Удосконалення організаційно-управлінської сфери діяльності ДАІ, направленої на забезпечення безпеки дорожнього руху та прав його учасників (реферат)

Реферат на тему:

Удосконалення організаційно-управлінської сфери діяльності ДАІ,
направленої на забезпечення безпеки дорожнього руху та прав його
учасників

У вирішенні проблем безпеки дорожнього руху, поступово наближаючись до
цивілізованих норм, ДАІ проводить значну роботу, спрямовану на
запобігання дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків,
попередження та розкриття злочинних проявів на автошляхах держави. ДАІ
стала не лише контролюючим органом, а й помічником і радником на шляхах
України, одним із підрозділів боротьби зі злочинністю.

Зміцніла і зросла її законодавча база, удосконалюється
матеріально-технічне обладнання цього підрозділу. Однак, незважаючи на
вжиті заходи, реальний на сьогодні стан безпеки дорожнього руху та
боротьби зі злочинністю залишається складним. Україна безперервно
втрачає своїх громадян та матеріальні ресурси. За 9 місяців поточного
року на автодорогах України скоєно 24 040 дорожньо-транспортних пригод,
у яких загинуло 4 107 і травмовано 26 749 осіб.

За даними Державтоінспекції, в Україні кожні 24 хвилини реєструється
дорожньо-транспортна пригода, в автомобільних аваріях гине 15 і
отримують каліцтва майже 140 чоловік.

Президент України Леонід Кучма доручив Уряду у тримісячний термін
затвердити Державну програму розвитку дорожнього руху та його безпеки на
2003–2007 роки.

Як зазначено в прес-релізі, переданому Головним управлінням з питань
судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних
органів Адміністрації Президента України, Президент підписав
Розпорядження “Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього
руху”.

У ньому зазначається, що проблема дорожньо-транспортних пригод в Україні
є однією з найбільш болючих і актуальних, оскільки дорожньо-транспортний
травматизм, згідно зі статистичними показниками, характеризується
високою смертністю і великою кількістю інвалідності постраждалих. Тому
цим розпорядженням Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний
термін затвердити державну програму розвитку дорожнього руху та його
безпеки на автомобільних дорогах, вулицях міст та інших населених
пунктів і залізничних переїздах на 2003–2007 роки.

Значимість цього рішення важко переоцінити, оскільки нині в Україні
немає програми, яка б координувала спільні зусилля різних міністерств,
відомств, органів місцевого самоврядування в частині підвищення безпеки
дорожнього руху, зміцнення дисципліни його учасників, покращання
організації руху.

У результаті реалізації комплексних заходів ДАІ вдалося забезпечити
контроль над оперативною обстановкою щодо аварійності та злочинності на
транспорті і за багатьма показниками досягти певного прогресу. Так, у
поточному році в ході нагляду за дорожнім рухом особовим складом ДАІ
безпосередньо розкрито понад 30 тис. злочинів щодо карного розшуку, у
тому числі 890 розбійних нападів, 470 пограбувань, 132 000 крадіжок,
розшукано 2 700 транспортних засобів, якими незаконно володіли [1].
Прискорені темпи автомобілізації загострили проблему безпеки дорожнього
руху, тобто збереження життя та здоров’я тисяч людей. Для вирішення цієї
та інших проблем було створено Науково-дослідний центр безпеки
дорожнього руху. Як самостійна науково-дослідна установа,
Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху є головною організацією
МВС України з науково-дослідної та експериментально-виробничої
діяльності з питань безпеки дорожнього руху та боротьби зі злочинністю
на автотранспорті. Головна практична діяльність центру зосереджена на
питаннях:

– правового, нормативного та організаційно-методичного забезпечення
діяльності ДАІ;

– розробки та впровадження автоматизованих інформаційних систем та
інформаційно-обчислювальних мереж;

– розробки та застосування новітніх спеціальних технічних засобів, а
також автоматизованих систем керування дорожнім рухом;

– організації навчання водіїв, що здійснюють перевезення небезпечних
вантажів.

Спеціалісти Центру розробили ряд законів України у межах своєї
компетенції, державну Програму забезпечення безпеки дорожнього руху та
екологічної безпеки транспортних засобів на період 1999–2000 років;
галузеву Програму впровадження новітніх технологій і технічних засобів у
галузі безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000–2005 років.

Результатом законодавчої роботи підрозділу ДАІ стало прийняття шести
законодавчих та нормативних актів з питань підвищення безпеки дорожнього
руху. Співробітники ГУ ДАІ також взяли участь у підготовці проекту
Закону України “Провадження змін та доповнень до Кодексу України про
адміністративні правопорушення”, вже погодженого в Кабінеті Міністрів
України, доопрацьованого в комісіях Верховної Ради України. Підготовлено
законопроект щодо внесення змін до Закону України “Про дорожній рух в
частині обов’язкового виконання приписів ДАІ”, конкретизовано поняття
системності і порушення Правил дорожнього руху.

Досвідчені фахівці ДАІ в новому Кодексі України “Про адміністративні
правопорушення”, прийнятому 5 квітня 2001 року, називають серйозні
недоліки, які не сприятимуть підвищенню транспортної дисципліни,
зниженню рівня аварійності на дорогах, а саме: відсутність позбавлення
прав за неодноразове порушення Правил дорожнього руху, що призвели до
пошкоджень транспортних засобів, вантажів, доріг, дорожніх споруд або
іншого майна. Через те, що більшість матеріалів за порушення Правил
дорожнього руху передаються на розгляд судів, послаблено головний
принцип адміністративної відповідальності – невідворотність покарання.

Так, цього року на розгляд судів було подано 1,5 млн. адміністративних
справ про порушення Правил дорожнього руху. З них рішення про накладання
штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами ухвалені
всього у 55,3 % випадках; уникли відповідальності 663 611 порушників. Зі
123 900 водіїв, які керували транспортом у стані алкогольного сп’яніння,
рішенням судів позбавлені посвідчень водія лише 18 000 осіб. Наведений
аналіз свідчить, що судами не в повному обсязі виконується метод
державного управління – адміністративний примус, який є невід’ємною
складовою системи методів управління суспільством.

Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в
діяльності органів управління та їх посадових осіб примус
застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими
прийомами. Авторитарність даного методу незаперечна, проте немає жодної
держави, яка б використовувала як найнеобхідніший засіб управління
своїми справами.

Важлива функція державного примусу – правоохоронна. Вона полягає в
локалізації, нейтралізації, недопущенні правопорушень. Тому державний
примус традиційно розглядають з позицій захисту сформованих державою
правовідносин і забезпечення неухильного й точного виконання норм
конкретних галузей права. Види державного примусу прийнято розглядати як
явища, похідні від існуючих галузей права і властиві цим галузям
правопорушення, і диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.

На цих підставах виділяють такі види примусу: кримінальний,
цивільно-правовий, адміністративний. Держава не бачить необхідності у
конструюванні нових видів примусу. Її інтереси перебувають у площині
вдосконалення існуючих заходів примусу, підвищення їх ефективності аж до
повної реалізації принципу невідворотності покарання за скоєне
правопорушення. Серед усіх видів примусу найбільшою питомою вагою,
високою мобільністю і здатністю адаптуватися до конкретних умов і потреб
держави виділяється адміністративний примус.

Адміністративний примус – це владна, здійснювана в односторонньому
порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від
імені держави до суб’єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження
правопорушень; по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень;
по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових
положень.

Адміністративний примус має складну, багатоцільову спрямованість заходів
впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи
припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушень;
по-четверте, заходи забезпечення правослухняної поведінки суб’єктів
правовідносин. Із останньої, четвертої, позиції випливає, що
застосування адміністративно-примусових заходів, звернене не лише до
конкретних суб’єктів, щодо яких вони застосовані, а й до інших осіб.
Дана особливість закріплена нормативно.

У ст. 23 КпАП зазначено, що метою адміністративного стягнення є
попередження скоєння правопорушень як самим правопорушником, так й
іншими особами [2]. Правильне розуміння принципу поєднання методів
переконання, заохочення й примусу забезпечує досягнення максимально
корисних результатів у процесі здійснення державного управління. При
цьому поєднання даних методів повинне бути гармонійним. Перебільшення
ролі того чи іншого методу керівництва неухильно призводить до
соціальних дисонансів, до порушень норм законності.

Гарантією правильного поєднання методів переконання, заохочення й
примусу є визнання головної ролі методів переконання і заохочення та
методів психічного впливу на свідомість, а через неї на поведінку людей.
Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних,
рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дії
учасників управлінських відносин.

Не маючи аналізу скоєння правопорушень на транспорті, суди не можуть
повною мірою займатися попередженням та припиненням порушень Правил
дорожнього руху, проводити рекомендуючі, пояснювальні заходи щодо
безпеки дорожнього руху.

Крім того, недоотримання коштів за штрафи, накладені за порушення Правил
дорожнього руху, на 50 % не сприяють вирішенню соціально-економічних
проблем держави. У ДАІ сьогодні розробляється автоматизована система –
інтегрований національний банк даних про порушення Правил дорожнього
руху під назвою “Адміністративна практика”, у яку будуть внесені дані
про водіїв-порушників Правил дорожнього руху. Це надалі дозволить
скасувати талони попередження до посвідчення водія.

Мізерність штрафних санкцій за повторне порушення Правил руху і
можливість уникнення їхньої оплати сприяють виникненню відчуття
безкарності і не сприяють зміцненню дисципліни серед учасників
дорожнього руху.

Правопорядок у державі регламентується не тим, скільки скоюється
порушень, а тим, як правоохоронні органи здатні на них реагувати. Якщо
реакція буде адекватною, кількість правопорушень зменшиться.

Державтоінспекція – це частина державної системи управління. Але від їх
професійної підготовки та особистих якостей значною мірою залежить
успіх. ДАІ України за останні кілька років втратила майже половину
особового складу, причому не завжди скорочували найгірших.

Не можна час від часу скорочувати кількість особового складу працівників
ДАІ. Необхідно чітко визначитися, що, наприклад, на 15 тис. мешканців
будь-якого населеного пункту потрібен один працівник ДАІ. Якщо ця цифра
буде меншою, то не буде тієї адекватної реакції на припинення
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зросте
кількість нерозкритих угонів автомашин. Прикладом цього може бути
оперативна обстановка, яка склалася в місті Ірпені та селищах
Ірпінського регіону. У результаті некомплекту двох співробітників ДАІ в
м. Ірпені за це півріччя зросла кількість нерозкритих угонів
транспортних засобів, дорожньо-транспортних пригод, в яких водії зникли
з місць їх скоєння.

Сьогодні до низової і середньої ланок інспекції приходять молоді люди,
які вже хочуть, але ще не вміють працювати по-новому. Їм просто бракує
практичного досвіду. Повинен пройти певний проміжок часу, поки цей
досвід буде набутий. До того ж багато співробітників ДАІ, працюючи в
структурі міськвідділів, райвідділів на містах, виконують багато різних
завдань, не пов’язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Тому на сьогодні є нагальним питання створення Департаменту
Державтоінспекції МВС, який являтиме собою незалежний підрозділ,
підпорядкований тільки Головному управлінню МВС України. Це підвищить
статус центрального органу та дозволить ефективніше впливати на
виконання покладених функцій [3].

У зв’язку зі скороченням працівників Державтоінспекції на території
України було закрито 37 стаціонарних пунктів ДАІ. Водії-транзитники, які
проводять за кермом практично 15–16 годин на добу, раніше могли
відпочити під наглядом інспекторів руху і почувати себе у безпеці. Нині
вони вимушені долати ще з сотню зайвих кілометрів, щоб зупинитися на
відпочинок, та й місця біля постів ДАІ для всіх просто не вистачає.
Сьогодні 9 із закритих постів ДАІ переобладнані на інформаційні центри.
Звідти можна зателефонувати, залишити автомобіль під наглядом, не
хвилюючись за збереження вантажу. Водії перестали “боятися” інспектора,
добре знають свої права і вимагають їхнього дотримання [4].

Уточнені і конкретизовані функції Державтоінспекції щодо контролю за
реалізацією транспортних засобів та забезпечення цієї діяльності
спеціальною продукцією (бланками довідок-рахунків, актів
приймання-передачі, номерними знаками для разових поїздок). Забезпечення
якісної підготовки водіїв, ефективний контроль за організацією їх
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вимагає чіткого
обліку навчальних закладів усіх форм власності, що здійснюють підготовку
водіїв, та наявності автоматизованого обліку свідоцтв про їх підготовку.
Наявність цих відомостей дозволить контролювати порядок підготовки
водіїв та виключити випадки підробки документів про проведення навчання.

У цьому році ДАІ вийшла з пропозицією ввести нові номерні знаки на
пасажирські перевезення. Вони будуть звичайні, без присвоєння окремої
серії, але на жовтому фоні. І податкова інспекція, і співробітники ДАІ,
а також пасажири знатимуть, що цей автомобіль підлягає додатковій
перевірці і користуватися його послугами безпечно. З метою приведення
даних нормативно-правових актів МВС України відповідно до чинного
законодавства відпрацьовується механізм громадських помічників ДАІ
шляхом реорганізації їх роботи для досягнення головної мети створення
таких формувань: покращання транспортної дисципліни на автошляхах
країни, попередження правопорушень і трасових злочинів, зміцнення
партнерських стосунків між народом і міліцією, скасовані Положення про
організацію роботи позаштатних працівників ДАІ. Причиною такого рішення
стали непоодинокі випадки злісного та систематичного порушення Правил
дорожнього руху членами зазначених формувань. Але це не треба
розцінювати, як дискредитацію самого інституту громадських формувань.
Указом Президента України від 6 червня “Про додаткові заходи щодо
поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань
з охорони громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000
року регламентовано існування та активізацію діяльності громадських
формувань сприяння міліції.

Скасовано Положення про прес-автоклуб при Управлінні ДАІ МВС України, а
також талони до службових посвідчень Кабінету Міністрів України та
працівників Адміністрації Президента України, врегульовано постановою
Уряду від 12 лютого 2000 року № 231 питання щодо впровадження
спеціальних світлових та звукових пристроїв. Несанкціоноване
встановлення таких пристроїв призвело до численних випадків ігнорування
вимог щодо порядку їх використання, створення аварійних ситуацій на
вулицях і дорогах. Останнім часом робота реєстраційно-екзаменаційних
підрозділів Державтоінспекції України значно покращилась, стала
зрозумілою пересічним громадянам. До новинок у роботі цього підрозділу
належить можливість заміни технічних паспортів і посвідчень водія на
аналоги міжнародного зразка вже з червня 2002 року. Згадані вище
документи зручні у користуванні, мають 17 ступенів захисту і легітивні в
усьому світі. Нещодавно були прийняті нормативно-правові акти, що внесли
деякі зміни в Правила державної реєстрації та обліку транспортних
засобів. Це, насамперед, Закони України: “Про перевезення небезпечних
вантажів” (2000); “Про автомобільний транспорт” та “Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки
автомобільнобудівної промисловості України” (2001); постанова Кабінету
Міністрів України ”Про запровадження номерних знаків транспортних
засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників”
(2000); “Про затвердження переліку платних послуг, що надається
підрозділами ДАІ МВС” та “Про затвердження Правил дорожнього руху”
(2001); Державні стандарти України ДСТУ 3650-97 “Дорожній транспорт,
знаки номерні і транспортних засобів. Загальні технічні умови” та ДСТУ
3849 99 “Дорожні і транспортні, кольографічні схеми, розпізнавальні
знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і
спеціальних служб”.

Крім того, фахівцями МВС створено ряд автоматизованих
інформаційно-пошукових систем: АК “Довідка-рахунок”, “Митний документ”,
“Автомобіль”, “Національна база даних – “Автомобіль”, “Документ” АРМ –
Розшук, використання яких дозволяє поставити надійний бар’єр для
недопущення легалізації в Україні викрадених транспортних засобів.
Нововведеннями в процедурі реєстрації транспортних засобів є заборона
реєстрації нових і таких, що були в користуванні, а також вузли,
агрегати та частини до них, ввезені на митну територію України
суб’єктами підприємницької діяльності або фізичними особами без надання
сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного
сертифіката, виданого відповідно до чинного законодавства [5].

В удосконаленні організаційно-управлінської діяльності МРЕВ важливе
значення має впровадження у роботу реєстраційно-екзаменаційного
підрозділу ДАІ комп’ютерного обладнання, приймання іспитів з Правил
дорожнього руху за новими програмами з використанням сучасних методів.

У зв’язку з введенням нових митних правил є всі підстави сподіватися на
зростання винахідницької активності злочинних елементів, тому не зайвими
будуть детальніші перевірки торговельних установ, що проводять комісійну
торгівлю. Значну увагу в роботі підрозділів ДАІ необхідно приділити
здійсненню контролю за утриманням вулично-шляхової мережі у безпечному
для руху стані. На жаль, малоефективно проводиться робота з використання
вимог єдиних правил ремонту і утримання автомобільних шляхів та вулиць
щодо контролю встановлення рекламних носіїв, будівництва об’єктів
дорожнього сервісу підприємствами, організаціями та установами.

Стан доріг недостатньо висвітлюється засобами масової інформації.
Відповідно до вимог Закону України “Про дорожній рух”, інших актів
законодавства, беручи участь в організації дорожнього руху, ДАІ погоджує
проекти на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних шляхів,
вулиць та залізничних переїздів, а також автозаправних станцій,
автостоянок, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах
виведення автомобільних доріг.

Надається правова допомога і необхідна інформація про умови дорожнього
руху його учасникам, особливо неповнолітнім, інвалідам, громадянам
похилого віку.

Аналізуються умови та стан дорожнього руху, виявляються та ведеться
облік аварійно-небезпечних ділянок доріг і вулиць, місць концентрації
дорожньо-транспортних пригод, розробляються пропозиції щодо
вдосконалення організації дорожнього руху, вносяться відповідним
підприємствам, установам та організаціям для впровадження, контролюється
їх виконання. Співробітники ДАІ принципово реагують на виявлені недоліки
в утриманні доріг та проводять заходи щодо їх усунення. У першу чергу
особливу увагу приділяють виявленню місць концентрації ДТП, тобто
виявленню місць на вулицях та дорогах, де протягом року скоєно більше
однієї дорожньо-транспортної пригоди. Після виявлення місць концентрації
дорожньо-транспортних пригод проводяться заходи щодо їх попередження
[6]. Якщо стан цих вулиць і доріг не відповідає технічним вимогам щодо
безпеки дорожнього руху, інформуються органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування і комунальні служби, які відповідають за стан
доріг. Цим організаціям надаються приписи ДАІ на усунення недоліків в
утриманні доріг у небезпечному для руху стані. Згідно із Законом України
“Про дорожній рух”, прийнятим Верховною Радою України 28 січня 1993
року, учасники дорожнього руху мають право на:

– безпечні умови дорожнього руху;

– відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану
автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

– отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших
організацій, а також органів Державтоінспекції інформації про умови
дорожнього руху [7].

Вступає в дію постійно діюча система заходів, направлених на
попередження, виявлення та затримання злочинних елементів. Визначені
основні завдання діяльності Державтоінспекції, зокрема:

– подальша реалізація заходів, визначених Комплексною цільовою програмою
боротьби зі злочинністю на 2001/2005 роки, Програмою забезпечення
безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних заходів щодо
розвитку й впровадження новітніх технологій та технічних засобів у
галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2005
року, указів і розпоряджень Президента України, постановою Верховної
Ради і Кабінету Міністрів України, наказів і декретів МВС України;

– посилення в межах своєї компетенції державного контролю за реалізацією
державної політики у сфері безпеки дорожнього руху;

– подальше вдосконалення управлінської діяльності та нормативно-правової
бази у сфері безпеки дорожнього руху;

– впровадження нових форм і методів роботи з нагляду за дорожнім рухом;

– провадження роботи із забезпечення РЕПДАІ комп’ютерним обладнанням,
забезпечення автомобілів для прийому іспитів, обладнання технічного
огляду автотранспорту;

– забезпечення реалізації у повному обсязі заходів щодо виконання Указу
Президента України “Про поліпшення інформаційного забезпечення на
автомобільних дорогах”;

– забезпечення належного контролю за утриманням вулично-шляхової мережі
у безпечному для руху стані [8].

Основним напрямом суттєвого покращання роботи ДАІ є і залишається
забезпечення послідовної реалізації концепції: “Народ, міліція –
партнери”, подальша гуманізація стосунків працівників ДАІ з учасниками
дорожнього руху. З цього приводу в лютому 2001 року Міністерство
внутрішніх справ України видало наказ “Про невідкладні заходи щодо
вдосконалення нагляду за дорожнім рухом працівниками Державтоінспекції
України”. Згідно з цим документом скориговано функції служби ДАІ,
головним завданням якої відтепер є профілактика дорожньо-транспортних
пригод, запобігання загибелі і пораненню громадян під час
дорожньо-транспортних пригод, комплекс заходів щодо боротьби зі
злочинністю на транспорті.

Якщо звернутися до правоохоронної діяльності в сучасних умовах, то
виявиться, що органи держави найчастіше використовують:

– правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики
держави;

– постійне інформування населення про стан справ у галузі охорони
громадського порядку;

– стимулювання ініціативи громадськості у справі надання правоохоронним
органам допомоги у боротьбі за забезпечення правопорядку;

– забезпечення поширення позитивного досвіду в боротьбі з порушеннями
правопорядку;

– проведення профілактичних заходів щодо недопущення антигромадських
проявів;

– заохочення громадян, які активно виявили себе в боротьбі з
правопорушеннями.

Зростання свідомості, організованості громадян робить методи переконання
й заохочення дедалі ефективнішими інструментами регулювання громадських
управлінських відносин. При цьому звужується сфера адміністрування,
невиправдане застосування адміністративно-примусових засобів впливу.
Останнім часом у правовій науці більше уваги приділяється такому методу,
як заохочення правомірної поведінки громадян.

Вважається, що цей метод досить ефективно використовується в ряді
розвинених країни (США, Японія, ФРН, Швеція та ін.), передбачається, що
з побудовою правової, економічно розвиненої і стабільної держави він
пошириться і в діяльності наших органів управління. Отже, сьогодні
особливого значення набуває формування нових принципів оцінки
результатів роботи ДАІ, де стан дотримання чинного законодавства і
повага до людей, захист їхніх законних інтересів вийдуть на перший план.

Література:

1. Вісник ДАІ України. – 2002. – № 8.

2. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К., 2001.

3. Офіційний вісник України. – 2002. – № 1.

4. Вісник ДАІ. – 2000. – № 8.

5. Про затвердження Правил державної реєстрації обліку автомобілів:
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.93.

6. Збірник нормативних матеріалів ДАІ. – 1998.

7. Про дорожній рух: Закон України //Відомості Верховної Ради. – 1993.

8. Сигнал. – 2002. – № 7, 8.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *