Реферат на тему

Курсова політика національного банку України

Проведення зваженої та обгрунтованої курсової політики є головною метою
валютного регулювання Національного банку України. Валютний курс — це
ключова ланка, яка зв’язує економіку України зі світовою економікою.
Поява обмінних валютних курсів національних валют пов’язана з розвитком
міжнародної торгівлі, яка давно вже стала невід’ємною частиною
економічної діяльності країн світового співтовариства. Обмінні курси
впливають не тільки на стан міжнародної торгівлі, а значною мірою і на
національну економіку країни. Водночас зміни в різних секторах
економіки, особливо в кризових ситуаціях, відображаються в коливаннях
обмінних курсів національних валют.

Валютний курс — ціна одиниці іноземної валюти, виражена у національній
грошовій одиниці.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій. За його
допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної
країни. Локальна її цінність перетворюється в міжнародну. Відповідно до
цього валютний курс виступає засобом інтернаціоналізації грошових
відносин, утворення цілісної світової системи грошей.

На основі валютного курсу зіставляються цінові структури окремих країн,
розвиток їхніх продуктивних сил, темпів економічного зростання, а також
торговельного і платіжного балансів. Зниження курсу національної
грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту та зростанню
експорту, і навпаки — зростання курсу (ревальвація) призводить до
здешевлення імпорту та падіння експорту. Валютний курс є структурною
ланкою механізму реалізації міжнародної вартості товарів та послуг, адже
через механізм валютних курсів відбувається перерозподіл національного
продукту між країнами, які здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміни обсягів ВВП, стан
торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня
пропозиція грошей, процентні ставки, перспективи політичного розвитку
тощо. Усі ці обставини ускладнюють визначення та вибір режиму валютного
курсу.

Як свідчить світовий досвід, центральні банки застосовують такі види
режимів валютних курсів:

фіксований валютний курс,

«вільно плаваючий» курс,

«регульований плаваючий» валютний курс,

систему множинних валютних курсів,

подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене центральним банком
фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою
іншої країни. Фіксований курс установлюється на грунті таких показників,
як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних
торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного
балансу тощо.

Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових
ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції
та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо
створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників.
Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути
розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити

стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші,
сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.

Одним із головних питань, які стоять перед центральним банком

при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного

міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної
грошової одиниці. Як правило, курси національних валют

перебувають у жорсткій відповідності з доларом США. Деякі країни

прикріпили свої національні валюти до французького франка (держави, які
входять у зону впливу французького франка), або до німецької марки
(Австрія, Нідерланди, Бельгія), або до валют сусідніх

держав (Бутан — до індійської рупії, Лесото — до ранда ЮАР), або

до декількох валют (кошика валют), наприклад, до СПЗ (емітовані

МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби). і

Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової
війни згідно з Бреттон-вудськими угодами. Після краху в 70-х роках
Бреттон-вудської системи більшість країн перейшла від режиму фіксованих
валютних курсів до плаваючих валютних курсів.

Вільно плаваючі курси являють собою співвідношення між національною
грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від
попиту та пропозиції валют на валютному ринку країни.

Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвинутою ринковою
економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування
плаваючого курсу необхідні економічна та політична стабільність держави,
відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням
жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного
«плавання» валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на
стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює
попит та пропозицію на іноземну валюту, змінюючись сам, а не змінюючи
розмір валютних резервів. Отже, у разі використання плаваючого валютного
курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральному
банку можна проводити свою власну грошово-кредитну політику,
передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.

Регульоване плавання валют. Даний режим характеризується тим, що у
процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив
центрального банку країни, який згладжує різкі короткострокові, а іноді
й середньострокові коливання курсу з метою зробити його більш
передбачуваним та таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі
необхідні значні резерви валюти та міцна матеріальна база для
прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної
політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної
грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був установлений режим
регульованого «плаваючого» курсу, зокрема визначений «валютний коридор».
Таку саму курсову політику НБУ продовжував і в 1998 році. Валютний
коридор — можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу
національної грошової одиниці до іноземних валют. В Україні
встановлюється валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення
гривні до долара США, яке визначається урядом та Національним банком
України.

Така система дає змогу уникати різких коливань курсу національної
грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в
країні, не протидіє зростанню інфляції (інакше виникне питання: яким
чином утримувати валютний курс у межах валютного коридору за обмежених
валютних резервів?). При цьому важливо, щоб уряд країни, котра
застосовує валютний коридор, відкрито заявив про політику регулювання
обмінного курсу в межах цього коридору для збільшення довіри як
національних, так і іноземних інвесторів до курсової політики та
стійкості національної валюти.

Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто
характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний з яких
використовується для іншого набору трансакцій. Ці режими називають
системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:

валютними курсами, які безпосередньо контролюються або

фіксуються урядом;

вільними ринковими курсами, встановленими приватним попи

том та пропозицією (можливо з деяким випадковим впливом уряду).

Режими множинних курсів виникають тоді, коли для купівлі та продажу
валюти існує більш як один курс, або коли курси купівлі та продажу
різняться більш як на 2 % (менша різниця між курсами купівлі та продажу
слугує для покриття вартості здійснення операцій з іноземною валютою та
не передбачає присутності множинних курсів).

Множинні валютні курси використовуються урядами країн, що розвиваються,
як засіб збирання доходів. Доходи виникають під час продажу центральним
банком іноземної валюти імпортерам за ціною (курс продажу центрального
банку), що значно перевищує ціну, за якою він купує іноземну валюту в
експортерів (курс купівлі центрального банку).

Множинні валютні курси також використовуються в таких країнах для
субсидіювання або оподаткування певного сектора промисловості або
секторів економіки. Відносно високий курс продажу для імпортерів окремих
товарів виступає своєрідним податком на ці товари. Низький курс купівлі
для окремих експортерів діє як податок на цей експорт.

Система множинних валютних курсів має як позитивні, так і негативні
аспекти. Вона найбільш прийнятна для країн, які роблять

перші кроки у напрямі ринкової системи курсоутворення та конвертованості
національної грошової одиниці. Однак тривале використання цієї системи
може негативно вплинути на ефективність процесу відтворення, оскільки
поступово нагромаджуються негативні тенденції в розподілі ресурсів, а
також змінюється структура відносних цін. Крім того, створюються умови
для отримання прибутку не з виробничої діяльності, а з різниці між
неоднаковим рівнем валютних курсів унаслідок завищення контрактної ціни
імпортних товарів або заниження експортних цін.

В умовах активної валютної спекуляції центральні банки промислово
розвинутих країн використовують режим подвійного валютного курсу, що є
різновидом системи множинних валютних курсів. Він полягає в подвійному
котируванні курсу національної грошової одиниці: окремо за комерційними
та фінансовими операціями.

Вибір валютної стратегії має враховувати фактори, які мають значний
вплив на валютний ринок, а саме: темпи інфляції, стан платіжного
балансу, різницю процентних ставок за кредит, спекулятивні валютні
операції, прискорення або затримування міжнародних платежів, ступінь
довіри до національної грошової одиниці на національному та світових
валютних ринках.

Чим вищий темп інфляції в країні, тим, як правило, нижчий курс її
валюти. Залежність валютного курсу від темпів інфляції особливо висока в
країнах з великим обсягом міжнародного обміну (товарами, послугами,
капіталом), адже найтісніший зв’язок між динамікою валютного курсу та
відносними темпами інфляції виявляється під час розрахунків курсу на
базі експортних цін.

Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної грошової
одиниці, бо зростають попит на неї іноземних боржників та надходження
іноземної валюти на національний валютний ринок. Пасивний платіжний
баланс призводить до зниження курсу національної грошової одиниці, адже
боржники обмінюють її на вільно конвертовану валюту для погашення своїх
зовнішніх зобов’язань, й одночасно скорочуються надходження іноземної
валюти на національний валютний ринок.

Вплив різниці процентних ставок за кредит виявляється в тому, що у разі
збільшення процентної ставки в певній країні відносно ставок в інших
країнах зростають надходження іноземних короткострокових капіталів у цю
країну, та навпаки.

Спекулятивні валютні операції мають значення переважно для внутрішнього
ринку, на якому регулюванням процесу курсоутворення згладжуються різкі
коливання курсу національної грошової одиниці.

Фактор прискорення або затримування міжнародних платежів також впливає
на курсове співвідношення валют. Очікуючи падіння курсу національної
грошової одиниці, імпортери прагнуть прискорити платежі контрагентам в
іноземній валюті, щоб уникнути можливих втрат від підвищення курсу
іноземної валюти. У разі зміцнення національної грошової одиниці
імпортери прагнуть затримати платежі у вільно конвертованій валюті. Така
тактика справляє певний вплив на платіжний баланс і, як наслідок, на
валютний курс національної грошової одиниці. і

Ступінь довіри до національної грошової одиниці на національному та
світовому ринках визначається соціально-економічним станом країни.

Національний банк України у своїй курсовій політиці використовує
загальновизнані методи валютного регулювання, а саме:

валютні інтервенції,

дисконтну політику,

валютні обмеження.

На даний час для всіх резидентів та нерезидентів на території України
діє єдиний порядок установлення і використання курсу національної
грошової одиниці до іноземних валют, який визначається Національним
банком України.

В Україні механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу
національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька
стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної
валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульовано плаваючого
курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.

За використання режиму регульованого плавання курс національної валюти
не фіксується, а приводиться у відповідність до змін на зовнішньому і
внутрішньому секторах економіки.

У даний час валютою, до якої прив’язується курс гривні, є долар США—
одна з найбільш стійких і поширених іноземних валют, база валютних
паритетів, що є головною резервною валютою та міжнародним платіжним
засобом. Крім того, такому прив’язуванню відповідають структурні
особливості вітчизняного експорту й імпорту. Так, у 1996 р. понад 80 %
зовнішньоекономічних операцій України припадали на угоди, укладені в
доларах США (у 1995 р. — понад 50 %).

За даного режиму регулювальний вплив забезпечує можливість підтримування
валютного курсу на рівні, максимально наближеному до ринкових вимог,
уникаючи при цьому викривлень і різких коливань, що обумовлені
недостатнім ступенем розвиненості ринку. Конкретною метою регулювання
курсу гривні на сучасному етапі має бути заохочення експорту і
стимулювання притоку капіталу в Україну, підтримування ефективного рівня
імпортних операцій.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до
іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць, який використовується в
розрахунках з бюджетом і митницею, під

час планування та аналізу зовнішньоекономічної діяльності, для всіх
видів платіжно-розрахункових відносин держави з юридичними та фізичними
особами, оподаткування, а також для бухгалтерського обліку всіх
операцій, здійснених в іноземній валюті.

НБУ щоденно встановлює офіційний обмінний курс гривні до вільно
конвертованих валют, а також до валют країн, які є головними
зовнішньоекономічними партнерами України.

Офіційний обмінний курс гривні до долара США встановлюється на підставі
результатів торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.

Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних
валют, які широко використовуються для здійснення платежів за
міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу,
розраховуються на підставі курсу гривні до долара США та поточних
крос-курсів валют до німецької марки на Франкфуртській валютній біржі.

Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які не
використовуються широко для здійснення платежів за міжнародними
операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, а також
до неконвертованих іноземних валют установлюються через крос-курси,
розраховані на підставі курсу гривні до долара США та курсів
національних валют до долара США, встановлених центральними
(національними) банками держав СНД та Балтії, а також поточних
крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних
ринках, які публікує газета «Fіnаn-сіаl Тіmеs».

Зауважимо, що прив’язування курсу української валюти до німецької марки
(через долар США) для обчислення курсу гривні до першої групи валют
згідно з Класифікатором НБУ було зроблено, насамперед враховуючи
стабільність німецької марки, а також тому, що Deutsche Bundesbank —
єдиний банк, який здійснює фіксинг (послідовне зіставлення) курсу
німецької марки до іноземних валют за результатами торгів. На первісному
етапі встановлення курсу національної валюти до іноземних валют
інформація щодо крос-курсів на Франкфуртській валютній біржі надавалася
Національному банку України як технічна допомога в межах співробітництва
з МВФ, альтернативою якій була лише інформація щодо котирувань валют на
Московській міжбанківській валютній біржі. Крім того, система Reuters,
яка дала б можливість доступу до інформації про поточні котирування
валют на валютних біржах світу, була встановлена у Національному банку
України лише навесні 1995 р.

Офіційні обмінні курси гривні до інших іноземних валют (35 валют) НБУ
встановлює в передостанній робочий день місяця з терміном дії з першого
числа і до кінця наступного календарного місяця.

7. 5. Формування та управління золотовалютним резервом країни

Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління
золотовалютними резервами.

Термін «золотовалютнірезерви» означає запаси резервних активів, які
можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни,
виплат за борговими зобов’язаннями як перед урядовими установами, так і
комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних
фінансових організацій.

Міжнародні валютні резерви перебувають у власності та розпорядженні
державних фінансових установ, до яких належать центральні банки,
міністерства фінансів (казначейства), валютні управління, стабілізаційні
валютні фонди.

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних
компонентів — золотого запасу, вільно конвертованої валюти, резервної
позиції та «спеціальних прав запозичення». До початку 70-х років, за
умов існування Бреттон-вудської системи, основу якої становив
золотовалютний (золотодоларовий) стандарт, золото було базовим елементом
міжнародних резервів. Воно виконувало роль абсолютного та універсального
платіжного засобу, використовувалося для підсумкових макроекономічних
розрахунків за міжнародними платіжними балансами. Центральні банки
(Казначейства) країн, що мали дефіцитні платіжні баланси, відправляли
золото до США й обмінювали його на долари. Цим вони поповнювали свої
доларові резерви. Водночас країни, зовнішні валютні надходження яких
перевищували їхні платежі, могли конвертувати свої непомірно великі
доларові активи в американське золото. Такі операції здійснювалися на
основі офіційної ціни золота, яка становила 35 дол. за одну тройську
унцію (31, 1035 г. ).

| z

1/4

3/4

U

TH

3/4

///////////////iaaaaaaaaaa

F¬H¦IeMTP SV?Y|[u\,a

Похожие записи