Шпаргалка
ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Підприємство набуває прав юридичної особи з дня: його державної
реєстрації.
Які суб’єкти підприємництва, що господарюють на споживчому ринку, не є
юридичними особами? Приватні особи.
Право розпоряджатися виробленою продукцією належить: (засновникам
підприємства).
Який із критеріїв покладено в класифікаційну основу розподілу
підприємств за розмірами? Кількість працівників.
Головне розбіжжя між підприємством та установою полягає в:
Колективний договір укладається на будь-якому підприємстві, що має
найману працю, між трудовим колективом в особі профспілки та
адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом).
Які з нижченаведених заходів не відносяться до заходів, що складають
виробничу діяльність підприємства: Заходи, що складають виробничу
діяльність: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної
номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; формування
маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції;
збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції;
забезпечення вир-ва необхідними мат.-тех. ресурсами; розробка й
дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску
продукції.
Які з наведених заходів є основними складовими комерційної діяльності:
дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції,
розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.
Який із напрямків діяльності є визначальним для оцінки і регулювання
всіх елементів в системі господарювання на підприємстві? Економічна
діяльність.
Який з напрямків діяльності підприємства є найважливішим джерелом
інформації для виробників щодо надійності та довговічності виготовлених
технічних засобів? Після продажний сервіс.
До малих промислових підприємств в Україні відносяться господарюючи
суб’єкти з чисельністю працюючих: до 200 осіб.
Будівельна компанія є суб’єктом малого бізнесу в Україні, якщо
чисельність працюючих в ній: до 200 осіб.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за борги
товариства: своїми внесками до статутного фонду, а у разі недостатності
цих сум – додаткова належним їм майном в однаковому для всіх учасників
кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Які з господарських товариств діють на підставі установчого договору і
статуту:
Які з господарських товариств діють лише на підставі установчого
договору:
Учасники якого товариства не мають права від свого імені і в своїх
інтересах здійснювати дії, однакові з цілями діяльності товариства, а
також приймати участь у товариствах (крім акціонерних) з аналогічною
метою діяльності:
Статутна доля вкладників не повинна перевищувати 50 відсотків майна
товариства:
Адміністративно відокремлена частина підприємства, у якій виконується
певний комплекс робіт у відповідності з внутрішньозаводською
спеціалізацією називають: цех.
Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві? Виготовляють
продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині
самого підприємства.
Які функції виконують побічні цехи на підприємстві? Займаються
утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного
виробництва.
За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури
поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи? За
характером своєї діяльності
Які цехи виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення
власних потреб усередині самого підприємства і може бути реалізована на
сторону замовнику? Допоміжні.
Які цехи виготовлюють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію
підприємства? Основні.
Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких
виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна
продукція називають: виробничу дільницю.
Предметна структура виробництва поширена на підприємствах: велико
серійного й масового вир-ва з обмеженою номенклатурою та значними
обсягами продукції.
Технологічна виробнича структура переважно використовується на
підприємствах: одиничного і дрібно-серійного вир-ва з різноманітною та
нестійкою номенклатурою продукції.
Підприємства з комплексною виробничою структурою мають: усю сукупність
основних та допоміжних цехів.
З розвитком та поглибленням рівня спеціалізації підприємства його
виробнича структура: спрощується (зменшується кількість виробничих
підрозділів під-ва).
На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва,
характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини,
використовується комбінатська виробнича структура.
Виробничі підрозділи підприємства, що займаються підготовкою та
випробуванням нових виробів називають: експериментальні (дослідні) цехи.
Виробнича структура підприємства залежить від: виробничого профілю
під-ва; обсягу вир-ва продукції; рівня спеціалізації; місця знаходження
під-ва.
Суб’єкти якого добровільного об’єднання підприємств і організацій
втрачають свою юридичну і господарську самостійність? Суб‘єкти тресту.
Виділяють найбільш поширені типи уставних інтеграційних об’єднань:
добровільні (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі,
синдикати, трести, холдинги, фінансові групи) та інституціональні.
Визначте умови, які приводять до порушення чинного антимонопольного
законодавства при створенні асоціації:
Ведучим (головним) ринком, що визначає перспективи розвитку інших
ринків, є: (ринок засобів виробництва).
Сегментація ринку – це: поділ ринку на окремі частини (сегменти) за
будь-якою ознакою: однорідні групи споживачів, виділені за соціальими
ознаками, платоспроможності, статі, віку, регілійних традицій тощо;
групи індивідуальних споживачів; регіони; галузі і т.п.
Ринки досконалої та монополістичної конкуренції мають спільну рису: на
ринку оперує безліч продавців.
Ринок – це сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність
товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та
споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарі. (відносини
попиту та пропозиції)
Об’єктивними умовами виникнення і функціонування ринкового господарства
є: суспільний поділ праці.
Закон попиту передбачає, що (якщо ціни на товари зростають, то попит на
них зменшується і навпаки)
Закон пропозиції, якщо ціни ростуть, а інші умови незмінні, проявляється
в збільшенні пропозиції і навпаки.
Ринок товарів і послуг знаходиться у рівновазі, якщо:
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Галузь промисловості – це :
Процес, що спонукає керівників і виконавців до спільних погоджених дій,
спрямованих на досягнення індивідуальних та загальних цілей фірми
називають: мотивацією.
Якій функції управління відповідає дане визначення:
планування – це процес визначення мети, передбачення майбутнього
розвитку діяльності підприємства та поєднання індивідуальних завдань
членів організації для досягнення загального результату.
Специфічна діяльність з формування структури певного суб’єкта
господарювання, координації внутрішніх підрозділів, розподілення
повноважень і відповідальності між конкретними керівниками і виконавцями
є однією із функцій управління, а саме: організація.
Директирування – інтегрований вид управлінської діяльності, що
складається з трьох компонентів: (? лідерство чи регулювання, чи
комунікація)
Процес ефективного формального і неформального впливу на людей у зв’язку
з реалізацією місії підприємства називають:
Контроль – це процес: вимірювання досягнутих результатів роботи,
порівняння їх із запланованим обсягом, корегування діяльності,
накопичення досвіду для вдосконалення планування і т.п.
Управління – це: діяльність, спрямована на координацію роботи людей
(трудових колективів) для досягнення індивідуальних та загальних цілей
підприємства (в т.ч. отримання прибутку). Управління підприємством
відображає сукупність взаємопов’язаних процесів планування, організації,
мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей
підприємства.
Методи управління – це: способи впливу на окремих працівників і трудові
колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми.
Економічні методи управління діяльністю підприємства реалізують
матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій
іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин.
Соціально-психологічні методи управління діяльністю підприємства
реалізують мотиви соціальної поведінки людини.
Об’єктивно обумовлені загальні напрями або сфери діяльності, які у
сукупності забезпечують ефективну кооперацію спільної праці, є: функції
управління.
Результатом горизонтального поділу праці є: формування підрозділів
підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного
процесу.
Диференціація та координація самої управлінської праці, формування
рівнів управління підприємства здійснюється за допомогою: вертикального
поділу праці.
Міжфункціональні зв’язки мають місце: між підрозділами того самого рівня
управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу
– начальник конструкторського відділу).
Організаційна структура управління – це: форма системи управління, яка
визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.
Зв’язки, що виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів
управління називають: лінійні зв‘язки.
За якою організаційною структурою управління виконавці одночасно
підпорядковані всім функціональним керівникам? Функціональною.
Дивізіональна організаційна структура управління – це структура: за якої
кожний виробничий підрозділ корпорації має власну достатньо розгалужену
структуру управління, яка забезпечує автономне його функціонування.
Базується на поглиблення поділу управлінської праці.
Функціональна організаційна структура управління – це структура
управління: основою якої є поділ функцій управління між окремими
підрозділами апарату управління. Відтак кожний виробничий підрозділ
одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних
відділів.
Основними перевагами лінійної організаційної структури управління є:
чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки
та реалізації управлінських рішень, надійний контроль.
Лінійно-функціональна структура є найбільш ефективною організаційною
структурою управління на: масовому виробництві зі сталим асортиментом
продукції та незначними еволюційними змінами технології її виготовлення.
На вибір організаційної структури управління безпосередньо впливають:
масштаб діяльності, виробничо-технологічні особливості, стратегічні і
поточні завдання діяльності підприємства.
До складу адаптивних структур управління не належать:
ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Чистий франчайзинг, як особлива форма ведення бізнесу передбачає: що
незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає
послуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому
підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов’язання виготовляти
або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі
послуги).
Якщо торгова фірма на довгостроковий період отримує лише право
використовувати назву іншої фірми і її товарний знак, то даний метод
ведення бізнесу називають: франчайзингом.
Франзайзинг розповсюдження продукції дає франчайзоотримувачу право:
використовувати товарний знак фірми (франчайзодавця) в обмін на
розповсюдження продукцію цієї фірми.
Комплексне забезпечення бізнесу франчайзоотримувача передбачає: право
господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця з
виплатою йому певного відсотку від свого доходу як матеріальної
(грошової) винагороди.
Підприємницька діяльність у сфері посередництва має на меті інтегрувати
економічні інтереси виробників і споживачів.
Підприємницька діяльність у сфері посередництва практично здійснюється в
формі: агентування.
Згідно чинного законодавства України не дозволяється займатися
підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:
Метод здійснення підприємницької діяльності, за якого достатньо відома
фірма делегує іншому підприємству право використовувати своє ім’я та
товарний знак в обмін на зобов’язання виготовляти або продавати її
продукцію називають: франчайзингом.
Класична модель підприємництва орієнтована на: найефективніше
використання наявних ресурсів підприємства.
Багаторічний досвід господарювання у країнах з ринковою економікою
виділяє такі традиційні моделі підприємницької діяльності: класичну та
інноваційну моделі з альтернативним варіантом їхнього поєднання.
Основними елементами державної системи підтримки підприємницької
діяльності є: формування інфраструктури підтримки й розвитку
підприємництва; створення сприятливих умов для використання суб’єктами
підприємництва держ. фін., мат.-техн. та інформаційних ресурсів,
науково-техн. розробок і технологій; запровадження спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності; удосконалення підготовки та
перепідготовки кваліфікації кадрів; фінансова підтримка інноваційних
проектів.
В якій частині договору вказуються юридичні адреси сторін (партнерів): у
заключній частині.
До загальних умов, які включаються в основну частину договору належать
такі положення як: арбітражні приписи (застереження) і перелік
форм-мажорних обставин, з настанням яких виконання договірних
зобов’язань припиняється на час їхньої дії.
Основна частина договору складається із специфічних умов, котрі є
характерними для конкретної угоди і охоплюють: 1) предмет договору й
кількість товару; 2) якість товару; 3) ціна товару; знижки або націнки;
4) засадні умови поставки; 5) форма оплати; 6) термін поставки; 7)
маркування, упаковка, тара; 8) порядок здавання-приймання товару; 9)
відповідальність сторін; 10) додаткові застереження , якщо такі є.
Юридична назва підприємницьких утворень (партнерів, сторін договору)
повинна бути зазначена у: преамбулі.
Правове регулювання відносин, котрі виникають у процесі реалізації
економічних інтересів партнерів, покладено на особливу галузь права – (?
договірне чи цивільне, чи господарське, чи адміністративне, чи
міжнародне)
Комерційний трансферт є однією із форм співробітництва партнерів у сфері
: фінансових відносин.
Ліцензування є однією із форм співробітництва партнерів у сфері :
виробництва.
Бартер є однією із форм співробітництва партнерів у сфері:
товарообміну.
Факторинг є однією із форм співробітництва партнерів у сфері :
фінансових відносин.
Зустрічна поставка є однією із форм співробітництва партнерів у сфері :
товарообміну.
Посередники, які займаються перепродажем товару за свій рахунок і від
свого імені є: дилери.
Проектне фінансування є однією із форм співробітництва партнерів у
сфері: виробництва.
Систему взаємовідносин, котра встановлюється між підприємцем і
фактор-фірмою (банком) , яка бере на себе дебіторську заборгованість
підприємця або купує у підприємця його вимогу до того чи іншого партнера
щодо оплати боргу називають: факторингом.
Форма натурального товарообміну, за якої певна кількість одного або
кількох товарів (видів продукції) обмінюється на еквівалентну за ціною
кількість іншого товару, але на безгрошовій основі називається:
бартером.
Офіційна письмова пропозиція продавця (направлена потенційному покупцю)
про продаж партії товару з дотриманням певних умов контракту (угоди) має
назву: оферта.
Договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють
кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну
наслідками своєї діяльності називають: товарообмінні операції.
Спільна підприємницька діяльність – це: функціонування організаційного
утворення, статутний фонд якого формується за рахунок пайових внесків
партнерів-засновників, котрі уособлюють різні форми власності, або один
з них є іноземною фізичною чи юридичною особою.
Практика сучасного господарювання свідчить про наявність
організаційно-структурних проблем створення і функціонування міжнародних
спільних підприємств, а саме:
Практика сучасного господарювання свідчить про наявність економічних
проблем створення і функціонування міжнародних спільних підприємств, а
саме:
Практика сучасного господарювання свідчить про наявність
соціально-психологічних проблем створення і функціонування міжнародних
спільних підприємств, а саме:
Спільне підприємництво є однією із форм міжнародної підприємницької
діяльності з високим рівнем інтернаціоналізації.
Надвисокий рівень інтернаціоналізації інтегрує такі форми міжнародного
бізнесу та елементи міжнародного співробітництва як:
територіально-виробничі та багато-сторонні міжнародні економічні
зв’язки.
Широкомасштабною формою міжнародного бізнесу з відносно високим рівнем
інтернаціоналізації є: науково-технічна, виробнича та сервісна
кооперація.
НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА АКТИВИ
Об’єктом винаходу може бути: продукт і спосіб.
Винаходом може бути технічне рішення яке має: новизну, винахідницький
рівень, промислову придатність.
Об’єктом корисної моделі може бути: конструктивне вирішення пристрою або
його складових частин.
Художнє вирішення конкретної форми виробу визначається промисловим
зразком і забезпечується правовою охороною за умов його новизни та
промислової придатності.
Художнє вирішення конкретної форми виробу визначається промисловим
зразком, якщо воно є: новим, тобто якщо сукупність його суттєвих ознак,
що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу, не
стала загальнодоступною у світі до дня фіксації його пріоритету.
Які з нижченаведених нематеріальних ресурсів не є об’єктами промислової
власності? (Об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження
товару, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної
конкуренції).
Товарний знак фірми повинен бути: 1) новим (новизна т.з. розглядається
стосовно сфери його використання, тобто переліку товарів, які він
охороняє, і часу його дії, тобто терміну чинності даного товарно знака);
2) оригінальним (т.з. має суттєво відрізнятися від уже зареєстрованих і
відомих позначень); 3) охоронопридатним (мати можливість офіційної
реєстрації).
Інформаційний продукт – це результат інформаційної діяльності, який …
Програмне забезпечення – це …
Іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері,
які відображають стан об’єктів та їх взаємовідношення, називається:
Раціоналізаторська пропозиція – це технічне вирішення, яке є новим і
корисним для підприємства, до якого воно подано.
Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння
правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та
їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.
Які об’єкти нематеріальних ресурсів не мають спеціального правового
захисту? “Ноу-хау”, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є
власністю підприємства.
Патент – це виданий державним органом охоронний документ, який
підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової
власності.
Право власності на винахід (корисну модель) засвідчується: патентом.
Право власності на товарні знаки засвідчується: свідоцтвом.
Право використовувати найменування місця походження товару у рекламних
цілях мають: суб’єкти, які першими отримали свідоцтво реєстрації.
Що означає символ R , , який проставлений у верхньому або
нижньому правому куті товарного знаку?
Це знак охорони суміжних прав, який можуть використовувати на всіх
примірниках фонограм або їхніх упаковках виробники фонограм і виконавці
для сповіщення про свої права.
Правовий захист місця походження товару виникає на підставі його
реєстрації і отримання суб’єктом підприємництва: свідоцтва, яке
засвідчує його пріоритет.
Передача власником права використання нематеріальних ресурсів іншій
зацікавленій особі здійснюється у формі ліцензійної угоди.
ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ
За регіональною ознакою інвестиції поділяються на: внутрішні
(вітчизняні) й зовнішні (іноземні). Внутрішні поділяються на фінансові
та реальні, а зовнішні – на прямі й портфельні.
У залежності від того, хто виступає інвестором інвестиції поділяють на:
власні та запозичені.
За формами власності інвестиції поділяються на: приватні та державні.
Інвестиції за характером участі в інвестуванні поділяються на:
(фінансові та реальні.)
Фінансовими називаються інвестиції, які означають використання наявного
капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних
паперів, що їх випускають підприємства або держава.
Чи відрізняються поняття “капітальні вкладення” та “інвестиції”?
Капітальними вкладеннями називають реальні (виробничі) інвестиції.
Інвестиційна діяльність підприємства може здійснюватись за рахунок таких
джерел: (бюджетних інвестиційних асигнувань, позичкових фінансових
коштів, залучених фінансових коштів).
Величина чистих капіталовкладень визначається як: із загального обсягу
капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань,
котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів
та іншого майна підприємства.
За яким критерієм інвестиції поділяються на реальні та фінансові? На
реальні та фінансові поділяються внутрішні інвестиції. Залежно від того,
де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном).
Позикові джерела формування інвестиційних ресурсів це:
Іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних фондів
підприємства є __________ джерело формування інвестиційних ресурсів
До власних джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства не
належать:
Вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та
державами називають: іноземними інвестиціями.
Інвестиційний лізинг є однією з перспективних форм залучення _________
інвестиційних ресурсів.
На обсяг інвестицій впливає:
Фінансування інвестиційного проекту придбання цінних паперів держави
здійснюється наступним методом фінансування:
Фінансові інвестиції здійснюються за рахунок: капіталу.
Період окупності інвестицій характеризує:
Внутрішня норма дохідності – це: дисконтна ставка, за якою майбутня
вартість грошового потоку має бути приведена до теперішньої вартості
інвестованих коштів називається
Дисконтна ставка, за якою майбутня вартість грошового потоку має бути
приведена до теперішньої вартості інвестованих коштів називається:
внутрішньою нормою дохідності.
Величина грошового потоку по реальним інвестиціям визначається як: сума
чистого доходу підприємства та безготівкових витрат (зокрема амортиз.
відрахувань).
Реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів
від продажу діючого устаткування та податків має назву:
Чистий приведений дохід визначається як: різниця між теперішньою
вартістю грошового потоку і сумою інвестиційних коштів за проектом, що
реалізується, тобто відображає абсолютну економічну ефекту від
реалізації інвестицій.
Відтворювальна структура інвестицій – це співвідношення довгострокових
витрат на: просте й розширене (техн. переозброєння і реконструкція, нове
будівництво) відтворення основних фондів.
Головна тенденція зміни відтворювальної структури інвестицій впродовж
останніх років полягає : в значному збільшення частки витрат на технічне
переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей
виробничої сфери.
Позитивною тенденцією в динаміці елементно-технологічної структури
капітальних вкладень є: поступове збільшення частки витрат на
устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої
ваги вартості будівельно-монтажних робіт.
Фінансові інвестиції – це вкладення (використання) капіталу для
придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх
випускають підприємства або держава.
Які цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, не є фінансовими
інструментами інвестування діяльності підприємства? (Опціони.)
Пайові цінні папери це: цінні папери, за якими емітент не несе
зобов’язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які
засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на
участь в управління справами емітента та одержання частини майна за
ліквідації емітента.
Боргові цінні папери це: цінні папери, за якими емітент бере на себе
зобов’язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його
діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в
управлінні справами емітента.
Яка класифікаційна ознака має найбільш суттєве значення для інвестора
при виборі акції, як об’єкта фінансового інвестування? (Особливості
реєстрації та обігу.)
Найбільш суттєве значення для інвестора з позиції принципово
різноманітних інвестиційних якостей має розподіл акцій по… (Акції
можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими і простими.)
Яка класифікаційна ознака розподілу облігацій має істотне значення для
інвестора з позиції рівня їх ризиків? (Облігації випускаються двох
видів: 1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик; 2)
облігації підприємств. Вони можуть бути іменними та на пред’явника,
відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно
обертаються або з обмеженими обігом.)
В залежності від мети вкладання коштів для інвестора істотне значення
має розподіл облігацій на: (Облігації випускаються двох видів: 1)
облігації внутрішньої державної та місцевої позик; 2) облігації
підприємств. Вони можуть бути іменними та на пред’явника, відсотковими
та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з
обмеженими обігом.)
Чи відрізняється величина грошового потоку по фінансовим інструментам
інвестування від величини грошового потоку при реальних інвестиціях?
Обгрунтування економічної доцільності придбання акцій інвесторами
зводиться по суті:
Величина грошового потоку по пайовим цінним паперам розраховується як:
(Пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов’язання повернути
кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у
статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управління
справами емітента та одержання частини майна за ліквідації емітента.)
Величина грошового потоку по борговим цінним паперам розраховується як:
(Боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов’язання
повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але
які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами
емітента.)
Сума періодично виплачуваних відсотків та вартість їх реалізації по
закінченню терміна
ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАЗА ПІДПРИЄМСТВА
Технічний розвиток підприємства – це процес формування та вдосконалення
техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно
зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської,
комерційної чи іншої діяльності.
Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом
модернізації, технічного переозброєння, реконструкції, розширення,
нового будівництва.
Підтримування техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за
рахунок проведення капітального ремонту устаткування, технічного
доозброєння підприємства, заміни спрацьованого устаткування новим такого
самого технічного рівня.
Підвищення технічного рівня виробництва без розширення існуючих
виробничих площ можливо за рахунок проведення:
Метою проведення модернізації є:
R
E
:
R
E
:
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
&
O ObOee****Ae****Ae*«««??
&
F
&
&
&
O ObO4O>O`Uoe°oeo
:
e
d
&
&
&
В результаті проведення реконструкції діючого підприємства за
необхідністю можуть бути:
Які із нижченаведених показників характеризують ступінь технічної
оснащеності праці персоналу? Фондоозброєність праці, енергоозброєність
праці.
Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується, як відношення
середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у
найбільшій зміні.
Коефіцієнт, що визначає кількість застосованих пристроїв, оснастки та
інструментів на одну оригінальну деталь кінцевого виробу, називається:
коефіцієнтом технологічної оснащеності виробництва.
Коефіцієнт використання сировини і матеріалів характеризує рівень
прогресивності технології.
До показників, що характеризують технічний рівень устаткування
відносять: продуктивність (потужність), надійність та довговічність,
питому металомісткість, середній строк експлуатації, частку прогресивних
видів обладнання в загальній кількості, частку технічно та економічно
застарілого обладнання в загальному парку.
Частка технічного та економічно застарілого устаткування у загальному
парку дозволяє визначити технічний рівень устаткування.
До показників, що характеризують рівень прогресивності технології
відносять: структура технологічних процесі за трудомісткістю, частка
нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції, середній вік
застосування технологічних процесі, коефіцієнт використання сировини і
матеріалів.
На якому етапі процесу економічного управління технічним розвитком
підприємства передбачається узгодження вибраних рішень та їх
інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного
розвитку? На етапі програмування (планування) робіт.
Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються у
відповідності із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі
його функціонування.
Зміст програми технічного розвитку підприємства визначається: сукупністю
конкретних заходів, що входять до їхнього складу.
Виробнича потужність підприємства – це: максимально можливий річний
обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту
та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології
та організації виробництва.
Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях
виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що
виготовляється (послуг, що надаються), т.б. натуральні або умовно
натуральні вимірники.
Виробнича потужність багатономенклатурних виробництв: може визначатися
також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті
такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у
чисельнику – натуральні показники за видами продукції; у знаменнику –
загальний вартісний (грошовий) показник.
Вхідна виробнича потужність підприємства – це: потужність підприємства
на початок року.
Виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні
процеси і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних
видів продукції, називають: провідними цехами.
Виробнича потужність підприємства установлюється виходячи з потужності
провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного
виробництва.
В розрахунки виробничої потужності підприємства враховується: а) усе
чинне і нечинне внаслідок несправності, ремонту устаткування осн. вир.
цехів; б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в
експлуатацію в осн. цехах протягом розрахункового періоду; в)
понаднормативне резервне устаткування; г) понаднормативне устаткування
доп. цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню осн. цехів.
Для підприємств з дискретним процесом виробництва максимально можливий
фонд часу роботи устаткування визначається, виходячи з фактичного режиму
роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з
відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і
святкових днів.
Якщо коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства більше
одиниці, то:
Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення
величин поточної і проектної потужності.
Коефіцієнт інтенсивності навантаження устаткування або виробничих площ
відображає співвідношення:
Коефіцієнт інтенсивності навантаження устаткування або виробничих площ
характеризує рівень використання устаткування:
Рівень використання устаткування по продуктивності визначає: (коефіцієнт
інтенсивності навантаження устаткування).
ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
Концепція нововведень, вперше була сформульована в наукових працях:
Розвиток науки визначається: (потребами технічного прогресу).
Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у
господарську практику визнається за нововведення.
Ідея, пропозиція або проект, які після пророблення виллються в інновацію
називаються:
Пропозиція, щодо використання уже якось обґрунтованої і впровадженої
ідеї інновацій називається:
Інноваційна діяльність – це впровадження будь-чого нового щодо
організації або в її безпосереднього оточення.
Інноваційний час – це проміжок часу між виникненням навини і втіленням
її у нововедення.
Інновації, що забезпечують виживання підприємства, як реакція на
нововведення, що здійснюють конкуренти називають:
Інновації, що носять упреждающий характер із метою одержання
конкурентних переваг у перспективі, називаються:
За роллю у процесі виробництва інновації підрозділяються на:
За яким критерієм інновації поділяються на реактивні та стратегічні?
Наукова політика – це:
До основних напрямів науково-технічного процесу в промисловості
відносяться: 1) створення нових і вдосконалення застосовуваних
технологій; 2) створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та
кінцевої продукції; 3) створення нових і поліпшення якості
застосовуваних матеріалів; 4) механізація та автоматизація вир-ва.
Пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу є: 1) застосування
прогресивних базових технологій; 2) системи машин для легкої та харч.
індустрії, багатоопераційні верстати з ЧПК, робототехн. й
роторно-конвеєрні комплекси, гнучні автоматизовані системи, ПК; 3)
застосування нових синтетичних, керамічних, надчистих матеріалів із
заданими властивостями; 4) комплексна автоматизація на базі впровадження
САПР, ГВС, АСУВ.
Робототехнічні і роторно-конвейєрні комплекси є одним із пріоритетних
напрямків НТП, а саме: створення нових і вдосконалення існуючих засобів
праці та кінцевої продукції.
Завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень,
засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва виступає:
Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх
виготовлення, засоби виробництва, називаються технічними нововведеннями.
Інноваційні процеси, результатом яких є нові методи і форми організації
виробництва, називаються: організаційними нововведеннями.
Нововведення, що призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері
діяльності конкретних підприємств, є: локальні новини.
Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні
нововведення, а останні потребуються певних змін в економічному
механізмі діяльності підприємств.
Суть організаційного процесу полягає в удосконаленні існуючих та
застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці,
елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
Ключовими об’єктами організаційного прогресу є: удосконалення
організації виробництва, раціоналізація елементів господарського
механізму, поліпшення організації праці.
До основних тенденцій організаційного прогресу відносяться: прискорення
темпів розвитку окремих (деконцентрації, конверсії, диверсифікації) та
посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва;
посилення безперервності та гнучкості вир-ва; розвиток колективної форми
організації та оплати праці; раціоналізація організації потоку й
використання засобів виробництва та кінцевої продукції; формування нових
типів сусп. комбінації речових і особистісних елементів процесу вир-ва,
науки та вир-ва, вир-ва і сфери споживання; удосконалення організації
функціонування господ. механізму, активізація людського чинника через
здійснення кадрової політики.
Підвищення рівня концентрації виробництва відбувається: через збільшення
розмірів підприємств, зосередження процесів вир-ва, робочої сили,
засобів вир-ва й випуску продукції на все більш великих підп-вах.
ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Прогноз – це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в
майбутньому.
Прогнозування розвитку (стану) підприємства – це наукове обґрунтування
можливих кількісних та якісних змін його стану (рівня розвитку в цілому,
окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних
способів і строків досягнення очікуваного стану.
Метод прогнозу, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції
спеціалістів, це: (прогноз на основі індикаторів).
Прогноз на основі індикаторів – це: метод прогнозу, що ґрунтується на
досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів
Передпланове прогнозування можливих варіантів розвитку поділяється на
такі напрямки:
Планування – це: процес визначення цілей, що їх підприємство передбачає
досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.
Планування, що охоплює на підприємстві довгострокове (стратегічне) і
середньострокове планування називається: перспективним.
Заключним розділом плану розвитку підприємства є: фінансовий план.
Головна мета бізнес-плану – це:
Бізнес-план може розроблятися з метою:
Резюме бізнес-плану це: короткий огляд бізнес-проекту, його ключових
аспектів, повідомлення про наміри.
Метод складання плану, що засновується на використанні норм і нормативів
витрат живої та уречевленої праці для визначення змінних величин, це:
За економічним змістом показники, через які виражаються планові
завдання, поділяються на: натуральні та вартісні.
Генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для
підприємства проблеми, головні цілі та розподіл ресурсів для їх
досягнення називається: стратегією.
Які фактори впливають на формування стратегічних цілей діяльності
підприємства? Фактори зовнішнього середовища.
Головною метою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:
Система стратегічних цілей розвитку підприємства визначається: місією
підприємства.
До методів портфельного аналізу та вибору стратегії належать: матричні
методи: метод, запропонований Бостонською консультативною групою – БКГ;
метод консультаційної групи “Мак-Кінсі”; загальний стратегічний метод
Портера; метод консультаційної “групи Артур Д. Літлл”; метод
консультаційної групи “Шелл”.
Метод вибору генеральної стратегії, що базується на залежності розмірів
витрат на виробництво від його обсягу і відображає вплив лише внутрішніх
чинників називається: методом кривих освоєння.
До аспектів, що характеризують відмінності між стратегічним та тактичним
плануванням відносять: часовий, за охопленням сфер впливу,
сутнісно-змістовий.
Яка з систем використовує за планово-облікову одиницю деталь певного
найменування? Подетальна система оперативного планування.
До принципів державного регулювання належать: мінімальне втручання держ.
органів у екон. процеси; опосередкований вплив на суб’єктів
господарювання (за допомогою встановлюваних державою екон. регуляторів і
нормативів).
До основних економічних функцій держави відносяться: 1) забезпечення
сприятливої правової бази та суспільної атмосфери; 2) визначення
глобальної стратегії розвитку країни, індикативне макроекономічне
планування; 3) узгодження і стимулювання пріоритетних напрямків
інноваційних процесів та інвестиційної діяльності; 4) перерозподіл
ресурсів, стабілізація економіки та соц. захист населення; 5) моніторинг
та регулювання процесі охорони і відтворення навколишнього природного
середовища.
Який із наведених способів впливу держави на економіку можна віднести до
непрямої регламентації?
Який із наведених способів впливу держави на економіку можна віднести до
прямої регламентації?
В умовах ринку до економічної функції держави відноситься:
Державне регулювання економіки в умовах ринку –це:
До основних принципів податкової системи в Україні належать:
стабільність; обов’язковість; соц. справедливість за визначення й
стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів; передбачення
відповідних пільг для окремих платників податків.
Податкова система України є: триступеневою і складається з прямих і
непрямих податків, а також з обов’язкових платежів і зборів.
Антимонопольне законодавство, що діє в багатьох країнах, націлене, у
першу чергу, на забезпечення …
Як повинна відноситися держава до монополії в умовах ринкової економіки?
ВИРОБНИЦТВО, ЯКІСТЬ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
Принцип, що лежить в основі розподілу промислової продукції на групу “А”
і групу “Б”: поділ за екон. призначенням. Група “А” – засоби вир-ва
(засоби праці і предмети праці), група “В” – предмети споживання
(продовольчі і непродовольчі товари).
Чинником об’єднання товарів в асортимент не є:
Широтою товарного асортименту називається:
Товарна продукція – це: загальна вартість усіх видів готової продукції,
напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на
продаж або для реалізації різним споживачам.
Обсяг реалізованої продукції – це: обсяг продукції, за яку сплачені
рахунки.
Матеріально-технічне забезпечення – це процес планування та організації
своєчасного комплексного забезпечення підприємства необхідними мат.
ресурсами (визначення потреби в матер.-тех. ресурсах, пошук і купівля
ресурсів, організація доставки, зберігання й видача окремим споживачам
на підприємстві).
Технічна сторона матеріально-технічного забезпечення пов’язана з…
Економічна сторона матеріально-технічного забезпечення є …
Корисність будь-яких товарів відбиває їх: споживну вартість.
За змістом технічний рівень вужче за поняття якість, оскільки охоплює
сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.
Об’єктивний метод визначення рівня якості виробів означає: оцінювання
рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних
вимірювань, а також лабораторного аналізу.
Метод оцінки рівня якості, що грунтується на наслідках аналізу
сприймання органами почуттів людини без застосування технічних
вимірювальних та реєстраційних засобів, називається: органолептичним.
Національним органом, що проводить і координує роботу з сертифікації
продукції в Україні є: Державний комітет України по стандартизації,
метрології та сертифікації (Держстандарт України).
Показники, що оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства в
економічній теорії називають – загальними показниками якості продукції.
Абсолютний рівень якості продукції: знаходять обчисленням вибраних для
його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними
показниками аналогічних виробів.
Рівень якості , за якого загальна величина суспільних витрат на
виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання є
мінімальною, називається: оптимальним.
Показники якості виготовлення продукції характеризують:
Яка група показників якості продукції відображає ступінь використання
винаходів при проектуванні виробів? Патентно-правові (коефіцієнт
патентного захисту та коефіцієнт патентної чистоти).
Показник якості продукції, що відображає ступінь економічної вигоди
виробництва продуцентом і придбання його споживачем, це: економічні
показники (ціна за одиницю виробу, прибуток з одиниці виробу, рівень
експлуатаційних витрат часу й коштів).
Властивість виробу виконувати свої функції при збереженні
експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного
проміжку часу, характеризує його: надійність.
Довговічність – це властивість виробу тривалий час зберігати свою
роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації.
Показники, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства,
називаються: загальними.
Комплексні показники якості продукції: відображають кілька властивостей
одиниці продукції одночасно.
Якість продуктів харчування характеризується показниками: калорійність,
консистенція, смак, термін зберігання тощо.
Коефіцієнт готовності обладнання це:
Контроль якості, який здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях
шляхом проведення випробувань, аналізів, називається: стаціонарним.
Контроль якості, що здійснюється безпосередньо в ході технологічного
процесу виготовлення виробу за допомогою спеціальних пристроїв,
називається: активним.
Сертифікат продукції – це документ, який засвідчує високий рівень його
якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
ПРОДУКТИВНІСТЬ, МОТИВАЦІЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ
Продуктивність праці це: ефективність трудових витрат, здатність
конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних
благ. Рівень ПП визначається кількістю продукції, що виробляє один
працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що
витрачається на вир-ва одиниці продукції.
До негрошових методів мотивації результативної діяльності працюючих
належать: збагачення праці, гнучкі робочі графіка, охорона праці,
програми підвищення якості праці, просування по службі, участь у
прийнятті рішень на більш високому рівні.
Згідно теорії ієрархії потреб Маслоу, потреби людей виокремлюються у
(п’ять основних груп).
Відповідно до теорії Маслоу ієрархія задоволення потреб людей відбиває
рух …
Механізм державного регулювання оплати праці реалізується через:
механізм оплати праці та механізм соціального захисту.
Державний соціальний захист реалізується через запровадження допомоги
сім’ям з низькими доходами (далі ст. 381).
Оплата праці – це: будь-який заробіток, обчислений, як правило, у
грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або
надані послуги.
Основна заробітна плата – залежить від результатів його праці й
визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими
окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за
встановлені чинним законодавством.
Основна (тарифна) частина заробітної плати працівника не залежить від:
кінцевого результату діяльності підприємства.
Використання якого з теоретично можливих засобів державного регулювання
оплати праці є неприйнятним для держав з ринковою економікою?
До сфери державного регулювання оплати праці згідно з чинним
законодавством належить регулювання: мінімальної заробітної плати, умов
і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях, максимальних розмірів
посадових окладів керівників держ. підприємств (ст. 381).
Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств
здійснюється на основі: єдиної тарифно-посадової системи.
Мінімальна заробітна плата – це: такий розмір оплати праці, що нижче за
нього вже не можна платити працівникові за виконану норму робочого часу.
Тарифна система оплати праці розробляється і використовується для:
Тарифна система оплати праці робітників включає: тарифно-кваліфікаційні
довідники; кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і
службовців; тарифні сітки й ставки; схеми посадових окладів або єдину
тарифна сітка.
При відрядній формі оплата праці проводиться за: нормами й розцінками,
установленими на підставі розряду працівника.
Заробіток робітника, що розраховується шляхом перемноження кількості
одиниць виробленої продукції на розцінки за одиницю продукції, є
заробіток при: прямій відрядній системі.
До погодинної форми оплати праці належать: проста почасова оплата,
почасово-преміальна система.
Генеральні та галузеві тарифні угоди укладаються між:
Винагороди працівникам за підсумки роботи за рік у складі коштів, які
спрямовуються на споживання, належать до: (фонду матеріального
стимулювання).
Виплати матеріальної допомоги робітникам підприємства по тимчасовій
непрацездатності належать до: (фонду матеріального стимулювання).
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
До доходів від позареалізаційних операцій підприємства належать:
прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в
оренду (лізинг) , дивіденди на цінні папери, дохід від володіння
борговими зобов’язаннями, роялті, надходження від екон. санкцій тощо.
До доходів від невиробничої діяльності підприємства належать: (доходи
від реалізації нематеріальних активів).
Доход, який отримує підприємство від здачі майна в оренду є: прибутком
від позареалізаційних операцій.
Прибуток – це: та частина виручки, що залишається після відшкодування
всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.
Основною умовою одержання підприємством певної суми прибутку є:
Прибуток від реалізації продукції – це: прибуток від операційної
діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Обчислюється як
різниця між виручкою від продажу продукції та її повною собівартістю.
Маржинальний прибуток – це: обсяг виручки від продажу продукції за
мінусом змінних витрат.
Маржинальний прибуток слугує критерієм оцінки змоги підприємства
покривати …
Управління розподілом прибутку акціонерного товариства здійснюється на
основі розробленої дивідендної політики.
Рентабельність це: відносний показник ефективності роботи підприємства,
котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.
Рентабельність підприємства – це: (відношення прибутку до середньої
вартості основних фондів та оборотних коштів).
Рентабельність окремих видів продукції обчислюється як: (Ці – Сі) / Сі х
100, де Ці, Сі – відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.
Рентабельність продукції визначається як: відношення прибутку від
реалізації продукції за певний період до повної собівартості
реалізованої продукції (помноживши на 100). Також можна обчислювати як
відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції.
Рентабельність сукупних активів характеризує: ефективність використання
всього наявного майна підприємства.
Рентабельність виробничих фондів підприємства визначається як відношення
одержаного прибутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів.
Рентабельність власного капіталу – це: відображає ефективність
використання активів, створених за рахунок власних коштів.
Відношення балансового прибутку до власного капіталу: рентабельність
власного капіталу.
Коефіцієнт фінансового лівериджу це: відношення заборгованості до
власного капіталу.
Довгострокові зобов’язання – це зобов’язання, які погашаються не раніше
ніж 12 місяців (1 рік).
Коефіцієнт термінової ліквідності – це відношення оборотних активів
високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів.
Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями – це:
Ефективність виробництва є синонімом: продуктивність системи виробництва
та обслуговування.
Скорочення тривалості робочого тижня – це: соціальна ефективність.
Показником, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво
(собівартості виготовлення певних виробів) є: узагальнюючий показник
ефективності споживаних ресурсів.
Розрахунок відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуваних
виробничих фондів є: показник ефективності виробництва – рентабельність.
Ефективність виробничо-господарської діяльності характеризує: результат
діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід,
прибуток) (рівень прибутковості виробництва).
Поняття обліковий відсоток відноситься до:
Найкращих результатів підприємство можна досягти за рахунок: зростання
продуктивності суспільної праці.
Оптимальними вважаються витрати на виробництво і реалізацію продукції,
які забезпечують …
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при взаємодії таких
чинників:
Родовою ознакою ефективності може слугувати необхідність досягнення мети
виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами
суспільної праці або часу.
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ І САНАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
За ступенем збільшення ефекту ефективність виробництва може бути:
первинною, мультиплікаційною, синергічною.
Резонансний ефект має місце, коли якесь нововведення в певній галузі
активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері.
Величина інтегрального ефекту залежить від: практичної реалізації того
чи того управлінського рішення.
Загальна та порівняльна ефективність витрат це:
Основна вимога до підприємств, що підлягають реструктуризації це:
відповідність продукції підприємства поточному платоспроможному попиту.
Реструктуризація включає в себе наступні складові:
Комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної,
економічної та фінансової життєздатності підприємства, називається:
реструктуризацією.
Реструктуризації підприємства має бути спрямована насамперед на:
якнайскоріше забезпечення виживання підприємства та відновлення
конкурентоспроможності підприємства на ринку.
Стратегічна реструктуризації підприємства забезпечує: довготермінову
його конкурентоспроможність.
Реструктуризація підприємства пов’язана з підготовкою та перепідготовкою
персоналу, які супроводжуються орієнтацією на конкурентноспроможне
функціонування підприємства, зміну його організаційної структури,
називається: управлінською.
Який вид реструктуризація підприємства характеризується процесами
комерціалізації або корпоратизації підприємства? Організаційно-правовий
вид.
Наступним заходом після занесення підприємства до Реєстру
неплатоспроможних підприємств та організацій є: поглиблений аналіз
техніко-економічного та фінансового стану підприємства.
Проведення реструктуризації підприємства можливо шляхом: об’єднання,
злиття, розподілу, виділення зі складу об’єднання, реорганізації.
Підрозділ підприємства, для якого освоєння нових ринків є важким, але
який має високий ступінь специфічних виробничих знань і технологій, без
якого неможлива кооперація і збут на підприємстві, відноситься до:
підприємства, яке важко піддається реорганізації.
Підприємство, яке потенційно піддається реорганізації, характеризується:
підрозділом з великою можливістю освоєння нових ринків, але з досить
значним рівнем специфічних виробничих знань і технологій для
самостійного існування, що утруднює зміну асортименту продукції та
відповідно виробничого процесу.
Підрозділи підприємства з високою конкурентоспроможністю, але низьким
рівнем відповідності загальній стратегічній цілі відносяться до
підприємств, які підлягають ліквідації.
Процес фінансового оздоровлення починається з виявлення та аналізу
причин фінансової кризи.
При проведенні процесу санації першочергово необхідно сформувати:
причину фінансової кризи підприємства і визначити цілі та стратегію
санації.
Система санаційних заходів розробляється на основі: стратегії
(узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей
через координацію та розподіл ресурсів компанії).
Система взаємопов’язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з
кризи, називається: програмою санації.
PAGE
PAGE 1
R
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
