Економічний аналіз та регулювання діяльності комерційного банку

План

1. Основні аспекти економічного аналізу діяльності банку.

2. Балансовий звіт банку та його аналіз.

3. Аналіз прибутків та збитків банку.

4. Аналіз прибутковості та ефективності діяльності банку.

5. Економічні нормативи регулювання діяльності комерційного банку.

6. Формування та дотримання комерційним банком обов’язкових резервів.

1. Основні аспекти економічного аналізу діяльності банку

Аналіз діяльності банку є одним з найважливіших напрямів економічної
роботи. Без правильної організації аналітичної роботи як на мікрорівні
(тобто в окремому банку), так і на макрорівні (у банківській системі в
цілому) Національний банк України не зможе визначити:

основні напрями грошово-кредитної політики;

прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни;

висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому;

виконання банками встановлених економічних нормативів.

Основним об’єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого
банку.

Суб’єктами аналізу виступають як самі комерційні банки, так і
Національний банк, аудиторські фірми, реальні та потенційні клієнти. У
зв’язку з цим виокремлюють різні напрями та критерії аналізу:

для акціонера — можливість одержати максимальні дивіденди на вкладений
капітал;

для підприємства — спроможність банку швидко проводити розрахунки,
надавати якісні послуги;

для фізичної особи — надійно зберегти свої збереження, захистити їх від
інфляції та отримати певну величину доходу.

Разом з тим методика аналізу баланса має бути єдиною для порівняння
одержаних результатів. Для цього застосовується загальновідома система
рейтингу CAMEL та інші.

Метою аналізу є визначення фінансового стану та результатів діяльності
банку, доцільності та перспектив подальшої його діяльності.

Завданнями аналізу є:

визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;

дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

підтримання стану адекватності і достатності капіталу;

порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з
результатами діяльності інших банків;

узагальнення результатів аналізу і підготовка рекомендацій для прийняття
управлінських рішень, спрямованих на покращення діяльності окремого
банку.

2. Балансовий звіт банку та його аналіз

Основним інформаційним джерелом для здійснення аналізу є баланс
комерційного банку.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан банку, який
відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на
певну дату.

Балансовий звіт складається з двох частин. В лівій частині
відображаються активи, а в правій — обов’язки і власний капітал банку.
Статті активу та пасиву подаються у балансовому звіті у порядку
зменшення їх ліквідності.

Нижче наведена структура балансу комерційного банку.

А К Т И В П А С И В

Первинні резерви (гроші в часі, коррахунки в НБУ та інших банках)

Зобов’язання перед іншими банками (коррахунки інших банків)

Вторинні резерви (державні цінні папери)

Міжбанківські кредити отримані

Кредитний портфель

Депозити до запитання

Інвестиційний портфель (корпоративна частина)

Термінові депозити юридичних і фізичних осіб

Ощадні вклади

Усього зобов’язань

Основні кошти, капітальні витрати та інші активи

Капітал І рівня

Капітал ІІ рівня

Разом власний капітал

Б А Л А Н С Б А Л А Н С

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу
подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням:

де: А — активи, П — пасиви, З — зобов’язання, К — капітал.

Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або
функціональна облікова модель. Обидві його частини повинні бути рівними.

Це рівняння відображає фінансовий стан банку. Під фінансовим станом
розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь
капітал, який протистоїть їм на певний момент часу.

Активи — це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті
попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу економічну
вигоду в майбутньому. Інакше кажучи, це економічні ресурси, що
перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе
в майбутньому дохід.

У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів,
готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості
за позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші.

Зобов’язання (залучений капітал) — це кредиторська заборгованість банку,
що виникла в результаті попередніх операцій і яка має бути погашена у
визначений термін. Зобов’язання банку передбачають зменшення доходів,
які пов’язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб
внаслідок раніше проведених операцій. Зобов’язання включають: залишки
грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов’язання банку
(векселі, облігації, що емітовані банком) та інші.

Власний капітал — це різниця між активами та зобов’язаннями, тобто
частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. Вона
показує частку власника в активах банку: для товариства — це капітал
партнерів, для акціонерної компанії — акціонерний капітал. До рахунків
капіталу належать сплачений зареєстрований статутний капітал банку,
емісійні різниці, резерви банку та інші.

Використання цього рівняння дозволяє візуально, за загальними даними
балансового звіту, визначити платоспроможність банку. Підтвердженням
того, що банк платоспроможний, є превалювання його сукупних активів над
сукупними зобов’язаннями. Різниця між банківськими активами і
зобов’язаннями складає реальну величину власного капіталу комерційного
банку.

Комерційний банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу
більша, ніж 0. Неплатоспроможний банк — це такий банк, який має нульову
чи негативну величину власного капіталу.

Різницю між активами і зобов’язаннями ще визначають як чисті активи.
Зміна чистих активів за звітний період відображає зміну фінансового
стану банку. Приріст чистих активів досягається у разі отримання банком
прибутку, тобто за рахунок збільшення власного капіталу банку:

де: ЧА0 — чисті активи на початок звітного періоду, ЧА1 — чисті активи
на кінець звітного періоду, К0 — власний капітал на початок звітного
періоду, P — прибуток, отриманий за звітний період.

Основними видами аналізу балансу банку є:

1. Аналіз структури — дає змогу оцінювати зміни структури активів та
пасивів протягом часу, проводити співставлення з іншими банківськими
установами. Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний та
кількісний. Якісний аналіз полягає у визначенні переліку операцій на
момент проведення аналізу. Кількісний аналіз полягає у визначенні
питомої ваги окремого виду операцій в їх загальній сумі.

2. Коефіцієнтний аналіз балансового звіту. Він проводиться з
використанням трьох основних коефіцієнтів:

коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який
обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів
міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від
центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до
загальних (або робочих) активів.

коефіцієнт співвідношення позик та депозитів . Цей коефіцієнт
визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики
та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до «запитання»,
термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового
ринку та довготермінових запозичень). Це співвідношення характеризує
здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх
кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий
коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику,
оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та уразливість від дій
кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів.
Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості
кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик.
“Нормальний” рівень залежить від країни, однак 70-80% може складати
помірне співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіцієнта)
та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта).
Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100%, тоді у
промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при
рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи
привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті
за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму
забезпечення під збитки за позиками, що віднімаються із останніх
надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що
«позики», які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від
резерву під збитки.

коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає «реальний»
капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. І капітал, і
активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під
збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує
межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків,
яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це
показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та
складностям. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та
кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану
банку. Повний підрахунок достатності капіталу включає зваження кожної
категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних
активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та
нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних
зобов’язань до зважених на ризик активів.

Існують також інші коефіцієнти, що використовуються в різних випадках,
але їхнє використання може призвести до зменшення віддачі.

Такими коефіцієнтами є:

дохідні активи до загальних активів. Складаються з доходних активів
(підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики, авізо та
інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має
показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак
деяке “непродуктивне” використання є цілком нормальним, оскільки в той
час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони
необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того,
вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди
використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності
використання активів.

співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик.. Цей
коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття
безнадійних боргів.

Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого
балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату, що
відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного
виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для
ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити
порівняння між такими установами за один і той самий місяць, за кілька
років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені
деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу
до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають
використовувати деякі міркування з приводу того, що є прийнятим для
кожної конкретної країни.

3. Аналіз прибутків та збитків банку

Прибуток — це рiзниця мiж доходами та витратами банку. Балансовий
прибуток банку — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності
банку, яка відображається в балансі. Складається із прибутку від
операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних
операцій.

Основним джерелом банкiвського прибутку є дохід вiд вiдсоткової
різниці, що визначається як вiдсотки отриманi мiнус вiдсотки сплаченi.

Приклад розрахунку прибутку від кредитної діяльності наведено у таблиці
2 (дані умовні).

Таблиця 2.

Аналiз прибутку комерційного банку вiд кредитної дiяльностi

грн.

Показники

на 01.07.2001р. на 01.10.2001р. Вiдхилення ( +,- )

1.Отриманi вiдсотки 853200 1025600 +172400

2.Сплаченi вiдсотки 771100 1042000 +270900

3.Прибуток 82100 -16400 -98500

Згiдно з наведеним прикладом прибуток вiд кредитної дiяльностi на
01.10.2001р. порiвняно з 01.07.2001р. зменшився на 98500 грн. за
рахунок того, що сума сплачених вiдсоткiв перевищувала суму отриманих
вiдсоткiв. Вiд кредитної дiяльностi на 01.10.2001р. банк отримав збитки
на суму 16400 грн.

Нижченаведена таблиця наводить узагальнену форму звіту про фінансові
результати, тобто про прибутки та збитки (за важливістю статей,
починаючи з процентної різниці та доходу від плати за послуги і
операційними видатками). Потім покриваються позаопераційні доходи та
видатки, забезпечення під збитки за позиками та податки.

Аналіз структури базується на відсоткових значеннях, кожного рядку по
відношенню до загального підсумку. Зміни відносної важливості статей
протягом часу показують зміни питомої ваги операцій банку. Наприклад,
підвищена залежність від доходу від комісії може сигналізувати про
проблеми банку щодо основних надходжень від процентної різниці і про те,
що керівництво, можливо, намагається підняти дохід від плати за послуги
через надання нетрадиційних послуг.

Коефіцієнтний аналіз передбачає аналіз структури за рахунок віднесення
доходів та видатків до відповідних статей балансу (таблиця 3).

Таблиця 3.

Звіт про прибутки та збитки комерційного банку

Д о х о д и

Процентні доходи за кредитами клієнтів, цінними паперами, коштами,
розміщеними в НБУ та в банківському секторі

Комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами

Прибуток (збиток) від торговельних операцій

Прибуток (збиток) від торгівлі цінними паперами на продаж

Прибуток (збиток) від торгівлі іноземною валютою

Інші банківські операційні доходи (дивідендний дохід, штрафи, що
отримані за господарськими операціями)

Інші небанківські операційні доходи (доходи від продажу основних
засобів, штрафи, що отримані за господарськими операціями)

Зменшення резервів за заборгованістю

Непередбачені доходи

В и т р а т и

Процентні витрати за коштами клієнтів банку, за коштами, одержаними від
інших банків та НБУ, за цінними паперами власного боргу

Комісійні витрати за операціями з банками та клієнтами

Інші банківські операційні витрати (штрафи, що сплачені за банківськими
операціями)

Інші небанківські операційні витрати

Витрати на утримання персоналу

Сплата податків (крім податку на прибуток)

Витрати на утримання основних засобів

Інші експлуатаційні витрати

Інші небанківські операційні витрати

Відрахування в резерви

Непередбачені витрати

Прибуток (збиток) до сплати податку

Податок на прибуток

Чистий прибуток (збиток)

Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі
фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та
звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку
та інвестори — всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних
аспектів стану банку. Наступна таблиця 4 показує найбільш поширені
коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у
відсотковому виразі, протягом одного року, що може висвітлювати поточні
тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні
обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно. Найкориснішим буде
аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив
сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.

Таблиця 4.

Основні коефіцієнти показників діяльності банку

Коефіцієнт Оптимальне значення

Дохід на активи 1,00

Дохід на капітал 15,00

Чистий спред 1,25

Чиста процентна маржа 4,50

Дохід від плати за послуги 1,00

Чиста операційна маржа 6,50

Управлінські витрати (% загальних активів)

Витрати на персонал 2,00

Інші операційні витрати 1,50

Загальні операційні витрати 3,50

Витрати на забезпечення під збитки за позиками 0,50

Чистий дохід до оподаткування 2,00

Наведені коефіцієнти рекомендуються як оптимальні для банків США,
Великої Британії та деяких інших країн.

Аналіз прибутковості та ефективності діяльності банку

Найважливiшими показниками прибутковостi банку, якi рекомендуються
розраховувати, є:

дохід на активи;

дохід на капітал.

Дані показники розраховуються таким чином:

х 100%

х 100%

Показник доходу на активи характеризує ефективнiсть використання всiх
ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження, а показник доходу на
на капітал — дохідність капiталу учасників. При цьому узагальнюючим
показником банкiвської дiяльностi слiд вважати дохід на капітал, а
показник доходу на активи пропонується вважати частковим показником,
який вiдображає внутрiшню полiтику банку, професiоналiзм його апарату,
який пiдтримує оптимальну структуру активiв та пасивiв з точки зору
доходiв та витрат.

Для пiдвищення доходу на капітал банку, необхiдно збiльшувати
прибутковiсть його активiв i зменшувати частку статутного фонду в
загальнiй сумi коштiв банку.

Для збiльшення доходу на активи застосовуються такi заходи:

збiльшується ставка вiдсоткiв за активними операцiями та зменшується
ставка вiдсоткiв за залученими коштами;

збiльшується частка власних коштiв банку в загальнiй сумi його коштiв
(показник платоспроможностi);

зменшується спiввiдношення власних та залучених коштiв.

Вимiрювання ефективностi дiяльностi банку визначається за допомогою
таких показникiв:

х 100%

Цей коефіцієнт повинен враховувати тільки активи та пасиви, до яких
застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив
безпроцентних депозитів «до запитання», капіталу та невиконаних вимог
резервування на чисті отримані проценти, і — звідси — на прибутки банку.
Це ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і цим самим дає
більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості
надходжень.

Розглянемо розрахунок даного показника на прикладі (данi умовнi):

Вiдсотки отриманi 879500 грн.

Вiдсотки сплаченi 851400 грн.

Наданi кредити 3376600 грн.

Залученi кошти за відсотки 2740700 грн.

Приклад свiдчить про те, що кредитна дiяльнiсть для банку є
неефективною, чистий спред має вiд’ємне значення -5,1% i свiдчить про
перевищення ставки сплачених вiдсоткiв за залученими коштами над
вiдсотками за наданими кредитами.

х 100%

Цей коефіцієнт визначає здатність банку приносити прибуток — його дохід
від процентної різниці як процент середніх загальних активів.

Розглянемо розрахунок даного показника на прикладі (данi умовнi):

Вiдсотки отриманi 879500 грн.

Вiдсотки сплаченi 851400 грн.

Загальнi активи 9950300 грн.

Приклад свiдчить про те, що банк має вiд’ємну вiдсоткову маржу, отже
збитки вiд кредитної дiяльностi.

»

$

&

?

»

$

?

?

¬

?????/

”y!

”y!

”y!

”y!

&

??????A

gd?A

gd?A

gd?A

gd?A

gd?A

Aokd/

gd?A

gd?A

gd?A

gd?A

gd?A

? ??/

?????/ ?????????????????/ ?????????????????/

????F????????/?роценти, надходження збільшуються, особливо якщо за їх
рахунок фінансуються ті активи, за якими отримуються високі проценти.

х 100%

Цей коефіцієнт показує залежність від «нетрадиційного доходу».
Збільшення цього коефіцієнта може показувати здорову диверсифікацію в
платні фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного
прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу
від процентів.

Розглянемо розрахунок даного показника на прикладі (данi умовнi):

Доходи та комiсiя за надані послуги 265300 грн.

Сплачена комiсiя 19800 грн.

Загальнi активи 9950300 грн.

Як свiдчить приклад, прибуток банку сформований за рахунок iнших
некредитних операцiй.

Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на розмір
непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого
доходу чи збитку.

х 100%

Посередницька (операційна) маржа може бути визначена як різниця між
вартістю залучення коштів та доходом на доходні активи, плюс дохід від
відповідних комісійних та зборів. Різниця визначає кількість коштів, що
виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає
кошти, і тими, хто їх використовує.

Оскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків
банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через
витрати на їх утримання, так і через їх кількість, може свідчити про
ефективність роботи самого банку. Однак, продуктивність роботи потрібно
розглядати, беручи до уваги той факт, що у поточний період економія на
зарплаті через її значне скорочення може призвести до зниження якості та
мотивації у роботі, і звідси — до зниження через деякий час ефективності
роботи банку.

Необхідно звернути увагу на те, що цей показник суттєво
відрізнятиметься при співставленні банку з невеликою кількістю
працівників (але з високою заробітною платою) і банку з великою
чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною
платою).

Цей коефіцієнт вимірює окупність витрат на утримання працівників. Цей
коефіцієнт є більш універсальним, ніж коефіцієнт, що характеризує чистий
дохід на одного працівника, оскільки дає змогу деяким чином порівнювати
організації різного типу. Він показує чистий ефект рішень щодо
працівників, незважаючи на те, чи ці рішення спрямовані на низьку
кваліфікацію та низьку заробітну плату (або на високі видатки для
висококваліфікованих працівників).

5. Економічні нормативи регулювання діяльності комерційного банку

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою
захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності НБУ
встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Економічні
нормативи об’єднані у три групи:

І група — нормативи капіталу:

) комерційного банку. Розраховується як сума основного (капітал 1-го
рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень
з урахуванням основних засобів. Такий капітал називають
невідкоригованим.

До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці
(різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною
вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку;
прибуток минулих років.

До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати
переоцінки основних засобів; результат поточного року.

До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та
вкладення банку в в асоційовані компанії та дочірні установи.

Загальна сума капіталу, невідкоригованого на основні засоби,
визначається за формулою:

,

де: ОК — основний капітал, ДК — додатковий капітал, В — відвернення.

При розрахунку сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму
основного капіталу.

Відкоригований капітал банку визначається як:

,

де: 03 — основні засоби, (03 — К1) — перевищення капітальних витрат над
сумою капіталу банку.

Якщо 03 > К1, то до розрахунку приймається позитивна різниця. Якщо 03 < К1, до розрахунку приймається 0. Отже, мінусування вартості основних засобів здійснюється тільки тоді, коли вони перевищують суму основного й додаткового капіталів за мінусом відвернень. Для діючих банків, які були зареєстровані до 01.01.97, мінімальні вимоги до розміру капіталу визначені у сумі: еквівалентній 2 млн. євро на 01.01.2002 р.; еквівалентній 4 млн. євро на 01.01.2006 р.; еквівалентній 5 млн. євро на 01.01.2008 р. Для банків, які були зареєстровані після 01.01.97, та для новостворених банків норматив капіталу Н1 стає обов’язковим для виконання після одного календарного року з початку діяльності. ) повинен становити: для банків з національним капіталом - у сумі, еквівалентній 1 млн євро; для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу становить до 50%, - не менше суми, еквівалентної 5 млн євро; якщо частка іноземного капіталу в статутному капіталі банку становить 50% і більше, то мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 10 млн євро. ). Розраховується як співвідношення капіталу банку і активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику: , де: К - капітал банку, ЗP - активи, зважені щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику: Коефіцієнти ризику активів комерційного банку (у %) поділяються на 5 груп, а саме: 0 - кошти на кореспондентському рахунку в НБУ, банкноти та монети в касі; банківські метали; 10 - кредити, надані центральним органам державного управління; 20 - кредити, надані місцевим органам влади, боргові цінні папери центральних органів державного управління та місцевих органів влади; 50 - кошти до запитання в інших банках, строкові депозити, які розміщені в інших банках; 100 - операції з цінними паперами, кредити, які надані клієнтам банку, пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість, дебітори, основні засоби та товарно-матеріальні цінності тощо. не може бути нижчим за 8%. ). Розраховується як співвідношення капіталу банку і загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви: , де: К - капітал банку, ЗА - загальні активи банку, ЗР - загальні резерви. . До загальних резервів відносяться: резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, резерв під заборгованість інших банків, резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю за операціями з клінтами банку, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю. має бути не менше ніж 4%. II група - нормативи ліквідності. Ліквідність банку - це його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку. ). Розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та в касі банку до поточних зобов'язань: , де: Ккр - кошти на коррахунку в НБУ; Ка - кошти в касі; Пр - поточні зобов’язання. До поточних зобов'язань відносяться: кошти НБУ в банку, кошти до запитання інших банків, строкові депозити інших банків, кошти бюджету та позабюджетних фондів України, кошти на поточних рахунках клієнтів банку. має бути не менше 20%. ). Розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобов'язань банку, помножене на 100%: , де: А - активи банку, 3 - зобов'язання банку. має бути не менше 100%. ): , де: Ва - високоліквідні активи, Ра - робочі активи. має бути не менше 20%. III група - нормативи ризику. ). розраховується за формулою: , де: Зс - сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника плюс 100% суми позабалансових зобов'язань, наданих щодо цього позичальника; К - капітал банку. не повинно перевищувати 25%. ): , де: Ск - сукупний розмір великих кредитів, наданих банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку; К- капітал банку. не повинно перевищувати восьмикратного розміру капіталу банку. Великим кредитом вважається сукупний розмір кредитів з урахуванням облікованих векселів та 100% позабалансових вимог щодо одного позичальника, який перевищує 10% капіталу банку. Рішення про надання великого кредиту має бути оформлено висновком кредитного комітету банку, затвердженим правлінням банку. Якщо сума всіх великих кредитів перевищує восьмикратний розмір капіталу не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності банку подвоюються (не менше 16%), а якщо перевищує 50%, - потроюються (не менше 24%). ): , де Ркі - сукупний розмір наданих банком кредитів, поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера; К - капітал банку. не повинно перевищувати 5%. Розмір кредитів, наданих акціонеру (засновнику) банку без відповідного забезпечення, не може перевищувати 50% його внеску до статутного капіталу банку. ): , де: Рк - сукупний розмір наданих банком кредитів, поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів банку; К - капітал банку. не повинно перевищувати 40%. ): , де: МБн - загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських кредитів; К- капітал банку. не повинно перевищувати 200%. ): , де: МБо - загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських кредитів; ЦК - загальна сума залучених централізованих коштів; К - капітал банку. не повинно перевищувати 300%. ): , де: Кін - кошти банку, які інвестуються на придбання часток (акцій, інших цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств і недержавних боргових зобов'язань; К - капітал банку; ЦП - цінні папери у портфелі банку на інвестиції; Ва - вкладення в асоційовані компанії. не повинно перевищувати 50%. ): , де: Вп - загальна відкрита валютна позиція банку за балансовими і позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється на звітну дату); К - капітал банку. Нормативне значення з 15.01.99 не повинно перевищувати 35%. У разі, якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов'язань, відкривається довга відкрита валютна позиція. Якщо вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів і позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція. ): . де: Він - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими і позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за кожною вільно конвертованою валютою у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється на звітну дату); К- капітал банку. Нормативне значення з 15.01.99 по довгій позиції у ВКВ не повинно перевищувати 30%, а по короткій позиції у ВКВ - 5%. ): . де; Вп - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими і позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за кожною неконвертованою валютою у гривневому еквіваленті; К — капітал банку. Нормативне значення з 15.01.99 не повинно перевищувати 3%. ): . де Вм - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими і позабалансовими активами та зобов'язаннями банку по банківських металах у гривневому еквіваленті; К - капітал банку. Нормативне значення з 15.01.99 не повинно перевищувати 2%. Формування та дотримання комерційним банком обов’язкових резервів Поряд із дотриманням економічних нормативів комерційні банки зобов’язані формувати обов’язкові резерви. Обов’язкові мінімальні резерви - це один із активних інструментів, за допомогою якого НБУ визначає потребу та здійснює регулювання грошової маси в обігу. Також, обов’язкові резерви дозволяють комерційним банкам підтримувати ліквідність на певному рівні та забезпечувати своєчасні платежі за вимогами клієнтів. Формування обов’язкових резервів здійснюється в цілому по консолідованому балансу комерційного банку (юридичної особи) шляхом утримання відповідної суми коштів обов’язкових резервів у національній валюті на кореспондентському рахунку комерційного банку та в касі банку за певний період. Обов’язковому резервуванню підлягають усі кошти юридичних та фізичних осіб, залучені комерційними банками на їх баланс як у національній, так і в іноземній валюті. До залучених комерційними банками коштів відносяться кошти, що знаходяться на депозитних, розрахункових, поточних, бюджетних рахунках юридичних і фізичних осіб, а також кошти інших загальнобанківських рахунків. НБУ встановлює норму обов’язкових резервів у певному розмірі від суми залучених коштів незалежно від джерел та строків залучення вкладів і депозитів. Потягом 1991-1993 рр. норма резервних вимог була встановлена на рівні 10-15% від суми залучених коштів у національній валюті, і зберігалися на окремих рахунках комерційних банків в НБУ. У грудні 1993 р. з метою уповільнення темпів інфляції НБУ підвищує рівень обов’язкових резервних вимог до 20-60% від суми залучених банками коштів. Це призвело до погіршення ліквідності банків та заблокування міжбанківських розрахунків. Для пом’якшення ситуації НБУ на початку 1994 р. знизив норму резервних вимог до 15% від суми залучених банками коштів, а в кінці року зобов’язує комерційні банки сформувати додаткові обов’язкові резерви у розмірі 20% від суми пролонгованих та прострочених позик. З 1 квітня 1997 р. була встановлена єдина норма резервних вимог у розмірі 11% від суми залучених коштів як у національній, так і в іноземній валюті незалежно від джерел та строків залучення. Восени 1997 р. НБУ підвищив норму резервних вимог до 15% від суми залучених банками коштів, зменшив частку резервів, яка може бути покрита готівкою в касах комерційних банків. У вересні 1998 року з метою зменшення обсягу гривневої маси на валютному ринку НБУ підвищив норму обов’язкових резервних вимог до 16,5%. Розрахунковий період дотримання резервних вимог встановлюється, як правило, від двох тижнів до одного місяця. Центральні банки звичайно вимагають додержання резервних вимог не щоденно, а в середньому за встановлений період. В Україні цей період складав і 10 днів і 15 днів. З 1998 р. НБУ зобов’язав комерційні банки тримати суму обов’язкових резервів у визначеному розмірі на коррахунках не у середньому за розрахунковий період, а щоденно і заборонив зараховувати на покриття обов’язкових резервних вимог готівку в касі і облігації внутрішньої державної позики. Обсяг обов’язкових резервів визначається комерційним банком кожен день у розмірі встановленого відсотку від середньоарефметичних залишків залучених банком коштів. Визначена сума коштів обов’язкових резервів повинна знаходитись на коррахунку в НБУ. Політика резервних вимог - потенційно дуже потужний засіб грошово-кредитного регулювання. Навіть невеликі зміни норми резервів призводять до значних змін в обсягах кредитних вкладень комерційних банків і відчутно впливають на грошову масу. В країнах із розвинутою економікою цей інструмент використовується рідко. Часті зміни механізму обов’язкового резервування можуть мати дестабілізуючий вплив на економіку, вони ускладнюють банківські фінанси. Розвинута ринкова економіка віддає перевагу гнучким інструментам грошово-кредитного регулювання, які впливають на грошову пропозицію не прямо, а через формування певних умов на ринку. У світовій практиці взагалі спостерігається тенденція відходу від активного використання центральними банками резервних вимог як регулятивного методу. В Україні із зростанням попиту на гроші НБУ поступово зменшуватиме норму резервних вимог, що сприятиме активізації кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків, дасть змогу підтримувати їм реальний сектор економіки. А = П = З + К, Капітал = Активи - Зобов’язання ЧА1 - ЧА0 = К0 + P, 879500 851400 Чистий спред = ------------ х 100 - ----------- х 100 = 26,0-31,1=-5,1% 3376600 2740700 879500-851400 Чиста процентна маржа = ------------------------ х 100 % = - 0,28% 9950300 Iнший операцiйний дохід 265300-19800 у вiдсотках до активiв = ---------------------- х 100 = 2,5% 9950300 Чистий операційний дохід до загальних активів (%)

Похожие записи