Словник бюджетної термінології
Адміністрування бюджету — багатофункціональна управлінська діяльність
фінансових установ з організації формування й використання бюджетних
коштів.
Акт перевірки — документ, у якому відображаються результати перевірки;
містить докладно викладені порушення податкового і бюджетного
законодавства з посиланням на законодавчі акти, статті та пункти, які
порушено.
Акт ревізії— двосторонній документ, у якому відображаються результати
ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ,
організацій, а також робота фінансових органів щодо складання і
виконання бюджету. Наводиться перелік фактів виявлених порушень і
додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.
Алокація (аііосайоп) — розподіл, розміщення фінансових ресурсів та
інвестицій.
Аудит адміністративної діяльності — форма бюджетного контролю, за
допомогою якої вивчаються процедури прийняття і виконання управлінських
рішень суб’єктами бюджетного процесу з метою досягнення певних цілей.
Аудит ефективності використання бюджетних ресурсів — контроль якості
управлінських рішень з погляду економічності та ефективності
використанням бюджетних коштів при виконанні бюджетних програм. Його
завданням є оцінка рівня віддачі від вкладених бюджетних коштів і аналіз
причин недосягнення поставлених цілей.
Банківська система касового виконання бюджету — відкриття рахунків
бюджету в установах банківської системи, для зарахування коштів на
рахунки бюджету та перерахування з них.
Бухгалтерський облік виконання бюджету — повне, своєчасне і вірогідне
відображення у первинних документах і облікових реєстрах операцій з
виконання державного і місцевих бюджетів.
Бюджет автоматичний — автоматичне перенесення бюджету минулого року на
новий бюджетний рік у разі несвоєчасного прийняття нового бюджету.
Бюджет держави — план формування і використання грошових коштів,
необхідних для здійснення завдань і функцій держави у цілому,
федеративних утворень та органів місцевого самоврядування протягом
бюджетного періоду. У західній літературі існують чис-
832
Словник бюджетної термінології
пенні альтернативні визначення Б. д. Наприклад, деякі з них: план
фінансових операцій, що відображає намічені за сумами та змістом видатки
і передбачені у видах доходів способи їх фінансування; систематично
(щорічно) повторюване зіставлення необхідних видатків із очікуваними
(або наявними) доходами з метою досягнення поставлених цілей; фінансовий
закон, змістом якого є розпис державних доходів і видатків тощо;
вартісне зіставлення потреб держави з фінансовими можливостями їх
задоволення. Термін «бюджет», запозичений з англійської літератури,
етимологічне походить від старофранцузького слова Ьои§еііе (шкіряний
мішок). Донині ритуал бюджетної промови канцлера казначейства (міністра
фінансів) у британському парламенті має назву «відкрити бюджет».
Бюджет на нульовій основі — процедура розроблення бюджетів (кошторисів)
на основі оцінювання проектів і діяльності за методом витрати—вигоди. У
багаторічних бюджетах розрахунки кожного року починаються «з нуля», а
передбачені програми мають бути заново обґрунтовані, що забезпечує
ефективніше витрачання коштів. Цей метод уперше був запроваджений у США
в 1969 р. Через складність адміністрування не набув помітного поширення.
Бюджетна дотація — бюджетні кошти, які передаються з бюджету вищого
рівня до бюджетів нижчого рівня на безоплатній і безповоротній основі
для покриття їх дефіциту в частині поточних видатків.
Бюджетна звітність — звітність розпорядників коштів за використання
бюджетних коштів та фінансових органів за виконання відповідного
бюджету. Поділяється за призначенням (зовнішня, внутрішня), за обсягом
показників (первинна, зведена), за терміном складання і подання
(періодична, річна).
Бюджетна інвестиція — вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою
забезпечення економічного зростання або досягнення соціального ефекту.
Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів,
видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та
фінансування бюджету за певними ознаками економічної сутності,
функціональної діяльності, організаційного устрою тощо, котре забезпечує
загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних. В Україні Б.
к. має чотири розділи: доходи бюджету; видатки бюджету; фінансування
бюджету; державний борг.
Бюджетна позичка — надання коштів з бюджету вищого рівня бюджету нижчого
рівня на покриття тимчасових касових розривів (випередження в часі
фінансування видатків відносно надходження доходів) на короткостроковий
термін і повернення до кінця поточного бюджетного року.
Бюджетна політика — складова фінансової політики, що відображає
сукупність державних заходів у сфері бюджету з метою регулювання
економічних і соціальних процесів. Підпорядкована певній фінансовій
доктрині — системі домінуючих теоретичних положень, політичних
переконань, етичних ідеалів.
Словник бюджетної термінології
833
Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на
досягнення загальної мети та завдань, виконання яких пропонує та
здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього
функцій.
Бюджетна резолюція — постанова Верховної Ради України, що окреслює
основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Б. р.
розробляється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 червня за даними
аналізу економічного становища країни в поточному році, на підставі
прогнозних макроекономічних показників розвитку країни на наступний рік.
Перша Б. р. в Україні була прийнята 7 липня 1995 р.
Бюджетна субвенція — цільова субсидія з бюджету вищого рівня до бюджету
нижчого рівня на умовах пайової участі цих бюджетів у фінансуванні
певних цільових видатків, об’єктів, програм, проектів та заходів, яка
обумовлена вкладенням коштів з боку отримувача. У разі порушення
цільового використання Б. с. підлягає поверненню до бюджету, що її
видав.
Бюджетна субсидія — надання коштів з бюджету вищого рівня бюджету
нижчого рівня на фінансування певних програм чи цільових видатків без
необхідності вкладення коштів з боку отримувача.
Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена або
створена згідно з Конституцією України, а також установа чи організація,
що створена в установленому порядку органами державної влади, органами
влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування,
яка утримується за рахунок Державного бюджету України чи місцевих
бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Бюджетне планування — процес складання, розгляду та затвердження бюджету
на наступний рік. Охоплює комплекс організаційних заходів та методику
розрахунку окремих статей бюджету.
Бюджетне право — сукупність фінансово-правових норм, що регламентують
формування та використання коштів бюджету та бюджетний процес.
Бюджетне прогнозування — передбачення майбутніх бюджетних доходів і
видатків у багаторічному часовому інтервалі між прийняттям рішення і
початком дій.
Бюджетне регулювання — діяльність органів законодавчої і виконавчої
влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування
видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.
Бюджетне фінансування — надання з бюджету у безповоротному порядку
коштів на видатки, пов’язані зі здійсненням державних замовлень,
виконанням державних програм, утриманням державних і комунальних установ
та організацій. Являє собою процес виділення, зарахування, розподілу та
перерахування коштів на рахунки розпорядників коштів у межах, визначених
кошторисами і затверджених у бюджеті. Ґрунтується на двох основних прин-
834
Словник бюджетної термінології
ципах: плановості виділення та цільовому характері використання коштів.
Бюджетний аудит — експертиза та аналіз звітів і балансів підприємств,
організацій, установ, які фінансуються з бюджету, з метою перевірки
законності та цільового використання бюджетних коштів. Форма контролю за
рухом, ефективним використанням бюджетних потоків і фондів, фінансовими
операціями з виконання бюджету.
Бюджетний дефіцит — фінансовий результат за бюджетними операціями у
розмірі перевищення видатків бюджету над його звичайними доходами. У
процесі визначення розміру Б. д. державні позики в джерелах доходів не
враховуються.
Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних
коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу
бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний
період. Розрізняють три види Б. з.: загальний, індивідуальний і
додатковий.
Бюджетний кодекс України — документ, який визначає засади функціонування
бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові норми, основи
бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за
порушення бюджетного законодавства.
Бюджетний контроль — контроль з боку уповноважених органів (Міністерство
фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство,
Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата) та громадськості
за обґрунтованістю показників бюджету та за ефективністю і цільовим
використанням бюджетних коштів. Види Б. к. — державний, муніципальний,
відомчий, внутрішній, громадський.
Бюджетний кредит — надання суб’єктам господарювання коштів з бюджету на
засадах повороткості, строковості і платності.
Бюджетний надлишок — перевищення доходів місцевого бюджету над його
нормованими видатками, що підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.
Бюджетний період — визначений законодавством період, протягом якого
функціонує бюджет. В Україні діє річний Б. п., при цьому бюджетний рік
збігається з календарним роком: він починається 1 січня та закінчується
31 грудня.
Бюджетний профіцит — перевищення доходів бюджету над його видатками.
Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі
складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів та розглядом
звітів про їх виконання. Структура Б. п. містить такі три складові:
бюджетне планування (складання, розгляд і затвердження бюджету)
виконання бюджету і складання та затвердження звіту про виконання
бюджету.
Бюджетний розпис — документ, у якому встановлюється розподіл доходів та
фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам
бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної
класифікації.
Словник бюджетної термінології
835
Бюджетний (фіскальний) федералізм — специфічна форма побудови й
організації міжбюджетних взаємовідносин. Передбачає закріплення прав на
отримання доходів і розпорядження видатками за всіма ланками бюджетної
системи. Спрямований на оптимізацію величини та кількості органів
місцевого самоврядування, а також розподілу повноважень і відповідно
доходів та видатків між окремими бюджетами за ключовими компонентами
ефективності: ринковими і демократичними критеріями.
Бюджетні обмеження — фінансові обмеження на витрачання грошових коштів з
бюджету, які виражаються у формі граничне допустимих видатків.
Бюджетні пріоритети — у західній фінансовій практиці результат
суспільного вибору. Економічно й соціальне мотивовані, політичне
підтримані на рівні представницьких законодавчих органів влади,
визначені на альтернативній основі цілі державної діяльності,
забезпечені необхідними для їх реалізації бюджетними асигнуваннями.
Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів,
призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути
передбачені під час затвердження бюджету.
Бюджетні трансферти — передання коштів з одного бюджету до іншого у
формі бюджетного субсидіювання чи вилучення бюджетного надлишку.
Бюджетування — сукупність технологічних процедур бюджетної роботи з
аналітично-розрахункової підготовки бюджетів на основі врахування
широкого кола чинників, які обумовлюють державні потреби й відповідні
затрати коштів. Складова бюджетного менеджменту. Поняття, яке прийняте й
історично широко використовується в західній літературі, передусім на
макрофінансовому рівні, з проблематики державних фінансів для
характеристики процесу формування бюджетів. Пізніше, з розвитком
корпоративних фінансів стало використовуватись і на мікрофінансовому
рівні (корпоративних фінансів) переважно в контексті капітальних
вкладень.
Бюрократ — у позитивному розумінні, за німецьким соціологом М. Вебером,
— висококваліфікований професійний фахівець державної служби, який
володіє спеціальними знаннями, технологіями управління та правилами
приймання рішень, має розвинене почуття гідності, політичне нейтральний
захисник державних інтересів; — у негативному розумінні — функціонер
державного апарату (від сановника високого рангу до рядового службовця,
в основі поведінки якого є мотивації посилення своєї влади та впливу з
метою здобування бюрократичної ренти).
Бюрократична рента — вигоди матеріального і нематеріального характеру,
що дістаються бюрократу завдяки його повноваженням та можливостям
приймати рішення стосовно певних питань, які входять у коло діяльності
державної установи.
Бюрократія — управлінський апарат і службовий персонал у системі
державних установ, який впливає на прийняття рішень і стан справ.
836
В
Словник бюджетної термінології
Ваучер (гоиспег) — у західній практиці метод надання державою певних
благ у натуральній формі (товарів або послуг), за допомогою якого
індивіди-реципієнти одержують кошти в безготівковій формі на придбання
саме цих благ. Наприклад, освітній В. може бути витрачений лише на
оплату навчання.
Взаємні розрахунки — передання коштів з одного бюджету до іншого для
відновлення збалансування цих бюджетів у зв’язку з перерозподілом між
ними доходів або видатків після затвердження бюджету.
Взаємозалік коштів — операції з фінансування видатків у рахунок
погашення недоїмки за належними до бюджету платежами, які проводяться
між розпорядником бюджетних коштів і платником податків у межах не
проведених на дату взаємозаліку видатків або не використаних на цю дату
асигнувань, на суми, що не перевищують розміру недоїмки платника з
відповідних видів податків.
Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм і
заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на
погашення основної суми боргу, та повернення надміру сплачених до
бюджету сум.
Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвестиційної та
інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень
виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної
перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки,
пов’язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До
них належать видатки на придбання основного капіталу; створення
державних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів;
капітальні трансферти.
Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надходження всіх
передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на
фінансування видатків, включених до бюджету.
Викуп державного боргу — виплата коштів власникам державних цінних
паперів при настанні терміну їх погашення.
Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми
боргу.
Відомча структура класифікації видатків бюджету — групування видатків,
що відображає розподіл бюджетних асигнувань між міністерствами і
відомствами — безпосередніми отримувачами коштів із бюджету на
заплановані заходи.
Відомчий бюджетний контроль — контроль, який здійснюється
контрольно-ревізійними управліннями чи відділами міністерств і відомств.
Передбачає перевірку цільового використання коштів, ви-
Словник бюджетної термінології
837
ділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які
підпорядковуються міністерству чи відомству.
Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридичним і фізичним
особам, яка утворилась у зв’язку із залученням їх коштів на внутрішньому
фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та виконання
державних програм і замовлень.
Внутрішньогосподарський бюджетний контроль — перевірка розрахунків з
бюджетом за податками і платежами та використання виділених бюджетних
коштів, яка здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і
установ.
Гарантована позика — 1) форма державного кредиту, погашення суми і
сплата процентів за яким забезпечується заставою державного майна або
певними доходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих
органів влади, випущені під конкретні окуплені місцеві інвестиційні
проекти.
Головний розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі його
керівника, якому надане головне право розпоряджатися виділеними
бюджетними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за
бюджетним призначенням.
Граничні величини державного боргу і фіскального дефіциту (Маастрихтські
критерії) — граничне припустимі показники державного боргу (валового
боргу сектору державного управління) — 60 % до ВВП і фіскального
дефіциту (сектору державного управління) — З % до ВВП, які встановлені
Маастрихтською угодою для країн — членів Європейського Союзу як критерій
їх участі в Європейському валютному союзі.
Д
Декрементальне бюджетування — складання і виконання бюджетів
(кошторисів) з деяким зменшенням бюджетних призначень порівняно з
попереднім періодом.
Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надходять у
тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов
перераховуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального
фонду.
Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на
покриття їхніх збитків.
Державна позика — залучення державою коштів від юридичних і фізичних
осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах
повороткості, терміновості і платності.
Державна субвенція — цільове виділення коштів з бюджету суб’єктам
підприємницької діяльності на фінансування певних програм і
838
Словник бюджетної термінології
проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів. За
міжнародною термінологією — це зв’язаний, спеціальний, умовний
трансферт, який надається за певної участі у фінансуванні з боку
отримувача.
Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім
кредиторам.
Державний грант — державне замовлення на виконання наукових досліджень і
розробок.
Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових
платежів — автоматизований банк даних, створений для забезпечення
єдиного державного обліку фізичних осіб-платників; містить загальні
відомості про громадян, дані про отримані ними доходи і сплачені суми
прибуткового податку.
Державні боргові зобов’язання — державні цінні папери, що засвідчують
відносини у межах позики, в яких боржником є органи державного
управління.
Державні інвестиції — вкладення за рахунок коштів бюджету чи цільових
фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.
Державні соціальні гарантії — установлені законами мінімальні розміри
оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної
допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, установлені законами та
іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не
нижчий за прожитковий мінімум.
Державні соціальні стандарти — установлені законами, іншими
нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс,
на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні субсидії — усі невідплатні поточні виплати підприємствам та
громадянам, що не передбачають: а) компенсації у вигляді спеціально
обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі; б)
видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств. За
міжнародною термінологією — це зв’язаний, спеціальний, умовний
трансферт, що не вимагає участі у фінансуванні з боку отримувача.
Державні трансферти — невідплатні і безповоротні платежі з бюджету
юридичним і фізичним особам, що не являють собою придбання товарів чи
послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.
Державні цінні папери — боргові зобов’язання, емітовані державою.
Дефіцитне фінансування — забезпечення видатків бюджету за рахунок
державних позик або емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.
Дисконтна вартість — вартість майбутніх доходів або витрат, оцінена на
сучасний момент. Використовується при формуванні бюджету, переважно для
оцінювання інвестиційних проектів.
Дисконтування (ШхсоипНп§) — процес додавання ставки процента до
капітальної суми для визначення теперішнього еквівалента величини сум,
які будуть отримані або витрачені в майбутньому.
Словник бюджетної термінології
839
Документальна перевірка — перевірка правильності розрахунків платників
із бюджетом, що проводиться безпосередньо в платника на підставі даних
бухгалтерського та податкового обліку й первинних документів. Д. п.
бувають планові та зустрічні. Планові проводяться відповідно до графіків
перевірок не рідше одного разу на два роки і не частіше одного разу на
рік, зустрічні — як тільки виникає необхідність перевірки на тих
підприємствах, діяльність яких пов’язана з діяльністю платника, в якого
проводиться планова Д. п.
Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної
спроможності бюджету, який його отримує.
Доходи бюджету — усі надходження відповідного бюджету на безповоротній
основі у вигляді податкових і неподаткових платежів, доходів від
операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільових
фондів, включених до бюджету, справляння яких передбачене законодавством
України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надходжень
від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та
нематеріальних активів.
Економічна структура класифікації видатків бюджету — групування видатків
бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.
Ефект збалансованого бюджету — сукупний перерозподільний вплив
оподаткування і державних видатків, профінансованих за рахунок зібраних
податків, на соціально-економічний розвиток.
Єдиний банк даних платників податків — юридичних осіб — автоматизована
система збору, накопичення та обробки інформації про платників податків
— юридичних осіб.
Закон Вагнера — виведена німецьким класиком фінансової науки Адо-льфом
Вагнером емпірична закономірність більш швидкого зростання державних
видатків порівняно з національним продуктом і, як результат, — постійне
збільшення масштабів одержавлення національного продукту.
Закон Гремма—Рудмена—Холлінгса (Сгатт—Кийтап—НоІШп§к Асі) — закон,
прийнятий конгресом США в 1985 р., який передбачав
840
Словник бюджетної термінології
поступове автоматичне зменшення дефіциту федерального бюджету шляхом
щорічного його скорочення на певну суму.
Закріплені доходи — доходи, які повністю або частково (відповідно до
заздалегідь установлених, незмінних і єдиних нормативів) надходять до
відповідних бюджетів.
Затрати—вигоди — у контексті бюджетного менеджменту метод аналізу
фінансово-господарських альтернатив при формуванні бюджету під кутом
зору порівняльної вартості затрат і одержаних результатів. Як
аналітичний метод західної практики широко використовується при аналізі
капіталовкладень у державному секторі.
Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — зведення показників
індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів
бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником. Зведені
кошториси не затверджуються.
Змішана система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування
коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає
можливість відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів, як
в установах банківської системи, так і в казначействі.
Індивідуальний бюджетний запит — логічне продовження загального
бюджетного запиту. Він містить ґрунтовний виклад розподілених граничних
обсягів видатків за кожною бюджетною програмою.
Інкрементальне бюджетування — складання і виконання бюджетів
(кошторисів) з деяким збільшенням бюджетних призначень порівняно з
попереднім періодом. Бюджетний менеджмент у процесі І. б. передбачає
аналіз на теоретичній основі феномену спадної або граничної корисності
додаткових вигід, одержаних від додаткових затрат.
Інституціоналізм — течія економічної думки, що пояснює поведінку людей
переважно неекономічними мотиваціями (традиціями, національним
менталітетом, звичками тощо).
Інтеграція (фінансова) — взаємозв’язок і взаємодія країн у рамках
міждержавних союзів на основі уніфікації й гармонізації національних
фінансових систем, синхронізації проведення заходів
фінансово-економічної політики, а також створення спільних наддержавних
інститутів. Найбільш розвинена форма І. — Європейський Союз.
к
Казначейська емісія — випуск в обіг казначейських білетів, зобов’язань і
державних цінних паперів Державним казначейством чи іншими державними
фінансовими органами.
Словник бюджетної термінології
841
Казначейська система касового виконання бюджету — зарахування коштів на
рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття та
ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та фінансування видатків
через спеціалізовану структуру — Державне казначейство.
Казначейський вексель — державний цінний папір, що є короткостроковим
зобов’язанням держави за виконані роботи та надані послуги, випущеним на
період від трьох до 12-ти місяців, за якими дохід власників формується
як різниця між номінальною ціною векселя та ціною продажу його зі
знижкою проти номіналу.
Капітальні бюджетні трансферти — неповоротні і невідплатні односторонні
платежі органів державного управління, які не ведуть до виникнення або
погашення фінансових вимог. Призначені на придбання капітальних активів,
компенсацію втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу або
збільшенням капіталу отримувачів.
Касове виконання бюджету — приймання та зарахування доходів на рахунки
бюджету, зберігання і перерахування коштів з цих рахунків на
фінансування видатків бюджету.
Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — податки і збори
(обов’язкові платежі), які закріплені на постійній основі за бюджетами
місцевого самоврядування та які враховуються при визначенні обсягів
міжбюджетних трансфертів.
Кошторис — фінансовий документ, у якому в плановому порядку визначаються
обсяги коштів на фінансування певних об’єктів, програм і заходів з
визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами
фінансування.
Кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації — основний
плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо
отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування
коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення
цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Кошторисне фінансування — виділення коштів на утримання закладів,
установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних
заходів на підставі спеціального фінансового документа — кошторису.
м
Митна вартість товарів — заявлена декларантом або визначена митним
органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України,
яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митні органи — спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі
митної справи, на які відповідно до Митного кодексу України та інших
законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
842
Словник бюджетної термінології
Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно
передаються з одного бюджету до іншого.
Мінімальна бюджетна забезпеченість — мінімально припустима вартість
послуг держави у грошовому виразі, наданих органами державної влади або
органами місцевого самоврядування в розрахунку на душу населення за
рахунок коштів відповідних бюджетів.
Місцева позика (запозичення) — залучення органами місцевої влади і
самоврядування коштів на умовах повернення, терміновості і платності.
Місцевий борг — зобов’язання, що виникають щодо місцевих позик
(запозичень), узятих на себе гарантій (поручительств) за зобов’язаннями
третіх осіб, інші зобов’язання.
Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавства
України організовує та здійснює функції щодо складання, виконання
місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками
бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами
місцевого бюджету.
Місцеві бюджети — бюджети адміністративно-територіальних одиниць,
призначені для фінансового забезпечення закріплених і делегованих
відповідним місцевим органам державної влади і самоврядування функцій.
н
Недоїмка — суми податків та інших обов’язкових платежів, не внесені в
установлений строк, що стягуються з нарахуванням пені.
Неподаткові надходження — доходи бюджету у вигляді доходів від власності
та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів,
некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів і фінансових
санкцій, інших неподаткових надходжень.
Нерозподілені видатки — видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів
України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних та місцевих державних адміністрацій,
виконкомів місцевих рад.
Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних
видатків з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на
рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.
Облігації державної позики — облігації, емітовані державою з метою
фінансування бюджету чи інвестиційних проектів.
Облік надходжень податків — накопичення інформації в картках особових
рахунків про платежі в бюджет у розрізі окремих платників і видів
податків та обов’язкових платежів.
Словник бюджетної термінології
843
Облік платників — реєстрація платників податків, включення їх та даних
про них до відповідних облікових реєстрів, вжиття заходів щодо виявлення
платників з метою забезпечення повноти обліку.
Обов’язкові платежі — платежі податкового і неподаткового характеру до
бюджету і державних фондів цільового призначення, внесення яких
передбачено відповідними законодавчими актами.
П
Пеня — фінансова санкція, яка стягується з платників за порушення
встановлених строків сплати податків та обов’язкових платежів.
Первинні документи — це письмове свідоцтво про здійснення певних
операцій, яке надає юридичну силу даним бухгалтерського обліку. П. д.
забезпечує обліку суцільне та безперервне відображення виконання
бюджету.
Перевірка — обстеження і вивчення окремих сторін фінансово-господарської
діяльності підприємств, організацій, установ або їх підрозділів. П.
поділяється на: камеральну — проводиться на момент отримання
відповідними контрольними органами певних звітних документів з метою
з’ясування повноти та своєчасності наданих звітів, дотримання вимог щодо
порядку заповнення документів, відповідності розрахункових даних
звітним, їх послідовності у формах звітності та ін.; документальну, яка
здійснюється відповідно до річних планів контрольно-економічної роботи і
квартальних графіків перевірок, які складаються по кожній ланці роботи,
і має на меті перевірку повноти та правильності відображення в обліку
результатів минулої П., відповідність показників балансу даним
синтетичного та аналітичного обліку за рахунками, дотримання положень
обліку наявних бюджетних коштів та їх витрачання тощо.
Періодична бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками
коштів за певні проміжки часу (місяць, квартал) у законодавче
встановлені терміни.
План рахунків з обліку виконання бюджету — система рахунків
бухгалтерського обліку операцій з виконання бюджету держави, об’єднаних
у групи з однаковим економічним змістом та призначенням.
Планування—програмування—бюджетування — трьохступенева система
розроблення бюджету, функціонувала в США з 1961 до 1971 р. Складається з
трьох стадій: планування (визначення загальної мети, способів її
досягнення, обсягу потрібних коштів); програмування (визначення в межах
виділених ресурсів конкретних програм умов і термінів їх реалізації);
бюджетування (розподіл коштів для виконання програм протягом п’яти
років).
Платіж — погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх
бюджетних періодах.
844
Словник бюджетної термінології
Податкова заборгованість — суми несплачених в установлені строки
податків та обов’язкових платежів, а також нараховані на них суми пені,
штрафів та інших фінансових санкцій.
Податкова застава — все майно і майнові права платника незалежно від
суми податкової заборгованості. Запроваджується як спосіб забезпечення
погашення платником податкової заборгованості.
Податкова звітність — сукупність документів зі звітними даними про
нарахування та сплату в бюджет податків і податкових платежів.
Складається і подається в податкові органи платниками податків у
визначений термін.
Позабюджетна діяльність бюджетних установ та організацій — надання
платних послуг, виконання робіт чи здійснення іншої діяльності,
пов’язаної з основною діяльністю установ та організацій, доходи від якої
спрямовані на здійснення видатків спеціального фонду, передбачених у
кошторисі. Ця діяльність не має на меті отримання комерційного прибутку.
Позабюджетні кошти — кошти, які бюджетні установи та організації
отримують понад асигнування, що виділяються їм із загального фонду
державного та/або місцевих бюджетів, і використовуються суворо за
цільовим призначенням. Позабюджетні кошти поділяються за принципом
походження та використання на спеціальні кошти, суми за дорученнями,
депозитні кошти та інші позабюджетні кошти.
Позичка місцевим бюджетам — короткострокова позичка, що її надають
фінансово-кредитні установи для покриття тимчасового касового розриву у
бюджеті у зв’язку з перевищенням видатків над доходами в окремі періоди
року.
Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету —
розпис асигнувань загального фонду державного бюджету на рік за місяцями
в розрізі головних розпорядників за програмною та скороченою економічною
класифікацією видатків бюджету. Скорочена економічна класифікація
видатків бюджету включає: оплату праці працівників бюджетних установ
(код 1110), нарахування на заробітну плату (код 1120), оплату
комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160), поточні трансферти
населенню (код 1340). Усі інші економічні категорії видатків
відображаються загальною сумою за кодом 5000 «інші видатки».
Поточний бюджетний контроль — контроль, що проводиться у процесі
виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного
року. Здійснюється на підставі первинних документів оперативного і
бухгалтерського обліку та звітності.
Поточні видатки — видатки бюджетів на утримання мережі підприємств,
установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року та
набуває чинності в даному році, а також на фінансування заходів
соціального захисту населення та інших заходів, які не належать до тих,
що фінансуються за видатками розвитку.
Програма — форма цільового фінансування під виконання конкретного
завдання уряду в комплексі з заходами адміністративно-організа-
Словник бюджетної термінології
845
цінного характеру. Наприклад, у межах асигнувань, виділених на військові
цілі, можуть виконуватися десятки окремих П. Як правило, П. мають
багаторічний характер.
Програмна структура класифікації видатків бюджету — передбачає
групування видатків за бюджетними програмами.
Проект бюджету — оформлений у встановленому порядку документ, що
подається Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими
органами місцевого самоврядування відповідно до Верховної Ради України,
Верховної ради Автономної Республіки Крим, а також відповідних Рад, в
якому містяться обґрунтування бюджетних призначень та інших положень,
запропонованих у проекті Закону про Державний бюджет України або в
проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет.
Проектне фінансування — фінансування інвестиційних проектів на підставі
затвердженої проектно-кошторисної документації за рахунок власних
коштів, банківських кредитів чи бюджетних асигнувань.
Ревізія — система контрольних дій, які спрямовані на всебічну перевірку
діяльності учасників бюджетного процесу з метою встановлення законності
операцій з мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів,
виявлення винних у бюджетних правопорушеннях посадових і матеріально
відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових витрат. Р.
розрізняють за повнотою охоплення діяльності об’єкта, що ревізується
(повні, часткові, тематичні, комплексні), за ступенем охоплення даних
фінансово-господарських операцій (суцільна, вибіркова), залежно від
даних, які є базою для проведення ревізії (документальні, фактичні) та
залежно від організації ревізії як процесу (планові, позапланові,
додаткові, повторні).
Реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного
казначейства розпорядникам бюджетних коштів для обліку доходів і
видатків по загальному фонду Державного бюджету.
Рефінансування державного боргу — погашення попередньої заборгованості
за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткострокових
зобов’язань на середньо- чи довгострокові.
Річна бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками коштів
у контрольні та вищестоящі органи після закінчення року в законодавчо
встановлені терміни.
Річний розпис асигнувань державного бюджету — розпис асигнувань
загального і спеціального фондів державного бюджету на рік у розрізі
головних розпорядників коштів за програмною та повною економічною
класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.
846
Словник бюджетної термінології
Рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий акт Верховної Ради
Автономної Республіки Крим чи місцевої ради, виданий в установленому
законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження
відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній
адміністрації або виконавчому органу місцевої ради здійснювати виконання
місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.
Розасигнування кредитів — розподіл коштів головними розпорядниками
кредитів підпорядкованим підприємствам, установам й організаціям.
Розмежування видатків між бюджетами — законодавчий розподіл видатків, що
фінансуються з бюджету, між ланками бюджетної системи відповідно до
розподілу функцій держави між рівнями державної влади й управління.
Розмежування доходів між бюджетами — законодавчий розподіл установлених
загальнодержавних податків та обов’язкових платежів між ланками
бюджетної системи з метою забезпечення надійної фінансової бази кожного
бюджету.
Розпис бюджетних асигнувань (видатків бюджету) — детальне відображення
запланованих видатків бюджету відповідно до бюджетної класифікації.
Складається на весь бюджетний рік з місячною розбивкою. Р. б. а.
поділяється на річний розпис асигнувань загального і спеціального фондів
державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду
державного бюджету. Розпис доходів державного бюджету — основний
оперативний план розподілу доходів за структурою бюджетної класифікації,
термінами надходження і витрачання бюджетних коштів протягом року. Р. д.
д. б. поділяється на річний розпис доходів загального і спеціального
фондів державного бюджету та помісячний розпис доходів загального фонду
державного бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників,
уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних
зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав Р.
б. к. поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та
розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Сансет — бюджетно-процесуальна процедура, що легітимізує припинення
фінансування певної установи, програми або проекту, якщо тільки право на
їх діяльність чи виконання не продовжують на новий термін.
Секвестр бюджету — пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету
(крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного
бюджетного року.
Словник бюджетної термінології
847
Системний аналіз — узагальнюючий аналіз фінансово-економічних явищ і
процесів на основі їх взаємодії і взаємообумовленості, взаємозалежності
всіх складових та факторів.
Соціальне забезпечення — фінансове утримання за рахунок бюджету
громадян, які через об’єктивні причини не можуть мати самостійного
джерела доходів або перебувати на утриманні інших громадян (інваліди від
народження, діти-сироти, самітні люди похилого віку).
Соціальний захист — сукупність державних заходів і видатків бюджету,
пов’язаних з наданням фінансової допомоги окремим верствам населення,
які через незалежні від них причини не мають достатніх для
самозабезпечення доходів.
Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів
харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми,
медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Суспільне благо (риЬІіс %ооа) — товар або послуга, надання якої одному
споживачеві рівнозначне її доступності й іншим. Приватний сектор не може
забезпечувати неподільні, неконкурентні в споживанні С. б. (національна
безпека, судочинство, правопорядок і т. п.). Останні забезпечує держава
за рахунок бюджетних коштів.
Транспарентність (прозорість) — доведення до загального відома широкої
громадськості інформації про рішення та дії органів влади, взагалі про
діяльність будь-яких установ, організацій, суб’єктів господарювання
посадових осіб.
Трансферти за кордон — невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам,
міжнародним організаціям, наднаціональним органам, не-комерційним
зарубіжним закладам.
Трансферти населенню — поточні платежі фізичним особам у грошовій формі,
які призначені для збільшення їх доходу.
ф
Фінансове вирівнювання (Ріпапгаи$%ІеісН) — механізм регулювання
міжбюджетних взаємовідносин, спрямований на вирівнювання фінансових
потенціалів регіонів і адміністративно-територіальних одиниць, за
допомогою якого досягається баланс інтересів різних рівнів влади.
Вертикальне Ф.в. передбачає рух бюджетних трансфертів між бюджетами
вищого і нижчого рівнів у порядку їх адміністративної підпорядкованості,
горизонтальне — між бюджетами одного рівня за принципом національної
солідарності та міжрегіональної взаємодопомоги.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою в
межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення
повноважень Ради міністрів Автономної Республіки
848
Словник бюджетної термінології
Крим, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів місцевого
самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних
трансфертів.
Фінансові санкції— штрафи та пені, які стягуються з платників податків
за порушення податкового законодавства.
Фінансування бюджету — надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу
боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які
використовуються для покриття перевищення видатків бюджету над його
постійними доходами.
Фіскальна консолідація — постійне поліпшення бюджетного балансу, яке
визначається розміром скорочення обсягу бюджетного дефіциту чи періодом,
протягом якого відбувається постійне зниження дефіциту.
Фіскальна соціологія — напрям світової економічної думки, змістом і
предметом якого є аналіз і дослідження відносин індивідуумів і
соціальних груп із державними фінансовими інститутами.
Фіскальні правила — правила і процедури, на основі яких політичні діячі
приймають рішення у сфері податково-бюджетної політики стосовно розміру
і розподілу державних видатків та джерел і способів їх фінансування
(податкового чи боргового).
Функціональна структура класифікації видатків бюджету — групування
видатків бюджетів усіх рівнів, що відображає напрями використання коштів
на виконання основних функцій держави.
Цільове фінансування — виділення коштів на фінансування конкретних
об’єктів і суб’єктів, витрат, програм і проектів.
Цільові позики — позики, кошти від розміщення яких призначені для
фінансування конкретних цілей з метою вирішення певних
соціально-економічних завдань і які обумовлені емісією позики.
Чисті запозичення / чисте кредитування (пеі ьоіто\уіп§ / пеі 1еп
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
