Реферат на тему
Соціальна політика та проблеми забезпечення фінансової безпеки людини.
Філософія соціальної безпеки.
Сучасний світ переживає період трансформації та глобалізації
економічних, соціальних, екологічних та ін. процесів. Ця тенденція
відчутно зросла протягом останніх десятиліть. Усе вагомішу роль
відіграють транснаціональні зв’язки в науково-технічній, інформаційній,
торговельній, культурній та ін. сферах. Але одночасно зросли регіональні
соціально-економічні диспропорції як всередині окремих країн, так і в
більш великих масштабах.
Сучасні трансформації та глобальні процеси примушують переосмислити
багато понять, які вже встановилися, по-новому поставити ряд запитань.
Мова іде, перш за все, про те, що фінансова глобалізація,
транснаціоналізація фірм провокують загострення соціальних проблем,
особливо в сфері зайнятості, посилюють їх дестабілізуючий вплив на ринок
праці. Тому в умовах трансформації та глобалізації економіки виникає
необхідність не тільки переосмислити деякі поняття, але й поставити нові
завдання в соціальній сфері, які враховували б інтереси різних
соціальних верств, перш за все людей праці та людей похилого віку. Для
створення стабільної ситуації всередині будь-якої країни дуже важливим є
досягнення більш збалансованого та справедливого співвідношення між
ринком і потребами соціальної солідарності, вирішення завдань,
пов’язаних із забезпеченням миру і прав людини у всій їхній сукупності.
У даному контексті важливе значення мала серія конференцій на найвищому
рівні під егідою ООН, які проходили в 90-ті роки ХХ століття. На
міжнародній конференції з народонаселення та розвитку в Каїрі (вересень
1994 року), Всесвітній зустрічі на найвищому рівні в інтересах
соціального розвитку в Копенгагені (березень 1995 року), 35-ій сесії
Комісії соціального розвитку ООН в Нью-Йорку (лютий-березень 1997 року)
йшлося про соціальні проблеми, пріоритети та дії в умовах нових
міжнародних відносин. В основних документах прийнятих на цих форумах,
було зроблено наголос на тому, що „потреби людини мають стояти в центрі
розвитку та міжнародного співробітництва”, основну увагу акцентовано на
„взаємозв’язок між соціальними функціями держави і відповідями ринку на
соціальні вимоги та імперативи сталого розвитку”.
В умовах трансформації соціальних процесів важливе значення в сучасному
світі має соціальна безпека. Як наголосила ще в 1996 році консультант
ЮНЕСКО, доктор Анна Баєр, сьогодні „змінилося саме поняття безпеки. Воно
набуло нових вимірів. Головна загроза безпеці нині йде з середини у
вигляді безробіття, злиднів, деградації довкілля та соціальної ізоляції.
Люди почали сподіватися на таку безпеку, яка б гарантувалася тривалим
людським розвитком і ґрунтувалась на толерантності й солідарності, а не
на рівновазі страху”.
В умовах глобалізації особливої актуальності набувають проблеми
соціального розвитку, а питання соціальної безпеки, як складової
національної безпеки, висуваються на перший план. Окремі елементи
соціального захисту, які виникли ще в минулому сторіччі, переросли на
кінець ХХ століття у розгалужені системи соціального забезпечення і
захисту людей у розвинутих країнах, перетворюються в універсальну
глобальну систему соціального прогресу і безпеки, в рамках якої
надається новий імпульс удосконаленню аналогічних внутрідержавних і
регіональних систем. Соціальна безпека стає пріоритетною серед інших
видів національної безпеки.
Проблеми соціальної безпеки до недавнього часу були предметом вивчення
переважно для західних спеціалістів. В Україні дослідники звернулися до
них лише кілька років тому, враховуючи їхню важливість і актуальність.
Соціальна безпека стає на захист людей як найвищої цінності будь-якої
країни. Відтак, головною пріоритетною ціллю соціальної безпеки є захист
життя, здоров’я, добробуту, прав і свобод людини. Це складає сутність
соціальної системи регулювання відносин між людьми, їхнього
життєзабезпечення і соціалізації.
Об’єктами соціальної безпеки є люди, їхні спільноти і відносини,
соціальні потреби і соціальні інфраструктури (освіта, виховання,
культура, торгівля, охорона здоров’я, спосіб життя).
Таким чином, соціальна безпека – це надійна захищеність життєво важливих
інтересів соціальних суб’єктів на макро- та мікрорівні, збереження і
розвиток людського потенціалу, підтримка ефективного стимулювання
діяльності людей, систем їхнього життєзабезпечення, суспільних цінностей
і моральності.
Американський дослідник С.Дойл зазначає, що держава знаходиться в
соціальній безпеці, якщо вона має можливість „здійснювати заходи
розвитку соціальної сфери, освіти та економіки без зовнішнього впливу,
забезпечити своїх громадян житлом, продуктами харчування, роботою,
захищати їхні громадянські права та особисті свободи”.
Соціальна безпека, так само як і економічна, значною мірою залежить як
від внутрішньої ситуації в країні, так і від зовнішніх факторів. Саме
внутрішні процеси і фактори мають пріоритетне значення для забезпечення
соціальної безпеки держави. Безпека є, перш за все, результатом активної
внутрішньої соціальної і політичної стабільності, ефективного
економічного розвитку. Соціальна безпека характеризується сталим
розвитком, „імунітетом” до впливу таких внутрішніх і зовнішніх факторів,
що порушують функціонування процесу суспільного розвитку, підривають
досягнутий рівень життя населення і тим самим викликають підвищення
соціальної напруженості в суспільстві, а також становлять загрозу самому
існуванню держави.
Соціальна безпека, так само як і економічна безпека, нерозривно
пов’язана із категоріями національних потреб і національних інтересів.
Однак базою для макроекономічних досліджень у сфері соціальної безпеки є
мікроекономічні характеристики населення: стан розвитку сім’ї та окремої
людини. Природно й те, що метою конкретної людини є досягнення
особистого матеріального благополуччя, а потреба в безпеці (в тому числі
фінансовій), згідно з теорією американського вченого Абдрахмана Маслоу,
посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Саме тому
фінансова безпека особистості – це важлива складова частина соціальної і
фінансової безпеки держави, центром якої є людина та її потреби, якість
задоволення яких впливає на соціально-економічний розвиток держави та її
соціальну безпеку.
Разом з тим варто зазначити, що проблеми, а тим паче фінансові аспекти
соціальної безпеки людини та сім’ї як цілісної системи вітчизняною
наукою вивчалися недостатньо. Тому міждисциплінарний підхід до проблем
фінансової безпеки особистості та домогосподарства, інтеграція
демографічних, соціологічних і економічних даних про їх розвиток
сприятимуть глобальному дослідженню соціальних проблем в умовах
перехідного періоду, виробленню та реалізації політики щодо захисту
економічних інтересів громадян і їх сімей та забезпечення фінансової
безпеки як на мікро-, так і на макрорівні.
‘|(O*\-th2oooooooooocoTHOOOOOOOOOOO
dh`„Aa$
&
F
gdAf‚
чення економічної і фінансової безпеки особистості й суспільства в
цілому, його соціальної стабільності є соціальні гарантії. Без
перебільшення можна стверджувати, що вищий рівень соціальних гарантій –
основа суспільного добробуту й кінцева мета фінансової політики держави.
Цю ідею дещо наївним постулатом сформулював на початку ХІХ століття
англійський філософ Ієремія Бентам, який писав: „Найбільше щастя
найбільшій кількості членів суспільства – ось єдина мета, до якої
повинен прагнути уряд”. В сучасному суспільстві розвиток соціального
забезпечення, види і форми соціальних гарантій в державі визначаються
двома основними факторами – рівнем економічного розвитку та станом
розвитку демократичних засад.
Світовий досвід свідчить, що держава повинна гарантувати кожному
громадянину соціальні гарантії, що повинні здійснюватися за такими
напрямками.
Соціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави
різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм і свого
роду гарантією фінансової безпеки кожної людини і громадянина. Гарантії
держави полягають в тому, що вони, по-перше, створюють умови для
самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних
потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу,
держава повертає їм (поза зв’язком із вилученою частиною) блага й
послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я,
культурного обслуговування, соціального страхування та забезпечення;
по-третє, за рахунок вилучення у деяких громадян частини їхнього доходу
держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за
станом фізичного здоров’я не спроможні самі забезпечити себе всім
необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для
інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).
В умовах незалежної держави створення національної системи соціальних
гарантій має першочергове значення для забезпечення фінансової безпеки
кожного громадянина, його сім’ї, добробуту суспільства. Основні принципи
такої системи закладені в Конституції України, де записано, що громадяни
України мають право:
на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє
харчування, одяг, житло (ст. 48);
на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);
на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної,
часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,
безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших
випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних
виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати
рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством
(ст. 46);
на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава
створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного
обслуговування. У державах і комунальних закладах охорони здоров’я
медична допомога надається безкоштовно; наявна мережа таких закладів не
може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх
форм власності (ст. 49);
на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава
забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної
середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних
навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і
студентам. Громадяни мають право безплатно здобувати вищу освіту в
державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ст.
53).
Згідно Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні
соціальні гарантії” (2000р.) державні соціальні гарантії – це
встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян,
пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів
соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими
актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового
мінімуму (ст. 1). Статтею 17 цього ж Закону визначено, що до числа
основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір
заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний
мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших
соціальних виплат.
Гарантувати фінансову безпеку кожної людини і громадянина, сім’ї і
суспільства в цілому – це значить підтримувати соціальну стабільність,
соціальний баланс в суспільстві. Балансування може бути досягнуте шляхом
моніторингу основних індикаторів, регулювання факторів, своєчасного
виявлення, попередження та нейтралізації загроз соціальній безпеці.
Література
Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного
прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.
Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред.
В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. –
461с.
Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека
підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.:
Лібра, 2003. – 280с.
Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. –
К.: КНЕУ, 2001. – 733с.
Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2003. – 550с.
Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.
Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий
аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в
сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним
шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.
Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика:
Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001.
– Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.
фінансування загальної освіти;
підготовку кадрів;
охорону здоров’я;
покращення житлових умов.
через
мінімальний рівень заробітної плати;
індексацію заробітної плати;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
невтручання в підприємницьку діяльність.
через
Соціальні гарантії
Забезпечення прийнятного рівня добробуту
Працюючим громадянам
Задоволення суспільних потреб у формі безкоштовних послуг
Суспільні потреби
пенсії;
допомоги;
грошові виплати;
пільги з податків, платежів та послуг.
через
Підтримання життєвого рівня
Окремим категоріям громадян
Рис. Види соціальних гарантій
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
