по грошовим вимогам і
зобов’язанням, що виникають в зв’язку з економічними, політичними і
культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних
країн, а також між урядами цих країн. Міжнародні розрахунки включають, з
одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і
закріплені міжнародними документами, із іншого — щоденну практичну
діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків
здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків.

Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір
комісії, засоби поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і
раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують
необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і
термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх
валютних резервів.. Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків, з
одного боку, регулюється їх національним законодавством, із іншого —
визначається практикою, що існує у вигляді встановлених правил або
закріплюється окремими документами.

З давніх давен в поточних міжнародних розрахунках використалися
національні кредитні гроші провідних країн. До першої світової війни
перевідні векселя ( тратти ), виписані в фунтах стерлінгів,
обслуговували 80% міжнародних розрахунків.

Отже, історична закономірність розвитку платіжно-розрахункових відносин
підпорядкована принципу витіснення золота кредитними грошами не тільки
із внутрішніх, але і міжнародних розрахунків

Стан міжнародних розрахунків залежить від ряду чинників:

економічних і політичних відносин між країнами;

валютного законодавства;

міжнародних торговельних правил і звичаїв; банківської практики;

умов зовнішньоторгових контрактів і кредитних угод.

Найбільш складними і вимагаючими високої кваліфікації банківських
робітників є розрахунки по міжнародним торговельним контрактам. Від
вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання
платежа, сума видатків, зв’язаних з проведенням операцій через банки.
Тому зовнішньоторгові партнери в процесі переговорів погоджують деталі
умов платежу і після цього закріплюють їх в контракті. При складанні
валютно-фінансових і платіжних умов контрактів звичайно проявляється
неспівпадання інтересів експортера, що прагне одержати максимальну суму
валюти в найкоротший термін, і імпортера, зацікавленого в виплаті
найменшої суми валюти, прискоренні одержання товару і відстрочці платежу
до моменту кінцевої реалізації..

Міжурядові угоди влаштовують загальні принципи розрахунків, а в
зовнішньоторгових контрактах чітко формулюються докладні умови. ці умови
включають такі основні елементи:

валюта ціни;

валюта платежа;

умови платежа;

засоби платежа;

форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Валюта ціни. Від вибору валюти ціни і валюти платежа залежить в певній
мірі валютна ефективність угоди. Експортні і імпортні контрактні ціни —
різні і залежать від додаткових видатків, що включаються в них по мірі
просування товарів від експортера до імпортера:

перебування на складі країни-експортера;

шлях в порт;

перебування в порту;

шлях за кордон;

складування за кордоном;

доставка товара імпортеру.

Існують п’ять основних засобів визначення цін товарів.

1. Тверда фіксація цін при укладенні контракту, при якої ціни не
змінюються в період його виконання. Цей засіб застосовується при
тенденції до зниження цін на світових ринках.

2. При підписанні контракту фіксується принцип визначення ціни, а сама
ціна встановлюється в процесі виконання угоди. Цей засіб звичайно
практикується при тенденції до підвищення ринкових цін.

3. Ціна твердо фіксується при укладенні контракту, але змінюється, якщо
ринкова ціна зміниться порівняно із контрактною,

Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат.

Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється
в змінній формі.

Валюта ціни — валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі
валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару
і перелічені вище чинники, що впливають на міжнародні розрахунки,
особливо умови міжурядових угод,.

Валюта платежа. Валюта платежа — валюта, якою слід погасити зобов’язання
імпортера. При нестабільності валютних курсів, ціни фіксуються в
найбільш сталій валюті, а платіж — звичайно в валюті країни імпортера.
Якщо валюта ціни і валюта платежа не співпадають, тоді в контракті
зазначається курс перерахунку однієї валюти в іншу .

В контракті влаштовуються умови перерахунку:

1) курс певного виду платіжного засобу — телеграфного переводу по
платежам без тратт або векселя по розрахункам, пов’язані з кредитом;

2 ) уточнюється час корегування (наприклад, напередодні або на день
платежа) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої
країни);

3 )встановлюється курс, по якому здійснюється перерахунок: звичайно
середній курс, інколи курс продавця чи покупця на відкриття, закриття
валютного ринку чи середній курс дня.

Умови платежа. Умови платежа — важливий елемент зовнішньоекономічних
угод. Серед них розрізняються:

наявні платежі;

розрахунки з наданням кредиту;

кредит із опционом (правом вибору) наявного платежа.

Поняття наявних платежів в міжнародних розрахунках означає оплату
експортних товарів після їх передачі покупцеві.

Традиційно залежно від домовленості контрагентів, а також специфіки
товарів, що продаються імпортер здійснює платіж на певній стадії:

по одержанні підтвердження про завершення навантаження товару в порту
відправлення;

проти комплекту товарних документів (рахунок-фактура, коносамент,
страховий поліс та ін.), інколи з правом відстрочки платежу на 5-7 днів,
а по постачанням нафти — 30 днів;

проти приймання товару імпортером в порту призначення.

Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредиту
зовнішньоторговими партнерами одне одному. В цьому проявляється
взаємозв’язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій.

Історично склалися такі особливості міжнародних розрахунків.

1. Імпортери і експортери, їх банки вступають в певні відокремлені від
зовнішньоторгового контракту відношення, зв’язані з оформленням,
пересилкою, обробкою товаророзпорядних і платіжних документів,
здійсненням платежів. Обсяг зобов’язань і розподіл відповідальності між
ними залежать від конкретної форми розрахунків.

2. Міжнародні розрахунки регулюються нормативними національними
законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами і
звичаями.

3.Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто
здійснюються проти фінансових і комерційних документів. До фінансових
документів відносяться прості і передодні векселя, чеки, платіжні
розписки. Комерційні документи включають:

а) рахунки-фактури

б) документи, підтверджуючі відвантаження або відправлення товарів, чи
прийняття до навантаження;

в) страхові документи страхових компаній морських страховиків або їх
агентів, оскільки експортні вантажі звичайно страхуються;

г) інші документи — сертифікати, що свідчать походження, вага, якість чи
аналіз товарів, а також пересічення ними кордону, митні і консульські
рахунку і т.д. Банк перевіряє зміст і комплектність цих документів.

4. Міжнародні платежі здійснюються в різноманітних валютах. Тому вони
тісно пов’язані з валютними операціями, купівлею-продажем валют. На
ефективність їх проведення впливає динаміка валютних курсів.

II. Види міжнародних розрахунків

Відповідно до практики ,що склалася в цей час застосовуються такі
основні форми міжнародних розрахунків:

Відкритий рахунок

Документарне інкасо

Документарний акредитив

Авансовий платіж

Банківський переказ

Розрахунки з використанням векселів і чеків

Розрахунки кредитними картками

Валютний кліринг

Відкритий рахунок

Така форма міжнародних розрахунків пов’язана з кредитом по відкритому
рахунку. Сутність цієї форми розрахунків складається в періодичних
платежах імпортера експортерові після одержання товару..

Особливістю даної форми є те, що поставки товару випереджають оплату.
Розрахунки при цій формі відірвані від товарних поставок і пов’язані з
комерційним кредитом — експортер кредитує імпортера.

Інкасова форма розрахунків

Інкасо — банківська операція, шляхом якої банк по дорученню клієнта
одержує платіж від імпортера за відвантажені в його адресу товари і
надані послуги, зараховуючи ці засоби на рахунок експортера в банку.

Існує п’ять основних сторін документарного інкасо:

1. Поручитель (принципал) — експортер.

2. Банк-ремІтент. Це банк, якому поручитель доручає операцію по
інкасуванню. Звичайно це власний банк експортера.

3. Інкасуючий банк. Це будь-який банк, що повідомляє трассата про
прибуття інкасо і що вимагає від нього платіж і акцепт.

Представляючий банк.

Імпортер.

Операції по документарному інкасо такі:

1. Експортер відвантажує товар і одержує товаророзпорядні (титульні)
документи від судової лінії.

2. Експортер, що відомий як поручитель, передає такі документи в свій
банк (банк-ремитент):

а ) перевідний вексель, випущений на імпортера

б ) титульні документи

в ) інкасове доручення, що містить інструкції експортера банку-ремитенту

3. Банк-ремитент заповнює своє власне інкасове доручення, що адресує
банку імпортера.

4. Якщо інструкції «документи проти платежа» банк імпортера передасть
документи імпортеру тільки проти платежа. Якщо інструкції «документи
проти акцепту» банк імпортера передасть документи проти акцепту
перевідного векселя імпортера.

Коли перевідний вексель оплачений, банк імпортера пересилає фонди
банку-ремитенту.

Банк-ремитент кредитує рахунок принципала

Зарахування грошей на рахунок підтверджуючого банку.

Зарахування грошей на рахунок банку-ремітенту.

Кредитування рахунку поручителя

При використанні інкасової форми розрахунків використовуються документи
двох типів:

1) фінансові документи — документ, використовуваний для цілей одержання
грошей .

2) комерційні документи, — документи, пов’язані з товаром, для яких
фінансові документи існують, щоб забезпечити платіж .

Акредитивна форма розрахунків

Акредитив — ця угода, в силу якої банк зобов’язується по проханню
клієнта зробити оплату документів третій особі ( бенефіціару , на
користь якого відкритий акредитив ) або зробити оплату, акцепт тратти,
виставленої бенефіціаром, або покупку документів.

Сторони, що беруть участь у акредитивній формі розрахунків:

1. Заявник — це покупець, що просить свій банк, банк-емітент, випустити
акредитив.

2.Банк-емітент

3. Бенефициар — це продавець чи експортер, на користь якого діє
гарантія.

4. Підтверджуючий банк

Підтверджуючий банк — це банк, що по проханню чи із дозволу
банка-емітента додає своє безвідкличне зобов’язання оплатити акредитив,
якщо банк-емітент не виконує свої зобов’язання.

Види акредитивів дуже різноманітні і класифікуються за такими ознаками:

З точки зору можливості зміни чи скасування акредитива банком-емітентом
розрізняються:

безвідкличний акредитив — тверде зобов’язання банка-емітента не
змінювати і не скасовувати його без згоди зацікавлених сторін;

відкличний, що може бути змінений чи скасований в будь-який момент без
попереднього повідомлення бенефіціара. За відсутності відповідної
вказівки акредитив вважає безвідкличним.

2. З точки зору додаткових зобов’язань іншого банка по акредитиву
розрізняються:

підтверджений

непідтверждений акредитиви.

Із точки зору можливості відновлювання акредитива застосовуються

ролловерні ( револьверні, відновлювані ) акредитиви, що відкриваються на
частину вартості контракту з умовою відбудови первинної суми акредитива
після його повного використання ( за ряд комплектів документів ) або
після подання кожного комплекту документів.

4. Із точки зору можливості використання акредитива другими
бенефіціарамi розрізняються перекладні ( трансферабельні ) акредитиви.

Із точки зору наявності валютного покриття розрізняються:

покритий

непокритий акредитиви.

Із точки зору можливостей реалізації акредитива розрізняються:

акредитиви з платежем проти документів;

акредитиви з відстрочкою платежа;

акредитиви із негоціацією документів.

В світовій практиці використовуються такі чотири умови по акредитивам:

1. Платіж

2. Негоциация

3. Акцепт

Авансовий платіж

«Авансовий платіж» найбільш привабливий для експортера, бо оплата
товарів проводиться імпортером до відвантаження, а інколи навіть до їх
виробництва. Згідно з міжнародною практикою платежі в формі авансу
складають 10-33% суми контракту

У формі авансу прийнято оплачувати такі товари як дорогоцінні метали,
ядерне паливо, зброю та ін.

Банківський переказ.

Банківський переказ — це доручення одного банка іншому виплатити
переказоотримувачу певну суму. В міжнародних розрахунках банки
найчастіше виконують перекази по дорученню своїх клієнтів. В цих
операціях беруть участь:

1) переказодатель-боржник;

2) банк переказодателя, що прийняв доручення;

3) банк, що здійснює зарахування суми переказу на рахунок
переказоотримувача;

4) переказоотримувач.

В формі банківського перекладу здійснюються оплата по інкасо, платежі в
рахунок остаточних розрахунків, авансові платежі.

Розрахунки з використанням векселів і чеків

В міжнародних розрахунках застосовуються перевідні векселя, що
виставляються експортером на імпортера. Тратта — документ, складений
за встановленою законом формі і наказ ,що містить безумовний кредитора (
трассанта ) позичальнику ( трассату ) про сплату в зазначений термін
певної суми грошей названному в векселі третій особі ( ремітенту ) або
пред’явникові. За оплату векселя відповідальність несе акцептант, у
вигляді якого виступає імпортер або банк.

При розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту і
товарні документи на інкасо свойому банку, що одержує валюту із
імпортера. Імпортер стає власником цих документів лише проти оплати чи
акцепту трати. Термін оплати векселя при експортних постачаннях в
кредит зумовлений домовленістю сторон.

В міжнародних розрахунках використаються також чеки. Якщо платіж
здійснюється за допомогою чеку, то боржник ( покупець ) або самостійно
виставляє чек ( чек клієнта ), або доручає його виписку банку ( чек
банка ). Форми і реквізити чеку регулюються національним і міжнародним
законодавством. Чек підлягає оплаті ( інкасації ) по пред’явленні.

Валютний кліринг

Втручання держави в сферу міжнародних розрахунків проявляється в
періодичному використанні валютних клірингів — угод між урядом двох і
понад країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і
зобов’язань. Валютний кліринг відрізняє від внутрішнього
міжбанківського кліринга

Кліринг — головний, але не єдиний вид платіжної угоди. Платіжні угоди
між державами регулюють різноманітні питання міжнародних розрахунків,
зокрема порядок використання валютних надходжень, стан платіжного
балансу і його окремих статей, взаємне надання валют для поточних
платежів, режим обмеженої конвертованості валют.

III. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків

Почнемо розглядати недоліки та переваги різних форм міжнародних
розрахунків з розгляду їх привабливості для сторін по купівлі-продажу.

З точки зору експортера градація привабливості така:

авансовий платіж

документарний акредитив

документарне інкасо

відкритий рахунок

З точки зору імпортера:

відкритий рахунок

документарне інкасо

документарний акредитив

авансовий платіж.

Розрахунки з використанням веселів та чеків, банківський переказ,
розрахунки кредитними картками та кліринг в данному випадку розглядати
не можна, бо це пов’язано з їх природою.

Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо

оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за наданий
кредит, окремо не стягується;

відсутній ризик оплати непоставленного або непринятого товару.

Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки

не містить надійної гарантії своєчасного платежа;

сповільнює оборотність його капіталу;

інколи викликає необхідність банківського кредиту.

Основні ризики при розрахунках на умовах відкритого рахунку.

а) Ризик покупця.

б) Ризик країни.

в) Транзитний ризик.

Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне
зобов’язання якого складається в здійсненні платежа проти товарних
документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності
заздалегідь відволікати кошти з свого обігу. Проте експортер продовжує
зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером,
якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для
прискорення одержання товару.

Ризики при розрахунках на умовах акредитиву

Ризик покупця фактично усунений, бо невідому згоду покупця зробити
платіж замінено умовною банківською гарантією.

Транзитний ризик фактично відсутній, за умови, що експортер підготував
страховий документ, якщо такий обумовлений в акредитиві. Банки мають
справу тільки з документами, а не з товарами, і платіж буде проведений
проти правильно представлених документів, поза залежності від якого або
можливого ушкодження товару.

Ризик країни все ж може мати місце, бо уряд імпортера може заборонити
банку-емітенту зробити платіж

Для імпортера акредитивна форма розрахунків веде до iмобiлiзації і
розпиленню його капіталів, оскільки він повинен відкрити акредитив до
одержання і реалізації товарів, але одночасно дає йому можливість
контролювати ( через банки ) виконання умов угоди експортером.

Для експортера після авансових платежів розрахунки в формі акредитива є
найбільш вигідними, бо це єдина форма розрахунків банка, що містить
зобов’язання зробити платежа. Таким чином, для експортера безвідкличний
акредитив має слідуючі привілеї у порівнянні з інкасованою формою
розрахунків:

надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, бо її
здійснює банк;

швидкість одержання платежа, якщо банк виробляє виплату негайно після
відвантаження товару проти подання комерційних документів ( в іншому
випадку експортер може одержати кредит в свойому банку в національній
валюті, до одержання платежа по акредитиву );

одержання дозволу імпортером на переклад валюти в країну експортера при
виставленні акредитива в іноземній валюті.

Головним недоліком розрахунків за допомогою акредитива є те, що це
досить дорога форма розрахунків для обох сторін, що пов’язано з вартістю
банківської гарантії.

Завершальним етапом розрахункових операцій виступає банківський переказ.
Проблема міжнародних банківських телекомунікаций вирішується в наші дні
шляхом утворення і експлуатації комп’ютерних банківських систем, що
охоплюють практично всю земну кулю.

Автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дозволяє

— здійснювати безпаперові платіжні операції із мінімальним притягненням
праці людей і скорочуванням операційних видатків;

— прискорити обмін інформацією між банками за допомогою
телекомунікаційних ліній зв’язку; — мінімізувати типові види
банківського ризику (втрати документів, помилкову адресацию,
фальсифікацію платіжних документів та ін.).

Для міждержавних розрахунків в наші часи активно використовується
валютний кліринг.

Валютні кліринги стабілізують економіку, врівноважують платіжні баланси
країн і розподіл золото-валютних резервів, регулюють інфляцію,
встановлюють валютні обмеження, сприяють загостренню конкурентной
боротьби.

Висновки

Існують різноманітні форми міжнародних розрахунків, але кожна з них має
свої переваги та недоліки. Так, наприклад авансовий платіж дуже
привабливий для експортера бо він отримує гроші відразу, іноді ще до
виробництва товарів, в той час як імпортер для того щоб використати
авансовий платіж повинен вишукувати зайві кошти і відривати їх з
обороту. Відкритий рахунок, в свою чергу не вимагає від імпортера
відриву коштів з обороту, бо дає можливість розрахуватися з
постачальником через деякий час після реалізації товарів. В той же час
відкритий рахунок не вигідний для експортера, бо гроші він отримує через
довгий час після виробництва і продажу товарів. Акредитивна і інкасова
форма розрахунків не мають таких недоліків, але проводяться з участю
банківських установ, що призводить до значного подорожчання таких форм
розрахунків.

Для розрахунків між державами на макро рівні з метою стабілізації
платіжних балансів валютних і інфляційних регулювань використовуються
валютні кліринги, які в свою чергу теж не позбавлені недоліків бо є
невигідними для експортерів.

Список літератури

Закон України «Про банки та банківську діяльність».

Банковский портфель 3 / Под ред. Ю.И. Коробова, Ю.Б. Рубина, В.И.
Солдаткина. Москва: «Соминтек», 1994.

Банковское дело / Под ред. Лаврушина О.И. Москва: «Банковский и биржевой
научно-консультационный центр», 1992г.

Бицька Н.З. Кризові явища в банківській системі України та шляхи її
подолання. // Фінанси України 1996р. №9.

Майборода Т. Цуканова Н. «Гордіїв вузол» банківських проблем. // Фінанси
України 1996р. №8.

Международные кредитные и финансовые отношения / Под ред. М.Н.
Красавиной. Москва: «Финансы и статистика», 1994г.

Олійник О.М. Банківські кредитні картки. // Фінанси України 1996р. №11.

Основи банковского дела / Под ред. Мороза А.Н. Киев: «Либра», 1994г.

Сутормина В.Н. Федосов В.М. Рязанова Н.С. «Фінанси зарубіжних
корпорацій», Київ: «Либідь», 1993р.

Похожие записи