Особливості вибору стратегії копінг поведінки тренерів-викладачів (реферат)

Реферат на тему:

Особливості вибору стратегії копінг поведінки тренерів-викладачів

Ефективність тренерської діяльності залежить від успішності виконання
її суб’єктом професійних функцій і спроможності подолання стресового
впливу зовнішніх умов. Стаття присвячена визначенню основних моделей
копінг поведінки тренерів-викладачів та ступеня їх виразності залежно
від етапу професіоналізації. Встановлено, що в процесі професійного
становлення у тренерів-викладачів поступово зростають показники
асертивної (впевненої, наполегливої) та обережної копінг поведінки, а
також зниження ступеня виразності поведінки агресивної та асоціальної.

Професійне становлення тренера-викладача – складний, багатофакторний
процес, який передбачає, з одного боку, формування і розвиток професійно
значущих та суб’єктних якостей, а з іншого – появу й закріплення різних
стратегій поведінки, котрі дозволяють не лише вирішувати проблемні
ситуації, але й максимально ефективно виконувати роботу.

полягає у психологічному наповненні характерних стратегій копінг
поведінки тренерів-викладачів та виявленні ступеня їх виразності залежно
від етапу професійного становлення.

Логіка дослідження вимагала, насамперед, уточнення сутнісного змісту
дефініції „копінг” (анг. coping – подолання). Наукове визначення
поведінки подолання охоплює коло проблем, у розв’язанні яких виявляються
різні концептуальні підходи та інтерпретація досліджуваного феномена. У
зв’язку з цим зауважуємо значні розбіжності у визначенні природи,
функціонального призначення та розуміння копінг поведінки, а також
багатьох механізмів подолання.

За результатами узагальнення концептуальних підходів до проблеми
подолання констатовано три основні їх спрямування. Перший підхід
розкриває подолання з точки зору динаміки „Его” як одного із способів
психологічного захисту, що послаблює психічну напругу. Другий розглядає
подолання у термінах рис особистості як відносно постійну її схильність
реагувати на стресові події певним чином. Прихильники третього
(найпоширенішого) підходу розуміють подолання (копінг поведінку) як
динамічний процес, специфіка котрого залежить не лише від ситуації, але
й від міри (ступеня) активності особистості, спрямованої на вирішення
проблем, що виникають при зіткненні суб’єкта зі стресовою подією [7].

Досить розгорнуте визначення сутнісних ознак копінг поведінки пропонує
А. Маслоу [1, с. 198]: подолання, або функціональна поведінка, за
визначенням цілеспрямована та мотивована, завжди має інструментальний
характер і є засобом досягнення певної мети; більш детермінована
зовнішніми перемінними; зазвичай спрямована на зміну поточної зовнішньої
ситуації; націлена на задоволення тих чи інших потреб організму або на
усунення загрози, що виникла; як правило, усвідомлюється повністю, хоча
інколи може мати неусвідомлюваний характер. Копінг, на думку дослідника,
репрезентує функціональну реакцію на певну критичну чи проблемну
ситуацію або на певну потребу, задоволення якої забезпечується фізичним
або культурним середовищем [1, с. 202]. Аналізоване утворення, як
зазначав автор, за своєю природою є не що інше, як спроба змінити
навколишній світ, і вона, зазвичай, є більш-менш успішною.

В сучасних психологічних дослідженнях [2; 3; 4; 5; 9; 10] поняття копінг
(coping behavior) охоплює широкий спектр активності суб’єкта, починаючи
від неусвідомлених психологічних захистів і завершуючи цілеспрямованими
способами подолання проблемних ситуацій. Ця категорія використовується
для опису характерних способів поведінки суб’єкта не лише в
екстремальних ситуаціях, але й у буденній діяльності. Психологічне
призначення копінг поведінки полягає в якомога найкращій адаптації
суб’єкта до вимог ситуації шляхом оволодіння або послаблення цих
дезидератів, тобто у полегшенні стресового впливу ситуації. Проблема
адаптації активізує можливості, вкрай необхідні для подолання вимог
назрілого. Назріле стає організаційним принципом, відповідно до якого
різні можливості суб’єкта актуалізуються саме в тій послідовності, яка є
єдиною, можливою та необхідною для вирішення цього зовнішнього завдання.

Необхідно також зазначити, що для характеристики процесу оволодіння
ситуацією дослідники звертаються до поняття „стратегія”, розрізняючи її
дихотомічні диспозиції: „активна – пасивна”. Уточнюючи сутнісний зміст
цієї категорії в контексті копінг поведінки, можна визначити стратегію
як складне утворення, в якому інтегрується досвід психічної діяльності
суб’єкта, що синтезує дії, які, з одного боку, визначаються сутнісними
(суб’єктними) характеристиками особистості, а з іншого – об’єктивними
чинниками.

Аналіз засвідчив, що й дотепер не існує єдиної класифікації стратегій
подолання, хоча створено їх чимало і кожна досить оригінальна [4]. Так,
К. Коплик виокремлює пряме подолання та психологічне придушення; А.
Біллінгс і Р. Моос розрізняють активні когнітивні стратегії подолання,
активні перетворюючі стратегії подолання та уникнення; П. Віталіано
виокремлює проблемно-орієнтовані та емоційно-орієнтовані стратегії
подолання; І. Сизова і С. Філіппченкова – конструктивні перетворюючі
стратегії, конструктивні пристосувальні стратегії та неконструктивні
стратегії подолання [7]. Втім, більшість класифікацій створюється
навколо двох стратегій, запропонованих Р. Лазарусом та С. Фолкманом: 1)
проблемно-сфокусованого копінгу (зусилля спрямовуються на вирішення
існуючої проблеми): а) планомірне вирішення проблеми; б) шлях
конфронтації; в) пошук соціальної підтримки; та 2)
емоційно-сфокусованого копінгу (зміна власних установок стосовно
ситуації): а) дистанціювання масштабу проблемної ситуації; б) прийняття
відповідальності на себе; в) самоконтроль; г) позитивна переоцінка [11].

С. Хобфолл [9] запропонував дещо інший підхід до опису моделі „поведінки
подолання”. Стратегічний напрямок копінг поведінки у змістовому плані,
на думку дослідника, повинен описуватися за допомогою як мінімум трьох
координат: двох основних – вісь просоціальної – асоціальної стратегій,
вісь активності – пасивності, а також однієї додаткової: вісь прямої –
непрямої (маніпулятивної) поведінки. Ці осі репрезентують вимірювання
загальних стратегій подолання. Залежно від ступеня конструктивності,
стратегії й моделі поведінки можуть сприяти або заважати успішності
подолання кризових явищ, професійних стресів, а також впливати на
збереження здоров’я суб’єкта діяльності.

Методи та організація дослідження

До емпіричного дослідження було залучено 79 тренерів-викладачів з різних
видів спорту віком від 17 до 65 років. За критерієм „стаж роботи”
загальна вибірка була поділена на чотири групи: 1) 16 чоловік, середній
стаж роботи – 0,5 року, середній вік – 19 років; 2) 21 чоловік, середній
стаж роботи – 3,5 року, середній вік – 26 років; 3) 18 чоловік, середній
стаж роботи – 8,9 року, середній вік – 30 років та ще 11 чоловік з
середнім стажем роботи 14,2 року, середній вік – 37 років; 4) 13
чоловік, середній стаж роботи – 22 роки, середній вік – 48,7 року.

Оцінку поведінкових стратегій тренерів-викладачів та ступінь їх
виразності, у залежності від етапу професійного становлення, здійснено
за допомогою опитувальника С. Хобфолла, призначеного для виявлення
моделі копінг поведінки [8, c. 181 – 185]. Статистичне опрацювання даних
і графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою
персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.

Для порівняння вибірок тренерів-викладачів було застосовано t-критерій
Стьюдента, оскільки попередній аналіз показників асиметрії (А) та
ексцесу (Е) показав, що вони не перевищують більше, ніж утричі свої
стандартні похибки, котрі вираховуються за формулами: ma@ 6/(n+3), me @
24/(n+5), а отже є всі підстави сподіватися, що емпіричний розподіл
близький до нормального.

Результати дослідження та їх узагальнення

Кількісне опрацювання масиву даних забезпечило можливість виявити
відносно сталий характер розподілу показників стратегій подолання у
тренерів-викладачів як за абсолютною величиною, так і за кількісним
складом. Дані, одержані впродовж констатуючих досліджень поведінкових
стратегій тренерів-викладачів, які перебувають на різних етапах
професійного становлення, подано у формі зіставлення в таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості поведінкових стратегій тренерів-викладачів у процесі
професійного становлення

 

Моделі копінг поведінки Етап професійного становлення тренера-викладача

Професійної підготовки Професійної адаптації Первинної та та вторинної
професіоналізації Етап майстерності

Асертивні дії 18,5±3,78 18,5±5,8 19,7±3,51 20,5 ±3,93

Вступ  у соціальний контакт 24,0±3,84 24,0±4,7 23,6±2,7 23,3 ±2,25

Пошук соціальної підтримки 26±2,36 24,75±4,0 24,5±3,1 24,6 ±3,1

Обережні дії 20,3±2,1 18,25±5,3 19,7±3,1 21,3 ±2,1

Імпульсивні дії 18,6±3,2 19,25± 3,2 19,3±3,36 17,6±3,26

Уникнення 20,3±3,32 18,75± 3,68 18,3±3,74 15,8± 3,54

Маніпулятивні дії 20,1±3,06 20,25±4,27 19,94±2,9 18,5 ±2,88

Асоціальні дії 16,6±5,1 17,75± 9,0 15,8±5,58 13,8± 3,8

Агресивні дії 23,0 ±3,52 22,0 ±4,54 20,7±4,4 18,5 ±4,59

Аналіз результатів, наведених у таблиці 1, показав, що в процесі
професійного становлення у тренерів-викладачів відбувається поступове
зростання показників асертивної (впевненої, наполегливої) та обережної
поведінки, а також зниження ступеня виразності таких стратегій
подолання, як асоціальна (агресивні та асоціальні дії) та непряма
(маніпулятивні дії). Інакше кажучи, в процесі активного нагромадження та
інтеграції тренерського досвіду відбувається суб’єктивний синтез
професійної діяльності, який віддзеркалює полімодальність сприйняття
образів професійних об’єктів, операцій та алгоритмів відповідно до
ідеального взірця. Структура базових копінг стратегій
тренерів-викладачів, котрі перебувають на етапах професійної підготовки,
професійної адаптації, первинної та вторинної професіоналізації,
приблизно однакова: на першому місці за частотою використання стоїть
просоціальна стратегія (вступ у соціальний контакт, пошук соціальної
підтримки), на другому – асоціальна стратегія (агресивні дії), на
третьому – непряма стратегія (маніпулятивні дії), на четвертому –
пасивна стратегія (обережні дії та уникнення).

Водночас привертає увагу те, що переважна більшість тренерів-викладачів
у складних ситуаціях віддає перевагу агресивній моделі поведінки.
Встановлено також, що рівень виразності асоціальних стратегій подолання
у спортивних педагогів високий, себто їх поведінка в проблемних
ситуаціях може формовиявлятися переважно в категоричності,
конфліктності, егоцентричності та експресивності. У соціальному плані
така активна форма реагування у відповідь на зустріч з перешкодою може
набувати деструктивних форм.

Враховуючи те, що характер розподілу показників стратегій подолання у
досліджуваних має відносно сталий характер як за абсолютними величинами,
так і за кількісним складом, основний акцент у процесі аналізу
отриманого масиву емпіричних даних полягав у визначенні ступеня
виразності основних моделей подолання тренерів-викладачів на різних
етапах професіогенезу.

Результати демонструють, що на етапі професійної підготовки у
тренерів-викладачів високий ступінь виразності мають такі моделі копінг
поведінки, як пошук соціальної підтримки, уникнення та агресивні дії.
Безперечно, що вибір тієї чи іншої стратегії подолання пов’язаний з
пошуком ресурсів (особистісних, соціальних, інформаційних тощо), які
сприяють збереженню психічної стійкості у стресогенних ситуаціях.
Ресурси включають об’єкти (цілі), стани, особистісні та енергетичні
характеристики, котрі або самі по собі необхідні для виживання
(прямо/непрямо), або слугують засобами досягнення особисто значущої
мети.

Серед особистісних копінг ресурсів вирішальне значення мають: активна
мотивація подолання, ставлення до кризи як можливості набуття
особистісного досвіду та можливості суб’єктного зростання, сила
„Я-концепції”, самоповага, самооцінка, активна життєва настанова,
відповідальність, позитивність та раціональність мислення,
емоційно-вольові якості, фізичні ресурси (стан здоров’я).

До інформаційних та інструментальних копінг ресурсів відносять:
здатність контролювати ситуацію, спроможність адаптуватися, здатність до
когнітивної структуризації та осмислення ситуації, матеріальні ресурси
[6].

До соціальних ресурсів подолання відносять соціальну (інституціональну,
корпоративну, міжособистісну) та соціально-психологічну (емоційну,
інформаційну, інструментальну і функціональну) підтримку. Вони є буфером
між стресом та його негативними наслідками, пом’якшують його дію.
Соціальна підтримка – це зовнішній ресурс. Вона репрезентує досить
специфічну перемінну, що залежить від готовності особистості попросити
допомоги. Здатність звернутися за зовнішньою підтримкою й прийняти її –
це внутрішній ресурс особистості, який значно зумовлюється
соціально-психологічною активністю, спрямованою на формування навколо
себе персональної „мережі підтримки”, та готовністю звернутися до неї в
нелегкі періоди життя.

Отже, одержані дані засвідчують, що на етапі професійної підготовки
майбутні тренери-викладачі мають досить сильну корпоративну (групову) та
міжособистісну підтримку, які спільно утворюють важливий ресурс
збереження їх психічної стійкості в стресових ситуаціях. Вони прагнуть
боротися з безперервними навчальними та іншими стресорами шляхом
високого рівня вкладання тих ресурсів, якими володіють, а саме –
соціальних та соціально-психологічних. Використання пасивних і
асоціальних стратегій подолання на етапі професійної підготовки можна
пояснити певним дефіцитом особистісних, інформаційних та
інструментальних ресурсів, необхідних для актуалізації суб’єктної
активності, спрямованої на оволодіння проблемною ситуацією. Зрештою, це
цілком зрозуміло, адже саме на цьому етапі відбувається активний
розвиток та нагромадження ресурсів.

На етапі професійної адаптації у тренерів-викладачів за частотою
використання перші рангові позиції знову ж таки посідають асоціальні
стратегії подолання: пошук соціальної підтримки, готовність до її
прийняття, сміливість і широта вступу в соціальний контакт. Активне
подолання з позитивним використанням соціальних ресурсів (контактів)
підвищує стресостійкість тренерів-викладачів на етапі професійної
адаптації.

Якісний аналіз результатів дослідження дозволив дійти висновку, що на
етапі професійної адаптації у тренерів-викладачів зафіксовано високий
ступінь виразності за такими стратегіями подолання, як: пряма
(імпульсивні дії), асоціальна (агресивні дії), а також пасивна
(уникнення, ухилення від вирішення проблеми). Високий ступінь виразності
прямої стратегії подолання можна, ймовірно, пояснити поступовим
зниженням соціальної залежності тренерів від оточення та усвідомленням
своєї ролі в колективі. Надання переваги пасивній стратегії копінг
поведінки найімовірніше пояснюється недостатньою відрефлексованістю
суб’єктів, прагненням зберегти самоповагу, статус, свої ідеали,
„Я-концепцію”.

Подальший професійний розвиток тренера-викладача супроводжується
впевненим виконанням професійних дій, демонстрацією індивідуального
способу тренерської діяльності, що загалом позначається і на виборі
стратегій подолання. Результати дослідження продемонстрували зниження (з
середнього до низького) ступеня виразності асоціальних та зростання
просоціальних та асертивних стратегій подолання.

Серед домінуючих стратегій подолання на етапах первинної і вторинної
професіоналізації доцільно звернути увагу на обережність, яка, на нашу
думку, зумовлюється феноменом „другого піку професійних помилок” (перший
припадає на етап професійної адаптації). Вибір будь-якої іншої стратегії
може лише загострити ці помилки й призвести до професійної
переорієнтації суб’єкта спортивно-педагогічної діяльності.

Зниження вибору асоціальних стратегій є результатом зростання
професійної самосвідомості тренерів-викладачів й утвердження їх рольової
позиції у професійній спільноті. Використання у своїй діяльності
будь-яких дій, пов’язаних із приниженням, грубістю, нетактовністю тощо,
може призвести до міжособистісних конфліктів у горизонтальному та
вертикальному вимірах.

В суб’єктному плані етап майстерності відображає стійкі стильові
характеристики діяльності, що віддзеркалюють сутнісні особливості
професіонала.

Для тренерів-викладачів, які перебувають на етапі майстерності,
притаманні моделі поведінки, що характеризуються активністю,
просоціальністю та гнучкістю. Збереження високого рівня просоціальної
стратегії поведінки зумовлюється не лише стійкою професійною
ідентифікацією, рефлексією, але й пошуком особистості, спроможної
зреалізувати їх ідеї в майбутньому.

Результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що
реальний процес подолання складається з кількох моделей копінг поведінки
чи їх варіантів. При цьому результативність подолання залежить від того,
яка з них є домінуючою (див. схему). Аналіз кореляційних плеяд свідчить,
що асертивні дії мають найбільшу кількість достовірних зв’язків (7) з
іншими стратегіями подолання. Зокрема, вони позитивно корелюють з
маніпулятивними, імпульсивними та асоціальними діями, що свідчить про
досить гнучку стратегію поведінки тренерів-викладачів задля досягнення
певної мети або для подолання якоїсь перешкоди.

Зворотну залежність агресивних та асоціальних дій суб’єкта
спортивно-педагогічної діяльності, що формовиявляються у жорстких,
догматичних, негуманних діях, в тискові, відмові від пошуку
альтернативних рішень, конфронтації тощо, зафіксовано з тренерським
стажем (про це свідчать від’ємні коефіцієнти кореляції). Інакше кажучи,
в процесі професійного становлення тренера-викладача відбувається не
лише усвідомлення сутності професійних вимог, але й процес рефлексивної
оцінки власних можливостей та набуття відповідних якостей, що допоможуть
ідентифікувати себе як професіонала.

Схема

Інтеркореляційні зв’язки між показниками стратегій копінг поведінки у
тренерів-викладачів

Примітки:

прямий зв’язок на рівні значущості 0,05.

обернений зв’язок на рівні значущості 0,05.

На основі узагальненого аналізу кореляційних плеяд нам вдалося
виокремити основні вектори спрямування зусиль спортивних педагогів у
процесі взаємодії із складною ситуацією. Так, основною метою вступу в
соціальний контакт тренера-викладача є пошук емоційної, інформаційної,
інструментальної і функціональної підтримки, а також можливість
використання непрямих дій. Тісний кореляційний зв’язок маніпулятивних
дій з діями асоціальними, асертивними та імпульсивними свідчить про
готовність тренера-викладача використовувати всі доступні йому засоби
для подолання складної ситуації. Прямий кореляційний зв’язок пасивної
стратегії подолання (уникнення від вирішення проблеми) із просоціальною
стратегією засвідчує, з одного боку, що суб’єкт не має в достатній
кількості особистісних ресурсів для подолання проблемної ситуації, а з
іншого – захисну поведінку, спрямовану на збереження або поповнення
ресурсів.

Певним доповненням до проведеного кореляційного аналізу можна вважати
результати застосування процедури факторного аналізу до отриманих
показників. Такий аналіз, як статистичний метод віднайдення прихованих
латентних зв’язків, причин їх виникнення та внутрішніх закономірностей
взаємозв’язку, допомагає стиснути простір інформаційних ознак до
невеликої кількості генералізованих факторних характеристик.

В результаті факторизації показників копінг поведінки та показників
суб’єктності виокремлено чотири значущі фактори, що відображають
особливості побудови моделі подолання тренера-викладача (таблиця 2).

Таблиця 2

Факторне відображення суб’єктних детермінант копінг поведінки

 

Стратегія подолання  

Модель поведінки (дії) Фактори після обертання

 

1 2 3 4

Активна Асертивні дії     0,694  

Просоціальна Вступ  у соціальний контакт 0,885      

Просоціальна Пошук соціальної підтримки   0,627 -0,654  

Пасивна Обережні дії       -0,900

Пряма Імпульсивні дії       0,968

Пасивна Уникнення   0,889    

Непряма Маніпулятивні дії 0,683     0,629

Асоціальна Асоціальні дії     0,912  

Асоціальна Агресивні дії   0,942    

Активність 0,791      

Самосвідомість 0,679      

Свобода вибору та відповідальність за нього   -0,769    

Усвідомлення власної унікальності 0,799      

Розуміння та прийняття іншого        

Саморозвиток   -0,641    

Частка сумарної дисперсії (%) 43,8 21,9 15,1 10,7

Із результатів, поданих у таблиці 2, видно, що до складу першого фактора
(43,8 %) увійшли з однаковим знаком та значним навантаженням такі
показники: вступ у соціальний контакт (0,885), маніпулятивні дії
(0,683), активності (0,791), самосвідомості (0,679) та усвідомлення
власної унікальності (0,799). Цей фактор відображає діяльнісне ставлення
суб’єкта до будь-якої ситуації, його активність, спрямовану на
предметно-соціальний світ, включаючи й себе.

До складу другого фактора (21,9 %) з великим навантаженням та позитивним
знаком увійшли показники просоціальної підтримки, уникнення і агресивні
дії; з негативним знаком – показники суб’єктності, а саме свобода вибору
та відповідальність за нього й саморозвиток. Зміст цього фактора
свідчить, що вибір стратегії подолання кризової ситуації залежить від
рівня розвитку суб’єктності тренера-викладача. Низький рівень
саморозвитку, а також інформаційна, соціальна, економічна, ментальна
несвобода вибору зумовлюють вибір пасивних та асоціальних стратегій
копінг поведінки (уникнення проблем, агресивні дії та конфронтація).

До складу третього фактора (15,1 %) увійшли асертивні дії (0,694),
асоціальні дії (0,912) та пошук соціальної підтримки (-0,654).

До останнього фактора (10,7 %) в якості домінант увійшли з великим
навантаженням і позитивним знаком показники прямої (імпульсивні дії) і
непрямої стратегій подолання (маніпулятивні дії); з негативним знаком –
показники пасивної стратегії подолання (обережні дії).

Враховуючи те, що локус контролю спричиняє регулюючий вплив на певні
аспекти поведінки суб’єкта, відіграючи важливу роль при способі
вирішення проблемних ситуацій, було проведено факторизацію показників
стратегій подолання та показників РСК (таблиця 3).

Таблиця 3

Підсумкова факторизація показників стратегій подолання та показників
локусу контролю

 

Показники  

Фактори після обертання

1 2 3 4

Асертивні дії   -0,506   0,703

Вступ  у соціальний контакт 0,910      

Пошук соціальної підтримки   0,849    

Обережні дії     -0,900  

Імпульсивні дії     0,860  

Уникнення   0,804    

Маніпулятивні дії 0,695     0,539

Асоціальні дії       0,991

Агресивні дії   0,968    

Загальна інтернальність 0,932      

Інтернальність в області досягнень 0,829      

Інтернальність в області невдач   -0,547 0,639  

Інтернальність у сімейних стосунках 0,700      

Інтернальність у виробничих відносинах 0,811      

Інтернальність у міжособистісних відносинах     -0,655  

Інтернальність в сфері здоров’я й хвороб 0,633 -0,517    

Частка сумарної дисперсії (%) 45,1 22,3 17,1 10,6

Із результатів, поданих у таблиці 3, видно, що перший фактор пояснює
45,1 % загальної дисперсії. Зі значимим навантаженням і однаковим знаком
у його складі домінують показники просоціальної стратегії подолання
(вступ у соціальний контакт 0,910), маніпулятивних дій (0,695),
загальної інтернальності (0,932), інтернальності у сфері досягнень
(0,829), інтернальності у сімейних стосунках (0,700), інтернальності у
виробничих відносинах (0,811) та інтернальності у сфері здоров’я і
хвороб (0,633). Зміст цього фактора відображає істотний зв’язок
інтернального локусу контролю з просоціальною стратегією подолання.

Другий фактор (22,3 % загальної дисперсії), суперечливий за своїм
складом, репрезентує явну опозицію складових компонентів. Показники
просоціальної (пошук соціальної підтримки 0,849), пасивної (уникнення
0,804) та асоціальної стратегії подолання (агресивні дії 0,968)
протистоять асертивним діям (-0,506), інтернальності у сфері невдач
(-0,547) та інтернальності у сфері здоров’я й хвороб (-0,517). Цей
фактор можна охарактеризувати як вибір такої моделі копінг поведінки,
котра уможливлює реалізацію компенсаторної функції, що забезпечує
оптимальне пристосування до вимог діяльності й запобігання виснаженню
сил.

До складу третього фактора (17,1%) увійшли обережні дії (-0,900),
імпульсивні дії (0,860), інтернальність у сфері невдач (0,639) та
інтернальність в міжособистісних відносинах (-0,655). До складу
четвертого фактора (10,6 %) увійшли асертивні дії (0,703), маніпулятивні
дії (0,539) та асоціальні дії (0,991).

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків:

· поняття копінг поведінки охоплює широкий спектр активності суб’єкта,
починаючи від неусвідомлених психологічних захистів і завершуючи
цілеспрямованими способами подолання проблемних ситуацій. Психологічне
значення копінгу полягає в ефективній адаптації суб’єкта до складних
ситуацій;

· структура базових копінг стратегій тренерів-викладачів, котрі
перебувають на етапах професійної підготовки, професійної адаптації,
первинної та вторинної професіоналізації, приблизно однакова (на першому
місці за частотою використання – просоціальна стратегія (вступ у
соціальний контакт, пошук соціальної підтримки), на другому – асоціальна
стратегія (агресивні дії), на третьому – непряма стратегія
(маніпулятивні дії), на четвертому – пасивна стратегія (обережні дії та
уникнення). Для тренерів-викладачів, які перебувають на етапі
майстерності, притаманні моделі поведінки, що характеризуються
активністю, просоціальністю та гнучкістю;

· результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що
реальний процес подолання складається з кількох моделей копінг поведінки
або їх варіантів. При цьому результативність подолання залежить від
того, яка з них є домінуючою;

· вибір стратегії подолання залежить від рівня розвитку суб’єктності
тренера-викладача. Низький рівень саморозвитку, а також інформаційна,
соціальна, економічна, ментальна несвобода вибору зумовлюють вибір
пасивних та асоціальних стратегій копінг поведінки (уникнення проблем,
агресивні дії, конфронтація);

· результати факторного аналізу висвітлюють істотний зв’язок
інтернального локусу контролю з просоціальною стратегією подолання.

Наша розвідка, зрозуміло, не вичерпує усіх аспектів проблеми.
Перспективи подальшого дослідження пов’язані з оцінкою рівня оволодіння
ресурсами, що допомагають зменшити негативний вплив проблемної ситуації.

Література:

1. Абрахам Г. Маслоу. Мотивация и личность. Перевод. с анг. Татлыбаевой
А. М. Вступительная статья Акулиной Н. Н. – СПб.: Евразия, 1999. – 478
с.

2. Бодров В. А. Информационный стресс: Учебное пособие для вузов. – М.:
ПЕР СЭ, 2000. – 352 с.

3. Нартова-Бочавер С. „Coping behavior” в системе понятий психологии
личности // Психологический журнал. – 1997. – Т. 18. – № 5. – С. 20 –
30.

4. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности:
учебное пособие / Под ред. Г. С. Никифорова, М. А. Дмитриевой, В. М.
Снеткова. – СПб.: Речь, 2003. – С. 311 – 321.

5. Проблемность в профессиональной деятельности: теория и методы
психологического анализа. – М.: Издательство „Институт психологии РАН”,
1999. – 358 с.

6. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г. С. Никифорова. –
СПб.: Питер, 2003. – С. 549 – 573.

7. Сизова И. Г., Филиппченкова С. И. Методика диагностики
когнитивно-поведенческих стратегий преодоления // Современная
психология: Состояние и перспективы исследований. Часть 5. Программы и
методики психологического исследования личности и группы: Материалы
юбилейной научной конференции ИП РАН. Отв. ред. А. Л. Журавлев. – М.:
Изд-во „Институт психологии РАН”, 2002. – С. 180 – 199.

8. Синдром „професійного вигоряння” та професійна кар’єра працівників
освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч. посіб. для студ. вищ.
навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти / За наук. ред. С. Д.
Максименка, Л. М. Карамушки, Т. В. Зайчикової. – К.: Міленіум, 2004. –
264 с.

9. Hobfoll S. Conservation of resources: A new attempt at
conceptualizing stress //American Psychologist, 1988. Vol. 44. – P. 513
– 524.

10. Lazarus R.S. Cognitive and coping processes in emotion / Stress and
coping. N.Y. Columbia Univ. press, 1977. – P. 144 – 157.

11. Lazarus R. S., Folkman S. Stress appraisal and coping. N.Y.:
Springer, 1984. – P. 22 – 46.

12. www.politik.org.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *