Формалізований опис економічної інформації (контрольна робота)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Інформаційні системи в менеджмент”

ПЛАН

Формалізований опис економічної інформації

Класифікація інформаційних задач управління

Корпоративні інформаційні системи

Список використаної літератури

1. Формалізований опис економічної інформації

Методичні й інструктивні матеріали у вигляді державних стандартів,
інструкцій, керівництв дозволяють поліпшити організацію інформаційного
забезпечення. А класифікація і кодування не лише вдосконалюють таку
організацію, а й дають змогу значно підвищити можливості машинних
ресурсів, збільшити їх ефективність.

Якщо в умовах ручної обробки інформації її класифікація та кодування є
бажаними (наприклад, класифікація матеріальних цінностей на види і
групи, присвоєння місяцям року порядкових номерів чи номерів
бухгалтерським рахункам), то за умов використання ЕОМ вони необхідні
технологічно. Для класифікації та кодування інформації використовуються
відповідні методи, які регламентуються стандартом ГОСТ 6.01.1-87.

Кодування — це створення і присвоєння певного коду класифікаційному
угрупованню і (або) об’єкту класифікації. Різновидом кодування є
шифрування, що пов’язується із таємністю інформації.

З процесом кодування пов’язується така термінологія: код,
алфавіт(абетка) коду, основа коду, цифровий алфавіт коду, буквений
алфавіт коду, буквено-цифровий алфавіт коду, розряд коду, довжина коду,
структура коду, послідовний метод кодування, паралельний метод
кодування, порядковий метод кодування, серійно-порядковий метод
кодування, система кодування, перекодування, таблиця перекодування,
контрольне число.

Код — це знак чи сукупність знаків, застосовуваних для позначення
класифікаційного угруповання і (або) об’єкта класифікації, а система
знаків, узятих для створення коду, — це алфавіт коду. Число знаків у
алфавіті коду — основа коду.

Залежно від того, які знаки використовуються в алфавіті коду, коди
економічних номенклатур бувають переважно цифрові, буквені,
буквено-цифрові. Наприклад, код такої одиниці вимірювання як метр — 02,
код виду бензину — А76 і т. ін. Останнім часом у системі реалізації і
купівлі матеріальних цінностей набули поширення штрихові коди, що
наносяться на товар, його упаковку чи тару (рис. 1).

Рис. 1. Приклад штрихового коду

Такі коди можуть спеціальним пристроєм автоматично зчитуватися й
уводитися в ЕОМ, забезпечуючи автоматичне визначення вартості покупки і
швидкий розрахунок за неї. Код, як правило, включає не тільки код
товару, а й код країни-виробника.

Зауважимо, що в комп’ютерних технологіях використовуються ще такі
різновиди кодів, як коди подання чисел (двійковий, вісімковий,
десятковий і т. ін.), коди обробки даних (ДКОІ-7, ДКОІ-8), коди захисту
(виявлення і виправлення помилок), спеціальні коди (прямий, зворотний,
додатковий). Проте кодування з допомогою цих кодів здійснюється
переважно автоматично і користувачі безпосередньо ними користуються
рідко.

Позицію знака в коді називають розрядом коду, а число знаків у коді без
урахування пробілу — довжиною коду. Умовне позначення складу і
послідовності розміщення знаків у коді являє собою структуру коду.

Поряд з поняттям «код» існує поняття ідентифікатор. Ідентифікатор також
є скороченим позначенням (переважно буквеним) об’єкта класифікації, але
здебільшого призначений для візуального сприймання у відповідній
документації та для використання у програмуванні. Наприклад, замість
«сільськогосподарське підприємство» можна писати СГП, Sј тощо.

Згідно зі стандартом ГОСТ 6.01.1-87 подається визначення чотирьох
методів кодування — послідовного, паралельного, порядкового і
серійно-порядкового. При цьому під послідовним методом кодування
розуміють утворення коду класифікаційного угруповання і (або) об’єкта
класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих
угруповань, здобутих згідно з ієрархічним методом класифікації, і його
присвоєння.

Паралельний метод кодування — це утворення коду класифікаційного
угруповання і (або) об’єкта класифікації з використанням кодів
незалежних угруповань, здобутих згідно з фасетним методом класифікації,
і його присвоєння.

Порядковий метод кодування — утворення коду з чисел натурального ряду і
його присвоєння.

Серійно-порядковий метод кодування — утворення коду з чисел натурального
ряду, закріплення окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами
класифікації з однаковими ознаками та його присвоєння.

Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і (або)
об’єктів класифікації називають системою кодування. У літературі
розглядають такі системи кодування: порядкову, серійну, десяткову
(порозрядну), шахову, повторення та комбіновану. Ці системи базуються на
перелічених щойно методах, а тому певною мірою є їх аналогами чи
різновидами.

Порядкова система кодування базується на порядковому та послідовному
методах кодування. У разі її використання позиціям згрупованої
номенклатури присвоюються коди в порядку зростання номерів: 1,2,3 і т.д.
Переваги системи в малозначності кодів, простоті побудови, легкості
запам’ятовування. Недолік — якщо в певному періоді дії коду виникає нова
позиція номенклатури, їй присвоюється вільний порядковий номер, чим
порушується вибрана система класифікації (якщо тільки ця позиція справді
не виявиться останньою в згрупованій номенклатурі). Наприклад, новий
студент з першою літерою А у прізвищі дописується в кінець сформованого
списку.

Серійна система кодування є різновидом порядкової, але для кожного
угруповання виділяється серія номерів із запасом (на випадок появи нових
позицій номенклатури). Перевага системи — створений код має невелику
довжину, легко запам’ятовується (за невеликої кількості класифікаційних
угруповань), класифікація не порушується з появою нових позицій
номенклатури. Недолік — важко запам’ятовувати і користуватися кодами в
разі великої кількості класифікаційних угруповань, через що система
використовується переважно при двоцифровій номенклатурі (код видів оплат
і утримань, код видів і марок тракторів та ін.).

Десяткова система кодування є різновидом порядкової та серійної систем,
але серії кодових позначень виділяються для певних угруповань кратними
одиниці з нулями — 10, 100 і т.д. (залежно від кількості класифікаційних
одиниць в угрупованні). При цьому виходить так, що для кожного
класифікаційного угруповання в коді виділяється 2, 3 і т.д. розряди
(залежно від кратності одиниці з нулями для серії номерів). Через це
система ще називається порозрядною. Перевага системи — у логічності
побудови коду, наочності і легкості його запам’ятовування, тому вона
найчастіше використовується в державних класифікаторах. Недоліком
системи є велика довжина коду, особливо в разі багатьох угруповань. До
цього призводить значна частина запасних номерів у виділених серіях,
оскільки серії необхідно округляти до одиниці з нулями.

Шахова система кодування є різновидом десяткової, але використовується
при наявності двозначної номенклатури, коли можна побудувати так звану
«шахову таблицю». Це видно з коду причин і винуватців простоїв:

Позитивною властивістю шахової системи є наочність і легкість
запам’ятовування коду, а недоліком — обмеженість використання.

Суть системи повторення полягає в тому, що в конкретному коді
повторюється якась кількісна сторона властивості об’єкта, яка існувала
до розробки коду. Наприклад, у номенклатурному номері гвіздків може
повторюватися їх довжина чи діаметр, у гаражному номері автомобіля може
повторюватися частина номера державтоінспекції і т. ін. Переваги та
недоліки системи аналогічні тим, що їх має шахова система.

Комбінована система кодування є різновидом десяткової, але в коді
наявного в ньому якогось угруповання використана також інша система
кодування. Наприклад, у коді витрат на виробництво для кодування
об’єктів витрат використана серійна система кодування, а для галузей —
порядкова і т.д. Переваги та недоліки системи залежать від
використовуваних у ній інших систем кодування.

У процесі класифікації та кодування іноді виконується операція
перекодування, що полягає у присвоєнні закодованому угрупованню чи
закодованому об’єкту класифікації нового коду. При цьому можуть
використовуватися перекодовувальні таблиці, тобто таблиці відповідності
кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань і (або) об’єктів
класифікації з різних класифікаторів.

Для підвищення достовірності інформації при її перетворенні у процесі
кодування розраховується контрольне число, що використовується для
перевірки правильності запису кодів. Таке число дописується праворуч від
основного коду і вважається його складовою частиною. Контрольне число
розраховується за взятою розробниками кодів формулою. Наприклад, для
розрахунку контрольного числа К це може бути така формула:

8 r

r

??????J?????одів можуть бути довільні числа, але найчастіше береться
натуральний ряд чисел. Модулем може бути число 9, 13, або інше непарне
число. Визначимо контрольне число до основного коду 2137 за наведеною
формулою.

Основний код — 2137;

співмножники — 4321.

Тоді К=11 – (остача від ділення (8+3+6+7)/11) = 11 – 2 = 9.

Контрольне число дорівнює 9, а повний код – 21379 (якщо К=10 чи 11, то К
береться 0 чи 1) . При введенні такого коду в ЕОМ машина сама виконує
розрахунок за цією формулою і порівнює результат з контрольним числом у
коді. Їх незбіг свідчить про помилку в коді, яку за наявності
відповідного алгоритму може знайти і виправити сама ЕОМ.

У процесі автоматизованої обробки інформації її кодування дозволяє
зменшити обсяг пам’яті для зберігання та обробки інформації, прискорити
процес її пошуку, передавання й обробки. Тому до кодів і кодування
висуваються відповідні вимоги. Коди мають бути: переважно цифровими і
буквено-цифровими; мати мінімальну довжину і забезпечувати автоматичне
групування інформації; включати всі об’єкти номенклатури; єдиними для
всіх ділянок планування, обліку та аналізу; забезпечувати можливість
передавання інформації на різні рівні управлінської системи.

2. Класифікація інформаційних задач управління

У залежності від ступеня (рівня) автоматизації виділяють ручні,
автоматизовані й автоматичні інформаційні системи.

Ручні ІС характеризуються тим, що всі операції по переробці інформації
виконуються людиною.

Автоматизовані ІС — частина функції (підсистем) управління або
опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина — людиною.

Автоматичні ІС — усі функції управління й опрацювання даних
здійснюються технічними засобами без участі людини (наприклад,
автоматичне управління технологічними процесами).

По сфері застосування можна виділити такі класи інформаційних систем:

наукові дослідження;

автоматизоване проектування;

організаційне управління;

управління технологічними процесами.

Наукові ІС призначені для автоматизації діяльності науковців,
аналізу статистичної інформації, управління експериментом.

ІС автоматизованого проектування призначені для автоматизації
праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки
(технології). Такі ІС допомогают здійснювати:

— розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;

— різноманітні інженерні розрахунки (визначення технічних параметрів
виробів, видаткових норм — трудових, матеріальних і т.д.);

— створення графічної документації (креслень, схем, планувань);

— моделювання проектованих об’єктів;

— створення керуючих програм для верстатів із числовим програмним
керуванням.

ІС організаційного управління призначені для автоматизації
функції адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу
відносяться ІС управління як промисловими (підприємства), так і
непромисловими об’єктами (банки, біржа, страхові компанії, готелі і
т.д.) і окремими офісами (офісні системи).

ІС управління технологічними процесами призначені для
автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі
процеси, металургія, енергетика і т.п.).

3. Корпоративні інформаційні системи

Корпоративна інформаційна система (КІС) — це управлінська ідеологія, що
поєднує бізнес-стратегію підприємства (з будованою для її реалізації
структурою) і передові інформаційні технології. Прийнято вважати, що
головну увагу при цьому приділяють відпрацьованій структурі керування,
що складає функціональну частину підприємства, а автоматизація виконує
другорядну, інструментальну роль.

Корпоративна ІС є інформаційно-керуючою системою, що включає
бізнес-архітектуру підприємства, його персонал, ІТ — архітектуру та є
діючою частиною кіберкорпорації.

«Корпоративність» у терміну КІС означає відповідність системи вимогам
великої фірми, що має складну структуру, велику кількість взаємодіючих
компонентів з ієрархічністю підпорядкування цілей їх діяльності
загальній меті усієї системи. Інформаційні системи окремих підрозділів
фірми (фінансових, економічних, маркетингових та ін.) не можуть
претендувати на корпоративні. Тільки повнофункціональна система може
дійсно бути охарактеризована як КІС.

Корпоративні інформаційні системи є розвитком систем для робочих груп,
орієнтованих на масштаб підприємства, які можуть підтримувати
територіально рознесені вузли та мережі та має ієрархічну структуру з
декількох рівнів. КІС, окрім забезпечення доступу до інформаційного
фонду робочої групи, забезпечує доступ з будь-якого підрозділу до
центральної або розподіленої бази даних підприємства (організації). Д;
таких систем характерна архітектура «клієнт-сервер» зі спеціалізацією
серверів.

Характерні ознаки КІС

тривалий життєвий цикл;

міграція успадкованих систем;

різноманітність використовуваного апаратного забезпечення, життєвий цикл
якого менший, ніж життєвий цикл створюваної системи;

різноманітність використовуваного програмного забезпечення;

масштабність та складність розв’язуваних задач;

перетинання множини різних предметних сфер;

орієнтація на аналітичну обробку даних;

територіальна розподіленість;

використання корпоративних SQL-серверів БД (Oracle і Informix-OnLine,
Informix-DSA, Sybase, CA-Ingress та ін.) та відповідних інструментальних
засобів; окрім власних засобів розроблення часто знаходять застосування
незалежні багато платформні інструментальні засоби, доповнені
інтерфейсами, драйверами та шлюзами для зв’язку з різними СУБД;

використання Web-технологій;

Початок третього тисячоліття ознаменував новий виток (четвертий етап) у
розвитку інформаційних технологій. Характерною ознакою його є глобальна
комп’ютеризація суспільства. Інформаційні технології охоплюють не лише
всі сторони бізнесової діяльності, а й стають невід’ємним атрибутом
побутової сфери.

Що стосується розвитку КІС, то в новому тисячолітті основу їхньої
архітектури буде визначати нова методологія CSRP (Cusfomer Synchronized
Resourse Planning) — планування ресурсів, синхронізоване з покупцем.
CSRP пропонує модель бізнесу та набір інструментів, які спроможні
зробити партнерство з покупцем і досяжним і підтримуваним. Крім того,
CSRP пропонує новий набір бізнес правил, які дають можливість виробникам
задовольнити виняткові вимоги кожного унікального покупця, кожного і
щодня.

Аналіз загального стану на світовому ринку виробників програмного
забезпечення для KIC в останні п’ять років дозволяє зробити висновок, що
основною тенденцію є повсюдний перехід на використання Internet /
Intranet / — технологій. Практично всі гіганти індустрії прикладного
програмного забезпечення, такі як Sap, People Soft, Baan, Oracle, та
інші провідні корпорації заявили про вихід Internet-версій своїх
програмних комплексів у перші роки XXI ст. [21, 22, 23].

Четвертий етап розвитку КІС перебуває у фазі зародження, але вже й тепер
зрозуміло, що характерні риси сучасних ІС, в яких централізоване
оброблення і єдине управління ресурсами на верхньому рівні поєднуються з
розподіленим обробленням на нижньому, визначаються синтезом рішень,
апробуваних у системах попередніх поколінь. Подібна побудова ІС є свого
роду компромісом між бажанням використовувати комфорт графічного
інтерфейсу індивідуальних додатків і вимогами максимальної доступності
даних для всіх користувачів системи, підвищення швидкості обробленням,
простоти адміністрування і зниження експлуатаційних витрат.

Інформаційні системи четвертого покоління мають акумулювати в собі такі
основні особливості:

максимальне використання потенціалу настільних комп’ютерів і середовища
розподіленого оброблення даних;

модульна побудова системи, що передбачає поєднання множини різних типів
архітектурних рішень у рамках єдиного комплексу;

економія ресурсів системи за рахунок централізації зберігання і
оброблення даних на верхніх рівнях ієрархії ІС;

наявність ефективних централізованих засобів мережевого системного
адміністрування, яке дозволить здійснювати наскрізний контроль за
функціонуванням мережі та управління даними на всіх рівнях ієрархії.
Зазначені засоби системного адміністрування мають забезпечувати
необхідну гнучкість і динамічні зміни конфігурації системи.

Крім того, наступне десятиліття буде ознаменоване переходом на нову
модель бізнесу. Увагу фокусуватимуть не на тому, «як робити», а на тому,
«що» робити і «як» це купуватимуть. Нова модель бізнесу планування
ресурсів, синхронізована з покупцем (CSRP), визначатиме діяльність зі
створення продукту споживання в наступні десять років і архітектуру КІС.

Список використаних джерел

Анчишкин А. И. Наука. Техніка. Економіка. — М.: Економіка, 1986. —
215с.

Бляхман Л. С. Економіка, організація керування і планування НТП. М.:
Вища школа, 1991. — 228 с.

Васильєва И. Н. Економічні основи технологічного розвитку. — М.: Банки і
Біржі, 1995. — 165 с.

Глазьєв С. Ю. Економічна теорія технічного розвитку. М.: Наука, 1990. —
241 с.

Дворцин М.Д. Основи теорій науково-технічного розвитку виробництва. М.:
Изд. МИНХ ім. Г.В.Плеханова, 1988. — 251с.

Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Інформатика. Київ, «Вища школа», 1991.

Информатика для всех / Симонович С.В. и др. — СПб: Питер, 2002.

Куперштейн. В. Современные информационные технологии в производстве и
управлении.-СПб.:БХВ, 2000.-304 с.

Організаційно – економічні проблеми НТП /Під ред. Бялковской В.С. — М.:
Вища школа, 1990. — 298с.

Шафрин Ю. Информатика. Информационные технологии: в 2 ч. М.:
Лаборатория Базовых Знаний, 2001.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *