Реферат на тему:

Кредитування населення

План

1. Суть і види споживчих кредитів

2. Основні умови споживчого кредитування

3. Особливості кредитування фізичних осіб на споживчі цілі та на
нагальні потреби

4. Кредити фізичним особам для інвестиційної діяльності

5. Порядок оформлення та видачі споживчого кредиту

6. Пролонгація кредитного договору та відстрочення/розстрочення платежів
за споживчим кредитом

7. Порядок погашення споживчого кредиту, нарахування та сплати процентів
за користування ним

8. Контроль за цільовим використанням споживчого кредиту та його
своєчасним погашенням

9. Робота з нестандартними споживчими кредитами

1. Суть і види споживчих кредитів

Споживчий кредит — кошти, які надаються комерційними банками громадянам
України під процент у тимчасове користування на умовах забезпечення,
повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Класифікація споживчих кредитів здійснюється:

— за об’єктами кредитування;

— за строками кредитування;

— за способом надання;

— за видами забезпечення;

— за методами погашення;

— за методом стягнення процентів;

— за характером кругообороту коштів.

За об’єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі
кредити поділяються на два види:

— на споживчі цілі та на нагальні потреби;

— на затрати капітального характеру.

За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:

— короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);

— довгострокові (строком понад 1 рік).

За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові
(на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).

За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і
забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й
кредити з розстрочкою платежу.

За методом стягнення процентів кредити класифікують так: кредити зі
стягненням процентів у момент його надання;

позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку
кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально
обумовленим графіком).

За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і
відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило,
включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або
кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

Суть револьверного кредиту за кредитною карткою можна розглядати за
такою схемою:

1. Видача кредитної картки.

2. Купівля товару за картку.

3. Передача торговельних рахунків.

4. Перерахування коштів на поточний рахунок.

5. Щомісячно рахунок за куплені товари.

6. Повернення коштів.

2. Основні умови споживчого кредитування

Установи комерційних банків надають кредити повнолітнім дієздатним
громадянам України, які мають постійне джерело доходу. Основні напрями
кредитної та процентної політики визначаються комерційним банком, у
межах яких встановлюються:

— об’єкти кредитування;

— максимальні розміри кредитів;

— мінімальні процентні ставки за кредитами;

— строки користування кредитом.

Установи комерційних банків здійснюють видачу кредитів населенню в межах
кредитних ресурсів.

Всі кредити громадянам надаються у національній валюті України.
Обов’язковою умовою надання кредиту є його забезпечення заставою
(закладом) майна або цінних паперів та доходів за ними.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

1) граничними розмірами, встановленими комерційним банком для
конкретного виду кредитів;

2) платоспроможністю позичальника, його здатністю повністю й
встановлений строк повернути отриманий кредит;

3) вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані
позичальником (іншою особою) для забезпеченні повернення кредиту з
урахуванням виду застави.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються вартістю
товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Розмір кредиту на
будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач
та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав,
які можуть бути переданими фізичною особою банкові для забезпечення, та
суми її поточних доходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом
10-ти років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об’єкта
кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому
він не повинен перевищувати 10-ти років із дня його надання.

Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які
укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку за місцем
проживання, за винятком кредитів на будівництво або купівлю
індивідуальних житлових будинків (квартир), які надаються за місцем
забудови або знаходження індивідуального житлового будинку (квартири).

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється
установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів,
характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на
кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з таким
розрахунком, щоби сума одержаних від позичальника відсотків покривала
витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й
забезпечувала рентабельну роботу установи банку.

Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень
процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку
та державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань,
від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін
додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в
кредитному договорі.

У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про зміну процентної
ставки кредитний договір розривається банком в односторонньому порядку,
а позичальник зобов’язаний повністю розрахуватись за одержаним кредитом.

Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи
банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який
повинен враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної
служби та підрозділу з управління ресурсами. Кредит надається,
переважно, в безготівковій формі, розрахункового чека, в окремих
випадках — готівкою.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів із поточного
рахунка, вкладного (депозитного) рахунка, переказами через пошту або
готівкою.

Новий кредит надається лише при умові повної сплати заборгованості за
раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного
майна та реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й
сплати процентів.

3. Особливості кредитування фізичних осіб на споживчі цілі та на
нагальні потреби

Короткострокові кредити громадянам надаються на споживчі цілі (придбання
товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів)
та на нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини,
непередбачені обставини тощо) строком до 1-го року.

Для одержання кредиту позичальник укладає з банком кредитний Договір, у
якому визначаються умови видачі та порядок погашення кредиту, права,
обов’язки і відповідальність кожної зі сторін. Одночасно укладається
договір застави (закладу) з позичальником або майновим поручителем —
фізичною або юридичною особою.

Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах. В
окремих випадках банк може встановлювати порядок сплати відсотків з
регресом платежу (тобто сума відсотків за, користування кредитом
розподіляється і сплачується рівними частинами протягом дії кредитного
договору).

В разі зміни процентної ставки за кредитом, пролонгації кредиту, зміни
будь-якого пункту кредитного договору або появи/ліквідації пунктів у
кредитному договорі укладається додаткова угода, що є невід’ємною
частиною кредитного договору. При необхідності укладаються додатки до
договору застави (закладу), які є необхідними частинами договору.

4. Кредити фізичним особам для інвестиційної діяльності

Довгострокові кредити громадянам надаються на такі цілі:

— будівництво індивідуальних житлових будинків із надвірним будівлями;

— будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом,
і будинків дачного типу, для благоустрою садових ділянок;

— будівництво надвірних будівель для утримання худоби та зберігання
сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо;

— будівництво гаражів;

— купівля індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;

— купівля квартир у житлових будинках;

— купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що
не є основним житлом;

— купівля гаражів;

— реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків,
приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного
благоустрою будинку;

— реконструкція та ремонт квартир;

— реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу будинків у
сільській місцевості, що не є основним житлом;

— поточні потреби (придбання товарів тривалого користування меблі,
транспортні засоби, побутова техніка та ін.).

Термін користування довгостроковим кредитом встановлюється залежно від
об’єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника.
При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та
купівлю житла, не повинен перевищувати 10-ти років, а за іншими видами
кредитів — 5-ти років.

Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах.
Обов’язковою умовою надання довгострокового кредиту є страхування
об’єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду
користування кредитом. Копія страхового договору подається банкові
позичальником у строки, передбачені кредитним договором.

Видача кредиту позичальникам здійснюється у безготівковій формі шляхом:

— оплати розрахункових документів на матеріали, конструкції, обладнання,
надані послуги, виконані роботи;

— перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (у разі
здійснення будівництва власними силами) на підставі розрахунку
готовності об’єкта кредитування;

— перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири, житлового
будинку чи гаража.

У виняткових випадках установа комерційного банку може видавати кредит
готівкою з правом контролю за цільовим використанням коштів.

5. Порядок оформлення та видачі споживчого кредиту

Для отримання кредиту й оформлення кредитного договору позичальник подає
до установи банку такі документи:

— заяву на одержання кредиту;

— паспорт;

— довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

— анкету позичальника;

— довідку з місця постійної роботи позичальника із зазначенням посади та
отримуваного доходу (середньомісячного заробітку) і розміру відрахувань
із нього. Індивідуальний підприємець подає декларацію про доходи,
завірену податковою адміністрацією. Пенсіонери подають довідку про
розмір пенсії з органу, що призначив пенсію;

— документи, що підтверджують інші доходи для визначення
платоспроможності позичальника;

— документи, що підтверджують право власності на майно позичальника або
майнового поручителя;

— письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування).

В разі отримання довгострокового кредиту на вищезазначені цілі
позичальник, крім названих, додатково подає такі документи:

— на будівництво індивідуального житлового будинку з надвірними
будівлями — витяг із рішення місцевої ради народних депутатів про
виділення земельної ділянки під забудову будинку, акт про відведення .
земельної ділянки в натурі, узгоджений з архітектурою проект будівлі,
кошторис. Якщо виділення земельної ділянки відбулося 3 (три) і більше
років тому, необхідно вимагати надання письмового підтвердження дозволу
на здійснення (продовження) будівництва;

— на будівництво надвірних будівель — довідку з місцевої ради народних
депутатів про те, що позичальник є власником будинку і не має названих
будівель, довідку про кошторисну вартість забудови, а також паспорт із
постійною пропискою в цьому будинку;

— на реконструкцію та капітальний ремонт індивідуальних житлових
будинків, приєднання їх до інженерних мереж, на придбання обладнання для
інженерного благоустрою будинку — документ, який засвідчує право
власності на житловий будинок; перелік і вартість запланованих робіт,
завірений органами місцевої влади;

— на купівлю індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями
(будинок купується як основне житло) — довідку з бюро технічної
інвентаризації (БТІ) про балансову (залишкову) вартість будови, а при
необхідності — довідку організації, яка має ліцензію на надання послуг з
оцінки нерухомості;

— на купівлю квартир — довідку з БТІ про балансову (залишкову) вартість
квартири, а при необхідності — довідку організації, яка має ліцензію на
надання послуг з оцінки нерухомості;

— на реконструкцію та ремонт приватизованих квартир — документи, що
засвідчують право власності позичальника на квартиру, й кошторис робіт;

— на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт садово-дачних
будиночків і благоустрій садових ділянок — довідку правління
садівницького товариства (із зазначенням номера та дати рішення
виконкому і реєстрації статуту садівницького товариства) про те, що
позичальник є членом-садівницького товариства, з переліком вартості
робіт, які належить виконати;

— на будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним
житлом, — довідку з виконкому місцевої ради народних депутатів про
виділення ділянки з переліком робіт на будівництво;

— на купівлю садово-дачних будиночків та будинків у сільській місцевості
не для постійного проживання — довідку з БТІ про балансову (залишкову)
вартість будови, або акт про оціночну вартість будинку, або інший
документ, що підтверджує її вартість;

— на реконструкцію та капітальний ремонт будинків у сільській
місцевості, що не є основним житлом, — документ із місцевого органу
влади, який засвідчує право власності на цей будинок, із переліком та
вартістю робіт, які належить виконати;

— на будівництво та купівлю гаража — довідку з гаражно-будівельного
кооперативу або районної державної адміністрації із зазначенням
кошторисної вартості робіт, що належить виконати;

при купівлі приватизованого гаража — довідку з БТІ про балансову
(залишкову) вартість будови, а при необхідності — довідку організації,
яка має ліцензію на проведення таких операцій;

при купівлі гаража через торговельну мережу — рахунок-фактуру або інший
документ, що підтверджує його вартість.

4

i

? ue B

но від його розміру приймається колегіальне на засіданні кредитного
комітету, згідно з положенням про нього, й оформляється протоколом.

6. Пролонгація кредитного договору та відстрочення/розстрочення платежів
за споживчим кредитом

Протягом дії кредитного договору установи комерційних банків можуть
надавати позичальникові відстрочку та/або розстрочку погашення окремих
(часткових) платежів за кредитом у межах строку користування кредитом,
визначеного кредитним договором, а також пролонгацію строку погашення
кредиту зі зміною кінцевого строку погашення.

При наявності у позичальника тимчасових фінансових труднощів, що виникли
з об’єктивних причин, та неможливості погашення заборгованості за
кредитом у строк, встановлений кредитним договором, банк може в окремих
випадках надати позичальникові відстрочку погашення боргу зі зміною
кінцевого строку погашення кредиту при умові, що позичальник не має
заборгованості за нарахованими процентами. Пролонгація строку погашення
кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору. Питання
про пролонгацію кредиту вирішується з урахуванням положення НБУ про
порядок формування і використання резерву Для відшкодування можливих
втрат за кредитними операціями комерційних банків. При цьому обов’язково
враховуються:

наявність кредитних ресурсів, їх вартість, а також відповідність за
строками повернення. Пролонгація строку погашення кредиту здійснюється
на підставі клопотання позичальника.

Строк, на який установа комерційного банку може пролонгувати погашення
кредиту, визначається установою комерційного банку, що надала кредит,
але не більше 6-ти місяців — за довгостроковими кредитами та не більше
3-х місяців — за короткостроковими кредитами. Пролонгація кредиту на
вказані строки не повинна відноситися всією сумою на кінець строку, а
переважно розподілятися частинами протягом строку пролонгації.

Заборгованість за таким кредитом відноситься на окремий рахунок для
обліку пролонгованої заборгованості за кредитами. Установа комерційного
банку при вирішенні питання про пролонгацію може переглядати рівень
процентної ставки за користування кредитом. Рішення про пролонгацію
строку погашення кредиту зі зміною кінцевого строку погашення,
передбаченого кредитним договором, приймається кредитним комітетом
установи комерційного банку.

Якщо позичальник здійснює платежі за короткостроковим кредитом у
розстрочку і протягом дії кредитного договору у нього виникли тимчасові
труднощі, внаслідок чого він не може погасити окремі (часткові) платежі
за кредитом у строки, передбачені кредитним договором чи графіком, банк
може перенести строки погашення окремих платежів, які не забезпечуються
своєчасним поверненням, на більш пізній строк, але не пізніше кінцевого
строку погашення боргу, передбаченого кредитним договором. Можлива
розстрочка такого платежу в межах строку користування кредитом,
передбаченого кредитним договором. При цьому сума платежу, яка не
забезпечується поверненням у строк, розподіляється рівномірно на решту
строків.

Відстрочка та розстрочка окремих платежів за довгостроковим кредитом
можуть здійснюватися з погашенням відстроченої або розстроченої суми
протягом 12-ти місяців із дня надання відстрочки або розстрочки, але не
пізніше кінцевого строку, визначеного кредитним договором.

При наданні відстрочки або розстрочки окремих платежів за кредитом без
зміни кінцевого строку його повернення, передбаченого кредитним
договором, установи банку повинні враховувати можливості клієнта
мобілізувати кошти для погашення боргу в нові строки та у збільшених
розмірах. Зміни строків та розмірів платежів не повинні спричинювати
підвищення ступеня ризику неповернення боргу. Така заборгованість
враховується на тих самих рахунках (не переноситься на окремі рахунки
пролонгованих позичок).

7. Порядок погашення споживчого кредиту, нарахування та сплати процентів
за користування ним

Проценти нараховуються з дня виникнення заборгованості за кредитом і
стягуються щомісячно у строки і в розмірах, що передбачені кредитним
договором.

Погашення кредиту здійснюється в строки, передбачені кредитним
договором.

Банк може дозволити позичальникові сплачувати платежі за основним боргом
нерівними частинами. У цьому випадку до кредитного договору складається
графік погашення кредиту, який підписується позичальником і погоджується
з банком. Графік є невід’ємною частиною кредитного договору.

Позичальник може здійснювати дострокове погашення всієї заборгованості
за кредитом або внесення окремих платежів у погашення заборгованості за
кредитом наперед, попередивши про це банк за два тижні.

Погашення заборгованості за кредитами і сплата процентів за ними може
здійснюватись позичальниками через установи банку готівкою, переказами
через підприємства зв’язку або перерахуванням з вкладних рахунків, а
також шляхом утримання коштів із заробітної плати, пенсії та
перерахування їх у погашення боргу на підставі доручення позичальника
бухгалтерії за місцем роботи або органу, Що призначив пенсію. Але
потенційний позичальник повинен знати, а кредитний працівник — пояснити,
що строк внесення чергового платежу обчислюється з дня надходження
останнього в касу установи комерційного банку, що надала кредит, або на
її рахунок.

У разі порушення строків платежів за кредитом чи процентів та виникнення
простроченої заборгованості установа комерційного банку застосовує до
позичальника санкції, обумовлені кредитним договором: нарахування пені,
припинення кредитних відносин, пред’явлення всієї заборгованості до
дострокового стягнення та ін. На час виникнення простроченої
заборгованості банк нараховує пеню, розмір якої обумовлюється кредитним
договором, але не вищу від встановленої НБУ. Стягнення простроченого
боргу за кредитом, нарахованими процентами та пені з фізичних осіб
здійснюється на підставі нотаріальних написів та виконавчих документів.

У разі прострочення позичальником платежу за нарахованими процентами
кредитний комітет установи комерційного банку може визнати цю
заборгованість сумнівною. Рішення кредитного комітету про визнання
заборгованості сумнівною оформляється протоколом.

Банк призупиняє нарахування відсотків за простроченими кредитами
відповідно до чинного законодавства у разі:

— рішення суду про примусове стягнення;

— вчинення нотаріального напису про примусове стягнення всієї суми
боргу.

8. Контроль за цільовим використанням споживчого кредиту та його
своєчасним погашенням

У процесі кредитування банк здійснює контроль за цільовим використанням
позичальниками наданих кредитів шляхом перевірки документів,
представлених для оформлення кредиту, звітів про використання коштів та
інших документів, передбачених кредитним договором, а також шляхом
перевірок на місцях у відповідних установах, організаціях, фірмах тощо.

Відповідно до строків, встановлених довгостроковими кредитними
договорами, індивідуальні позичальники надають банкові документи, що
підтверджують витрати та цільове використання кредиту:

— з будівництва, а також капітального ремонту і реконструкції
індивідуальних житлових будинків та садових будиночків — акти
приймальних комісій або довідки БТІ про реєстрацію будівель із
зазначенням оціночної (кошторисної) вартості, або звіт про використання
коштів за кредитом із пред’явленням виправдних документів (рахунки,
квитанції, чеки торговельних організацій тощо). Акти складаються та
підписуються: щодо індивідуальних будинків — представником місцевих
органів влади та позичальником; по садово-дачних будиночків — головою
садівницького товариства та позичальником. Крім того, за кредитами на
будівництво (купівлю) індивідуальних житлових будинків подається
документ, який підтверджує постійну прописку у забудованому (придбаному)
за участю банківського кредиту будинку;

— на купівлю об’єктів — договори купівлі-продажу та документи, що
підтверджують право власності на придбаний об’єкт;

— за іншими кредитами — документи, що підтверджують цільове використання
кредиту.

За кредитами, наданими на будівництво, реконструкцію та капітальний
ремонт об’єктів, проводяться перевірки цільового використання на місцях
працівниками, а при необхідності — іншими спеціалістами. Перевіряються:
передбачена документація, відповідність будинків, що будуються,
затвердженим проектам, наявність не вкладених у справу будівельних
матеріалів, комплектів деталей стандартних будинків та причин їх
нагромаджування, відповідність обсягу фактично виконаних робіт обсягові,
який зазначено у звітах про використання коштів позички та ін.

Кредитний працівник щоквартально складає план перевірки цільового
використання наданих довгострокових кредитів. План складається з таким
розрахунком, щоби кожний позичальник був охоплений перевіркою не менше
одного разу на рік з дня оформлення кредитного договору.

Перевірка освоєння та цільового використання довгострокового кредиту
оформляється актом, який підписується уповноваженою комісією (в разі
відмови позичальника підписати акт або його частину про нецільове
використання кредиту акт підписується представником місцевого органу
влади або садівничого товариства чи гаражного кооперативу).

У випадку нецільового використання кредиту акт перевірки або чеки,
сплачені за товари, не пов’язані з прямим призначенням кредиту, є
підставою для пред’явлення до позичальника позову про дострокове
утримання виданих йому коштів, навіть якщо строк освоєння кредиту,
визначений кредитним договором, ще не настав. При встановленні фактів
пред’явлення фіктивних документів, які стали підставою для видачі коштів
за кредитом, банк передає матеріали слідчим органам для притягнення
винних до відповідальності.

9. Робота з нестандартними споживчими кредитами

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами
установи комерційних банків зобов’язані без затримки вжити заходів щодо
повного повернення боргів, у тому числі і з майнових поручителів.

Відповідальність за своєчасне вжиття заходів із повернення боргів несуть
керівник установ комерційних банків, які видали даний кредит.

Спори між банком і боржником-фізичною особою вирішуються шляхом учинення
виконавчих написів та в судовому порядку.

Отримавши повідомлення від відповідального працівника бухгалтерії про
ненадходження в строк чергових платежів від позичальника, кредитний
працівник разом із працівниками служби безпеки та юридичного відділу
мають вживати заходів впливу до боржника:

1) направити на наступний день рекомендованими листами претензії до
позичальника та майнового поручителя про необхідність внесення ними
відповідних платежів;

2) звернутися за сприянням до адміністрації за місцем одержання
заробітку (пенсії) позичальника.

Одночасно установа банку повинна негайно звернутися до нотаріуса для
учинення виконавчого напису, або до суду з позовом про примусове
стягнення боргу.

За прострочення сплати позичальником платежів за кредитом понад місяць
установа банку має звернутися з позовом до суду про повернення всієї
заборгованості за кредитом, що обліковується за цим позичальником і
звернення стягнення на заставлене майно. До позовної заяви додаються
завірені копії кредитного договору, виписки з особового рахунку
позичальника та інші документи, що підтверджують позовну вимогу банку.

Якщо у зв’язку з припиненням надходження коштів від позичальника для
погашення кредиту буде встановлено, що позичальник вибув і нове місце
його проживання невідоме, то при наявності рішення суду про стягнення
заборгованості установі комерційного банку необхідно негайно звернутися
до суду за винесенням ухвали про розшук боржника через органи внутрішніх
справ.

У разі смерті позичальника, незалежно від настання права вимоги, банк
повинен протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред’явити свої
претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцю заповіту за
місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія
повинна бути пред’явлена в той же строк до державної нотаріальної
контори відповідно до ст. 557 ЦК України. Після смерті позичальника
заборгованість за позичкою може бути переоформлена на працездатного
члена сім’ї за згодою останнього, а також на іншу працездатну особу за
її особистою згодою.

За порушення строків для вчинення позову чи виконавчого напису для
стягнення боргу за кредитом та неналежне оформлення документів, якщо це
призвело до неможливості відшкодування збитку з боржника, винні в цьому
працівники установи комерційного банку несуть матеріальну
відповідальність за завданий збиток у встановленому законом порядку.

За ходом справ, переданих судовим органам, органам арбітражу,
прокуратури та внутрішніх справ, установи комерційних банків повинні
здійснювати постійний нагляд, добиватися розшуку винних осіб, які
переховуються, а також накладанням арешту на їх майно і забезпечення
позову банку.

При розгляді справ у судах установи комерційних банків як позивачі
зобов’язані брати участь у засіданнях через своїх представників.
Одержані установами комерційних банків виконавчі документи по стягненнях
з фізичних осіб повинні невідкладно направлятися судовим виконавцям.

Відповідальність за своєчасність вжиття заходів щодо стягнення боргів
(подання позовів, оскарження неправильних рішень судів, одержання
виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям або
в банк та ін.) несуть керівники установ комерційних банків,
юристконсульти й кредитні працівники.

При забезпеченні повернення кредиту заставою (закладом) банк звертається
до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, або
нотаріального органу згідно із Законом України «Про заставу». На
підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріальної контори
провадиться реалізація майна (цінностей), що прийняте в заставу
(заклад).

Реалізація майна (цінностей), прийнятого під заставу (заклад)
проводиться відповідно до чинного законодавства.

Із суми виручених коштів погашається борг за процентами та кредитом, а
також відшкодовуються витрати на стягнення заборгованості та пеня. Якщо
при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір
забезпечених цією заставою вимог заставотримача, різниця повертається
заставодавцю.

Якщо вирученої від реалізації застави (закладу) суми коштів недостатньо
для погашення нарахованих процентів, пені та основного боргу, банк має
право пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого
майна боржника (або майнового поручителя), що необхідно зазначити в
кредитному договорі та договорі застави (закладу).

Безнадійна до повернення заборгованість списується згідно з положенням
про порядок визнання і списання безнадійної до повернення заборгованості
юридичних та фізичних осіб в установах комерційних банків.

Похожие записи