Поняття пожежної безпеки в адміністративному праві (реферат)

Реферат на тему:

Поняття пожежної безпеки в адміністративному праві

Удосконалення адміністративного законодавства у процесі втілення у
життя адміністративної реформи вимагає застосування більш якісної
юридичної техніки. Одним з основних засобів юридичної техніки є юридичні
терміни, які являють собою словесні позначення правових понять. Точність
і гранична визначеність цих термінів є запорукою доступності змісту
правових актів, їх правильного розуміння та застосування. Придатність
термінів до використання у нормативно-правових актах залежить від їх
відповідності певним вимогам, виробленим теорією і практикою
нормотворення. Основними вимогами, що висуваються до термінів, є: а)
однозначність, сталість терміна – термін повинен зберігати своє значення
в усіх випадках його використання; б) взаємопов’язаність термінів –
термін, що використовується, вказує на існування інших, пов’язаних із
ним; в) загальне визнання – термін не вигадується авторами
нормативно-правового акта, а вживається з таким же значенням, із яким
він використовується у відповідних сферах суспільного життя; г)
формальна визначеність – при використанні загальновідомих термінів в
іншому значенні чи спеціальних науково-технічних необхідно давати
пояснення у тексті нормативно-правового акта або робити „посилання на
нормативні документи, у яких роз’яснюється їх значення” [1].

Викладені вимоги до юридичної термінології зберігають своє значення і
під час розроблення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у
сфері забезпечення пожежної безпеки. Специфічною особливістю цих актів є
те, що вони значною мірою використовують терміни і поняття, вироблені
наукою про боротьбу з пожежами, яка „знаходиться поки що у стадії
становлення” і „її понятійний апарат ще не сформувався” [2].
Застосовуванню таких понять при побудові юридичних конструкцій повинен
передувати їх детальний аналіз, а у разі необхідності – уточнення їх
значення. При цьому кожне поняття позначається однозначним терміном,
який повністю відповідає змістові поняття і дає змогу відрізнити його
від інших, близьких за значенням.

На нашу думку, першим серед понять, що потребують уточнення, варто
назвати поняття „пожежна безпека”, яке є основним, найважливішим у сфері
забезпечення пожежної безпеки. Таке поняття служить базою для створення
інших, пов’язаних із ним, значущих. Усі вони поєднані між собою
присутністю спільних ознак у їх складі, визначень і наявністю
словосполучення „пожежна безпека” у складі термінів, якими вони
позначаються.

Дослідження поняття „пожежна безпека” краще почати із з’ясування
значення окремих його частин. Як прийнято у таких випадках, першою
розглядається та частина визначення, яка позначена іменником. За
тлумачними словниками, іменник „безпека” означає „відсутність небезпеки;
схоронність, надійність” [3], або „стан, за якого не загрожує небезпека,
є захист від небезпеки” [4] або ж „положення, за якого кому-небудь,
чому-небудь не загрожує небезпека” [5]. Як бачимо, при формулюванні
визначення поняття „безпека” застосоване інше, тісно зв’язане з ним –
„небезпека”. Воно має прямо протилежне значення і є стрижнем визначення
поняття „безпека”. Логіка наукового дослідження вимагає з’ясування
значення слова „небезпека”. Звернувшись до тлумачних словників у тій же
послідовності, ми побачимо, що під небезпекою розуміється: а)
„можливість спричинення шкоди, нещастя, кому-небудь, чому-небудь”; б)
„можливість, загроза чого-небудь дуже поганого, якого-небудь нещастя”;
в) „можливість, загроза лиха, нещастя, катастрофи”.

Вилучивши з усіх наведених понять їх суттєві ознаки і об’єднавши їх,
матимемо наступне визначення безпеки – „стан або положення, за якого
відсутня можливість спричинення шкоди, є захист від загрози лиха,
нещастя, катастрофи”. Але таке визначення слова „безпека” не може нас
задовольнити. Воно не є тотожним визначенню безпеки у словосполученнях,
що мають значення юридичних термінів (пожежна безпека, техногенна
безпека, національна безпека). Слово „безпека” у складі подібних
юридичних термінів означає не повну „відсутність небезпеки”, а
наприклад, „відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю
завдання будь-якої шкоди…”[6]. Тобто поняття „безпека” враховує
(передбачає, допускає) певну вірогідність настання „лиха, нещастя,
катастрофи”. ЇЇ існування пояснюється присутністю в навколишньому
середовищі джерел небезпеки, що мають природне, соціальне або техногенне
походження. Наявність таких джерел і створює різного виду загрози, які є
конкретним проявом небезпеки. Ці загрози залежно від часу і умов їх,
матеріалізації поділяють на реальні та потенційні [7]. Стан захищеності
від існуючих загроз є необхідною складовою стану безпеки. Він
створюється внаслідок свідомої діяльності людей, спрямованої на усунення
умов матеріалізації потенційних загроз і мінімізацію наслідків прояву
загроз реальних. Отже, говорячи про безпеку, ми повинні мати на увазі не
тільки відсутність небезпеки у вигляді певного виду загроз, а й стан
захищеності об’єкта від існуючих (наявних) загроз, які можуть бути як
реальними, так і потенційними. З урахуванням викладеного, можна
сформулювати універсальне визначення безпеки: стан, за якого частина
відомих загроз об’єктові безпеки відсутня, від іншої частини загроз
створено адекватний захист, що зменшує до прийнятного ризик завдання
шкоди внаслідок їх матеріалізації.

Другою складовою терміна, що розглядається, є прикметник „пожежна”. Він
походить від слова „пожежа”, під яким у загальному вжитку найчастіше
розуміють „полум’я, що широко охопило й знищує що-небудь” [8]. Таке
визначення за своїм смислом у цілому збігається з визначенням пожежі як
„неконтрольованого горіння”, що вживається у нормативно-правових актах.
Однак сьогодні поняття „пожежа”, що використовується у законодавстві, ще
не можна вважати сталим, тому що при формулюванні його визначення, крім
основної ознаки (словосполучення „неконтрольоване горіння”), у різних
нормативно-правових актах використовуються різні додаткові ознаки.
Визначення явища, позначеного терміном „пожежа”, може звучати як: а)
„неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем” [9]; б)
„неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних
цінностей та (або) створює загрозу життю і здоров’ю людей” [10]; в)
„неконтрольоване горіння, що спричиняє матеріальні збитки, шкоду життю і
здоров’ю громадян, інтересам суспільства й держави” [11]; г)
„неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується
в часі і просторі” [12]. Останнє визначення відтворює поняття пожежі,
наведене в державному стандарті України ДСТУ 2272-93 [13], який (як у
ньому зазначено) відповідає ГОСТу 12.1.033-81 [14].

Зібравши суттєві ознаки наведених визначень в одному, одержимо наступне:
„пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що
розповсюджується у часі і просторі, чим створює загрозу життю і здоров’ю
людей, завдає матеріальних збитків, спричиняє шкоду інтересам
суспільства й держави”.

Перевірити придатність одержаного поняття до вживання можна було б за
допомогою іншого – „загоряння”, що тісно взаємодіє з поняттям „пожежа”.
Але, на жаль, „загоряння” також не можна вважати усталеним поняттям. У
Правилах обліку пожеж, наприклад, воно визначається як „неконтрольоване
горіння поза межами спеціально визначеного місця, що не призвело до
знищення матеріальних цінностей та (або) травмування чи загибелі людей”
[15]. У державному ж стандарті ДСТУ 2272-93 це поняття має іншу назву
(„займання”) і дещо інше формулювання – „неконтрольоване горіння поза
спеціальним вогнищем без завдання шкоди”, а термін „загоряння” означає
„виникнення горіння під впливом джерела запалювання” [16]. Отже,
уточнення потребують обидва поняття (пожежа й загоряння). Почнемо з
„загоряння” або „займання”, меншого за обсягом поняття, визначення якого
складає основу визначення поняття „пожежа”. Для позначення поняття, що
досліджується за допомогою етимологічного аналізу, добираємо найбільш
придатний термін. Слова „загоряння” і „займання” дуже близькі за своїм
значенням, але останнє своїм коренем пов’язане зі словом „займистість”,
яке перекладається російською мовою як „воспламеняемость” [17].
„Воспламенение” за ДСТУ 2272-93 означає „возгорание, сопровождающееся
появлением пламени” [18]. Таким чином, ми з’ясували, що слово „займання”
має відношення до „горіння у газовій фазі, що супроводжується
випромінюванням світла…” [18]. Однак відомо, що екзотермічна реакція
горіння може проходити і без наявності полум’я – у формі тління. Отже,
термін “загоряння”, який є похідним від слова горіння, повніше
характеризує описуване явище. Тепер побудуємо визначення поняття,
позначеного терміном загоряння. З огляду на вимоги юридичної техніки,
визначення повинне бути гранично ясним, компактним, не містити у собі
словесного баласту і (бажано) заперечень. Тому посилання на відсутність
шкідливих наслідків, як це робиться в названих вище нормативних актах,
на нашу думку, є зайвим. Шкідливі наслідки характеризують явище іншого
порядку – пожежу, яка є загорянням, що розповсюдилося у часі і просторі
і призвело до таких наслідків. Таким чином, загоряння найкраще було б
визначити так само, як і пожежу, але без згадування наслідків.

Видається, що зайвими у визначенні будуть також слова „поза межами
спеціально визначеного місця, вогнища”. Адже дії з облаштування
спеціального місця для розкладення вогню, утримання вогню у межах
вогнища самі по собі є проявом певного контролю за вогнем із боку
людини. Вихід вогню за межі спеціально визначеного місця (вогнища)
означає його вихід з-під контролю людини. Таким чином, визначаючи
загоряння як „неконтрольоване горіння, що розповсюджується у часі і
просторі”, ми повністю характеризуємо описуване явище.

Тепер, використовуючи уточнене поняття „загоряння”, приступимо до
визначення поняття „пожежа”. Основу визначення становить одне і те ж
явище – неконтрольоване горіння, що розповсюджується у часі і просторі.
Але у даному випадку неконтрольоване горіння через дію певних факторів
набуло поширення і призвело до шкідливих наслідків. Описування
різноманітних наслідків у визначенні пожежі, на нашу думку, є
недоцільним. Унаслідок цього визначення стане надто громіздким і важким
для сприйняття, а отже, менш придатним для використання. Наслідки пожежі
як окреме поняття потребують окремого визначення. На нашу думку, таке
визначення можна побудувати наступним чином: наслідки пожежі – це пряма
і непряма шкода, заподіяна небезпечними факторами пожежі та засобами
боротьби з ними, інтересам людини, суспільства, держави. Прямою шкодою
необхідно вважати фізичну, майнову або моральну шкоду, яка виражається у
певній грошовій сумі. Непрямою – утрати, пов’язані з гасінням пожежі,
простоєм виробництва, перервою в роботі транспорту і таке інше.

Таким чином, загоряння це неконтрольоване горіння, що розповсюджується у
часі і просторі, а пожежа – неконтрольоване горіння, що отримало
розповсюдження у часі і просторі і завдало шкоду інтересам суспільства,
держави або окремої особи.

Після уточнення понять „пожежа” і „безпека” ми маємо можливість перейти
до побудови визначення поняття „пожежна безпека”, що є кінцевою метою
даного дослідження. Проведений аналіз показує нам, що поняття „пожежна
безпека” повинне стати не просто сумою двох похідних понять. На їх
основі ми повинні одержати якісно нове поняття зі своїм особливим
значенням. Тому, на нашу думку, ми не зобов’язані у визначенні нового
поняття дослівно відтворювати ознаки використаних при його побудові
інших понять. Слово „пожежна” надає одержуваному поняттю необхідне
смислове забарвлення, а ознаки поняття „пожежа” використовуються
настільки, наскільки це необхідно для характеристики виду безпеки. Отже,
даючи визначення поняттю „пожежна безпека”, можна сказати, що це є стан,
за якого ризик виникнення пожеж і спричинення ними шкідливих наслідків
знаходиться на прийнятному рівні за рахунок того, що частина відомих
загроз об’єктові безпеки відсутня, а від наявних загроз існує адекватний
захист. Звідси забезпеченням пожежної безпеки необхідно вважати
діяльність з усунення загроз пожежі та створення від них захисту.

З огляду на останнє твердження, вважаємо, що Закон України „Про пожежну
безпеку” потрібно назвати „Про забезпечення пожежної безпеки”, оскільки
він не характеризує стан пожежної безпеки, а регулює основні засади
діяльності з її забезпечення. У преамбулі Закону варто навести
визначення основних правових (нетехнічних) понять, що застосовуються при
регулюванні діяльності із забезпечення пожежної безпеки. Закон повинен
зобов’язати всіх суб’єктів правотворчої діяльності при створенні
нормативно-правових актів використовувати поняття тільки у тому
значенні, у якому вони закріплені у преамбулі.

Література:

Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів
нормативно-правових актів: Постанова колегії Міністерства юстиції
України від 21.11.2000 р. // Сервер Верховної Ради України.
Інтернет-адреса сторінки: HYPERLINK
«http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi?nreg=va041323-00
&print=1»
http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi?nreg=va041323-00&
print=1 .

Системный анализ и проблемы пожарной безопасности народного хозяйства /
Под ред. Н.Н. Брушлинского. – М.: Стройиздат, 1988. – С. 9.

Даль Владимир. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1. А –
З. – М.: Рус. яз., 1981. – С. 67.

Ожегов С.И. и Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – М.:
Азбуковник, 1999. – С. 41.

Словарь русского языка / Под ред. А.П. Евгеньева. – М.: Рус. яз., 1984.
– С. 74.

Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих
будівель і споруд, затверджені наказом Держбуду України та
Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 № 32/288 // Офіційний вісник
України. – 1998. – № 28. – С. 143. – Ч. 2, р. 2.

Бельков О.А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной
безопасности // Безопасность: Информационный сборник Фонда национальной
и международной безопасности. – 1994. – №  3. – С. 91.

Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1987. – С. 472.

Правила пожежної безпеки в галузі зв’язку. Затверджено наказом
Держкомзв’язку та інформатизації від 26.10.2000 р. № 156 // Офіційний
вісник України. – 2001. – № 5. – С. 97.

Правила обліку пожеж та їх наслідків. Затверджено постановою КМУ від
26.07.1994 р. № 508 (у редакції постанови КМУ від 21.10.99 № 1943 //
Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – С. 161.

СТ СЭВ 383 – 87. Пожарная безопасность в строительстве. Термины и
определения. – М.: Издательство стандартов, 1988. – С. 2.

Правила безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з
небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом.
Затверджено наказом Мінтрансу України від 16.10.2000 р. № 567 //
Офіційний вісник України. – 2000. – Т. 1. – № 49, – С. 196, С. 2145.

ДСТУ 2272-93 Пожежна безпека. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт,
1995. – С. 4.

ГОСТ 12.1.033-81. Пожарная безопасность. Термины и определения. – М.:
Издательство стандартов, 1981. – С. 2.

Правила обліку пожеж та їх наслідків. Затверджено постановою КМУ від
26.07.1994 р. № 508 (в редакції постанови КМУ від 21.10.99 № 1943 //
Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – С. 161.

ДСТУ 2272-93 Пожежна безпека. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт,
1995. – С. 4.

Електронний українсько-російський словник ПроЛінг Версія 1.0 (155563
слів) Copyright © ProLing Ltd., 1988.

ДСТУ 2272-93 Пожежна безпека. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт,
1995. – С. 2.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *