Реферат на тему:

Чому я обрав професію банкіра?

Спеціальність “Банківська справа” – та спеціальність, де окрім
економічного досвіду працівнику потрібно мати ті риси характеру котрі я
цінував і намагався розвинути протягом усього життя, а саме:

Цілеспрямованість

Чесність та відвертість

Організованість (працівник повинен чітко організовувати свій робочий
час)

Комунікабельність

Вміння торгувати

Вміння віднайти потрібну інформацію

Розрахунковість та надійність

Банківська справа – це одна з провідних галузей економічної діяльності,
що також підносить її до елітної сфери діяльності. Саме тут крутиться
основна частина капіталу, що й робить цю сферу такою впливовою на
економіку держави. Банк є своєрідною торгівельною установою, де основним
товаром є гроші.

Почавши своє навчання, я відчув ту студентську атмосферу, котра нагадує
що кожна даремно проведена година це вже втрачені знання, котрі можуть
знадобитись в близькому майбутньому, ніби увесь університет працює за
таким девізом: знання сьогодні – робота завтра.

Термін “банк” походить від французького слова “banque” та італійського
“banca”, що відповідно означає “скриня”, “лавка”. “Скриня” вказує на те
місце, де зберігають цінності, а “лавка” – це місце, прилавок, стіл, де
обмінюють гроші і укладають грошові угоди з купівлі-продажу.

Сучасний комерційний банк – це складна організаційна структура, яка
забезпечує надійне зберігання заощаджень та опосередковує платіжними
інструментами виконання різних комерційних та фінансових угод. В
економічній літературі концептуально сформувалося декілька підходів щодо
практикування економічної сутності банку.

Професія банкіра в сучасному світі стала популярною. Але чим привабила
особисто мене професія банкіра. Найчастіше виникає асоціація з великими
капіталами і солідними клієнтами. І мало хто замислюється над тим, що
банкір це людина, якій тисячі громадян довіряють свої гроші… А тому він
має бути не просто фахівцем в економічній галузі. Це має бути і
фінансовий стратег, і психолог, і порядна й чесна людина. І, звичайно,
патріот своєї держави. Підготовка саме такого спеціаліста є пріоритетним
напрямом багатьох навчальних закладів. А щодо моди і престижу?.. Не
місце прикрашає людину, а людина місце. У рамках першого підходу
комерційний банк розглядається як підприємство, що купує, виробляє і
продає на ринку специфічні товари, які називають фінансовими послугами.
За проведену підприємницьку діяльність комерційний банк отримує
фінансовий зиск у вигляді прибутку. В процесі діяльності банк керується
класичними законами вартості попиту та пропозиції. Особливістю
підприємницької діяльності є те, що банки функціонують у сфері обміну, а
не у сфері виробництва. Саме ця особливість визначає трактування банку
як фінансового посередника, який регулює інтереси кредиторів і
позичальників, виконуючи діяльність по заощадженню, кредитуванню та
забезпеченню системи розрахунків. Саме комерційні банки мобілізують
вільні грошові кошти шляхом відкриття депозитів та здійснюють
діяльність по наданню комерційних, споживчих і заставних позичок, а
також купівлю цінних паперів Уряду, та муніципальних облігацій. У
результаті такої діяльності банк поєднує інтереси кредиторів та
позичальників в просторі та часі, приймаючи на себе ризики неповернення
коштів та невиконання зобов’язань.

В процесі виконання функцій безпеки і опосередкування фінансових угод
банки збирають, зберігають, накопичують, модернізують, обробляють,
контролюють та аналізують інформацію щодо своїх клієнтів. Таким чином,
банки розглядаються як “інформаційні центри”, “інформаційні процесори”,
де переробляється великий масив інформації. Якість інформаційних потоків
визначає правильність рішень щодо кредитування, інвестування чи
депозитної діяльності банку. В екстремальних випадках невдалі рішення
можуть привести банк до фінансового краху.

Таким чином, комерційний банк можна визначити як підприємницьку
структуру, що здійснює комерційну діяльність по заощадженню та
розміщенню вільних грошових коштів в умовах якісного інформаційного
простору з метою отримання прибутку для подальшого розширення та
удосконалення власної діяльності.

Банки – один із найважливіших інститутів ринкової економіки. Вони
являють собою центри організації міжгосподарських розрахунків у грошовій
формі, центри зберігання тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних
осіб, центри кредитування у разі виникнення потреби в додаткових
ресурсах. Стабільність і надійність банківської системи визначає
ефективність суспільного виробництва і економічного розвитку.

Саме ці моменти досить сильно вплинули на прийняття рішення освоїти
професію працівника банку.

Банківська сиcтема — одна з найважливіших і невід’ємних структур
ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту
історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки,
проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи
посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну
ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної
праці.

Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура
банківської системи різко ускладнюється. З’явились нові види фінансових
установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

Українські банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому
вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях,
приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому більшість таких
випадків пов’язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового
стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів
по бізнесу.

Фінансовий стан банку — це комплексне поняття, яке відображає систему
показників, які характеризують наявність, розміщення і використання
фінансових ресурсів.

У своїй дипломній роботі я намагатимусь показати деякі аспекти цієї
широкої теми, це стосується оцінки фінансового стану банку. Мета, яку я
ставлю при дослідженні цієї теми, полягає у вивченні методів, які
використовуються у вітчизняній практиці при оцінці фінансового стану
банку і порівняти їх із зарубіжним досвідом. Адже тепер ми маємо
можливість співпрацювати із закордонними колегами не тільки на
державному рівні, але і на рівні кореспондентських відносин банків.
Отож, відслідковуючи деякі методи в діяльності закордонних банків, я
хочу провести паралель щодо вітчизняних банків, дослідивши методику
аналізу нормативних показників. На Україні тепер склались специфічні
умови як в економічній сфері в цілому, так і в банківській системі
зокрема. Це пов’язано насамперед із нестабільністю законодавства,
втратою довіри населення до держави і до банків зокрема. Саме тому
зберегти добрий фінансовий стан банку і забезпечити його ефективну
діяльність є досить складно. Це вимагає особливих зусиль як з боку
керівництва, так і з кожного працівника зокрема. При дослідженні цієї
теми я використовувала поряд із законодавчими актами Верховної Ради і
Уряду нормативні акти Національного Банку України, спеціальні банківські
документи, а також періодику і спеціальну літературу, що стосується
даної теми.

Оскільки з 1.01.1998 р. в бухгалтерському обліку України відбулися
зміни, що особливо стосується плану рахунків, то це також потягнуло за
собою цілий ряд змін і в документах, які регулюють виконання економічних
нормативів. Враховуючи ці зміни, я старалась прослідкувати методи і
способи аналізу фінансового стану банку в динаміці. Для цього
використовувала також фактичний матеріал діяльності Укрсоцбанку за певні
конкретні періоди.

Важливість даної теми полягає, на наш погляд, у вивченні банківської
системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його
діяльність. Тепер надійність і фінансова стійкість — основні фактори,
які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.

Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності, звернути
увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи.
Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку,- щоб
знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати
свого контрагента.

ГЛАВА 1. Стабільність- основна умова ефективної діяльності комерційних
банків.

1. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України.

Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу
мають важливе значення для національної економіки. Ось чому
кредитно-банківська сфера служить об’єктом прискіпливого нагляду і
регулювання з боку керівних органів. В кожній країні діє система
правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності,
роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т. д.
Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних
факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового
законодавства, форми і методи контролю за роботою банків. Стійкість
комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має
складну структуру. Головними її елементами є такі :

Капітальна стійкість банку. В її основі — обсяг власного капіталу, що
забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна
використати для повернення депозитів, сформувати резерв для погашення
непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом
фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених
форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на
кон’юнктуру кредитного ринку.

Комерційна стійкість банку. Цей вид стану фінансової установи виражає:

рівень зв’язків банку з іншими субєктами ринкової інфраструктури;

розвинутість і міцність взаємовідносин із державою;

інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою;

якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і
вкладниками;

залежність банківської сфери вид стану економіки в цілому;

міцність звязку між обсягом грошового капіталу банку і його реальним
капіталом;

концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного
фінансово-кредитного закладу;

контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.

Організаційна стійкість банку. Організаційна структура банку і механізм
її управління повинні відповідати як реалізації основної функції
фінансово-кредитного закладу, так і конкретному асортименту банківських
послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і стратегії банку.
Організаційна структурна стійкість комерційного банку визначається
функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти його
діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і
специфічних банківських операцій.

Функціональна стійкість банку. Вона, по-перше, залежить від рівня
спеціалізації банку в обмеженому колі послуг та продуктів, що дає змогу
спеціалізованому банку раціональнише й ефективніше управляти власним і
залученим капіталом. По-друге, універсалізація банку (або розширення
його операцій ) також веде до підвищення функціональної стійкості,
оскільки це сприяє тому, що багато хто з клієнтів має можливість
задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських продуктах і
послугах в одному банку. І перший, і другий із зазначених критеріїв
визначення функціональної стійкості банку та керування нею мають як
позитивні, так і негативні аспекти. Так, високий рівень спеціалізації
комерційного банку посилює його залежність від змін кон’юнктури на
товарному й кредитному ринах і зумовлює перешкоди для можливості
розширення банківських операцій у складних для банку ситуаціях.

У свою чергу універсалізація комерційного банку створює умови
диверсифікації структури залучення грошових ресурсів від вкладників та
інших клієнтів. Це послаблює залежність фінансово-кредитної установи від
одного (навіть значного) клієнта. Разом із тим розширення обсягу та
асортименту послуг та продуктів, що надаються банком, може зумовити
надмірне ускладнення організації й управління банком і, як наслідок,
зниження його доходності, конкурентоспроможності, чутливості до потреб
ринкового середовища.

Фінансова стійкість банку. Ця характеристика діяльності банку вміщує
зазначені вище основні показники, що розкривають і синтезують
результативність інших складових стійкості фінансово-кредитного закладу,
насамперед обсяг і стуктуру власних засобів, рівень доходності і
прибутковості, норму прибутку на власний капітал, дотримання
встановлених показників ліквідності, мультиплікативну ефективність
власного капіталу, обсяг створеної додаткової вартості.

Підтримання банком фінансової стійкості дає змогу зберегти
конкурентоспроможність на кредитному ринку. Проте це дуже складне
завдання. Фінансовій стійкості комерційних банків України на сучасному
етапі найчастіше загрожують такі негативні фактори:

триваючий цілеспрямований підрив їхньої ділової репутації;

недосконала система набору кадрів для комерційних банків;

надання клієнтам недостовірної інформації;

використання фальшивих векселів, цінних паперів і гарантійних листів;

неповернення виданих кредитів, правова неврегульованість цієї проблеми у
сфері банківської діяльності;

недосконала оцінка кредитних ризиків;

відсутність систематизованих даних про несумлінних позичальників;

маніпулювання кредитними картками, банкоматами;

шахрайське вторгнення до банківських комп’ютерних мереж;

витік конфіденційної йнформації;

недосконалість структур, що забезпечують внутрішню та зовнішню безпеку
банківських установ.

У підтримці фінансової стійкості комерційного банку зацікавлений не лише
він сам, а й банківська система країни в цілому. Регулювання цього
процесу перебуває у центрі управлінської діяльності центральних банків
фактично всіх розвинутих країн.

Розробка методики аналізу банківської діяльності дозволяє визначити стан
ліквідності, доходності і степеню ризику окремих банківських операцій,
виявити джерела власних і залучених засобів, стуктуру їх розміщення на
конкретну дату чи за деякий період, а також встановлює спеціалізацію і
значимість окремих банків в банківській системі України.

Оскільки в нашій країні робота по оцінці фінансової стійкості банку є на
стадії становлення і розвитку, доцільно використовувати передовий
зарубіжний досвід в даній галузі. Для напрацювання загальноприйнятої
методики аналізу роботи банку необхідно визначити суму показників
банківської діяльності, вивчити їх оптимальні значення і на цій основі
виробити критерії показників для рейтингової оцінки банку.

Аналіз діяльності комерційного банку- це завдання з багатьма невідомими,
при вирішенні якого необхідно провести аналіз різних напрямків
діяльності банку, його фінансового стану. Для цього розглянемо схему
(рисунок 1).

Аналіз економічного Аналіз балансу Аналіз руху коштів на

стану позичальників банку рахунках
клієнтури

Аналіз
Аналіз

операцій
кредитного

портфелю

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО

СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Аналіз
Аналіз

рівня
фондового

прибутковості
портфелю

Аналіз
Аналіз

конкурентної
кон’юнктури

пропозиції

Аналіз Складання прогнозів
Аналіз ресурсної

струтури (для інтегрованої оцінки
бази

динаміки і за окремими напрямками)

власних

коштів

Рисунок 1.

Дійсно, щоб дати оцінку фінансового стану комерційного банку і визначити
перспективи фого розвитку, необхідно проаналізувати не тільки баланс і
інші звітні матеріали самого банку, але і дати характеристику
економічного стану клієнтів банку (кредиторів і позичальників ), оцінити
конкурентів, провести маркетингове дослідження кон’юнктури ринку і т.д.
В нашій країні далеко не вся така інформація використовується для оцінки
фінансового стану банку. У більшості випадків аналіз фінансового стану
банку будується на звітних (часто балансових) даних банку. При цьому
слід мати на увазі, що аналіз фінансового стану банку, в основі якого
лежать різні показники, важливий, але цього недостатньо.

Необхідно створити рейтингову ситстему оцінки фінансового стану банку.
Особливу увагу слід звернути на аналіз грошових потоків, так як рух
грошових коштів неможливо прослідкувати за бухгалтерськими звітами.
Враховуючи, що інтереси бувають короткочасні та тривалі, можливо, є сенс
мати дві паралельні групи рейтингових оцінок: моментальні та прогнозні
рейтинги. Ідея методики полягає в тому, що спочатку будується модель
«ідеального банку» на основі повноцінного набору найбільш інформативних
коефіцієнтів, які адекватно характеризують банк. Для цього необхідно
мати список значень відповідних коефіцієнтів, які можна вважати
достатніми. Також необхідний перелік мінімально допустимих (критичних)
значень коефіцієнтів. У таблиці 2 (див. Додаток1) наведено один із
можливих варіантів переліку таких значень.

В банках щодня приймаються рішення щодо залучення коштів на депозити і
їх розміщення. В зв’язку з цим ліквідність банку по балансу може бути
задовільною, але реальна ліквідність, виходячи з грошових потоків,-
зовсім ні. В процесі аналізу банківської звітності основним об’єктом
дослідження виступає вся його сукупна комерційна діяльність. При цьому
суб’єктами аналізу виступають самі комерційні банки, їх контрагенти,
включаючи НБУ, інші кредитні установи, аудиторські фірми, владні
стуктури, реальні і потенційні клієнтм і кореспонденти, засновники і
акціонери. Оскільки кожен із суб’єктів має власні цілі, то різні будуть
напрямки і критерії аналізу.

Комерційні банки з допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряють
ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності:
фактори їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних
операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних
нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських
ризиків…

Комерційні банки також зацікавлені аналізувати дані про стан інших
банків, однак вони не мають (і не можуть мати) всієї необхідної при
цьому інформації. За кордоном банки володіють великими можливостями
аналізувати інформаційні потоки, маючи при цьому єдину форму звітності
банків, налагоджений облік і практику обміну інформацією, яка
складається десятиліттями. Тепер банкіри розуміють, що за деяким
винятком всі виграють від опублікування банківської інформації. Це
накладає певну ринкову дисципліну на банки. В різних країнах при цьому є
певні особливості.

Клієнти і кореспонденти банку визначають стійкість фінансового стану
банку і його надійність, перспективи розвитку.

Аудиторські служби в процесі аналізу балансу перевіряють достовірність
аналітичного і синтетичного обліку, звітності банку, правильність
відображення діяльності банку в його балансі.

НБУ цікавить в першу чергу стан і стійкість банківсьвої системи. Він
аналізує дотримання банками економічних нормативів, відрахувань в
централізовані фонди і визначає ефективність регулювання державою
банківської діяльності. Важливо відзначити, що НБУ, маючи всю необхідну
для аналізу інформацію, складає свї рейтинги, але не публікує їх. НБУ
широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу
стійкості і надійності комерційних банків. У ході аналізу таблиць
рейтингів було помічено, що рейтинги певного банку залежно від категорії
користувачів інформації дещо відрізняються (див. додаток 2) [Джерело
інформації — Інформаційний Бюлетень Асоціації комерційних банків].

НБУ може переводити комерційні банки на режим фінансового оздоровлення,
підставою для чого може бути невиконання протягом трьох місяців
загальновстановлених пруденцентних норм та нормативів ведення
банківської справи, в обов’язковому порядку визначених НБУ. Невиконанням
норм і нормативів слід вважати:

неякісну оцінку капіталу;

збиткову діяльність, яка характеризується наявністю збитків минулого та
поточного років і неможливістю їх реального погашення протягом трьох
місяців;

порушення встановлених НБУ економічних нормативів та оціночних
показників діяльності банку;

неякісну структуру активів, в тому числі кредитного портфеля.

Тоді приймається рішення про надання стабілізаційної позики — це
позика, яка надається Нацбанком комерційному банку для оперативного
забезпечення його платоспроможності і ліквідності та підтримки виконання
заходів фінансового оздоровлення.

НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень,
філій, представництв на території України. Він спрямований на
забезпечення стябільності банківської системи, захист інтересів
вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків.
Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими законом України
«Про банки і банківську діяльність». Система нагляду спрямована на
скорочення внутрішніх і зовнішніх ризиків. Серед зовнішніх виділяють
ризик ліквідності, валютний ризик, ризик облікової ставки та ризик по
цінних паперах. До внутрішніх відносять «комерційні ризики», повязані з
людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові якості керівників,
виконавська дисципліна та якість аудиторської служби і ін.), а також
«операційно-технічні ризики», які відображають ступінь працездатності
систем, які забезпечують зовнішню роботу банку: системи безпеки,
бухобліку,матеріально-технічних засобів, засобів звязку і т. п. На
зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків,
ліцензування, внутрішніх перевірок, інспекції діяльності комерційних
банків Нацбанком. При цьому для забезпечення фінансової стійкості банку
вважливим є не тільки визначення загальної концепції його розвитку, але
й розробка раціональних схем формування пасивів і розподіл його ресурсів
за основними категоріями активів.

Щоб стати професіоналом у банківській справі потрібна багато вміти і
знати, вміння здобуваються у практичній роботі, а знання потрібно
здобувати постійно, починаючи від навчального закладу і продовжуючи
навчання вже працюючи в банку. Тільки постійне практикування і вивчення
змін і нових досягнень в банківській галузі можна залишатися
спеціалістом високового фахового рівня.

Окрім вмінь і знань банкір має володіти цілим набором загальнолюдських
позитивних рис, які допомагали б людині в роботі. Це і витримка, і
порядність, і вміти зберегти таємниці, професійний такт, вміння знайти
вихід зі складно ситуації, встановити спільну мову з співрозмовником,
який через певні обставини провокує конфлікт тощо.

Особливістю роботи банківських спеціалістів є те, що тисячі людей
довіряють їм важко зароблені гроші. Завдання працівників банків –
зберегти і примножити ці статки. Без почуття відповідальності і високої
моральності тут не обійтися.

Список використаної літератури

Закон України «Про банки і банківську діяльність» із змінами і
доповненнями // Галицькі контракти. — №7. — 2000, с.68.

Банківська енциклопедія / Під ред. А.М.Мороза. — К.:Ельтон, 1998.

Івасів Б.С. Операції комерційних банків : навчальний посібник. — К.: НМК
ВО, 2001.

Івасів І. Яка банківська система потрібна Україні? // Вісник НБУ №4.
1997.

Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. — К.:Лібра, 1996.

PAGE

PAGE 15

Похожие записи