Реферат на тему:
Наукові дослідження заповідних територій і об’єктів
ПЛАН
1. Загальні питання організації наукових досліджень в державних
заповідниках.
2. Наукові дослідження по програмі “Літопис природи”, їх структура.
3. Особливості наукових досліджень в біосферних заповідниках.
4. Наукові дослідження в ботанічних садах і дендрологічних парках,
зоологічних парках.
Матеріали даної теми знайомлять з загальними питаннями організації
наукових досліджень в державних заповідниках, біосферних заповідниках,
ботанічних садах, дендрологічних парках, зоологічних парках.
До основних напрямків наукових досліджень в заповідниках належать:
1. Проведення інвентаризації всіх природних комплексів, їх компонентів,
окремих природних об’єктів.
2. Виявлення природних комплексів, найбільш характерних для заповідника,
еталонних геосистем і відповідних їх аналогів на прилеглих територіях з
метою організації споріднених досліджень.
Спостереження за природними процесами, ведення ”Літопису природи” –
основного документу, який реєструє явища і зміни, що проходять в природі
заповідника; вивчення сучасного стану природних комплексів і змін в них
як за природних умов, так і антропогенних.
4. Вивчення структури і закономірностей функціонування природних
комплексів, діяльності окремих груп організмів і видів, впливу на них
факторів середовища.
5. Розробка наукових рекомендацій, направлених на збереження і
відновлення заповідних природних комплексів генофонду.
Результати наукових досліджень можуть бути використані для наступних
завдань:
– розробки прогнозів стану природних комплексів; екологічних основ
оптимізації використання відповідних природних ресурсів; розробки
рекомендацій по управлінню популяціями і природними територіальними
комплексами; нормативів раціонального природокористування.
Вся інформація про стан природних комплексів заповідників фіксується в
“Літописі природи”, завданням якого є цілеспрямований комплексний збір і
фіксація даних про всесторонню характеристику змін в заповідних
природних системах. “Літопис природи” вимагає обов’язковий обсяг
інформації, передбачений програмою наукових досліджень.
За програмою “Літопису природи” проводяться наукові дослідження і
природних національних парків. При цьому особлива увага приділяється
вивченню рекреаційного впливу на ландшафти парку з метою визначення їх
стійкості і оптимізації навантажень.
К.П. Філонов і Ю.Д.Нухімовська (1985) запропонували наступну рубрикацію
“Літопису природи”:
1. Територія заповідника;
2. Пробні і враховані площі, ключові ділянки, постійні (тимчасові)
маршрути;
3. Рельєф;
4. Ґрунти;
5. Погода з характеристикою за сезонами;
6. Води;
7. Флора і рослинність з виділеннями певних підрозділів:
7.1. Флора і її зміни (в т.ч. і нові види, і нові місця зростання раніше
відомих видів, рідкісні, зникаючі, ендемічні, реліктові види).
7.2. Рослинність і її зміни (в т.ч. сезонна динаміка рослинних
угруповань, включаючи фенологію угруповань і динаміку наростання
наземної маси трав’янистих угруповань; флуктуації рослинних угруповань –
флуктуації складу і структури рослинних угруповань, продуктивність
наземної частини трав’янистих угруповань, чисельність і фітомаса
фітопланктону і фітобентосу, продуктивність ягідників, грибів,
суксесієтні процеси, побічні явища в житті рослин і фотоценозів).
8. Фауна і тваринне населення з виділеннями підрозділів:
8.1. Видовий склад фауни (в т. ч. нові і рідкісні види тварин).
8.2. Чисельність видів фауни (за класами тварин).
8.3. Екологічні огляди окремих груп тварин.
9. Календар природи з виділенням фенологічної періодизації року.
10. Стан заповідного режиму. Вплив антропогенних чинників на природу
заповідника і охоронні зони з виділенням підрозділів:
10.1. Часткове використання природних ресурсів (для внутрішніх потреб
заповідника в межах спеціально виділеної ділянки);
10.2. Заповідно-режимні заходи.
10.3. Прямі і опосередковані зовнішні впливи.
11. Наукові дослідження з виділенням підрозділів;
11.1. Ведення картотек і фототек;
11.2. Дослідження, що проводяться заповідником;
11.3. Дослідження, що проводяться іншими організаціями.
12. Охоронна (буферна) зона (характер господарської діяльності в ній,
використання нею функцій по збереженню заповідної території).
Значний вклад в організацію наукових досліджень в біосферних
заповідниках внесли І.П. Герасимов, Ю.А. Ізраель, В.Е. Соколов, К.М.
Ситник, С.М. Стойко і ряд інших вчених.
Згідно концептуальних положень про систему фонового моніторингу основним
об’єктом її реалізації є біосферні заповідники. Програма фонового
екологічного моніторингу включає підрозділи:
– моніторинг забруднення природного середовища та інших факторів
антропогенного впливу;
– моніторинг реакції біоти на антропогенний вплив, в першу чергу фонові
рівні забруднення;
– спостереження за змінами функціонально-структурних характеристик
сталих природних екосистем і їх антропогенних модифікацій.
В перший розділ фонового екологічного моніторингу “абіотичний
моніторинг” включені зміни гідрометереологічних показників. В програму
вимірювань підібраний перелік речовин для їх визначення у відповідних
середовищах:
– двоокис сірки, озон, окис вуглецю, окисли азоту, вуглеводи, двоокис
вуглецю, фреони – в атмосфері;
– бенз(а) пірен, хлороорганічні сполуки, важкі метали – в атмосферних
осадах, поверхневих і підземних водах, ґрунтах, біоті;
– Біогенні елементи (азот, фосфор) – в осадах, поверхневих і підземних
водах, грунтах, біоті;
– аніони і катіони, радіонукліди – в осадах, а також ртуть, кадмій,
сурма, свинець, миш’як та інші;
В програму абіотичного моніторингу включені гідрометереологічні
спостереження, які дають інформацію про концентрацію забруднюючих
речовин, особливості біогеохімічних циклів і кругообігу хімічних
речовин.
В програму польових спостережень біотичного розділу екологічного
моніторингу включені спостереження за видами, чисельність яких
понижується. Вибирають один тестовий вид для кожного з класів живих
організмів (найпростіших, бактерій, водоростей, мохів, лишайників, вищих
рослин) з метою оцінки стану біологічного виду.
Моніторинг зворотної реакції біоти на вплив забруднених речовин полягає
у визначенні коефіцієнту розмноження виду при різних рівнях забруднення
середовища і фіксованих інших екологічних умовах. Одним з найважливіших
об’єктів екологічного моніторингу повинні бути тварини ґрунту. Відомо,
що дощові черв’яки є концентраторами кадмію; жуки-жужелиці – свинцю;
мокриці – міді і т.п.
В ряді праць моніторинг передбачають проводити на базі вивчення
функціональних характеристик еталонних природних комплексів заповідника
в порівнянні з антропогенними модифікаціями на прилеглих територіях
(ОлещенкоВ.І.,1977, ГерасимовІ.П., 1978).
Наукові дослідження в ботанічних садах і дендрологічних парках
передбачають:
– розробку теоретичних основ і загальних питань інтродукції і
акліматизації рослин;
– вивчення закономірностей мінливості і фізіології пристосування
інтродукованих рослин, їх стійкості в умовах зміни середовища;
– підвищення стійкості і продуктивності інтродукованих рослин;
– розробку біологічних основ репродукції інтродукованих рослин і
прийомів введення їх в культуру;
– розробку наукових основ декоративного садівництва і озеленення;
– розробку наукових основ їх захисту від шкідників і хвороб.
В ботанічних садах в культурі використовуються рідкісні і зникаючі,
Червонокнижні види. Досліджуються корисні кормові, харчові, технічні,
лікарські рослини, дається ресурсознавча оцінка, рекомендації по
використанню.
Наукові дослідження в зоопарках спрямовані на вивчення біології,
екології видів тварин, розробку найсприятливіших умов їх збереження,
дослідження поведінки тварин, способів їх охорони і відтворення.
Наукові дослідження в інших заповідних об’єктах не отримали
систематичного розвитку. Переважно це – інвентаризація флори і фауни,
вивчення їх динаміки, Червонокнижних видів тварин і рослин, тощо.
Література:
Андриенко Т.Л.,Попович С.Ю.,Шеляг-Сосонко Ю.Р. Полесский государственный
заповедник. Растительный мир. Київ: Наукова думка, 1986,208с.
Андрієнко Т.Л.,Якушина Л.А. Види занесені до “Червоної книги Украйнської
РСР” у флорі заповідників республіки//Український ботанічний журнал,
1989, 46, N2,с. 77-80.
Барна М.М., Царик Л.П., Черняк В.М. Голицький ботаніко-ентомологічний
заказник загальнодержавного значення. Тернопіль, Лілея. 1997. 62с.
Биосферные заповедники и глобальный мониторинг окружающей среды//Итоги
науки и техники:Охрана природы и воспроизводство природных
ресурсов.М.:ВИНИТИ,1983,т.14 -197с.
Бобров Р.В. Все о национальных парках. М.:Молодая Гвардия,1987,224с.
БорейкоВ.Е.История заповедного дела в Украине.К.:1995,183с.
Генетические ресурсы растений и животных Украинской ССР.К.:Наукова
думка,1986,209 с.
Дидух Я.П. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карпатский государственный заповедник.
Растительный мир.К.:Наукова думка,1982,150с.
Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної
екологічної мережі україни на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.
Заповедники Украины и Молдавии/Заповедники СССР.М.:Мысль,1987, 272с.
Зеленая книга Украинской ССР.К.:Наукова думка,1987,216с.
Итоги и перспективы развития заповедного дела в СССР.М.:Наука,1986,206с.
Кожевников Г.А. Как вести научную работу в заповедниках//Охрана
природы,1928,N2 с.12-19.
Криницький А.М. Проблемы заповедного дела. М.:Лесн.пр-ть,1989,192с.
Корчемний В.Г. Хоростківський дендропарк:путівник. Львів, Каменяр. 1988.
38с.
Кондратюк Е.Н., Бурда Р.И., Чуприна Т.Т., Хомяков Н.Т. Луганский
государственный заповедник. Растительный мир.К.:Наукова думка,1988,187с.
Мазинг В.В. Уровни экологического образования//Экологическое образование
и воспитание в СССР.М.:Из-во Моск. ун-та, 1987,с.3-4.
Николаевский А.Г. Национальные парки. М.:Агропромиздат,1985,190с.
Особо охраняемые природные територии мира. М.:Агропромиздат,1985,312с.
Перспективная сеть заповедных объектов Украины. К.:Наукова
думка,1987,292с.
Підоплічко І.Г., Федоренко А.П. Заповідники Української РСР. Київ,
Урожай. 1967.
Природно-заповідний фонд Української РСР. К.:Урожай,1986,224с.
Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник.
Київ. 1999. 240с.
Природохранные геосистемы//Геоэкологические принципы проектирования
природо-технических геосистем.М.:ИГАИ СССР,1987,с.246-271.
Реймерс Н.Ф. Словарь-справочник по экологии. М., 1991.
Справочник по заповедному делу (Ред. А.М.Гродзинський) К.:Урожай, 1888,
168с.
Сады, парки и заповедники Украинской СССР.К.:Будівєльник,1985,168с.
Стойко С.М., Трибун П. Національні парки та заповідники Гуцульщини, їх
значення для збереження природної культурної та історичної
спадщини\Історія Гуцульщини. Т.4. Львів, Логос. 1999. 93-122с.
СтойкоС.М., ТасєнкевичЛ.О., МілкінаЛ.І. та інш. Флора і рослинність
Карпатського заповідника.К.: Наукова думка,1982,220с.
ФилоновК.П., НухимовскаяЮ.Д. Летопись природы в заповедниках СССР.М.:
Наука,1985,143с.
Царик Л.П. Природні заповідні території. Тернопіль 1998. 60с.
Чайковський М.П. Памcятки природи Тернопільщини. Львів, Каменяр. 1977.
80с.
Червона книга Української РСР.К.:Наукова думка, 1980,404с.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. Ялтинский горно-лесной государственній
заповедник.К.:Наукова думка, 1980, 184с.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Молчанов Е.Ф. Государственній заповедник
“Мыс Мартьян”. К.: Наукова думка, 1985, 256с.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубинина Д.В. Государственный заповедник “Дунайские
плавни”. К.:Наукова думка,1984,286с.
ЯщенкоП.Т. и др. Природные национальные парки Украины. Львов, Вища
школа,1988,117с.
Основи екологічних знань /ред.В.І.Поліщук, Л.П.Царик/, Тернопіль,
“Тернопіль”,1994 с 157-160.
State of environment in Ukraine for 1998. National report. Kyiv 1999.,
192s.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
