Мудрість спілкування (реферат)

Реферат на тему:

Мудрість спілкування

Для багатьох людей проблеми виховання душі починаються саме з вивчення
та засвоєння правил спілкування. Техніка (правила спілкування) не
замінить душі людини, але добрі й мудрі поради, правила можуть бути
орієнтиром до мети, якої потрібно прагнути. Це земна педагогіка для
всіх, хто прагне бути особистістю.

Ідея мистецтва життя й управлінської творчості базується на високій
духовності, професіоналізмі, любові, соціальній відповідальності та
громадянській позиції. Управлінська творчість особистості залежить від
мистецтва жити.

Видатний український просвітитель-гуманіст Г. С Сковорода, надаючи
особливого значення такому важливому мистецтву, як мистецтво жити,
писав: «Дехто, як говорить Сократ, живе, щоб їсти і жити, я ж — навпаки.
Більшість зовсім не знає, що значить жити, і

хоч вони й бажають їсти, щоб жити, однак не можуть по-справжньому жити,
бо навчитися найвеличнішому мистецтву життя — справа дуже важка, тому що
за чисте життя треба боротися зі злом. Це ж вимагає від людини думки й
мистецтва керувати собою». І справді, життя — процес багатогранний,
багатовимірний, де діють сили свідомого й несвідомого. У ньому багато що
непідвладне простій, смертній людині, тому й мистецтво управління людьми
складне.

Леся Українка теж залишила нам свої міркування щодо осмислення життя й
оволодіння мистецтвом жити. Вона писала: «Життя і мрія в згоді не
бувають і вічно борються. Хоч миру прагнуть. Оволодіння мистецтвом життя
— вимога самого життя!»

Усе наше життя — в пошуку себе, істини, у задоволенні потреб спілкування
з іншими. Ці процеси мають бути керованими особистістю й управлінцями.

Найперше правило спілкування з людьми сформульовано самими людьми багато
століть тому: «Найголовніша людина на світі — та, що перед тобою». Із
цього слід виходити у спілкуванні.

Формування першого враження про особистість

Майже завжди про людей судять за першим враженням, яке формується
протягом кількох хвилин знайомства. Створення такого враження — складний
процес. Його психологічною суттю є міжособистісне оцінювання, на базі
якого вибудовується образ людини, з котрою передбачається спілкування чи
спільна діяльність, виявляються ознаки, що відображають її
характерологічні властивості та емоційний стан, прогнозується її
поведінка та послідовність дій.

Структура першого враження в основному складається із таких компонентів:

• фізична зовнішність;

• постава;

• оформлення зовнішності, в тому числі й стиль одягу;

• експресивність, емоційний стан;

• особливості поведінки та дій;

• манера спілкування;

• передбачувані якості особистості.

Суттєвий вплив має фізичний стан, виразне обличчя, постава (гарна
асоціюється з твердістю, внутрішньою силою, гідністю).

Важливий компонент — стиль одягу (по одежі зустрічають); певну роль
відіграє поведінкова та мовна самопрезентація, тобто вміння себе
«подати». Якщо людина вміє це робити, вона сприймається як приємна.

Суттєвою є й психологічна установка на людину. Якщо людину
охарактеризували з позитивного боку, то й перше враження гарне.

При формуванні першого враження майже завжди присутній психологічний
феномен проекційності (вкладання своїх емоцій, стану в іншу
особистість). Якщо в людини сильний емоційний стрес чи висока
тривожність і невпевненість від тих, із ким відбуваються зустрічі, вона
чекатиме недружніх дій, а до їхніх пропозицій ставитиметься з недовірою
та підозрілістю. Упевнені в собі люди частіше оцінюють інших як
доброзичливих і прихильних до них. Точні оцінки людям частіше дають люди
гуманітарних професій, менш точні — «технарі».

Важливу роль у міжособистісному оцінюванні відіграє стереоти-пізація.

У психології — кілька можливих класів стереотипів: фізичні
(антропологічні), емоційні й соціальні. Фізичні діляться на професійні,
соціально-групові, етнічні. Перераховані психологічні фактори є основою
формування певного враження про іншу людину, її узагальнений образ.
Надалі вони уточнюються, коригуються, а сам образ добудовується у
спілкуванні з особистістю у процесі ділових стосунків.

Що потрібно робити, аби створити гарне враження на людей під час
спілкування:

• прагнути виглядати впевнено, триматися гідно, з оптимізмом;

• мати приємну усмішку, відкритий погляд, зберігати доброзичливий вираз
обличчя;

• зберігати поставу протягом усього часу спілкування, не сутулитися під
час бесіди стоячи;

• спокійно і вільно тримати руки;

• злегка нахилятися вперед до співрозмовника в момент спілкування;

• зберігати увагу, бути мобілізованим, готовим до будь-яких труднощів,
які можуть вплинути на хід бесіди;

• підтримувати високу активність у спілкуванні.

Що не потрібно робити, аби не створити поганого враження

• виглядати переможеним, згорбленим, похмурим;

• триматися з опущеною головою і дивитися з-під лоба;

• сидіти, відкинувшись назад;

• тримати ноги схрещено;

• нервово потирати руки;

• демонструвати зверхність, ігнорувати співрозмовників;

• виглядати понурим і байдужим;

• дивитися на підлогу;

• смикати ручку, хустинку або крутити окулярами;

• ритмічно постукувати пальцями по столі;

• хитати ногою;

• дивитися в простір, позіхати, нудьгувати;

• нервово соватися на стільці;

• перебирати й гладити волосся рукою, постійно прибирати його з очей;

• жувати жуйку;

• чухатися;

• відгороджуватися від слухачів тощо.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Биркенбилъ М. Молитовник для шефа. — М., 1993.

2. Бороздина Г. В. Психология делового общения. — М., 1998.

3. Бройнинг Г. Руководство по ведению переговоров. — М., 1996.

4. Вечер Л. С. Секреты делового общения. — Минск, 1996.

5. Государственная служба: культура поведения и деловой этики. — М.,
1999.

6. Гримах Л. П. Общение с собой. — М., 1991.

7. Доналъдсон М. Н. Умение вести переговоры. Для чайников. -М., 1998.

8. Зазыкин В. Г. Основы психологии проницательности. — — М., 1997.

9. Кан-Калик В. А. Грамматика общения. — М., 1995.

10. Каррас Ч. Л. Искусство ведения переговоров. — М., 1997.

11. Конецкая В. П. Социология коммуникации. — М., 1997.

12. Обозов Н. П., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Учеб. пособие.
— 5-е изд., стереотип. — К., 1999.

13. Панасюк А. Ю. Управленческое общение: Практические советы. — М.,
1990.

14. Сулимова П. С. Социальная работа и конструктивное решение
конфликтов. — М., 1996.

15. Чмут Т. К. Культура спілкування. Навч. посіб. — Хмельницький, 1996.

16. Юнг К. Психологические типы. — М., 1996.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *