Людська діяльність різноманітна, різноспрямована, визначається передусім
метою, цілями, задля яких вона сама реалізується.
Одним із найбільш характерних шляхів діялісного способу нашої
самореалізації є пізнання. Пізнання – це процес особливої взаємодії між
суб’єктом і об’єктом, основним результатом якого є знання. Пізнання – це
відображення об’єктивної дійсності як суб’єктивного образу, ім’я якого –
знання. Пізнання починається з такого рівня, як чуттєвість, потім
переходить на рівень абстрактності, потім знання виявляється на предмет
істини чи хиби.
Основні поняття, що характеризують чуттєвий рівень пізнання постають у
формі відчуття, сприйняття, уявлення.
Відчуття як суб’єктивний образ об’єктивного світу – це відтворення
окремих властивостей речей об’єктивного світу, які безпосередньо
впливають на органи чуття. Основними видами відчуття є: зорові, слухові,
смакові, нюхові, дотикові. Вони виникають і під впливом процесів, що
відбуваються в людському організмі.
Сприйняття – цілісний образ речі як синтез відчуттів, пов’язаних одне з
одним відповідно до того, як пов’язані між собою властивості тієї чи
іншої речі.
Уявлення виникають у людській голові на основі минулих впливів речей на
людину, які збереглися в її пам’яті, або ж на основі розповіді про речі
інших людей, опису речей чи явищ, фотографії, наочних зображень тощо. На
відміну від попередніх форм відображення, уявлення відображають речі
та явища без індивідуальних особливостей та деталей у вигляді
узагалбнених типових рис, отже, наявний процес абстрагування. Тому це
своєрідний “ місток “ між чуттєвим пізнанням і абстрактним мисленням.
До раціонального, логічного пізнання, або абстрактного мислення,
належать такі форми:
Поняття – думка, яка відображає речі та явища в їхніх загальних і
суттєвих ознаках. Існує в граматичній формі слова. Є початковою формою
мислення і водночас його результатом;
Судження, тобто думка, що має вираження у формі розповідного речення, в
якому щось стверджується про річ, явище, і яка є істиною або хибною.
Тобто судження – це взаємозв’язок понять;
Умовивід є процесом мисленням, в результаті якого з двох або декількох
суджень виводиться нове судження.
Характерними особлвостями абстрактного мислення є відтворення
внутрішніх, суттєвих сторін, закономірних зв’язків дійсності, тобто
пізнання сутності; узагальненість та опосередкованість відображення
речей, їхніх властивостей та зв’язків.
Схема має свої переваги й недоліки: переваги – у наочності, недоліки – у
спрощенні. Але в процесі пізнання ми маємо чітко керуватися певними
вимогами, принципами, без яких нам не здобути істиних знань. Такими
принципами пізнання є:
Об’єктивність: об’єкт пізнання, тобто речі, природні та соціальні явища
тощо існують поза людиною і незалежновід неї й самого процесу пізнання.
Звідси і випливає вимога: речі та явища слід пізнавати об’єктивно, тобто
такими, якими вони є; до отриманих результатів людина не може додавати
нічого від себе, від своєї суб’єктивності, видавати бажане не дійсне;
Пізнаванність: людина є часткою природи, вона здатна адектно, з
достатньою повнотою пізнавати природне і суспільне буття. Отже, не
існує ніяких нездоланних перепон на шляху безкінечного руху людини до
дедалі повнішого й вичерпнішого осягнення дійсності, світу;
Відображення, є першою умовою і пояснення пізнання, бо за своєю сутністю
пізнання є процесом відображення речей, явищ світу в мозку людини;
Визнальна роль практики, яка є основою, кінцевою метою пізнання і
критерієм його істинності, моментом людської діяльності, доцільної за
своєю сутністю;
Творча активність суб’єкта в пізнанні: освоєння людиною світу охоплює не
лише відображальну діяльність, пов’язану з отриманням інформації про
світ і про себе, а й різноманітні форми творчості, діяльність,
спрямовану на ідеальне конструювання та проектування нових реальностей
“іншої природи”, “ світу культури”.
Будь-яка пізнавальна активність, як ми спробували встановити, в
кінцевому підсумку спрямована на задоволення матеріальних та духовних
потреб людини людей і пов’язана, прямо опосередковано, з доцільною
практичною діяльністю. Тому процес пізнання є не чим іншим, як
взаємодією суб’єкта пізнання об’єктом пізнання.
Література
“Людина і світ”,ст.141-147
Київ, видавництво” Знання”
2001р.
Підготувала
Учениця 11 – Б класу
ЗОШ № 8
Ковцун Лілія
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
