Естетика як наука та її завдання (реферат)

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Естетика як наука та її завдання» ПЛАН

Вступ

1. Естетика як галузь наукового знання, її завдання

2. Естетика у системі наук

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Культуру зазвичай поділяють на матеріальну і духовну відповідно до двох
основних видів виробництва – матеріального і духовного. Найбільше
цікавить духовна культура людини, а точніше – естетична культура, що є
предметом дослідження естетики. Являючись філософською наукою, естетика
вивчає два взаємопов`язані кола явищ: сферу естетичного, як специфічне
виявлення ціннісного ставлення людини до світу і сферу художньої
діяльності людей. Естетика – наука про національно, класово, історично
зумовлену суть загальнолюдських цінностей, їх створення, сприйняття,
оцінку і опанування.

Природа естетичного і його різноманітність у реальності і мистецтві,
принципи естетичного ставлення людини до світу, суть і закономірності
мистецтва – такі основні питання естетики. Тільки людина з високим
рівнем естетичної культури пізнає світ за найбільш загальними принципами
опанування світу за законами краси. Якщо розглядати естетичну культуру
як частину культури суспільства, то слід зазначити, що вона характеризує
стан суспільства з точки зору його здатності забезпечувати розвиток
мистецтва й естетичних відносин. Естетична культура – системне
утворення, що має складну структуру. “Системоутворюючим елементом
естетичної культури являються естетичні відносини і відповідна їм
система естетичних цінностей.

1. Естетика як галузь наукового знання, її завдання

Слово «естетика» (aistheticos) — грецького походження, у перекладі
означає — той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Термін
«естетика» увійшов до науки в середині XVIII ст. Вперше його застосував
німецький філософ А. Баум-гартен для позначення нового розділу в
філософії. А. Баумгар-тен увів у філософію розділ «Теорія чуттєвого
сприйняття» і запропонував назвати його терміном «естетика». Він міцно
укоренився у філософській термінології, і вже з ХVІІІ ст. естетику
почали розуміти як науку, що вивчає лише «філософію прекрасного», або
філософію мистецтва. У естетиків з’явився самостійний предмет вивчення.
Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її
різноманітними напрямами: природою, суспільством, людиною та її
діяльністю в усіх життєвих сферах, навіть у виробничій. Так, з
естетичними властивостями явищ і предметів зустрічаємося, коли
розглядаємо чудові квіти, величні споруди (наприклад, церкви, пам’ятки
давнини тощо), нові технічні об’єкти (комп’ютери, машини, роботи та
ін.), які створені працею людини, коли пишаємося високогуманними
вчинками людей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих
до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття. Процесу сприймання
естетичного даємо назву естетичного сприйняття, результатом якого є
естетичне переживання.

Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як
вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності.
Різноманітні естетичні відношення, що виникають у людини (соціальної
групи, суспільства) до дійсності, можна віднести до загального поняття
«естетичне». Природу естетичного вивчає наука естетика.

Дослідження естетичного (виступає як метакатегорія науки естетики)
припускає аналіз найбільш загальних характеристик, сторін, які належать
певним естетичним об’єктам дійсності, наприклад, прекрасним, піднесеним,
трагічним і т. ін., крім того, природи відображення цих явищ у
свідомості людини, в естетичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях
та поглядах, а також природи естетичних цінностей.

Одним з головних питань в обсязі вивчення естетики є питання про
мистецтво. Естетика досліджує загальні закономірності розвитку
мистецтва, які виявляються у його різновидах. Вона вивчає і власне
процес художньої творчості, її суб’єкт, об’єкт та засоби творення, крім
того, процес художнього сприймання мистецтва та ін., тому що мистецтво
існує лише у соціально-комунікативній системі художник — мистецтво —
споглядач, або художня творчість — мистецтво — художнє сприйняття. У
цьому зв’язку до предмета естетики як науки належить включити такі
проблеми, як художнє сприймання, художня оцінка, художні засоби,
художній смак та ін. Усі ці прояви втілюються у категорії «художнє».
Отже, варто розглянути категорії «естетичне» і «художнє» та їх зв’язок.

Поняття «художнє» стосується мистецтва: діяльності художника, сприйняття
мистецтва, оцінки творів мистецтва та ін. Але насправді є такі естетичні
явища, процеси, цінності, які не мають художньої ознаки, наприклад,
естетичні явища у природі, естетичні риси в поведінці, побуті, в
утилітарних формах людської діяльності. «Художнє» треба розглядати як
«прикметник від іменника» мистецтво. Художня потреба — це потреба у
мистецтві, художня оцінка — це оцінка мистецтва; художня творчість — це
створення мистецтва, художнє сприймання — це сприйняття мистецтва тощо.
Інакше кажучи, «художнє» виступає як вид естетичного, яке є для нього
родовим поняттям: художня діяльність — вид естетичної діяльності,
художня творчість — вид естетичної творчості. Категорія «естетичного»
характеризує всю широчінь та різноманітність сфери прекрасного і
потворного, трагічного та комічного, низького і піднесеного та їх
модифікації у природній і соціальних галузях, у мистецтві та в інших
сферах буття. Не існує художніх явищ (музичне, літературне, живописне та
ін.), які б не мали естетичної природи і не були б прекрасними або
високими, позитивно-естетичними або негативно-естетичними тощо, але є
такі естетичні явища, які не мають художньої природи (красота флори й
фауни, фізична зовнішність людини, неорганічні предмети та ін.).

Естетика вивчає ціннісне ставлення людини до явищ буття, яке може бути:
прекрасним, потворним, сатиричним, гумористичним, трагічним, комічним,
піднесеним та ін. Крім того естетика досліджує закономірності естетичної
діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною
дійсності тощо. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як
людина створює прекрасне у житті, як саме вона усвідомлює його. Іншими
словами, естетика розглядає суб’єкти творчості та сприйняття (художник,
публіка, імпровізатор, виконавець, критик та ін.), об’єкти творчості,
засоби, процеси і результати естетичної творчості й сприймання.

Таким чином, висвітлене коло питань і складає предмет естетики.

?іту. Перетворившись у самостійну науку (з другої половини XVIII ст.),
естетика продовжує використовувати основні методологічні положення
філософії. Вона застосовує весь категоріальний апарат науки філософії;
запозичує такі поняття, як буття, свідомість, діяльність, зміст, форма,
сутність та явище, причина і наслідок; використовує філософські закони
та ін. Естетика пов’язана з усіма гуманітарними науками, так, вона тісно
поєднується з етикою. Моральний аспект є складовою частиною естетичних
відносин. Взаємовідносини між людьми — це основа кожного художнього
твору (свої правила поведінки у героїв У. Шекспіра, А. Камю, Ф. Кафки,
О. Гончара та ін.). Естетика пов’язана також із психологією. Естетичне
сприйняття дійсності має чуттєво-емоційний характер, а емоції і почуття
вивчає психологія. Крім того, естетика тісно взаємодіє з педагогікою,
соціологією, логікою та ін. Оскільки естетичні якості властиві самій
дійсності і вони знаходять своє відображення у різноманітних формах
пізнання, естетика невід’ємна і від природознавчих та технічних наук.

Естетика — це також теорія мистецтва. Вона виступає методологією
мистецтвознавчих наук: історії мистецтва, теорії мистецтва, художньої
критики. На відміну від інших предметів, що їх створює людина, в яких
краса може бути наявною, а може бути і відсутньою, у творах мистецтва
вона має бути обов’язковою, бо твори мистецтва — це завжди естетичні
цінності. Якщо фільм або малюнок не приносять естетичної насолоди, вони
не вважаються художніми творіннями. Мистецтво як плід художньої
творчості є предметом дослідження естетичної науки. Але естетика у
даному випадку відразу стикається з тим, що кожним видом мистецтва —
літературою, музикою, театром та ін. — займається спеціальна наука:
літературознавство, музикознавство, театрознавство тощо. Кожна
мистецтвознавча наука досліджує той чи інший вид мистецтва, його
характерні риси і якості. Але існують такі закони мистецтва, які є
загальними для всіх видів мистецтва, вони об’єднують різні галузі
художньої творчості. Ці закони і стають предметом пізнання естетичної
науки. Так, відношення мистецтва до дійсності, відображення дійсності в
мистецтві, художня творчість та інші питання вивчає естетика. Вона
розкриває закони, які виступають загальними для всіх видів мистецтва,
але у кожному з них вони виявляються специфічно, особливим чином, тому
естетика не просто наука про мистецтво, а наука, яка досліджує загальні
закони розвитку мистецтва. Естетика являє собою методологічні засади для
таких наук, як технічна естетика, естетика побуту, естетика поведінки.

Серед багатьох понять, за допомогою яких естетика описує свій предмет,
особливе місце займають естетичні категорії. Гармонія і міра, прекрасне
і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне тощо – це духовні
моделі естетичної практики суспільства, яка створює не тільки світ і
багатство естетичних цінностей та потреб, а й систему понять і
категорій, в яких закріплено досвід естетичного освоєння світу людиною.
В цих логічних формах представлено весь історичний набуток людської
естетичної діяльності, тобто різновиди діяльності закріплені в певних
формах думки. Саме тому осягнення змісту основних естетичних категорій,
проникнення в закономірність існування естетичних явищ є важливим
завданням естетичної науки.

2. Естетика у системі наук

Естетику можна розглядати як цілісну систему наукового знання, яка
містить три основні розділи:

—  про природу естетичного об’єкта та види естетичної цінності (продукти
виробництва, явища природи, суспільства і мистецтва);

— про природу естетичної свідомості та її форми (естетичне почуття,
ідеали, смаки, теорії та ін.);

— про природу естетичної діяльності та її види (художнє конструювання,
або дизайн, художня творчість, естетичне виховання та ін).

Естетика як система має і свій категоріальний апарат: естетичні
категорії, естетичні поняття та естетичні закони. Естетичні категорії —
це вузлові пункти в історії освоєння людиною дійсності «за законами
краси». В них збережені основні типи естетичних відносин «я» людини до
навколишнього світу, узагальнені характерні естетичні властивості
предметного світу.

Естетичні категорії поділяють на парні і непарні. Парні категорії:
прекрасне та потворне, трагічне та комічне, низьке та піднесене
(високе); непарні, наприклад, такі як: зміст, форма, художній образ,
художній метод, естетична свідомість, естетична діяльність, естетична
культура тощо. До естетики як науки належать і такі поняття, які
відображають окремі риси естетичних категорій, вони характеризують
відтінки естетичних властивостей. Наприклад, категорія «прекрасне» —
поняття гармонійного, красивого, чарівного та ін., категорія «потворне»
— поняття некрасивого, брутального, бридкого тощо. Усі категорії та
поняття естетики тісно зв’язані, між собою, між ними існує логічний
зв’язок та підпорядкування. Естетика як система містить, крім естетичних
категорій та понять, ще й естетичні закони. Естетичні закони — це
естетичні відношення між естетичними явищами. Вони розкривають зв’язки,
тенденції, суперечності, які існують між естетичними явищами. Естетичні
закони — це закони естетичної діяльності, закони мистецтва як форми
суспільної свідомості, закони художньої творчості, закони художнього
процесу, закони художнього сприйняття, закони естетичного виховання та
ін. Таким чином, естетика — це системне знання, що охоплює певні закони,
категорії, поняття, дослідження яких і розкриває її зміст.

Висновок

Отже, естетика як самостійна наука створюється вже не в античній Греції,
а в Німеччині епохи Освіти. Творець естетики як особливої науки –
Олександр Готліб Баумгартен (1714–1762). Баумгартен розумів під
естетикою почуттєве пізнання світу, що протиставляв пізнанню розумовому
і практичний (естетика, логіка, етика). Естетика А.Г.Баумгартена стала
першою наукою об прекрасному, що оголосила себе самостійною дисципліною
в складі філософії. Вона безпосередньо передує естетиці в складі
німецької класичної філософії, родоначальником якої стає вже І.Кант
(1724–1804).

Естетика — напрямок філософії, що стуляється з мистецтвознавством.
Різниця між естетикою і філософією полягає в тому, що цілісне сприйняття
світу естетика мислить у поняттях: прекрасне, потворне в який завжди
предметно втілені пропорції, співзвуччя квітів, тонів, фактур і ін.
складові предметного дизайну. Від мистецтвознавства естетика
відрізняється тим, що не ставить собі метою вивчення окремих естетичних
об’єктів. Предмет естетики — світ естетичних об’єктів у цілому включаючи
в себе і людину.

Список використаної літератури

Загорівська Г.М. та ін. Естетика: підручник для Вузів. – К., 2000.

Лосев А.Ф. Две необходимые предпосылки для построения истории эстетики
до возникновения эстетики в качестве самостоятельной дисциплины //
Эстетика и жизнь. Вып. 6. М., — 1989.

Лукач Д. Своеобразие эстетического. Т.1-4. М., 1985-1987.

Машкевич С.І. Прекрасне і наукове мислення. // Освіта. – 1999. — №3.

Філософський словник. – М., 1998.

PAGE

PAGE 6

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *