Система договорів купівлі-продажу в цивільному праві (курсова робота)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

з цивільного права на тему:

«Система договорів купівлі-продажу»

ПЛАН

ВСТУП

1. СИСТЕМА ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ, ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1. Сутність договору купівлі-продажу, загальні риси

1.2. Різновиди договорів, які складають систему договорів
купівлі-продажу

2. ОГЛЯД СИСТЕМИ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

2.1. Договір роздрібної купівлі-продажу

2.2. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу

2.3. Характеристика договору поставки

2.4. Договір бартеру

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

Вступ

Актуальність дослідження даної теми зумовлена тим, що ринкові засади
господарювання, в які вступила не так давно наша країна, потребують як
ніколи правового регулювання.

Договір купівлі-продажу – один з найвживаніших і найважливіших зі сфери
зобовязального, цивільного та господарського права.

Дослідження системи договорів купівлі-продажу, зокрема особливостей
укладення різних видів договору купівлі-продажу є вкрай актуальним і
необхідним завданням. Необхідність вивчення даного питання підсилюється
введенням у дію нового Цивільного Кодексу України.

Купівля-продаж є родовим поняттям стосовно деяких договорів, суть яких
полягає в тому, що одна сторона зобов’язується передати у власність
другої сторони яке-небудь майно, а остання зобов’язується прийняти це
майно і сплатити за нього визначену грошову суму.

До числа договорів, визнаних окремими видами договору купівлі-продажу,
належать договори роздрібної купівлі-продажу, поставки, контрактації
сільськогосподарської продукції тощо. Особливістю нового ЦК щодо
регулювання купівлі-продажу є те, що в ньому викладенню норм про окремі
види договору купівлі-продажу передують загальні положення про
купівлю-продаж, що також поширюються на такі види купівлі-продажу.
роздрібну купівлю-продаж, поставку, контрактацію, міну (бартер),
постачання енергетичних й інших ресурсів через приєднану мережу (якщо
інше не передбачено договором, законом або не випливає з характеру
відносин сторін).

У багатьох працях різного часу було розглянуто питання особливостей
договору купівлі-продажу як у світі, так і в Україні, однак у більшості
випадків дослідження правового регулювання договору купівлі-продажу в
Україні стосувалися приватизаційних процесів, що значно звужує предметну
сторону вивчення питання.

В даній курсовій роботі будуть розглянуті такі питання як: поняття
системи договорів купівлі-продажу, сутність та загальні умови договорів
купівлі-продажу, особливості правового регулювання системи договорів
купівлі-продажу, окремі види договору купівлі-продажу та їх
характеристики.

Об’єкт дослідження: система договорів купівлі-продажу.

Предмет дослідження: сутність договору купівлі-продажу, особливості
системи договорів купівлі-продажу, характеристика головних складових
даної системи.

Під час виконання роботи були використані різноманітні
нормативно-правові акти, підручники, статті спеціалізованих видань та
загальновживані методи наукового дослідження (аналіз, синтез,
узагальнення, метод порівняння тощо).

Структура роботи: складається зі вступу, основної частини, яку складають
два розділи з підрозділами, висновків, список використаної літератури та
додаток.

Загальний обсяг роботи – 38 сторінок.

Дана курсова робота дозволить краще розуміти договірні відносини у
цивільному праві, поглибить знання системи договорів купівлі-продажу,
сприятиме набуттю практичних навиків дослідницької роботи.

1. СИСТЕМА ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ, ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1. Сутність договору купівлі-продажу, загальні риси

Згідно чинного законодавства, зокрема Цивільного Кодексу України,
договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна сторона (продавець)
передає або зобов’язується передати майно (товар) У власність другій
стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти
майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Характеристики договору:

— сплатний — набуваючи майно у власність, покупець сплачує продавцю
обумовлену за договором ціну майна;

— двосторонній — як вбачається з визначення, права та обов’язки за
договором мають обидві сторони: продавець передає чи зобов’язується
передати покупцеві певне майно, але має право вимагати за це сплати
певної ціни, а покупець, у свою чергу, зобов’язаний сплатити ціну, але
має право вимагати передання йому проданого майна;

— може бути консенсуальним, коли права та обов’язки сторін виникають в
момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами, або реальним,
коли договір набирає чинності з моменту передання продавцем майна
(товару) покупцеві.

Основна і визначальна ознака договору купівлі-продажу — перехід майна у
власність покупця.

Форма договору купівлі-продажу визначається згідно з загальними
правилами ЦК про форму правочинів.

У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір
купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого
будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій
формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого
будинку (частини будинку) визначений у Законі від 2 вересня 1993 р. «Про
нотаріат» та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України
від 18 червня 1994 р. №18/15. Державна реєстрація права власності на
об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та
фізичних осіб, здійснюється згідно з Тимчасовим положенням про порядок
реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Продавцями і покупцями в договорі купівлі-продажу можуть виступати як
фізичні (які мають, як правило, повну дієздатність, за винятком
укладення деяких договорів), так і юридичні особи.

Відповідно до ст.658 ЦК право продажу товару, крім випадків примусового
продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові
товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває
право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його
повернення.

Продаж майна означає розпорядження продавцем своїм майном, тобто
визначення його юридичної долі. Право розпорядження — одне з
правомочностей власника. Тому продавцями у договор купівлі-продажу
виступають, як правило, власники майна. Однак у деяких випадках право
розпорядження майном може належати і невласнику. Так, державні
організації, не будучи власниками, також мають право розпорядження
майном.

У деяких випадках суб’єктом договору може бути особа, яка не є власником
майна та не має іншого речового права. Таке право продажу чужого майна
може бути надано особі договором або законом. Наприклад, ломбардам
надане право продавати торговим організаціям майно, невитребуване
власником після закінчення встановленого терміну, транспортна
організація вправі реалізовувати невитребувані вантажі у встановленому
законодавством порядку.

Винятки, передбачені законом, стосуються примусового продажу, зокрема,
заставленого майна в порядку, встановленому Законом «Про заставу», та
відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом».

Зміст договору складають ті умови, із приводу яких сторони досягають
угоди. Істотними умовами, зокрема, є предмет і ціна.

Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов’язується
передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як
індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками.
Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме майно, так
і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

Стосовно продажу ряду речей закон встановлює особливі правила.
Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок набуття
права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що
не можуть знаходитися у власності громадян.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути, зокрема, цінні папери.

Згідно зі ст.656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути товар,
який є у продавця на момент укладення договору або буде створений
(придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До
договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення
про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих
прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога
не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги
застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не
встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (прилюдних
торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів
застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не
встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не
випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть
встановлюватися законом.

1.2. Різновиди договорів, які складають систему договорів
купівлі-продажу

В залежності від виду договору купівлі-продажу існують певні особливості
при укладенні окремих видів договору купівлі-продажу. Так існує кілька
видів договору купівлі-продажу, кожний із яких має певну специфіку.

До них належать: роздрібної купівлі-продажу, договір купівлі-продажу на
біржах і аукціонах; договір купівлі-продажу майна в процесі
приватизації; деривативи (форвардний, ф’ючерсний та опціонний договори
купівлі-продажу); зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу; договір
купівлі-продажу земельних ділянок.

Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-продажу слід
вважати договори поставки та контрактації сільськогосподарської
продукції.

Купівлю-продаж на біржах і аукціонах регулюють закони України «Про
товарну біржу», «Про цінні папери і фондову біржу» тощо.

Поряд із правилами купівлі-продажу, що діють стосовно всіх видів майна,
спеціальні правила передбачені для окремих видів майна.

Зокрема, купівлю-продаж державного майна в процесі приватизації
регулюють закони України «Про приватизацію державного майна», «Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Такі види договору купівлі-продажу як договір роздрібної купівлі-продажу
та зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу найбільш детально
урегульовані законом.

Особливістю нового ЦК щодо регулювання купівлі-продажу є те, що в ньому
викладенню норм про окремі види договору купівлі-продажу передують
загальні положення про купівлю-продаж, що також поширюються на такі види
купівлі-продажу. роздрібну купівлю-продаж, поставку, контрактацію, міну
(бартер), постачання енергетичних й інших ресурсів через приєднану
мережу (якщо інше не передбачено договором, законом або не випливає з
характеру відносин сторін).

Договір купівлі-продажу об’єкта приватизації, укладений із порушенням
вимог чинного законодавства, визнається недійсним.

Деривативи — стандартні документи, що засвідчують право та (або)
зобов’язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах
у майбутньому. Так визначені деривативи в Положенні про вимоги до
стандартної (типової) форми деривативів, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. №632 (далі —
Положення).

Деривативами є:

— форвардний контракт;

— ф’ючерсний контракт;

— опціон.

Відповідно до Положення, вимоги до стандартної (типової) форми
деривативів, установлені ним, поширюються на деривативи, укладення яких
здійснюється на організованому і неорганізованому ринках.

При укладенні деривативу сторони повинні зазначити в ньому, яка з них є
покупцем, а яка продавцем деривативу.

Слід враховувати, що покупець за деривативом визначений у Положенні як
особа, яка згідно з форвардним та (або) ф’ючерсним контрактом повинна
купити базовий актив контракту, а згідно з опціоном має право купити
(продати) базовий актив опціону. Продавець за деривативом — особа, яка
згідно з форвардним та (або) ф’ючерсним контрактом повинна продати
базовий актив контракту, а згідно з опціоном зобов’язується продати
(купити) базовий актив опціону.

При цьому базовий актив — це товари, цінні папери, кошти та їх
характеристика, що є предметом виконання зобов’язань з деривативу.

Виконання зобов’язань, що випливають із деривативів, регулюється
законодавством України. Деривативи мають бути укладені в письмовій
формі.

Недотримання вимог Положення щодо наявності обов’язкових реквізитів є
підставою для визнання того, що контракт не є деривативом.

Торгівля цінними паперами і деривативами — це:

— будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів ч фондових
деривативів торговцями цінними паперами, чий статут установлюється
відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок; будь-які
операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних
бірж, чий статус установлюється законодавством про товарні біржі;

— будь-які операції з покупки і продажу цінних паперів особами, які не
мають статусу торговців цінними паперами.

Форвардний контракт визначений у Положенні як двостороння угода за
стандартною (типовою) формою, що засвідчує зобов’язання особи придбати
(продати) базовий актив у певний час і на визначених умовах у
майбутньому, з фіксацією цін такого продажу, при укладенні форвардного
контракту.

Договір купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського
призначення регулюється Указом Президента України від 19 січня 1999 р.
№32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського
призначення», яким запроваджений продаж земельних ділянок
несільськогосподарського призначення, що знаходяться в державній або
комунальній власності.

Указом встановлено, що об’єктами купівлі-продажу є земельні ділянки, на
яких знаходяться об’єкти нерухомого майна, у тому числі об’єкти
незавершеного будівництва і законсервовані об’єкти, приватизовані
(відчужені) відповідно до законодавства України.

Дія цього Указу не поширюється на:

— земельні ділянки, надані в користування і передані у власність
громадянам України з земель, що знаходяться в державній або комунальній
власності, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва
та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, дачного і
гаражного будівництва, садівництва, а також громадянам і юридичним
особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

— земельні ділянки, що знаходяться в державній або комунальній
власності і не можуть бути передані в колективну і приватну власність
відповідно до ст.4 ЗК.

Продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є:
щодо земель комунальної власності — сільські, селиш ні, міські ради або
уповноважені ними органи; щодо земель державної власності — районні,
обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення про продаж земельних
ділянок зазначені органи виконавчої влади приймають за попереднім
погодженням цих питань на сесіях відповідних рад.

Покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть
бути: громадяни України — суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні
особи України.

Земельна ділянка несільськогосподарського призначення може купуватись
одним покупцем, а також кількома покупцями в спільну сумісну або
часткову сумісну власність.

Земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються
покупцям, яким належать об’єкти нерухомого майна, розташовані на такій
земельній ділянці.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського
призначення підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для
оформлення відповідного державного акта на право власності на цю
земельну ділянку.

Право власності на придбану земельну ділянку виникає після одержання
державного акта на право власності на землю, що видається покупцю за
умови сплати ним вартості придбаної земельної ділянки.

Такі види договору купівлі-продажу як договір роздрібної купівлі-продажу
та зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу найбільш детально
урегульовані законом.

Особливістю нового ЦК щодо регулювання купівлі-продажу є те, що в ньому
викладенню норм про окремі види договору купівлі-продажу передують
загальні положення про купівлю-продаж, що також поширюються на такі види
купівлі-продажу. роздрібну купівлю-продаж, поставку, контрактацію, міну
(бартер), постачання енергетичних й інших ресурсів через приєднану
мережу (якщо інше не передбачено договором, законом або не випливає з
характеру відносин сторін).

2. ОГЛЯД СИСТЕМИ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

2.1. Договір роздрібної купівлі-продажу

Договір роздрібної купівлі-продажу — це договір, за яким продавець, який
здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується
передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого,
домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою
діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.
Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю
покупця-фізичної особи, не врегульованих ЦК, застосовується
законодавство про захист прав споживачів.

Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи зрівняно з
правами, встановленими ЦК та законодавством про захист прав споживачів,
є нікчемними.

Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем
внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або
торговельній діяльності (ст.698 ЦК).

Крім ЦК (§2 гл.54), основними нормативно-правовими актами що регулюють
роздрібну купівлю-продаж, є: закони «Про підприємництво», «Про захист
прав споживачів», Порядок заняття торговою діяльністю і правила
торговельного обслуговування населення затверджені постановою Кабінету
Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №108, Правила комісійної торгівлі
непродовольчими товарами, затверджені наказом МЗЕЗ України від 13
березня 1995 р №37 і Правила продажу непродовольчих товарів, затверджені
наказом МЗЕЗторгу України від 27 травня 1996 р. №264.

У ЦК передбачена публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу.
Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару,
звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти
договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про
товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є
публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна
та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли
продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу
(ст.699 ЦК).

Порівняно з раніше чинним законодавством у новому ЦК більш повно
регламентовані права та обов’язки сторін при роздрібній купівлі-продажу,
зокрема щодо надання покупцеві необхідної та достовірної інформації про
товар, порядку та строків задоволення вимог покупця про заміну товару
або усунення недоліків, відшкодування різниці в ціні у разі заміни
товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості тощо.

Детально регламентоване надання покупцеві інформації про товар.
Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну
інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має
відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її
змісту і способів надання.

Покупець має право до укладення договору купівлі-продажу оглянути товар,
вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або
демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером
товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну
Інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати
відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення
договору, а якщо договір укладено, -розумний строк відмовитися від
договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і
відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і
достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки
товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець
доведе, що вони виникли у зв’язку з відсутністю у нього такої інформації
(ст.700 ЦК).

Ціна та оплата товару. Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною,
оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не
встановлено законом або не випливає із суті зобов’язання.

Якщо договором встановлено попередню оплату товару (ст.693 ЦК),
прострочення покупцем оплати товару є відмовою його від договору, якщо
інше не встановлено договором.

До договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з
розстроченням платежу, не застосовуються положення абз.1 ч.5 ст.694 ЦК.
Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах
встановленого договором періоду розстрочення його оплати.

Обмін товару. Відповідно до ст.707 ЦК покупець має право протягом 14
днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості,
якщо більш тривалий строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці
купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар
інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі
виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з
продавцем.

Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право
повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього
грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає
задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний
вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у
цього продавця.

Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на
вищезазначених підставах, встановлюється нормативно-правовими актами.

Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості передбачені у
ст.708 ЦК. У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших
строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором,
недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець
має право на свій вибір:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення
недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи
третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний
товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з
відповідним перерахунком у разі різниці в ціні,

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар
грошової суми.

Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні
і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що
він був поінформований продавцем, має право пред’явити вищевказані
вимоги, якщо придбані товари місили Істотні недоліки, не застережені
продавцем.

Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники)
зобов’язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити
його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару
продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або
виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов’язку або
відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця
повернення товару може бути здійснене покупцем за їх рахунок.

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в
разі необхідності перевірки якості товару — протягом 14 днів або, за
домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного
товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у
двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви.

Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки
неможливо, покупець на свій вибір має право пред’явити продавцеві або
виготовлювачу інші вимоги відповідно до ст.708 ЦК.

Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає
задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом 14 днів або, за
домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту
йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від
моделі, з доставкою.

Уразі усунення недоліків товару шляхом заміни комплектуючого виробу або
складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки,
гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину
обчислюється від дня видачі покупцеві товару після усунення недоліків.

За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення
недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування
аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує
покупцеві неустойку в розмірі1 одного відсотка вартості товару (ст.709
ЦК).

Згідно зі ст.710 ЦК у разі заміни товару з недоліками на товар належної
якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною
товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною, яка існує на
момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

У разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за
розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню
підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної
якості, що діють на момент заміни товару або постановлення судом рішення
про заміну товару.

У разі пред’явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару для
розрахунку береться ціна товару на момент пред’явлення вимоги про
зменшення ціни, а якщо вимогу покупця добровільно не задоволене
продавцем, — на момент постановлення судом рішення про відповідне
зменшення ціни товару.

у разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару
неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між
ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на
момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно
не задоволено продавцем, — на момент постановлення судом рішення.

Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у
разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної
якості підвищилися ціни на цей товар, покупець із цих підстав може
заявити додаткові вимоги до продавця.

Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров’я або смертю у зв’язку з придбанням товару неналежної
якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно
до положень гл.82 ЦК.

Поряд із загальними правилами передбачені особливості окремих різновидів
договору роздрібної купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у
встановлений строк. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з
умовою про прийняття покупцем товару в строк, встановлений договором, і
протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому
покупцеві.

Якщо покупець не з’явився або не вчинив інших необхідних дій для
прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець
відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у
встановлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено
договором або актами цивільного законодавства (ст.701 ЦК).

Договір купівлі-продажу товару за зразком. Сторони можуть укласти
договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із
зразком товару (за описом, каталогом тощо).

Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки
товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не
встановлене договором, — з моменту доставки товару за місцем проживання
фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця,
якщо інше не встановлено договором або законом.

Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови
відшкодування продавцеві витрат, пов’язаних із вчиненням дій щодо
виконання договору (ст.702 ЦК).

Договір купівлі-продажу товару з використанням автоматів. Якщо продаж
товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів
зобов’язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шляхом
розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про
найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про
дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.

Договір купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві. Якщо
договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару
покупцеві, продавець зобов’язаний у встановлений договором строк
доставити товар за місцем, вказаним покупцем, а якщо місце передання
товару покупцем не вказане, — за місцем проживання фізичної
особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Договір найму-продажу. За договором найму-продажу до переходу до покупця
права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем
(орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого
йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не
встановлено договором (ст.705 ЦК).

ЦК і деякі нормативно-правові акти регулюють інші різновиди роздрібної
купівлі-продажу. Правила продажу товарів на замовлення та вдома у
покупців затверджені наказом МЗЕЗторгу України від 29 березня 1999 р.
№199.

Продаж товарів на замовлення — форма роздрібного продажу товарів, за
якої покупець здійснює попереднє їх замовлення безпосередньо в об’єкті
торгівлі чи через торгового агента або за допомогою телефону,
персонального комп’ютера, інших технічних засобів зв’язку та одержує
товари в обумовленому місці й у зазначений час.

Продаж товарів удома — форма роздрібного продажу товарів уповноваженим
представником суб’єкта господарювання вдома У покупця, за місцем його
роботи, відпочинку тощо, як за попереднім запрошенням покупця, так і без
такого.

2.2. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу

Згідно зі ст.6 Закону від 16 квітня 1991р. «Про зовнішньоекономічну
діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається
суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у
простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором
України чи законом. Повноваження представника на укладення
зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення,
статутних документів, договорів та інших основ, які не суперечать Закону
«Про зовнішньоекономічну діяльність». Дії, які здійснюються від імені
іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним
чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності.

Відповідно до Указу Президента України від 4 жовтня 1994 р. №567/94 «Про
застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» при
укладенні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм
власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються
Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені
Міжнародною торговою палатою (Правила ІНКОТЕРМС). Суб’єктам
підприємницької діяльності України при укладенні договорів, у тому числі
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), постановлено забезпечувати
дотримання Правил ІНКОТЕРМС.

Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, як правило, припускає
переміщення товару на досить значні відстані, тому при укладенні такого
договору питання доставки товару від продавця до покупця, його
навантаження, страхування, оплати мит тощо потребують ретельної
регламентації.

З метою вирішення цієї проблеми Міжнародна торговельна палата в 1936 р.
видала звід Міжнародних правил щодо тлумачення торгових термінів,
названих ІНКОТЕРМС. Згодом, у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 та 2000 рр.,
до нього вносилися зміни і доповнення.

В Україні застосовується сьома редакція — ІНКОТЕРМС-2000. Важливою
перевагою застосування ІНКОТЕРМС-2000 є усунення в значній мірі
відмінностей у правовому регулюванні відносин при угодах купівлі-продажу
сторін, які беруть участь у них. Це полегшує як укладення, так і
виконання договорів, оскільки зміст прав та обов’язків сторін визначено
однаковим чином.

Сформульовані в ІНКОТЕРМС базисні умови зовнішньоекономічної угоди
купівлі-продажу визначають момент переходу права їласності на товар від
продавця до покупця, а отже, і ризику його випадкової загибелі;
установлюють, хто (продавець або покупець) організовує перевезення
товару, його навантаження, хто оплачує итрати щодо страхування товару,
провадить митне очищення товару від мита тощо.

В ІНКОТЕРМС-2000 всі базисні умови постачання класифіковані за чотирма
категоріями. В основі цієї класифікації полягає відмінність в обсязі
зобов’язань контрагентів щодо доставки товару.

Перша категорія, названа умовно «Е», до якої належить лише умова
«франко-завод», становить мінімальний обсяг обов’язків для продавця,
який маїє надати товар у розпорядження покупця за місцем перебування
продавця.

Друга категорія «Р» містить умови, що покладають на продавця обов’язок
передати товар перевізнику, зазначеному покупцем (ФОБ, ФАС,
«франко-перевізник»‘).

Третя група «С» об’єднує умови, на яких продавець має забезпечити
перевезення товару, але не зобов’язаний брати на себе ризик випадкової
загибелі або пошкодження товару чи нести які-небудь додаткові витрати,
які можуть виникнути в результаті подій, які відбуваються після
відвантаження товару (КАФ, СІФ, «доставку оплачено до …», «доставку і
страхування оплачено до …»).

До четвертої категорії «О» належать умови постачання, які передбачають
обов’язок продавця нести всі витрати і ризики, що можуть виникнути у
зв’язку з доставкою товару в країну призначення («доставлено на кордон»,
«доставлено із судна», «доставлено з пристані», «доставлено без оплати
мита», «доставлено з оплатою мита»).

Вимоги до змісту зовнішньоекономічного договору (у тому числі договору
купівлі-продажу) визначаються в Положенні про форму зовнішньоекономічних
договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та
з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. .№201.

Згідно з цим Положенням до умов, які мають бути передбачені в договорі
(контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не домовились про
інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє
договір предмета, об’єкта, мети та інших істотних умов, без погодження
яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його
може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним
законодавством України належать:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула. Визначається повне найменування сторін — учасників
зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, з
зазначенням країни, надається скорочене визначення сторін як
контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо),
особи, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір
(контракт), найменування документів, якими керуються контрагенти при
укладенні договору (контракту), (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту). Визначається, який товар (роботи,
послуги) один з контрагенті в зобов’язаний поставити іншому із
зазначенням точного найменування, марки, сорту чи кінцевого результату
роботи, що виконується.

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або
номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, все не вказується у
додатку (специфікації), який має бути невід’ємною частиною договору
(контракту), про що робиться відповідна позначка у тексті договору
(контракту).

4. Кількість і якість товару, обсяги виконання робіт, надання послуг.
Визначається залежно від номенклатури одиниця виміру товару, прийнята
для товарів такого виду (в тоннах, кілограмах, штуках тощо), його
загальна кількість та якісні характеристики.

4

6

?

(

6

?

TH

*

8

,

*

,

Nщодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї
сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих
партій товару).

6. Ціна і загальна вартість договору (контракту). Визначається ціна
одиниці виміру товару та загальна вартість товарів, що поставляються
згідно з договором (контрактом), та валюта платежів. Якщо згідно з
договором (контрактом) поставляються товари різної якості та
асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту,
марки, а окремим пунктом договору (контракту) вказується його загальна
вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути вказані у додатках
(специфікаціях), на які робиться посилання у тексті договору
(контракту).

7. Умови платежів. Визначаються спосіб, порядок, строки фінансових
розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних
зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті
договору (контракту) вказуються:

— умови банківського переказу до (авансового платежу) та (або) після
відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо (з
гарантією), визначені відповідно до Типових платіжних умов
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і Типових форм захисних
застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які
передбачають розрахунки в іноземній валюті, затверджених спільною
постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від
21 червня 1995 р. №444;

— умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид
гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість
зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). Визначається строки
та місце фактичного передання товару, перелік това-0сУпровідних
документів. Приймання-здавання проводиться за иіькістю згідно з
товаросупровідними документами, за якістю -ігідно з документами, що
засвідчують якість товару.

9. Упаковка та маркування. Містяться відомості про упаковку ВаРУ
(ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на ній відповідне маркування
(найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце
призначення, габарити, спеціальні умови складування, транспортування
тощо), а за необхідності — також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини. Містяться відомості про те, за яких
випадків умови договору (контракту) можуть бути невиконані сторонами
(стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше).
При цьому сторони звільняються від відповідальності на строк дії цих
обставин, або можуть відмовитись від виконання договору (контракту)
частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк
дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою
відповідної країни.

11. Санкції і рекламації. Встановлюється порядок застосування штрафних
санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв»язку з
невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх
зобов’язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних
санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару або суми
неоплачених коштів, строки виплати штрафів, тобто від якого терміну вони
встановлюються та протягом якого часу діють), строки, протягом яких
можуть бути заявлені рекламації, права та обов’язки сторін договору
(контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Регулювання спорів в судовому порядку. У цьому роздч визначаються
умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення,
невиконання та (або) неналежного виконання договору (контракту) з
визначенням назви суду або чіткі критеріїв визначення суду будь-якої із
сторін залежно від предмет і характеру спору, а також погоджений
сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде
застосовуватись цим судом, та правил процедури судового врегулювання.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові і платіжні реквізити
сторін. Вказуються місцезнаходження (місце проживання)- повні поштові та
платіжні реквізити (номер рахунку, назва банку) контрагентів договору
(контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатись
додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення агентів,
перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови
передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок,
порядок сплати податків, мит, зборів, різного роду захисні застереження,
встановлення моменту, з якого договір (контракт) починає діяти,
кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та
порядок внесення доповнень і змін до договору (контракту) тощо.

Суб’єктам підприємницької діяльності України при укладенні та виконанні
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) запропоновано забезпечувати
дотримання вимог, передбачених Уніфікованими правилами. В Указі
Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за
договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України»
передбачено, що наслідком недотримання зазначених вимог є визнання у
встановленому порядку недійсними зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), які не відповідають вимогам Указу.

2.3. Характеристика договору поставки

Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як
самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів. Договору
купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, які
складаються в основному між суб’єктами підприємницької діяльності. Це
обумовлює специфіку цього договору.

Договір поставки — це договір, за яким продавець (постачальник), який
здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у
встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання
його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з
особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а
покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову
суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не
випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та
виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для
державних потреб (ст.712 ЦК).

Якщо раніше договір поставки, будучи плановим за характером, розглядався
як самостійний договір, відокремлений від договору купівлі-продажу, то
зараз, коли він втратив свій плановий характер, його слід розглядати як
різновид договору купівлі-продажу.

Специфіку договору поставки порівняно з договором купівлі-продажу можна
визначити за двома критеріями. У договорі поставки момент виконання
договору, як правило, не збігається з моментом його укладення. Крім
того, договір поставки відрізняється за метою придбання товару за цим
договором — він призначений для оформлення передання товару з метою його
використання в підприємницьких або інших цілях, не пов’язаних з
особистим використанням, для забезпечення довгострокових постачань
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо.

Параграф 3 гл.54 ЦК містить лише найбільш загальні й принципові норми
про поставку, що свою конкретизацію знаходять головним чином у
спеціальних законах і підзаконних нормативно-правових актах України.

Сторони договору — постачальник і покупець.

Постачальниками і покупцями виступають, як правило, суб’єкти
підприємницької діяльності, які спеціалізуються на виробництві або
купівлі-продажу певних товарів.

Зміст договору поставки становлять його умови, серед яких найважливішими
є істотні умови. До них належать строки поставки, кількість, асортимент
(номенклатура), якість товару, що поставляється, її комплектність, ціна
тощо.

Строки (періоди) поставки товару (квартальні, місячні, декадні тощо)
встановлюються у договорі з урахуванням необхідності безперебійного
постачання покупців і забезпечення ритмічності виробництва.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного
року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою
сторін.

У договорі можуть бути передбачені періоди поставки — у разі якщо
сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору
окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки)
у ньому не визначені, то товари поставляються рівномірними партіями
помісячне, оскільки інше не випливає із договору або закону.

Дострокова поставка допускається у випадках, коли її дозволено
законодавством та за згодою покупця. Достроково поставлене і прийняте
покупцем зараховується в рахунок продукції, що підлягає поставці в
наступному періоді.

Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття
продукції, поставку якої прострочено, якщо в договорі не передбачено
інше. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення
покупця, останній зобов’язаний прийняти та оплатити.

Кількість товару, що є предметом договору поставки, встановлюється у
договорі поставки у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у
договорі поставки визначення цієї кількості (ст.669 ЦК).

Асортимент (номенклатура) товару — співвідношення окремих видів (груп)
продукції. Асортимент може бути груповим (розбивка загальної кількості
продукції одного найменування за основними видами), і розгорнутим
(розбивка основних груп за більш дрібними ознаками, наприклад, одягу —
за фасонами, малюнками, артикулами тощо).

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному
співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими
ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в
асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором поставки асортимент товару не встановлений або асортимент
не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті
зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в
асортименті, постачальник має право передати покупцеві товар в
асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі постачальникові
на момент укладення договору, або відмовитися від договору (ст.671 ЦК).

У процесі виконання договору сторони вправі уточнювати асортиментні
показники, за взаємною згодою вносити зміни у встановлені позиції
асортименту.

Поставка продукції одних видів, що входять до асортименту, в більшій
кількості, ніж передбачено договором, не зараховується у покриття
недопоставки продукції інших видів, крім випадків, коли така поставка
здійснена за згодою покупця. Покупець може погодитися з пропозицією
постачальника про відвантаження більшої кількості продукції одного виду
за рахунок продукції іншого виду. Відповідальність постачальника за
подібне відхилення від позицій асортименту, встановлених договором, у
цьому разі не настає.

За недопоставку продукції окремих видів, що входять до асортименту,
постачальник сплачує встановлену неустойку, навіть якщо у строк,
передбачений договором, поставку в загальній вартості продукції
виконано.

Якість товару. Постачальник повинен передати покупцеві товар, якість
якого відповідає умовам договору поставки.

У разі відсутності в договорі поставки умов щодо якості товару
постачальник зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети,
з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо постачальник при укладенні договору поставки був повідомлений
покупцем про конкретну мету придбання товару, постачальник має передати
покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом постачальник повинен
передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо
законом встановлено вимоги щодо якості товару, постачальник зобов’язаний
передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Постачальник і
покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості
порівняно з вимогами, встановленими законом (ст.673 ЦК).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується
способом та в порядку, встановленими законом та іншими
нормативно-правовими актами. Якість товару в договорі поставки зазвичай
визначається шляхом вказівки його видів, сортів, марок із посиланням на
стандарти, технічні умови, зразки (еталони), затверджені у встановленому
порядку. У договорі може бути передбачена поставка товару вищої
категорії якості або більш високої якості порівняно зі стандартами,
технічними умовами, зразками (еталонами).

Згідно зі ст.675 ЦК постачальник може надавати гарантії якості товару.
Товар, який постачальник передає або зобов’язаний передати покупцеві,
має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання
покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам
не встановлено договором поставки.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого
постачальник гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше
не встановлено договором.

Таким чином, сторони можуть встановлювати гарантійні строки на
продукцію, якщо вони не встановлені в стандартах або технічних умовах,
або передбачити більш тривалі гарантійні строки порівняно з
встановленими в стандартах або технічних умовах.

Постачальник зобов’язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові
договору поставки щодо комплектності. Якщо договором поставки не
встановлено умов щодо комплектності товару, постачальник зобов’язаний
передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями
ділового обігу або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ст.682 ЦК).

Відповідальність сторін за договором. Стаття 670 ЦК визначає правові
наслідки порушення умови договору купівлі-продажу щодо кількості товару,
що можуть бути застосовані до договору поставки.

Якщо постачальник передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це
встановлено договором поставки, покупець має право вимагати передання
кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого
товару та його оплати, а якщо він оплачений, — вимагати повернення
сплаченої за нього грошової суми.

Якщо постачальник передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це
встановлено договором поставки, покупець зобов’язаний повідомити про це
постачальника. Якщо в розумний строк після Держання такого повідомлення
постачальник не розпорядиться >варом, покупець має право прийняти весь
товар, якщо інше не встановлено договором

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено
договором поставки, він зобов’язаний оплатити додатково прийнятий товар
за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору,
якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару
визначені у ст.672 ЦК. Якщо постачальник передав товар в асортименті, що
не відповідає умовам договору поставки, покупець має право відмовитися
від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, — вимагати
повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору поставки, є
прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не
повідомив постачальника про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає
умовам договору поставки, він зобов’язаний оплатити його за ціною,
погодженою з постачальником.

Якщо постачальник не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в
розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення
договору поставки застосовувалася щодо аналогічного товару.

Положення про поставки та Особливі умови поставки передбачають
відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за всі
істотні порушення зобов’язань за договором поставки.

Згідно з Положеннями про поставки за прострочку поставки або
недопоставку постачальник сплачує покупцеві щодо продукції
виробничо-технічного призначення неустойку в розмірі 8 відсотків
вартості не поставленої в строк продукції за окремими найменуваннями
асортименту, щодо товарів народного споживання -відсотків за окремими
найменуваннями асортименту.

Якщо продукція не відповідає встановленим у договорі вимогам щодо
якості, покупець може відмовитися від її прийняття та оплати, стягнути з
постачальника штраф у розмірі 20 відсотків вартості забракованої
продукції, а якщо вона оплачена, — вимагати також повернення сплачених
сум. Постачальник зобов’язаний протягом Ю днів з моменту визнання вимоги
покупця замінити забраковану продукцію і розпорядитися нею. Якщо цього
не відбудеться, покупець (одержувач) вправі її реалізувати на місці або
повернути постачальнику. Продукція, що швидко псується, в усіх випадках
підлягає реалізації на місці.

Крім відповідальності за недопоставку і порушень умов про асортимент,
якість, комплектність, у Положеннях про поставки ретельно регламентована
штрафна відповідальність за відхилення від Укладення договору, поставку
немаркованої продукції, недотримання порядку розрахунків та інші
порушення зобов’язань.

Положення про поставки виходять із загального правила про заліковий
характер неустойки, якщо інше не встановлено законом.

Збитки, що виникають у зв’язку з неналежним виконанням договору,
стягуються понад неустойку лише у випадках поставки продукції неналежної
якості або некомплектної.

Особливі умови поставки або договір можуть включати зобов’язання, не
передбачені нормативними актами, але визнані сторонами істотними. За їх
невиконання можуть встановлюватися майнові санкції.

У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на
поставку продукції для державних потреб з винної сторони стягується
передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються
збитки. Положення про поставки продукції і товарів щодо майнової
відповідальності сторін за державним контрактом на відносини сторін за
державними контрактами на поставку продукції для державних потреб не
поширюються. При невиконанні державним замовником зобов’язань за
державним контрактом або у разі прийняття Кабінетом Міністрів України
рішення про припинення дії контракту державний замовник відшкодовує
виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи
очікуваний і неодержаний прибуток. У разі відмови державного замовника
від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом, і за
умови відповідності продукції вимогам якості виконавець державного
замовлення реалізує її на свій розсуд і має право на відшкодування
додаткових витрат, пов’язаних з реалізацією, а у разі неможливості
реалізації продукції — на відшкодування завданих йому збитків, включаючи
очікуваний і неодержаний прибуток.

2.4. Договір бартеру

Договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна із сторін
зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на
Інший (ст.715 ЦК).

Уклавши договір, кожна сторона втрачає право власності на товар, який
передає в обмін, і набуває право власності на товар, який вимінює.
Договір міни, як і договір купівлі-продажу, належить до договорів, що
опосередковують перехід права власності. Однак сфера застосування
договору міни є значно вужчою, ніж договору купівлі-продажу, тому що
еквівалентом у товарних відносинах є в основному гроші.

На відміну від купівлі-продажу, за договором міни як еквівалент зазвичай
виступають не гроші, а інше рівноцінне майно. Допускається укладення
договорів міни з доплатою однією стороною певної грошової суми. Такі
угоди поєднують елементи договорів купівлі-продажу та міни і мають
змішаний характер.

Нині не діють обмеження, що були передбачені для укладення державними
підприємствами договору міни, у зв’язку з передбаченими в законах
України «Про власність» і «Про підприємства в Україні» правами власників
і підприємств здійснювати стосовно належного їм майна будь-які дії, що
не суперечать закону, у тому числі право підприємств обмінювати належне
їм майно з іншими підприємствами, а за певних умов — із громадянами.

Кожний з учасників договору міни вважається продавцем товару, який він
передає, і покупцем товару, який він купує. Тому До договору міни
застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не
випливає з відносин сторін. Поширення на відносини міни переважної
більшості норм ЦК, що регулюють купівлю-продаж, свідчить про подібну
правову природу цих договорів. Правила ЦК, що стосуються умов дійсності
договору, моменту виникнення права власності на річ тощо, продожовуються
до договору міни. Тому спори з цього приводу вирішуються на підставі
статей ЦК, що регулюють договір купівлі-продажу.

Ряд правил, що стосуються купівлі-продажу, не можуть бути застосовані до
договору міни через специфіку змісту відносин за договором міни. Це,
зокрема, норми, що передбачають обов’язок покупця сплатити ціну майна,
право покупця вимагати зменшення ціни; продаж товарів у кредит.

Характеристики договору — двосторонній, консенсуальний, сплатний.

Основними новелами ЦК щодо договору міни є такі:

1) договір міни також іменується бартером;

2) передбачена можливість встановлення доплати за товар більшої
вартості, що обмінюється на товар меншої вартості;

3) визначено момент переходу права власності на обмінювані товари —
воно переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо
передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або
законом;

4) зазначена можливість передбачати в договорі міни (бартеру) обмін
майна на роботи (послуги);

5) передбачена можливість застосування до договору міни (бартеру)
загальних положень не тільки про купівлю-продаж (як це було передбачено
в раніше чинному ЦК), а й положень про договір поставки, договір
контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни,
якщо це не суперечить суті зобов’язання (ст.716 ЦК).

Різновидом договору міни є бартерний договір. Операції купівлі-продажу,
за якими у єдиному документі, що підписується сторонами, передбачаються
взаємні зобов’язання сторін або провести безгрошовий обмін товарами
рівної вартості, або прийняти в оплату поставлених однією із сторін
товарів частково кошти і частково товари, називаються зустрічною
торгівлею. Другий варіант характеризує найбільш загальну ознаку
зустрічної торгівлі, перший — її окремий випадок, іменований бартером1.

Поширеність бартерних операцій на Україні спричинена економічною кризою,
що супроводжується кризою неплатежів, а це змушує підприємців обмежувати
розрахунки грошима і здійснювати зустрічний обмін товарами. В умовах
кризи за відсутності платіжних коштів бартерні операції негативно
впливають на економічну ситуацію в Україні, оскільки скорочуються
надходження в бюджет.

Зовнішньоекономічній бартер. Правове регулювання бартерних операцій у
зовнішньоекономічній діяльності має певні особливості, передбачені
Законом від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних
(бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» (далі —
Закон).

Поняття «бартер (товарний обмін)» і «бартерна (товарообмінна) операція»
визначені як у вказаному Законі, так і в Законі «Про оподаткування
прибутку підприємств».

У Законі України «Про оподатковування прибутку підприємств» бартер
(товарний обмін) визначений як господарська операція, що передбачає
проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі,
відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку і погашення
взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів
(робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі
зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних
операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною
формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок
передбачена в натуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що
передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами
в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або
безготівковій формі.

Таким чином, бартерна операція припускає обмін певної кількості одного
або кількох видів товарів на еквівалентну за вартістю кількість іншого
товару або видів товарів. Відмітною рисою бартеру є невикористання
грошової форми розрахунків.

Закон передбачає можливість оформляти бартерну операцію договором із
змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних)
поставок передбачена в натуральній формі. У цьому визначенні поняттям
«товарообмінна (бартерна) операція» безпосередньо передбачений обмін не
тільки товарами, а й роботами (послугами).

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення
умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного
обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування
санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін
товарами (роботами, послугами) за цінами, Що визначаються суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з
урахуванням попиту та пропозиції, а також Інших чинників, які діють на
відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках,
передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до
індикативних Цін (ч.І ст.1 Закону).

Бартерний договір не визначений у Законі, на відміну від раніше чинного
Указу Президента України від 27 січня 1995 р. №84/95 Про регулювання
бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної
діяльності», де він був визначений як єдиний договір між суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності України та земним суб’єктом
господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін
товарами, не опосередкований рухом грошових коштів. Це визначення
відповідає загальноприйнятому «значенню бартерного договору (договору
про зустрічні поставки) як угоди між комерційними підприємствами про
взаємну поставку товарів в обмін на еквівалентну за вартістю кількість
інших товарів

Згідно зі ст.2 Закону в бартерному договорі зазначається загальна
вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт,
послуг), що експортуються за цим договором, з обов’язковим вираженням в
іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи
Класифікатора іноземних валют.

Важливе значення має встановлення в Законі строку бартерних операцій —
часових меж виконання бартерних операцій. Відповідно до Закону граничний
строк між експортом товарів за бартерним договором і зустрічним імпортом
— 90 календарних днів. Згідно з ч.І ст.2 Закону товари, що імпортуються
за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у
строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів
з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації
на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а
в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — з дати
підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт,
надання послуг.

Закон встановлює скорочені строки проведення бартерної операції у разі
експорту високоліквідних товарів — строки ввезення на митну територію
України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з
дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. На цей строк не
впливає переоформлення бартерного договору — цей строк не переривається
і не поновлюється.

У разі зміни умов договору, що передбачає заміну зобов’язань щодо оплати
товару іноземним контрагентом в грошовій формі на зобов’язання з
постачання товарів (робіт, послуг), український постачальник подає копії
договору та додаткових угод до органу державної податкової служби
України (абз.З ч.4 ст.2).

У Законі передбачена санкція за порушення 90-денного строку ввезення
товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним
договором, — пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка
вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за
бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може
перевищувати розміру заборгованості (ч.І ст.З).

Якщо заборгованість за бартерним договором виникла через обставини
непереборної сили або форс-мажору, зазначені строки зупиняються і пеня
за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується. Настання та
закінчення дії обставин непереборної сили повинно бути підтверджено
довідкою офіційного органу, уповноваженого державою, де такі обставини
мали місце. Обставини форс-мажору підтверджуються у встановленому
законом порядку (ч.2 ст.З).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону у разі прийняття судом, арбітражним судом,
Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною
комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим
арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших
умов, визначених бартерним договором, вищевказані строки зупиняються і
пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом, арбітражним судом рішення про відмову в позові
повністю або частково чи припинення (закриття) продовження у справі або
залишення позову без розгляду вищевказані Роки поновлюються і пеня за їх
порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на
який ці строки було зупинено. У разі часткової відмови в позові пеня
нараховується тільки в тій частині, у якій було відмовлено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення
зазначених строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду
судом. ВИСНОВКИ

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

Згідно ЦК України, договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна
сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) У
власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову
суму. Основна і визначальна ознака договору купівлі-продажу — перехід
майна у власність покупця. Форма договору купівлі-продажу визначається
згідно з загальними правилами ЦК про форму правочинів.

У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір
купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого
будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій
формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Продавцями і покупцями в договорі купівлі-продажу можуть виступати як
фізичні (які мають, як правило, повну дієздатність, за винятком
укладення деяких договорів), так і юридичні особи.

Зміст договору складають ті умови, із приводу яких сторони досягають
угоди. Істотними умовами, зокрема, є предмет і ціна.

Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов’язується
передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як
індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками.
Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме майно, так
і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть
встановлюватися законом.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає
умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі
купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати
покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай
використовується.

Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має
відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві,
якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не
встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути
встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару
(гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі
комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі
купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути
визначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно
до ст.632 ЦК, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до
договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно
ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У ст.655 ЦК, що містить визначення договору купівлі-продажу, передбачені
основні права та обов’язки сторін за договором — продавець передає або
зобов’язується передати майно (товар) покупцеві, але має право вимагати
від нього сплати певної грошової суми, а покупець у свою чергу
зобов’язаний сплатити цю суму, але має право вимагати передання йому
проданого майна.

Поряд із загальними правилами існують певні особливості при укладенні
окремих видів договору купівлі-продажу.

Існує кілька видів договору купівлі-продажу, кожний із яких має певну
специфіку.

До них належать: договір роздрібної купівлі-продажу, договір
купівлі-продажу на біржах і аукціонах; договір купівлі-продажу майна в
процесі приватизації; деривативи (форвардний, ф’ючерсний та опціонний
договори купівлі-продажу); зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу;
договір купівлі-продажу земельних ділянок.

І на майбутнє залишається необхідним питання дослідження особливостей
договору купівлі-продажу та його постійного удосконалення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про захист прав споживачів”. – Відомості Верховної Ради
України. – 1994. – №1. – Ст.1.

Цивільний Кодекс України від 19 червня 2003 року N 980-IV.

Демченко Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об’єктів
приватизації // Право України. — 2002. — №7.

Договор купли-продажи и его отдельные виды / Витрянский В.В. – М., 2000.

Заїкін Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної продукції та
можливі шляхи її вирішення // Предпринимательство, хозяйство й право. —
2000. — №5. — С.41-45.

Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери — К., 2001.

Косинов С. Особенности правових норм, обеспечивающих защиту прав
потребителей по договору купли-продажи // Право України. — 1999. — №1. —
С.90-92.

Крылова З.Г. Ответственность по договору поставки. — М., 1987.

Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999.

Наумова Л. Договор поставки: наиболее типичные ошибки // Хозяйство й
право. — 1999. — №2. — С. 106-108.

Предмет договора поставки // Право и экономика. — 2001. — №1. — С.19-27.

Токар І.Л. Деякі проблеми правового регулювання приймання продукції
(товарів) покупцем // Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. —
№2. — С.252-258.

Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2004.

Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів: У
2-х кн. Кн.. ІІ. // Боброва Д.В., Дзера О.В., Кузнецова Н.С.,
Підопригора О.А. — К.: Вентурі., 2000.

Цивільне право України: Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова.
— К.: Істина, 2003.

ДОДАТОК

Схема 1. Структура системи договорів купівлі-продажу

Цивільний Кодекс України. – К., 2003. – Стаття 655.

Цивільний Кодекс України. – К., 2003. – Стаття 658.

Цивільне право України: Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О.
Саніахметова. — К.: Істина, 2003. – С.241.

Цивільний Кодекс України. – К., 2003. – Стаття 656.

Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О.
Саніахметова. — К.: Істина, 2003. – С.420.

Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2004.

PAGE

PAGE

PAGE 3

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Система договорів купівлі-продажу

Договір роздрібної купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу на біржах і аукціонах

Договір купівлі-продажу майна в процесі приватизації

Деривативи (форвардний, ф’ючерсний та опціонний договори
купівлі-продажу)

Зовнішньоекономічний

договір купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу земельних ділянок.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *