РЕФЕРАТ
на тему:
Робота з гіперпосиланнями
Гіперпосилання становлять суть World Wide Web. Без них вам не вдалося б
перейти з однієї Web-сторінки на іншу за допомогою єдиного натиснення
мишею, і Інтернет ніколи не набув би такої популярності. Web-сторінка
без гіперпосилань – це Web-сторінка, яка нікуди не веде.
У цьому розділі будуть розглянуті найбільш поширені механізми, що
забезпечують зв’язок між Web-сторінками, і засоби, передбачені у
FrontPage для роботи з цими механізмами. До таких механізмів
відносяться:
гіперпосилання;
закладки;
активні області.
Без гіперпосилаань відвідувачам Web довелося б вводити адресу кожної
Web-сторінки вручну. Враховуючи довжину і складність адрес URL для
багатьох Web-сторінок, навряд чи б цей спосіб користувався великою
популярністю.
Закладки – це засіб, який дозволяє відкривати Web-сторінку в певному
місці (не обов’язково з початку). Їх можна використовувати також для
того, щоб з одного місця перейти на інше місце тієї ж Web-сторінки.
Активні області застосовуються звичайно до частин зображень. Відвідувач
Web переходить на нову Web-сторінку в залежності від того, по якій
частині зображення він клацнув мишею. Такий механізм може бути дуже
корисним, якщо ви хочете надати відвідувачам можливість візуального
вибору.
Як працюють гіперпосилання
Незважаючи на всю важливість гіперпосилань, принцип їх роботи дуже
простий. До якоїсь частини тексту або зображення прив’язується адреса
іншої Web-сторінки. Коли відвідувач Web-сайту клацає мишею по цій
частині тексту або зображенню, браузер переходить за вказаною в
гіперпосиланні адресою. Вся адресна інформація в гіперпосиланнях
записується в форматі URL (uniform resource locator). Структура адреси в
форматі URL виглядає таким чином:
///
Наприклад:
http//www.microsoft.com:80/frontpage/learn htm
Цей рядок означає, що браузер повинен звернутися по протоколу HTTP
(звичайно для адрес, що починаються з www, браузер використовує цей
протокол за умовчанням) на 80-й порт (цей порт також використовується за
умовчанням) комп’ютера www.microsoft.com, щоб завантажити файл learn.htm
з каталога /frontpage.
Імена комп’ютерів в Інтернеті
Насправді комп’ютери в Інтернеті взаємодіють один з одним з
використанням не імен, а спеціальних цифрових послідовностей – IP-адрес.
Імена типу www.microsoft.com призначені виключно для людей, оскільки
запам’ятати таку адресу набагато простіше, ніж 207.68.137.36. Коли ви
ввели в рядку браузер а адресу виду www.microsoft.com, перш ніж буде
встановлене з’єднання, це ім’я повинно бути дозволене в IP-адресі. Для
цього в Інтернеті призначені сервери доменної системи імен (DNS, Domain
Name System).
Імена комп’ютерів в доменній системі імен складаються з рівнів-доменів.
Кожний з рівнів відділений точками. Сама права частина імені – це домен
верхнього рівня (в нашому випадку це com). Імена DNS не чутливі до
регістра, але їх прийнято записувати малими літерами.
Щоб ви могли задати ім’я комп’ютера в IP-адресі, на вашому комп’ютері
повинна бути настроєна IP-адреса серверу DNS. Звичайно він надається
вашим провайдером, або автоматично разом з IP-адресою, або провайдер
просить вас настроїти його вручну.
Папки і файли на Web-сайті
Всі папки і файли на Web-сайті насправді є папками і файлами на тому
комп’ютері, на якому працює Web-сервер. Тому при виборі назв для папок і
файлів необхідно обов’язково враховувати особливості операційної
системи, під управлінням якої працює Web-сервер.
Файлові системи Unix-комп’ютерів чутливі до регістра букв. Тому коли ви
запитаєте файл з ім’ям Index.html, а цей файл насправді називається
index.html, вам повернеться повідомлення про те, що файл не виявлено.
Всі різновиди Windows нечутливі до регістра.
Той варіант файлової системи FAT, який багато років використовувався в
операційних системах MS-DOS, не підтримує імена файлів і папок довше
стандартної: вісім символів на саме ім’я і три на розширення. Якщо може
трапитися так, що ваш Web-сайт або яка-небудь його частина буде
зберігатися на комп’ютері тільки з цими операційними системами (нехай
навіть тимчасово), беріть до уваги це обмеження. Наприклад, в цьому
випадку варто перейменувати всі розширення HTML і JPEG в HTM і JPG
відповідно (у нас розширення записуються великими буквами виключно для
наглядності).
При присвоєнні імен папкам, які створюються вами і файлам користуйтеся
наступними простими правилами:
У багатьох Unix-системах максимально допустима довжина імені папки або
файла – 32 символи. Цю цифру можна розглядати як граничну для імен, що
присвоюються вами не тільки в зв’язку з особливостями файлових систем,
але і тому, що більш довгі імена відвідувачам Web-сайту важко буде
набирати в рядку браузера.
При виборі імені краще обмежитися тільки буквами (рядковими
англійськими), цифрами, дефісами і підкреслюваннями. Навіть якщо файлова
система Web-браузер а підтримує використання і інших символів, краще
уникати використання кириличних літер, ком, слешів (в тому числі
зворотних), апострофів, знаків долара, амперсандів і пропусків. Цим ви
спростите життя відвідувачам вашого Web-сайту. Справа в тому, що при
використанні в адресному рядку браузера спеціальних символів їх треба
записувати у вигляді двозначного коду, перед яким йде знак процента.
Тому “просте” ім’я папки What’s New буде виглядати як What%27s%20New%3F.
По-моєму, в цьому випадку краще обійтися чим-небудь типу whatsnew або
whats-new.
Додаткові поля в URL адресах
У URL адресах можуть використовуватися додаткові необов’язкові поля.
Вони перелічені нижче.
Закладки (bookmarks). Закладки дозволяють Web-дизайнерам вказувати певні
місця на Web-сторінці. Гіперпосилання, в яких додатково визначені
закладки, дозволяють при відкритті Web-сторінки відразу ж перейти до
потрібного місця на ній. Для вказівки закладки в адресі URL
використовується знак фунта (#) і ім’я закладки. Знак фунта з ім’ям
закладки повинен йти безпосередньо за ім’ям файлу. Коли URL складається
тільки із знаку фунта і імені закладки, вважається, що ця закладка
знаходиться на поточній сторінці. Ось приклади URL із закладками:
http://www.foo.com/far/out/place.html#space#top
Запити (query strings). У деяких випадках в адресах URL вказується не
файл для завантаження, а програма, яку потрібно запустити. Такі програми
звичайно запускаються з параметрами командного рядка. Для вказівки в URL
шляху до програми і її параметрів використовуються так звані запити. Їх
відмінною рисою є знак питання (?) перед початком переліку параметрів.
Ось приклад такого запиту:
http://www.foo.com/scripts/lookup.exe?cust=123&order=456
Коли в рядку запиту необхідно використати більше ніж один параметр,
параметри розділяються між собою амперсандами (&).
Інформація про шлях (path information). Bce, що розташовано між ім’ям
файлу, що виконується, і початком списку параметрів, розцінюється
програмою, що виконується, як інформація про шлях. Ось приклад:
http://www.foo.com/scripts/lookup.exe/zonkers?cust=123&order=456
У цьому випадку “zonkers” – це інформація про шлях для програми
lookup.exe.
Запити, інформація про шляхи і метод POST, про який буде розказано в
іншому розділі, – це можливі способи передачі інформації з браузера на
Web-сервер. Метод, який буде використаний в конкретному випадку,
вибирається при створенні програми.
Використання відносних адрес
У тих посиланнях, які розміщені на Web-сторінках, можна не вказувати
інформацію про протокол, ім’я комп’ютера, номер порту, повний шлях і
ім’я файла. Рекомендується, якщо це можливе, залишати ці поля
незаповненими. Якщо виникне ситуація, при якій вам доведеться перенести
свій Web-сайт на інший комп’ютер, такий підхід зможе істотно скоротити
об’єм роботи.
Якщо не вказаний протокол, то за умовчанням буде використаний той же
протокол, що і для поточної сторінки.
Якщо не вказане ім’я комп’ютера, то буде використане ім’я комп’ютера для
поточної сторінки.
Якщо не вказаний порт, але вказане ім’я комп’ютера, буде використаний
порт за умовчанням для поточного протоколу (для HTTP за умовчанням
використовується порт 80). Якщо ж ім’я комп’ютера не вказане, буде
використаний той же порт, що і для завантаження поточної сторінки.
Якщо немає інформації про шлях, використовується та ж папка, до якої
відноситься поточний файл.
Якщо не вказане ім’я файла, Web-сервер передасть файл за умовчанням для
цього каталогу. Якщо такий файл відсутній, в залежності від настройок
Web-сервера (пов’язаних з безпекою) буде переданий або список файлів в
даному каталозі, або повідомлення про неможливість знайти файл або про
те, що перегляд каталогу заборонено.
Хоч і інформація про шлях, і інформація про ім’я в файлі відносяться до
числа необов’язкових, щось одне все-таки повинно бути присутнім.
Зверніть увагу, що ви не зможете застосувати таку підстановку замість
пропущеної вами інформації при введенні адреси в адресному рядку
браузера (за винятком можливості пропустити ім’я файла). Наприклад, якщо
зараз у вашому браузері відкрита сторінка
http://www.microsoft.com/frontpage/learn.htm
то для переходу на сторінку What’s New вам зажадається змінити адресу в
браузер і на
http://www.microsoft.com/frontpage/brochure/whatsnew.htm
Однак всередині самого файлу learn.htm ви можете використати набагато
більш коротке посилання:brochure/whatsnew.htm
Всю інформацію, що залишилася браузер введе за вас автоматично.
Створення гіперпосиналь і управління ними
Найбільш поширена форма гіперпосилань – це так званий якір (anchor). При
використанні цього типу гіперпосилань натиснення мишею по частині тексту
або зображення, пов’язаного з цим гіперпосиланням, приведе до
завантаження вказаної в ній нової сторінки. Простий якір має такий
синтаксис HTML:
Клацніть тут для отримання інформації про насА>
В браузері це буде мати такий вигляд:
Клацніть тут для отримання інформації про нас
І, якщо все зроблене правильно, натиснення мишею дійсно повинне відкрити
в браузер і нову сторінку з потрібною інформацією. Буква А в коді
означає Anchor (якір), а HREF розшифровується як Hypertext Reference.
Весь текст, який вміщений між тегами і А>, буде сприйнятий як
гіперпосилання, і натиснення по ньому приведе вас до сторінки, вказаній
в HREF.
Головна причина, по якій взагалі був створений FrontPage, – це
можливість позбавити від необхідності створювати теги типу
вручну. Процедура створення гіперпосилання у FrontPage виглядає таким
чином:
Виділіть текст або зображення, для якого ви бажаєте створити
гіперпосилання.
Виберіть Hyperlink в меню Insert (або натисніть кнопку Hyperlink в
панелі інструментів Standart, або просто натисніть Ctrl+K). Відкриється
діалогове вікно Insert Hyperlink (мал. 1).
Введіть в полі URL шлях до Web-сторінки, на яку буде посилатися
гіперпосилання, і натисніть ОК.
Мал. 1. Діалогове вікно Insert Hyperlink
Створення гіперпосилань перетягненням
Якщо ви працюєте з FrontPage Web (неважливо, розміщений він на
локальному диску або на Web-сервері), гіперпосилання на сторінки
всередині вашого Web можна створювати зовсім просто.
Відкрийте сторінку, на якій ви хочете розмістити гіперпосилання.
Знайдіть в Folder List сторінку, на яку треба перейти по гіперпосиланню.
Перетягніть цю сторінку туди, де ви хочете розмістити гіперпосилання.
FrontPage автоматично створить гіперпосилаання, при цьому як текст буде
використана назва сторінки.
Зверніть увагу на кнопку Parameters в правій частині діалогового вікна
IsertHyperlink. Ця кнопка спеціально призначена для додавання параметрів
і їх значень до адреси URL. При її натисненні відкривається діалогове
вікно Hyperlink Parameters (мал. 2), в якому можна вказати назви
параметрів і їх значень. Така можливість може виявитися корисною для
передачі даних програмі або скрипту на Web-сервері без використання форм
HTML. Зміна або видалення вже існуючих параметрів проводиться за
допомогою кнопок Modify і Remove. Можна видалити відразу всі параметри.
Для цього призначена кнопка Clear.
Мал. 2. Додавання параметрів для гіперпосилання
Щоб видалити непотрібне гіперпосилання, клацніть по ньому правою кнопкою
миші і в контекстному меню виберіть Hyperlink Properties. Відкриється
вікно Edit Hyperlink, в якому ви зможете видалити раніше введену адресу.
Використання закладок
Якщо Web-сторінка досить довга, буває краще, щоб гіперпосилання
вказувало не на її початок, а на яке-небудь спеціально вказане місце на
цій сторінці. Для цього в HTML передбачені закладки (bookmarks).
Закладки можуть використовуватися як для того, щоб перейти з одного
місця на інше на тій же самій сторінці, так і для того, щоб при переході
з іншої сторінки нова сторінка відразу ж відкривалася в потрібному
місці. Ось як створюється закладки у FrontPage.
Відкрийте у FrontPage сторінку, на яку ви хочете вмістити закладки.
Встановіть курсор вставки туди, де ви хочете розмістити закладки.
У меню Insert виберіть Bookmark. Відкриється діалогове вікно, показане
на мал. 3.
Мал. 3. Закладки дозволяють перейти точно на певне місце на сторінці
Введіть ім’я закладки в полі Bookmark name. Імена закладок на сторінці
повинні бути унікальними.
).
У діалоговому вікні Bookmark (див. 3) є дві додаткові кнопки. Кнопка
Clear дозволяє видалити раніше створену закладку (вибравши її в списку
Other Bookmark on this page), а кнопка Goto – переміститися на вибрану
закладку. Щоб створити гіперпосилання, яке посилається на закладку,
можна скористатися комбінованим списком Bookmark в діалоговому вікні
IsertHyperlink або просто дописати ім’я закладки після знаку фунта (#) в
кінець адреси URL.
Використання активних областей
Гіперпосилання можна прив’язувати не тільки до тексту або зображень
цілком, але і до окремих частин зображень. Для цього потрібна частина
зображення позначається як активна область (hotspot). Інша назва
активних областей – карти зображень (image maps).
Натиснення мишею по активній області приводить до переходу на сторінку,
вказану в URL, як і натиснення по звичайному гіперпосиланню . Частіше за
все активні області застосовуються при використанні зображень-меню або
карт, хоч область їх застосування може бути самою різноманітною.
Ось як позначаються активні області на зображенні у FrontPage:
Виділіть зображення на сторінці.
Клацніть по кнопці Rectangular Hotspot (прямокутна активна область),
Circular Hotspot (кругла активна область) або Polygonal Hotspot
(многокутна активна область) в панелі інструментів Picture.
Якщо ви вибрали Rectangular Hotspot або Circular Hotspot, перетягнете їх
мишею в потрібне місце на зображенні. Якщо ж ви використовуєте Polygonal
Hotspot, клацніть мишею на кожний кут, а щоб завершити створення
багатокутника, клацніть два рази мишею по останньому куту. Від нього
буде автоматично проведена лінія до тієї точки, з якої почався
багатокутник.
Після створення активної області FrontPage відкриє діалогове вікно
Create Hyperlink (те ж саме, що використовується і при створенні
звичайних гіперпосилань). Введіть потрібну інформацію і натисніть кнопку
ОК.
Якщо після виділення активних областей на малюнку вам ще потрібно
створити гіперпосилання для всього малюнка, клацніть по будь-якій
частині малюнка, яка досі не помічена як активна область, і створіть для
неї гіперпосилання звичайним образом.
Якщо на зображенні важко розпізнати активні області, скористайтеся
кнопкою Highlight Hotspot в тій же панелі інструментів Picture.
Щоб змінити розміри або перетягнути активну область по зображенню,
клацніть по цій області і перетягніть її мишею. Щоб змінити
гіперпосилання для активної області, двічі клацніть по цій області мишею
(або клацніть правою кнопкою миші і в контекстному меню виберіть Picture
Hotspot Properties).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
