Азія. Загальна характеристика. Особливості геологічної будови і рельєфу. Особливості геологічної будови і рельєфу
Особливості геологічної будови і рельєфу
Азія – найбільша частина світу, яка займає майже 30% площі суші – 43,4 млн. км2. Від арктичних островів на півночі до індонезійських островів на півдні Азія простяглася на 10 тис. км. Більш ніж на 9,5 тис. км Азія витягнута із заходу на схід – від мису Баба на півострові Мала Азія до мису Дежньова на Чукотському півострові.
Азія – єдина частина світу, що омивається водами всіх чотирьох океанів, проте вплив їх обмежений. Розміри Азії обумовили континентальність і різку континентальність клімату її внутрішніх областей.
Серед інших частин світу Азія виділяється великою контрастністю рельєфу, що пов’язано зі складною геологічною її будовою.
Найдавніші ділянки Азії – докембрійські платформи, як і в інших материків. Але на відміну від інших континентів, що формувалися навколо одного давнього платформеного ядра, в Азії таких ядер декілька: Сибірська, Китайська, Аравійська та Індостанська платформи.
В Азії проходили всі етапи гороутворення – байкальський, каледонський, герцинський (усі в палеозої). Гори байкальської складчастості розташовані в районі Байкалу. Каледонські і герцинські гори мали потім різну долю. Одні з них зруйнувалися і перетворилися в пенеплен (“майже рівнину”), наприклад, Казахський дрібносолковик.
Другі занурилися на дно моря, покрилися; осадовою товщею і стали основою (складчастим фундаментом) молодих платформ – Західносибірської, Туранської (у рельєфі їм відповідають однойменні низовини).
Треті були зруйновані, але в епоху альпійської складчастості відродились, тобто були підняті, іноді на дуже велику висоту (Тянь-Шань), іноді менш високо (Урал, хребти Південного Сибіру).
Мезозойська складчастість призвела до утворення гір на сході Азії – від Чукотки до Малаккського п-ва. Тут виділяються хребти Сіхоте-Алінь, Черського, Верхоянський та ін,
В епоху альпійської складчастості (кайнозой) виник величезний Альпійсько-Гімалайський пояс. До молодих гір цього поясу належать Кавказ, Памір, Гімалаї, Копетдаг та ін., до нагір’їв – Малоазіатське, Вірменське, Іранське. У кайнозої сформувалися і западини, що зараз займають низовини – Месопотамська, Індо-Гангська та ін.
Зараз активне гороутворення відбувається на стику Євразійської і Тихоокеанської плит. Вершини гір, як правило, є вулканами (Ключевська Сопка, Фудзіяма і багато ін.)
Азія. Внутрішні води, їх розподіл по території
Живлення та водний режим великих річкових і озерних систем. Азія має найбільше великих рік. Тільки азіатські ріки несуть свої води до всіх чотирьох океанів Землі. Водночас, майже 40% території Азії належить до басейну внутрішнього стоку. Цьому сприяють і кліматичні особливості (сухість внутрішніх частин Азії), і особливості рельєфу (наявність великих улоговин).
Ріки басейну внутрішнього стоку або губляться в пісках великих пустель, або несуть свої води в озера. Найбільші з таких рік – Амудар’я і Сирдар’я, що починаються високо в горах. На рівнинах їхню воду розбирають на зрошення, через що ці ріки вже не впадають в Аральське море, як це було в недавньому минулому.
До басейну Північного Льодовитого океану належать Об, Єнісей, Лена. Найдовша з них – Лена (4400 км), найбільша по площі басейну – Об (близько 3 млн. км2), найповноводніша – Єнісей. Основну масу води ці ріки пропускають під час весняної повені.
Ріки басейну Тихого океану живляться переважно мусонними дощами. Найбільші ріки басейну – Амур, Хуанхе, Янцзи.
Каламутні темні води Амура розливаються після літніх мусонних дощів. На початку осені на узбережжя обрушуються тайфуни зі зливами, і ріка розливається на десятки кілометрів.
Хуанхе – друга за довжиною ріка Азії (4845 км) – починається в горах, у середній течії перетинає лесове плато. Лес – пилювата гірська порода жовтого кольору. Він обумовлює жовтий колір Хуанхе.
Янцзи – найдовша річка Азії (580.0 км). На відміну від Хуанхе, вона чиста, глибока і придатна для судноплавства від гирла до підніжжя гір. У низов’ях стік ріки регулюють численні озера.
Режим Хуанхе і Янцзи складний. Ріки розливаються не тільки через мусонні дощі і тайфуни (наприкінці літа – початку осені), але і наприкінці весни – початку літа, коли в горах тануть льодовики і сніг.
Ріки басейну Індійського океану (Інд, Ганг, Брахмапутра, Іраваді) мають режим, типовий для рік мусонного клімату. У Перську затоку впадають ріки Тигр і Євфрат, що живляться за рахунок танення снігів.
До басейну Атлантичного океану належать невеличкі річки, що впадають у Середземне і Чорне моря.
Значні озера Азії розташовані частіше в посушливих районах, а не у вологих. Це залишкові озера, що збереглися на місці давніх великих водойм.
Каспійське море за розмірами перевищує будь-яке озеро світу. Глибина місцями більше 1000 м. Солоність вод – 12-13%о. Рівень води в озері лежить на 27 м нижче рівня Світового океану, з котрим Каспій колись був з’єднаний через Чорне море.
Аналогічне походження й Аральського моря – нині водоймища, що швидко висихає. Озером-“мандрівником” є Лобнор, що часто змінює своє місце розташування у величезній, тепер уже майже сухій улоговині.
В Азії багато тектонічних озер. У грабенах лежать Байкал (найглибше озеро світу, його глибина 1620 м) і Мертве море. До тектонічних озер належать Іссик-Куль, Туз, Ван та ін. Є завальні (Сарезьке та ін.), вулканічні, карстові та ін. за походженням озера.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
