Елементи криміналістичної характеристики контрабанди (реферат)

Реферат на тему:

Елементи криміналістичної характеристики контрабанди

Згідно з чинним кримінальним законодавством контрабандою (італ.
contrabando) визнається переміщення товарів, валюти, цінностей та інших
предметів через митний кордон України поза митним контролем або з
приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах або
групою осіб, які організувалися для зайняття контрабандою, а так само
таке ж незаконне переміщення історичних і культурних цінностей,
отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та
боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів
до неї) (8, ст.70).

Проведення дізнання з даної категорії справ відповідно до ст.101 КПК
України покладається на митні органи, які зобов’язані за наявності
законних приводів і достатніх підстав порушити кримінальну справу,
провести в межах встановлених процесуальних строків невідкладні слідчі
дії та передати справу за підслідністю слідчому Служби безпеки України
(9, ст.112).

Ефективному розслідуванню контрабанди, успішному вирішенню оперативних і
слідчих завдань значною мірою сприяє вміле використання особою, яка
проводить дізнання, та слідчим найновіших розробок криміналістичної
науки щодо розслідування цього злочину в цілому і його криміналістичної
характеристики зокрема. Криміналістична характеристика виступає як
результат наукового аналізу типових ознак і особливостей контрабанди,
упорядкована сукупність взаємозв’язаних узагальнених даних про неї, що
полегшує її розслідування та розкриття і має практичне значення для
вирішення задань боротьби з цим злочином. В основі елементів
криміналістичної характеристики контрабанди лежать об”єктивні процеси
вчинення і приховання даного злочину, які визначають закономірності
відображення ознак вчиненого в реальній дійсності.

У зміст криміналістичної характеристики контрабанди, як і будь-якого
іншого злочину, входять такі елементи:

1) типові слідчі ситуації;

2) способи вчинення і приховання контрабанди;

3) типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження;

4) характеристика особи злочинця [1, с.312].

Перелік можна продовжити, додавши до нього дані про специфіку предмета
злочинного посягання, мету і мотиви контрабандної діяльності.

Коротко зупинимось на характеристиці названих елементів.

Одним з найважливіших елементів криміналістичної характеристики
контрабанди є типова слідча ситуація, під якою слід розуміти сукупність
інформаційних даних, якими володіє слідство на конкретному етапі
розслідування. [7, с.159]. Найпоширенішим типовими слідчими ситуаціями,
що виникають на первісному етапі розслідування контрабанди такі:

1) виявлення працівниками митних органів або прикордонної охорони
предметів контрабанди і затримання транспортних засобів чи особи, яка
намагалась перемістити ці предмети через митний кордон України;

2) затримання транспортних засобів, які перевозять через митний кордон
“псевдотранзит”, тобто закордонна фірма-відправник направляє вантаж
через територію нашої держави у третю країну, сплачуючи лише незначну
суму за транзит [3]. Насправді вантаж за межі території України не
вивозиться;

3) виявлення в процесі митного огляду рейсових або туристичних
автобусів, поїздів, морських суден, іноді літаків предметів контрабанди,
приналежність яких невідома і власника встановити не вдається;

4) затримання особи, яка на прохання друзів, знайомих, родичів
перевозила через митний кордон замасковані предмети контрабанди під
виглядом подарунків, сувенірів;

5) затримання і огляд на підставі наявної оперативної інформації
конкретного транспортного засобу з контрабандним вантажем, оформлення
якого проводилось на внутрішній митниці;

6) затримання прикордонниками або працівниками міліції осіб чи
транспортного засобу при спробі переміщення предметів контрабанди через
державний кордон поза межами знаходження митних органів з використанням
польових та об’їздних доріг в умовах так званих “прозорих” кордонів з
країнами колишнього Радянського Союзу – Білоруссю, Молдовою та
Російською Федерацією.

Очевидно, що характер типової слідчої ситуації визначає алгоритм
діяльності особи, яка проводить дізнання, і слідчого, завдання, які
стоять перед ними, певну послідовність слідчих дій і
оперативно-розшукових заходів.

Наступним важливим елементом криміналістичної характеристики даного
злочину є спосіб учинення контрабанди.

Його слід розглядати як комплексне утворення, що охоплює способи
придбання, зберігання, переміщення через кордон і збуту предметів
контрабанди. Зупинимось на характеристиці тільки способів переміщення
предметів контрабанди через митний кордон України, що має найбільш
важливе значення для методики розслідування такого злочину.

Вивчення досвіду практичної діяльності митних органів свідчить про те,
що способи переміщення предметів контрабанди можна звести до трьох
основних груп.

До першої групи відносять способи переміщення контрабандних предметів
особисто контрабандистом, який перетинає кордон на легальних підставах.
При цьому він може вдатися до різноманітних дій з метою ускладнити їх
виявлення працівниками митних органів.

1. Приховання предметів контрабанди в спеціально обладнаних або
пристосованих схованках* у транспортних засобах (наприклад, у
відгородженій спеціальною перегородкою частині паливного бака), в багажі
(подвійне дно у валізі, дорожній сумці), одязі (наприклад, валюта
поміщається під підкладку і зашивається), взутті (спеціальні порожнини в
підборах), інших предметах (порожнина в ручці парасольки, спеціально
підшитий пасок, використання для переміщення предметів контрабанди
природних отворів тіла, органів людини та ін.) Так у гр. С., який їхав у
Польщу на власному автомобілі ДАФ, під час огляду дорожньої сумки в її
подвійному дні інспектор митного поста виявив 117000 німецьких марок,
1500 доларів США і 600 гривень [3, с.16].

Відомі випадки переміщення дорогоцінних каменів і монет із золота та
платини, ювелірних виробів з дорогоцінних металів у консервних банках, у
тюбиках з кремами та зубною пастою, продуктах харчування (в палках
ковбаси, хлібобулочних виробах), в електроприладах і навіть у дитячих
іграшках. Наприклад, інспекторами Мостиської митниці валюту виявлено у
корпусі кишенькової електронної гри, у куполі закритої парасольки. [14,
с.1, 8]. На вибір місця приховання предметів контрабанди в багатьох
випадках впливають професійні навички злочинців, знання ними
особливостей митного контролю. Зокрема, водії автомашин ховали предмети
контрабанди в бензобаках, переобладнаному газовому балоні, запасних
колесах, під акумулятором, у колінвалі, карбюраторі, навіть у домкраті
[4, с.16], у спинках сидінь, під щитком приладів, під декоративним
килимком, у медичній аптечці, в дверцятах.

На залізничному транспорті найпоширенішими місцями переховування
предметів контрабанди є акумуляторні ящики, ніші для умивальника,
порожнини під днищем вагона, розподільні коробки, ділянки стінок вагона,
сидінь, оброблених декоративною обшивкою, міжстелевий простір тощо.
Виявлення предметів контрабанди у таких місцях однозначно свідчить про
причетність до їх переміщення працівників поїздної бригади. Практиці
відомі випадки переміщення предметів контрабанди за внутрішньою обшивкою
літаків, між шиною коліс і камерою, у порожнинах, штучно створених при
складуванні лісоматріалів, металопрокату, контейнерів та ін. [ 13,
с.16].

У цілому, за даними Державної Митної Служби України, близько 50%
викритих контрабандистів приховували предмети контрабанди в старанно
обладнаних схованках.

2. Введення в оману особи, яка проводить митний огляд, шляхом
неправомірного використання або підробки документів, пред’явлення
документів, отриманих незаконним шляхом, або таких, що містять
неправдиві дані, які надають право переміщувати вантажі і предмети через
кордон, або ж звільняють від митного контролю. Наприклад, товар
поставляється в українську фірму, всі документи оформлені належним
чином, однак під час перевірки з’ясовується, що вказана фірма такий
товар не замовляла або ж взагалі припинила свою діяльність. Досить часто
трапляються випадки, коли вантаж оформлений на реально існуючу фірму, що
є суб’єктом зовнішньо-економічної діяльності, працівникам митних органів
надаються всі необхідні документи, проте перевірка показувала, що
документи ці підроблені. Факт підробки підтверджувався і керівництвом
фірми-отримувача, і висновками призначеної техніко-криміналістичної
експертизи документів.

З використанням документів, які містять неправдиві відомості,
працівникам митниці найчастіше доводиться стикатися при ввезенні на
територію України лікеро-горілчаних виробів, цигарок, медикаментів.
Останнім часом простежується тенденція до зростання вивезення з України
іноземної валюти, історичних та культурних цінностей. Валюта необхідна
для купівлі товарів, які користуються попитом на нашому внутрішньому
ринку, автотранспорту, інших товарів. Вона також осідає на рахунках в
іноземних банках. Тому значного поширення набуло використання
підроблених або незаконно отриманих в’їздних митних декларацій, що дають
право на вивезення за кордон нібито раніше ввезеної валюти. Як правило,
на таких підроблених деклараціях стоять особисті печатки працівників
інших митниць, у зв’язку з чим досить проблематично визначити, чи вони
достовірні і чи можуть бути законною підставою для переміщення валюти
через кордон.

Все частіше митним органам пред’являють банківські дозволи на вивезення
валюти. Порядок їхнього офіційного отримання надто спрощений. Як
видається невідкладно треба було б вжити заходів, передусім на
законодавчому рівні, з метою запобігти масовому вивезенню валюти на
підставі таких дозволів за межі держави, відмиванню “тіньових” грошей,
отриманих незаконним, злочинним шляхом.

???????¤?$????2?3. Використання документів для перевезення не зазначених
у них вантажів, або ж документів, які видані іншій особі. Так
працівниками Рава-Руської митниці був затриманий вантажний автомобіль
“Мерседес”, який, згідно з поданими документами віз у Німеччину 20 т
металобрухту. Перевіряючи вантаж, виявили, що металобрухту було лише
13,5 т, а решта – 6,5 т – становили латунь та алюміній [4, с.1]. (До
речі кольорові метали зараз є одним із найбільш поширених предметів
контрабанди).

Під час митного огляду експортного спецвзуття, що мало прямувати
автомашиною з Києва до Італії, в одному з ящиків у передній частині
причепа замість задекларованого взуття були виявлені старанно загорнуті
ковдрою та клейонкою старовинні гобелен та бюро з червоного дерева, які
мали історичну та культурну цінність. За оцінкою експертів затримані
речі можуть коштувати найменше 20 тис. американських доларів [2, с.1]. У
багатьох випадках предмети контрабанди маскуються під об’єкти, які не
вимагають декларування та обкладання митом.

4. Використання посадовою особою для перевезення контрабанди свого
службового становища, що звільняє її від митного огляду.

Другу групу становлять способи переміщення предметів контрабанди
особисто контрабандистом, який нелегально перетинає кордон поза місцем
знаходження митних установ. Цей спосіб особливо поширений при
переміщенні контрабандних товарів і предметів у країни, що входять до
СНД.

До третьої групи віднесені способи переміщення предметів контрабанди без
безпосередньої участі самого контрабандиста. Найбільш поширені з них
такі:

1) приховування предметів контрабанди у спеціальних схованках на
транспортних засобах міжнародного сполучення (так звана безгосподарна
контрабанда). При цьому можливі такі варіанти: а) отримувач контрабанди
заздалегідь знає, де знаходиться схованка; б) відправник і отримувач є
однією особою; в)контрабандист, помістивши предмети контрабанди у
тайник, сам перебуває на тому ж транспортному засобі і забирає ці
предмети після закінчення митного огляду. У цьому випадку предмети він
поміщає, як правило, не в купе (каюті), а у місцях загального
користування.

2) пересилання предметів контрабанди в схованках, обладнаних у
міжнародних поштових відправленнях (посилках, бандеролях);

3) переміщення предметів контрабанди з особами, які перетинають митний
кордон на законних підставах (їдуть у відрядження, туристичну подорож,
виїждають на постійне місце проживання за кордон). Їх просять перевезти
посилку або сувенір для родичів чи знайомих і під час проведення митного
контролю видати ці речі за свої. Такі особи можуть взагалі не знати, що
перевозять контрабандні товари. Наприклад, громадянин В., який прямував
із України в Словенію, 15.06.94 р. був затриманий на Чопській митниці
при спробі приховати від митного контролю 9900 доларів США. Під час
проведення митного огляду також було виявлено 7 вогнестрільних пристроїв
у вигляді кулькових ручок. Щодо нього було порушено кримінальну справу
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.17-70 та 222 КК
України. На попередньому слідстві та у суді гр.В. показав, що,
перебуваючи в червні 1994 р. у м. Києві, на прохання свого знайомого
гр-на Словенії А. одержав від гр-на, якого він бачив вперше, 7 кулькових
ручок для передачі після прибуття в Словенію гр-ну А. як сувеніри.
Матеріалами попереднього слідства було встановлено, що гр. О. не знав
про те, що ручки є вогнестрільними пристроями. У даному випадку його
просто було використано для переміщення цих предметів контрабанди через
митний кордон країни [15].

Типові матеріальні сліди контрабанди та ймовірні місця їх знаходження

Сліди знаходження предметів контрабанди можуть бути виявлені в
спеціально обладнаних схованках на транспортних засобах, у багажі,
одязі, взутті, в різних приміщеннях, де ці предмети зберігались.
Особливу увагу під час проведення огляду таких місць потрібно звернути
на пошук мікрослідів і мікрочастинок, які могли залишитись внаслідок
зберігання предметів контрабанди. На окремих об’єктах, які
використовували для зберігання контрабанди, можуть бути виявлені
подряпини, що виникли під час їх відкривання для поміщення таких
предметів. Слід також звертати увагу на відсутність бруду та пилу в тих
місцях, де вони мали б бути (наприклад, на гвинтах, кришках, гайках, на
піддоні автомашини), на свіжопофарбовані місця, залишки клею, липкої
стрічки тощо. На об’єктах, які мають гладку поверхню, можуть залишитись
сліди пальців рук осіб, причетних до переміщення предметів контрабанди.
В документах, які використовували як підставу для переміщення предметів
контрабанди, можна виявити сліди їх повної чи часткової підробки
різноманітними способами та ін.

Дані про особу злочинця

У більшості випадків контрабандистами є люди молодого і середнього віку,
переважно чоловіки 20-45 років, як громадяни України, так і іноземці.
Найчастіше контрабандою займаються працівники міжнародних транспортних
засобів, які здійснюють рейси через державний кордон України. Фактів
учинення контрабанди особами, котрі не досягли віку, з якого настає
кримінальна відповідальність за цей злочин, практично немає.

У слідчій практиці зустрічаються два основних типи контрабандистів:
“ситуаційні” і “злісні”.

“Ситуаційний” контрабандист характеризується наявністю тимчасових
відхилень від загальної позитивної установки особи. Він вчиняє злочин
внаслідок ситуації, яка склалась, під впливом спокуси отримати
матеріальні блага або бажання надати кому-небудь послугу.

“Злісний” контрабандист являє значну суспільну небезпеку, тому що
відрізняється яскраво вираженою протиправною орієнтацією корисливого
характеру. Він діє тільки з прямим умислом, за старанно розробленим
планом, глибоко аналізує і враховує об’єктивні і суб’єктивні фактори і
умови на кордоні, переслідує мету отримати від контрабанди максимальний
прибуток (11, с.572).

Останнім часом спостерігається тенденція до зростання кількості випадків
контрабанди, що вчиняються групами осіб, які спеціально організовуються
щоб займатися контрабандою. Для організованої групи характерна певна
згуртованість учасників і спрямованість умислу на неодноразове вчинення
злочину, тобто на заняття контрабандою як промислом протягом тривалого
часу. Причому не обов’язково, щоб фактичне переміщення предметів через
митний кордон здійснювалось усіма членами групи. Окремі її учасники
можуть безпосередньо не виконувати дій, які входять в об’єктивну сторону
контрабанди, але повинні усвідомлювати, що своїми конкретними діями вони
сприяють переміщенню через митний кордон України предметів контрабанди.
Особливу небезпеку становлять випадки, коли до складу групи входять
працівники митних органів, прикордонники контрольно-пропускних пунктів,
працівники органів служби безпеки України, міліції, що дає можливість
таким групам практично безперешкодно протягом тривалого часу займатися
контрабандою. Такі випадки свого часу траплялися на Чопській,
Бориспільській, Одеській та інших митницях. Очевидно, це торкається і
справи, порушеної у зв’язку із затриманням працівниками спецпідрозділу
СБУ “Альфа” 5 січня 1998 р. поблизу селища Шегіні п’ятьох громадян
Польщі, які на чотирьох мікроавтобусах, перевозили продукти харчування.
Вони взагалі не мали жодних документів ні на вантаж, ні про факт
перетину державного кордону України [12, с.6]. Як видається, ці особи не
змогли б безперешкодно потрапити на територію нашої держави без сприяння
українських митників і прикордонників.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що контрабанда є досить
поширеним злочином, який завдає суттєвої шкоди економічним інтересам
України. Успішна й ефективна боротьба з нею значною мірою залежить від
умілого використання особою, яка проводить дізнання, і слідчим
рекомендацій, прийомів та методів, розроблених криміналістичною наукою.
Серед них важлива роль належить ученню про криміналістичну
характеристику контрабанди, яка являє собою систематизований опис та
пояснення криміналістично значущого комплексу ознак даного злочину, що
мають суттєве значення для його розслідування і розкриття [10, с.39].

Література

Белкин Р.С. Курс криминалистики. – М., 1997. – Т.3.

Бобенко І. Спецвзуття з гобеленом // Митна газета. – 1999. – 22 лист.

Вісті з митниць. Митний пост “Краковець” // Митна газета. – 1998. – №5.

Гупало Г. Замість металобрухту – кольорові метали // Митна газета. –
1997. – №6.

Гупало Г. Четверть віку на кордоні // Митна газета. – 1998. – №5.

Інтерв’ю заступника начальника управління по організації боротьби з
контрабандою і порушенням митних правил Державної митної служби України
Віталія Щербаня // Митна газета. – 1999. – 22 лис.

Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и
тенденции. – Харьков, 1997.

Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. – К., 1997.

Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. –
К., 1997.

Криминалистика (под ред. В.А.Образцова). – М., 1995.

Криминалистика (под ред. Е.П.Ищенко). – М., 2000.

Мартинець С. Хто сказав, що наш кордон на замку? // Експрес. – 1998р. –
№10. – 14-22 берез.

Расследование контрабанды. Практическое пособие / Под ред.
К.Ф.Скворцова. – М., 1999.

Юнко Б. Наступ правопорушників витримають лише фахівці // Митна газета.
– 1997. – №16.

Архів Ужгородського районного суду. Кримінальна справа №1-4/97.

* Схованки – це створені з метою контрабанди на транспортних засобах, у
багажі, в різних предметах побутового, господарського та іншого
призначення місткості для поміщення і приховання в них товарів, валюти,
цінностей, інших предметів і речовин від митного контролю з метою
переміщення їх через митний кордон України.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *