Оцінка і прогнози української економічної перспективи зарубіжними експертами

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Оцінка і прогнози української економічної перспективи зарубіжними
експертами”

ПЛАН

Вступ

1. Зарубіжні експерти про сучасний стан економіки України

2. Сільське господарство України очима міжнародних експертів

3. Зарубіжні експерти про економічні реформи в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Інколи зі сторони видно краще. Це ж саме можна сказати і про погляди і
звіти зарубіжних економічних експертів щодо сучасного економічного стану
в Україні та подальших перспектив його розвитку.

Звісно, в першу чергу, цікавими і грунтовними є погляди експертів таких
міжнародних визнаних у цілому світі інституцій як ООН, Світовий Банк,
Міжнародний Валютний Фонд тощо.

Тому їхні рейтинги, звіти і аналіз по Україні є додатковим
інформаційним джерелом, щоб якнайкраще зрозуміти що відбувається в
економіці України, і які можливі наслідки від тих чи інших дій уряду в
сфері регулювання економіки країни.

Особливо актуальним є оцінка та прогнозу української економічної
перспективи зарубіжними експертами сьогодні, коли цілий світ відчуває
фінансову кризу, а Україна стоїть перед критичної межею – дефолтом.

Даний реферат буде присвячений вивченню поглядів різних економічних
міжнародних експертів щодо сучасного стану економіки України та можливих
шляхів її розвитку на недалеку та далеку перспективу.

1. Зарубіжні експерти про сучасний стан економіки України

Економічна криза негативно вплинула на економіку багатьох держав. Але
все пізнається у порівнянні. Згідно з доповіддю експертів Організації
Об’єднаних Націй, найгіршій стан справ — в Україні. Уряд рятувати
ситуацію не поспішає.

Ні для кого не секрет, що сьогодні країна втрачає довіру іноземних
інвесторів. Наслідком цього вже став безпрецедентний спад промислового
виробництва, рекордні показники інфляції та небувале зростання
безробіття. Про падіння довіри інвесторів свідчить і різке зростання
прибутковості українських держоблігацій.

На думку економістів ООН, саме це свідчить про те, що дефолт впритул
наблизився до України. Прибутковість державних облігацій, загальний
об’єм яких становить 105 млрд дол., за останні чотири місяці зросла до
30%. Ще за місяць до дефолту 1998 року середня процентна ставка по
облігаціях Росії була більш ніж удвічі нижча (10,8%).

За прогнозами ООН, зростання економіки в Україні знизиться до 2,1%,
безробіття збільшиться удвічі — до 6%, а інфляція залишиться на рівні
2008 року. А це більш ніж удвічі перевищує показники, закладені в
бюджеті.

На думку окремих експертів, сьогодні Юлія Тимошенко не може визнати
реальну небезпеку дефолту у зв’язку з тим, що така заява може спричинити
відтік інвестицій з країни, як це було в Росії після заяви Сороса у 1998
році. Його прогноз налякав зарубіжних інвесторів, як наслідок — Росія
зіткнулася з фінансовими проблемами.

Ризик, звичайно, можливий, у зв’язку з непростою економічною і
фінансовою ситуацією. Але завдання уряду і Прем’єр-міністра — не вести
розмови про дефолт, а робити все можливе для того, щоб він не відбувся,
— зазначають міжнародні експерти.

Ще частина експертів говорить про те, що реальною передумовою для
дефолту сьогодні може стати відмова у кредиті від МВФ. Черговий транш
наша країна отримає тільки в тому випадку, коли будуть дотримані всі
умови, виставлені перед нею фондом. Серед них чотири ключових —
бездефіцитний бюджет, утримання інфляції в розумних межах, скорочення
витрат бюджету та ще деякі умови, пов’язані з підтримкою
платоспроможності банків. Як мінімум, до першого пункту у МВФ напевно
будуть претензії.

Американські фахівці зовсім не впевнені в тому, що допомога МВФ зможе
убезпечити економіку держави. Про це пише газета Financial Times.

— В Україні ціла низка негативних чинників. У нас немає певності, що
допомога МВФ врятує країну від дефолту, — зазначив старший стратег з
ринків, що розвиваються, RBC Capital

Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s підтвердило
короткострокові рейтинги України на рівні В за зобов`язаннями в
іноземній і національній валюті, а також рейтинг країни uaAA за
національною шкалою, але знизило довгостроковий рейтинг України за
зобов`язаннями в іноземній валюті з рівня ВВ- до рівня В+ і
довгостроковий рейтинг за зобов`язаннями в національній валюті з рівня
ВВ до рівня ВВ-.

Минулого тижня Світовий Банк оприлюднив доповідь «Фінансування
Глобального Розвитку», в якому міститься висновок, що держави, які
розвиваються і найактивніше позичають гроші на зовнішніх ринках, — серед
них Росія, Україна і Казахстан — ризикують більше за інших постраждати
від світової фінансової кризи.

У доповіді зазначено, що в 2008 році обсяг прямих інвестицій в світі
становив $1,7 трлн., з них $471 млрд. одержали країни, що розвиваються.
Тут лідерами стали Китай (одержав $84 млрд.), Росія ($22 млрд.) і
Бразилія ($16 млрд.), а до десятки найбільших одержувачів прямих
інвестицій також ввійшла Україна ($9,9 млрд., 9-е місце). Щодо обсягу
іноземних кредитів на першому місці виявилася Росія (російські фірми
одержали $89,1 млрд.), а Україна замкнула першу десятку ($7,2 млрд.).

У зв`язку з цим ВБ попереджає, що держави, які найактивніше позичають
гроші на зовнішніх ринках (до таких належать Росія, Казахстан і
Україна), повинні бути особливо обережні, оскільки їм може загрожувати
криза ліквідності. У документі зазначено, що багато українських компаній
залежать від іноземних інвестицій, і при цьому вони не розуміють, що
ситуація в світі дуже змінилася. Незабаром багато зарубіжних компаній
скоротять свої вкладення до України, і тоді це може дуже негативно
позначитися на розвитку української економіки.

Звичайно, це вельми тривожний сигнал для України від Світового банку,
хоча стосується він лише конкретної фінансової проблеми, яка не залежить
до того ж від українського уряду. Але наприкінці минулого року СБ
оприлюднив доволі великий документ, в якому містилися рекомендації вже
безпосередньо українському урядові та прогнози на випадок їх
невиконання.

Серед них містилися, зокрема, і побажання СБ майбутньому українському
урядові щодо необхідності пригальмувати соціальні витрати і збільшити
вік виходу на пенсію українців. При цьому СБ попередив, що якщо до
порад його експертів не дослухаються, то в Україні припиниться
економічне зростання, а інфляційні процеси набудуть загрозливих форм.
Але в умовах безперервних в Україні де-факто виборчих кампаній жоден
уряд, звісно, не буде виконувати таких рекомендацій.

Міжнародний валютний фонд повідомляє про наявність в Україні низки
економічних ризиків: «Висока інфляція і збільшення дефіциту поточного
рахунку платіжного балансу відображають нестабільність на світових
товарних ринках за наявності високого внутрішнього попиту», — йдеться в
документі. МВФ звертає увагу української влади на зростання кредитування
на внутрішньому ринку, включаючи кредитування у валюті, що в умовах
високих цін на житло збільшує ризики. У звіті також наголошується, що
невизначеність з перспективами економічного зростання в Україні через
світову фінансову кризу вимагають зміцнення фінансової дисципліни.

2. Сільське господарство України очима міжнародних експертів

Нещодавно Світовий банк (СБ) опублікував звіт, присвячений оцінці
нинішнього стану справ у сільському господарстві різних країн світу і
перспектив його розвитку в найближчому майбутньому. Також у документі
представлені рекомендації урядам держав, зокрема, Україні щодо кроків,
які, на думку СБ, слід зробити у даному напрямку.

Зокрема, експерти СБ вважають, що інвестиції в інфрастуктуру сільської
місцевості в умовах України матимуть набагато більший ефект в боротьбі з
бідністю населення, ніж такі самі вкладення в інші галузі економіки.
«Зростання ВВП, обумовлене зростанням сільського господарства, збільшує
доходи бідного населення в 2-4 рази більше, ніж зростання ВВП внаслідок
розвитку інших секторів», — йдеться у звіті.

Експерти СБ рекомендують Україні збільшити об`єми фінансування
сільського господарства. В той же час, зарубіжні експерти радять
українському уряду інвестувати лише в найбільш важливі проекти в
соціальному плані. Розміри ж державного фінансування повинні, на думку
СБ, складати близько 10% держбюджету.

Слід зазначити, що у висновку СБ про необхідність для подолання бідності
в Україні звернути увагу саме на село — немає нічого дивовижного. Справа
в тому, що доходи населення найбільш низькі якраз у маленьких населених
пунктах — українських селах, селищах міського типу і невеликих містах, у
яких немає великих промислових підприємств. Що пояснюється двома
взаємозв`язаними причинами.

По-перше, що менше населений пункт, тим вище в ньому рівень безробіття.
По-друге, зарплата у маленьких містах і селах набагато нижча, ніж у
великих містах, де українці мають хоч би мінімальну можливість вибору
місця роботи. Для порівняння: середня зарплата українців (без урахування
працівників малих підприємств) у вересні 2007 року дорівнювала в Києві —
2410 грн., загалом у країні — 1426 грн., а в Тернопільській області
(регіональний аутсайдер) — 988 грн.

Також найбільш низькі середні зарплати в Україні якраз у галузях
економіки, пов`язаних з сільською місцевістю. Так, середня зарплата у
вересні по промисловості складала 1606 грн., у фінансовій діяльності і у
сфері державного управління — 2824 грн. і 1877 грн., відповідно. Ясно,
що ці види діяльності здійснюються, переважно у великих містах. А ось у
галузях, які домінують на селі, середні зарплати були набагато нижчими:
у сільському господарстві, полюванні і пов`язаних з ними послугах — 802
грн., у рибальстві і рибництві — 766 грн. Тому-то підвищення зарплат
жителів сільської місцевості і повинно привести до зменшення кількості
бідних в Україні.

Проте наголос у рекомендаціях СБ на збільшення державного фінансування в
сільське господарство викликає певні сумніви. Думається, уряд має чимало
інших інструментів для підвищення ділової активності (і заробітків)
українців, що проживають у непромислових регіонах.

Одним з таких інструментів, наприклад, може стати реформування існуючої
системи оподаткування в Україні, що дозволило б пожвавити підприємництво
в селах і невеликих містечках.

?   ? b

d

p

r

$

b

p

$a$

Про необхідність зміни українського податкового законодавства йшлося і в
оприлюдненій днями доповіді, яку підготували спільно знову таки Світовий
банк і аудиторська компанія PriceWaterhouseCoopers. Згідно з цим
документом система оподаткування в Україні є однією з найобтяжливіших у
світі. У рейтингу податкових систем наша держава займає передостаннє —
177-і — місце в світі. Нижче за Україну розташована лише Білорусь.

У доповіді наголошується, що підприємцям в Україні доводиться платити 99
податків і витрачати на це більше 2 тисяч годин. Як вважають аудитори
компанії PriceWaterhouseCoopers, займатися чесним бізнесом в Україні
вкрай обтяжливо, потрібне термінове спрощення процедур оподаткування.

Навряд чи потрібно говорити, що якщо у великих містах приватний бізнес
ще може знайти кваліфікованих економістів, бухгалтерів і юристів, то на
селі таких фахівців практично немає. До того ж сільські підприємці, які
не мають значних прибутків, не зможуть оплачувати недешеві послуги цих
фахівців.

Про реформи ж у податковому законодавстві в Україні розмови точаться
давно, а робиться в цьому напрямку вкрай мало. Максимум, що
пропонувалося за останні роки, так це незначне зниження ставок податку
на прибуток підприємства і податку на додану вартість. Давно обіцяного
багатьма урядами об`єднання декількох обов`язкових соціальних платежів,
що нараховуються у відсотках до зарплати, в єдиний «соціальний податок»
— так досі і не відбулося. Також не перший рік ведуться дискусії про
необхідність відміни горезвісного ПДВ — надзвичайно складного і водночас
найбільш корупційного українського податку.

Потрібно сказати, що Світовий банк останнім часом приділяє досить багато
уваги проблемам української економіки. Два вищенаведені звіти (щодо
сільського господарства і оподаткування) можна вважати конкретизацією
ширшого документа — проекту Стратегії партнерства СБ з Україною на
2008-2011 фінансові роки, запропонованого до обговорення української
громадськості на початку листопада. У цьому документі досить детально
викладені як причини успішного розвитку економіки України в недавні
роки, так і не дуже оптимістичні перспективи на найближче майбутнє.

У вказаному проекті СБ наголошується, що з 2000 року в Україні
спостерігається стрімке економічне зростання. Сприяли підйому істотні
надлишкові потужності в промисловості, сприятливі зовнішні умови і дуже
занижений спочатку курс національної валюти. Почала швидко розвиватися
торгівля, поступово змінюючи географічну орієнтацію на Європу та інші
ринки поза межами СНД.

Проте в звіті також йде мова про цілий ряд промахів української влади в
економічній політиці і вельми несприятливу перспективу на найближче
майбутнє.

Структурна перебудова, вказано в документі, хоч і почалася, але
залишається незавершеною. Сфера обслуговування виросла, а ось питома
вага сільського господарства у ВВП і зайнятості зменшилася. Промисловий
сектор залишається великим, у ньому переважають такі капіталомісткі
галузі, як металургійна і хімічна промисловість. Частка державного
сектора у ВВП складає більше 40% і представляється дуже великою для
країни з рівнем доходів нижче за середні. Часті зміни українських урядів
і відсутність чіткої зовнішньої мети є серйозними стримуючими чинниками.

Експерти ВБ наголошують на ще одному істотному недоліку: «З-поміж усіх
країн з перехідною економікою Україна має найбільший неформальний
сектор. За деякими оцінками, тіньова економіка України сягає приблизно
50% офіційного ВВП». Також дуже великою проблемою, яка несе загрозу
економіці України, СБ вважає демографічну кризу. Внаслідок високої
смертності і низької народжуваності, Україна до 2025 року, за
прогнозами, втратить 25% свого населення.

Поставив наголос СБ ще на двох важливих аспектах, які здійснюють
негативний вплив на українську економіку. По-перше, вона вельми чутлива
до зміни умов зовнішньої торгівлі — особливо, в металургійному секторі.
По-друге, зв`язок політики і економіки може стати перешкодою на шляху
подальшого поглиблення реформ, якщо домінуючі українські
фінансово-промислові групи використовуватимуть свій політичний вплив для
блокування лібералізації і для захисту від конкуренції з боку іноземних
інвесторів, а також нових вітчизняних суб`єктів господарювання.

У записці майбутньому уряду СБ радить: ввести в дію нові закони про
держзакупівлі і про акціонерні товариства; прийняти реалістичний бюджет
на 2008 рік; зменшити податковий прес; відновити проведення пенсійної
реформи; провести реформу тарифів в енергетиці і комунальному секторі;
провести реформування сфери соціальних послуг; активізувати приватизацію
держпідприємств; створити прозорий ринок землі; провести судову і
адміністративну реформи.

Потрібно сказати, що далеко не всі міркування СБ здаються переконливими.
Досить виразний натяк на необхідність ревальвації гривні — як
антиінфляційного заходу — здається не до кінця продуманим. Адже
зміцнення гривні ще більше погіршить життя українських експортерів, яких
до того ж чекає істотне зростання цін на імпортний газ у 2008 році.
Також очевидно, що в умовах політичної нестабільності українській владі
буде надзвичайне складно виконати рекомендації щодо необхідності
гальмування соціальних витрат і збільшення віку виходу на пенсію
українців. Проте СБ попереджає, якщо уряд не прислухається до порад його
експертів, то в Україні припиниться економічне зростання, а інфляційні
процеси набудуть загрозливих форм.

Нерадісний для України і прогноз СБ на найближчі роки: зростання ВВП в
2008 році знизиться до 5,5%, в 2009 — до 5,0%.

Ось такі сумні висновки робить Світовий банк про перспективи української
економіки. Дещо втішити може лише той факт, що не завжди прогнози
зарубіжних експертів збуваються. Наприклад, ні СБ, ні МВФ не припускали
в кінці 2005 року, що у 2006 році ВВП в Україні зросте на 7,1% — їх
прогнози були приблизно в два рази скромнішими (не вгадали поліпшення
кон`юнктури на світовому ринку чорних металів). Втім, засмучує, що
нинішні песимістичні очікування зарубіжних аналітиків співпадають з
оцінками і вітчизняних експертів.

3. Зарубіжні експерти про економічні реформи в Україні

Характеризуючи динаміку економічних перетворень, майже чотири п’ятих
експертів (78,3%) відзначають, що економічні перетворення в Україні
відбувались гірше, ніж вони очікували; 18,1% передбачали саме такий хід
перетворень, який мав місце, починаючи  з 1991 року; і лише для 3,7%
експертів динаміка перетворень виявилася кращою порівняно з їх
попередніми очікування.

Загальний висновок дуже простий: хід речей радикально не співпав з
очікуваннями експертів. Можна вважати, що, на їхню думку, успадкована
від СРСР економіка, яка відзначалася високою часткою первинних та
проміжних галузей і підприємств військово-промислового комплексу,
піддавалася реформуванню з більшими витратами і з меншою ефективністю,
ніж це відбулося в дійсності. Експертам було запропоновано визначитися,
чому саме все відбулося в такий, а не інший спосіб.

Більшість експертів (54.9%) вважає, що в Україні не було чіткої
стратегії реформування економіки. Приблизно чверть визнає, що стратегію
було сформульовано в принципі, але не реалізовано на практиці (23.7%).
Майже шоста частина експертів вважає, що стратегію реформування
економіки було реалізовано з помилками (13.8%).

Тобто позиція експертів досить ясна. Проголошувані цілі, а вони таки
проголошувалися, знаходили втілення у різноманітних документах
(Постановах Верховної Ради, Указах Президента, програмах діяльності
Уряду, тощо) не склали того, що можна назвати стратегією. Водночас
існуючі плани не були реалізовано належним чином і в повному обсязі.

Експерти намагалися пояснити, чому саме так сталося. На їхню думку
різним політичним силам в Україні не вдалося досягнути консенсусу щодо
бачення головного вектора реформування. За відсутності домінуючої
стратегії, кожний наступний Уряд, які змінювалися майже щорічно, багато
в чому ігнорував здобутки й розробки попередника, зміщуючи акценти у
напрямах та засобах реформування. Така мінливість планів була емпіричним
показником непослідовності дій, джерело яких – у відсутності згоди між
різними сегментами еліт щодо того, що й як реформувати.

Відмічали експерти також високу ступінь залежності тих, хто здійснював
перетворення, від рецептів, які пропонували закордонні радники: тому
розроблювані плани були несамостійними, запозиченими. Разом із тим деякі
експерти вважають, що оптимальнна стратегія економічного реформування
була сформульована лише в останні два роки.

Оскільки на думку більшості експертів, в Україні не було стратегії
реформування, то видається цілком логічним, що саме помилки та
непослідовність політики реформування експерти виділили як найвагомішу
причину тривалості трансформаційної кризи. Далі по важливості йдуть такі
причини як вихідні умови та несприятливе зовнішнє середовище. Тобто,
невдале реформування бере свій початок, так би мовити, в “суб’єктивній”
сфері – мова йде про компетентність та відповідальність реформаторів,
якість рішень, що приймаються. В даному випадку “помилки реформування” –
це, насамперед, неврахування соціальних чинників економічного розвитку,
невміння досягати консенсусу між різними політичними й господарськими
інтересами.

Висновок

На думку абсолютної більшості міжнародних експертів, за роки
незалежності найбільш невдалою була реалізація таких напрямів
економічної політики, як прозорість, звітність та боротьба з корупцією в
державному секторі, управління державним сектором та інституції, права
власності та управління на основі принципу верховенства права, а також
ефективність державних витрат.

В цілому позитивну/задовільну оцінку отримала діяльність держави в
сферах: управління інфляцією та поточним платіжним балансом;
торгівельної політики й політики обмінного курсу та управління державним
боргом.

Список використаної літератури

Економічні експерти передрікають Україні важкі часи // Кібіт. — №12. –
2008.

Звіт рейтингового агентства Standard & Poor’s за 2008 рік

Матеріали з газети Financial Times.

Петрушенко А. Економічний прогноз на 2009 рік // Главред. — №1. – 2009.

PAGE

PAGE 4

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *