Реферат
на тему:
Гуцульський курiнь у національно визвольних змаганнях 1918-1920 років
Невмирущою славою покрив себе в нацiонально-визвольних змаганнях
1918-1920 рокiв легендарний Гуцульський курiнь. Його вiкопомна iсторiя
починається з славетних листопадових подiй, коли утворилася
Захiдно-Українська Республiка.
Пiхотна сотня, яка в основному складалася iз добровольцiв – вихiдцiв з
Гуцульщини, пам’ятного 1-го листопада переросла в курiнь, що був
сформований в м. Коломиї. Чотар Української Галицької Армiї Степан
Сулятицький згадував: “Зародком Гуцульського куреня була пiхотна сотня,
яку сформував чотар УСС Гринь Голинський, пiзнiший поручник i комендант
цього куреня. Кадра цiєї сотнi була в м. Коломиї, де був i сам її
комендант, а сама сотня, з браку мiсця, була розташована бiля Городенки.
У склад сотнi входили тiльки добровольцi.
Тут, в Коломиї, ця легендана сотня урочисто склала присягу на вiрнiсть
Українi. Ольга Примак-Гамота, як очевидець присяги Гуцульського куреня,
згадувала: “Ще один день залишився менi в пам’ятi – день присяги
Гуцульського куреня. На серединi стояло пiдвищення, де чекала старшина.
Нарештi зi спiвом вмашерували гуцули. Вони не були в мондурах, а у своїй
святковiй ношi. Те враження важко описати. Вони всi були добровольцi i
прийшли складати присягу Українi. Команда вiдбирала присягу. Але в моїй
пам’ятi залишився образ священика, який їхав попереду на конi. Вiн був у
мондурi капелана, а побiч нього на маленькому гуцулику їхав хлопчик,
може 12-13 рокiв, син священника. Вiн мав на собi кожушок i вiйськову
шапочку, а на нiй синьо-жовта стрiчка…” Такi хвилини не забуваються, i
я щаслива, що це бачила i пам’ятаю, i можу тепер своїм дiтям i внукам
оповiдати славний перший листопад у Львовi.
Як видно з розповiдi Iвана Кузича, до листопадового перевороту УСС-и
творили лише один полк, а пiсля пам’ятного 1-го листопада 1918 полк
Сiчових Стрiльцiв перерiс у бригаду. Щодо Гуцульського куреня, то вiн
стояв самостiйно, на правах полку, на фронтах у напрямi Хирiв. Вiн
складавася з чотирьох бойових сотень, сотнi скорострiлiв i чоти саперiв.
:”Це їм припала честь i вiчна слава за бравурний виступ пiд Вовчухами,
де Гуцульський курiнь прокотив польський фронт i поєднався з оперативною
групою Пiвнiч. Їх полковник Вiтовський в денному наказi називав старшин,
пiдстаршин, i вояцтво лицарями i пiднiс їх до гiдностi лицарiв”, –
говорив той же Iван Кузич.
Пiзнiше Гуцульський курiнь входив до складу II (Самбiрської) Бригади
Української Галицької Армiї, вiдомий був боями на вiдтинку
Хирiв-Перемишль пiд час офензиви УГА в Галичинi 1919 р., в походi на
Київ i на Вапнярському напрямi в складi Армiї Української Народної
Республiки 1919 року17. За цей перiод Гуцульський курiнь пройшов важкий,
але славний похiд як в Галичинi, де протистояв польськiй армiї Галлера,
так i на Великiй Українi, перенiс важкi випробування в чотирикутнику
смертi. В Гуцульському куренi був стрiльцем батько автора цiєї працi,
який розповiдав своїм дiтям про тернистi шляхи тих стрiлецьких походiв.
Незмiнним командиром Гуцульського куреня був поручник Гринь Голинський –
гуцул з Вижнього Березова, який народився 14 травня 1895 року. Юнi роки
провiв у рiдному селi, а потiм вчився в Коломийськiй гiмнащiї, яку
закiнчив на початку першої свiтової вiйни у 1914 роцi. Звiдки взявся
такий патрiотизм до України, де виявився його вiйськовий талант?! Про це
досить образно пише вiдомий дослiдник наших галицьких нацiональних
героїв часiв визвольних змагань Геннадiй Бурнашов. “Юнацькi роки, – пише
вiн, – допитливого хлопця, як i багатьох його однолiткiв, пролягли через
українське сiчове стрiлецтво; де мужнiв i загартовувався його характер,
змiцнювалися патрiотичнi почуття до України. Та найбiльше Г.Голинський
привертав до себе увагу органiзаторськими здiбностями, вiйськовим
талантом, що виявився у нього пiд час командування великим пiдроздiлом –
“Гуцульським куренем”, створеним ним самим у ходi польсько-української
вiйни”.
З перших днiв свого командування Гриць Голинський здобув велику
популярнiсть, його любили стрiльцi, якi склали пiсню про нього:
Каже Гриць ГолинськийХодорiв палити, Каже аж до Львова Канюками бити…
Вiд невеличкої сотнi талановитий командир Гриць Голинський зумiв вже
навеснi 1919 р. мати пiд своїм командуванням три пiхотнi сотнi, якi
постiйно поповнювалися стрiльцями. Легендарний командир з боями проходив
Стрий, Дрогобич, Калуш, Галич, Рогатин, на Подiлля, а далi через
Пiдгайцi, Бучач, Борщiв перейшов Збруч i пройшов Жмеринку, Вапнярку,
Київ. Хоч тиф скосив багато стрiльцiв, та Гриць Голинський зумiв
зберегти основний кiстяк куреня. Але лиха доля змусила повернутись в
Галичину лише невелику частину Гуцульського стрiлецтва. Решта загинула в
боях або була скошена тифом на Українi.
Повернувшись в рiдну Гцульщину, Гриць Голинський не зупинився тут, а
виїхав у Чехословаччину i продовжував свої студiї на фiлософському
факультетi Празького унiверситету i рiвночасно набував спецiальностi на
лiсотехнiчному факультетi. Тодi далась знати фронтова рана. Його
оперували кращi хiрурги унiверситетської клiнiки, трепанацiя черепа була
проведена успiшно. Пiсля того колишнiй командир повернувся в рiднi
гуцульськi гори. Його переслiдувала польська влада за участь в боротьбi
з поляками в 1919-1920 рр.
З приходом перших совiтiв 1939 р. Гриць Голинський влаштувався,
вiдповiдно до своєї професiї, на лiсопункт в Микуличинi. Але тут його
арештував НКВД, пiддали слiдству i розстрiляли в Станiславськiй тюрмi.
Легендарний командир загинув, а останки виявили у Дем’яновому Лазi. Ось
який фатальний кiнець був для гуцула-патрiота, гуцула-командира
легендарного Гуцульського куреня. Але його бойовий подвиг в iм’я
незалежностi України не забутий в iсторiї Гуцульщини, i вiн став поряд
таких нацiональних героїв Карпат як Муха, Олекса Довбуш, Лук’ян
Кобилиця. Вдячна Гуцульщина повинна йому поставити пам’ятник на
Батькiвщинi у Вижньому Березовi.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
