Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (реферат)

Реферат на тему

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Стаття ККУ 429:

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти
зброєю — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єкт злочину — порядок виконання військового обов’язку в бою.

2. З об’єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними
діями і може проявитися в таких формах: 1) самовільне залишення поля бою
під час бою; 2) відмова під час бою діяти зброєю,

Про поняття самовільне залишення, відмова, зброя див. коментар,
відповідно, до ст. ст. 407, 402, 404 і 410.

Місце і час є обов’язковими ознаками об’єктивної сторони розглядуваного
злочину, за якими його перша форма відрізняється, зокрема, від злочинів,
передбачених ч. 4 ст. 407, ч. З ст. 408, а друга форма — від злочинів,
передбачених ч. З ст. 402 і ч. З ст. 409 (у формі обману чи відмови від
несення обов’язків військової служби).

Поле бою — це земельна, у т.ч. у межах населеного пункту, ділянка,
морський чи повітряний простір, в якому ведеться бій, а час бою — це
проміжок, упродовж якого цей бій триває. Початок і закінчення часу бою
звичайно визначаються наказами відповідного командира (начальника).
Існування бою у його часовій і просторовій характеристиках свідчить про
наявність бойової обстановки, поняття якої визначено у коментарі до ст.
402. Оскільки бойова обстановка може виникнути і в мирний час (у разі
прикордонного конфлікту, при порушенні недоторканності повітряного чи
морського простору тощо), то злочин, передбачений ст. 429, може мати
місце і поза межами воєнного стану.

Самовільне залишення поля бою означає залишення місця не тільки в окопі,
а й у будь-якому бойовому порядку під час наступу чи оборони, у т.ч.
ухилення від ведення повітряного, протиповітряного чи морського бою.
Відхід із займаних позицій, ухилення від бою можуть здійснюватися лише з
дозволу відповідного командира (начальника), і в іншому випадку вони є
самовільними.

Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, військової
техніки з метою унеможливити їх застосування під час бою кваліфікується
за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 411 і 429.

3. Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець. Якщо військова
службова особа, скажімо, сама, без дозволу вищого командира, залишає
поле бою і наказує зробити таке саме своїм підлеглим, вона має нести
відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 424 і 429,
а у разі не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогові засобів
ведення війни — і ст. 427.

4. 3. суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини.
Хоча у нормі ст. 429 це прямо не зазначено, дух закону підказує, що
вказані дії повинні бути вчинені не з метою сприяння ворогові. В іншому
ж випадку їх треба кваліфікувати за ст. 111 як перехід на бік ворога в
умовах воєнного стану чи в період збройного конфлікту.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *