Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією (реферат)

Реферат на тему

Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою,
організованою групою або злочинною організацією

Стаття ККУ 28:

1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали
участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між
собою.

2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо
його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь,
тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

3. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його
готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які
попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та
іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій
учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім
учасникам групи.

4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний
стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени
якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися

для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або
особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи
координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення
функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних
груп.

1. Ця стаття визначає основні положення щодо відповідальності суб’єктів
злочину, які діють спільно. Вона передбачає чотири види злочинних
спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою
змовою;, 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями
такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і
зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх
зорганізованості.

2. Група осіб без попередньої змови — це двоє або більше виконавців, які
утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої
домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що
виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про
його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей
тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль
виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо
перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи
можуть бути не знайомі між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть
разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися
до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще
не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об’єкта та
об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють
спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени
такої групи можуть застосовувати різні засоби і знаряддя злочину, діяти
стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як
зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних,
які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них
зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами
такої групи під час виконання ними об’єктивної сторони злочину.
Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про
характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у
т.ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змови характерна для
вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 293, 294, 296. У деяких випадках
цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певний злочин ознаку (ч. З ст.
152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. З ст.
405,. ч. З ст. 406). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не
вимагається попередньої змови між учасниками злочину, однак якщо вона
мала місце, то їх дії (за відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як
вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуються як
вчинені групою осіб.

3. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне
вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину,
які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про
спільне вчинення злочину заздалегідь — означає дійти згоди щодо його
вчинення до моменту виконання його об’єктивної сторони. Таким чином, ця
домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі
замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна
стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину,
його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних
функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі —
усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому
можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує
певну роль. Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту
спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до
таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї,
подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з
метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

4. Організована група — це стійке об’єднання декількох, осіб (трьох і
більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування
або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність
декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у
спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;
3) стійкість такого об’єднання; 4) об’єднаність злочинів єдиним планом з
розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього
плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.
Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою
змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою: 1) стійкістю
(для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою); 2)
спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою
змовою г-юже бути створена і для вчинення одного злочину); 3) кількістю
учасників — організована група складається з трьох і більше учасників,
тоді як група з попередньою змовою — з двох і більше.

Стійкість об’єднання осіб є визначальною рисою організованої групи.
Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і
згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо
вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці
ознаки як правило проявляються у наявності: постійних міцних внутрішніх
зв’язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора
(керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня
узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл
функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою
згуртованості є суб’єктивний момент — єдність наміру учасників групи
щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників
факту об’єднання його з іншими особами в одну групу і прагнення тісно
поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного
злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не збігатися між
собою.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки
проявляються у: тривалості, системності та детальній організації
функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч.
шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті
своєї діяльності як. своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у
т.ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для
функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї,
приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно
постійний склад учасників з наявністю сильних зв’язків між ними і
високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і
послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як
розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм
співучасті.

5. Згідно з ч. 4 ст. 28 злочинною організацією визнається об’єднання
осіб (суб’єктів злочину), яке: 1) є стійким; 2) є ієрархічним; 3)
об’єднує декількох осіб (трьох і більше); 4) за попередньою змовою
зорганізоване його членами або структурними частинами для спільної
діяльності; 5) метою такої діяльності є: а) безпосереднє вчинення ними
тяжких або особливо тяжких злочинів; б) керівництво чи координація
злочинної діяльності інших осіб; в) забезпечення функціонування як самої
злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинна організація відрізняється від організованої групи: 1)
ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорганізо-ваності
такого об’єднання; 2) спрямованістю на вчинення тяжких або особливо
тяжких злочинів; 3) можливістю визнання нею об’єднання, зорганізованого
не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених
злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб
або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і
інших злочинних груп. Останній аспект свідчить про більш широке
функціональне призначення злочинної організації, яка, на відміну від
організованої групи, може створюватися не лише для вчинення злочинів її
учасниками, а й для здійснення злочинної діяльності керівного
(координуючого) та забезпечувального характеру. Особливістю злочинної
організації є також те, що вона може складатися з відповідних
структурних частин, бути утвореною на базі кількох організованих груп
(бути об’єднанням таких груп). У свою чергу, такі структурні частини
можуть виступати як групи (за попередньою змовою чи організовані) чи
окремі особи, діяльність яких полягає у вчиненні злочинів, так і групи
чи окремі особи, які здійснюють керівництво чи координацію злочинної
діяльності чи забезпечують функціонування відповідних структур самої
злочинної організації або інших злочинних груп.

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність відповідної
системно-структурної побудови об’єднання, яка включає в себе наявність
загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість
рядових членів об’єднання його керівникам (у т.ч. керівникам структурних
частин), вертикальні зв’язки між вищими та нижчими структурами
об’єднання, загальновизнані правила поведінки і забезпечення дотримання
їх учасниками злочинної організації.

Спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів означає,
що злочинною організацією може бути визнане лише таке об’єднання,
діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких
або особливо тяжких злочинів (про поняття тяжких та особливо тяжких
злочинів див. коментар до ст. 12). Об’єднання, члени якого
зорганізувалися з метою вчинення злочинів невеликої або середньої
.тяжкості, не може бути визнане злочинною організацією навіть за умови,
якщо воно є стійким та ієрархічно структурованим. За наявності для того
інших підстав воно може розглядатися як організована група. Водночас
спрямованість на вчинення членами об’єднання поряд з тяжкими (особливо
тяжкими) також злочинів середньої (невеликої) тяжкості не створює
підстав для невизнання такого об’єднання злочинною організацією.

Визнання об’єднання злочинною організацією за ознакою керівництва чи
координації злочинної діяльності інших осіб передбачає спільну
діяльність учасників такого об’єднання чи його структурних частин, яка
полягає в організації вчинення злочину (злочинів) іншими особами,
керуванні його (їх) підготовкою та вчиненням (про поняття організації
вчинення злочину, керування його підготовкою або вчиненням див. коментар
до ст. 27). При цьому закон (ч. 4 ст. 28) не передбачає, що така
злочинна діяльність обов’язково повинна полягати у вчиненні тяжких чи
особливо тяжких злочинів. За цією ознакою злочин може бути визнаний як
вчинений злочинною організацією і у разі, коли дії винної особи (осіб)
полягали у керівництві чи координації вчинення іншими особами (не
учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або
середньої тяжкості.

Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших
злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих
об’єднань і здійснення ними злочинної діяльності. Воно може полягати у
фінансуванні такої діяльності, приховуванні її, контррозвідувальному,
розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному
забезпеченні, забезпеченні особистої охорони організаторів та керівників
злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів,
отриманих зазначеними об’єднаннями злочинним шляхом, забезпеченні їх
прикриття від соціального контролю, у т.ч. від притягнення учасників
таких об’єднань до Кримінальної відповідальності тощо.

Література

Постанова ПВС № 4 від 27 березня 1992 р. “Про судову практику у справах
про зґвалтування та Інші статеві злочини” (п. 13).

Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 р. “Про судову практику в справах
про злочини проти життя і здоров’я людини” (п. п. І7-5, /7-61)

Постанова ПВС № 12від7жовтня 1994р. “Просудову практику в справах про
хабарництво” п. 17).

Постанова ПВС № 9 від 7 липня 1995 р. “Про судову практику в справах про
бандитизм” (п. п. 2, 3).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *