КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ПРЕДМЕТУ
«УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ»
Нормування матеріальних ресурсів є вкрай необхідним завданням для
успішного функціонування підприємства будь-якого рівня. Від нормування
залежать фінансові результати діяльності, оскільки через нього
визначається потрібна кількість матеріальних ресурсів для виробництва
тощо.
Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах
матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрати. Ці
норми розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення
галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система
норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику кількість
різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними
досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками (табл. 1).
Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає
дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих
принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна
обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.
Таблиця 1. Класифікація норм витрати матеріальних ресурсів.
Класифікаційні ознаки Види норм витрати
Призначення Норми витрати за видами матеріальних ресурсів – сировини,
матеріалів, палива тощо.
Масштаб дії Групові (на однакові види продукції) Індивідуальні
Період дії Річні (для поточного планування) Перспективні
Ступінь деталізації об’єктів нормування На деталь (вузол)
На виріб в цілому
Ступінь деталізації нормованих ресурсів Специфіційовані (на вид ресурсів
з конкретними їх параметрами) Зведені (на вид ресурсів за звуженою
номенклатурою)
Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою
гранично допустиму величину витрати на виготовлення продукції в
умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування
найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку.
Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у
своїй сукупності утворюють загальну величину витрати -певного виду
матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості
матеріалів структура норми витрати
де Rч — корисна або чиста витрата матеріалу; Q – технологічні відходи і
втрати; q — інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають у
процесі транспортування, зберігання тощо. Якість норми витрати тим вища,
чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати
сировини (матеріалів).
У практиці господарювання використовують три основні методи нормування
витрати матеріальних ресурсів:
аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.
Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що
базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні
усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і
технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до
визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень;
його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних
матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування
полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про
фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого)
деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування
допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі
нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.
Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення
безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі
виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й
покупні напівфабрикати.
Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:
H=ОN,
де Н — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів (тис. грн.); О — одноденні витрати сировини, матеріалів,
напівфабрикатів (тис. грн.); N— норма оборотних коштів (днів).
Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів
визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового
року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за
номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних
напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі
планового року на 90.
Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас;
час для прийняття, розвантаження, сортування, складування Матеріалів;
технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний
(страховий)запас.
Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу
в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу
розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки
банками за місцем знаходження постачальника і споживача.
Приклад 1.
Час руху вантажу від постачальника до споживача становить 20 днів.
Поштовий пробіг документів — 12 днів. Обробка документів у постачальника
і в банківських установах — 4 дні. За цих умов транспортний запас
дорівнює чотирьом дням (20-12-4).
За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних
видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.
Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття
розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі),
транспортний запас не встановлюється.
Підготовчий запас — це час для прийняття, розвантаження, сортування,
складування матеріалів.
Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння
лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони
не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу
визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і
тривалістю підготовчих операцій.
Поточний запас — норма оборотних коштів у частині поточного запасу
залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності
їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу
споживача, то меншим буде поточний запас.
У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний
запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал
поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або
виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.
У разі, коли за розробки норм оборотних коштів у частині поточного
запасу щодо окремих видів матеріалів відсутні планово-календарні строки
поставок, середній інтервал між поставками визначається на підставі
даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість днів у
році (360) слід розділити на загальну кількість поставок даного виду
матеріалів за звітний рік. У розрахунках середнього інтервалу не
враховуються дрібні партії та надміру великі надходження.
Поставки від кількох постачальників можуть суттєво різнитися за обсягом
і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних
причин — особливостей транспортування, періодичності випуску тих чи тих
матеріальних цінностей постачальниками, умов конкретних договорів на
постачання тощо. У такому разі середній інтервал між поставками
розраховується як середньозважена величина. Для її визначення обсяг
кожної поставки сировини й матеріалів множать на інтервал у днях до
наступної поставки і суму
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
