Економіко – правові аспекти вступу України до Світової організації торгівлі (реферат)

Реферат на тему:

Економіко – правові аспекти вступу України до Світової організації
торгівлі

Несприятливі тенденції, що склалися в зовнішній торгівлі України
товарами (пасивне сальдо торгового обороту, посилення сировинного
перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між
експортоспроможністю і імпортоємністю), не залишають сумнівів, що
необхідною умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності країни
на сучасному етапі економічного розвитку стає, насамперед, вступ до
Світової організації торгівлі (СОТ). Як вважає більшість українських
економістів, вступ України до СОТ відкриває перед нашою державою значні
перспективи послідовного прискорення у масштабах світової економіки
обміну товарами, послугами, інформацією і т.п., широку лібералізацію
торгівлі та інших форм зовнішньоекономічних зв’язків.

Тому дослідження економіко – правових проблем входження України до СОТ
дозволить реально оцінити стан цього процесу, визначити пріоритети
розвитку національного законодавства, передбачити наслідки в галузі
соціальної політики та розвитку національної економіки.

Світова організація торгівлі була заснована 1 січня 1995 року відповідно
до підписаної в квітні 1994 році у місті Марракеші (Марокко) угоди. Її
членами – фундаторами були 82 країни. Вона є наступницею Генеральної
угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), якій відводилась тимчасова роль до
створення міжнародної торговельної організації.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі була підписана 30 жовтня 1947р.,
набула чинності 1 січня 1948 р., й означала початок лібералізації
світової торгівлі і вироблення загальних принципів зовнішньоторговельної
політики. Передбачалось утворення і Міжнародної торгової організації
(МТО). Але, незважаючи на те, що статут був розроблений і узгоджений,
парламенти деяких країн (в тому числі сенат США), відмовилися його
ратифікувати. В результаті ГАТТ з 1948 по 1995 рр. залишилася єдиною
угодою, що регулювала світову торгівлю і була головним форумом, де
обговорювалися проблеми торгівлі. Переговори в ГАТТ здійснювалися в
рамках раундів торговельних переговорів, останній з яких – Уругвайський
(1986-1994 рр.) – завершився створенням Світової організації торгівлі.
На початок 2002 року у СОТ налічувалося 142 країни – учасниці, питома
вага яких у світовій торгівлі перевищує 90 процентів.

Сьогодні в рамках СОТ діють угоди Уругвайського раунду багатосторонніх
переговорів. Пакет угод раунду включає 29 правових і 25 міністерських
декларацій, основними з яких є Угода про заснування СОТ та сполучені з
нею угоди, а саме:

а) багатосторонні угоди з торгівлі товарами;

б) Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у
світовій торгівлі послугами;

в) Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС);

г) домовленість про правила і процедури, які регулюють вирішення
суперечностей;

д) механізм нагляду за торговельною політикою;

е) багатосторонні угоди з обмеженою участю, тобто обов’язкові тільки для
членів, які приєдналися до СОТ: із торгівлі цивільною авіатехнікою,
урядових закупівель, торгівлі молочними продуктами та яловичиною.

Основна мета СОТ полягає в тому, щоб забезпечити якнайбільшу свободу
торгівлі, гарантувати тотожність та стабільність торговельних правил в
усьому світі. Важливим напрямом роботи СОТ є врегулювання суперечностей.
Для врегулювання суперечностей існує певна нейтральна процедура, що
спирається на узгоджену юридичну основу.

Процес вступу України до ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли
до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заяву Уряду України про намір
приєднатися до ГАТТ. Наступним кроком стало подання 30 листопада 1994
року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України, який і став
основою для розгляду заяви про приєднання спеціальною робочою групою.
Загалом, 39 країн розглядають вступні пропозиції України.

Згідно з вимогами процедури приєднання до СОТ, країна, що подала заяву,
проводить переговори із кожною із країн – членів Робочої групи, упродовж
яких визначаються поступки та зобов’язання заявника щодо руху товарів і
послуг. У ході двосторонніх переговорів виявляються конкретні переваги
для членів СОТ від приєднання нового члена до організації. Результати
двосторонніх переговорів про взаємну лібералізацію доступу на ринки й
умови приєднання мають бути оформлені: доповіддю Робочої групи з
викладом усього пакета зобов’язань, які країна, що приєднується, візьме
на себе за підсумками переговорів; протоколом про приєднання, який
юридично закріплює досягнуті домовленості; списком зобов’язань із
тарифних поступок; списком специфічних зобов’язань із доступу на ринок
послуг. Нарешті висновки Робочої групи передаються на розгляд
Конференції міністрів. Якщо 2/3 членів СОТ проголосує „за”, заявник
отримує право підписати протокол про приєднання до організації після
ратифікації документа парламентом країни.

Перше засідання Робочої групи відбулося 27 – 28 лютого 1995 року, яке
визначило ступінь готовності України набути членства в системі ГАТТ/СОТ
та поклало початок двостороннім переговорам з країнами – членами СОТ.
Проте після досить вдалого початку (14 липня 1992 року Україна однією з
перших республік колишнього СРСР отримала статус спостерігача при цій
організації) в 1998 році сталося раптове призупинення процесу
приєднання, причому без будь – яких пояснень з боку української сторони.

Головними умовами приєднання нових країн (в тому числі України) до СОТ
є:

1) гармонізація національного торговельного законодавства з положеннями
пакета угод Уругвайського раунду.

2) приведення у відповідність до СОТ системи митно – тарифного
регулювання, суттєве обмеження і скасування ліцензування
зовнішньоекономічних операцій та державних дотацій промисловості й
сільському господарстві, що досягається у процесі двосторонніх
переговорів і укладенні відповідних протоколів з країнами – членами
Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ.

Сьогодні Україна вступає у вирішальну фазу процесу набуття повноправного
членства у СОТ. Істотний імпульс йому надав прийнятий 5 вересня 2001
року Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо прискорення
вступу України до Світової організації торгівлі”, де визначені конкретні
міри по забезпеченню реалізації стратегічного напряму
зовнішньоекономічної політики щодо інтеграції України у світову
економіку, комплексного реформування зовнішньоторговельного режиму та
послідовного забезпечення подальшої гармонізації законодавства України з
нормами і принципами СОТ.

Варто відмітити, що Україною досягнуто значного прогресу у сфері
гармонізації національного законодавства з нормами і принципами СОТ. Із
20 пріоритетних законопроектів уже прийнято близько п’ятнадцяти. Серед
них особливої уваги заслуговує Митний кодекс України, схвалений 11 липня
2002 р. Верховною Радою та підписаний Президентом України. Згідно нього
Україна буде додержуватися загальновизнаних у міжнародній практиці
систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної
статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і
стандартів, а також забезпечення виконання міжнародних договорів України
з питань митної справи. Крім того Україна буде співробітничати у галузі
узгодження процедур митного контролю, митного оформлення та взаємного
визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення
митних процедур.

Українське законодавство також зазнало великих позитивних змін у
принциповій для СОТ сфері захисту прав інтелектуальної власності. 17
січня 2002 року Верховною Радою України було прийнято закон “Про
особливості державного регулювання діяльності, пов’язаної з
виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем
зчитування”. Крім того, протягом 2001 року Верховною Радою України було
прийнято ще шість законів у сфері інтелектуальної власності, серед яких:
“Про приєднання України до відповідних договорів Всесвітньої організації
інтелектуальної власності (ВОІВ)”, “Про приєднання України до
Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і
організацій мовлення”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти
права інтелектуальної власності”, “Про внесення змін до Закону України
“Про авторське право і суміжні права”, “Про охорону прав на винаходи і
корисні моделі”.

Для приведення українського законодавства у відповідність з нормами
Угоди про технічні бар’єри у торгівлі прийнято закони України “Про
стандартизацію”, “Про підтвердження відповідності” і “Про акредитацію
органів з оцінки відповідності”. З прийняттям закону “Про закупівлю
товарів, робіт, послуг за державні кошти” в Україні створена необхідна
законодавча база для побудови єдиної системи державних закупівель.

Однак серед неприйнятих законів залишилися такі, які відіграють ключову
роль у вирішенні питання гармонізації. Це, передусім, Податковий кодекс,
який прийнято лише в другому читанні і остаточне прийняття якого
планується на кінець 2002 року.

Важливим є Цивільний кодекс, який вже було прийнято в цілому, але
Президент наклав на нього вето і повернув його для доопрацювання до
Верховної Ради України. Крім Податкового і Цивільного кодексів потрібно
внести зміни та доповнення до таких законів: “Про регулювання імпорту
сільськогосподарської продукції”, “Про телебачення та радіомовлення” та
“Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”.

В цілому найбільш суттєві зміни ще необхідно внести, як слушно відзначає
народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради у
закордонних справах І.Осташ, до таких сфер законодавства:

– забезпечення режиму найбільшого сприяння у доступі на український
ринок іноземних товарів і послуг та усунення дискримінаційних вимог до
іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

– вирішення питання щодо заборонених субсидій у промисловості та
сільському господарстві;

– спрощення механізмів санітарного, фітосанітарного та ветеринарного
контролю.

Слід зазначити, що створення нормативно – правових засад входження
України в систему міжнародних регулятивних норм СОТ залежить не тільки
від прийняття відповідних законів, але й від того, яким чином
функціонуватиме правова система на практиці, наскільки ефективною і
незалежною буде система судочинства і наскільки нові закони
спиратимуться на зміну нинішньої ділової етики в сферах як бізнесу, так
і державного управління. Навряд чи можна сподіватися на позитивне
вирішення цих питань поза результативною політикою, спрямованою проти
корупції, адміністративного свавілля та кримінальної злочинності.

Характеризуючи прогрес, досягнутий у двосторонніх переговорах, слід
відзначити, що Україна вже підписала протоколи про доступ до ринків
товарів та послуг з вісьмома країнами: Мексикою, Уругваєм, Новою
Зеландією, Канадою, Республікою Корея, Словенією, Грузією та Латвією. На
завершальній стадії знаходяться двосторонні переговори стосовно доступу
до ринку товарів з Бразилією, Еквадором, Кубою, ЄС, Японією, Туреччиною
та США.

Водночас, до важливих проблем, що залишаються неузгодженими, можна
віднести: по-перше, питання зниження ставок тарифів на імпортні товари.
Більшість тарифних ставок в Україні, вважають експерти, перебуває на
прийнятому рівні, а від захисту кількох груп товарів українська влада
найближчим часом відмовлятися не збирається. По-друге, обмеження
державної підтримки сільського господарства, що є одною із основних умов
вступу України у Світову організацію торгівлі. Проте Україна не виявила
готовності відмовитися від дотування сільського господарства, тому ця
проблема залишиться серйозною перепоною в подальших переговорах України
і СОТ. По-третє, припинення субсидіювання окремих галузей економіки.
Мається на увазі пільги при сплаті мита, надані деяким галузям, а також
спеціальним економічним зонам і територіям пріоритетного розвитку.
Накінець, потребує гармонізації понад 1000 стандартів відповідно до
вимог Міжнародної організації стандартизації.

Для успішного завершення процесу приєднання України до СОТ слід докласти
певних зусиль, як вважає доктор економічних наук, директор економічних
програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені
Олександра Разумкова Сіденко В.Р., в організаційному плані. По-перше,
переговорний процес йде практично за відсутності серйозного аналітичного
пророблення питань можливого впливу приєднання до СОТ на українську
економіку, з визначенням прогнозних кількісних параметрів такого впливу
як в цілому, так і в розрізі окремих галузей та видів виробництва. За
такого підходу дуже важко знайти орієнтири в переговорному процесі щодо
майбутніх поступок в режимі доступу на ринки, які б дозволяли відділяти
прийнятні компроміси від неприйнятних поступок.

По-друге, саме вироблення тактики переговорів щодо набуття членства в
СОТ ведеться відповідними структурами уряду кулуарно, без широкого
залучення до цього процесу представників законодавчої гілки влади,
бізнесових кіл, громадських організацій, провідних наукових організацій.
Але ж мова йде зовсім не про якісь дрібні зміни в українському
законодавстві: мова йде про умови включення України в процеси
глобалізації , і вплив цих умов на довготермінові тенденції розвитку
економіки і всього суспільства буде надзвичайно великим.

Нарешті, слід відзначити, що одночасно з веденням переговорів про умови
вступу до СОТ необхідно розробляти і комплекс заходів щодо полегшення
адаптації суб’єктів економічної діяльності в Україні до нових правил
ринкової поведінки у функціонально відкритому ринковому середовищі. В
жодному випадку не можна допустити, щоб входження України в глобальну
торговельну систему перетворилося в новий сеанс ”шокової терапії” для
цілих галузей економіки і поставило під загрозу ті тенденції
економічного зростання, які означилися останнім часом.

Оцінюючи баланс втрат та переваг від приєднання України до СОТ слід
відзначити появу ряд можливих переваг. По-перше, суттєвого збільшення
іноземних інвестицій в економіку держави, забезпечення технологічного
оновлення та переозброєння національного виробництва. Це, в свою чергу,
обумовлюватиме розвиток експортного потенціалу та безпосередньо експорту
високотехнологічної продукції, диверсифікацію експортних поставок,
збільшення їх наукоємності та вартості, що є надзвичайно важливим
завданням, враховуючи, що український експорт сягає до 40 % ВВП.
По-друге, одержання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі
всіх країн — членів СОТ. Це означає зменшення тарифних та нетарифних
обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші
товарні ринки розвинених країн світу і відповідно збільшення валютних
надходжень від експорту вітчизняної продукції. За попередніми оцінками,
тільки за рахунок скасування кількісних обмежень, внаслідок вступу
України до СОТ, можна очікувати збільшення обсягів українського експорту
до ЄС більш ніж на 200 млн. дол. США таких чутливих товарів, як
продукція чорної металургії, текстиль і вироби з нього. По-третє,
кардинально вирішити проблему застосування дискримінаційних
антидемпінгових торговельно-обмежувальних заходів по відношенню до
українських товарів. На сьогодні проти України ведеться понад 100
антидемпінгових розслідувань по 27 товарних групах в 13 країнах. Під
загрозою застосування антидемпінгових обмежувальних заходів з боку
країн-членів СОТ знаходиться експорт товарів України обсягом понад 5,7
млрд. дол. США, що складає понад 38% від загального експорту товарів,
тобто існує реальна загроза скорочення експорту виключно важливої для
України продукції, зокрема металопрокату, феросплавів, продуктів
неорганічної хімії та інших. За найгіршого варіанту розвитку подій
Україна може взагалі втратити валютні надходження від експорту
зазначеної продукції на суму близько 5.7 млрд. дол. США.

Слід передбачити і певні негативні соціальні наслідки, які спричинить
приєднання до СОТ, що на сьогодні залишається надзвичайно болючим
питанням. Зокрема, досвід країн, які нещодавно приєдналися до СОТ,
показав, що помітне зростання безробіття та зниження рівня життя
населення зберігатимуться досить тривалий час після вступу. Тому дуже
важливо врахувати цей момент та внести відповідні зміни до соціального
законодавства.

Нагального вирішення потребує і проблема інформаційного забезпечення
процесу приєднання України до СОТ. На сьогодні суспільство погано
поінформоване про наслідки приєднання України до СОТ. Як і в інших
країнах, доцільно було б вжити дієвих заходів щодо вирішення цієї
проблеми шляхом створення інформаційних центрів для популяризації
інформації про СОТ.

Підсумовуючи вищевикладене слід наголосити, що участь України у СОТ
необхідно розглядати як важливу умову і чинник підвищення
конкурентоспроможності національної економіки, адже майбутнє членство
сприятиме формуванню в країні сучасної структури національного
господарства з орієнтацією на потреби внутрішнього і зовнішнього ринку.

Прогнозувати якісь терміни закінчення переговорів і вступу України в СОТ
немає сенсу хоча б тому, що переговорний процес не може бути виражений у
чітко визначених складових. А його успіх цілком залежить від розуміння
та прийняття позиції України кожною з країн – членів Робочої групи. З
урахуванням темпів підписання двосторонніх протоколів про закінчення
переговорів, досягнутих на сьогоднішній день, можна припустити, що на
повне завершення процесу піде ще кілька років, а форсування переговорів
можливе тільки за рахунок невиправданих тарифних поступок.

Література

Див.: Осташ І. Вступ до СОТ: завдання і перспективи // Голос України. –
2001. – 20 липня.

Див.: Мазуренко В.І. Україна – ГАТТ/СОТ. // Україна і світове
господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К., 2002. – с. 410, 411. 1
Друге засідання Робочої групи відбулося 11 – 12 грудня 1995 року; третє
– 24 – 25 червня 1996 року; четверте – 6 – 7 травня 1997 року; п’яте –
24 – 25 листопада 1997 року; шосте – 8 – 9 червня 1998 року; сьоме – 12
листопада 2000 року; восьме – 13 – 14 червня 2001 року; дев’яте – 25
червня 2002 року. 2 Див.: Про додаткові заходи щодо прискорення вступу
України до Світової організації торгівлі: Указ Президента України від
05.09.2001 р. №797 / 2001 // Голос України. – 2001. – 22 вересня. Див.:
Митна справа в Україні // Бюлетень законодавчої і юридичної практики. –
К., 2002, №9.

Осташ І. Приєднання України до СОТ: проблеми та перспективи // Голос
України. – 2002. – 26 липня. 1 Див.: Мазуренко В.І. Україна – ГАТТ/СОТ.
// Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К.,
2002. – с.419.

Див.: Сіденко В.Р. Проблеми торговельного режиму в контексті вступу до
Світової організації торгівлі // Формування торговельних режимів у
перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України). – К.,
2001. – с. 113 – 114.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Економіко-правові аспекти вступу України до світової організації торгівлі (реферат)

Реферат на тему:

Економіко-правові аспекти вступу України до світової організації
торгівлі

Несприятливі тенденції, що склалися в зовнішній торгівлі України
товарами (пасивне сальдо торгового обороту, посилення сировинного
перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між
експортоспроможністю і імпортоємністю), не залишають сумнівів, що
необхідною умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності країни
на сучасному етапі економічного розвитку стає насамперед вступ до
Світової організації торгівлі (СОТ). Як вважає більшість українських
економістів, вступ України до СОТ відкриває перед нашою державою значні
перспективи послідовного прискорення у масштабах світової економіки
обміну товарами, послугами, інформацією і т. ін., широку лібералізацію
торгівлі та інших форм зовнішньоекономічних зв’язків.

Тому дослідження економіко-правових проблем входження України до СОТ
дозволить реально оцінити стан цього процесу, визначити пріоритети
розвитку національного законодавства, передбачити наслідки в галузі
соціальної політики та розвитку національної економіки.

Світова організація торгівлі була заснована 1 січня 1995 року відповідно
до угоди, підписаної в квітні 1994 році у місті Марракеші (Марокко). Її
членами-фундаторами були 82 країни. Вона є наступницею Генеральної угоди
з тарифів і торгівлі (ГАТТ), якій відводилась тимчасова роль, до
створення міжнародної торговельної організації.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі, підписана 30 жовтня 1947 р.,
набула чинності 1 січня 1948 р. і означала початок лібералізації
світової торгівлі та вироблення загальних принципів
зовнішньоторговельної політики. Передбачалось утворення і Міжнародної
торгової організації (МТО). Але, незважаючи на те, що статут було
розроблено і узгоджено, парламенти деяких країн (у тому числі сенат США)
відмовилися його ратифікувати. В результаті ГАТТ з 1948 по 1995 р.
залишалася єдиною угодою, що регулювала світову торгівлю, і була
головним форумом, де обговорювалися проблеми торгівлі. Переговори в ГАТТ
здійснювалися в рамках раундів торговельних переговорів, останній з яких
— Уругвайський (1986—1994 рр.) — завершився створенням Світової
організації торгівлі. На початок 2002 року СОТ налічувала 142
країни-учасниці, питома вага яких у світовій торгівлі перевищує 90
процентів.

Сьогодні в рамках СОТ діють угоди Уругвайського раунду багатосторонніх
переговорів. Пакет угод раунду включає 29 правових і 25 міністерських
декларацій, основними з яких є Угода про заснування СОТ та сполучені з
нею угоди, а саме:

а) багатосторонні угоди з торгівлі товарами;

б) Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у
світовій торгівлі послугами;

в) Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС);

г) домовленість про правила і процедури, які регулюють вирішення
суперечностей;

д) механізм нагляду за торговельною політикою;

е) багатосторонні угоди з обмеженою участю, тобто обов’язкові тільки для
членів, які приєдналися до СОТ: з торгівлі цивільною авіатехнікою,
урядових закупівель, торгівлі молочними продуктами та яловичиною.

Основна мета СОТ полягає в тому, щоб забезпечити якнайбільшу свободу
торгівлі, гарантувати тотожність та стабільність торговельних правил в
усьому світі. Важливим напрямом роботи СОТ є врегулювання суперечностей,
для чого існує певна нейтральна процедура, що спирається на узгоджену
юридичну основу.

Процес вступу України до ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли
до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заяву Уряду України про намір
приєднатися до ГАТТ. Наступним кроком було подання 30 листопада 1994
року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України, який і став
основою для розгляду спеціальною робочою групою заяви про приєднання.
Загалом 39 країн розглядають вступні пропозиції України.

Згідно з вимогами процедури приєднання до СОТ країна, що подала заяву,
проводить переговори із кожною з країн—членів Робочої групи, упродовж
яких визначаються поступки та зобов’язання заявника щодо руху товарів і
послуг. У ході двосторонніх переговорів виявляються конкретні переваги
для членів СОТ від приєднання нового члена до організації. Результати
двосторонніх переговорів про взаємну лібералізацію доступу на ринки й
умови приєднання мають бути оформлені: доповіддю Робочої групи з
викладом усього пакета зобов’язань, які країна, що приєднується, візьме
на себе за підсумками переговорів; протоколом про приєднання, який
юридично закріплює досягнуті домовленості; списком зобов’язань із
тарифних знижок; списком специфічних зобов’язань із доступу на ринок
послуг. Нарешті, висновки Робочої групи передаються на розгляд
Конференції міністрів. Якщо 2/3 членів СОТ проголосує «за», заявник
отримує право підписати протокол про приєднання до організації після
ратифікації документа парламентом країни.

Перше засідання Робочої групи відбулося 27—28 лютого 1995 року, яке
визначило ступінь готовності України набути членства в системі ГАТТ/СОТ
та поклало початок двостороннім переговорам з країнами — членами СОТ.
Проте після досить вдалого початку (14 липня 1992 року Україна однією з
перших республік колишнього СРСР отримала статус спостерігача при цій
організації) в 1998 році сталося раптове зупинення процесу приєднання,
причому без будь-яких пояснень з боку української сторони.

Головними умовами приєднання нових країн (у тому числі України) до СОТ
є:

1) гармонізація національного торговельного законодавства з положеннями
пакета угод Уругвайського раунду;

2) приведення у відповідність до СОТ системи митно-тарифного
регулювання, суттєве обмеження і скасування ліцензування
зовнішньоекономічних операцій та державних дотацій промисловості й
сільському господарству, що досягається в процесі двосторонніх
переговорів та укладення відповідних протоколів з країнами — членами
Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ.

Сьогодні Україна вступає у вирішальну фазу процесу набуття повноправного
членства у СОТ. Істотний імпульс йому надав прийнятий 5 вересня 2001
року Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення
вступу України до Світової організації торгівлі», в якому визначено
конкретні заходи щодо забезпечення реалізації стратегічного напряму
зовнішньоекономічної політики стосовно інтеграції України у світову
економіку, комплексного реформування зовнішньоторговельного режиму та
послідовного забезпечення подальшої гармонізації законодавства України з
нормами і принципами СОТ4.

Варто зазначити, що Україною досягнуто значного прогресу у сфері
гармонізації національного законодавства з нормами і принципами СОТ. Із
20 пріоритетних законопроектів уже прийнято близько п’ятнадцяти. Серед
них на особливу увагу заслуговує Митний кодекс України, схвалений 11
липня 2002 р. Верховною Радою та підписаний Президентом України.
Відповідно до нього Україна додержуватиметься загальновизнаних у
міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних
режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних
відносинах норм і стандартів, а також забезпечення виконання міжнародних
договорів України з питань митної справи. Крім того, Україна
співробітничатиме у галузі узгодження процедур митного контролю, митного
оформлення та взаємного визнання документів, що використовуються митними
органами для здійснення митних процедур.

Українське законодавство також зазнало великих позитивних змін у
принциповій для СОТ сфері захисту прав інтелектуальної власності. 17
січня 2002 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про
особливості державного регулювання діяльності, пов’язаної з
виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем
зчитування». Крім того, протягом 2001 року Верховною Радою України було
прийнято ще шість законів у сфері інтелектуальної власності, серед яких
Закони України «Про приєднання України до відповідних договорів
Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)», «Про
приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення», «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за
порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності», «Про
внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права»,
«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Для приведення українського законодавства у відповідність з нормами
Угоди про технічні бар’єри у торгівлі прийнято закони України «Про
стандартизацію», «Про підтвердження відповідності» і «Про акредитацію
органів з оцінки відповідності». З прийняттям Закону «Про закупівлю
товарів, робіт, послуг за державні кошти» в Україні створено необхідну
законодавчу базу для побудови єдиної системи державних закупівель.

Однак серед неприйнятих законів залишилися деякі, які відіграють ключову
роль у вирішенні питання гармонізації. Це передусім Податковий кодекс,
проект якого розглядається Верховною Радою України.

Назріла потреба у внесенні змін та доповнень до Законів України: «Про
регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про телебачення
та радіомовлення», «Про якість і безпеку харчових продуктів та
продовольчої сировини».

В цілому найбільш суттєві зміни ще необхідно внести, як слушно відзначає
народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної Ради у
закордонних справах І. Осташ, до таких сфер законодавства, як:

забезпечення режиму найбільшого сприяння в доступі на український ринок
іноземних товарів і послуг та усунення дискримінаційних вимог до
іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

вирішення питання щодо заборонених субсидій у промисловості та
сільському господарстві;

спрощення механізмів санітарного, фітосанітарного та ветеринарного
контролю.

Слід зазначити, що створення нормативно-правових засад входження України
в систему міжнародних регулятивних норм СОТ залежить не тільки від
прийняття відповідних законів, але й від того, яким чином
функціонуватиме правова система на практиці, наскільки ефективною і
незалежною буде система судочинства і наскільки нові закони
враховуватимуть зміни нинішньої ділової етики у сферах бізнесу і
державного управління. Поки що немає достатніх підстав розраховувати на
позитивне вирішення цих питань поза результативною політикою, яка
спрямована проти корупції, адміністративного свавілля та кримінальної
злочинності.

Характеризуючи прогрес, якого досягнуто у двосторонніх переговорах, слід
відзначити, що Україна вже підписала протоколи про доступ на ринки
товарів та послуг з вісьмома країнами: Мексикою, Уругваєм, Новою
Зеландією, Канадою, Республікою Корея, Словенією, Грузією та Латвією. На
завершальній стадії знаходяться двосторонні переговори стосовно доступу
на ринок товарів з Бразилією, Еквадором, Кубою, ЄС, Японією, Туреччиною
та США.

Водночас до важливих проблем, що залишаються неузгодженими, можна
віднести, по-перше, питання зниження ставок тарифів на імпортні товари.
Більшість тарифних ставок в Україні, вважають експерти, перебуває на
прийнятному рівні, а від захисту кількох груп товарів українська влада
найближчим часом відмовлятися не збирається. По-друге — обмеження
державної підтримки сільського господарства, що є однією з основних умов
вступу України у Світову організацію торгівлі. Проте Україна не виявила
готовності відмовитися від дотування сільського господарства, тому ця
проблема залишиться серйозною перепоною в подальших переговорах України
і СОТ. По-третє — припинення субсидіювання окремих галузей економіки.
Маються на увазі пільги при сплаті мита, надані деяким галузям, а також
спеціальним економічним зонам і територіям пріоритетного розвитку.
Зрештою, потребує гармонізації понад 1000 стандартів відповідно до вимог
Міжнародної організації стандартизації.

Для успішного завершення процесу приєднання України до СОТ слід докласти
певних зусиль, як вважає доктор економічних наук, директор економічних
програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені
Олександра Разумкова В. Р. Сіденко, в організаційному плані.

По-перше, переговорний процес іде практично за відсутності серйозного
аналітичного пророблення питань можливого впливу приєднання до СОТ на
українську економіку з визначенням прогнозних кількісних параметрів
такого впливу як в цілому, так і в розрізі окремих галузей та видів
виробництва. За такого підходу дуже важко знайти орієнтири в
переговорному процесі щодо майбутніх поступок в режимі доступу на ринки,
які б дозволяли відділяти прийнятні компроміси від неприйнятних
поступок.

По-друге, саме вироблення тактики переговорів щодо набуття членства в
СОТ ведеться відповідними структурами уряду кулуарно, без широкого
залучення до цього процесу представників законодавчої гілки влади,
бізнесових кіл, громадських організацій, провідних наукових організацій.
Але ж ідеться зовсім не про якісь дрібні зміни в українському
законодавстві, а про умови залучення України до процесів глобалізації, і
вплив цих умов на довготермінові тенденції розвитку економіки і всього
суспільства буде надзвичайно великим.

Нарешті слід зауважити, що одночасно з веденням переговорів про умови
вступу до СОТ необхідно розробляти і комплекс заходів щодо полегшення
адаптації суб’єктів економічної діяльності в Україні до нових правил
ринкової поведінки у функціонально відкритому ринковому середовищі. В
жодному випадку не можна допустити, щоб входження України в глобальну
торговельну систему перетворилося на новий сеанс «шокової терапії» для
цілих галузей економіки і поставило під загрозу ті тенденції
економічного зростання, які означилися останнім часом.

Оцінюючи баланс втрат та переваг від приєднання України до СОТ, треба
відзначити ймовірність виникнення ряду переваг. По-перше, суттєвого
збільшення іноземних інвестицій в економіку держави, забезпечення
технологічного оновлення та переозброєння національного виробництва. Це,
в свою чергу, зумовить розвиток експортного потенціалу та безпосередньо
експорту високотехнологічної продукції, диверсифікацію експортних
поставок, збільшення їх наукоємності та вартості, що є надзвичайно
важливим завданням, враховуючи, що український експорт сягає 40 % ВВП.
По-друге, одержання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі
всіх країн—членів СОТ. Це означає зменшення тарифних та нетарифних
обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші
товарні ринки розвинених країн світу і, відповідно, збільшення валютних
надходжень від експорту вітчизняної продукції. За попередніми оцінками,
тільки за рахунок скасування кількісних обмежень, внаслідок вступу
України до СОТ, можна очікувати збільшення обсягів українського експорту
до ЄС більше ніж на 200 млн дол. США таких чутливих товарів, як
продукція чорної металургії, текстиль і вироби з нього. По-третє,
кардинально вирішити проблему застосування дискримінаційних
антидемпінгових торговельно-обмежувальних заходів щодо українських
товарів. На сьогодні проти України ведеться понад 100 антидемпінгових
розслідувань по 27 товарних групах в 13 країнах. Під загрозою
застосування антидемпінгових обмежувальних заходів з боку країн—членів
СОТ знаходиться експорт товарів України обсягом понад 5,7 млрд дол. США,
що становить понад 38 % від загального експорту товарів, тобто існує
реальна загроза скорочення експорту виключно важливої для України
продукції, зокрема металопрокату, феросплавів, продуктів неорганічної
хімії та інших. За найгіршого варіанта розвитку подій Україна може
взагалі втратити валютні надходження від експорту зазначеної продукції
на суму близько 5,7 млрд. дол. США.

Слід передбачити і певні негативні соціальні наслідки, які спричинить
приєднання до СОТ, що на сьогодні залишається надзвичайно болючим
питанням. Зокрема, досвід країн, які нещодавно приєдналися до СОТ,
показав, що помітне зростання безробіття та зниження рівня життя
населення зберігатимуться досить тривалий час після вступу. Тому дуже
важливо врахувати цей момент та внести відповідні зміни до соціального
законодавства.

Нагального вирішення потребує і проблема інформаційного забезпечення
процесу приєднання України до СОТ. На сьогодні суспільство погано
поінформоване про наслідки приєднання України до СОТ. Як і в інших
країнах, доцільно було б вжити дієвих заходів щодо вирішення цієї
проблеми шляхом створення інформаційних центрів для популяризації
інформації про СОТ.

Підсумовуючи викладене, слід наголосити, що участь України в СОТ
необхідно розглядати як важливу умову і чинник підвищення
конкурентоспроможності національної економіки, адже майбутнє членство
сприятиме формуванню в країні сучасної структури національного
господарства з орієнтацією на потреби внутрішнього і зовнішнього ринку.

Прогнозувати якісь терміни закінчення переговорів і вступу України до
СОТ немає сенсу хоча б тому, що переговорний процес не може бути
виражений у чітко визначених складових. А його успіх цілком залежить від
розуміння та прийняття позиції України кожною з країн—членів Робочої
групи. З урахуванням темпів підписання двосторонніх протоколів про
закінчення переговорів, досягнутих на сьогоднішній день, можна
припустити, що на повне завершення процесу піде ще кілька років, а
форсування переговорів можливе тільки за рахунок невиправданих тарифних
знижок.

Література

Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая
практика. — 2002. — 12 ноября.

Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого
развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к
устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. —
М., 2002. — С. 9.

Головатий М. Обережно — глобалізація // Урядовий кур’єр. — 2002. —
25 вересня.

Лейст О. Э. История правовых и политических учений. — М., 1999. —
С. 619—620.

Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии
глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный
и локальный уровень. — М., 2002. — С. 9.

PAGE

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *