Реферат на тему:
Основні завдання маркетингу
Київ 2016
ЗМІСТ:
1. Введення
2. Стратегія і тактика ціноутворення
3. Проведення реклами методом «директ мейл»
4. Нужда, потреба, запити
5. Висновок
6. Список використаної літератури
ВСТУП
Маркетинг – це наука про те, як шукати ринок, на якому краще за все
працювати, що саме пропонувати споживачеві, як працювати продуктивно і
ефективно, задовольняючи потреби суспільства.
Поняття «маркетинг» багато хто помилково ототожнюють з рекламою і
збутом. Це можна пояснити. З переходом до ринкових відносин нам постійно
докучають телевізійна і поштова реклама, газетні оголошення, нам весь
час намагаються щось продати. Здається, що комерція – головне в житті
суспільства.
Багато хто дивується, дізнавшись, що найважливіший елемент маркетингу
зовсім не збут. Збут, за визначенням Ф. Котлера, «лише верхівка
маркетингового айсберга». Збут – одна з багатьох функцій маркетингу,
часто не найістотніша. Серед завдань маркетингу – виявлення споживчих
потреб, розробка придатних товарів і встановлення на них відповідної
ціни, налагодження системи їх розподілу й ефективного стимулювання.
У роботі рекомендовано розкрити такі питання як:
1. Цінова стратегія підприємства.
2. Проведення реклами методом «директ мейл».
3. Нужда, потреба, попит.
1. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЦІНОУТВОРЕННЯ
Успіх діяльності підприємства визначають наступні складові: цінова
стратегія, розумна цінова тактика, правильна методика ціноутворення.
Розвиток ринкової економіки означає перехід до принципово іншої моделі
встановлення цін, що пов’язане з необхідністю враховувати комплекс
ціноутворюючих факторів, що відбивають інтереси відповідних суб’єктів
господарювання.
Ціноутворення є найважливішим важелем економічного управління. Ціна
повинна відображати суспільно-необхідні витрати на виробництво і
реалізацію продукції, відповідати її споживчими властивостями і якістю,
враховувати попит і пропозиція на товари і послуги.
На відміну від єдиної стабільної державної системи цін, побудованої на
традиційному витратному механізмі ціноутворення, заснований на вільній
конкуренції і на інших факторах, характерних для товарного виробництва.
Поняття про ціну визначається як грошове вираження вартості товару або
«ціна – це форма грошей, за яку покупець готовий купити товар, а
виробник – продати».
Фірма встановлює вихідну ціну, а потім коригує її з урахуванням різних
факторів, що діють в навколишньому середовищі.
Встановлення цін на новий товар.
Стратегічний підхід фірми до проблеми ціноутворення частково залежить
від етапів життєвого циклу товару. Особливі вимоги висуває етап
виведення на ринок. Можна провести відмінність між установленням ціни на
справжню новинку – «ноу-хау» і встановленням ціни на товар, що імітує
вже існуючі.
Встановлення ціни на справжню новинку. Фірма, що випускає на ринок
захищену патентом або «ноу-хау» новинку, при встановленні ціни на неї
може вибрати стратегію «зняття вершків» або стратегію міцного
впровадження на ринок.
Стратегія «зняття вершків» передбачає високі ціни, щоб «зняти вершки» з
ринку. Після того як початкова хвиля збуту сповільнюється, фірма знижує
ціну, щоб залучити наступний ешелон клієнтів, яких влаштовує нова ціна.
Справжні лідери потім переходять на випуск нової, більш досконалої
продукції.
Така стратегія характерна для наукомістких галузей і підприємств, які
володіють високим технологічним потенціалом. Прикладом може служити
фірма «интелл» з мікропроцесорами «Пентіум» і «Пентіум II». У російських
умовах така стратегія доступна в основному науково-виробничим
підприємствам військово-промислового комплексу. Використання методу
«зняття вершків» з ринку має сенс при наступних умовах:
ue високий рівень попиту з боку великого числа покупців;
ue витрати дрібносерійного виробництва не настільки високі, щоб
виключити фінансові вигоди;
ue висока ціна підтримує образ високої якості товару.
Стратегія міцного впровадження на ринок передбачає порівняно низьку ціну
новинки в надії на залучення великої кількості покупців і завоювання
великої частки ринку. Ця стратегія може бути реалізована шляхом
економічного масового виробництва. На товар встановлюють мінімально
можливу ціну, завойовують більшу частку ринку і скорочують витрати
виробництва. У міру їх скорочення продовжують поступово знижувати ціну.
Ця стратегія можлива в наступних умовах:
ue ринок дуже чутливий до іенам, і низька ціна сприяє його розширенню;
ue з зростанням обсягів витрати виробництва та реалізації падають;
ue низька ціна неприваблива для конкурентів.
Обидві стратегії довгострокових перспектив не мають.
Встановлення ціни на новий товар-імітатор. Фірма, яка планує розробити
новий товар-імітатор, зіштовхується з проблемою його позиціювання. Вона
повинна прийняти рішення про позиціювання новинки по показникам якості
та ціни. Зазвичай виділяють три рівні ціни і три рівня якості.
Сполучення утворюють дев’ять варіантів стратегії. Вибір визначається
шляхом вивчення дев’яти відповідних сегментів ринку і конкурентів.
Ціноутворення в рамках товарної номенклатури.
Підхід до ціноутворення змінюється, якщо товар є частиною товарної
номенклатури. Фірма зазвичай створює не окремий товар, а товарний
асортимент. Наприклад, «Соні» пропонує гаму телевізорів, а «АвтоВАЗ» –
гамму автомобілів. Фірма прагне розробити систему цін, яка забезпечувала
б максимальний прибуток за номенклатурою в цілому. У складі собівартості
кожного товару враховуються тільки пов’язані з ним змінні витрати. Це
мінімальний рівень цін окремих товарів. Загальний рівень цін
визначається необхідністю покрити постійні витрати фірми і отримати
прибуток.
Встановлення цін у рамках товарного асортименту. Керівництво має
прийняти рішення про диференціюванні цін на різні товари. При
встановленні цін необхідно враховувати різницю в оцінках їх властивостей
покупцями, а також ціни конкурентів. При незначному розриві в цінах між
сусідніми моделями асортименту споживачі будуть купувати більш
досконалу, а при значному – менш досконалу.
У багатьох сферах торгівлі при встановленні цін на товар свого
асортименту продавці користуються чітко встановленими ціновими
орієнтирами. Так, у взуттєвих магазинах можуть продавати туфлі трьох
рівнів цін – 90, 180 і 400 руб. Ці три цінові орієнтира будуть
асоціюватися у свідомості покупців з виробами невисокого, середньої і
високої якості. Покупці вибирають, як правило, взуття предпочитаемого
ними цінового рівня. Завдання продавця-виявити відчуваються споживачем
якісні відмінності товарів.
Встановлення цін на доповнюючі товари. Багато фірм поряд з основним
товаром пропонують доповнюють, допоміжні вироби. Покупець автомобіля
може замовити склопідйомники з електроприводом, охоронні пристрої.
Автомобільним заводам належить вирішити, що слід включити у вихідну ціну
автомобіля в якості стандартного обладнання, а що запропонувати як
доповнюючі вироби. Стратегія ціноутворення російських компаній полягає в
рекламуванні «роздягненою» моделі за низькою ціною. Основний прибуток
можна одержувати за рахунок високих цін на додаткове обладнання. Під
тиском японських конкурентів американці у 70-х роках були змушені
відмовитися від такої стратегії.
Встановлення цін на обов’язкові речі. У ряді галузей промисловості
виробляють так звані обов’язкові речі, які використовуються разом з
основним товаром. Прикладами таких товарів можуть служити леза для
гоління, фотоплівка. Виробники верстатів для гоління і фотокамер часто
призначають на них низькі ціни, а на обов’язкові речі – високі ціни.
Так, фірма «Кодак» пропонує свої фотоапарати за невисокими цінами тому,
що добре заробляє на продажу плівки. Іншим виробникам, не пропонує
власну плівку, доводиться встановлювати на камери більш високі ціни.
Встановлення цін на побічні продукти виробництва. Переробка сировини
часто пов’язана з появою різного роду побічних продуктів. Якщо ці
побічні продукти не мають цінності, а позбавлення від них обходиться
недешево, все це позначиться на рівні ціни основного товару. Виробник
прагне знайти ринок для побічних продуктів і найчастіше готовий прийняти
будь-яку ціну, якщо вона покриває витрати з їх зберігання і доставку.
Встановлення цін за географічним принципом.
Географічний підхід до ціноутворення передбачає встановлення фірмою
різних цін для споживачів в різних частинах країни. Доставка товарів
далеко знаходиться клієнту обходиться фірмі дорожче, ніж доставка
клієнту, розташованому поблизу.
Встановлення ціни ФОБ у місці виготовлення товару. Товар передається
перевізнику в одному місці за однією встановленою ціною, а доставку
оплачує клієнт. Цей метод вважають найсправедливішим прийомом оцінки
транспортних витрат, оскільки кожен замовник платить сам за себе.
Недолік його в тому, що для клієнтів з віддалених районів товар доріг.
Встановлення єдиної ціни з включеними у неї витратами з доставки. Цей
метод є повною протилежністю методу встановлення ціни ФОБ у місці
виготовлення товару. У даному випадку фірма визначає єдину ціну з усіх
клієнтів, включаючи в неї середню суму транспортних витрат.
Встановлення регіональних цін. При такому підході ціни встановлюють
диференційовано по регіонах країни. Цей метод є комбінацією двох
попередніх.
Встановлення цін стосовно базисного пункту. Продавець вибирає ряд міст в
якості базисних пунктів, встановлює в них ціни і стягує з усіх
замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з
цих пунктів.
Встановлення цін з прийняттям на себе витрат з доставки. Прдавец,
зацікавлені в підтримці ділових стосунків з конкретним покупцем або з
певним географічним районом, може скористатися методом встановлення цін
з прийняттям на себе витрат з доставки. У цьому випадку, щоб забезпечити
надходження замовлень, продавець частково або повністю бере на себе
фактичні витрати з доставки товару. Цим методом користуються для
проникнення на нові ринки, а також для утримання свого становища на
ринках з загострюється конкуренцією.
Встановлення цін зі знижками і заліками.
В якості винагороди споживачів за вигідні для фірми дії встановлюються
різні знижки й цінові заліки.
Знижки за платіж готівкою. Під знижкою за платіж готівкою в розвинених
країнах розуміють зменшення ціни для покупців, які оперативно оплачують
рахунки. Наприклад, платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але
покупець може відняти від суми платежу 2%, якщо розплатиться протягом 10
днів. Знижка повинна надаватися всім покупцям, які виконали цю умову.
Знижки сприяють скороченню боргів та витрат на товарні кредити. У
російських умовах платежі банкнотами або передоплата грають ту ж роль і
винагороджуються знижкою.
Знижка за кількість закуповуваного товару. Під знижкою за кількість
розуміють зменшення ціни для покупців, які купують велику кількість
товару. Типовим прикладом є умова «10 рублів за штуку при покупці не
менше ніж на 100 рублів» ‘проти 11 рублів при покупці в роздріб. Знижки
за кількість повинні пропонуватися всім замовникам і не перевищувати
суми економії витрат продавця у зв’язку зі збутом великих партій товару.
Економія складається за рахунок скорочення витрат з продажу, підтримання
запасів і транспортування товару.
Функціональні знижки. Функціональні знижки, або знижки торгівлі,
виробники пропонують службам товароруху, що виконують певні функції з
продажу товару, його зберігання, ведення обліку. Виробник може
пропонувати різні функціональні знижки різним торговим каналам, оскільки
вони надають йому різні за характером послуги, але він зобов’язаний
пропонувати єдину знижку всім службам, що входять до складу окремого
каналу.
Сезонні знижки. Під сезонною знижкою розуміють зниження ціни для
споживачів, які роблять позасезонні покупки товарів або послуг. Сезонні
знижки дозволяють продавцю підтримувати більш стабільний рівень
виробництва протягом всього року.
Заліки. Під заліками розуміють інші види знижок з прейскурантної ціни.
Наприклад, товарообмінний залік, тобто зменшення ціни нового товару за
умови здачі старого. Товарообмінний залік найбільш часто застосовується
при торгівлі автомобілями та іншими товарами тривалого користування.
Встановлення цін для стимулювання збуту.
За певних обставин на окремі товари призначають ціни багато нижче
прейскурантних. Ціни для стимулювання збуту пропонують у різних формах.
1. «Збиткові лідери». Універмаги встановлюють на деякі товари низькі
ціни заради залучення покупців до магазину в на дежде, що вони заодно
набудуть та інші товари зі звичайними націнками.
2. Дешеві розпродажі. Коли торгівля йде мляво, продавці користуються
низькими цінами для залучення клієнтів.
3. Знижки. Іноді виробники пропонують знижки споживачам, які купують
товар у дилерів. Ці знижки використовуються як засіб скорочення товарних
запасів.
Встановлення дискримінаційних цін.
Продавець може отримати максимально можливий прибуток, якщо продасть
товар кожному покупцеві за максимальною прийнятною для нього ціною. Тому
фірми часто вносять корективи у свої ціни з урахуванням відмінностей у
споживачах, товари, місцевостях, часу придбання.
Для цінової дискримінації необхідні певні умови. По-перше, ринок повинен
піддаватися сегментації. По-друге, члени сегмента, в якому товар
продається за низькою ціною, не повинні мати можливості перепродати його
в сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною. По-третє,
встановлення дискримінаційних цін не повинно викликати образ споживачів.
Застосовувана фірмою конкретна форма цінової дискримінації не повинна
бути протиправною.
При встановленні дискримінаційних цін фірма продає один і той же товар
або послугу за різними цінами, у різних формах:
1) з урахуванням різновидів покупців. Різні покупці – сту
дента, інваліди, пенсіонери, ветерани – платять за один товар
різні ціни;
th
uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuiiu
0^7`@LHuuuuuuuuuuuuiiiiiiiiiiiiiii
P?–¤ ?Ae?Z¬?nnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnnn
Різні варіанти товару продають за різними цінами, але без урахування
різниці у витратах виробництва. Парфумерний набір, упаковка якого коштує
на 20% дорожче, продається за ціною в 2 рази більше, ніж його розрізнені
предмети в сумі;
3) з урахуванням місця. Товар продається за різною ціною в різних міс
тах, хоча витрати виробництва однакові. Ціни квитків у театр
варіюють залежно від того, які ділянки залу воліють
глядачі;
4) з урахуванням часу. Ціни змінюються в залежності від сезону, дня,
тижня і навіть години доби. Служби зв’язку змінюють свої розцінки в
залежності від часу доби та у вихідні дні в порівнянні з буднями.
Ініціативне зниження цін.
На зниження цін фірму можуть штовхнути кілька обставин. Одне з них –
недовантаження виробничих потужностей. У цьому випадку фірмі потрібно
збільшити свій оборот, а домогтися цього за рахунок інших заходів їй не
вдається.
Ще однією обставиною виявляється скорочення частки ринку під натиском
запеклої цінової конкуренції.
Фірма виступає ініціатором зниження ціни і в тих випадках, коли
намагається за допомогою низьких цін домогтися домінуючого становища на
ринку. Для цього вона або відразу виходить на ринок з цінами нижче, ніж
у конкурентів, або першої знижує ціни в надії дістати собі таку частку
ринку, що забезпечить зниження витрат за рахунок зростання виробництва.
Ініціативне підвищення цін.
У останні роки багато фірм змушені підвищувати свої ціни. Роблять вони
це, усвідомлюючи, що зростання цін викликає невдоволення споживачів і
дистриб’юторів. Але успішно проведене підвищення цін може значно
збільшити обсяги прибутку. Наприклад, при нормі прибутку в 3% від обсягу
продажів, зростання ціни всього на 1% дозволить збільшити розмір
прибутку на 33%.
Однією з головних причин, що викликають підвищення цін, є інфляція.
Зростання середніх витрат теж змушує регулярно підвищувати ціни.
Нерідко підвищенням цін перекривають зростання витрат у передчутті
подальшої інфляції або введення державного контролю над цінами.
Надмірний попит також веде до підвищення цін. Коли фірма не в змозі
повністю задовольнити потреби своїх замовників, вона може підняти ціни,
ввести нормований розподіл товару або вдатися до того й іншого
одночасно. Ціни можна підняти практично непомітно, поповнивши асортимент
більш дорогими варіантами товару.
Реакції конкурентів на зміну цін.
Підприємству необхідно прогнозувати реакцію не лише покупців, але і
конкурентів. Конкуренти будуть реагувати у тих випадках, коли число
продавців невелика, їх товари схожі між собою, а покупці добре
обізнаності.
Якщо єдиний конкурент реагує на зміну цін завжди одним і тим же чином,
то його відповідь-хід можна передбачити. Але іноді конкурент сприймає
зміна цін як виклик і реагує в залежності від своїх тимчасових
інтересів. У цьому випадку фірмі необхідно з’ясувати його сьогочасні
інтереси, такі, як збільшення обсягу продажів або стимулювання попиту.
Якщо конкурентів кілька, фірмі потрібно передбачити найбільш ймовірну
реакцію кожного з них. Конкуренти можуть вести себе або однаково, або
по-різному, тому що різко відрізняються один від одного і за своїм
впливом на ринку і по стратегічним установкам.
Реакція фірми на зміну цін конкурентами.
Як реагувати фірмі на зміну цін конкурентами? Спочатку слід з’ясувати:
1. Чому конкурент змінив ціну – для завоювання ринку, вико
користування недовантажених виробничих потужностей, компен
сації змінених витрат або щоб покласти початок зраді
нію цін в галузі в цілому?
2. Чи планує конкурент зміна цін на час або назавжди?
3. Що станеться з часткою ринку фірми і з доходами, якщо вона
не прийме відповідних заходів? Чи збираються приймати заходи інші
фірми?
4. Якими можуть бути відповіді конкурента, інших фірм на кожну
можливу відповідну реакцію?
Крім вирішення цих питань, фірма повинна вивчити проблеми, пов’язані з
етапом життєвого циклу пропонованого товару, з’ясувати значення цього
товару в рамках своєї товарної номенклатури, а також наміри і ресурси
конкурента. Потрібен аналіз запропонованої ціни і чутливості ринку з
точки зору ціннісної значимості товару, слід оцінити динаміку витрат в
залежності від обсягу виробництва та інші можливості, що відкриваються
перед фірмою.
Фірма не завжди в змозі опрацювати варіанти своїх дій безпосередньо в
момент зміни цін. Єдиний спосіб скоротити термін відповідної реакції зі
свого боку – передбачити можливі цінові маневри.
2. ПРОВЕДЕННЯ РЕКЛАМИ МЕТОДОМ «ДИРЕКТ МЕЙЛ»
Реклама – це неособисті форми комунікації, здійснювані за допомогою
платних засобів поширення інформації, з чітко вказаним джерелом
фінансування.
Критерії вибору каналів поширення рекламних послань.
Щоб раціонально вибрати канал поширення рекламних послань, проводиться
спеціальна робота, що аналізує канали масової інформації за такими
критеріями:
· Охоплення (до якого числа адресатів вдасться донести послання при
звичайних середніх умовах)
· Доступність (чи зможе підприємство скористатися даними каналами в
будь-який момент)
· Вартість (загальні витрати на одну публікацію даного рекламного
послання
· Керованість (чи отримає підприємство можливість передавати по цьому
каналу повідомлення тій цільовій групі впливу, яка необхідна)
· Авторитетність (наскільки даний канал користується повагою з боку
покупців)
· Сервисность (треба представляти рекламне послання в абсолютно готовому
вигляді або розраховувати на те, що професіонали виконають підготовку
тексту, фотозйомку і.т.д.)
З точки зору мінімізації витрат на рекламу (по відношенню до товарів
виробничого призначення) канали масової інформації розташовуються в
такий спосіб:
“Директ мейл”;
реклама в журналах для інженерів;
реклама журналах для бізнесменів і менеджерів.
Особливості порведенія рекламної кампанії методом “директ мейл”.
Реклама методом прямої поштової розсилки – “директ мейл” – найбільш
простий, дохідливий і мінімальний по витратах спосіб виходу на ринок.
Список адресатів складається у результаті насамперед довідників
(телефонних, фірмових). Як додаток до ділового листа можуть фігурувати
будь-які дозволені до пересилання проспекти, каталоги, зразки товарів.
Лист отправляетсяоднім і тим же адресатам кілька разів. Рекламне
послання не обов’язково виконувати друкарським способом. Супровідний
лист повинен бути написано простою мовою. Потрібно скласти кілька
звернень, виходячи з числа передбачуваних розсилок. Для відповіді в лист
“директ мейл” вкладають листівку з адресою фірми-рекламодавця і текстом,
у вільні місця якого адресат вписує відомості про бажану додаткову
інформацію, а також про свою фірму. Поштові витрати на пересилку
листівки з-за кордону рекламодавець зазвичай не оплачує. Необхідно
розробити графік розсилки листів і контролю відповідей. Наступний лист,
якщо відповідь не пішов, відправляють звичайно через місяць після
попереднього. Відповідь на отримані листи має бути дана не пізніше ніж
через 14 днів.
3. Потреби, потреби, ЗАПИТИ.
Соціальні основи маркетингу пов’язані з наступними поняттями: потреби,
потреби, запити, товар.
Потреби (первинні потреби).
В основі маркетингу лежить ідея людських потреб.
Потреба – це випробовуваний людиною недолік у чомусь необхідному. У
людей безліч найрізноманітніших потреб. Їх можна розділити на фізичні –
потреба в пише, одязі, теплі і безпеці; соціальні – у спілкуванні і
прихильності; індивідуальні – потреби в знаннях і самовираженні. Ці
потреби не винайдені маркетологами, вони обумовлені людською природою.
Коли потреба не задоволена, людина робить одне з двох:
1. або шукає засіб, за допомогою якого потребу можна задовольнити;
2. або намагається знизити потребу в її задоволенні.
У промислово розвинених країнах люди намагаються знайти або створити
предмети, які допомогли б їм задовольнити виниклі потреби. У менш
розвиненому суспільстві люди намагаються стримати свої бажання або
задовольняють їх за допомогою того, що є в їх розпорядженні.
Потреби.
Другою вихідною ідеєю маркетингу є ідея людських потреб.
Потреба – це нестаток, що прийняв специфічну форму відповідно до
культурного рівня й індивідуальністю людини.
Для деяких південноафриканців смажена сарана – делікатес. Голодний
філіппінець буде радий молоденькому поросяті, квасолі і манго.
Зголоднілий російська людина віддасть перевагу яловичину із смаженою
картоплею. Потреби приймають форму об’єктів, здатних задовольнити
потреби. Людські потреби зростають у міру розвитку суспільства. Разом з
ними зростає і кількість об’єктів, що викликають у людей інтерес і
бажання володіти ними. Виробники ж, з одного боку, намагаються
розширювати асортимент товарів і послуг, здатних задовольнити ці
потреби, а з іншого – стимулюють появу нових потреб.
У міру розвитку суспільства зростають потреби його членів. Люди
зіштовхуються з усе великою кількістю об’єктів, що будять їхню
цікавість, інтерес і бажання. Виробники зі свого боку роблять
цілеспрямовані дії для стимулювання бажання мати товари. Вони
намагаються сформувати зв’язок тим часом, що вони випускають, і
нестатками людей. Товар пропагують як засіб задоволення однієї або
декількох потреб. Проізводітельтовара або послуги не створює нестаток,
він вже існує. На жаль, руковолітелі і підприємці часто плутають потреби
з нестатками.
Якщо людина має можливість заплатити за реалізацію своїх потреб, останні
переходять у категорію запитів.
Запити.
Потреби людей практично не обмежені, чого не скажеш про ресурси для їх
задоволення. Тому кожна людина вважає за краще вибирати товари, які
мають вищу споживчу цінність і здатні забезпечити максимальне
задоволення з урахуванням своїх фінансових можливостей. Якщо людина має
можливість заплатити за реалізацію своїх потреб, останні переходять у
категорію запитів.
Запит – це потреба, підкріплена купівельною спроможністю.
Споживач розглядає товар як сукупність певних якостей і вибирає той
продукт, який забезпечує оптимальне поєднання цих якостей, доступних за
ту суму грошей, яку має даний індивід. Наприклад, автомобіль Ноndа – це
швидкість, низька ціна і економія пального, а Мегсеdec – це комфорт,
розкіш, показник високого суспільного становища. Зіставляючи свої
потреби з наявними в розпорядженні ресурсами, споживач пред’являє попит
на ті товари, які забезпечують максимальне задоволення його потреб.
Компанії, які серйозно займаються маркетингом, витрачають величезні
зусилля для визначення потреб, потреб і запитів своїх клієнтів.
Неважко оцінити запити конкретного суспільства в певний період.
Суспільство могло б планувати обсяги виробництва на наступний рік,
виходячи із сукупності запитів попереднього. Саме так і планувалося
виробництво в період командно-адміністративного управління економікою.
Однак у міру розвитку сучасного суспільства потреби неминуче змінюються.
Людям набридають речі, які нині в ходу, вони шукають розмаїтості. На
вибір товарів впливає також зміна цін чи рівня доходу. К. Ланкастер
відзначає, що товари – це по суті справи, набір властивостей, і люди
зупиняють вибір на тих продуктах, які забезпечують їм одержання кращого
набору вигод за свої гроші.
Товар.
Люди задовольняють свої потреби і потреби різного роду товарами. Товаром
ми називаємо все, що може бути запропоновано на ринку для задоволення
потреб або потреб. Зазвичай під словом товар мається на увазі фізичний
об’єкт, наприклад автомобіль, телевізор чи шматок мила. Однак поняття
товару не обмежується лише фізичними об’єктами; все, що здатне
задовольнити якусь потребу, можна назвати товаром. Крім відчутних
предметів, до товарів відносять і послуги, т,. Е. будь-які блага або
дії, які також пропонуються на ринку, але які не мають речового виразу і
не призводять до володіння чим-небудь. До сфери послуг відносяться
банківські установи, авіалінії, готелі, ремонтні майстерні. У більш
широкому розумінні до товарів відносяться також місця, організації, види
діяльності та ідеї. Споживачі вирішують, які передачі їм дивитися по
телевізору, куди поїхати у відпустку, які організації підтримувати
внесками і які ідеї приймати. Таким чином, термін товар включає в себе
матеріальні товари, послуги і ряд “речей”, які допомагають задовольняти
потреби і потреби людей. Якщо часом вам здається, що термін товар не
зовсім підходить за змістом, можна замінити його іншими – наприклад,
засіб задоволення, ресурс або пропозицію.
ВИСНОВОК
Відповідно до завдання було розглянуто теоретичний матеріал по стратегії
ціноутворення та реклами.
Зрозуміло, що описати багатогранність ціни, ціноутворення неможливо, але
основні аспекти системи я постаралася викласти, показати соціальні
основи маркетингу.
В умовах ринкової економіки різко зростає роль ціни для будь-якої
комерційної організації. Ця обставина обумовлюється багатьма причинами:
від рівня ціни залежить:
величина прибутку комерційної організації;
конкурентоспроможність організації та її продукції;
3) фінансова стійкість підприємства.
Формування попиту і стимулювання збуту (ФОССТИС) займає особливе місце у
виробничо – збутової сфері сучасного маркетингу, тому що являють собою
найбільш активну частину всього маркетингового інструментарію. Служба
ФОССТИС є основним елементом всієї маркетінговогой оргструктури
підприємства.
Реклама – дієвий інструмент у спробах підприємства модифікувати
поведінку покупців, привернути їх увагу до його товарах, створити
позитивний образ самого підприємства, показати його суспільну
корисність.
Список використаних джерел:
Ноздрьов Г.В., Гречко В.Ю. Маркетинг підручник. Москва. Економіст, 2003
р.
Сергєєв І.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. М. Фінанси і
Статистика, 2001 р.
Еніс Б.М., Кокс К.Т., Москва М.П. Класика маркетингу «Пітер»
Санкт-Петербург, Москва-Харків-Мінськ, 2001 р.
Л. Є. Басовский. Маркетинг. Курс лекцій. Москва, 2002 р.
5. Ф. Котлер. Основи маркетингу
6. “Маркетинг” під редакцією Романова. Москва “ЮНІТІ”, 1996
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
