Реферат
на тему:
Соціальні пільги
План
1. Поняття та ознаки соціальних пільг, їх класифікація
2. Пільги на житлово-комунальні послуги
3. Медико-реабілітаційні соціальні пільги
4. Пільги у сфері транспортного обслуговування населення
5. Соціально-трудові та соціально-побутові пільги
Список літератури
1. Поняття та ознаки соціальних пільг, їх класифікація
Чинне законодавство не містить визначення соціальних пільг, хоч сам
термін вживається і в літературі, і в правових актах доволі часто.
Загалом правова база, якою регулюються відносини забезпечення громадян
державними пільгами, налічує понад 25 законів Верховної Ради України та
актів Кабінету Міністрів України.
Спроба обґрунтувати юридичну природу пільг, визначити їх була зроблена
науковцями різних галузевих дисциплін — трудового, цивільного,
адміністративного, фінансового та інших правничих наук. Майже всі вони
виходять з того, що державними пільгами є повне або часткове звільнення
громадян від виконання обов’язку чи надання їм додаткових прав.
Для характеристики соціальних пільг важливо виділити їх основні ознаки.
По-перше, пільги спрямовуються на більш повне задоволення інтересів
суб’єктів, полегшення умов їх життєдіяльності. Метою встановлення пільг
є соціальний захист, поліпшення становища окремих категорій громадян.
По-друге, вони є своєрідним відхиленням від єдиних положень нормативного
характеру та виступають способом юридичної диференціації прав громадян,
елементом їх спеціального правового статусу. Так, для певних категорій
громадян встановлені правила, які полегшують вступ до навчальних
закладів, гарантують безплатний проїзд у громадському транспорті,
зменшують розмір оплати житлово-комунальних послуг тощо.
По-третє, соціальні пільги виступають правомірними винятками виконання
особою обов’язків, передбачених законодавством.
І, по-четверте, вони закріплюються переважно у законах, якими
визначаються особливості спеціального правового статусу певних категорій
громадян.
Незважаючи навіть на ці єдині для всіх соціальних пільг ознаки, система
їх є доволі неоднорідною.
Зазвичай пільги виділяють за їх галузевою належністю. Провідну роль за
таким поділом відіграють пільги у сфері соціального захисту населення.
Одні з них надаються громадянам, які з огляду на життєві обставини
потребують особливої уваги до себе. За своєю природою ці пільги є
частиною державної системи соціального забезпечення. Інший вид пільг і
пов’язаний із службовим статусом особи чи видом її трудової діяльності.
З урахуванням цих двох спрямувань державних пільг можна виділити
соціальні та професійні пільги.
Необхідність такого розмежування зумовлена науковою та законодавчою
дискусією щодо доцільності збереження чи скасування державних пільг та
визначення політики держави щодо їх забезпечення. Проблема полягає у
тому, аби визначитись: збереження державних пільг є обов’язком чи правом
держави щодо певних суб’єктів, яким такі пільги призначені? З цього
приводу навіть було порушено справу, яку розглядав Конституційний Суд
України про визнання неконституційними положення законів України «Про
Державний бюджет на 2001 рік» та «Про деякі заходи щодо економії
бюджетних коштів». Вказаними законами призупинялась дія всіх пільг
громадян. Можливо, саме розмежування пільг на соціальні та професійні
дозволить обґрунтувати природу цих пільг та визначити роль держави щодо
їх забезпечення.
Соціальними пільгами є ті, що надаються для життєзабезпечення громадян у
зв’язку із зниженням рівня їх доходів нижче прожиткового мінімуму або
втратою (зниженням) працездатності. Ці пільги належать до видів
соціального забезпечення. Правовою підставою надання громадянам
соціальних пільг є: 1) настання соціального ризику за обставин,
передбачених у законодавстві; 2) наявність у особи особливих заслуг
перед державою, пов’язаних з такими публічними подіями державного чи
міжнародного значення, як воєнні дії, техногенні катастрофи, стихійні
лиха тощо.
Отже, соціальна пільга — це законодавче звільнення (повне чи часткове)
особи від виконання нею свого обов’язку або надання їй додаткових прав
при настанні соціального ризику чи за наявності у такої особи значних
заслуг перед державою, пов’язаних з певними публічними подіями.
Соціальні пільги є додатковим видом соціального забезпечення; вони
надаються незалежно від того, одержує особа пенсію, допомоги чи
заробітну плату. їх роль полягає у забезпеченні додаткової підтримки
особам, у яких пенсія та заробітна плата є меншими від прожиткового
мінімуму. Соціальні пільги спрямовані на реалізацію конституційного
права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї
сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Збереження соціальних пільг є обов’язком держави. Вона повинна
забезпечити громадянам доходи не нижче від базового державного
соціального стандарту — прожиткового мінімуму. Якщо ж сукупний дохід
громадян перевищує вартісну величину прожиткового мінімуму, держава
звільняється від такого обов’язку.
На відміну від соціальних, професійними вважаються пільги, які не
залежать від настання соціального ризику і пов’язані з професійною
діяльністю їх одержувачів. Вони надаються державою з метою
матеріально-побутового забезпечення працівників окремих професій
(наприклад, пільги військовослужбовцям, суддям, службовим особам органів
внутрішніх справ, медичним працівникам тощо) та є додатковим стимулом,
заохоченням таких працівників до належного виконання ними своїх трудових
обов’язків або компенсацією за відповідні умови праці. Професійні пільги
не є видом соціального забезпечення, а отже, не можуть бути предметом
нашого розгляду. Збереження професійних пільг — це лише право держави, а
не її обов’язок.
Як засвідчують розрахунки Ради з вивчення продуктивних сил Національної
академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за
соціальним статусом — 31 % населення; за професійною ознакою — 13,8 % .
Система соціальних пільг в Україні (у кількісному еквіваленті) є доволі
розвиненою. Проте рівень соціальної захищеності населення все ще
залишається недостатнім. До недоліків сучасної державної системи
соціальних пільг можна віднести:
1) відсутність системного нормативно-правового акта, яким би комплексно
визначались підстави, суб’єкти, види та механізм надання соціальних
пільг;
2) недосконалість механізму надання пільг, оскільки реально ними можуть
скористатися не всі, хто має на них право (наприклад, правом
безоплатного проїзду міським транспортом користуються лише пенсіонери,
які проживають у місті; натомість сільські жителі таку пільгу практично
використовувати не можуть);
3) відсутність спеціальної системи моніторингу доходів сімей, а тому
важко визначити тих осіб, яким забезпечення є найбільш необхідним;
4) підприємства та організації, на які покладається обов’язок надання
пільг, не мають єдиної методики обчислення фактичної вартості окремих
видів пільг та методики обліку наданих пільг. Відсутня також статистична
звітність щодо фактичної вартості пільг та стану їх фінансування.
Усі соціальні пільги, передбачені чинним законодавством, поділяються на
окремі види. При цьому критерії такого поділу є найрізноманітнішими.
Зокрема, диференціація соціальних пільг у законодавстві здійснюється за
суб’єктами, яким вони надаються. Передбачено надання пільг: ветеранам
війни; ветеранам праці; особам, які мають особливі заслуги перед
державою; багатодітним сім’ям; особам, які постраждали від
Чорнобильської катастрофи; дітям-сиротам; реабілітованим особам,
пенсіонерам, інвалідам, дітям-інвалідам та ін.
За терміном надання соціальні пільги можна класифікувати на: постійні,
що надаються впродовж тривалого часу; тимчасові, що надають на певний
обумовлений період. Окремо виділяють так звані надзвичайні пільги. Вони
надаються у зв’язку з певними обставинами.
За ступенем персоніфікації соціальні пільги поділяють на одноособові
(наприклад, пільга щодо оплати медикаментів, забезпечення
санаторно-курортним лікуванням) та сімейні (пільга на оплату
житлово-комунальних послуг). З огляду на періодичність виплати виділяють
одноразові (забезпечення спецавтотранспортом) та щомісячні (оплата
житла) пільги.
І нарешті, за змістом усі соціальні пільги можна поділити на:
житлово-комунальні, медико-реабілітаційні, транспортні,
соціально-побутові, пенсійні та соціально-трудові.
2. Пільги на житлово-комунальні послуги
Житлово-комунальні послуги — це результат господарської діяльності,
спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих
і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд
відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1
Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Найбільш поширеною пільгою у сфері житлово-комунальних послуг є
звільнення або зменшення плати за житло та (або) комунальні послуги.
Потрібно зазначити, що при наданні пільг щодо оплати за житло
враховується не вся площа будинку (квартири), а лише в межах норми, яка
є однаковою для всіх громадян: 21кв.м опалювальної площі на кожну особу,
яка постійно проживає у житловому приміщенні і має право на зниження
оплати, та додатково 10,5 кв. м на сім’ю.
До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання
водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання;
користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів;
водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та
особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі
зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень,
підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого
водопостачання; користування електроенергією.
Пільги щодо плати за користування електроенергією в гаражах, дачних
будинках і на садових ділянках не надаються, за винятком тих випадків,
коли споруди розташовані на присадибних ділянках за місцем проживання.
Повністю від оплати за житло та комунальні послуги незалежно від форми
власності житлового фонду, а також від плати за користування
позавідомчою охоронною сигналізацією житла звільняються особи, які мають
особливі заслуги перед державою, а також члени їхніх сімей, які
проживають спільно з ними. Зазначена пільга зберігається за дружиною
(чоловіком), батьками померлих Героїв Радянського Союзу; повних
кавалерів ордена Слави; нагороджених чотирма і більше медалями «За
відвагу»; Героїв Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена
Трудової Слави, незалежно від часу їх смерті.
Правом на зниження плати за користування житлом чи комунальними
послугами користуються: 1) інваліди війни — у розмірі 100 % вартості
оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 2) учасники
бойових дій та особи, які прирівняні до них, — 75 %; 3) учасники війни
та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» — 50 %.
Сім’ям інвалідів війни, учасників бойових дій та осіб, які прирівнюються
до них, — 75 %; сім’ям учасників війни та осіб, на яких поширюється
чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту», у складі яких є лише непрацездатні особи,
надається відповідна знижка (100 % , 75 % , 50 %) за користування газом
для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі
— 42 кв. м на кожну особу, яка має право на знижку, та 21 кв. м на
сім’ю.
Оплата за житло та комунальні послуги знижується на 50 % також: 1)
реабілітованим громадянам; 2) громадянам, які належать до І та II
категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи; 3) дружині
(чоловікові) померлих громадян (які належать до категорії постраждалих
від катастрофи); 4) дружині (чоловікові) померлих громадян з числа
учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які
належать до III категорії, смерть яких пов’язана з Чорнобильською
катастрофою; 5) опікуну (на час опікунства) дітей померлих громадян, які
належать до І, II, III категорії постраждалих від Чорнобильської
катастрофи); 6) дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з
Чорнобильською катастрофою.
Громадяни, які належать до III і IV категорій постраждалих від
Чорнобильської катастрофи, мають право на відшкодування 50 % вартості
палива, придбаного в межах встановлених норм, якщо вони проживають у
будинках, що не мають центрального опалення, на час постійного
проживання або постійної роботи (навчання) у зоні посиленого
радіоекологічного контролю.
Пільги при оплаті за користування житлом та комунальними послугами іншим
категоріям громадян (наприклад, інвалідам загального захворювання)
законодавством не передбачені, але органи місцевого самоврядування
можуть надавати додаткові пільги малозабезпеченим верствам населення за
рахунок коштів місцевих бюджетів.
Ще однією пільгою, яка надається у сфері житлово-комунальних послуг, є
першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують
поліпшення житлових умов.
Підстави для визначення громадян, які потребують поліпшення житлових
умов, передбачені ст. 34 Житлового кодексу Української РСР. Тут,
зокрема, встановлено, що правом позачергового забезпечення житлом
користуються інваліди війни та особи, на яких поширюється Закон України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким самим правом користуються громадяни, які належать до І та II
категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Крім загальних
підстав для цієї категорії громадян, правовою підставою потреби
поліпшення житлових умов є забезпечення їх житлом нижче рівня середнього
забезпечення громадян у відповідному населеному пункті, або проживання у
комунальних квартирах (п. 10 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України «Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи»).
Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали
інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи; сім’ям, що втратили
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи або мають
дитину-інваліда, інвалідність якої є наслідком цієї катастрофи надається
додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати. Відсутність окремої
кімнати є підставою для взяття такої сім’ї на квартирний облік. Порядок
надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської
катастрофи, перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали
інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та
сім’ям, що втратили годувальника з числа осіб, які належать до І
категорії, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31
грудня 1996 р. (№ 1589).
Якщо особа (сім’я) виявляє бажання залишити за собою займане
приватизоване житло, їй надається інше житло, але площею, що не є
більшою за різницю між загальною площею житла, на яке має право ця особа
(сім’я), і тим, яке вона займає фактично.
Першочергово забезпечуються житлом учасники бойових дій та особи,
прирівняні до них; учасники війни; ветерани військової служби; інваліди
з дитинства І та II груп, які мають захворювання, наведені у переліку
захворювань, затвердженому Міністерством охорони здоров’я України.
Правом першочергового поліпшення житлових умов із наданням при цьому
додаткової жилої площі до 20 кв. м користуються особи, які мають
особливі заслуги перед державою. Пільгою щодо поліпшення житлових умов
особа (сім’я) може скористатись тільки один раз.
Наступним видом житлово-комунальних пільг є надання бюджетних кредитів
та позик на індивідуальне житлове будівництво.
За чинним законодавством правом для одержання позики на індивідуальне
житлове будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків
і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а
також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій
садових ділянок з погашенням її протягом 10 років, починаючи з п’ятого
року після закінчення будівництва, мають інваліди війни, учасники війни,
учасники бойових дій та особи, що прирівнюються до них.
Право одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове
будівництво з погашенням 50 % (25 %) позики за рахунок Державного
бюджету, а також безпроцентної позики для будівництва садових будинків
та благоустрою садових ділянок, будівництва індивідуальних гаражів
незалежно від того, кому з членів сім’ї відведено земельну ділянку,
мають громадяни І та II категорій постраждалих від Чорнобильської
катастрофи.
Безпроцентна позика для індивідуального житлового будівництва надається
також громадянам, які належать до III категорії постраждалих від аварії
на ЧАЕС.
Особи, які мають особливі заслуги перед державою, та особи, на яких
поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту», користуються пільгою щодо
безкоштовного капітального ремонту жилих будинків (квартир), які є їх
власністю, або їм компенсують витрати на його проведення при виконанні
ремонтних робіт власними силами відповідно до Положення про систему
технічного обслуговування, ремонту та реконструкції.
Правом на безоплатну приватизацію житла незалежно від розміру його
загальної площі користуються:
1) громадяни, які згідно із Законом України «Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
належать до І або II категорії постраждалих від Чорнобильської
катастрофи; дружина (чоловік) померлих із числа учасників ліквідації
наслідків аварії, віднесених до III категорії; громадяни, які
відпрацювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю не
менш як 5 років (це право поширюється лише на житлові приміщення, які
вони займають у цій зоні);
2) громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя
Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани
Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди І і II
груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, ветерани військової служби
та репресовані особи, що були реабілітовані згідно із Законом України
«Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
3) сім’ї осіб, що загинули при виконанні державних і громадських
обов’язків та на виробництві;
4) сім’ї, що мають трьох і більше дітей.
3. Медико-реабілітаційні соціальні пільги
Однією з пільг у сфері медико-реабілітаційного забезпечення є право на
безоплатне або пільгове придбання ліків (постанова Кабінету Міністрів
України від 17 серпня 1998 р. № 1303). Таким правом, зокрема, наділені:
1) особи, яким передбачено безоплатне відпускання лікарських засобів
згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту». Це — інваліди війни, учасники бойових дій,
учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед державою, а
також інші особи, на яких поширюється чинність цього Закону;
2) особи, які мають особливі трудові заслуги перед державою відповідно
до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів
праці та інших громадян похилого віку в Україні»;
3) особи, яким передбачено безоплатне відпускання лікарських засобів
згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Це громадяни, які
віднесені до І-VІ категорії постраждалих та діти, які належать до
потерпілих;
4) пенсіонери з числа колгоспників, робітників, службовців, які
одержують пенсію за віком, у зв’язку з інвалідністю та в разі втрати
годувальника у мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують
пенсію на дітей у разі втрати годувальника);
5) діти віком до трьох років;
6) діти-інваліди до 18 років;
7) діти віком до 18 років, які перенесли у 1988 р. хімічну
інтоксикаційну алопецію у м. Чернівцях;
8) дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також
жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
(забезпечуються безоплатно засобами контрацепції відповідно до
Національної програми планування сім’ї, що затверджена постановою
Кабінету Міністрів України від 13 вересня 1995 р. № 736).
Крім названих категорій осіб, у спеціальному додатку 2 до постанови
Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 визначено
перелік захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські
засоби відпускаються безоплатно. До них належать: онкологічні
захворювання, гематологічні захворювання, діабет (цукровий і
нецукровий), ревматизм, пухирчатка, туберкульоз, дизентерія, дитячий
церебральний параліч, бронхіальна астма та деякі інші види захворювань.
Лікарські засоби за наявності в особи вказаних захворювань відпускаються
безоплатно лише в разі амбулаторного лікування основного захворювання,
за яким надано пільги. Наприклад, якщо особа хворіє на бронхіальну астму
і лікує саме цю хворобу, то ліки за рецептом лікаря їй відпускатимуться
безкоштовно. Якщо ця сама особа лікується від грипу, то ліки їй
відпускаються за загальними правилами, тобто за оплату.
Особи, хворі на СНІД та ВІЛ-інфіковані, незалежно від основного
захворювання мають право на безоплатне відпускання лікарських засобів за
наявності у них будь-яких інших захворювань.
Законодавством передбачено також пільговий (з оплатою 50 % їхньої
вартості) продаж лікарських засобів. Зокрема, при амбулаторному
лікуванні на умовах пільгового продажу відпускаються лікарські засоби за
рецептами лікарів:
1) інвалідам І та II груп унаслідок трудового каліцтва, професійного або
загального захворювання;
2) інвалідам з дитинства І та II груп;
3) дітям віком від 3 до б років;
4) особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію
жертв політичних репресій на Україні», які стали інвалідами внаслідок
репресій або є пенсіонерами;
5) особам, нагородженим знаком «Почесний донор України» та «Почесний
донор СРСР» відповідно до Закону України «Про донорство крові та її
компонентів».
Безкоштовно або на пільгових умовах хворим відпускаються лікарські
засоби вітчизняного та іноземного виробництва згідно з переліком, що був
затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок
закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я,
що фінансуються з бюджету» від 5 вересня 1996 р. № 1071 (всього понад
2000 найменувань).
Дітям-інвалідам віком до 18 років лікарські засоби відпускають за
рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах
Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Витрати,
пов’язані з оплатою вартості лікарських засобів, покладено на органи
охорони здоров’я за місцем, де ці ліки фактично відпускаються.
Важливою пільгою, яка також належить до медико-реабілітаційних пільг, є
безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата
компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне
лікування.
Інваліди війни забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування
безоплатно позачергово щороку з компенсацією вартості проїзду до
санаторно-курортного закладу і назад. Учасники бойових дій мають
першочергове право на їх одержання.
Учасники війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,
забезпечуються путівками один раз на два роки в міру їх надходження та
мають переважне право на їх одержання.
Інваліди від загального захворювання, інваліди внаслідок репресій, а
також пенсіонери з числа репресованих, які були реабілітовані відповідно
до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на
Україні», ветерани праці, інваліди з дитинства, багатодітні матері, які
удостоєні звання «Мати-героїня» або нагороджені орденом «Материнська
Слава», мають переважне право на отримання путівки.
Усі інші пенсіонери забезпечуються путівками згідно з чергою на
загальних підставах, але не частіше ніж один раз упродовж двох
календарних років.
Грошова компенсація за санаторно-курортні путівки для інвалідів війни та
компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування для
учасників бойових дій, учасників війни, осіб, на яких поширюється Закон
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,
та ветеранів праці за їх бажанням виплачується за умови перебування
таких осіб на обліку для одержання путівки в органах праці та
соціального захисту.
Надання санаторно-курортних путівок особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, або одержання компенсації замість них
здійснюється згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема,
ті з них, які належать до І категорії, мають право на позачергове
щорічне безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання
грошових компенсацій у розмірі середньої вартості путівки. Особам II
категорії путівки надаються на тих же умовах, але першочергово. А
потерпілі III та VI категорій мають право на першочергове щорічне
забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою чи одержання за їх
бажанням компенсації в розмірі 70 % (50 %) середньої вартості путівки.
Всі інші потерпілі від аварії на ЧАЕС мають право на щорічне безплатне
забезпечення їх путівками для оздоровлення строком до двох місяців.
Інваліди І групи всіх категорій при направленні на санаторно-курортне
лікування забезпечуються, крім того, путівкою на супровідну особу в разі
наявності відповідного висновку лікувально-профілактичного закладу про
необхідність супровідника.
4. Пільги у сфері транспортного обслуговування населення
Однією із найбільш поширених пільг у сфері транспортного обслуговування
населення є право безкоштовного проїзду громадян усіма видами
пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту.
Так, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту» правом на безоплатний проїзд усіма видами
міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального
користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним
транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у
межах області за місцем проживання користуються ветерани війни та особи,
на яких поширюється чинність цього Закону.
Правом безоплатного користування внутріміським транспортом (трамваєм,
автобусом, тролейбусом, метрополітеном, водними переправами) та поїздами
приміського сполучення, а у сільській місцевості — автобусами
внутріобласних ліній користуються особи, які мають особливі заслуги
перед державою.
Репресовані громадяни, що були реабілітовані відповідно до Закону
України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», мають
право на пільгу щодо безоплатного проїзду всіма видами міського
пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті
загального користування (крім таксі) у сільській місцевості в межах
адміністративного району.
Безоплатно користуються всіма видами міського та приміського транспорту
(крім таксі):
1) громадяни, що належать до І категорії; учасники ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС II категорії; діти, інвалідність яких пов’язана з
Чорнобильською катастрофою;
2) пенсіонери за віком та інваліди, незалежно від причин інвалідності
(крім метрополітену);
3) діти-сироти, що виховуються або навчаються у навчально-виховних та
навчальних закладах.
Правом безкоштовного проїзду всіма видами міського, приміського та
міжміського транспорту користуються учасники Великої Вітчизняної війни
та особи, що прирівняні до них відповідно до Міжурядової угоди держав —
учасниць СНД «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для
інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб,
прирівняних до них» від 12 березня 1993 р.
Пільгою безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України
(туди і назад) автомобільним, повітряним, залізничним, водним
транспортом з правом першочергового придбання квитків користуються
громадяни, що належать до І категорії, та з 50 % знижкою вартості
проїзду — особи, ; які належать до II категорії.
Інвалідам війни І та II груп надається право безплатного проїзду один
раз на рік (туди і назад) всіма видами транспорту, а особам, які
супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого) — 50
% знижка вартості проїзду один раз на рік (туди назад).
Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два
роки (туди і назад) з 50 % знижкою вартості проїзду.
Інвалідам війни та особі, яка супроводжує у поїздках інваліда І групи
надається право користування міжміським транспортом у період з 1 жовтня
по 15 травня з 50 % знижкою вартості проїзду без обмеження кількості
поїздок.
Безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) усіма видами
транспорту або проїзд один раз на рік з 50 % знижкою передбачено для
учасників бойових дій, учасників війни та осіб, на яких поширюється
чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту».
Правом безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) у двомісному
купе спальних вагонів швидких і пасажирських поїздів, водним транспортом
у каютах першого класу експресних і пасажирських ліній, повітряним або
міжміським транспортом користуються особи, які мають особливі заслуги
перед державою.
Правом на 50 % знижку вартості проїзду в осінньо-зимовий період
залізничним транспортом користуються інваліди з дитинства І та II групи.
Аналогічна знижка надається також не більше як одному супроводжуючому
інваліда І групи.
Пільгові перевезення здійснюються пасажирськими перевізниками всіх форм
власності та підпорядкування.
5. Соціально-трудові та соціально-побутові пільги
Найбільш поширеною соціально-трудовою пільгою є поза-конкурсне
зарахування до вищих навчальних закладів при одержанні позитивних
оцінок.
Умови прийому до вищих навчальних закладів України затверджені наказом
Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2006 р. № 7
(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 лютого 2006 р. №
111/11985).
Ними, зокрема, передбачено, що правом позаконкурсного зарахування, при
одержанні вступних оцінок не нижче середнього рівня (4-12 балів за
12-бальною шкалою оцінювання знань) користуються:
— особи, яким Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» надане таке право;
— діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків;
— інваліди І та II груп та діти-інваліди віком до 18 років, яким не
протипоказане навчання за обраною спеціальністю;
— особи, яким Законом України «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надане таке право;
— діти, чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних
підприємствах, при вступі на навчання за гірничими спеціальностями;
— діти військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових
формувань, працівників правоохоронних органів, які загинули під час
виконання службових обов’язків.
Різновидами соціально-трудових пільг також вважаються:
— право позачергового працевлаштування за спеціальністю;
— переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або
штату та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства;
— підвищений розмір виплати допомоги в разі тимчасової непрацездатності;
— використання щорічної відпустки у зручний для працівника час та ін.1
Систему соціально-побутових пільг становлять: 1) безкоштовне або
пільгове встановлення телефонів; 2) безкоштовне або пільгове
користування телефоном.
Першочергове (позачергове) і безкоштовне встановлення телефонів
передбачено для осіб, які мають особливі заслуги перед державою, а також
інвалідів війни.
Позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів з
оплатою у розмірі 20 % від тарифів вартості основних та 50 % —
додаткових робіт передбачено для учасників бойових дій, осіб, на яких
поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту», та учасників війни.
Встановлення телефону позачергово з оплатою 50 % вартості робіт
передбачено для осіб І категорії та сім’ї, що має дитину-інваліда, якій
встановлено інвалідність, пов’язану з катастрофою на ЧАЕС. Громадянам,
що належать до II категорії постраждалих від аварії на Чорнобильській
АЕС, телефони встановлюються на тих же умовах, але першочергово.
Правом безкоштовного користування телефоном наділені особи, які мають
особливі заслуги перед державою. Крім того, 50% знижка за користування
телефоном законодавством встановлена для: 1) громадян, які належать до І
та II категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС; 2) дружини (чоловіка)
померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
що належать до III категорії, смерть яких пов’язана з цією катастрофою;
3) опікуна (на час опікунства) дітей померлих громадян; 4) сім’ям, що
мають дитину-інваліда, якщо інвалідність пов’язана з катастрофою на
ЧАЕС; 5) учасників бойових дій; 6) інвалідів війни; 7) учасників війни;
8) осіб, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту»; 9) інвалідів І та II групи; 10) сім’ї,
у яких є два або більше інвалідів.
До соціально-побутових пільг також належать права на: безоплатне або
пільгове забезпечення автомобілем; позачергове влаштування до закладів
соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального
захисту вдома; надання безпроцентної позики для організації
підприємницької діяльності, селянського господарства тощо.
Список літератури
1. Камаев И. А. Роль льгот в правовом регулировании труда рабочих и
служащих: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. — М., 1984.
2. Крьілатьіх Е. Р. Роль льгот в праве социального обеспечения //
Вестник МГУ. — Серия 11. Право. — М., 1988. — № 2. — С. 91-94.
3. МалькоА. В. Льготная и поощрительная правовая политика. — СПб: Юрид.
центр Пресе, 2004. — 233 с.
4. Морозова М. С. Льготы в российском праве (вопросы теории и практики):
Дисс. … канд. юрид. наук. — Саратов, 1999.
5. Синчук С. М. Соціальні пільги як вид соціального забезпечення //
Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX
регіональної науково-практичної конференції. — Л., 2003. — С. 356-359.
Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002
у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58,
60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та
Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 ч. 1 ст. 58 Закону
України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту
1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
Санаторно-курортне лікування громадян є одним із видів соціального
обслуговування в Україні, а відтак загальні положення щодо забезпечення
громадян санаторно-курортними путівками читайте у відповідному розділі
цього навчального посібника.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
