ЗМІСТ

Вступ

І. Теоретична частина

1. Поняття безготівкових розрахунків

Загальні основи операцій банків з розрахунково-

касового обслуговування клієнтів

Поняття безготівкових розрахунків

2. Види безготівкових розрахунків фізичних осіб

2.1. Перерахування заробітної плати та інших доходів на

вклади та перерахування коштів з рахунків вкладників

за їх дорученням

2.2. Розрахунки на підставі розрахункових чеків

2.3. Порядок переказу вкладів та коштів

2.4. Впровадження системи електронних розрахунків

(пластикові картки)

ІІ. Практична частина

3. Оформлення та облік безготівкових роозрахунків за рахунками

фізичних осіб

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Своєчасна і повна оплата забов’язань є однією з головних передпосилок і
ознак ефектовного функціонування економіки в цілому і кожного суб’єкта
окремо. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових
розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, в
центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні
установи.

В залежності від форми використання грошових коштів всі розрахунки
поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків – яка обслуговується
законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків – яка
обслуговується платіжними засобами в депозитній формі у формі
комерційних боргових забов’язань (вексель, чек, банківський сертифікат).
Сфера безготівкових розрахунків поділяється організаційно на
міжбанківськи розрахунки, які обслуговують відношення між банками, і на
міжгосподарчи розрахунки між клієнтами банків.

Однією з найважливіших сфер банківської діяльності, від якої залежить
ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб’єкта
підприємницької діяльності окремо, є організація безготівкових
розрахунків у господарському обороті

Для цього нормативними актами Національного банку України передбачені
різні форми для здійснення безготівкових розрахунків як між суб’єктами
господарювання, так і фізичними особами. Сьогодні загальний регламент
організації безготівкових розрахунків, форм розрахунків, стандартів
документів і документообороту регулюється Постановою Національного банку
України №135 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті”, якою передбачено такі форми: платіжні доручення, платіжні
вимоги та інкасові доручення (розпорядження), розрахункові чеки,
акредитиви, векселі Розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися
також за допомогою банківських платіжних карток.

Проте, понад дев’яносто відсотків всіх платежів здійснюються у формі
прямих переказів платіжними дорученнями. Для безспірного списання
(стягнення) коштів використовуються переважно платіжні вимоги та
інкасові доручення (розпорядження).

Зовсім незначний відсоток використання у загальному обсязі розрахунків
складають чеки. Таке становище свідчить про недостатню роботу на місцях
з роз’яснення переваг застосування цієї форми розрахунків. Для зменшення
в обігу кількості готівки до впровадження в обіг платіжних карток
необхідно відповідно збільшити обсяги використання населенням у
розрахунках чеків, що вплине на зменшення витрат на виготовлення та
інкасацію готівки, що створить більшу зручність для населення при
розрахунках з торгівлею, сферою послуг тощо.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – загальних основ
операцій банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, поняття
безготівкових розрахунків, перерахування заробітної плати та інших
доходів на вклади та перерахування коштів з рахунків вкладників за їх
дорученням, розрахунків на підставі розрахункових чеків, порядку
переказу вкладів та коштів, впровадження системи електронних розрахунків
(пластикових карток), оформлення та обліку безготівкових роозрахунків за
рахунками фізичних осіб.

При написанні даної курсової роботи були використані наступні основні
нормативно-правові акти: Закони України «Про банки і банківську
діяльність», «Про Національний банк України», а також наукова
література: Коцовської Р., Ричаківської В., Табачук Г., Грудзевич Я.,
Вознюк М. “Операції комерційних банків”, Васюренко О.В. “Банківські
операції”; його ж “Механизм осуществления банковских операций с
иностранной валютой”, Ющенко В.А., Міщенко В.І. “Валютне регулювання”,
Савлука М.І. “Вступ до банківської справи”.

Курсова робота складається з наступних розділів: розділів 1 “Поняття
безготівкових розрахунків”, розділу 2 “Види безготівкових розрахунків
фізичних осіб”, розділу 3 “Оформлення та облік безготівкових
роозрахунків за рахунками фізичних осіб”.

1. Поняття безготівкових розрахунків

Загальні основи операцій банків з розрахунково-касового обслуговування
клієнтів

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових
коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці
операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють
важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на
мікро- та макрорівнях.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових
операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що
називаються банками. Тому ці операції тісно пов’язані з усіма іншими
банківськими операціями. Будь-яка операція банків — і пасивна, і
активна, і надання послуг — неминуче супроводжується здійсненням
платежу, отже — розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного
клієнта. Причому для виконання таких операцій банкам не потрібні
додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів,
за дорученням яких банки здійснюють платежі чи касові операції.

За своїм характером ці операції, власне, є послугами, і за них банки
стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не
процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і
без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів
розрахунково-касових операцій є надійним і вигідним способом збільшення
доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності1.

Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання
грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату
необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, виплату заробітної
плати працівникам, оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними
фондами, накопичення та використання заощаджень тощо.

Поняття безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України регулюються
інструкцією Національного банку, яка розроблена згідно із Законом
України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами
України та нормативними актами Національного банку України. Інструкція
визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків у
національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок
їх обігу, що впроваджуються в господарський оборот України.

Юридичні особи, їх філії, відділення, фізичні особи — суб’єкти
підприємницької діяльності відкривають поточні рахунки, інші рахунки для
зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій
у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків. Якщо
підприємство відкриває більше одного рахунку, один з цих рахунків
визначається як основний. Безготівкові розрахунки між підприємствами,
фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з
поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Слова «нал» і «безнал» вже міцно закріпилися у нашому лексиконі.
Сьогодні кожен, хто прямо або опосередковано пов’язаний з бізнесом,
чудово знає, що вони означають і що між першим і другим, як кажуть в
Одесі, «дві великі різниці». Оскільки готівкові кошти — це кошти, що
реально існують, а безготівкові кошти — це кошти, які існують у вигляді
запису про те, що вони існують. Але — облишмо жарти. Отже, безготівкові
розрахунки1.

Безготівковими розрахунками, відповідно до Постанови Національного банку
України №135 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті”, є безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними
особами, які здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з
поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Усі інші види розрахунків вважаються готівковими, що і підтвердив Вищий
арбітражний суд України в листі від 11.05.2000 р. №01-8/206 «Про деякі
питання практики вирішення спорів за участю податкових органів (за
матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України про
перегляд рішень, угод, постанов)».

Перелік безготівкових форм розрахунків наведений у Постанові
Національного банку України №135 «Про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті”:

1) платіжні доручення;

2) платіжні вимоги-доручення;

3) чеки;

4) акредитиви;

5) векселі;

6) платіжні вимоги;

2. Види безготівкових розрахунків фізичних осіб

2.1. Перерахування заробітної плати та інших доходів на вклади та
перерахування коштів з рахунків вкладників за їх дорученням

Платіжне доручення — це документ, що являє собою письмово оформлене
доручення своєму банку, який його обслуговує, на перерахування певної
суми коштів зі свого рахунка.

Сфера застосування платіжного доручення

Найпоширеніша форма безготівкових розрахунків — платіжне доручення, що
використовується у таких випадках:

— при оплаті за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані
послуги);

— при передоплаті або авансуванні (визначення передоплати й авансу див.
нижче);

— при завершенні розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості
підприємств, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності;

— для перерахування сум, що належать фізичним особам (заробітна плата,
пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки, відкриті в
установах банків;

— для здійснення грошових переказів через підприємства зв’язку;

— в інших випадках за угодою сторін.

Щоб перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача платіжним
дорученням, платнику необхідно оформити це доручення і подати до банку,
в якому відкрито рахунок платника, з якого здійснюватиметься платіж.

Посилання у платіжному дорученні на відповідний документ обов’язково
містить його назву, дату і номер. Якщо документ не має свого номера,
необхідно зазначити «б/н». Приклади посилань на документи у платіжних
дорученнях наведені нижче.

Крім того, для заповнення платіжного доручення платнику необхідно знати
таку інформацію про одержувача:

— точне найменування одержувача (згідно із засновницькими документами);

— код одержувача;

— назва банку одержувача, місцезнаходження банку, код банку (МФО);

— номер рахунка одержувача.

Аналогічні дані про себе платник, ясна річ, знає1.

Тепер, отримавши необхідні документи та інформацію, він може приступати
до оформлення платіжного доручення.

2.2. Розрахунки на підставі розрахункових чеків

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між
фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані
товари, виконані роботи та надані послуги. Застосування чека в
платіжному обороті в значній мірі спрощує розрахунки, що дозволяє
зменьшувати витрати по обігу дійсних грошей і прискорювати розрахунки,
так як усі чеки оплачуються по пред’явленню.

Як засіб обігу і розрахунку чек виникає із функції грошей, як платіжного
засобу, але не є дійсними грошима, а тільки заміщує їх в платіжному
обороті. Обіг чеку, як засобу платежу обмежено, тому що, по-перше, чек –
це грошове забов’язання часного порядку і не може икористовуватись як
всезагальний засіб платежу. По-друге, чек виступає лише як письмовий
дозвіл банку разпоряджуватися засобами на поточному рахунку чекодавця у
банку і не може бути як засіб кредиту, тобто на суму чека не нараховують
проценти, хоча він і виступає у ролі кредитних грошей.

Форма безготівкових розрахунків за допомогою розрахункових чеків між
фізичними особами має такі ж позитивні й негативні сторони, як і між
юридичними особами.

2.3. Порядок переказу вкладів та коштів

Установи комерційнпх банків виконую за доручення своїх клієнтів
переказів вкладів та коштів, внесених готівкою.

За виконання цих операцій комерційні банки отримують від клієнтів
винагороду у вигляді комісійних.

Клієнт банку має право внести плату за переказ готівкою або списати її з
й особового рахунку за вкладом.

Установи банку здійснюють іменні перекази. Розпорядження про переказ
надається клієнтом банку тільки у письмовій формі.

Вкладник має право подати заяву про переказ до банку, де зберігається
його вклад, або до банку, куди переказу юіь вклад, або переслати заяву
поштою рекомендованим листом

Вкладник має право подати до установи банку, де зберігається вклад,
доручення і на періодичний переказ певних сум із вкладу Такі перекази
виконують як на і ім’я самого вкладника, так і на ім’я іншої особи.
Термін дії такого доручення не повинен перевищувати 3-х років.

2.4. Впровадження системи електронних розрахунків (пластикові картки)

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу
відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не
здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники
мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з
допомогою карток і погасити свої зобов’язання. Тому емісія карток не
збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх
обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень
грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення
пропозиції грошей та інфляційні процеси.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових карток, які
різняться характером емітента (банки, небанківські структури),
характером власника (приватна особа, корпорація), функціональним
призначенням (кредитна картка, дебетна картка), технологією використання
(картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою або смарт-картка), за
ступенем пільг для користувачів («стандартні», «золоті», «платинові»).
Для організації НСМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація
банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та
технологією використання.

Одним із функціональних призначень банківських пластикових карток є
здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всі їх можна назвати
платіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення —
забезпечувати кредитування власника картки. Тому цю групу карток
прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетовими.

Кредитними називаються картки, видача яких супроводжується відкриттям їх
власником кредитних ліній, за рахунок і в межах яких здійснюються
платежі чи видача готівки за допомогою цих карток. Тому власникам їх
відкриваються окремі позичкові рахунки, які функціонують незалежно від
інших їхніх рахунків (поточних чи ощадних). При видачі кредитних карток
банки-емітенти уважно вивчають кредитоспроможність своїх клієнтів і
тільки після цього визначають, чи можливо реалізувати кредитну картку
конкретному клієнту і якого розміру ліміт кредитної лінії йому
встановити. Тому такі картки реалізуються звичайно найбільш надійним
клієнтам, які мають високу кредитоспроможність. Через такі обставини та
високі кредитні ризики цей вид карток у банківській практиці України
використовується вкрай обмежено.

За кредитними картками їх власники можуть здійснювати платежі за товари
та послуги (будь-які чи тільки певного виду), одержувати готівку в
банківських установах чи в банкоматах, одержувати певні пільги від
банків-емітентів (страхування життя, скидки при бронюванні авіаквитків,
оплаті місць у готелях, телефонних розмов тощо), використовувати як
засіб самоідентифікації та ін.

Умови надання кредиту та порядок здійснення платежів за кредитними
картками визначають банки-емітенти. Вони можуть помітно різнитися
залежно від окремих емітентів. Так, за одними з карток наданий платіжний
кредит повинен бути погашений протягом місяця, а за іншими здійснені
платежі протягом 25 днів взагалі не вважаються кредитом і за ними не
стягується процент. Одні емітенти можуть вимагати підтвердження наданого
кредиту, інші — ні. За одними картками разові платежі можуть
обмежуватися певними сумами, а за другими — ні, а тільки загальним
лімітом кредитної лінії, за третіми може допускатися навіть перевищення
цього ліміту. Конкурентна боротьба між банками за клієнтуру примушує їх
постійно вдосконалювати кредитні картки, робити їх дедалі привабливішими
для клієнтів.

Дебетними називаються пластикові картки, за допомогою яких платежі
здійснюються списанням коштів безпосередньо з поточного рахунку власника
картки, а не за рахунок наданого кредиту.

Тому за своїм призначенням це суто платіжні картки. Проте й вони не
виключають користування їхнім власником у деяких випадках кредитом, а
саме:

— якщо він має поточний рахунок з овердрафтом, то в межах ліміту
овердрафту клієнт користується для платежів за каргкою банківською
позичкою. У цьому разі дебетна картка мало чим відрізняється від
кредитної;

— між моментом оформлення за карткою купівлі товару чи послуги в
торговельній структурі і списанням коштів з поточного рахунку власника
може проходити певний період часу, протягом якого покупець користується
придбаним товаром, отже, одер» жує кредит. Проте це скоріше технічний
кредит, зумовлений технологічними особливостями даної картки, а не її
природою. На перших порах, коли процес обміну інформацією між учасниками
був тривалим, цей кредит відіграв значну стимулюючу роль у швидкому
поширенні дебетних карток1.

Платіжна дебетна картка досить зручна і проста у користуванні: її можна
швидко оформити, за нею майже немає обмежень при одержанні готівки з
поточного рахунку, нею можна внеси ги готівку на рахунок, сума платежів
за цією карткою не обмежується лімітом кредитної лінії .

Дебетні картки теж бувають кількох видів. Залежно від спрямованості
операцій, що здійснюються такою карткою, виділяють:

— картки для операцій з готівкою, за допомогою яких влас-ники можуть
отримати готівку зі своїх рахунків безпосередньо в банку або через
автоматичні пристрої (банкомати), мережа яких може охоплювати всю країну
та інші держави. Такі картки відкривають власнику доступ до свого
поточного рахунку на засадах самообслуговування будь-де і в будь-який
час, тому що бан-комати працюють без вихідних і цілодобово;

—картки для оплати товарів (послуг) через термінали в торговельних
залах. Наявність терміналу та мережі електронного зв’язку дає можливість
продавцеві товару швидко ідентифікувати платника, а останньому — негайно
переказати гроші з його рахунку на рахунок торговельної організації. Ці
картки технологічно спроможні істотно витіснити готівку зі сфери масових
платежів. Все залежатиме від сфери розвитку мережі терміналів (має бути
100-відсоткове охоплення структур, які продають населенню товари та
послуги) та високого рівня довіри до банків — організаторів цих
платежів;

— чекові гарантійні картки, що використовуються для ідентифікації
чекодавця і гарантування платежу за чеком. Гарантування забезпечується
наявними на поточному рахунку власника картки коштами та правом на
кредит, наданим йому банком у разі недостатності для оплати чека власних
коштів. Ці картки широко застосовуються у країнах з розвинутим чековим
обігом. Як зазначалося вище (3.3), в Україні чековий обіг не розвинутий
і немає підстав очікувати його широкого розвитку у майбутньому. Тому цей
вид дебетної картки навряд чи знайде широке застосування в нашій країні.

За технологією використання виділяються два види карток:

— картки з магнітною лінією;

— картки з мікросхемою (смарт-картки).

Ці картки різняться способом запису інформації, необхідної для
здійснення платежу, та обсягом її накопичення. З магнітною смугою та з
мікросхемою можуть бути як кредитні, так і дебет-ні картки.

Картки з магнітною смугою характеризуються тим, що інформація, необхідна
для використання її в банкоматах та в електронних платіжних терміналах,
записана на магнітній смузі, розміщеній на звороті картки. Важливим
елементом цієї інформації є персональний ідентифікаційний номер (PIN).
Цей номер (код) має бути відомий власнику картки, і він його вводить у
банкомат чи термінал за допомогою спеціальної клавіатури. Коли картка
вводиться у зчитувальний пристрій банкомату чи терміналу, набраний код
порівнюється з PIN-кодом на магнітній смузі і, якщо вони збігаються,
відкривається доступ до комунікаційної мережі для передавання команд
щодо виконання платежу: власник набирає суму платежу, яка передається до
банку, що веде його рахунок, з якого вона списується та переводиться на
рахунок продавця товарів чи послуг або видається готівкою (з банкомата).

Картки з магнітною смугою мають той недолік, що не несуть у собі
інформації про зміну залишку коштів на рахунку платника після кожної
трансакції. Тому при кожній операції потрібно звертатися до банку за
цією інформацією, що затримує саму трансакцію і здорожує весь процес
платежу. Цієї вади позбавлена смарт-картка.

Смарт-картка характеризується тим, що замість магнітної смуги в неї
вмонтована мікросхема, яка, власне, є мікропроцесором, здатним
самостійно обробляти і запам’ятовувати зміну інформації, зокрема
визначати вільний залишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту
кредитної лінії на позичковому рахунку платника. Поява смарт-картки
відкрила можливість для створення «електронного гаманця», за допомогою
якого платник може автономно здійснювати всі свої платежі в
безготівковій формі, не звертаючись кожного разу до банку — емітента
картки за підтвердженням його платоспроможності.

Смарт-картка має й інші переваги. У неї значно ширші функціональні
можливості, оскільки мікросхема спроможна утримувати набагато більший
обсяг інформації, оперативно її обробляти і поновлювати. Вона значно
надійніша, ніж картка з магнітною смугою.

Зважаючи на очевидні переваги смарт-картки, Україна повинна
орієнтуватися, приступаючи до розбудови власної НСМЕП, відразу на широке
запровадження смарт-карток. «Перестрибнувши» вже пройдені в західній
практиці етапи розвитку масових електронних платежів, Україна відразу
вийде на рівень найновіших технологій у цій сфері, що сприятиме
прискоренню цих платежів, їх здешевленню, посиленню захищеності,
підвищенню авторитету банків тощо.

Оскільки розвиток масових електронних платежів потребує значних
інвестицій, постає питання, чи окупляться ці затрати. Це залежить від
тієї вигоди, яку одержать їх учасники — фізичні особи, торговельні
організації, окремі банки та банківська система в цілому, оскільки
левову частину цих витрат візьме на себе кожний із них.

Фізичні особи одержують такі вигоди від застосування пластикових карток
у масових платежах:

— позбавляються ризиків, пов’язаних з втратою, крадіжкою, пошкодженням
готівки і водночас збережуть майже всі переваги платежів готівкою
(негайність, простота платежу);

— поліпшаться умови для планування і контролю сімейних бюджетів, для
оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками коштів
на рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних електронних
платежів, нараховуються проценти;

— підвищується престиж власника картки у суспільстві, що має позитивне
значення для працевлаштування, для професійного зростання тощо.

Водночас застосування пластикових карток має для клієнтів і негативні
наслідки:

— зростають витрати, пов’язані зі здійсненням таких платежів (оплата
картки, сплата вступного внеску, сплата процента за кредит, обов’язковий
депозит на рахунку для платежів по картці тощо);

— обмеженість мережі магазинів, підприємств сфери послуг, які готові
приймати платежі на основі електронних платіжних карток, стримує
застосування останніх і зумовлює широке користування готівкою.

Вказані недоліки в умовах тривалої економічної кризи можуть переважити
позитивні наслідки запровадження пластикових карток та істотно
загальмувати весь процес їх розвитку.

Продавці (торговельні організації) мають такі вигоди від застосування
пластикових карток:

— зростають обсяги реалізації завдяки залученню більшої кількості і з
більшою платоспроможністю покупців;

— скорочуються витрати на інкасацію та конвертацію виручки;

— скорочуються витрати на підтримання безпеки магазинів і підвищується
її рівень;

— зростає якість, технологічність обслуговування покупців та рейтинг
торговельної організації.

Негативні наслідки застосування карток для продавців полягають у
необхідності істотних початкових витрат на придбання відповідного
обладнання та навчання кадрів з користування досить складною системою
пристроїв. Надалі зростуть і поточні витрати з обслуговування терміналів
та пристроїв. Для переважної більшості українських «торговельних точок»,
які залишаються малопотужними, такі витрати не під силу профінансувати.

Для окремих банків застосування пластикових карток у масових платежах
має такі вигоди:

— збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків і
можливості збільшувати їх доходи;

— зростають доходи банків, оскільки за всі операції з картками вони
стягують плату;

— зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них,
які застосовують електронні засоби платежів.

Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних
первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку
кадрів, лінії зв’язку тощо.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток
у сфері масових платежів має такі вигоди:

— зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківсь-кий оборот,
посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль
банківської системи в розвитку економіки;

— знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її
друкування і забезпечення обігу (касові витрати);

— з’явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на
сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню
комп’ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв’язку,
висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку
вітчизняного виробництва та зайнятості.

Проте для отримання вказаних вигід потрібно здійснити значні
капіталовкладення у створення інфраструктури системи. Кризовий стан
бюджету навряд чи дасть можливість державі виділити необхідні для цього
інвестиції. Тим більше, що інвестиції потрібні не тільки для внутрішньо-
та міжбанківських заходів (про-цесингові центри, програмне забезпечення,
банкомати тощо), а й на реконструкцію суміжних сфер (торгівлі, сфери
послуг, зв’язку, виробництва комп’ютерної техніки та ін.). З іншого
боку, низький рівень життя населення та зумовлений ним недостатній
платоспроможний попит, а також низький рівень довіри до банківської
системи не додають оптимізму щодо достатності попиту на пластикові
картки населення України, щоб затрати на створення системи окупилися в
близькій перспективі. Завдання створення НСМЕП ускладнюється ще й тим,
що на український ринок активно проникають міжнародні карткові компанії
(Visa, Europay та ін.), які створюють потужну конкуренцію національній
системі.

Ae

E

E

v

x

E

E

E

>

@

R

T

¤

¦

?

?

¬

®

°

?

?

?

Ae

AE

E

E

E

ий переказ” побудована з використанням сучасних криптозахищених засобів
передачі, сертифікованих на державному рівні. На сьогодні цією послугою
охоплені всі обласні центри, великі районні центри та курортні регіони.
У найближчих планах Укрпошти доведення цієї послуги до кожного районного
центру України, а за цим і до кожного населеного пункту. Серед планів
підприємства на рік, організація пересилання електронних переказів через
мережу Інтернет в рамках Національної системи масових електронних
платежів (НСМЕП) та впровадження обміну електронними переказами з
Росією.

Скористатися новою послугою пошти – можуть фізичні особи для переказу
грошей в межах України . Ваш адресат одержить повідомлення про
надходження грошей на протязі трьох годин. Додаткові послуги які
надаються при пересиланні грошей електронним переказом: повідомлення про
вручення (просте, рекомендоване, телеграфне, електронною поштою)
доставка додому.

Відносно електронних переказів в іноземній валюті, то всесвiтньо вiдома
американська компанiя Western Union здiйснює перекази бiльше нiж у 160
краiн свiту за декiлька хвилин.

Щоб скористатися послугами Western Union, не потрiбно вiдкривати рахунок
у банку. Для здiйснення грошового переказу вiдправнику необхiдно знати
iм’я одержувача, його адресу i країну призначення. Система надає
переказу контрольний номер MTSN (money transfer control number) i вже
через 15 хвилин пiсля вiдправлення грошового переказу людина можете
одержати грошi. При одержаннi переказу одержувач повинний знати iм’я
вiдправника, країну вiдправлення, орiєнтовну суму переказу i бажано його
номер.

Westernє Union має власну комп’ютерну мережу, що дозволяє обслуговувати
клiєнтiв швидко, надiйно й ефективно.

Можно вiдправляти або одержувати грошi як у межах України, так i по
всьому свiтi. Перекази за кордон здiйснюються вiдповiдно до чинного
законодавства України.

3. Оформлення та облік безготівкових розрахунків за рахунками фізичних
осіб

Задачею практичної частини даної роботи є вивчення механізму оформлення
та обліку безготівкових розрахунків за рахунками фізичних осіб у
відповідності до законодавства України.

Для скорочення готівкового обігу і створення зручності населенню при
купівлі товарів; оплаті послуг та грошових переказах установи
комерційних банків пропонують фізичним особам різні форми безготівкових
розрахунків.

Перерахування на вклади і рахунки населення відбувається тільки за
бажанням вкладника на підставі його письмової заяви до бухгалтерії
підприємства, установи, організації, де він працює, вчиться і т. д.

Бухгалтерія складає списки сум, перерахованих до установи банку ка
рахунки вкладників, і загальне платіжне доручення.

Кожен лист списку завіряють підписами і печаткою банку.

Коли списки і платіжне доручення отримує банк, де суми зараховуються на
клади, працівник банку виписує на кожний вкладний рахунок меморіальний
ордер на зарахування.

На підставі цього документа роблять відповідний запис до особового
рахунку клієнта (Додаток А).

У кінці робочою дня загальна сума зарахувань на вклади затісується
меморіальними оборотами до операційного щоденника.

Доручення вкладників на списання певної суми вкладу можуть бути разові
(ф. №187) і періодичні (ф. №190).

Разові доручення на списання коштів застосовують у випадках, коли
безготівкову операцію оформлюють один раз і більше не повторюватимуть.

Заповнюють 2 частини документа:

• доручення вкладника — залишається в установі банку як документ (oрдер
— за рахунком), що підтверджує розпорядження вкладника;

• повідомлення — відправляється до місця призначення платежу. На вимогу
вкладника йому видають квитанцію, яка підтверджує, що платіж відбувся.

Квитанція передається клієнту

Копія квитанції передається у звіт при завершенні операційного дня

Періодичні доручення оформлюють у тих випадках, коли необхідно
систематично перераховувати платіж на певну суму до певної установи.

Проведення розрахунків з використанням розрахункових чеків розглянемо
поетапно, відповідно до складання документів.

Ці етапи аналогічні тим, які ми вже розглядали щодо юридичних осіб, тому
спинимося на такому:

перший етап — отримання розрахункових чеків, оформлення розрахункового
чека в банку (Додаток Б, Д);

другий етап — погашення (використання) або продовження терміну
використання невикористаних розрахункових чеків, а також дії фізичної
особи у разі можливої втрати ним розрахункового чека (Додаток Е).

Фізичні особи мають право проводити безготівкові розрахунки з суб’єктами
підприємницької діяльності з використанням розрахункових чеків.

У своїй діяльності фізичні особи використовують розрахункові чеки лише
для разових безготівкових операцій. У зв’язку з цим розрахункові чеки
для фізичних осіб виготовляються і видаються банками окремими бланками.

Розрахункові чеки, які використовуються юридичними і фізичними особами,
відрізняються між собою:

1. Терміном їх використання (дії):

— для юридичних осіб — один рік;

— для фізичних осіб — три місяці.

2. Оформленням розрахункового чека:

— для юридичних осіб — частково заповнюються банком під час видачі і
частково юридичною особою під час оплати;

— для фізичних осіб — повністю заповнюються працівником банку під час
видачі.

3. Отримання здачі з розрахункового чека:

— для юридичної особи — неможливе;

— для фізичної особи — можливе.

Якщо сума здачі більша, ніж двадцять відсотків від суми розрахункового
чека, фізична особа може відмовитися від купівлі або зобов’язана
переоформити розрахунковий чек у банку.

Порядок отримання розрахункового чека фізичною особою. Щоб отримати
розрахунковий чек, фізична особа, так само, як і юридична, подає в банк,
який її обслуговує, відповідні заяви в одному примірнику.

Заяви, які подає фізична особа, — це типові форми, наведені в Постанові
№135. Ці заяви заповнюються від руки або з використанням технічних
засобів за всіма вказаними в них реквізитами і передаються фізичною
особою в банк.

Незважаючи на те, що за заявою фізична особа отримує розрахункові чеки,
в бланку заяви й талоні вказується чекова книжка.

За потреби дозволяється одночасна видача фізичній особі обслуговуючим
банком за однією заявою кількох розрахункових чеків з вказанням
загальної суми ліміту на рахунку грошових коштів, що депонуються
фізичною особою. На зворотному боці бланка заяви фізична особа сама
вказує суму ліміту за кожним розрахунковим чеком.

При отриманні розрахункового чека фізичною особою в нього вже повинні
бути внесені працівником банку, який видає розрахунковий чек, такі
реквізити:

— назва і номер МФО банку-емітента (банк може поставити відбиток свого
штампа);

— прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, дані її паспорта або
документа, що заміняє його, на розрахунковому чеку і на корінці цього
чека;

— ідентифікаційний номер фізичної особи, яка одержує розрахунковий чек;

— номер рахунка в банку, з якого здійснюється оплата розрахункового
чека;

— суму грошових коштів, на яку виписаний розрахунковий чек, цифрами і
літерами;

— термін дії розрахункового чека;

— число, місяць і рік видачі розрахункового чека (місяць повинен бути
написаний літерами, дата видачі чека повинна відповідати даті його
реальної видачі);

— на зворотному боці корінця розрахункового чека окремо наводяться суми,
які були внесені готівковими грошовими коштами, і суми, які були
перераховані в безготівковій формі з рахунка фізичної особи.

За дорученням фізичної особи, завіреним у нотаріальному порядку,
розрахунки з використанням її розрахункових чеків може здійснювати й
інша фізична особа. У дорученні обов’язково вказується серія, номер і
сума розрахункового чека.

Таке доручення надається разом з пред’явленням розрахункового чека в
банк до оплати. У відомості й усіх інших документах, які
використовуються далі під час розрахунків розрахунковими чеками,
робиться запис:

«За дорученням від ___________________».

(прізвище, ім’я, по батькові )

При отриманні юридичними особами розрахункових чеків, що
використовуються фізичними особами, вони повинні обов’язково перевірити
правильність заповнення отриманих розрахункових чеків від фізичних осіб
відповідно до вимог Постанови №135.

Після того як юридична особа отримала розрахунковий чек від фізичної
особи, вона повинна поставити на зворотному боці розрахункового чека
дату отримання розрахункового чека і відбиток печатки підприємства.

Потім потрібно скласти «Відомість про прийняті до оплати розрахункові
чеки», а під час подання такого розрахункового чека в банк до оплати —
«Реєстр розрахункових чеків»

Клієнт банку — фізична особа в будь-який момент може прийняти рішення
про припинення безготівкових розрахунків з використанням розрахункових
чеків. У цьому випадку він зобов’язаний подати в банк, який видав
розрахункові чеки, невикористані розрахункові чеки разом з відповідною
заявою про зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з
якого депонувалися кошти. Такий самий порядок припинення розрахунків з
використанням чеків і в разі закінчення терміну дії розрахункового чека.

Крім того, фізична особа, на відміну від юридичної, має право обміняти
розрахунковий чек на готівкові грошові кошти.

Одним з недоліків використання розрахункових чеків фізичною особою є те,
що вона не може продовжити термін дії розрахункового чека. У цій
ситуації рекомендуємо переоформити розрахунковий чек.

У разі переоформлення розрахункового чека фізична особа повинна здати в
банк невикористаний розрахунковий чек, після чого працівник банку
оформить новий розрахунковий чек і внесе в нього необхідні зміни.

У разі втрати розрахункового чека (розрахункових чеків) фізична особа
зобов’язана подати в банк відповідну заяву з вказанням номерів
невикористаних чеків (порядок оформлення такої заяви для юридичних осіб
був наведений у попередньому уроці, він аналогічний і для фізичної
особи). Кошти в сумі невикористаного ліміту повертаються фізичній особі
на підставі заяви за встановленою формою, але не раніше ніж через 10
днів після закінчення терміну дії чека.

Установи комерційнпх банків виконую за доручення своїх клієнтів
переказів вкладів та коштів, внесених готівкою.

За виконання цих операцій комерційні банки отримують від клієнтів
винагороду у вигляді комісійних.

1) яшцо вклад пролежав більше 3-х місяців і переказується на ім’я
вкладника

• у межах України — 2% від суми, яку переказують;

2) якщо вклад не иролежав 3-х місяців або переказується на ім’я іншої
особи та за переказ коштів, внесених готівкою

• у межах України — 10°о від суми, яку переказують. :

Клієнт банку має право внести плату за переказ готівкою або списати її з
й особового рахунку за вкладом.

Установи банку здійснюють іменні перекази. Розпорядження про переказ
надається клієнтом банку тільки у письмовій формі.

Вкладник має право подати заяву про переказ до банку, де зберігається
його вклад, або до банку, куди переказу юіь вклад, або переслати заяву
поштою рекомендованим листом

Вкладник має право подати до установи банку, де зберігається вклад,
доручення і на періодичний переказ певних сум із вкладу Такі перекази
виконують як на і ім’я самого вкладника, так і на ім’я іншої особи.
Термін дії такого доручення не повинен перевищувати 3-х років. Вкладник
у цьому випадку повинен оформити періодичне доручення (ф. № 190),

При переказі кількох вкладів одного вкладника з одніс! установи банку
можна скласти одну загальну заяву і вказаіи в ній номери рахунків та
суми, що переказуються.

Перекази вкладів і сум, внесених готівкою, виконують на бланках
платіжного доручення (Додаток Ж).

Заяву про переказ (ф. № 143) складають і підписують вкладник, його
представник, спадкоємець або особа, яка вносить кошти для переказу
готівкою.

Заяву про переказ вкладу неповнолітньої особи підписують особи, які
мають право розпоряджатись цим вкладом.

Заява про переказ повинна бути затверджена підписом відповідальної особи
і відбитком печатки установи банку, яка прийняла заяв.

Коли переказ вкладу здійснюють на іншу особу або у випадках коли
переказують вклад, що був відкритий безготівковим шляхом, і ощадна
книжка не видавалась, на заяві (ф. № 143) працівник банку записус дані
паспорта вкладника (особи, яка складає заяву) чи документа, який замінює
паспорі (Додаток К, Л).

Коли в установу банку вкладник подає заяву і ощадну книжку, йому
видаються квитанцію під його розписку на копії квитанції.

Приймаючи заяву про переказ, працівник банку повинен ретельно перевіриш
правильність складання заяви, а також повідомити клієнту розмір
комісійної винагороди (плати) за переказ.

Коли заява про переказ і ощадна книжка надійшли в установу банку від
самого клієнта або поштою, то контролер банку, де зберігається вклад,
перевіряє:

правильність і повноту складання заяви;

в звіряє підпис вкладника на заяві із зразком його підпису в особовому
рахунку;

звіряє залишок вкладу в ощадній книжці зі залишком в особовому рахунку;

списує суму переказу і відраховує в особовому рахунку відсотки (при
переказі всього вкладу нараховує відсотки і записує в меморіальний
ордер);

записує суму переказу в ощадну книжку;

заповнює на звороті ф. № 143 (яка замінює меморіальний ордер на
списання) суму переказу і залишок вкладу, відсотків, плату за переказ;

записує в операційний щоденник (касовий журнал) виконану операцію.

У цей же день працівник банку оформлює переказ і відсилає його за місцем
призначення

Переказ відсилають платіжним дорученням, де вказується:

дата відправки переказу;

текст заповіту, якщо останній був складений;

дані про неповнолітньою вкладника:

додаткові дані (особливості) різних видів вкладів та інші відмітки;

адреса клієнта, якому переказ видають готівкою;

сума переказу:

прізвище, ім’я та по батькові відправника і отримувача переказу;

назви усганов банків відправника і отримувача переказу;

підписи відповідальних виконавців і відбиток печатки баїпсу відправника.

Переказ (платіжне доручення) перевіряє головний бухгалтер банку, що
одержав документ. Він дає на платіжному дорученні письмове розпорядження
про виконання.

Платіжне доручення на суму переказу замінює меморіальний ордер на
зарахування, тому всі необхідні реквізити вказуються на звороті
доручення.

Відповідальний виконавець зараховує суму переказу, залежно від
розпорядження на переказі, на особовий рахунок, відкритий раніше, або
відкриває новий особовий рахунок.

При відкритті нового рахунку контролер:

• записує в особовий рахунок прізвище, ім’я та по батькові, вказані на
переказі, проставляючи позначку: «Зараховано переказ з установи банку «;

• проставляє дат} зарахування переказу,

• записує суму переказу;

• нараховує відповідні відсотки з дати зарахування переказу:

• записує тексі заповпу чи інші відмітки, якщо вони були на переказі;

• завіряє всі записи в особовому рахунку своїм підписом.

При одержанні від клієнта банку заяви про переказ готівки відповідальн »
виконавець (контролер) банку:

• перевіряє правильність оформлення заяви, підписує і завіряє відбитком
печатки банку;

• нараховує плату за переказ;

• заповнює необхідні реквізити на звороті ф. № 143;

• замість прийнятої готівки складає і видає клієнту квитанцію.

Бухгалтер на підставі заяви про переказ готівки виписує на суму переказу
платіжне доручення.

Видача переказаної суми готівкою

При отриманні платіжного доручення банк:

перевіряє правильність оформлення;

проводить реєстрацію переказу;

складає на суму переказу меморіальний ордер і зараховує його на баланс;

реєструє переказ (відмітка на звороті платіжного доручення);

складає і відправляє за вказаною на переказі адресою повідомлення
отримувачу переказу.

Коли в установу банку звертається особа, на ім’я якої надійшов переказ,
працівник банку:

пересвідчується в особі клієнта, перевіривши паспорт;

пропонує на звороті платіжного доручення написати суму переказу
літерами, поставити дату і підписатися в отриманні коштів;

записує дані паспорта клієнта.

Суму переказу видає касир банку.

Система електронних платежів населення — це система безготівкові
розрахунків, за яюою розрахунки за товари та послуги здійснюють т
допомогою банківських платіжних карток.

Для здійснення цих операцій необхідно одержати ліцензію Національного
банку України.

Учасниками цієї системи є:

власники карток — фізичні особи;

підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення, в яких
встановлено торговельні термінали;

кредитно-фінансові установи (банк-емітент, обслуговуючий банк,
розрахунковий банк).

Корпоративні платіжні картки не застосовуються для виплати заробітної
плати, інших виплат соціального характеру, але банки можуть випускати
зарплатні картки Cirrus /Maestro як засіб отримання заробітної плати
безготівковим шляхом або розрахунків у торговельній та побутовій
мережах.

Більшого використання платіжні картки набули при готівкових і
безготівкових розрахунках фізичних осіб.

Розглянемо документообіг при виконанні операції з платіжними картками
«Електронний чек» і «Електронний гаманець».

Електронний гаманець — платіжна картка, яка дає змогу виконувати
операції в межах витратного ліміту, записаного в самій картці, а
перерахування коштів здійснюється з консолідованого рахунку банку, на
якому обліковуються кошти, внесені клієнтами (ідентичний термін —
наперед оплачена платіжна картка)

Електронний чек — це різновид дебетової платіжної картки, операції з
якою здійснюються шляхом прямого списання коштів з картрахунку платника
в розмірі, що не перевищує попередньо задепоновану на ньому суму. При
цьому в пам’яті картки ведеться сальдо (залишок) коштів за цим рахунком.
Списання коштів з картрахунку здійснюється після одержання банком
платника інформації про виконання операції.

Фінансові розрахунки між членами платіжної системи за операції, що
здійснені на території України із застосуванням платіжних карток,
емітованих резидентами, здійснюються розрахунковим банком-резидентом в
Україні. При цьому застосовуються загальні вимоги та норми виконання
вітчизняних міжбанківських розрахунків.

Облік розрахунків платіжними картками ведеться на рахунках:

2605 П Кошти СГД для розрахунків платіжними картками

2625 П Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками

Призначення рахунків облік операцій з використанням платіжних карток

За кредитом рахунків проводяться суми надходжень на користь власника
рахунку та суми нарахованих процентів

За дебетом рахунків проводяться суми, що перераховуються банком

2924 П Транзитний рахунок за операціями з використанням платіжних карток

Призначення рахунку облік коштів для розрахунків за товари і послуги з
допомогою платіжних карток Залишків на цьому рахунку на кінець дня не
повинно бути

За кредитом рахунку проводяться перерахування коштів з рахунків клієнтів
згідно з інформацією

За дебетом проводиться списання коштів на оплату товарів та послуг
підприємством торгівлі та побутового обслуговування за здійсненими
трансакціями

Банки виконують різноманітні операції з платіжними картками. Обсяг
послуг залежить від виду картки і платіжної системи. У цьому розділі вже
розглядалося обслуговування фізичних осіб банкоматами та облік цих
операцій.

Розглянемо облік розрахунків з використанням платіжних карток.

Таблиця 3.1.

Відображення в обліку операцій з використанням платіжних карток
«Електронний чек»

№ п/п Назви рахунків та зміст операцій Сума

Дт Кт

1 2 3 4

1. У банку емітенті Клієнт одержує платіжну картку «Електронний чек» і
сплачує кошти за обслуговування в банківській системі та вартість самої
картки

а) внесення коштів готівкою Банкноти і монети в касі банку № 1001 XXX

Комісійні доходи за операціями з клієнтами № 6110

XXX

б) у разі безготівкового розрахунку

Поточні рахунки клієнтів № 2600 або № 2620 XXX

Комісійні доходи за операціями з клієнтами № 6110

XXX

2 Картка клієнта завантажується коштами які надійшли на картрахунок
готівкою або безготівкове

а) внесення коштів готівкою Банкноти і монети в касі банку № 1001 XXX

Кошти СГД для розрахунків ПК № 2605

XXX

Кошти фізичних осіб для розрахунків ПК № 2625

XXX

б) у разі безготівкового розрахунку

Поточні рахунки клієнтів № 2600 або № 2620 XXX

Кошти СГД для розрахунків ПК № 2605

XXX

Кошти фізичних осіб для розрахунків ПК № 2625

XXX

3 Від процесингового центру надійшли файли вимог доручень для проведення
розрахунків за операціями виконаними з допомогою ПК «Електронний чек»
(кошти з чекових рахунків клієнтів перераховуються на транзитний чековий
рахунок)

Кошти СГД для розрахунків ПК № 2605 XXX

Кошти фізичних осіб для розрахунків ПК № 2625 XXX

Транзитний рахунок за операціями ПК № 2924

XXX

4 Формується файл платіжних доручень за банками, що обслуговують
підприємства торгівлі та побутового обслуговування (при великій
кількості операцій функції розрахункового банку може виконувати окремий
банк)

Транзитний рахунок за операціями ПК № 2924 XXX

Коррахунок банку-емітента в НБУ № 1200

XXX

5 Обслуговуючий банк Кошти, які надійшли від банку-емітента, зараховані
на транзитний рахунок

Коррахунок обслуговуючого банку в НБУ № 1200 XXX

Транзитний рахунок за операціями ПК № 2924

XXX

6 Кошти, які зараховані на транзитний рахунок, перераховуються на
рахунки підприємств торгівлі та побутового обслуговування

Транзитний рахунок за операціями ПК № 2924 XXX

Поточні рахунки СГД № 2600

XXX

У разі одержання клієнтом платіжної картки «Електронний гаманець» облік
ведеться аналогічно.

Таблиця 3.2.

Облік операцій при розрахунках платіжними картками «Електронний
гаманець»

№ п/п Назви рахунків та зміст операцій Сума

Дт Кт

1 3 рахунку списана плата за обслуговування ПК

Поточні рахунки фізичних осіб № 2620 XXX

Комісійні доходи № 6110

XXX

2 3 рахунку списана сума для завантаження ПК

Поточні рахунки фізичних осіб № 2620 XXX

Кошти фізичних осіб для розрахунків ПК № 2625

XXX

3 Якщо банк-емітент є одразу обслуговуючим банком, то при отриманні від
процесингового центру інформації про платежі з даної ПК виконується
внутрішньобанківське проведення щодо зарахування коштів на рахунки
підприємств торгівлі

Кошти фізичних осіб для розрахунків ПК № 2625 XXX

Поточні рахунки СГД № 2600

XXX

ВИСНОВКИ

Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських
розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до
останнього часу здійснюються в Україні переважно готівкою. Традиційні
інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій
сфері майже не застосовуються, що можна пояснити малими обсягами
трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських
послуг у країні. Проте зумовлені трансформаційними процесами в економіці
надмірне розбухання готівкового обороту, значна його тінізація та
істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення
викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю
сферу.

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту — оплата без використання
готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні
рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між
різними кредитними установами.

Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі
відстані без ризику втрати.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і
документообіг визначає Постанова Національного банку України №135 «Про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”.

Ця Інструкція дозволяє суб’єктам підприємницької діяльності вільно
обирати форми розрахунків, попередньо закріпивши їх договорами. Але, у
свою чергу, банки повинні вивчати стан розрахунків і пропонувати
клієнтам використовувати найбільш доцільні форми, враховуючи специфіку
їх діяльності й організації взаємних відносин.

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти нормальному обігу
коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.

Основою безготівкового обороту є те, що платежі здійснюються банками на
доручення клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх
на рахунок одержувача, вказаного клієнтом. Коли рахунки відкриті в
різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи
кореспондентських відносин. Отже, у платіжному обороті діють не тільки
рахунки платника й одержувача коштів, а й рахунки банків, що їх
обслуговують.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
№2121-111.

Закон України «Про Національний банк України» // Галиц. контракти. —
1999. — № 25. — С. 55—66.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку
визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення
(псування) матеріальних цінностей» від 22.01.96 р. №116.

Постанова Національного банку України №135 «Про безготівкові розрахунки
в Україні в національній валюті” від 29 березня 2001 року (із
наступними змінами і доповненями): Зареєстровано в міністерстві юстиції
України 25 квітня 2001 року за №368/5559.

Лист НБУ «Щодо втрачених і викрадених лімітованих і грошових чекових
книжок» від 22.02.96 р. №12-111/247-888.

Лист НБУ «Про застосування розрахункових чеків» від 04.03.99 р.
№25-111/445-1928.

Лист ДПАУ «Про фінансові санкції за перевищення нормативів розрахункових
операцій» від 16.12.94 р. №10-415/11-5154.

Банки и банковские операции / Е. Ф. Жуков, Л. М. Максимова й др.; Под
ред. проф. Е. Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997.

Банковское дело: стратегическое руководство. — М.: Кожалтбанкир, 1998.

Васюренко О.В. Банківські операції. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.

Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной
валютой. — Харьков: Гриф, 1997.

Васюренко О.В. Современные методи управлення банковскими ресурсами. —
Харьков: Гриф, 1997.

Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра, 1998.

Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук,
Я. Грудзевич, М. Вознюк. — 2-ге вид., доп. — Львів: ЛБІ НБУ, 2001.

Додаток А

Додаток Б

Додаток Д

Оформлення розрахункового чека

Додаток Е

1 Васюренко О.В. Банківські операції. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. –
С. 105-109.

1 Васюренко О.В. Современные методи управлення банковскими ресурсами. —
Харьков: Гриф, 1997. – С. 211.

1 Васюренко О.В. Банківські операції. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. –
С. 113-119.

1 Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра,
1998. – С. 164-167.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи