.

Грошова система Японії: розвиток та сучасний стан (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 538
Скачать документ

Реферат на тему:

Грошова система Японії: розвиток та сучасний стан

Київ 2016

В Японії національною грошовою одиницею є єна. Вона була введена в 1870
році. (Одна єна дорівнює 100 сенів). В цей період у Японії існував
біметалізм, карбувались золоті монети вартістю в 20 (33,33 г); 10, 5, 2
і 1 (1,66 г). Єна 900-ої проби та срібні монети номіналом в одну єну
(26,95 г) 900-ої проби; 50, 10, 5 сенів

В 1897 році було встановлено золотий монометалізм, єна містила 0,8333 г
чистого золота. В цeй час карбувались нові золоті монети в 20 (16,16 г);
10 і 5 єн (срібні залишились без змін) і мідні по 2, 1 та Ѕ сена, а
також один рин. З 1889 року карбувались монети по 5 сенів з никелю, з
1898 року – 1 сен з бронзи, а з 1920 року – 10 сенів з нікелю.

У період і після першої світової війни грошова маса в обігу Японії
збільшилась (в 1914-1920 рр. в 3 рази), що супроводжувалось розвитком
інфляції і знеціненням єни на 64%.

Після тимчасової стабілізації інфляція оновилась у зв’язку зі світовою
економічною кризою 1929-1933 рр. і агресією Японії (захоплення
Маньчжурії, агресивні акції у Китаї, підготовка до другої світової
війни). В 1931 року відбувається фактичний відхід Японії від золотого
стандарту, а у 1933 вона оголошує про це офіційно.

З 1931 року по 1937 р. грошова маса в обігу збільшилась у 1,6 рази, а
оптові ціни – на 68%. В країні встановився паперовий грошообіг. У 1937
р. золотий вміст єни складав 0,290 г, а у 1939 р. – біля 0,20 г.

З початку японської агресії у Китаї в 1937р. і до кінця другої світової
війни інфляція в Японії посилюється. Зростають військові асигнування і
бюджетний дефіцит. Емісія банкнот використовується для їх фінансування.
Спостерігається дефіцит продовольства і предметів першої необхідності.
Це стимулює ріст цін. Останній також обумовлюється підвищенням непрямих
податків і політикою державного монополістичного ціноутворення.

Офіційний індекс оптових цін у 1944 році був вищим, ніж у 1934-1936 рр.,
в 2,3 рази, а фактично індекс цін був вищим; в 1942-1945 рр. офіційні
ціни на товари сільського господарства збільшились на 94%, на “чорному”
ринку – в 30 разів, ціни на побутові товари – відповідно на 70% і в 40
раз.

В результаті – реальна заробітна плата японських робітників в 1945 році
складала лише 41,2% рівня 1934-1936 рр. Структура грошообігу
характеризувалась переважанням готівки (56%).

У післявоєнний період відбуваються зміни в грошовій системі і структурі
грошообігу. В перші роки після війни вона почала покращуватись. Це
пояснюється відновленням господарства, ростом торгівельного і платіжного
обігу. В 1952-1965 рр. питома вага депозитних грошей в грошовій масі
складає 78%. Далі спостерігається деяке її зниження (Табл. 3).

Таблиця 1. Структура грошової маси в обігу в Японії у 1960-1986 рр.
(млрд. єн,%)

Грошова маса 1960 р. 1970 р. 1980 р. 1986 р.

сума % сума % сума % сума %

Грошова маса в обігу, всього: 4146 100 21359 100 62572 100 87319 100

в т. ч. банкноти і монети 1106 27 5098 24 17475 28 21597 25

Поточні рахунки 3040 73 16261 76 45097 72 65722 75

У післявоєнний період Банк Японії проводив політику перекредитування.
Банк Японії на пільгових умовах кредитував монополістичні банки, а ті у
свою чергу кредитували інші комерційні корпорації у розмірах, що
перевищували суму їх депозитів.

Така політика звузила можливості маневрування за допомогою
грошово-кредитної емісії. У такому ж напрямку здійснювалась політика
розміщення державних цінних паперів у Банку Японії до здійснення
фінансово-адміністративної реформи.

Розглянуті обмеження компенсувались у різні періоди не однаково. Так, у
період високих темпів розвитку економіки компенсація здійснювалась в
основному за допомогою адміністративних форм регулювання, а надалі – за
допомогою методів регулювання вартості. З кінця 70-х років скоротились
випуски державних цінних паперів для фінансування бюджетного дефіциту.

Але грошово-кредитна політика Банку Японії не могла стримати інфляційні
процеси в країні. У 1945-51 рр. інфляція у Японії була особливо високою:
маса грошей в обігу зросла в 15 разів, оптові ціни – в 343 рази. В цей
період спостерігається товарний голод, попит на товари перевищував
пропозицію і стимулював ріст цін. Купівельна спроможність єни
скоротилась на 99%.

В 1952 році відновлення економіки Японії було завершене. Саме з цього
періоду уповільнюється інфляція. В 50-ті роки середньорічний темп росту
цін складав 0,65%, в першій половині 60-их років – 1,8%, в другій –
2,1%, але довоєнна купівельна спроможність єни не була відновлена.

В 70-ті роки інфляція посилюється. Це відбувається тому, що з 1965 року
знову стали використовувати державні позики для фінансування видатків
центрального бюджету. Державні позики розміщувались переважно у Банку
Японії. В 1981 р. для цього було використано 98% банкнотної емісії проти
22% в 1973 р. Крім того, внутрішні ціни на товари підвищувались у
зв’язку з політикою монополій і ростом цін на імпортне паливо, сировину
і продовольство.

У 70-ті роки ціни на імпортне продовольство зросли вдвічі, на мінеральне
паливо – в 4,7 рази, в тому числі на нафту-сирець – в 10,5 рази.
Відбувається підвищення непрямих податків та транспортних тарифів, що
теж стимулює зростання цін. Зростанню грошової емісії сприяв і
величезний приплив у країну іноземної валюти з активним сальдо
платіжного балансу.

Усе це мало вплив на темпи інфляції. Вона перетворюється на “галопуючу”,
що находить відбиток у наступних показниках: в 60-ті роки індекс оптових
цін зріс на 13,6%, а споживчих – на 76,4%. За період 1973-1980 рр.
вказані індекси зросли відповідно на 102 і 139%.

Інфляція справила негативний вплив на умови виробництва, стан
робітничого класу. Влада скеровувала всі зусилля на контроль за грошовою
масою і на стабілізацію грошообігу. Внаслідок цього останній було
нормалізовано. Про це свідчать наступні дані: в 1981-1986 рр.
середньорічний приріст цін склав 0,2%, включаючи: зниження оптових цін
на 2,2% і ріст роздрібних цін на 1,6%.

Усе це відбулося внаслідок структурної перебудови економіки в умовах
НТР, зростання продуктивності праці, зниження затрат на виробництво і
заходів стимулювання зовнішньоекономічної експансії. Сюди ж можна
віднести зниження цін на нафту і основні види сировини, що завозяться в
країну через відсутність власної нафти і сировини.

В 1981-1986 рр. ціни на імпортні товари впали на 43%, а на нафту – на
52%. Значну роль у досягненні нормалізації відіграли:
фінансово-адміністративна реформа, котра супроводжувалась зменшенням
емісії державних позик, як засобу бюджетного фінансування, а також
скорочення розмірів “перекредитування” (з 30% активів Банку Японії в
1970 р. до 19% в 1986 р.).

У той же час роздрібні ціни і споживчі ціни зросли через збільшення цін
на продовольство і різні послуги, непрямих податків, зростання чистих
витрат. Обсяг виробництва в Японії у 1996 р. в поточних цінах оцінювався
в 4,6 трл. доларів, тобто Японія за цим показником займала друге місце у
світі після США (ВВП США оцінювався в 7,6 трл. доларів).

Серед розвинутих країн найнижчі темпи інфляції спостерігались в Японії
(в 1996 р. – споживчі ціни зросли лише на 0,1%). Відмічена тенденція до
інфляційних процесів і на ціни кредиту. При усіх коливаннях по роках і
різницях по регіонах, процентні ставки у переважній більшості країн у
90-ті роки в цілому були нижчими, ніж у попередньому десятиріччі. При
цьому ціна кредиту в країнах із стабільною економікою і малими темпами
інфляції залишалась, як і у попередні роки, на більш низькому рівні, ніж
у менш розвинених регіонах і у країнах з високою інфляцією. Найнижчі
ставки за позичками та депозитами спостерігались в Японії, це видно на
таблиці 2.

Таблиця 2. Показники ціни кредиту (% річних).

Країни Процент за позичками

(середньорічний) Процент по депозитам

B

oe

B

9,52 15,75 13,51

Ліван 39,94 24,69 25,21 16,86 16,3 15,54

Китай 9,36 12,06 10,08 8,64 10,98 7,47

Південна Корея 10 9 8,82 10 8,33 7,5

Уругвай 174,45 99,1 91,52 97,83 38,24 28,13

На етапі (1998-1999 р.) японський ринок переживає період спаду.
Лібералізація фінансових ринків призвела до підвищення мобільності
японського капіталу. Капітал Японії блукає по всьому світу в пошуках
придатного об’єкта інвестування, важко піддаючись контролю державних
інструментів.

З реформуванням кредитно-фінансової системи виникло питання про
посилення Японії як світового інвестора. Основний шлях приросту
економіки за рахунок експортних операцій з кредитно-інвестиційного
фінансування в світовому масштабі. Серйозною основою для вирішення цієї
задачі повинно стати збільшення обсягів і спрямування фінансових потоків
на ринки, що розвиваються. З цією метою створено ринки “самурайських”
облігацій і Євроєнових облігацій. В 1995 році чисті інвестиції японських
інвесторів в цінні папери іноземних держав склали 93 млрд. доларів США і
продовжують рости.

На сучасному етапі єна використовується як міжнародний резерв і
платіжний засіб переважно в азіатському регіоні.

В порівнянні з 1995 р. єна девальвувалась. Так, якщо в 1995 р. за 1
долар давали 102,8 єн, то в 1996 р. – 116,0 єн, в 1997 р. – 120,0 єн, а
у 1999 р. – 120,7 єн (на 26,07).

Таким чином, не дивлячись на відносно сильні позиції єни, в порівнянні з
багатьма валютами, в останній час відбувається її девальвація, а роль
єни в міжнародній валютній системі залишається досить скромною. Ділові
кола і уряд Японії не бажають висувати єну на роль міжнародної резервної
і розрахункової валюти, так як валюта в цій ролі знаходиться під
негативним впливом зовнішніх факторів. В умовах стійкості резервної
валюти і особливо в умовах тенденції росту її курсу невідворотній
посилений приплив у країну капіталів.

На початку 1897 р. золотий вміст єни дорівнював 0,8333 г чистого золота,
а вже у жовтні 1897 р. він склав 0,705 г чистого золота. В серпні 1937
р. золотий зміст єни знизився до 0,29 г. В 1933-1939 рр. Японія входила
до Стерлінгового блоку. При цьому 1 єна = 14 англійських пенсів, або
17,14 єни – 1 фунту стерлінгів.

В жовтні 1939 р. встановлено курс 4,2676 єни за 1 долар США, виходячи з
якого золотий зміст єни склав 0,20813 г чистого золота. У період Другої
Світової війни і після неї знецінення єни йшло особливо швидко. В серпні
1943 р. окупаційною владою США було встановлено курс 15 єн, 12 березня
1947 р. – 50 єн, 5 липня 1948 р. – 250 єн за 1 долар. В розрахунках з
торгівельних операцій використовувались різні курси (до 900 єн за 1
долар). З 25 квітня 1949 р. введено новий паритетний курс 360 єн – 1
долар США, відповідно до якого МВФ зафіксував 11 травня 1953 року
золотий зміст єни 0,0024685 г, що зберігся до 1971 року.

Спочатку єдиний курс єни до долара було штучно завищено, потім
співвідношення цих валют більш-менш відповідало реальному, а у 60-ті
роки спостерігалось зниження курсу єни, так як долар знецінювався
швидше.

У зв’язку з кризою долара, уряд Японії запровадив у серпні 1971 року
плаваючий курс єни. В кінці 1971 року єну вперше було ревальовано, в
лютому 1973 р. проведено другу ревальвацію. В умовах кризи світової
валютної системи курс валюти коливається.

З початку 70-х років намітилась тенденція підвищення курсу єни до
долара. Цьому сприяла структурна перебудова економіки Японії на сучасній
технологічній основі, зростання конкурентоспроможності японських
експортних товарів, помітне збільшення купівельної спроможності єни в
умовах відносної стабілізації грошообігу і цін. Ріст курсу єни був
пов’язаний з політикою Вашингтону, спрямованою на підтримку штучно
зниженого курсу долара. Пояснимо це тим, що адміністрація США прагнула
таким чином розширити американський експорт, перешкодити японському
імпорту і на цій основі спробувати скоротити дефіцит зовнішньої торгівлі
з Японією, і в цілому платіжного балансу США.

Валютне становище Японії в 50-ті – першій половині 60-тих було
нестійким, не дивлячись на ріст товарного експорту і приплив іноземного
капіталу.

Періодично країна переживала гострі кризи платіжного балансу. В другій
половині 60-тих років відбувся злом: посилення економічного потенціалу
Японії, що супроводжувалось модернізацією виробництва і підвищенням
конкурентоздатності її товарів та потягло за собою високі темпи
зростання експорту. У другій половині 60-тих – початку 70-тих рр. в
умовах кризи Бреттон-вудської валютної системи і падіння курсу долара
різко збільшився приплив іноземних капіталів, в тому числі
короткострокових, спекулятивних. Платіжний баланс почав зводитись до
активного сальдо. В цей період відбувається зростання золото-валютних
резервів.

Надалі, в умовах структурних криз, перед усім енергетичної, вартість
японського імпорту значно зросла.

Це відбулось у зв’язку з подорожчанням енергоносіїв і сировини, що
завозились. У результаті – конкурентоздатність японських товарів впала,
посилився відплив японських капіталів за кордон. Як наслідок в 1973-1975
рр. платіжний баланс був дефіцитним, а золото-валютні резерви
продовжували скорочуватися. В послідуючі роки конкурентоспроможність
японських товарів помітно підвищується. Це відбувається не тільки за
рахунок НТП. Тут також здійснюється товарний демпінг. Прибутки від
зовнішньої торгівлі починають перекривати від’ємне сальдо інших статей
платіжного балансу. В результаті золото-валютні резерви досягли в 1980
р. 25,7 млрд. доларів, а у 1986 р. – 43,3 млрд. доларів.

Однак експансія Японії зіштовхується з протидіями з боку США і країн
Західної Європи. В умовах накопичення великих валютних резервів і ризику
їх знецінення, Японія використовує їх з метою зовнішньоекономічної
експансії. Вона перетворюється на найбільшого кредитора у
капіталістичному світі. Золото-валютні резерви в Японії постійно
зростають. Наприкінці 2000 року Японія встановила новий світовий рекорд
за обсягом золотовалютних резервів, які дорівнюють 354,6 млрд. дол.

Таблиця 3. Динаміка валютних резервів Японії у 1990-2000 р. р. (на
кінець року), млрд. дол.

Золото-валютні резерви 1990 1996 1997 2000

Валюта і золото 87,8 225,6 229,2 354,6

В т. ч., іноземна валюта 78,5 220,6 221,1 …

Ситуація 90-их років свідчить про продовження падіння функції золота як
грошового металу і міжнародного ліквідного засобу. Японія, як і
більшість країн, поповнюючи резерви цього ресурсу, робить це за рахунок
конвертованих валют і інших паперово-грошових активів.

Оскільки Японія вийшла на друге місце після США за рівнем економічного
розвитку, помітилась тенденція перетворення єни в одну з резервних
валют, що видно з таблиці 4.

Таблиця 4. Питома вага валют провідних країн в загальній сумі валютних
резервів.

Роки 1985 р. 1990 р. 1996 р.

сума Питома вага

Загальна сума резервів 382,1 844,5 1488 100

Вільно використовувані валюти 292,2 628,3 1166 78,4

Долар 202,8 388,2 822,8 55,3

Німецька марка 50 134,4 190,1 12,8

Єна 26,5 63,4 83,9 5,6

Фунт стерлінгів 9,9 24,6 47,5 3,2

Французський франк 3 17,8 21,7 1,5

ЕКЮ 41,8 74,1 82,9 5,6

Інші валюти 48,1 142 239,1 16,1

Важливою перевагою національної валюти, використовуваної у якості
міжнародного резервного і платіжного засобу є те, що вона виключає
можливість валютних ризиків при використанні єни як резервної валюти для
японських зовнішньоекономічних угод означає перекладання їх на іноземних
контрагентів, які також для запобігання валютних ризиків зацікавлені
проводити розрахунки у своїй національній валюті або традиційній широко
використовуваній валюті третьої країни, такої як долар.

Цю зацікавленість японські ділові кола використовують як важливий
інструмент у конкурентній боротьбі на світових товарних ринках, беручи
на себе валютні ризики. Ось чому Японія так само віддає перевагу
розрахункам з міжнародних угод у національних валютах іноземних покупців
і продавців, а також в американських доларах.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020