Організація медичного забезпечення механізованого (танкового) полку в обороні (реферат)

Реферат на тему:

Організація медичного забезпечення механізованого (танкового) полку в
обороні.

Кількість годин: 2

Оснащення : таблиці — 1

Організація медичного забезпечення полку в обороні

План

№ пп С т р у к т у р а Розподіл часу Технічні засоби

І

ІІ

ІІІ Вступ

Актуальність теми.

Мета лекції.

Основна частина

1.Умови, які визначають організацію медичного забезпечення полку в
обороні. Можлива величина та структура санітарних втрат.

2.Організація медичного забезпечення полку в період підготовки до
оборони.

3.Організація медичного забезпечення полку в ході оборони, при відході,
бою в оточенні і виході з оточення.

4.Оформлення плану медичного забезпечення механізованого полку в
обороні.

Заключна частина

Висновки. 5 хв.

25 хв.

15 хв.

20 хв.

20 хв.

5 хв.

Т-1

І Вступ .

Актуальність теми : Оборона — вид бою, який застосовується військами з
метою зриву чи відбиття наступу переважаючих сил противника, нанесення
йому значних втрат, утримання важливих районів місцевості та створення
тим самим сприятливих умов для переходу в рішучий наступ.

Оборона, являється вимушеним, тимчасовим видом бойових дій і
використовується як правило при недостачі сил і засобів чи необхідності
вибрати час для їх накопичення і створення умов для наступного переходу
в наступ. Ось чому при організації медичного забезпечення оборонного бою
необхідно так використовувати сили і засоби медичної служби і
організувати їх роботу, щоб із переходом наших військ у наступ вони
змогли вирішувати свої завдання в новій обстановці без суттєвої зміни
діючої системи медичного забезпечення. Це можна досягти лише при чіткій
організації розшуку поранених на полі бою, своєчасному наданні їм
медичної допомоги і евакуації, а також наявністі резерву сил і засобів
медичної служби.

Мета лекції: Ознайомити студентів з організацією медичного забезпечення
механізованого (танкового) полку в обороні.

ІІ Основна частина.

1.Умови, які визначають організацію медичного забезпечення полку в
обороні. Можлива величина та структура санітарних втрат.

Умови діяльності медичної служби полку в обороні визначаються в значній
мірі тим, як здійснюється підготовка та організація оборони. Полк до
оборони може переходити завчасно або в ході бою. Частіше всього перехід
до оборони буде здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з
противником в ході наступу для закріплення захоплених районів, прикриття
флангів, для відбиття контратаки переважаючих сил противника, при
невдалому результаті зустрічного бою. Підготовка оборони і її медичне
забезпечення в цьому випадку буде здійснюватися в стислі строки, нерідко
при одночасному забезпеченні відбиття вже початого наступу противника.
Тут дуже важливо діючу систему лікувально евакуаційних,
санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів привести в мінімально
короткі строки у відповідність з конкретною обстановкою без порушення
безперервності в наданні медичної допомоги пораненим і хворим. Це
можливо при знанні начальником медичної служби полку обстановки,
правильної її оцінки і своєчасному прийнятті рішення на медичне
забезпечення оборонного бою.

Більш сприятливі умови для медичної служби будуть складуватись при
завчасному переході полку до оборони і відсутності безпосереднього
зіткнення з противником. В цьому випадку, як правило, є достатньо часу
для організації медичного забезпечення обороного бою, ефективного
використання захисних властивостей місцевості при розгортанні етапів
медичної евакуації, для вибору і підготовки шляхів вивозу /виносу/
поранених з поля бою, обладнання медичних пунктів в інженерному
відношенні.

Побудова оборони відіграє виключно важливу роль у використанні сил і
засобів медичної служби. В обороні полку призначається ділянка (до 10 км
по фрону і до 12 км в глибину), батальйону — район (до 5 км по фронту і
до 3 км в глибину), роті — опорний пункт (1,5км по фронту і до 1км в
глибину), взводу – опорний пункт (до 400м по фронту і до 300м в глибину)
. Розташування сил та засобів медичної служби на такій великій площі
ускладнює організацію медичного забезпечення військ, особливо проведення
маневру та керування підрозділами медичної служби. Значні розміри
ділянки оборони полку та можливості вклинення противника визначають
необхідність розгортання медичних пунктів в обороні, в стороні від
ймовірного напрямку головного удару противника у важко доступних для
танків районах та на більшій відстані від лінії фронту, чим в наступі.
Враховуючи те що в ході бою може виникнути необхідність пересування
медичних пунктів слід своєчасно вибрати (як правило за наступною
обороною межею) та обладнати запасні майданчики.

Не менш важливо також забезпечити швидкий розшук, збір і вивезення
(винесення) поранених з поля бою, одномоментну їх евакуацію з районів,
що знаходяться під загрозою захоплення противником.

Противник в ході наступу може вклинюватися в оборону і заставити на
даному напрямку відійти війська, що обороняють. При відході з утриманого
рубежу може виникнути необхідність у проведенні надзвичайних
заходів щодо евакуації поранених, (одномоментна масова евакуація,
використання для евакуації бойової техніки, винесення поранених
особовим складом відступаючих підрозділів).

Застосування сучасних засобів ураження і перш за все зброї
масового ураження може призвести до виникнення масових санітарних
втрат, значних зон зараження РР, ОР і БЗ, руйнуванню оборонних
споруд, шляхів підвозу і евакуації. Все це зумовлює необхідність
проведення заходів з підвищення живучості медичних підрозділів
шляхом їх вмілого розміщення на місцевості і укриття; створення
резерву сил і засобів медичної служби утримання його в
готовності до вирішення раптово виникаючих завдань; підготовка
медичного складу до роботи на місцевості, яка заражена РР, ОР,
БЗ; забезпечення його засобами для витягування поранених і
хворих з важкодоступних місць.

Кліматичні і географічні умови конкретного театру воєнних дій
також чинять істотний вплив на організацію оборонного бою і
його медичне забезпечення. Для медичної служби важливо у повній
мірі оцінити і врахувати ці особливості.

При тривалому перебуванні військ в обороні виникає небезпека погіршення
санітарно-гігієнічного та епідемічного стану займаної ними місцевості і
оборонних споруд. Тому в обороні медична служба поряд з
лікувально-евакуаційними заходами повинна приділяти велику увагу
проведенню санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

В ході оборонного бою в результаті ударів, нанесених по противнику,
можуть бути створені сприятливі умови для переходу військ, які
знаходились в обороні в наступ. Медична служба повинна враховувати таку
можливість і бути готовою до медичного забезпечення полку в наступі.

Активність і маневреність військ, що обороняються перевага противника в
силах і засобах, можливість застосування ним засобів масового ураження
зумовлює появу значних санітарних втрат. Їх розміри в оборонному бою
піддані значним коливанням і будуть залежити від масштабів використання
засобів масового ураження, в першу чергу ядерної зброї, щільності
бойових порядків військ, степені інженерного обладнання місцевості і
захищенності особового складу, характеру майбутнього бою, направлення
головного удару противника, підготовки особового складу до використання
засобів захисту і інших факторів.

Досвід Великої Вітчизняної війни показує що санітарні втрати частин, які
перебували в обороні відрізнялись великою нерівномірністю. Як правило,
вони різко зростали при відбитті наступу противника та при контратаках
наших військ. В ті дні, коли активних дій не було, частини несли
незначні втрати. Ця особливість санітарних втрат військ в обороні буде
характерна і для сучасних умов.

В середньому санітарні втрати за добу оборонного бою в період Великої
Вітчизняної війни складали в полку 6-10% до загальної чисельності
особового складу. В сучасному оборонному бою, в якому будуть
застосовуватися тільки звичайні види зброї, санітарні втрати в полку
можуть зрости і скласти 10-15% від загальної чисельності особового
складу. В умовах застосування зброї масового ураження санітарні втрати
полку від звичайних видів зброї можуть скласти 5-7% чисельності
особового складу.

Величина санітарних втрат військ, які перебувають в обороні від ядерної
зброї може коливатися в широких межах в залежності від числа
застосування противником ядерних боєприпасів, їх потужності, виду
вибуху, характеру бойової діяльності військ, інженерного обладнання
оборони.

Санітарні втрати в полку від ядерної зброї можуть досягати за добу бою
17-25% загальної чисельності особового складу. Санітарні втрати від
хімічної зброї та токсинів можуть досягати за добу 3-8% чисельності
полку.

Санітарні втрати хворими визначаються з урахуванням реального рівня
захворюваності в полку на день планування медичного забезпечення бою. В
середньому втрати хворими в полку складали в роки війни 1941-1945 рр.
0,08-0,1-0,3% чисельності особового складу полку. В цілому за добу
оборонного бою в ході якого противник застосовує як звичайні види зброї,
так і засоби масового ураження, санітарні втрати в полку можуть досягати
25-40% загальної його чисельності особового складу.

2. Організація медичного забезпечення полку в період підготовки до
оборони

В період організації оборони медична служба проводить всі необхідні
заходи з підготовки до медичного забезпечення майбутніх бойових дій.

Підготовка медичної служби полку до медичного забезпечення майбутньої
оборони включає :

— уточнення і постановка нових завдань підрозділам медичної служби, а
також планування медичного забезпечення;

— евакуацію поранених і хворих з підрозділів медичної служби, особливо
які знаходяться під активним впливом противника;

— розгортання медичних пунктів у відповідності з організацією оборони;

— доукомплектування медичних пунктів особовим складом і транспортом;

— поповнення витраченого медичного майна, створення необхідних запасів,
його;

— забезпечення особового складу військ індивідуальними засобами надання
першої медичної допомоги та навчання правилам користування ними;

— отримання засобів підсилення від начальника медичної служби дивізії та
їх розподіл по підрозділам, а також створення необхідного резерву;

— організацію медичної розвідки з метою використання донесень про
санітарно-епідемічний стан ділянки оборони полку;

— організацію і проведення необхідних санітарно-гігієнічних та
протиепідемічних заходів; (в період організації оборони посилюється
санітарний нагляд — за харчуванням, водозабезпеченням, станом оборонних
споруд, розташуванням військ, проводяться запобіжні щеплення, гігієнічне
миття особового складу тощо);

— проведення заходів щодо захисту сил та засобів медичної служби на
випадок виникнення масових санітарних втрат, при застосуванні
противником зброї масового ураження; (виділення особового складу та
транспорту для участі в лікувально-евакуаційних заходах в осередках;
створення резерву медичного майна для забезпечення роботи підрозділів,
які виділяються для проведення рятувальних робіт; підготовка МПП до
прийому за короткий час великої кількості поранених та хворих;
обладнання сховищ; підготовка засобів захисту);

— проведення санітарно-просвітньої роботи, військово-медичної підготовки
особового складу полку і спеціальної підготовки для особового складу
медичної служби.

Зміст і порядок проведення цих заходів, залежить головним чином від умов
переходу до оборони. При завчасному переході до оборони є можливість
провести цю роботу планово і в повному обсязі. В умовах безпосереднього
зіткнення з противником медичне забезпечення оборони організується в
короткі строки, часто з одночасним забезпеченням, відбиття наступу
противника. В таких випадках проводяться лише найбільш важливі заходи,
що забезпечують рішення завдань медичної служби в бою.

Після отримання вказівок командира полку і начальника медичної служби
дивізії начальник медичної служби полку оцінює обстановку і приймає
рішення на медичне забезпечення оборони, доводить їх до підлеглих,
організує взаємодію і управління. При вироблені рішення особливу увагу
звертають: на організацію розшуку і надання першої медичної допомоги
пораненим, їх збору і вивезення /винесення/ з поля бою; розміщення з
врахуванням характеру оборони і місцевості медичних пунктів батальйонів
і полку, їх захист, охорону і оборону; враховують медичне забезпечення
контратакуючих підрозділів і підрозділів, що діють у відриві від
головних сил полку; забезпечення безперервності в наданні медичної
допомоги пораненим і хворим, їх одномоментній евакуації у випадку
вклинення противника і виходу до медичних пунктів, осередків масових
санітарних втрат.

Рішення на медичне забезпечення начальник медичної служби, як правило,
приймає на карті. В майбутньому, як тільки дозволить обстановка, він
уточнює його на місцевості під час проведення рекогносцировки. В
рекогносцировці крім начальника медичної служби полку, приймають участь
начальники медичних пунктів полку і батальйонів, командири відділення
збору і евакуації поранених МПП.

В ході рекогносцировки намічаються рубіжі чи місця розгортання медичних
пунктів батальйонів, шляхи евакуації поранених і хворих з батальйонів,
місце розгортання МПП і запасний майданчик для нього, визначаються
конкретні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, а також заходи
медичної служби по захисту особового складу від зброї масового ураження.
Разом з начальником інженерної служби полку узгоджується обсяг, характер
та черговість інженерних робіт, необхідних для укриття медичних пунктів
та обладнання шляхів евакуації. В першу чергу потрібно укрити ті
функціональні підрозділи, в яких знаходяться поранені і хворі:
перев(язочну, приймально-сортувальну, евакуаційну, ізолятор.

Під час рекогноцировки начальник медичної служби уточнює завдання
підлеглим і організує взаємодію з питань розшуку поранених на полі бою,
надання їм першої медичної допомоги, збору і евакуації; організації
роботи медичних пунктів батальйонів і полку, а також приданих сил і
засобів; забезпечення безперервності в наданні першої лікарської
допомоги пораненим і хворим при переміщенні МПП в новий район; медичне
забезпечення підрозділів діючих на передовій позиції, а також при
проведенні контратак; організації роботи сил і засобів медичної служби
при ліквідації наслідків застосування противником зброї масового
ураження.

Начальник МПБ після отримання вказівок від командира батальйону і
начальника медичної служби полку оцінює обстановку і приймає рішення на
медичне забезпечення батальйону в обороні. Рішення як правило, він
уточнює на місцевості під час рекогносцировки. В ході неї намічає місця
розгортання медичного пункту (основне і запасне ) і посту санітарного
транспорту (ПСТ), шляхи вивезення (винесення) поранених з рот до ПСТ чи
на МПБ, оцінює епідемічний стан району оборони і санітарно-гігієнічні
умови розміщення особового складу. Результати рекогносцировки та
конкретні пропозиції по організації медичного забезпечення батальйону
доповідаються командиру батальйону. Найбільш важливі положення, що
впливають на організацію медичного забезпечення полку в цілому,
начальник МПБ доповідає начальникові медичної служби полку.

В умовах обмеженого часу для підготовки оборони командир батальйону при
постановці завдань командирам підрозділів може вказувати начальнику МПБ
місце розгортання МПБ, посту санітарного транспорту, а також визначати
шляхи вивезення (винесення) поранених з рот.

МПБ необхідно розгортати в глибині району оборони батальйону на відстані
до 3 км від переднього краю. Обладнання місця для МПБ включається
командиром батальйону в перелік інженерних робіт першої черги.

З метою скорочення відстані евакуації поранених з підрозділів поблизу
опорного пункту роти, найбільш віддаленого від МПБ організується ПСТ за
рахунок санітарного автомобіля МПБ чи МПП. Евакуація поранених і хворих
з ПСТ проводиться на МПП.

Після затвердження рішення начальник МПБ ставить завдання санітарним
інструкторам рот, якщо дозволяє обстановка, безпосередньо на місцевості.
Вказується зміст і порядок надання першої медичної допомоги пораненим і
хворим; порядок роботи засобів збору і евакуації поранених на
направленнях дії рот; шляхи вивезення (винесення) поранених і місця їх
укриття; місця розгортання МПБ (основне, запасне) і посту санітарного
транспорту; санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи; заходи щодо
захисту особового складу від зброї масового ураження; порядок поповнення
медичного майна під час бою; сигнали і порядок зв(язку.

Начальник МПБ зобов(язаний контролювати виконання розпоряджень командира
батальйону при проведення робіт, які забезпечують безперебійний вивіз
(виніс) поранених з рот, створенні відповідних умов для роботи МПБ
(обладнання і маскування сховища для МПБ, обладнання під(їздів до МПБ).

В період підготовки до оборони санітарний інструктор роти, організує
медичне забезпечення роти, старанно обстежує місцевість, ставить
завдання стрільцям-санітарам, намічає і позначає шляхи виносу і вивозу
поранених, назначає пункти підходу санітарних транспортерів, доповідає
командирові роти перелік робіт, які необхідно провести для забезпечення
безперебійного вивезення (винесення) поранених (розширення окремих
ділянок траншей, обладнання переходів через траншеї, улаштування драбин
для виходу з траншей тощо), перевіряє наявність у особового складу роти
індивідуальних засобів надання першої медичної допомоги, а при
необхідності навчає особовий склад правилам надання першої медичної
допомоги при бойових ураженнях.

В опорному пункту роти санітарний інструктор організує медичний пост
роти /МПР/. МПР представляє собою сховище (перекрита ділянка траншеї,
землянка, бліндаж тощо), в якому тимчасово можуть затримуватися
поранені. МПР обладнується по можливості поблизу командно-спостережного
пункту командира роти. Тут створюються запаси засобів для надання першої
медичної допомоги, підстильного матеріалу та води.

До початку бойових дій свої і приданні начальником медичної служби
дивізії сили і засоби медичної служби займають у відповідності з
прийнятим рішенням відведенні їм місця в бойовому порядку полку. МПП
першого ешелону розгортається за другим ешелоном бойового порядку полку
на відстані 10-12 км від переднього краю оборони з урахуванням захисних
та маскуючих властивостей місцевості. Тут також зосереджується
санітарний транспорт дивізії, виділений для евакуації поранених і хворих
в омедб. МПП другого ешелону дивізії, як правило, знаходиться в
готовності до розгортання за бойовим порядком свого полку з урахуванням
можливих напрямків контратак.

Для вирішення раптово завдань, що виникли, участі в ліквідації наслідків
застосування противником зброї масового ураження, підсилення
контратакуючих підрозділів в полку у відповідності з рішенням начальника
медичної служби полку створюється резерв сил і засобів медичної служи. В
його склад, як правило входять сили і засоби збору і евакуації
поранених, медичне майно. Резерв знаходиться при МПП і використовується
по вказівкам начальника медичної служби полку.

Одночасно з заходами по організації медичного забезпечення оборонного
бою здійснюється, безпосередня підготовка сил і засобів медичної служби.

Вона заключається у звільненні медичних підрозділів від поранених і
хворих, доукомплектуванні їх особовим складом і забезпеченні медичним
майном і технікою, проведенні занять з медичним складом по спеціальній
підготовці і бойовому злагодженні підрозділів медичної служби, а при
наявності часу і тактико-спеціальних навчань стосовно до характеру
майбутнього бою.

В цей період медичні підрозділи займають відведенні їм місця в обороні,
обладнують їх в інженерному відношенні і до встановленого часу
готовності військ розгортаються для їх забезпечення. На медичних пунктах
створюються запаси води, продовольства, а в холодний час і пального.

До початку наступу противника на МПП і МПБ надається відповідно перша
лікарська в повному обсязі і долікарська допомога, оскільки санітарні
втрати в цей період невиликі, а умови роботи медичних пунктів
сприятливі. В цей же період в полк прибувають сили і засоби підсилення
старшого медичного начальника. Їм ставлять конкретні завдання і
розприділяють по підрозділам чи залишають в резерві начальника медичної
служби полку. Зміст санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів
визначається санітарно-епідемічною обстановкою в полку і району його
дій, кліматичними, географічними умовами і часом року.

В період підготовки до оборони, як правило проводяться санітарна обробка
особового складу, профілактичні щеплення, посилюється санітарний нагляд
за харчуванням, водозабезпеченням, розміщенням військ і станом оборонних
споруд.

Перелік лікувально-профілактичних заходів визначається обстановкою і
перш за все тривалістю підготовчого періоду. Якщо дозволяє обстановка,
проводиться медичний огляд особового складу. В першу чергу оглядають
осіб, які зазнали дії іонізуючого опромінення, виявляють хворих, і тим
що потребують проводять амбулаторне лікування. Хворих, які потребують
стаціонарного лікування, направляють в ОМедБ.

В цей період також здійснюється підготовка до проведення заходів
медичної служби щодо захисту особового складу від зброї масового
ураження. Перш за все виділяють медичний склад і санітарний транспорт
для участі в лікувально-евакуаційних заходах при ліквідації осередків
масового ураження, створюють резерв медичного майна для надання першої
медичної допомоги ураженим в осередках масових санітарних втрат.
Особовий склад забезпечується індивідуальними засобами профілактики і
надання першої медичної допомоги при ураженнях. З ним проводять
практичні заняття щодо правилам користування цими засобами та наданню
само-і взаємодопомоги на полі бою при сучасній травмі.

Медичне забезпечення підрозділів, які обороняють передову позицію (яка
створюється на відстані 6-8 км від переднього краю оборони полку)
проводять силами та засобами медичної служби цих підрозділів; його
організують начальники медичної служби полків, в складі яких вони
знаходяться. Медичні пости рот вказаних підрозділів розташовуються в
пристосованих сховищах в глибині своїх опорних пунктів. Для забезпечення
своєчасного надання медичної допомоги, збору і вивозу поранених в ці
підрозділи можуть направлятися сили і засоби з підрозділів збору та
евакуації поранених МПП.

3.Організація медичного забезпечення полку в ході оборони, при відході,
бою в оточенні і виході з оточення.

В ході оборонного бою першочергового значення набуває організація
швидкого виносу і вивозу поранених з поля бою, надання їм першої
медичної допомоги та евакуація на етапи медичної евакуації.

Санітарні інструктори рот і стрільці-санітари взводів отримують
інформацію від командирів рот і взводів про появу поранених в
підрозділах, використовуючи оборонні споруди, ротні і взводні укриття,
захисні властивості місцевості, скритно наближаються до них, надають
першу медичну допомогу, укривають від повторних уражень. Особливо
старанно обстежують можливі місця знаходження поранених: завали,
зруйновані оборонні споруди і т.д. При необхідності до цієї роботи
залучається особовий склад підрозділів.

Санітари-носії, санітари і особовий склад, що виділений командирами,
виносять поранених з місць укриття до постів санітарного транспорту, а
інколи і на МПБ. Якщо обстановка не дозволяє виносити поранених
безпосередньо до ПСТ, то їх доставляють на медичний пост роти. Тут вони
перебувають тимчасово, до появи можливості здійснити їх виніс до місць
стоянки санітарного транспорту чи на МПБ. З ПСТ поранених евакуюють на
МПБ, де їм надається долікарська допомога. Після отримання допомоги їх
евакуюють на МПП транспортом останнього. На МПП в залежності від
обстановки пораненим і хворим надають першу лікарську допомогу в повному
або скороченому обсязі, а деколи і долікарську (фельдшерську) допомогу.
Транспортом дивізії їх евакуюють в омедб.

У випадку вклинення противника в оборону наших військ приймаються
невідкладні заходи для забезпечення вивозу /виносу/ всіх поранених з
поля бою. Для цього використовується не тільки сили і засоби медичної
служби, підрозділів, що відходять і придані начальником медичної служби
полку і дивізії, а також особовий склад, транспорт і бойові машини цих
підрозділів. В період відходу особливу увагу приділяють охороні і
обороні медичних пунктів, поранених і хворих, що вивозяться з поля бою.

Лікувально-евакуаційні заходи при ліквідації наслідків застосування
противником зброї масового ураження проводяться особовим складом
підрозділів, які зазнали дії, а також рятувальним загоном. В склад
загону, як правило включають медичний склад підрозділів збору і
евакуації МПП і омедб з необхідним медичним майном і санітарним
транспортом. В осередках масових уражень перша медична допомога
надається в порядку само-і взаємодопомоги, а найбільш
важкопораненим-санітарними інструкторами, санітарами і
стрільцями-санітарами. З осередків поранені і ураженні вивозяться на МПП
або безпосередньо в омедб.

Медичний склад при діях в зонах радіоактивного зараження в суху погоду в
пішому порядку на відкритих машинах надіває респіратори, захисні плащі,
панчохи і рукавиці, в зонах хімічного і бактеріального зараження —
протигази, захисні плащі, панчохи і рукавиці. В сиру погоду при діях в
зонах радіоактивного зараження застосовуються тільки засоби захисту
шкіри.

В обороні не завжди можна наблизити МПП, омедб до осередку масового
ураження внаслідок загрози захоплення противником цих районів. Вони, як
правило будуть розвертатись на значній відстані, в стороні від можливого
головного удару противника. В зв(язку з цим поранені і ураженні
підлягають практично одномоментній евакуації із осередків ураження.

МПП роботу по наданню медичної допомоги в цих умовах організовує в
залежності від конкретної обстановки. Обсяг медичної допомоги як
правило, скорочується до невідкладних заходів першої лікарської допомоги
і навіть долікарської (фельдшерської). Медичне сортування нерідко буде
проводитись на автомобілях, в ході її виділяють поранених, які не можуть
бути евакуйовані на наступний етап медичної евакуації без надання
медичної допомоги на МПП. Решту пораненим, безпосередньо на транспорті,
що їх доставив проводять невідкладні медичні маніпуляції (введення
антидотів, серцевих і дихальних стимуляторів, знеболюючих засобів,
виправлення пов(язок, шин і т.д.) які забезпечують їх подальше
транспортування.

У випадку відходу військ, що обороняються і переміщенні медичних пунктів
безперервність в наданні медичної допомоги досягається, як правило,
переключенням потоку поранених на інші етапи медичної евакуації (маневр
потоком евакуюючих). В тому числі, при переміщенні МПБ розпорядженням
начальника медичної служби полку поранених із ротних опорних пунктів
евакуюють безпосередньо на медичний пункт свого або сусіднього полку. На
період переміщення МПП по вказівці начальника медичної служби дивізії
евакуація поранених і хворих з підрозділів полку здійснюється на медичні
пункти сусідніх полків, або ж на полки другого ешелону, спеціальних
частин або безпосередньо в ОМедБ. Для звільнення медичних пунктів від
поранених і хворих виділяється додатковий санітарний і
загальновійськовий транспорт.

Переміщення медичних пунктів в новий район здійснюється тільки з дозволу
відповідного командира. В надзвичайних обставинах, при безпосередній
загрозі виходу противника в район розгорнутого медичного пункту або при
сильній вогневій дії противника у відсутності можливості доповісти
командиру про обстановку. Переміщення медичних пунктів може бути
здійснено розпорядженням начальника медичної служби полку або начальника
медичного пункту. При цьому приймаються міри як до найшвидшої доповіді
командиру і старшому медичному начальнику про переміщення МПП.

При проведенні контратаки — підрозділи підсилюються засобами збору і
евакуації поранених, санітарні інструктори рот, МПБ висуваються за
своїми підрозділами, медичну допомогу пораненим надають на коротких
зупинках, розшук і збір їх організовують з урахуванням конкретної
обстановки.

В ході оборонного бою начальник медичної служби полку активно збирає
дані про тактичну, медичну обстановку. Особливу увагу звертає на
організацію лікувально-евакуаційних заходів в підрозділах, які
здійснюють відхід під дією противника, в контратакуючих підрозділах, при
ліквідації наслідків застосування противником зброї масового поранення.

Організація медичного забезпечення підрозділів, що діють в смузі
забезпечення в якості передового загону. А також на передовій позиції,
здійснюється з урахуванням ряду особливостей їх дії. Ці підрозділи
ведуть бойові дії, як правило, на широкому фронті, на значній відстані
від головних сил і при відкритих флангах.

Ведення бойових дій при цьому супроводжується з відходом підрозділів в
тил. Тому першочергове значення набуває швидкий розшук поранених на полі
бою, надання їм першої медичної допомоги і вивіз /виніс/ на медичні
пункти. Для проведення цих заходів медична служба підрозділів, що
обороняють смугу забезпечення /передову позицію/, підсилюється силами і
засобами старшого начальника медичної служби. В окремо діючому
батальйоні (роті) створюються умови для надання першої лікарської
(долікарської) допомоги. До початку бою медичні підрозділи із засобами
підсилення розміщуються за бойовими порядками забезпечуємих підрозділів
і при їх відході переміщаються в тил на раніше підготовлені і оснащені
майданчики. Евакуація поранених і хворих з підрозділів, що обороняються
в смузі забезпечення (на передовій позиції), проводиться на медичний
пункт одного з полків першого ешелону дивізії або безпосередньо в омедб.

4.Оформлення плану першого забезпечення

механізованого полку в обороні.

Одним із важливих етапів роботи начальника медичної служби полку при
підготовці медичної служби до майбутнього бою є оформлення плану
медичного забезпечення. План медичного забезпечення полку — це
сформульоване і узгоджене рішення начальника медичної служби полку,
оформлене на робочій карті чи схемі, підписане виконавцем і затверджене
командиром полку.

Він являється основним документом планування діяльності медичної служби
частини; по можливості він повинен відображати усі найбільш важливі
питання організації медичного забезпечення військ в бою, що
передбачається.

План складається з двох частин :

— графічної;

— текстової (пояснювальна записка, легенда, таблиці).

В плані повинні бути відображені такі основні розділи :

1.Завдання медичної служби полку.

2.Можливі санітарні втрати по видам зброї та їх розподіл по періодам
бою.

3.Організація лікувально-евакуаційних заходів, зокрема, потреба та
забезпеченість силами та засобами медичної служби; об(сяг медичної
допомоги; рубежі (місця) і строки розгортання медичних пунктів, сил та
засобів медичної служби; резерв сил і засобів медичної служби; його
склад, місце зосередження і порядок використання, маневр силами і
засобами медичної служби в ході бою.

4.Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів (порядок
проведення медичної розвідки, основні санітарно-гігієнічні та
протиепідемічні заходи).

5.Заходи медичної служби по захисту військ від зброї масового ураження.
Охорона та оборона медичних підрозділів.

6.Порядок забезпечення медичним майном.

7.Організація управління і зв(язку медичної служби (місце знаходження
начальника медичної служби, його заступника, порядок здійснення зв(язку,
терміни подачі донесень).

Графічно в плані відображається все те, що можна позначити
загальноприйнятими умовними тактичними знаками: накреслення переднього
краю свого та противника, розмежувальної лінії з сусідами, райони
розташування підрозділів полку, місця розгортання та знаходження
медичних пунктів, шляхи підвозу і евакуації, місце розташування омедб,
радіаційна та хімічна обстановка.

В пояснювальній записці відображається все те, що не можна позначити
умовними знаками :

обсяг медичної допомоги;

основні заходи по участі в ліквідації наслідків застосування противником
зброї масового ураження;

порядок використання санітарного транспорту та порожняку транспорту
підвозу для евакуації поранених і хворих;

завдання та організація медичної розвідки;

спеціальні заходи по покращенню санітарно-гігієнічного стану і
попередженню інфекційної захворюваності;

заходи по забезпеченню взаємодії між підрозділами медичної служби,
використання резерву;

організація зв’язку та управління медичною службою;

дають таблиці розрахунку санітарних втрат і розрахунок потреби в силах і
засобах медичної служби.

Пояснювальна записка і таблиці оформлюються в робочому зошиті начальника
медичної служби.

ІІІ Заключна частина

Висновки : В лекції викладені основні принципи організації медичного
забезпечення механізованого полку в обороні. Успішне засвоєння основних
положень буде сприяти чіткій роботі медичної служби механізованого
полку.

Джерела інформації:

1.Организация медицинского обеспечения частей и соединений /Под ред.
М.Г.Иванова, О.С.Лобастова. — Л.: ВМА, 1984. С.

2.Наставление по медицинскому обеспечению боевых действий Сухопутных
войск /соединение, часть, подразделение/ 1987. С.

3.Военно-медицинская подготовка для студентов мединститутов /Под ред.
Ф.И.Комарова. — М. : Медицина, 1984. С. 337-351.

PAGE 15

PAGE 6

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *