Контрольні правовідносини (реферат)

Контрольні правовідносини

Фінансовий контроль — вид фінансової діяльності. Правовідносинам у
галузі фінансового контролю властиві особливості, що є у всіх
фінансово-правових відносинах. Усі контрольні правовідносини мають
державно-владний характер, тобто кожний суб’єкт, який проводить
контроль, забезпечений відповідними владними повноваженнями, що
необхідні для досягнення цілі контролю1. Контролюючи, підконтрольний
орган, контролер у межах наданих йому повноважень вибирає питання, які
зможуть досягнути цілі контролю, незалежно від згоди і бажання
підконтрольного органу2.

Відносини при проведенні контролю побудовані на засадах субординації,
оскільки вони завжди основані на засадах влади і підпорядкування3.
Контролери, виконуючи свої обов’язки, цим самим надають допомогу з
покращення діяльності, дотримання законодавства підконтрольним органом,
представляючи публічний фінансовий Інтерес.

Контрольні правовідносини складаються не заради власних Інтересів
контролюючих органів. Наприклад, ГДПА, контролюючи будь-який об’єкт,
намагається перевірити і виявити недоліки не тільки тому, що
контролюючий орган зацікавлений їх виявити. Мета ГДПА, наприклад,
виявити недолік, якщо він є, і викоренити його не тільки на цьому
підконтрольному об’єкті, але й домогтися, щоб інші органи не допускали
таких помилок, тобто організувати відносини належним чином. Контролюючий
суб’єкт може підказати і нормотворчому органу недоліки у законодавстві,
які сприяють помилкам підконтрольних органів. Таким чином, контрольні
правовідносини відіграють службову роль стосовно тих суб’єктів, які
перевіряли контрольні органи.

Організуючі контрольні правовідносини, як слушно вказує професор О. Ю.
Грачова, завжди побудовані на засадах субординації, влади І
підпорядкування4.

Як і будь-які правовідносини, контрольні складаються з суб’єктів, змісту
і об’єктів. Суб’єкти визначають завдання, форми й об’єм контролю. У
контрольних правовідносинах суб’єкти мають різні цілі І завдання. Одна
група суб’єктів — це контролюючі органи, які виконують свої функції в
інтересах держави, органи місцевого самоврядування або інші, дозволені
державою органи. Ця група суб’єктів — контролюючих органів — наділена
владними повноваженнями для досягнення цілей контролю.

Друга група — підконтрольні суб’єкти, що мають обов’язки пред’явити всі
необхідні для проведення контрольних дій документи, інші об’єкти і
понести юридичну відповідальність за порушення державних вимог, що
вміщені у законодавстві.

Фінансовий контроль здійснюють усі без винятку органи держави, їх
посадові особи та система органів, спеціально створених для проведення
контрольних дій.

? ‚ ’

?????¤?¤?$?????i?Законодавство чітко визначає контролюючого суб’єкта,
коло його повноважень. Однак у правовідносинах завжди правам
кореспондують обов’язки, а обов’язкам — права іншого суб’єкта. У
контрольних правовідносинах орган, що контролюється, наділений
обов’язками виконувати вимоги контролера і одночасно правами, наприклад,
оскаржити дії контролерів.

В юридичній літературі виділяють чотири групи контрольних повноважень:
1) повноваження провадити контроль за своєю ініціативою у межах своєї
компетенції; 2) повноваження давати вказівки обов’язкового характеру
відповідним органам і посадовим особам про ліквідацію викритих порушень
та їх наслідків; 3) повноваження притягнути до відповідальності винних
посадових осіб; 4) повноваження з вироблення рекомендацій превентивного
характеру, що особливо важливо для фінансового контролю у галузі
фінансової діяльності1.

Загальна теорія права традиційно визнає об’єктами правовідносин різні
матеріальні й нематеріальні блага, які можуть задовольнити інтерес
уповноваженої особи. Але в фінансово-контрольних правовідносинах
суб’єкти, наділені владними повноваженнями, не мають свого Інтересу,
вони представляють публічний інтерес, тому об’єктом контрольних
правовідносин виступає правовий вплив контролюючого суб’єкта на
підконтрольний об’єкт. Безпосереднім об’єктом фінансових правовідносин
виступає суб’єктивна фінансова діяльність підконтрольних суб’єктів1,
тобто розподільчі відносини, які й викликають необхідність перевірки їх
відповідності вимогам законодавства.

ЛІТЕРАТУРA

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *