Курсова робота

Кредитування в Україні: форми, значення, ризики, іпотека.

План

Вступ

Необхідність і сутність кредиту.

Форми кредиту.

Іпотечне кредитування як основна форма розширення кредитів.

Банківські ризики як основний фактор стримування кредитування.

Значення кредитів для ринкової економіки.

Висновок.

Додаток.

Використана література. Вступ

Наявність товарного виробництва і грошей об’єктивно зумовлює існування і
функціонування кредиту. З розвитком товарного виробн6ицтва кредит стає
об’єктивним атрибутом господарювання. Але характеру об’єктивної
необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку
товарно-грошових відносин. Ця необхідність була зумовлена особливостями
взаємовідносин між товаровиробниками : коли продавцю потрібно було
продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити ( тому що
він ще не виготовив або не продав свій ), виникала потреба у передачі
продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит.

Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних
цінностей в момент їх сплати не мають достатніх грошових коштів, що може
зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків
випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються
тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним
вивільненням матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення
процесів відтворення. Ця суперечність може бути усунена за допомогою
кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти,
потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг або придбати їх
розстрочкою платежу.

Потреба у кредитах також виникають у зв’язку з особливостями
індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств і
організацій.

Конкретною економічною основою, на якій з’являються і розвиваються
кредитні відносини, виступає кругообіг капіталу, який є безперервний,
але при цьому не виключаються коливання потреб у ресурсах і джерелах їх
покриття.

Завдяки кредиту :

зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб ;

він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент
економічного розвитку ;

кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі
певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Коливання в кругообігу основних фондів обумовлені невідповідністю між
потребою у великих одноразових витратах на оновлення основних фондів і
поступовим характером відшкодування їх вартості в процесі амортизації. В
результаті у підприємств може утворюватись як тимчасовий надлишок
коштів, що накопичується у фондах розвитку виробництва так і потреба в
додаткових грошових ресурсах для технічного переоснащення або
виробничого будівництва у випадку недостатності власних накопичень,
тобто виникає потреба у кредиті.

У молодих людей потреби часто перевищують їх прибутки. І навпаки, у
людей старшого віку прибутки, як правило, перевищують видатки. Це також,
з одного боку, викликає потребу в кредиті, а з іншого – створює умови
для його надання. Можна зробити висновок, що необхідність кредиту
викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є
наявність поточних або майбутніх прибутків у позичальника, а конкретними
причинами, що обумовлюють необхідність кредиту – коливання потреби в
коштах та джерелах їх формування, як у юридичних, так і у в фізичних
осіб.

Слово «кредит» походить від латинського «creditium» , що означає
«позика», «борг». Цей термін перекладається ще як «вірю», «довіряю» .А
тому категорія кредиту розглядається наукою переважно як довіра однієї
особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у
грошовій чи товарній формі для тимчасового користування за відповідну
плату. Розглядаючи цю економічну категорію, необхідно виділити такі її
основні ознаки :

кредит – специфічний тип економічних відносин, що ґрунтується на
взаємній довірі сторін цих відносин ;

економічною основою кредиту є мобілізація і нагромадження тимчасово
вільних коштів і формування з них позичкового капіталу ;

кредитування – акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове
користування позичальнику на умовах повернення та сплати.

Отже, сутність категорії кредиту можна визначити так : кредит – це
економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з
приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на
умовах повернення та оплати.

Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час
одержання позики, користування нею та її повернення. В цих відносинах
завжди беруть участь не менш ніж дві сторони : кредитор – сторона, яка
передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит і позичальник
– сторона, що зацікавлена в одержанні позики для досягнення своєї певної
мети. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи
матеріальні цінності , затрати чи проекти, відносно яких укладається
угода позики, — є об’єктом кредиту.

Найпростішою формою кредитних відносин, що зародилися на перших етапах
становлення і розвитку товарного виробництва та обміну, був лихварський
кредит, який надавався дрібним виробникам під високі позичкові проценти,
що часто призводило до повного розорення позичальників, особливо дрібних
виробників. Позичальники звертались за кредитом переважно через начальні
споживчі потреби або для сплати боргів. Крім лихварських товаровиробники
надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів.

Кредитні відносини, як бачимо, зародилися ще на ранніх етапах простого
товарного виробництва. Однак у своїх зрілих формах вони набули розвитку
лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для
задоволення підприємницьких потреб. Особлива роль в організації
кредитних відносин належить банкам.

Рушійним мотивом кредитних відносин є отримання додаткового прибутку
(доходу ) кожним із суб’єктів кредитних відносин : кредитор отримує його
у формі відсотку за кошти, надані у позику, а боржник – у вигляді
прибутку на запозичені кошти, використані у підприємницькій діяльності,
чи на розширення свого власного споживання. Завдяки цьому , кредит
справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних суб’єктів.
Але об’єктивної необхідності кредиту, про яку мова йшла вище, а також
його стимулюючих мотивів недостатньо для повноцінної реалізації
кредитних відносин. Для цього необхідні також певні економіко-правові
умови.

Саме природа кредитної угоди, яка ґрунтується на тимчасовому запозиченні
чужої власності, зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її
учасників за виконання взятих на себе зобов’язань. Це можливо у випадку,
коли кругообіг коштів господарюючих суб’єктів відокремлений від
кругообігу коштів суспільства і організації, які вступають в кредитні
відносини і повинні бути власниками наявного у них майна або (якщо це
державні підприємства чи організації) мати право володіння в
користуванні майном. Таким чином, учасники кредитної угоди повинні бути
юридично самостійними особами і функціонувати на засадах господарського
чи комерційного розрахунку. Фізичні особи можуть стати суб’єктами
кредитних відносин, якщо вони дієздатні в правовому відношенні і мають
гарантовані стабільні джерела доходів.

Другою обов’язковою умовою реалізації кредитних відносин є збіг
економічних інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при
цьому має узгодження конкретних параметрів позики : її забезпечення,
строку кредитування, величини проценту тощо, а також наявності
альтернативних варіантів фінансування і розширення коштів. Особливого
значення ця умова набула при переході до ринкових відносин.

Кредиту в ринковій економіці притаманні ознаки :

по-перше, позичальниками здебільшого стають суб’єкти господарювання,
кредиторами – переважно банки ;

по-друге, гроші, видані в позику, використовуються позичальниками як
капітал ;

по-третє, джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти ;

по-четверте, позика використовується як гнучкий механізм «переливання»
капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші та вирівнювання
норми прибутку.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке та цивілізоване
становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу,
запровадження нових технологій та видів підприємницької діяльності в
економічному просторі.

Водночас кредит необхідний для підтримки безперервного кругообігу фондів
підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що
набуває особливого значення за ринкових умов.

Отже, суть кредиту полягає в тому, що це рух вартості на засадах
поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб.

Форма кредиту синтезує зміст і організацію кредитних відносин. Вона
визначається за такими функціональними ознаками : характер кредитних
відносин, склад учасників (суб’єктів) кредитної операції, об’єкт і сфера
кредитування.

Залежно від об’єкту кредитних відносин виділяють такі форми кредитування
:

товарна форма;

грошова форма.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцем і
покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтер мінуванням
платежу – комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню
в кредит тощо.

У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду
країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається
грошима.

За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту
(функціональні форми) :

комерційний;

споживчий;

державний;

міжнародний;

банківський.

1. Комерційний кредит – товарна форма кредиту, що надається продавцями
покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані
послуги.

Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал, а його суб’єктами –
агенти товарної угоди : продавець – як кредитор, покупець – як
позичальник.

Призначення комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів та
послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового
процента, який включено в ціну проданих товарів. У цьому полягає
привабливість комерційного кредиту для фірми-продавця. Фірма-покупець
завдяки комерційному кредиту досягає тимчасової економії коштів,
скорочує потребу в банківському кредиті.

В основу комерційного кредиту покладено договірні зобов’язання та
господарчі зв’язки між контрагентами, які визначають умови кредитування.

Комерційний кредит обслуговує тільки завершальний етап процесу обороту
товарів, а тому сфера його функціонування є обмеженою. Він має
короткостроковий характер.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися :

сплатою позичальником боргу за векселем, тобто інкасацією векселів;

передачею векселя іншій особі за допомогою індосаменту ;

переоформлення комерційного кредиту на банківський, що означає
перетворення товарної форми кредиту на грошову.

2. Споживчий кредит – кредит , який надається тільки в національній
валюті фізичним особам – резидентам на придбання споживчих товарів та
послуг, який погашається поступово.

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з
приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого
кредиту – задоволення споживчих потреб широких верств населення. Видача
споживчого кредиту збільшує поточний платоспроможний попит населення,
підвищує життєвий рівень, прискорює реалізацію товарних запасів, надання
послуг. (Додаток 1)

У країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит надається
для закупівлі предметів особистого користування, головним чином,
достатньо дорогих, як будинки, автомобілі, меблі.

Суб’єктами кредитних відносин є фізичні особи – позичальники, комерційні
банки, парабанки, підприємства та організації – кредитори .

Порядок видачі та погашення кредиту вирішується на підставі кредитного
договору.

До нових видів споживчого кредиту належать :

Чековий кредит – одна з форм споживчого кредиту, що надається
комерційними банками своїм клієнтам за їхніми запитами і з
відстрочуванням платежу. Процес кредитування пов’язаний з наявністю
поточних рахунків клієнта з використанням овердрафту (з від’ємним сальдо
на поточному рахунку) або з відкриттям спеціального чекового рахунку.

Кредитна картка – одна з форм споживчого кредиту. Власника кредитної
картки обслуговують банк, котрий її видав, та торговельна організація.
Для останньої кредитна картка є гарантією відкриття покупцю кредиту в
банку, кредитна картка видається клієнту за умов, що стан його
депозитних і позичкових операцій з банком задовольняє останній.
Запровадження кредитних карток вважають найбільшою «революцією» в
банківській справі.

Ломбарди – кредитні установи, що позичають гроші під заставу рухомого
майна, забезпечуючи при цьому ще й дбайливе збереження предметів
особистого користування і домашнього вжитку, охорону їх від грабунку,
пожежі.

3. Специфічним різновидом кредитних відносин є державний кредит, коли
позичальником є держава, а кредиторами – юридичні та фізичні особи. У
сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і
кредитором.

Основним призначення державного кредиту є мобілізація грошових коштів (
позичкових капіталів ) для фінансування державних витрат, особливо коли
державний бюджет є дефіцитним.

Державний кредит здійснюється через державні позики, які реалізуються
фінансово-кредитними установами серед юридичних і фізичних осіб.

Державний кредит реалізується розміщенням державних цінних паперів:
облігацій, скарбницьких зобов’язань, ощадних сертифікатів.

Коли має місце хронічне збільшення державного боргу, держава може
вдатись до конверсії позик – зміни раніше встановлених умов державних
позик на нові. В Україні державний кредит, як правило, спрямований на
покриття бюджетного дефіциту.

4. Міжнародний кредит – надання позичкових капіталів одних країн іншим в
тимчасове користування на засадах оплати і повернення у домовлені
строки. Кошти для міжнародних кредитів мобілізуються на міжнародних та
національних ринках позичкових капіталів.

Суб’єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держави, міжнародні
валютно-кредитні організації. Об’єктом кредитування є передані
кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні і валютні
ресурси.

Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредит фірмовий,
банківський і урядовий.

Міжнародний банківський кредит – коли одним із суб’єктів кредитних
відносин стає банк.

Урядовий кредит – коли одна країна надає іншій в товарній або грошовій
формі за міжурядовою угодою кредит.

У міжнародному обороті кредит виконує функцію нагромадження і
перерозподілу позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб
розширення відтворення з метою отримання максимальних прибутків.

Роль міжнародного кредиту :

сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну ;

сприяє зміцненню міжнародних економічних зв’язків ;

підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі, стимулює та
прискорює зростання світового товарообороту ;

забезпечує безперервність міжнародних розрахунків та прискорює
міжнародний оборот коштів ;

є методом регулювання платіжних балансів ;

посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовуються економічні
знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту

5. Банківський кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що
надається в тимчасове користування на умовах належного забезпечення,
повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру
використання. Він відображає економічні відносини між суб’єктами
кредитування : кредитором – банком, який надає кредити, і позичальником
– суб’єктом кредитних відносин, який отримує в тимчасове користування
кредитні кошти. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал.

З правової точки зору банківський кредит визначається як відносини, що
базується на нормативних актах і договорі кредитної установи та
позичальника – юридичної особи чи громадянина з приводу надання
кредитором (банком) суми грошових коштів на умовах, визначених в
кредитному договорі; позичальник згідно з кредитним договором бере на
себе зобов’язання використати одержану від банку суму за цільовим
призначенням і до настання строку платежу повернути отримане в борг,
заплативши обумовлені проценти.

Основним нормативними документами , якими керуються комерційні банки
при наданні кредитів є Закон України «Про банки і банківську діяльність»
( в редакції від 7 грудня 2000 року ) та положення НБУ «Про
кредитування», затверджене постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня
1995 року, з наступними змінами і доповненнями.

Умови надання кредиту визначаються в кредитному договорі, який
укладається в письмовій формі між банком і позичальником, є
консенсуальним, оскільки він вважається укладеним після досягнення
сторонами угоди з усіх істотних умов. І тільки після підписання такого
договору банк вправі надати кредит – перерахувати кошти на поточний чи
позичковий рахунок позичальника або видати грошову суму готівкою у
встановленому порядку. ( Додаток 3,4 )

Нині банки України надають перевагу короткостроковим позикам, що
зумовлено високим рівнем ризиків у країні. В економіку України у
регіональному розрізі ( Додаток 2 ) надано лише 49,27 % довгострокових
позик. В економічно розвинутих країнах даний показник становить 70-80 %.
Значною мірою це пов’язано з структурою коштів, залучених вітчизняною
банківською системою.

Таким чином, банківський кредит є певною сумою грошових коштів, які
надаються банками чи іншими кредитними установами на умовах
поверненості, строковості, оплатності та цільового характеру
використання, а також однією з кредитних (активних) операцій банку.

Отже, об’єктом кредиту є гроші або речі, які втілюють певну вартість.
Позичальник використовує їх для підтримання процесу виробництва або для
задоволення своїх потреб.

В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин є переважно
гроші, як загальний ресурс, за допомогою яких можна придбати всі інші
ресурси : матеріальні, технічні, трудові, природні тощо.

Передумовою повернення кредиту є кругообіг основних та оборотних коштів
або одержання допомоги позичальником. У виключних випадках кредит може
бути повернений третьою особою – гарантом, коли позичальник не
спроможний сам це зробити. Найчастіше у ролі гаранта виступає великий
банк.

Конкретний строк повернення кредиту залежить від того, як здійснюється
кругообіг коштів у позичальника та від можливості кредитора щодо строку,
на який він може надати кредит.

За термінами використання і погашення кредит поділяється на :

короткострокові кредити (до 1 року) пов’язані переважно з
функціонуванням оборотних фондів і фондів обігу;

середньострокові (від 1 до 5 років)- з оборотом основних фондів ;

довгострокові (більше 5 років) охоплюють інвестиційні процеси,
капітальні вкладення в нове будівництво.

Отже, у народному господарстві постійно є кошти, які можуть
використовуватися як кредитні ресурси для надання позик. Сутність цих
коштів в ринкових умовах становить позичковий капітал країни. Він
перебуває у постійному русі, породжуючи виникнення кредитних відносин.
Тому кредит трактується нерідко, як форма руху позичкового капіталу.

Одним з найефективніших способів забезпечення зобов’язань є іпотека –
застава нерухомості. Іпотечний кредит – це кредитування під заставу
нерухомості. Така форма кредиту зменшує ступінь ризику для обох сторін.
Закон України «Про заставу» містить таке визначення : «Іпотекою
визначається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або)
майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або
третьої особи».

При цьому слід зазначити, що у законі «Про збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування» подано таке визначення терміну «нерухоме майно» :
«Нерухомим майном визнається житловий будинок або його частина,
квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована
будівля, а також інший об’єкт, що підпадає під визначення першої групи
основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку
підприємств»».

У законодавстві європейських країн іпотека визначається як застава
нерухомого майна, за рахунок якого заставодержатель (кредитор) має
право – переважне щодо інших кредиторів заставодавця (позичальника) – у
разі невиконання забезпеченого іпотекою основного зобов’язання
задовольнити свої вимоги.

Іпотека є похідною від основного зобов’язання (окремо воно існувати не
може) і припиняється з його виконанням.

Важливою передумовою іпотеки є об’єктивна оцінка майна, вартість якого
зазначається і в договорі, і в заставній.

Іпотека поширюється як на основну вимогу, так і на додаткові – проценти,
нараховані за основним зобов’язанням, витрати, понесені кредитором на
утримання і збереження майна в разі недбалого ставлення заставодавця до
своїх обов’язків, витрати заставодержателя на страхування заставленого
майна, витрати на звернення стягнення на предмет іпотеки при невиконанні
позичальником основного зобов’язання тощо.

Слово «іпотека» з’явилося дуже давно. Ще Плутарх в своїх працях описує
дуже багато конфліктів і угод, пов’язаних з іпотечним фінансуванням

За статистикою, понад 80% зобов’язань, що обертаються на ринку
капіталів, це зобов’язання, забезпечені іпотекою, більше половини всіх
кредитів, що видаються країнами Європейського союзу – це іпотечні
кредити. Обсяг портфелів іпотечних кредитів в країнах Європейського
союзу складає біля 400 млрд. євро, що дорівнює 40% ВВП Об’єднаної
Європи. Статистика дає можливість стверджувати, що в основі сучасного
фінансового ринку мають зобов’язання, забезпечені іпотекою. Специфіка
забезпечення нерухомістю, яка дає кредиту впевненість у тому, що його
зобов’язання будуть погашені. Нерухомість є віссю, на якій будуються
відносини кредитора і боржника.

Позитивна сторона іпотечної фінансової системи – дешеві довгострокові
кредити, зростаючі обсяги житлового будівництва, задоволення попиту на
житло.

Сьогодні на іпотечному ринку України склалась така ситуація, при якій
швидкими темпами зростають вклади населення в банках на депозитних
рахунках (з початку року на 40%), збільшуються активи банків (на 50%),
зростання ВВП складає більше 5%. Це говорить про те, що ступінь довіри
населення до банків зростає.

У розвинутих країнах з 50% кредитів населення 40% припадає на іпотечні
кредити. В нашій країні цей показник знаходиться на рівні 6% . це
свідчить про те, що всі кошти, що надходять на банківські депозити,
направляються на корпоративне кредитування, на ринок, де існують зовсім
інші правила гри, інші ризики.

Сьогодні в Україні склалися такі умови, як відкритість економіки,
залежність від зовнішніх ринків, дуже високий ступінь за
політизованості, вони дуже сильно загострюють ризики банків.

На даний час спостерігається тенденція зростання частки іпотечних
кредитів в портфелях банків, щорічно цей показник збільшується в два
рази. За минулий рік житлові іпотечні кредити в портфелях банків зросли
на 80%. На 1 липня цього року зафіксовано зростання на 40%, тобто
розміри іпотечного кредитування збільшуються і це говорить про те, що
банки змінюють свою політику у цій сфері

Іпотечні кредити, що видаються сьогодні банками, номінуються в доларах,
як і весь ринок нерухомості в Україні, тобто практично всі кредити
видаються у валюті. Слід звернути увагу на те, що при наданні кредитів у
валюті банки беруть на себе ризики, пов’язані з довгостроковими
активами, оскільки активи, по суті, формуються залишками на рахунках
експортерів і вкладами населення. В даному контексті дуже значним є
валютний ризик, оскільки важко спрогнозувати, як поведе себе гривня в
довгостроковій перспективі. Якщо національна валюта є стабільною, то
експортерам також вигідно тримати залишки на рахунках в цій валюті, тому
що депозитні ставки в гривні вищі, ніж у валюті. Це може певним чином
вплинути на валютну ліквідність банків. Адже сьогодні клієнти банків,
користуючись валютним кредитом, дохід отримують в гривні.

На сьогодні , за підрахунками Держкомунгоспу, 60-80% населення країни
мають потребу в поліпшенні житлових умов. Отже, потенційний обсяг
кредитно-іпотечного ринку величезний. Щороку в експлуатацію здається
понад мільйон квадратних метрів житла. Ціни на квартири за рік-півтора
підвищились приблизно на 40%.

На руках у громадян України , за різними оцінками, перебуває від $10 до
$20 млрд. за даними ЗМІ, 7млн. українців працюють за кордоном. Навіть
при середньому їх заробітку $500 на місяць річний фонд заробітної плати
цих людей становить $42 млрд. іпотека могла би стати важливим
інструментом репатріації хоча б частини цих доходів в Україну. При
цьому, можливо, фінансовий потік таких коштів був би значно більшим за
обсягами, ніж потік іноземних інвестицій в економіку України.

За даними Національного банку України, загальний обсяг чистих активів
комерційних банків країни перевищив оцінку в 100 млрд. грн. Основною
причиною такого росту стало рекордне (на 60%) збільшення в 2003році
виданих кредитів у порівнянні з попереднім роком.

З 1 січня 2004 року набрали чинності основні для розвитку системи
іпотечного кредитування законодавчі акти (Цивільний кодекс України,
закони України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування», «Операції з
консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами»). Завдяки
цьому створено законодавче підґрунтя для нових іпотечних цінних паперів.

Одними з перших банків, які активно і системно почали прогнозувати
послуги іпотечного кредитування на ринку нерухомості, були
АКБ «Правексбанк» та КБ «Приватбанк».

Схеми іпотечного кредитування у різних банках принципово не
відрізняються, хоча є певні відмінності, що стосуються самої процедури
отримання кредиту чи вартості послуг. Крім того різні банки по-різному
співпрацюють (чи не співпрацюють) з агентствами нерухомості (Додаток 5).

Як правило, банки нараховують проценти на залишок кредиту, тому місячні
платежі позичальника протягом першого року. Банк «Аваль» , наприклад,
розраховує місячні платежі позичальника за іншою схемою, яка прийнята в
основному російськими банками. Суть її полягає в тому, що
клієнт-позичальник сплачує банку щомісячно одну і ту ж суму протягом
усього терміну дії кредитного договору. Клієнт завжди знає, що кожного
місяця треба заплатити банку одну і ту саму суму, яку він вносить в
будь-який зручний для нього час у найближче відділення банку «Аваль».
Для порівняння умов кредитування різних банків розглянемо таблицю, у
якій при однакових вхідних даних дано ряд інших похідних показників.
(Додаток 6)

Також ще існує аграрна (земельна) і промислова іпотека.

Отже, формування системи іпотечного кредиту в Україні відкриває нові
фінансові перспективи для розвитку національної економіки :
забезпечується підвищення рівня капіталізації інвестиційних ресурсів,
започатковується новий механізм більш ефективного розподілу капіталу між
сферами і галузями економіки, виникає новий імпульс для суттєвого
розширення фондового ринку на основі появи нових іпотечних цінних
паперів.

Кредитування з найдавніших часів є ризиковим видом діяльності. Кредитний
ризик, що породжується даною діяльністю , та методи його мінімізації
цікавлять як практиків, так і теоретиків. Про це свідчить велика
кількість наукових публікацій, що з’явилась останнім часом. Не дивлячись
на той факт, що проблема кредитного ризику надзвичайно актуальна серед
науковців, дослідження причин виникнення, особливо в конкретних галузях,
та методи мінімізації кредитного ризику не можна вважати повністю
вивченими та дослідженими.

Під кредитним ризиком традиційно розуміють ймовірність несплати
позичальником основного бору та відсотків, які належать до сплати за
користування кредитом у терміни, визначені в кредитній угоді. У
взаємовідносинах кредитора та позичальника предметом спільного інтересу
є кредит.

Оперуючи поняттям кредитного ризику комерційного банку, потрібно
розрізняти такі поняття :

кредитний ризик щодо кредитної угоди – ймовірність того, що позичальник
не зможе повернути борг згідно з умовою договору, і при цьому банку не
вдасться своєчасно та в повному обсязі скористатися забезпеченням позики
для покриття можливих втрат ;

портфельний кредитний ризик – середньозважена величина ризиків щодо всіх
угод кредитного портфеля, де вагомими є частки суми угод у загальній
сумі кредитного портфеля.

Ризик у широкому розумінні слід розглядати як невизначеність відносно
настання тієї чи іншої події у майбутньому, причому ризик в економічному
контексті є як негативним, так і позитивним явищем.

Актуальним залишається питання визначення загальних причин виникнення
ризику в банківській діяльності (Додаток 7), до яких можна віднести :

невизначеність цілей ;

наявність неповної інформації ;

елемент випадковості;

брак часу для раціональної оцінки ситуації.

Виявлення джерел кредитного ризику – передумова ефективного управління
ризиками, тому й структуру кредитного ризику потрібно подати з точки
зору причин його виникнення, тобто основою цієї структури є відповідь на
запитання , чому кредит не може бути поверненим. (Додаток 8)

Управління кредитним ризиком – сукупність заходів, спрямованих на
запобігання втрат банку від його кредитної діяльності.

У цілому управління кредитним ризиком можна вважати процесом, який
складається з аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища банку, з
урахуванням вимог центрального банку, ідентифікації і визначення рівня
ризику, вибору стратегії і методі управління ризиком із метою
збалансування цілей прибутковості, ризику і ліквідності.

Є лише дві ситуації в управлінні ризиками : або банк бере на себе ризик,
або ж ухиляється від нього (Додаток 9).

Сучасна банківська практика сформувала різні системи запобіжних заходів
щодо зменшення впливу кредитного ризику.

Однією з таких запобіжних систем є страхування ( формування та
використання резерву на можливі втрати за кредитними операціями ) та
методом прямого страхування, що відбувається за участю страхових
компаній.

Отже, навіть за найвмілішого управління банком і найдосконаліших
рецептів ведення банківської справи, в яких враховано майже всі ймовірні
несприятливі умови і події, цілковито уникнути ризику неможливо. Тому за
теперішніх умов просто потрібно старатися мінімізувати дію негативних
наслідків ризиків і «йти» вперед.

Роль кредиту характеризується результатом застосування для економіки в
цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва,
реалізацію і споживання продукції , а також на сферу грошового обігу.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність
процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових
коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються «припливи» і
«відпливи» коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки
відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його
прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової
потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і
реалізації продукції, використовується для збільшення основних фондів.

Кредит у сфері грошового обігу забезпечує надходження готівки та її
вилучення з обігу через банки на кредитній основі.

Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для
готівкового і безготівкового обігу і забезпечує безперервність
безготівкового.

Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних
грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метал. Це пов’язано із
збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на
основі кредитних відносин.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в
економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регуляція грошової маси в
обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку
стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, у зв’язку з переходом від
командно-адміністративної до ринкової економіки посилює роль
комерційного та іпотечного кредитів. Це в свою чергу дає можливість
застосувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і
розвиток акціонерного капіталу викликає розширення кредитних операцій з
цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної
грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином,
полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і
грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності
і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів
позичальників та кредиторів.

Надзвичайно важлива роль кредиту в забезпеченні НТП та обслуговування
інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування
капіталовкладень. Ефективність кредитних важелів перспективного розвитку
НТП визначається кредитною політикою. Для реалізації інвестиційних
програм необхідно здійснити пріоритетне кредитування проектів,
спрямованих на НТП.

За умов ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в
обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх
виробничих структур, у підготовці та перепідготовці наукових кадрів.

Кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку
процесів інтеграції національної економіки у світову економічну
структуру. Процес структурної перебудови практично неможливий без
кредитної допомоги світового співтовариства . З допомогою кредитів
імпортуються нові технології , передова техніка, навіть за пасивного
торгового балансу. При цьому кредит сприяє розвитку експорту традиційних
товарів, використовуються як засіб врегулювання платіжного балансу
країни.

В Україні позитивні функції кредиту реалізуються далеко не повністю.
Цьому заважає недорозвиненість ринкових відносин. Зокрема тільки
розпочався процес формування ринку позичкового капіталу, не завершився
процес демонополізації та децентралізації економіки, робота комерційних
банків з кредитними портфелями ще не відповідають ринковим принципам.
Регулювальна роль кредиту ускладнюється також внаслідок економічної
кризи та інфляційних процесів. Високий рівень інфляції орієнтує
комерційні структури на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність
в такі проекти, що гарантують швидкий оборот капіталу і високу норму
прибутку, тобто в галузі з високою ймовірністю повернення власних
коштів.

Кредитування у великих розмірах дефіцитного державного бюджету теж
порушує оптимальну пропорцію між фондом нагромадження і фондом
споживання.

Висновок

Отже, кредит – це невід’ємна частина сучасного життя. Він набув широкого
застосування.

В Україні ще існує багато перешкод для ефективного здійснення кредитних
операцій. У нас недосконала законодавча база, високий рівень банківських
ризиків, глибока недовіра населення, слабке інформаційне забезпечення.
Всі ці фактори стримують зростання кількості кредитів.

З їх допомогою час на задоволення господарських та особистих потреб
зменшується. Набагато легше взяти кредит і втілити свою мрію в життя,
ніж довгий час збирати гроші і бути невпевненим, чи потрібно це взагалі,
тому що потім може виявитися, що це вже зовсім не мрія, а лише спогад.

Кредит підтримує розвиток та стабільність економіки :на підприємствах
оновлюються чи докуповуються основні фонди, втілюються в життя ефективні
та дуже потрібні проекти та ін.

Іпотечні кредити дозволяють молодим людям купувати чи будувати житло,
купувати меблі, автомобілі та ін.

Також пришвидшується процес купівлі-продажу, що чинить позитивний вплив
на економіку.

Державний кредит дозволяє негативний вплив бюджетного дефіциту.

Але для того, щоб розвиток кредитних відносин був ефективним потрібно
щоб змінилася свідомість населення.

Додаток 1

Наибільш популярні банки, споживчими кредитами яких користуються
громадяни (травень – червень 2004 р.)

Банк Відповіді громадян, %

Приватбанк 31,7

Аваль 20,8

Укрсоцбанк 18,3

Ощадбанк 6,3

Ікар-банк 4,2

Додаток 2

Банківські кредити, надані в економіку України*

Період Усього У тому числі за видами кредитів

Валют

національ-

ної інозем-ної Короткострокових Довгострокових

усього У нац.

валюті в іноз.

валюті усього у нац. валюті у іноз.

валюті

1991 0.97 0.97 — 0.85 0.85 — 0.12 0.12 —

1992 27 24 3 26 23 3 1 1 —

1993 406 385 21 396 374 21 11 11 —

1994 1558 1199 359 1381 1022 359 176 176 —

1995 4078 3029 1049 3643 2664 980 434 365 69

1996 5452 4102 1350 4845 3653 1192 607 449 158

1997 7295 5195 2100 6522 4682 1840 773 513 260

1998 8873 5117 3756 7240 4438 2801 1633 679 954

1999 11787 5716 6071 9142 4714 4428 2645 1002 1143

2000 19574 10568 9006 16060 8903 7157 3514 1665 1848

2001 28373 15845 12528 22218 13034 9184 6156 2811 3344

2002 42035 24463 17572 30185 18689 11497 11849 5774 6076

*Без урахувань кредитів, наданих банками, що перебувають на стадії
ліквідації.

Джерело: НБУ

Додаток 3

Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України *

на кінець періоду, млн. грн.

Пері-од Усь-ого У тому числі за видами

валют кредитів

Національ-ної інозем-ної короткострокових довгострокових

усього у нац. валюті в ін. валюті усьо-го у нац. валюті в ін. валюті

1991 0.97 0.97 — 0.85 0.85 — 0.12 0.12 —

1992 27 24 3 26 23 3 1 1 —

1993 406 385 21 396 374 21 11 11 —

1994 1558 1199 359 1381 1022 359 176 176 —

HYPERLINK «kred1995.htm» 1995 4078 3029 1049 3643 2664 980 434 365 69

HYPERLINK «kred1996.htm» 1996 5452 4102 1350 4845 3653 1192 607 449
158

HYPERLINK «kred1997.htm» 1997 7295 5195 2100 6522 4682 1840 773 513
260

HYPERLINK «kred1998.htm» 1998 8873 5117 3756 7240 4438 2801 1633 679
954

HYPERLINK «kred1999.htm» 1999 11787 5716 6071 9142 4714 4428 2645 1002
1643

HYPERLINK «kred_2000.htm» 2000 19574 10568 9006 16060 8903 7157 3514
1665 1848

HYPERLINK «kred_2001.htm» 2001 28373 15845 12528 22218 13034 9184 6156
2811 3344

HYPERLINK «kred_2002.htm» 2002 42035 24463 17572 30185 18689 11497
11849 5774 6076

HYPERLINK «kred_2003.htm» 2003 67835 39563 28272 37282 24737 12545
30553 14826 15727

Додаток 4

Зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунках суб’єктів
господарювання та фізичних осіб *

на кінець періоду, млн. грн.

Період Усього У тому числі

У національній валюті В іноземній валюті

усього до

запитання строкові з них

довгострокові усього до

запитання строкові з них

довгострокові

1991 2 2 1 1 … — — — —

1992 20 18 15 3 … 2 … … …

1993 353 254 206 48 … 99 … … …

1994 2422 1401 1067 334 … 1021 … … …

1995 4287 2710 2123 587 … 1577 973 605 …

1996 5145 3583 2595 988 … 1562 907 655 …

HYPERLINK «depoz1997.htm» 1997 6357 4685 2959 1726 … 1672 861 811

HYPERLINK «depoz1998.htm» 1998 8278 5046 3203 1843 280 3232 1782 1451
255

HYPERLINK «depoz1999.htm» 1999 12156 6830 4557 2273 339 5326 3033 2293
334

HYPERLINK «depoz2000.htm» 2000 18738 11551 8013 3537 585 7188 3364
3824 560

HYPERLINK «depoz2001.htm» 2001 25674 17393 10394 6999 2090 8281 3053
5228 1461

HYPERLINK «depoz2002.htm» 2002 37715 25636 13880 11756 5396 12079 4033
8046 3755

HYPERLINK «depoz2003.htm» 2003 61365 41794 20109 21685 11776 19571
5359 14212 7954

HYPERLINK «depoz2004.htm» 2004

* Без урахування кредитів, наданих банками, що перебувають на стадії
ліквідації.

Із квітня 2003 року дані включають нараховані відсотки. Відповідні
перерахунки здійснено з 2000 року по березень 2003 року.

Загальний облік довгострокових депозитних зобов’язань до 1998 року не
вівся.

Додаток 5

Наибільш популярні банки, іпотечними кредитами яких користуються
громадяни (травень — червень 2004 р.)

Банк Відповіді громадян, %

Приватбанк 16,4

Аваль 13,1

Укрсоцбанк 13,1

Ощадбанк 9,8

Ікар-банк 6,6

Наибільш популярні банки, кредитами яких користуються громадяни для
придбання автомобілів* травень – червень 2004 р.

Банк Відповіді громадян, %

Приватбанк 33,3

Аваль 18,5

Укрсоцбанк 7,4

АвтоЗаз банк 3,7

АЖІО 3,7

Додаток 6

Найменування показників ППБ

«АВАЛЬ» ЗАТ «Ощад-житло» «Ощадбанк» (грн.) АКБ «Правекс Банк» КБ
«Приват

Банк» АТ «Укрін-

банк»

Вартість квартири 25000 25000 25000 25000 25000 25000

Сума кредиту 12500 12500 12500 12500 12500 12500

Строк кредиту 5 5 5 5 5 5

Процент по кредиту 14% 14% 26% 15% 14% 19,5%

Перший внесок за квартиру 12500 12500 12500 12500 12500 12500

Всього додаткових платежів (мито, послуги нотаріуса, агентства, БТІ) 612
3350 762,5 975 724 2068,5

Всього оплат на момент підписання договору купівлі-продажу 13100 15850
13262,5 13475 13224 14568,5

Місячні платежі по 1-му року 290,85 339,58 452,08 348,96 339,58 391,15

Збільшення вартості квартири на % 17,50 17,50 32,50 18,75 19,30 24,38

Виплата за 5років процентів (%) 4375 4375 8125 4687 4375 6093,75

Використана література

Волков С.С. Іпотечне кредитування в Україні: передумови, ризики,
перспективи // Інформаційний портал Українського агентства фінансового
розвитку ( ЗАТ «УАФР»)

Воробець Л. Поняття банківського кредиту та кредитних операцій банку //
Право України – 2002 — № 12 – с. 62-65.

Другов О. Регіональні аспекти функціонування банківської системи України
// Вісник НБУ – 2004 — №10 – с. 42-43.

Задерей Н. Іпотеку затаврували // Контракти – 2004 – № 15 – с.7-12.

Лагутін В. Іпотечний кредит в Україні: перспективи і можливі наслідки //
Банківська справа — 2003 — №4 – с. 42-51.

Людкевич Г. Іпотечне кредитування на практиці // Янус-Нерухомість – 2002
— № 14 – с. 15-17.

Олексієнко С., Версаль Н.Кредитні ризики як важлива складова ризиків
банківської діяльності // Фінанси України – 2002 — №8 – с.86.

Пернаріський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків
// Вісник НБУ – 2004 — № 4 – с.44.

Туник Г.М. Регулювання кредитної діяльності банку // Вісник НБУ – 2002 —
№ 4 – с. 119-125.

Юргелевич С. Основні принципи іпотеки та іпотечне кредитування // Вісник
НБУ – 2002 — № 1 –с.34-35.

Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит : Навч. посіб. –
2-е вид., перероб. І доп. – К. : УУЛ, 2002.

Івасіва Б.С. Гроші та кредит : Підручн. – Тернопіль : Карт-Бланш, 2000

Луці ва Б.Л. Гроші, банки та кредит : у схемах та коментарях : Навч.
посіб. – 2-е вид., перероб. – Тернопіль : Карт-Бланш, 2000.

«Бюлетень НБУ» — 2004 — № 6.

http : // HYPERLINK «http://www.eedi.org.ua» www.eedi.org.ua

12

11

11

2

10

15

7

PAGE

PAGE 2

Похожие записи