Економічні основи міжнародної торгівлі (реферат)

Реферат на тему:

Економічні основи міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин,
специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між
продавцями і покупцями з різних країн.

Міжнародна торгівля представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі
всіх країн. При цьому зовнішня торгівля окремих держав, регіонів
виступає складовою частиною міжнародної торгівлі.

Зовнішню торгівлю характеризують три важливих елементи:

— загальний об’єм (товарообіг);

— товарна структура;

— географічна структура.

 Теорії  світової торгівлі:

Меркантилізм (XV-XVII ст.) представники – Т. Мен, А. Монкретьєн вважали,
що багатство країни – в примноженні золотих запасів. Експорт товарів
країни повинен переважати над імпортом, щоб досягнути позитивного
торгового балансу. Проголошувалось втручання держави в
зовнішньоторговельну політику шляхом введення протекціонізму (більше
вивозити товарів з країни, менше ввозити). Метрополії мали перевагу у
торгівлі з своїми колоніями, і створювали  бар’єри на торгівлю з цими
колоніями інших країн.

Вчення про абсолютні та порівняльні переваги:

А.Сміта і Д. Рікардо  виходили із переваг сфери виробництва, яке
приносить багатство народам, забезпечує їм задоволення потреб у тих чи
інших товарах та послугах.

Вони вважали, що можливості виробництва, сприятливі умови його ведення
визначаються природними факторами.

Д. Рікардо у своїй “доктрині” порівняльних преваг  сформулював ідею
порівняльних преваг (які визначаються різницею витрат, а не абсолютною
величиною). Тобто, кожна країна повинна виробляти і вивозити товари з
відносно меншими затратами факторів виробництва, а використовуючи
великий розрив у витратах, сторони можуть отримати необхідну вигоду.

Теорія факторів виробництва.

Основоположник вчення про фактори виробництва Ж. Б. Сей виділяв три
фактори виробництва:  працю, капітал і землю, ринковою ціною факторів є
заробітна плата, процент на капітал і земельна рента. Шведські вчені Е.
Хекшер і Б. Олін висунули теорему “вирівнювання цін на фактори
виробництва”. Її суть полягає в тому, що виробнича різниця визначається
різною забезпеченістю факторами виробництва – працею, капіталом та
землею, а також різною внутрішньою потребою в тих, або інших факторах.

Основи теорії міжнародної торгівлі були закладені наприкінці XVIII — на
початку XIX сторіччя визначними англійськими економістами Адамом Смітом
та Девідом Рікардо. А.Сміт у своїй роботі «Дослідження про природу та
причини багатства народів» (1776 р.) сформулював теорію абсолютної
переваги і, полемізуючи з меркантилістами, показав, що країни
зацікавлені в розвитку зовнішньоторговельних потоків, оскільки мають
вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є. Д.Рікардо
в роботі «Початки політичної економії і оподаткування» (1817 р.) довів,
що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального
правила, і обґрунтував теорію порівняльної переваги.

Виграш від зовнішньої торгівлі внаслідок спеціалізації

Під абсолютною перевагою розуміють здатність країни виробляти той чи
інший товар ефективніше, тобто з меншими витратами, у порівнянні з
будь-якою іншою країною.

Розглянемо умовний приклад: дві країни (Аргентина і Бразилія) виробляють
два товари (зерно і цукор). Нехай Аргентина на одиницю витрат виробляє
50 т зерна, або 25 т цукру, або будь-яку комбінацію обсягів цих
продуктів у зазначених межах. А Бразилія при аналогічних затратах може
виробити 40 т зерна, або 100 т цукру, або будь-яку їхню комбінацію в
зазначених межах (мал. 1 і 2). У такому випадку максимальні обсяги
споживання зерна та цукру в цих країнах будуть задані кривими виробничих
можливостей (жирні лінії на малюнках), оскільки за умов відсутності
міжнародної торгівлі люди можуть споживати тільки те, що вироблено в
країні, і лінії виробничих та лінії споживчих можливостей збігаються.
Для спрощення аналізу ми поки що припускаємо, що витрати заміщення є
постійними, а тому ці лінії прямі.

У нашому прикладі Аргентина має абсолютну перевагу у виробництві зерна,
а Бразилія — цукру. Ці абсолютні переваги можуть, з одного боку,
пояснюватися природними факторами — особливими кліматичними умовами або
ж наявністю природних ресурсів. Природні переваги відіграють особливу
роль в сільському господарстві і в галузях добувної промисловості. З
іншого боку, переваги у виробництві певної продукції (переважно в
галузях обробної промисловості) можуть бути і надбаними, тобто
обумовленими розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників,
вдосконаленням організації виробництва тощо.

За умов, коли зовнішня торгівля відсутня, кожна країна може споживати
тільки ті товари і лише ту їхню кількість, яку вона виробляє, а відносні
ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними
витратами. У нашому прикладі такі ціни дорівнюватимуть:

1 т зерна=0,5 т цукру, або 1 т цукру =2 т зерна в Аргентині; 1 т
зерна=2,5 т цукру, або 1 т цукру = 0,4 т зерна в Бразилії.

Відносні ціни на одні й ті ж товари в різних країнах завжди є різними
(через наявні відмінності у забезпеченні факторами виробництва, у
кваліфікації робочої сили, у застосованих технологіях та ін.). Якщо ця
різниця перевищуватиме витрати на транспортування товарів з однієї
країни до іншої, то є можливість отримати прибуток від зовнішньої
торгівлі. Так, у нашому прикладі виробник зерна в Аргентині при
реалізації однієї його тонни на внутрішньому ринку зможе отримати в
результаті обміну лише 0,5 т цукру, а в Бразилії цей же товар у 5 разів
дорожчий (2,5 т цукру). Цей умовний приклад показує, що після
запровадження торговельних відносин між країнами напрямки
зовнішньоторговельних потоків будуть визначатися відмінністю у
співвідношеннях витрат виробництва. Аргентині буде вигідно експортувати
зерно та імпортувати цукор, а Бразилії буде вигідно експортувати цукор
та імпортувати зерно.

Для того щоб торгівля була взаємовигідною, ціна товару на зовнішньому
ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги того ж товару в
країні-експортері, і нижчою, ніж у країні-імпортері. Для нашого прикладу
світова ціна на зерно повинна встановлюватися в межах:

0,5 т цукру<1 т зерна<2,5 т цукру. Якщо світова ціна встановиться, скажімо, на рівні 1 т цукру=1 т зерна, то максимальні обсяги споживання цукру і зерна вже будуть визначатися лініями торговельних відносин (пунктирні лінії на мал. 9.1. та 9.2). Вигода, яку отримуватимуть країни від зовнішньої торгівлі, полягатиме у прирості споживання, який може бути обумовлений двома причинами: а) зміною структури споживання; б) спеціалізацією виробництва. Спершу розглянемо випадок, коли спеціалізація не проводиться, а тому структура виробництва, яка вже склалася в країнах, залишається незмінною (наприклад, точка А на мал. 1 і точка В на мал. 2). Проте країна, продаючи частину тієї продукції, з якої вона має перевагу, в обмін може отримати значно більше іншого товару. Змінюючи таким чином структуру споживання, країна збільшує його обсяг і при цьому виходить за межі лінії виробничих можливостей (пунктирна лінія, яка виходить із точки А на мал. 1 та з точки В на мал. 2). Отже, у цьому випадку обсяги виробництва залишаються незмінними, проте збільшується обсяг споживання і змінюється його структура. 2. Основні показники міжнародної торгівлі. Є чотири  групи показників міжнародної торгівлі: - показники об’єму міжнародного товарного обороту (МТО); - показники по критеріях структури міжнародної торгівлі; - показники динаміки міжнародної торгівлі; - показники результативності міжнародної торгівлі; Показники об’єму міжнародної торгівлі: - експорт – вивіз товару із країни; - імпорт – ввіз товару у країну; - зовнішньоторговий оборот – сукупний об’єм експорту та імпорту за певний період часу; -  фізичний об’єм  зовнішньої торгівлі – оцінка об’єму  експорту та імпорту в постійних цінах в рамках певного періоду; -  реекспорт – вивіз раніше ввезеного товару, який не піддавався переробці; -  реімпорт – ввіз раніше вивезеного товару який не піддвався переробці. Показники по критеріях структури міжнародної торгівлі: 1. товарний – це показник поділу експорту та імпорту по головних товарних позиціях; 2. географічна спрямованість – це показник розподілу міжнародної торгівлі по групах країн та регіонах; Показники динаміки міжнародної торгівлі: На динаміку міжнародної торгівлі впливають дві групи факторів: до першої групи відносять ті, які вплинули на загальний стан міжнародної торгівлі: 1. високі темпи росту економіки (50 - 60 рр.); 2. не такі глибокі циклічні кризи; 3. НТР, яка вплинула на оновлення і розширення основного капіталу (корінні зміни структури виробництва, технічної реконструкції старих виробництв); 4. розвиток державного регулювання ринкової економіки, спрямований на збільшення державних інвестицій та нагромаджень капіталу; 5. збільшення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК); До другої групи факторів відносять: зрушення у виробництві в умовах НТР (поглиблення МПП, міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва); відмова від протекціоністських бар’єрів країн заходу. Показники результативності міжнародної торгівлі: - сальдо торговельного балансу - різниця між вартісним об’ємом експорту та імпорту товарів окремої країни (Е>І — сальдо позитивне);

— сальдо балансу послуг — різниця між вартістю послуг які надає країна і
які вона отримує;

— сальдо некомерційних операцій це різниця між доходами від інвестицій;

— сальдо балансу поточних операцій — сума всіх сальдо.

Форми міжнародної торгівлі.

По критеріях об’єкту міжнародна торгівля поділяється на:

· торгівля сировиною;

· торгівля паливом;

· торгівля сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування;

· торгівля послугами;

Форми міжнародної торгівлі міжнародної поділяються на:

· контрактну торгівлю;

· біржову торгівлю;

· міжнародні аукціони;

· міжнародні торги.

Контрактна торгівля:

Предметом контрактує певний вид договору, у якому дається коротке
описання товару, базується назва фірми, або організацій, які є
продавцями, або покупцями.

 У контрактній застосовують наступні  умови платежу:

· акредитивна форма;

· підрядний контракт;

· контракт на оренду;

· бартерний контракт.

Біржова торгівля:

Міжнародні біржі бувають:

Публічні, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні і фізичні особи;

Приватні – акціонерні товариства, у яких здійснюють торгівельні операції
тільки їх члени.

Міжнародні товарні біржі – це такі торгівельні установи, у яких
здійснюється продаж товару крупними партіями. На сучасній біржі не
продають товар а укладають плани-контракти на поставку продукції у
перспективі, виходячи з прогнозованого попиту і пропозиції.

Міжнародні аукціони:

Аукціони поділяються на аукціони де продавці відкрито називають ціну на
свій товар та аукціони, де покупці дають умовний сигнал про намір купити
товар. На  аукціонах товари продаються по лотах. А угоди здійснюються
шляхом торгів які поводяться в ході підвищення цін внаслідок суперництва
покупців, або в ході зниження цін, що проводиться аукціоністом.
Міжнародні торги(тендери).

Міжнародні торги – це організаційна система просування на ринок
переважно нових товарних форм. Торги – це, насамперед, метод укладання
договорів купівлі-продажу, або підряду, згідно з яким покупець(замовник)
оголошує конкурс для продавців(постачальників) на товар-об’єкт(із
заздалегідь визначеними характеристиками) і після порівняння отриманих
пропозицій підписує контракт з продавцем (постачальником) на найбільш
вигідних для покупця умовах. Нині міжнародні торги  — це найбільш
поширений спосіб розміщення замовлень на поставки машин, устаткування,
виконання наукових, проектних та дослідницьких робіт, спорудження
промислових і культурних об’єктів, тобто того що входить в поняття “нові
товарні форми”.

Міжнародні торги бувають відкриті і закриті:

Відкриті – ті, на яких беруть участь всі фізичні і юридичні особи і є
об’яви в засобах масової інформації.

Закриті – ті, в яких беруть участь конкретні юридичні особи (найбільш
престижні фірми, які є продавцями, або покупцями певних товарів).

Регулювання міжнародної торгівлі.

Головними принципами  регулювання міжнародної торгівлі є:

1. Протекціонізм – державна політика захисту вітчизняного
товаровиробника від іноземної конкуренції, шляхом збільшення обмежень у
торгівлі.

Види протекціонізму:

? селективний – передбачає захист від іноземної конкуренції не всього
національного виробництва, а лише окремих його галузей;

? колективний – це політика захисту товарного виробництва групами країн;

? прихований – це тимчасове підвищення митних зборів від 1 – 4 % від
вартості товару;

? монопольний – це державна політика одноособового здійснення
регулювання зовнішньоторговельних відносин. Він властивий для країн з
адмістративно-командною системою.

Фритредерство – це політика спрямована на відкриття внутрішнього ринку
для іноземних конкурентів, або товаровиробників шляхом кількісних
обмежень у торгівлі.

Рівень регулювання міжнародної торгівлі:

· на рівні підприємств та фірм;

· національний рівень;

· міжнародний рівень;

· міжнаціональний рівень;

Міжнародні торгівельні відносини регулюються за допомогою двох груп
інструментів:

До першої групи інструментів відносять:

· тарифне регулювання;

· нетарифне регулювання;

До другої групи  інструментів відносять:

· заходи спрямовані на обмеження експортно-імпортних операцій з метою
захисту національного виробника;

· заходи по стимулюванню експорту.

Література:

1. Буглай В.Г., Ливенцев Н.Н.  Международние экономичиские отношения. –
М.,  1996.

2. Ігор Бураковський, Теорії міжнародної торгівлі. – Київ 1996.

3. Киреев А.П. Международная экономика. – М.МОЛ. 1993.

4. Кредисов  А.И., Управление внешнеэкономической деятельностю.  – К.,
1997.

5. Левшин Ф.М., Мировой рынок: коньюктура, цены и маркетинг. – М., МОЛ.
1993.

6. Макроэкономика: / Под ред. В.Е. Рыбалкина. М.  1999.

7. Международная   торговля: финансовые операции, страхование и другие
услуги:./ Под ред. Гольцберга. Пер. с англ. – К., 1994.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *