Запорожці пишуть листа турецькому султанові: опис картини І.Репіна

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Опис картини І.Репіна

«Запорожці пишуть листа турецькому султанові»

Гордістю Слобожанщини є художник І. Ю.Рєпін. Центральне місце в зібранні
Харківського художнього музею посідає його картина «Запорожці пишуть
листа турецькому султанові» (1889-1896). Це полотно належить до періоду
розквіту творчої діяльності художника.

У результаті натхненної праці над цією патріотичною темою з історії
запорозького козацтва, яка тривала майже два десятиліття, Рєпін створив
дві великі картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить
Російському музею в Петербурзі, другу, що раніше знаходилась у Державній
Третьяковській галереї, 1932  року було передано на батьківщину Рєпіна —
в Харків.

Початок роботи над «Запорожцями» добре відомий: мистецтвозна вець М. 
В.  Прахов, співучень Рєпіна по Академії, порадив використати лист
запорожців до турецького султана як сюжетну основу для картини. Творча
уява художника була підготовлена до цієї теми дитячими і юнацькими
враженнями на Слобожанщині, його захопленням українською історією та
етнографією.

Російський живописець Ілля Юхимович Рєпін писав свою знамениту картину
дуже довго. І, кажуть, нею він виразив народне вільнолюбство. Мені
здається, художник не просто виразив — він оспівав вільнолюбство,
прославив і козацьке молодецтво, і незломлений дух народу.

У Запорозьку Січ прийшов лист — турецький султан пропонував запорожцям
іти на службу до нього. От запорожці і вирішили сказати у
листі-відповіді своє міцне слово.

Z \ X

\

X

Z

\

оклав руку на плече козака, який сидить за столом. Обличчя цього вояка
не видно, але, напевне, він теж задоволений тим, що відбувається. Козаки
сміються. На картині ми бачимо голого до пояса козака. Мабуть, це
картярський спритник. У Запорозькій Січі, перш ніж грати, козак мав
роздягнутися, щоб нікуди було ховати карти. До столу притулена домра —
стародавній музичний інструмент. Напевне, у вільний час хто-небудь з
козаків награє якусь мелодію і співає про Україну, про хоробрість її
народу, прославляє Січ.

Картина барвиста, вона так і іскриться сміхом. Іноді здається, що на
знаменитій картині зображено саме сміх, хоча, в основному, вона написана
на історичний сюжет. Усі її персонажі створюють враження не тільки
хвацькості, молодецтва і веселої безшабашності, але і якоїсь внутрішньої
могутності, що властива Запорозькій вольниці.

Чуття геніального художника і людини, що зросла на Україні, допомогло
Рєпіну відбити в «Запорожцях» дух нації, її менталітет. А захват і
повага, що він відчував до цього лицарського народного ордену, втілились
в оригінальній багатофігурній композиції — вияві суті запорозької
вольниці. Показуючи запорожців у момент найвищого прояву їх життєлюбства
і безстрашності, Рєпін розкриває справжню стихію народних характерів,
дух лицарства і товариства, притаманний козакам.

За глибиною і серйозністю втілення історичної теми, фундаменталь ністю і
рівнем наукового підходу обидві картини належать до кращих зразків
історичного живопису. Роль «Запорожців» у творчій спадщині Рєпіна оцінив
Стасов — ще в ескізі він відчув їх значущість як «высшего творения»,
порівнявши з «Нічним дозором» Рембрандта.

Харківську картину Рєпін завершив 1896 року. Вперше її показано на
Виставці дослідів художньої творчості російських та іноземних художників
1896-1897 роками у Петербурзі. Тоді ж картину купив П. М. Третьяков. До
його галереї вона потрапила 1897  року, після Виставки мистецтва й
індустрії в Стокгольмі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *