Юридична природа екологічної безпеки. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки (контрольна робота)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Контрольна робота з курсу “Екологічне право”

Тема: Правове забезпечення екологічної безпеки

ПЛАН

Вступ

1. Юридична природа екологічної безпеки

2. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки

3. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки

4. Зміцнення законності в галузі природокористування

Висновок

Вступ

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності
людини — невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку
України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику,
спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої
природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від
негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного
середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи,
охорону, раціональне

використання і відтворення природних ресурсів.

1. Юридична природа екологічної безпеки

Екологічна безпека — такий стан навколишнього природного середовища,
при якому забезпечується попередження погіршення екологічного стану та
виникнення небезпеки для здоров’я людей. Екологічна безпека
гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу
взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних, організаційних,
державно-правових та інших заходів.

Екологічна безпека — це складова глобальної і національної безпеки,
тобто такого стану розвитку суспільних відносин в галузі екології, при
якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних,
економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання
екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних
ресурсів, охорона природного навколишнього, безпечного для життя та
здоров’я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та
виникнення небезпеки для природних систем та населення.

Юридична природа екологічної безпеки проявляється через ряд нормативних
актів, які відстоюють екологічну безпеку. Наприклад, екологічні права та
обов’язки громадян України.

Наприклад:

Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:

а)безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо
розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно
впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення
пропозицій до державних та господарських органів, установ та
організацій з цих питань; в) участь в розробці та здійсненні заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і
комплексного використання природних ресурсів;

г)здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об’єднання в громадські природоохоронні формування;

е) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації
про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я
населення;

є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи; ж) одержання
екологічної освіти; з) подання до суду позовів до державних органів,
підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди,
заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на
навколишнє природне середовище.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права
громадян республіки.

Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян

Екологічні права громадян забезпечуються:

а)проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання,
відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій
здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу
господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище,
виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних
сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об’єктів;

в) участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони
навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням
законодавства про охорону навколишнього природного

середовища;

д)компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної

здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

е)невідворотністю відповідальності за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне
навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає
припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством
України.

Стаття 11. Захист прав громадян Україна у галузі охорони навколишнього
природного середовища.

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих
їм законодавством.

Ради народних депутатів, спеціально уповноважені державні органи
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і
використання природних ресурсів зобов’язані подавати всебічну допомогу
громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх
пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та
раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до
участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів. Порушені права громадян у галузі
охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені,а їх
захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства
України.

Стаття 12. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного
середовища

Громадяни України зобов’язані: а) берегти природу, охороняти,
раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших
екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

г)вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи
за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним
впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі
охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства
України.

2. Особливості правовідносин

у галузі забезпечення екологічної безпеки

Повноваження щодо реалізації права на екологічну безпеку належить
громадянам, а всі інші особи зобов’язані забезпечувати пріоритетність
вимог екологічної безпеки, визначених законодавством, та їх не
порушувати.

Підстави виникнення.

Норми екологічного законодавства

Суб’єкти правовідносин у галузі екологічної безпеки.

Громадяни України

Фізичні особи

Юридичні особи.

Держава.

Об’єкти правовідносин

Життя і здоров’я людей.

Безпечне навколишнє природне середовище та його компоненти (природні
умови)

Зміст правовідносин

Права громадян на екологічну безпеку. (Від неконтрольованого та
шкідливого біологічного впливу. Від акустичного, електромагнітного,
іонізуючого впливу, фізичних факторів та радіоактивного забруднення. Від
забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами).

Обов’язки держави щодо забезпечення екологічної безпеки. (У процес
проектування, розміщення , будівництва , реорганізації, введення та
експлуатацію підприємств та інших об’єктів. У процесі застосування
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин
та інших препаратів. У процесі проведення наукових досліджень,
впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки,
імпортного устаткування, технологій і систем).

Обов’язки інших осіб щодо дотримання вимог екологічної безпеки. (При
проектуванні, виробництві, експлуатації та обслуговуванні транспортних
засобів. При проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції,
введенні в дію, експлуатацію військових, оборонних об’єктів. При
плануванні, розміщені, забудові і розвитку населених пунктів).

3. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки — сукупність
державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності,
спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження
погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення
та природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки.

Організаційно-превентивні заходи — комплекс юридично значимих дій, які
спрямовані на виявлення екологічно небезпечних об’єктів, зон, територій
і видів діяльності, впровадження і застосування важелів щодо
попередження виникнення екологічної небезпеки.

Форми

Обліково-установчі

Виявлення екологічно небезпечних джерел, об’єктів, територій.

Інвентаризація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Класифікація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Реєстраційно-ліцензійні

Реєстрація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Паспортизація екологічно небезпечних підприємств.

Сертифікація екологічно небезпечної продукції.

Ліцензування екологічно-небезпечних видів діяльності.

Посилене нормування викидів і скидів шкідливих фізичних впливів
екологічно небезпечних об’єктів.

Експертно-оціночні

Проведення екологічних експертиз об’єктів, небезпечних для стану
навколишнього природного середовища, здоров’я і життя людей.

Запровадження попередньої оцінки екологічного впливу тих об’єктів.

Проведення відкритих громадських слухань.

Обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що
намічаються до реалізації.

Інформаційно-прогностичні

Систематичне інформування державних органів про екологічний стан та стан
захворюваності людей.

Періодичне інформаційне екологічне забезпечення населення.

Моделювання, програмування і прогнозування зміни екологічного стану
внаслідок дії екологічно небезпечних джерел і об’єктів.

Регулятивно-стимулюючі заходи-система юридичних норм і правил,
спрямованих на регулювання відносин , забезпечення дотримання
пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі
екологічної безпеки.

Нормативно-технічні засоби

Стандарти в галузі екологічної безпеки.

Нормативи екологічної безпеки.

Правила проектування і експлуатації екологічно небезпечних об’єктів.

Норми радіо екологічної безпеки.

Правила поводження з екологічно небезпечними речовинами та джерелами.

Нормативно-правові засоби. (Законодавчі акти)

Імперативи.

Пріоритети.

Принципи.

Нормативно-економічні засоби (Підзаконні акти)

Нормативні плати (Договірне цільове фінансування розвитку екологічно
безпечних технологій і виробництв)

Платежі (Страхування за екологічний ризик).

Пільги (Кредитні, позикові, податкові)

Нормативно-обмежувальні (організаційні засоби)

Нормування екологічно небезпечної діяльності.

Лімітування екологічно небезпечної діяльності.

Надання дозволів на здійснення екологічно небезпечної діяльності.

Регламентування екологічно небезпечних об’єктів.

Зонування екологічно небезпечних територій.

Розпорядчо-виконавчі заходи-цілеспрямована діяльність спеціально
уповноважених органів щодо реалізації заходів та функцій в сфері
забезпечення екологічної безпеки.

Структурно-функціональне забезпечення

Верховна Рада України( визначає повноваження органів місцевого
самоврядування, органів управління в галузі забезпечення екологічної
безпеки)

Комісія з питань ядерної політики екологічної безпеки при Президентові
України (Вироблення науково обґрунтованих пропозицій з питань формування
державної ядерної політики та екологічної безпеки).

^

p

r

~

4

&

&

&

&

&

&

&

F

&

&

&

E Національна комісія по радіаційній безпеці населення України
(Незалежний орган радіаційної безпеки населення, розробляє і затверджує
норми радіаційної безпеки.)

Кабінет Міністрів України (Постійна урядова комісія з питань техногенно
–екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).(Організація, координація
і контроль за діяльністю щодо забезпечення техногенно-екологічної
безпеки).

Відділ комплексного використання природних ресурсів та екологічної
безпеки.

Система органів у галузі екологічної безпеки

Президент України (Вживає заходів до забезпечення національної безпеки).

Рада Національної безпеки України при Президенті України (забезпечення
національної безпеки.

Мінздоров’я України (Розробляє, затверджує і вводить у дію нормативи
екологічної безпеки, норми радіаційної безпеки).

Координаційний комітет з питань якості та безпеки продуктів харчування
при Мінздоров’я України (координація та здійснення контролю за роботою
органів системи державного контролю якості та безпеки продуктів
харчування).

Держкомітет у справах захисту прав споживачів (Здійснює радіологічний,
хімікотоксилогічний і фізико-хімічний контроль за продуктами
харчування).

Міністерство транспорту України (Формування основних напрямів
екологічної безпеки на транспорті, забезпечення безпеки).

Укрдержхімкомісія — державна міжвідомча комісія України у справах
випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин
(Розглядає питання про заборону застосування екологічно небезпечних
препаратів).

Головне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною
інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства.
(Проведення екологічного контролю продуктів харчування рослинного та
тваринного походження).

Органи прокуратури України (Нагляд за дотриманням норм екологічної
безпеки).

Контрольно–наглядові та інші організаційно-правові форми

Мінекобезпеки України (Контроль за додержанням екологічної безпеки).

Держекоінспекція

Головна державна інспекція по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою

Забезпечувальні заходи – система юридично значимих дій, спрямованих на
попередження екологічних правопорушень, захист права людини на
екологічну безпеку і пов’язаних з ним інших екологічних прав та
застосування до осіб засобів державно-правового примусу у разі порушення
ними вимог і норм екологічної безпеки.

Запобіжно-деліктні заходи (обмеження екологічно небезпечної діяльності
та зупинення екологічно небезпечної діяльності)

За систематичне порушення нормативів екологічної безпеки.

За порушення нормативів і вимог екологічної безпеки.

Судочинські заходи

Розгляд справ щодо захисту права громадян екологічну безпеку.

Розгляд справ за позивами органів Прокуратури про припинення екологічно
небезпечної діяльності

Розгляд спав, що виникають із адміністративних правопорушень, вимог і
норм екологічної безпеки.

Розгляд справ про екологічні злочини, що порушують вимоги і норми
екологічної безпеки.

Розгляд справ про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог і
правил екологічної безпеки.

Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки

Дисциплінарна відповідальність.

Адміністративна відповідальність.

Кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю і майну осіб.

Охоронно-відновнувальні заходи — комплекс організаційно-юридичних
засобів, спрямованих на локалізацію проявів екологічної небезпеки,
здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій
відповідно до рівня екологічного ризику і встановлення статусу осіб, які
потерпіли внаслідок екологічної небезпеки.

Нормативно-режимні заходи

Визначення ступеню екологічної небезпеки.

Підготовка матеріалів щодо оголошення зон підвищеної екологічної
небезпеки.

Передача і розгляд матеріалів.

Екологічна експертиза матеріалів обґрунтування проектів зон підвищеної
екологічної небезпеки

Прийняття рішення про оголошення режиму зон підвищеної екологічної
небезпеки.

Програмно-ліквідаційні заходи

Проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт

Паспортизація екологічно небезпечних виробництв.

Дослідження характеру та наслідків впливу екологічної небезпеки.

Оцінка наслідків прояву екологічної небезпеки.

Встановлення статусу потерпілих громадян

Визначення категорії потерпілих осіб від наслідків прояву екологічної
безпеки.

Встановлення причинного зв’язку впливу екологічної безпеки.

Реєстрація потерпілих громадян.

Підготовка і розгляд проектів документів.

Видання правоустановчих документів.

4. Зміцнення законності в галузі природокористування

Ефективність реалізації управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки безпосередньо залежить від якості його правового
забезпечення. Стабільність екологічного законодавства; відсутність
в ньому прогалин та комплексність охоплення предмету правового
регулювання; наявність чіткої екологічної політики на всіх рівнях
управління та усталеної структури державних органів, що здійснюють
екологічне управління в цілому або його окремі аспекти; ефективність
правозастосовчої діяльності,  — ці та інші чинники впливають
на можливість держави вирішувати існуючи екологічні проблеми та
запобігати виникненню нових. На жаль, з огляду на сучасний стан розвитку
еколого-управлінських відносин, можна із впевненістю констатувати,
що більшість із перелічених факторів ще не знайшли свого адекватного
відображення в національному законодавстві або мають декларативний
характер.

Сучасний механізм організаційно-правового забезпечення сталого
природокористування та охорони навколишнього природного середовища
повинен базуватися на співробітництві державних органів і громадян із
перенесенням тягаря розв’язання екологічних проблем на власника джерела
їх виникнення. Саме такий підхід найбільшою мірою відповідає завданням
інтегрованого управління в галузі довкілля та спрямований на досягнення
цілей екологічної політики з найбільшою ефективністю. Невиважені зміни в
системі органів екологічного управління, навпаки, можуть призвести до
підвищення соціальної напруги в суспільстві, зменшення довіри
екологічної громадськості та громадян до дій органів державної влади.

Відповідно до положень національного законодавства, досягнення цілей
екологічної політики здійснюється за допомогою адміністративних і
економічних важелів. Але імперативний характер адміністративних важелів,
застосування усереднених показників виключають можливість
індивідуалізованого підходу до суб’єктів господарювання і пов’язані з
втручанням у їхню діяльність, що в більшості випадків заборонено
законом. За допомогою економічних важелів вплив здійснюється шляхом
оперування економічними категоріями. Разом з тим, економічний механізм у
галузі охорони навколишнього природного середовища і природокористування
поєднує дві великі групи регуляторів екологічної поведінки суб’єктів
господарювання. Перша група спрямована на примушення забруднювачів
довкілля обмежувати свою еколого-деструктивну діяльність. Друга група
регуляторів, яка активізує природоохоронну діяльність товаровиробників у
розвинутих країнах, спрямована на спонукання природокористувачів до
поліпшення стану навколишнього природного середовища. Нині в Україні
економічний механізм репрезентований регуляторами першої групи, і
відбуваються лише перші спроби застосування регуляторів другої групи.
Тому значні зусилля в реформуванні еколого-управлінської системи повинні
бути сконцентровані і на перегляді економічного підґрунтя реалізації
національної екологічної політики, фінансовому забезпеченні реалізації
природоохоронних програм на всіх рівнях.

Висновок

Отже, екологічна безпека — такий стан навколишнього природного
середовища, при якому забезпечується попередження погіршення
екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров’я людей.
Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого
комплексу взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних,
організаційних, державно-правових та інших заходів.

Доктринальні підходи визначення екологічної безпеки

Захист людини та навколишнього природного середовища від надзвичайфної
небезпеки.

Умови забезпечення здоров’я людей і сталого соціально-економічного
розвитку.

Гарантія упередження екологічних катастроф і аварій.

Юридична природа екологічної безпеки проявляється через ряд нормативних
актів, які відстоюють екологічну безпеку. Наприклад, екологічні права та
обов’язки громадян України. Повноваження щодо реалізації права на
екологічну безпеку належить громадянам, а всі інші особи зобов’язані
забезпечувати пріоритетність вимог екологічної безпеки, визначених
законодавством, та їх не порушувати.

Природоохоронні норми, спрямовані на забезпечення екологічної безпеки,
можуть бути застосовані до усіх видів господарської діяльності,
пов’язаної із споживанням енергетичних і матеріальних ресурсів. З метою
здійснення заходів, адекватних рівню екологічної загрози, обгрунтовано
необхідність включення до Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” доповнення в частині встановлення шкали
екологічної небезпеки.

Потребують цілого ряду змін і доповнень й інші нормативно-правові акти,
якими регулюються питання забезпечення екологічної безпеки в процесі
господарської діяльності, а також законодавчі акти, які регулюють
питання юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
(зокрема, до Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” та до
Кримінального кодексу України).

Реальний стан здорового навколишнього природного середовища
характеризується здебільшого екологічними і соціально-медичними
показниками, тобто сукупністю природних і соціально-природних факторів,
які виключають настання будь-яких генетичних, психологічних, психічних,
фізіологічних, патологічних та інших афектів у конкретних
природно-соціальних умовах та у процесі життя людини.

Все це дозволяє говорити про доцільність здійснення системи
профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення сталого здорового
(чистого, незабрудненого) навколишнього природного середовища як
передумови реалізації права громадян на екологічну безпеку.

Важливим чинником та ознакою безпечного навколишнього природного
середовища є така його якість, яка характеризується наявністю хімічних,
фізичних, біологічних та інших елементів і сумішей, що не порушують
природного балансу фізичного зв’язку людини і довкілля, не знижують його
природні можливості до самовідновлення і не перевищують встановлених
законодавством нормативів екологічної безпеки. Якісний стан
навколишнього природного середовища визначається у нормативно-правовому
порядку, на підставі якого до суб’єкта, що здійснює екологічно
небезпечну діяльність, доводяться конкретні показники. Держава має брати
на себе обов’язок щодо запобігання проявам стихійних явищ та
забезпечення природної безпеки громадянам, які перебувають у межах
України.

Список використаної літератури

Андрейцев В.І. Екологічне право. — К., 1996. — С. 35—39.

Бринчук М. М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными
веществами. М:. Наука, 1990.- 213с.

Екологічне право України / Ред. Янчук В. З. — К., 2001. — C. 329 — 346.

Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища:
(За станом на 1 квітня 200 р.) – Офіційне видання. — К.: Парламентське
видавництво, 2000. — 143 с.

Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища.
У 3-х т. (випуск 2) Ред. Колегія: Г. Філіпчук та ін.; Буковинська філія
національного екоцентру «Крона».-Чернівці: Зелена Буковина, 1997. — 343
с.

Малишко М. І.Екологічне право України: Навч. посібник / Ред. Янчук В. З.
— К.: ВД «Юридична книга», 2001. — 392 c.

Півняк С. С. Екологічна безпека України // Безпека життєдіяльності. —
2004. — №6. — C. 29 — 32.

Система управління екологічною безпекою // Екологічне управління. — К.,
2004. — C. 345 — 358.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *