Реферат на тему:

Іноземний капітал у банківській системі України: тенденції й перспективи

Одним із головних векторів, задекларованих у Стратегії розвитку України
на 2006 — 2007 роки є підвищення ролі України у світі та інтеграція в
співтовариство розвинутих країн [1]. Практичними завданнями, рішення
яких буде сприяти досягненню намічених цілей розвитку, є відкриття
національної банківської системи для міжнародного фінансового капіталу.
Тому питання, пов’язані з лібералізацією доступу на фінансовий ринок
України іноземного банківського капіталу, на теперішній час набувають
особливої актуальності, оскільки прихід іноземних банків матиме
неоднозначний вплив на кредитний ринок України й банківську систему в
цілому.

За даними НБУ, станом на 1 січня 2006 року в Державному реєстрі банків
України налічується 165 діючих банків; з них 23 — з іноземним капіталом,
у тому числі 9 банків з 100% іноземним капіталом [2]. На думку фахівців,
присутність в українській банківській системі іноземного капіталу в
даний момент становить близько 23% [3]. Для порівняння, у Росії цей
показник станом на 01.01.2006.дорівнює 11,15% [4].

З огляду на це, питання доцільності розширення присутності іноземного
банківського капіталу є надзвичайно актуальним і гостро дискусійним.

Рівень присутності нерезидентів у банківській сфері визначається режимом
їхнього допуску, що має широку градацію від режиму, адекватного місцевим
кредитним організаціям, до повного протекціонізму й корелює не тільки з
економічними потребами в іноземному капіталі, але й з факторами, які
носять політичний характер. Як показує практика, різні види обмежень
відносно іноземних інвесторів широко застосовуються в країнах з ринками,
що розвиваються, однак мали місце й у групі розвинених країн, які
підлеглі, насамперед, національним економічним інтересам.

Ефективними інструментами системи допуску іноземного капіталу в
банківську сферу на базі захисних мір, що обмежують національні кредитні
інститути від конкуренції з боку більших і сильних іноземних партнерів,
є:

— дозвільний порядок установи організацій за участю іноземного
капіталу;

— лімітування участі нерезидентів шляхом встановлення максимального
порога контролю над сукупним банківським капіталом або активами;

— визначення доступних організаційно — правових форм присутності
іноземних банків у країні, які найбільш адекватні з погляду поточних
потреб розвитку національної банківської системи.

Розширення можливих напрямків і масштабів діяльності транснаціональних
структур ставить розвиток національних банківських систем у залежність
як від зовнішніх загальноекономічних потрясінь, так і від фінансового
становища окремих транснаціональних «гравців». Така диспозиція,
особливо, якщо мова йде про країни з ринками, що розвиваються, виправдує
наявність обмежувальних мір і вимагає наявності адекватної системи
банківського нагляду з боку національних органів, включаючи моніторинг
іноземних банків і банківських груп, розширення спектра питань взаємодії
даних органів з відповідними владними структурами інших країн.

Чинне законодавство, що регулює допуск іноземних банків у вітчизняний
банківський сектор номінально не обмежує можливі інституціональні форми
присутності нерезидентів в Україні.

Разом з тим, фактично дотепер не існує законодавчо прописаного механізму
відкриття філій іноземних банків. Вирішенню цієї проблеми, на нашу
думку, суттєво сприятиме розробка проекту Стратегії розвитку банківської
системи України на 2006 — 2010 роки, ключовими тезами якого стало
підвищення вимог до капіталізації банків і вимог до їхньої відкритості
для іноземних інвесторів [5]. Відповідно до даного проекту приплив
іноземного капіталу є важливим чинником розвитку банківського сектора
України, оскільки веде до збільшення можливостей для одержання
українськими підприємствами кредитних коштів. У зв’язку з цим режим
допуску іноземного капіталу на фінансовий ринок України повинен
орієнтуватися на розвиток ринкових відносин і конкуренції в банківському
секторі.

Разом з тим, необхідно комплексно розглядати переваги й недоліки
входження іноземного капіталу до банківського сектору України та
всебічно оцінювати їх співвідношення.

Для збереження принципу рівної конкуренції між вітчизняними банками та
іноземними доцільно здійснити комплекс заходів, серед яких:

— встановлення жорстких критеріїв відносно надання дозволів на
відкриття в Україні філій іноземних банків:

передбачення обмеження на здійснення філіями іноземних банків окремих
видів діяльності ( залучення вкладів фізичних осіб, операції на
фондовому ринку);

встановлення обмеження на здійснення в Україні діяльності іноземних
державних банків з метою запобігання загрози економічної безпеки
держави;

встановлення норми участі іноземного капіталу в загальному капіталі
банківської системи України (в Росії передбачається встановлення
двадцятивідсоткової квоти для банків – нерезидентів на участь у
банківському секторі до 2010 року[ 5] )

лімітування входження іноземних банків за кредитним рейтингом за
класифікацією міжнародновизнаних світових рейтингових агенцій;

встановлення норми участі українських працівників у керівних органах
банків – нерезидентів;

розроблення відповідної нормативно – правової бази.

Отже, розширення присутності іноземного капіталу в банківському секторі
України в рамках чітко проаналізованої й послідовно реалізованої
стратегії його допуску, що базується на балансі національних інтересів
та інтересів іноземних інвесторів, зможе підвищити
конкурентоспроможність як банківської системи, так і економіки країни в
цілому.

Список літератури.

Довгострокова стратегія розвитку України та пріоритети діяльності Уряду
на 2006 – 2007 роки// http://www.kmu.gov.ua/control/uk/

Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2006 року//
Вісник НБУ. – 2006. — №2. – с.49

Доля иностранного капитала в банковской системе Украины
возрастет//Зеркало недели. – 2006. — №6(585). – с.8

Копылова Н. Иностранцев пустят к российским банкам//
http://www.bin.com.ua

HYPERLINK «http://www.ua.banker.net/daily»
http://www.ua.banker.net/daily

Похожие записи